Особливості корекції ЗНМ у розумово відсталих дітей в умовах реабілітаційного центру (з досвіду роботи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості корекції ЗНМ у розумово відсталих дітей в умовах реабілітаційного центру (з досвіду роботи)

О.М. Малецька

Анотація

реабілітаційний логопедичний мовлення відсталий

У статті висвітлено узагальнені результати роботи фахівців реабілітаційного центру щодо надання логопедичної допомоги розумово відсталим вихованцям щодо подолання у них загального недорозвинення мовлення.

Ключові слова: діти-інваліди, мовленнєвий розвиток, корекція мовленнєвих умінь, розумові здібності.

Аннотация

В статье представлены обобщенные результаты работы сотрудников реабилитационного центра по предоставлению логопедической помощи умственно отсталым воспитанникам в вопросе преодоления у них общего недоразвития речи.

Ключевые слова: дети-инвалиды, речевое недоразвитие,коррекция речевых умений, умственные способности.

Annotation

The paper summarizes the results of the staff of the rehabilitation center to provide speech therapy to mentally handicapped pupils in overcoming underdevelopment have in common speech.

Keywords: children with disabilities, speech underdevelopment, correction speech abilities, mental abilities.

Непереборною істиною є те, що підвалини будівлі людських стосунків, які розбудовуються у часи туги та смутку є не менш міцною і не менш тривалою у порівнянні із монолітом благополуччя та комфортного існування. Спільне протистояння біді - об'єднує людей, відшаровує слабодухість, лицемірство, виявляє реальний стан речей. Під дахом Городоцького районного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів спільна біда, і спільна мета протистояння людському нещастю об'єднало дітей та дорослих.

А нещастя тут у кожного своє: дитячий церебральний параліч, затримка психічного розвитку, розумова відсталість, дитячий аутизм і т.д.

Не є таємницею що достукатись крізь щільний панцир до людства та людяності важко. Засобом, який руйнує мури жалю чи зневаги, відкриває безмежність світу, наближає дитячі мрії до їх здійснення є с л о в о. Слово, яке об'єднує, слово яке розважає, слово що бентежить душу, слово у хвилини радості та туги.

Нажаль, спілкування значною частини вихованців нашого закладу ускладнене досить важкими мовленнєвими вадами, які ще більше обмежують обмежені можливості, звужують коло спілкування, а інколи унеможливлюють цей процес. Особливі діти.... особливі умови свої особливості має і корекційний процес.

Процес спілкування ускладнюється загальним недорозвитком мовлення різного рівня, що досить часто комбінуються із іншими мовленнєвими порушеннями (дизартріями, ринолаліями і т.д.), які в сукупності виступають як вторинний дефект розумової відсталості. Мабуть зайвим, в даному випадку, буде обґрунтування актуальності корекції даної проблеми. Успішність корекційно-розвивальної роботи - розширює можливості, розфарбовує сірість, зміцнює зв'язок з навколишнім.

Здійснення корекції розвитку мовлення здійснюється в сукупності із корекцією інших психічних процесів, насамперед з мисленням.

Розв'язанням даної проблем, а саме, здійсненням наукових досліджень, розробкою методологічних підходів, напрямків корекційної діяльності займалися ряд вітчизняних та закордонних науковців. Неоціненним в даній царині є вклад видатних науковців Л. Виготського, Т. Власової, О. Лурія, Р. Левіної, Р. Бєлової-Давід.

Специфіка роботи вчителя-логопеда та інших педагогічних працівників реабілітаційного закладу полягає у тому, що виховний та реабілітаційний процес здійснюється більшою мірою у індивідуальній формі. При здійсненні логопедичних занять враховуються нозологічні, інтелектуальні, індивідуально-типологічні особливості, вікові особливості вихованців.

Розумові здібності вихованців, із ЗНМ з якими здійснюється корекційно-розвиваюча робота відповідають рівням - помірної та легкої розумової відсталості, затримки психічного розвитку. Низький рівень розвитку когнітивних процесів та рівень усвідомлення необхідності виправлення мовленнєвих порушень, явища декомпенсації ускладнюють цей процес. Вікова градація вихованців, що потребують логопедичної допомоги від 3-ьох до 18 років

Слід виділити специфічні особливості логопедичної роботи з "особливими" дітьми:

1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. У роботі неможливо орієнтуватися на "середню" дитину. Кожний вихованець у повному сенсі "особливий": у нього свій тип сприйняття, уваги, пам'яті, характер і темперамент. Це унеможливлює роботу зі стандартної технології: кожна дитина вимагає свого підходу.

