Діяльність психолого-медико-педагогічного консиліуму в інклюзивних школах

Анотація

Стаття висвітлює основні критерії та вимоги до створення шкільних психолого-медико-педагогічних консиліумів для супроводу в школах з інклюзивним навчанням.

Ключові слова: психолого-медико-педагогічний консиліум, психолого-педагогічне вивчення, командний супровід, інклюзивне навчання.

Annotation

The article covers the criteria and requirements for the establishment of school psychological, medical and educational support for consultations in schools with inclusive education.

Keywords: psychological, medical and educational consultation, and psychological and pedagogical study, team support, inclusive education.

Аннотация

В статье описаны основные критерии и требования к созданию школьных психолого-медико-педагогических консилиумов для сопровождения в школах с инклюзивным обучением.

Ключевые слова: психолого-медико-педагогический консилиум, психолого-педагогическое изучение, командное сопровождение, инклюзивное обучение.

Запровадження інклюзивного навчання в масових школах викликало низку проблемних ситуацій у адміністративній діяльності закладу. Зокрема, постало запитання, хто ж буде здійснювати психолого-педагогічний супровід учнів з особливостями психофізичного розвитку? Виникла потреба в організації команди фахівців, які б реалізовували такий супровід - психолого-медико-педагогічного консиліуму. Питання щодо створення та діяльності консиліумів залишаються актуальними і тепер. Описані критерії та вимоги щодо діяльності шкільних консиліумів стануть в нагоді практикуючим корекційним педагогам та усім членам консиліуму.

Консиліум - слово латинського походження і в перекладі означає - нарада, обговорення. За критичних ситуацій у лікуванні хворих активно використовується форма консиліуму для того, щоб фахівцям порадитись між собою, обговорити стан хворого, уточнити діагноз, визначити методи лікування. У навчальних закладах - це досить ефективна форма співробітництва учасників навчально-виховного процесу з метою обговорення проблем і пошуку їх вирішення.

Оскільки шкільні консиліуми у вітчизняних масових школах почали створювати не так давно, то питання їх організації та функціонування залишаються на даний момент досить актуальними. Основним документом, яким керуються при створенні психолого-педагогічних консиліумів, є Положення «Про шкільну психолого-медико-педагогічну комісію». Додаткову ж інформацію з даного питання ми можемо почерпнути з робіт російський дослідників М. Р. Битянової, С. А. Котової, О. Б. Григор'євої та ін.

Згідно положення про психолого-медико-педагогічний консиліум закладу освіти, консиліум є однією з форм взаємодії фахівців освітнього закладу, об'єднаних для психолого-педагогічного супроводу учнів, вихованців.

При наявності лікаря консиліум має статус психолого-медико-педагогічного. При відсутності відповідного фахівця консиліум має статус психолого-педагогічного[3].

Психолого-медико-педагогічний консиліум у загальноосвітньому навчальному закладі - це основна ланка у впровадженні інклюзивного навчання. педагогічний консиліум інклюзивний навчання

Що ж таке інклюзивне навчання? Це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Інклюзивне навчання передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками.

Задля якісної реалізації усіх принципів інклюзивного навчання та забезпечення його дієвості у масовій школі створюється психолого-медико-педагогічний консиліум. Члени даного консиліуму розробляють цілу систему цілеспрямованих спільних дій усіх суб'єктів освітнього і соціально-психологічного процесу, мобілізують і концентрують всі ресурси для вирішення найбільш складної ситуації. Взаємодія різних спеціалістів в режимі супроводу психолого-медико-педагогічного консиліуму є достатньо важкою задачею, так як на учасників консиліуму покладається відповідальність за різнобічне вивчення потенціалів особистості, педагогічних умов, причин виникнення ускладнень у дітей і побудова комплексної програми заходів по наданню допомоги дитині.

Система роботи психолого-медико-педагогічних консиліумів є важливою формою систематичного співробітництва учасників навчально-виховного процесу. Вони повинні бути внесені до річного плану роботи як обов'язкова форма роботи з вчителями, батьками, учнями [2].

Консиліум дозволяє об'єднати інформацію і зусилля вчителів-предметників, класного керівника, шкільного медика, психолога, дефектолога та інших фахівців. На основі цілісного бачення учня, проблем окремого учнівського колективу або паралелей класів на консиліумі можна розробити і реалізувати загальну лінію подальшого навчання і розвитку учнів.

