Зміст навчання майбутніх лікарів німецькомовних комунікативних стратегій у рецептивних видах мовленнєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81.33

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

ЗМІСТ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ НІМЕЦЬКОМОВНИХ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У РЕЦЕПТИВНИХ ВИДАХ ОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

О. ЗАДОРОЖНА

Постановка проблеми у загальному вигляді. Розробка методики навчання іноземної мови, окрім обґрунтування теоретичних засад, потребує визначення змісту навчання, який, до певної міри, визначає і специфіку організації навчання й реалізації авторських методик.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Відбираючи зміст навчання іноземної мови у немовному вузі, А. Д. Виселко зазначає дві його складових: предметну і мовно-мовленнєву. До предметної автор відносить тематику (теми), на основі якої слід будувати навчальний процес, розробляючи навчальний курс; тексти, з яких будуть отримувати знання студенти; завдання, які будуть виконуватися на основі текстів [2, с. 83]; знання, вміння, навички, що пов'язані з опануванням дисципліни. О. Б. Тарнопольський вважає, що до змісту навчання повинно «...ввійти все, що повинно бути сформовано у студентів, і що вони повинні засвоїти до кінця курсу» [15, с. 81-83] при цьому згаданий вище автор виділяє компонентів змісту: 1) мовленнєві навички і вміння; 2) мовленнєвий матеріал (фонетичний, лексичний і граматичний);

3) соціолінгвістичні та прагматичні знання; 4) мовленнєвий матеріал (відібрані тексти для читання і усного мовлення); 5) теми та ситуації спілкування.

Л. В. Крисак, проаналізувавши певні наукові дослідження, робить висновок про нестійкий і постійно змінюваний характер змісту навчання, зазначаючи, що ця категорія «... розвивається залежно від цілей в навчанні, які зумовлені соціальним замовлення, ... віковими психологічними особливостями студентів», особливостями навчальної і майбутньої професійної діяльності [6, с. 74]. Важливим висновком, зробленим згаданою вище дослідницею, вважаємо ідею про те, що зміст навчання визначає мотивацію студентів, а також детермінує вибір методів і засобів навчання. Саме тому вважаємо за необхідне ретельно підійти до окреслення змісту навчання, оскільки від коректного його визначення залежатиме ефективність методики в цілому.

Метою статті є обґрунтування процедури відбору й характеристика змісту навчання майбутніх лікарів німецькомовних комунікативних стратегій у рецептивних видах мовленнєвої діяльності.

Виклад основного змісту дослідження. Дотримуючись позиції згаданих вище [2; 15] та інших науковців [3, с. 123-130; 9, с. 107-109], у структурі змісту навчання за розробленою нами методикою виділяємо два аспекти: предметний і процесуальний. З точки зору предметного наповнення до змісту навчання у розробленій нами методиці повинні увійти: 1) теми і типові ситуації спілкування у професійній сфері професійно орієнтованої комунікації майбутніх лікарів, і саме вони визначатимуть специфіку відбору мовленнєвих засобів і мовленнєвих зразків; 2) мовленнєвий матеріал (зразки діалогів для формування комунікативних стратегій в аудіюванні та текстів для формування комунікативних стратегій у читанні); 3) мовний матеріал (фонетичний, граматичний, лексичний - фахова медична термінологія та її окремі відповідники в побутовому реєстрі мови); 4) знання невербальних елементів комунікації (жестів, міміки, поз, контакту очей та його значення для психологічної характеристики пацієнта); 5) знання психологічних типів особистості пацієнта, специфіка комунікативної поведінки лікаря і пацієнта під час проведення консультування / прийому пацієнта. Відповідно до процесуального аспекту відносимо німецькомовну стратегічну компетентність у рецептивних видах мовленнєвої діяльності з усіма її структурними компонентами, а також діапазон комунікативних стратегій, які повинні бути сформовані в майбутніх лікарів для здійснення ефективної професійно орієнтованої комунікації в рецептивних видах мовленнєвої діяльності. Слід зазначити, що предметний і процесуальний аспекти змісту навчання не передбачають їх ізольований, відмежований один від одного відбір, а навпаки - їх інтеграцію та взаємозалежність. Оскільки процесуальний аспект потребує окремого вивчення і стане предметом дослідження наших подальших розвідок, конкретизуємо предметний аспект змісту навчання.