2. Логопедичні заняття носять комбінований і ігровий характер. Співвідношення ігрових моментів залежить від віку та складності інтелектуального порушення. Заняття містить у собі роботу над рухливістю артикуляційного апарата, над звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мови, зв'язним мовленням. Всі заняття проходять в ігровій формі. Використовуються мовні ігри, яскраві, цікаві іграшки. Гра є необхідністю, без якої неможливі позитивні результати.

3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи - розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина "побачила", "почула", звикла вслухуватися в мову. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить його наслідувати дії з предметами (м'ячем, кубиками й ін.), рухам рук, ніг, голови. Це - основа для переходу до наслідування артикуляційним рухам, звукам, словам.

4. Організація контексту занять. Відомо, що удержати довільну увагу у таких дітей надзвичайно складно. Тут важливий кожний дріб'язок. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання іграшок, до яких у нього є особливе відношення й специфічний інтерес, міс-це розташування логопеда. Важливо відзначити, що те, до чого звикають особливі" діти, впливає на успішність занять. Тому важливо знати їхні звички й використати це в організації контексту занять.

6. Моделювання ситуацій досягнення. "Особлива" дитина звикає до того, що звикає до того, що всі дорослі - від батьків до педагогів прагнуть її зрозуміти як би з "півслова". З одного боку - це прекрасно, але з іншого боку - у неї може втрачатися мотив, бажання навчитися (наскільки це можливо для її рівня розвитку) говорити правильно. Саме тому, на заняттях потрібно створювати такі умови, щоб у дитини виникала потреба говорити.

7. Повільний темп формування нових навичок. Може здатися, що робота логопеда ні до чого не приводить, проходить даремно. Від "особливих" дітей неможливо очікувати швидкого результату. У них немає оперативного реагування. Вони тривалий час "поглинають" інформацію, начебто "записують" її на свій внутрішній магнітофон. Іноді результат роботи може з'явитися через 2-3 роки. Ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати педагогів.

8. Постійна затребуваність придбаних навичок. Вся логопедична робота проходила б без результату при відсутності тісного контакту з батьками, вихователем і вчителем-реабілітологом. Саме вони забезпечують затребуваність тих навичок, над якими йде робота на логопедичних заняттях. Спільно проговорюються дрібні зміни в поведінці дитини, логопед просить батьків вдома, а педагогів на заняттях провокувати дитини на застосування навичок, що відпрацьовують. Від педагогів логопед одержує інформацію про стан дитини після занять, і з врахуванням цього планує подальшу стратегію. Це особливо важливо при роботі з безмовними дітьми. Якщо ж дитина володіє мовою, то співробітництво з педагогами полягає в роботі над автоматизацією звуків, розвитком лексико-граматичного складу мови. В "особливих" дітей процес автоматизації звуків дуже важкий і тривалий. Якщо поставлений звук не закріплювати щодня, якщо постійно не стежити за правильністю його вимови при різних видах діяльності, у які включена дитина в центрі й дома, результат логопедичної роботи знеціниться. Те, що не може відстежити логопед, можуть контролювати педагоги й батьки. І в цьому полягає їхня величезна допомога.

Результативність здійснення роботи можна показати на досягненнях вихованок центру.

Вихованка О., 13 років:

На час вступу в Центр в 2004 році - ЗНМІ рівня, рівень Щ - 80 (за інтелектуальною шкалою Векслера для дітей), рівень короткочасної пам'яті - низький, завдання пов'язанні із дослідженням сприймання - виконує частково, рівень аналітико-синтетичних операцій, класифікації, порівняння - низький.

На даний час (2013р) - ЗНМ ІІІ рівня, рівень рівень Щ - 83 (за інтелектуальною шкалою Векслера для дітей), рівень короткочасної пам'яті - середній, завдання на дослідження рівня аналітико-синтетичних операцій, класифікації, порівняння - низький, але виконується на наочному матеріалі.