Склад психолого-медико-педагогічного консиліуму: заступник директора (методист освітнього закладу), вчитель-класовод, вчитель-предметник, вихователь, практичний психолог, соціальний педагог, вчитель-дефектолог (олігофренопедагог, логопед, тифлопедагог, сурдопедагог, ортопед); лікар, медична сестра. Кількісний та якісний склад присутніх педагогів визначається метою та завданням консиліуму.

Постійні члени консиліуму присутні на кожному засіданні, беруть участь у його підготовці і подальшому контролі за виконанням рекомендацій. Залежно від типу установи, це:

- заступник директора з виховної роботи (може бути і директор);

- вчитель (вихователь) з великим досвідом роботи;

- вчитель (вихователь) інклюзивного класу;

- дефектолог (олігофренопедагог, ортопед, логопед, тифлопедагог, сурдопедагог);

- шкільний лікар.

Тимчасовими членами консиліуму вважаються особи, запрошені на дане засідання. Це можуть бути:

- вчитель початкових класів (класний керівник, вихователь), представляючий дитину, або проблеми класу на консиліум;

- фахівець, яким може бути працівник кафедри психології або педагогіки ВНЗ, методист психологічного центру, лікар вузької спеціалізації (психоневролог, психіатр), консультант міської ПМПК;

- інспектор служби у справах неповнолітніх;

- соціальний педагог;

- референтна особа.

Основною метою діяльності консиліуму є надання своєчасної спеціалізованої допомоги учням шляхом здійснення комплексності в діагностико-консультативній, і корекційно-розвивальній роботі, яка забезпечує своєчасне виявлення і кваліфікацію ускладнень дитини [5].

Серед основних завдань психолого-медико-педагогічного консиліуму виділяються:

- виявлення та рання (з перших днів перебування дитини в освітньому закладі) діагностика відхилень (станів декомпенсації);

- профілактика фізичних, інтелектуальних і емоційно-особистісних перевантажень та зривів;

- виявлення резервних можливостей розвитку;

- визначення характеру, тривалості та ефективності спеціальної (корекційної) допомоги в межах можливостей освітнього закладу;

- підготовка та ведення документації, яка відображує актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень шкільної успішності.

Психолого-медико-педагогічний консиліум повинен реалізовувати три функції:

- діагностична - вивчення соціальної ситуації розвитку учня, у визначенні домінанти його розвитку, потенційних можливостей та здібностей розпізнаванні характеру відхилень у поведінці, діяльності та спілкуванні, а також стану здоров'я;

- виховна - розробка проекту корекції у вигляді низки навчально-виховних заходів, що рекомендуються педагогам, батькам та учням (контроль, корекція, розвиток, лікування);

- реабілітаційна - захист інтересів дитини, що потрапила в несприятливі навчально-виховні або сімейні умови. Зміст сімейної реабілітації - в підвищенні статусу дитини як члена сім'ї або в разі необхідності підвищення зацікавленості батьків життям та справами дитини. Сутність шкільної реабілітації полягає в допомозі в адаптації до нових умов, у подоланні дискомфорту та психологічної незахищеності [4].

Відповідно до мети консиліуми поділяються на:

Первинні консиліуми проводяться після завершення обстеження (кінець жовтня). Їхня мета - визначення особливостей розвитку школярів, можливих умов і форм їх навчання, необхідного супроводження педагогічного процесу.

Планові консиліуми - проводяться в березні. Їх мета - оцінка динаміки процесу навчання та корекційних заходів, а також у разі необхідності внесення поправок та доповнень до корекційної або розвивальної роботи з учнями.

Заключні консиліуми - проводяться на заключних етапах навчання, після завершення корекційної роботи. Мета - оцінка знань учнів, стану емоційно - вольової та пізнавальної сфери, прогнозування успішності учнів у подальшому навчанні.

Позапланові консиліуми проводяться на вимогу класного керівника або інших педагогів, що працюють з учнями в разі необхідності (виникнення несподіваних проблем у навчанні, вихованні або в процесі корекційної роботи, раптових афективних реакцій). Мета - виявлення причин проблеми, що виникла, знаходження адекватних способів її подолання. До участі в таких консиліумах, як правило, запрошуються учні відповідного класу[5].