Визначення й відбір змісту навчання здійснюватимемо відповідно до загально методичних принципів:

1) необхідності й достатності змісту, тобто до змісту навчання повинні бути залучені необхідні для досягнення поставленої мети мовні й мовленнєві явища та одиниці [5, с. 80];

2) доступності змісту у нашому випадку передбачає врахування умов навчання іноземної мови у вищому медичному навчальному закладі, психолого-фізіологічних особливостей дорослих (студенти-медики належать до категорії «дорослі»), специфіки майбутньої професійно орієнтованої комунікативної діяльності, і тому гарантує посильність навчального матеріалу з метою засвоєння його змісту й обсягу;

3) відповідності змісту комунікативним потребам передбачає відбір до нього того мовного і мовленнєвого матеріалу, який моделюватиме ситуації професійно орієнтованого спілкування майбутнього лікаря з пацієнтом, а також ситуації їх професійного вдосконалення, тобто застосування цього принципу здійснюється у ситуативно-тематичному відборі мовного матеріалу та відборі діалогів, які мають місце під час прийому лікарем пацієнта; навчання рецептивний мовленнєвий комунікація

4) професійної спрямованості змісту зумовлює відбір лексичного матеріалу, характерного для медичного дискурсу, а також граматичних явищ, що використовуються в мовленні пацієнта на прийомі у лікаря, а також ті, що найчастіше вживаються у науковому медичному тексті;

5) мінімізації змісту [14, с. 243; 9, с. 108-109], тобто до змісту навчання відбираються мовний і мовленнєвий мінімуми, які відповідають меті і завданням в навчанні і водночас є певною обмеженою функціональною системою, що загалом адекватно відображають структуру мови;

6) антропологічності [16, с. 70], який зумовлює відбір такої тематики й типових комунікативних ситуацій, які б відповідали реальним особистісним інтересам і потребам студента.

Зміст навчання у розробленій нами методиці пропонуємо організувати за тематичним принципом, якого в методиці навчання іноземних мов вважають одним із основних [8, с. 46]. О. М. Федоренко у цьому аспекті визначає значущі для ефективної організації змісту навчання ознаки теми: «... можливість організувати й впорядкувати лексичний матеріал відповідно до змісту спілкування, можливість відбирати й організовувати тексти, екстралінгвістичні інформаційні джерела тощо» [17, с. 13].

Враховуючи необхідність дотримання принципів професійної спрямованості та антропологічного принципу у відборі змісту навчання, а також проаналізувавши чинні робочі програми з дисципліни «Німецька мова за професійним спрямуванням», які використовуються у вищих медичних навчальних закладах України (Тернопільському національному медичному університеті імені І. Горбачевського, Львівському національному медичному університеті імені Данила Г алицького, Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова), ми відібрали таких 5 тем для формування стратегічної компетентності в рецептивних видах мовленнєвої діяльності: «Лікування серцево-судинних захворювань», «Лікування хвороб дихальних шляхів», «Лікування хвороб опорно-рухового апарату», «Лікування хвороб шлунково-кишкового тракту та урологія», «Лікування хвороб ендокринної системи і загальна терапевтична практика». В межах кожної теми передбачається охоплення проблеми хірургічного втручання та консервативного лікування захворювань.

Тематичне охоплення змісту навчання розгортається у певному діапазоні типових комунікативних ситуацій, які потребують певної конкретизації з огляду на дискусійні аспекти способів організації змісту, що існують в методиці навчання іноземних мов.

З психологічної точки зору ситуація є визначальним фактором у виборі людиною певної лінії поведінки (в тому числі й комунікативної [7, с. 22]). У зарубіжних дослідженнях ситуацію розуміють як природний фрагмент соціальної реальності, що визначається учасниками, місцем чи умовами дії і характером діяльності, що розгортається між учасниками в цих умовах [18, с. 63].

Учені роблять висновок про те, що в методиці навчання іноземних мов немає єдиного загально визнаного визначення комунікативної ситуації [11, с. 35]. До прикладу, її розуміють як сукупність умов, які актуалізують суб'єктну установку до мовленнєвої дії [1, с. 31] чи як умови, в яких перебуває суб'єкт спілкування, і які спонукають його до говоріння (викликають потребу вступити до мовленнєвої взаємодії) [13, с. 124], як універсальну форму функціонування комунікативного процесу, яка існує як інтегративна динамічна система соціально-статусних, рольових, діяльнісних і поведінкових взаємовідносин суб'єктів спілкування, відображена в їхній свідомості і виникає на основі взаємодії ситуативних позицій комунікантів; причому її (ситуації) основною є проблема; як сукупність ситуаційних мінливих умов спілкування, в яких можуть змінюватися складові ситуації (суб'єкти, місце і час спілкування, мета, спосіб, засоби, стосунки між суб'єктами, тональність спілкування тощо) [4, с. 80].