Вихованка О., 16років;

На час вступу в Центр в 2002 році - ЗНМ І рівня, дизартрія, рівень Щ - 40 (за інтелектуальною шкалою Векслера для дітей), рівень короткочасної пам'яті - низький, завдання пов'язанні із дослідженням сприймання - низький, рівень аналітико-синтетичних операцій, класифікації, порівняння - дуже низький.

На даний час (2013р) - ЗНМ ІІ рівня, дизартричні прояви згладжені, рівень Щ - 42 (за інтелектуальною шкалою Векслера для дітей), рівень короткочасної пам'яті - середній, завдання на дослідження рівня аналітико-синтетичних операцій, класифікації, порівняння - низький, але виконується на наочному матеріалі, з незначними труднощами здійснюються завдання пов'язані зі дослідженням сприймання.

Корекцію дефектів звуковимови необхідно пов'язувати з розвитком пізнавальної діяльності, формувань операцій аналізу, синтезу, порівняння. Велика увага приділяється розвитку загальної і мовленнєвої моторики, вихованню слухового сприйняття, уваги, пам'яті.

Корекцію порушень звуковимови пов'язують з розвитком мовленнєвої функції в цілому, тобто з розвитком фонематичної сторони мови, словника, граматичного ладу мовлення.

Приділяється увага розвитку чітких уявлень про звуковому складі слова, виділенню звуку зі слова, визначення місця звуків у словах, уточненню смислорозрінювальну функції звуків мови. З метою подолання порушень лексико-граматичної сторони мови у процесі корекційного впливу ведеться робота по збагаченню словникового запасу, уточненню значення слів, з розвитку семантики слова, формування лексичної системності та семантичних полів. Особливої уваги вимагає предикативний словник (дієслова та прикметники). Важливим напрямком логопедичного впливу є засвоєння дітьми слів узагальнюючого характеру, займенників, числівників, прислівників.

Робота над граматичними формами: від конкретного до абстрактного, від семантично простих форм до більш складних, від простих по граматичному оформленню до більш складним здійснюється з труднощами. Також великі труднощі викликає робота над відмінковими закінченнями, розвитком функції словозміни, словотвору.

Корекція порушень писемного мовлення у школярів з інтелектуальним недорозвиненням тісно пов'язана з розвитком у них пізнавальної діяльності, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування.

Так широко використовується порівняння фонетично близьких звуків, аналіз структури пропозиції, звуко-складової структури слова, розвиток зорово-просторового аналізу і синтезу.

Усунення порушень читання і письма проводиться в тісному зв'язку з корекцією порушень мовлення як системи, з корекцією дефектів звуковимови, фонематичної сторони мови, лексико-граматичного ладу.

Таким чином, усі напрямки корекційної програми органічно пов'язуються один з одним, а не проводяться відокремлено. У процесі роботи виявляються особливості симптоматики, етіопатогенезу, структури мовленнєвого дефекту в дітей з порушеннями психофізичного розвитку; визначається динаміка мовленнєвого розвитку в процесі цілеспрямованої логопедичної роботи; здійснюється комплексна диференційована система психолого-логопедичної роботи, що враховує вплив не тільки на всі компоненти мовлення й на різні етапи продукування мовленнєвих висловлень, але й на розвиток немовних психічних функцій, на формування особистості дитини з одночасною регуляцією соціальних відносин.

Система корекції мовленнєвих порушень у дітей з особливостями психофізичного розвитку в структурі комплексного впливу сприяє не тільки вдосконалюванню корекційно-логопедичного процесу, спрямованого на подолання мовленнєвих порушень, але й на оптимізацію процесу формування особистості, виховання й навчання дітей, більш успішну соціальну адаптацію в цілому.

Список використаних джерел

1. Конопляста С.Ю., Сак Т.В. Логопсихологія. - К: Знання, 2010. - 288 с.

2. Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой. - М.: Владос, 1995. - 348 с.

3. Соботович Є., Трофименко Л. Особливості засвоєння дітьми із ЗНМ узагальненого лексичного значення слова та його понятійної співвіднесеності // Дефектологія. - 2000. - №1. - С. 16-26.

4. Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Т. В. Основы логопедии. - М.: Просвещение, 1989. - 156 с.

Размещено на Allbest.ru