Підготовка консиліуму здійснюється кожним учасником окремо.

Психолог обробляє дані психологічного мінімуму або поглибленої діагностики, готує пропозиції по окремим дітям та інформацію по групі, класу в цілому. В його завдання входить також визначити, справи яких дітей обговорити окремо, присвятити цьому достатньо багато часу, а які діти є психологічно благополучними і не стануть предметом окремого обговорення на консиліумі (або для розробки їх супроводу не потрібно багато часу) [1].

Класний керівник, спираючись на результати власних спостережень та систематизації спостережень інших педагогів, готує педагогічну та психологічну характеристику навчальної діяльності й поведінки класу в цілому та окремих учнів, за такими показниками:

- кількісні та якісні характеристики навчальної діяльності (успішність з предметів, можливі причини низької або нерівної успішності);

- психологічні особливості класу (за результатами діагностики та консультацій психолога);

- показники поведінки та спілкування в навчальних ситуаціях;

- умови сімейного виховання.

Вчителі-предметники характеризують конкретних учнів або їх групи за показниками:

- труднощі та особливості, що проявляються під час усних та письмових відповідей, відповідей біля дошки; труднощі, що виникають під час засвоєння нового матеріалу або повторення, виконання творчих завдань;

- можливі причини описаних труднощі;

- опис типового для учня емоційного стану на уроці;

- опис ситуацій, що викликають в учнів різні емоційні труднощі (плач, агресія, роздратування та ін.)

Медичний працівник - продивляється медичні карти, за необхідністю отримує додаткову інформацію від батьків чи з поліклініки, а також готує виписки для обговорення на консиліумі.

Заступник збирає інформацію про тих дітей, по відношенню до яких потрібно індивідуальне обговорення, і розробляє схему проведення консиліуму, готує необхідну документацію - бланки протоколів консиліумів.

Якщо у школі за штатом не передбачено заступника директора, психолога, медичної сестри, то їхні функції частково розподіляються між класним керівником, вихователем, вчителями-предметниками.

Батьки учнів на етапі підготовки до проведення консиліуму надають необхідну інформацію психологу, класному керівнику, за запитом адміністрації можуть бути присутні на консиліумі. На етапі вирішення проблеми беруть участь в індивідуальних та групових консультаціях, тематичних зборах з психологом, адміністрацією, педагогами. Важливою умовою якісної побудови та реалізації навчально-корекційного процесу є співпраця батьків з класним керівником, психологом, дефектологом та адміністрацією школи. Після обговорень результатів обстеження дитини, складається колегіальне заключення психолого-медико-педагогічного консиліуму, яке містить відповіді на декілька послідовних питань:

- Яким є психологічний, педагогічний, медичний статус дитини на момент обстеження?

- Якими особливостями і проблемами характеризується розвиток дитини на момент обстеження?

- Яким змістом має бути наповнена програма супроводу дитини у навчально-виховному процесі?

- В яких формах і в які терміни в супроводі дитини братимуть участь психолог, вчителі, вихователі, медичний працівник?

- Чи передбачається і яка за змістом консультативна робота учасників консиліуму з батьками?

- Чи передбачається соціально-диспетчерська діяльність?

Відповіді на ці питання передбачають встановлення термінів виконання тієї чи іншої роботи, конкретного відповідального і форм контролю. Обговорюється питання про те, яку супроводжуючу роботу можуть взяти на себе учасники консиліуму, а що можна зробити тільки за допомогою сім'ї чи спеціалістів різного профілю поза закладом. Учасники консиліуму визначають форми своєї участі і обговорюють, хто і в якій формі бере на себе роботу з батьками, а також соціально-диспетчерську діяльність. Робота консиліуму закінчується заповненням підсумкового документу - висновку консиліуму, в якому коротко відображаються відповіді на основні вищезазначені питання. Отже, задля якісної реалізації командного підходу для супроводу дітей з особливостями психофізичного розвитку варто ознайомитись з усіма вимогами щодо створення та діяльності шкільних консиліумів. Ефективності у корекційній роботі додасть і дотримання вище викладених порад.

Список використаних джерел