Рисунок 1 - Структура комунікативної ситуації «На прийомі в лікаря»

На основі зазначених вище визначень комунікативної ситуації та власних міркувань, зробимо спробу визначити її структуру, в якій виділяємо суб'єктивну та об'єктивну групи компонентів (рисунок 1).

У визначенні структури комунікативної ситуації «На прийомі в лікаря» ми орієнтувалися на той факт, що загалом така ситуація буде схожою для різних профілів медичних працівників (кардіолога, терапевта, ортопеда, гастроентеролога, невропатолога, ендокринолога тощо), тому ця ситуація буде використовуватися для усіх визначених нами раніше п'яти тем, змінюватися будуть лише мовні засоби реалізації комунікативних намірів учасників комунікативної ситуації, отже ми трактуємо її як типову комунікативну ситуацію у професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх медиків у статусних ролях «лікар-пацієнт», у якій майбутньому лікарю доводиться застосовувати комунікативні стратегії в аудіюванні. Водночас, така комунікативна ситуація передбачає відстрочення вирішення проблеми - постановки медичного діагнозу на основі скарги пацієнта, що зумовлена недостатніми фаховими знаннями лікаря. В цьому випадку лікар потребує пошуку додаткової інформації, що дасть змогу коректно встановити діагноз і призначити ефективні лікувальні процедури. Для реалізації такого аспекту комунікативного завдання майбутній лікар повинен відібрати необхідні науково-літературні фахові ресурси (з використанням стратегій ознайомлювального і переглядового читання), ретельно їх вивчити (з використанням стратегій вивчаючого читання), зіставити почуту від пацієнта у його скаргах інформацію про симптоми хвороби (із використанням стратегій аудіювання і фіксування почутої інформації) і на цій основі поставити відповідний діагноз.

У ракурсі вирішення мети нашого дослідження, з'ясуємо типові комунікативні завдання для лікаря у комунікативній ситуації «На прийомі у лікаря» («Медична консультація» [6, с. 76-77]), для цього ми використали власні спостереження, а також специфіку медичного інтерв'ю, схарактеризованого у наукових дослідженнях Л. А. Гаспарян [4, с. 130-135] та Lussier та Richard [20, c. 45-47] (рисунок 2).

Доповненням до попереднього компоненту змісту навчання служать знання невербальних елементів комунікативної поведінки пацієнта та їх адекватну інтерпретацію лікарем для максимального досягнення комунікативної мети. Зокрема, лікар повинен вміти розрізняти міміку обличчя в нормальній і патологічній формах [19, с. 45-47], оскільки відомі патологічні вирази обличчя (гіперемія, «Обличчя Корвізара», сардонічна посмішка, «Обличчя Гіпократа» тощо [6, с. 89]).

Рисунок 2 - Комунікативні наміри лікаря у ситуації «На прийомі в лікаря»

Учені також виділяють шість основних емоцій, експресія яких простежується через міміку обличчя у трьох основних лініях: а) очі та лоб; б) ніс і область носа; в) рот і підборіддя. Відповідно, емоції будуть такі: 1)страх: підняті і зведені над переніссям брови, очі широко відкриті, кутики губ опущені, губи розтягнені в сторони; 2) здивування: брови підняті, очі широко відкриті, кутики губ опущені вниз, відкритий рот; 3) гнів: брови опущені, зморшки на лобі вигнуті, примружені очі, зімкнені губи, зуби стиснуті; 4) відраза: брови опущені, зморщений ніс, нижня губа випнута або піднята і замкнена з верхньою; 5) печаль: брови зведені, згаслі очі, кутики губ злегка опущені, часто відвертаються очі вбік, від співрозмовника; 6) щастя) очі спокійні, кутики губ підняті і відведені назад [10].

На важливості швидкості мовлення в інтерпретації почуттів наголошує низка дослідників ([4; 12] та ін.). Швидкий темп сигналізує про стурбованість, певне хвилювання, повільний темп є ознакою пригніченого стану, втоми, певної розгубленості [6, с. 90].

Висновок

Отже, відібрані нами й схарактеризовані вище компоненти змісту навчання ляжуть в основу розробки моделі навчального процесу, мета якого - формування в майбутніх лікарів німецькомовної стратегічної компетентності у процесі здійснення ними професійно орієнтованої комунікативної діяльності. Реалізація такої моделі здійснюватиметься через систему вправ і завдань для студентів-медиків, зміст яких міститиме відібрані й схарактеризовані у статті компоненти: теми і типові ситуації спілкування у професійній сфері професійно орієнтованої комунікації майбутніх лікарів; мовленнєвий матеріал; мовний; знання невербальних елементів комунікації; знання психологічних типів особистості пацієнта, специфіка комунікативної поведінки лікаря і пацієнта під час проведення консультування пацієнта.

Водночас слід зазначити, що одним із компонентів змісту навчання, як зазначено нами вище, є мовний і мовленнєвий матеріал, специфіка відбору якого потребує окремого вивчення, тому наступні наші публікації будуть присвячені цьому аспекту, що й становить перспективу подальших досліджень задекларованої методичної проблеми.

Список використаної літератури

1. Алхазишвили А. А. Основы овладения устной иностранной речью / А. А. Алхазишвили. - М. : Просвещение, 1988. - 128 с.

2. Виселко А. Д. Формування англомовної компетентності майбутніх економістів-міжнародників у продуктивних видах мовленнєвої діяльності / А. Д. Виселко. - Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. - Запоріжжя, 2015. - 323 с.

3. Гальскова Н. Д. Теория обучения иностранных языков: лингводидактика и методика: [Учебное пособие для студ. лингв. и филол. фак. высш. учеб. заведений] / Н. Д. Гальскова, Н. Т. Гез. - М. : Академия, 2006. - 336 с.

4. Гаспарян Л. А. Обучение иноязычному устному речевому общению будущего врача в сфере практического здравоохранения / Л. А. Гаспарян. - Дисс. канд. пед. наук: 13.00.02. - Екатеринбург, 2014. - 241 с.

5. Гутник В. М. Формування фонетичної компетенції у майбутніх учителів німецької мови у комунікативному вступному колективному курсі / В. М. Гутник. - Дис. канд. пед. наук: 13.00.02. - К., 2017. - 399 с.

6. Крисак Л. В. Методика навчання майбутніх лікарів загальної практики англомовного професійно орієнтованого діалогічного мовлення / Л. В. Крисак. - Дис. канд. пед. наук. 13.00.02. - К., 2016. - 285 с.

7. Линкевич К. В. Эмпирические характеристики понимания визуально представленных ситуаций / К. В. Линкевич. - Дисс. канд. пед. наук. 19.00.01. - СПб., 2016. - 174 с.

8. Методика викладання іноземних мов у середніх навч. закладах: підручник для студентів вищих навчальних закладів / [О. Б. Бігич, С. В. Гапонова, Г. А. Гринюк та ін.]. - 2-ге вид. - К. : Ленвіт, 2002. - 320 с.

9. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін. / за загальною ред. С. Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - 590 с.

10. Морська Л. І. Формування вмінь професійного англомовного спілкування у студентів факультету фізичного виховання / Л. І. Морська. - Дис. канд. пед. наук. 13.00.02. - К., 2001. - 230 с.

11. Окопна Я. В. Професійно орієнтоване навчання діалогічного мовлення майбутніх працівників сфери обслуговування (німецька після англійської) / Я. В. Окопна. - Дис.. канд. пед. наук. 13.00.02. - Одеса, 2012. - 298 с.

12. Рогова Т. В., Рабинович Ф. М., Сахарова Т. Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Т. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, Т. Е. Сахарова. - М. : Просвещение, 1991. - 228 с.

13. Словарь методических терминов (теорія и практика преподавания языков) / Е. Г Азимов, А. Н. Щукин. - Спб: Златоуст, 1999. - 472 с.

14. Тарнопольский О. Б., Корнева З. Интеграция обучения языку и специальности в неязыковом вузе: Монография / О. Б. Тарнопольский, З. Корнева. - Saarbrucken: LAP Lambert Academic Publishing, 2013. - 314 с.

15. Терещук Д. Г. Формування у студентів філологічних спеціальностей іншомовних комунікативних стратегій з використанням мовленнєвих симуляцій / Д. Г. Терещук. - Дис. канд. пед. н. 13.00.02. - Тернопіль, 2012. - 222 с.

16. Федоренко О. М. Особливості компонентного складу змісту навчання іншомовного професійно спрямованого спілкування / О. М. Федоренко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, 2013.Argyle M. The experimental study of the basic feature of situations / M. Argyle // Towards the psychology of situations: An interactional perspective / Ed. D. Magnusson. - Hillsdate, 1981. - P. 63-81.

17. Ekman P. Unmasking the face: a guide to recognize emotions from facial clues / P. Ekman, W. Friesen. - New Jersey: Prentice Hall, 1975. - 215 p.

18. Lussier M. T., Richard C. The medical interview. Setting nonverbal language and social roles / M. T. Lussier, С. Richard // Canadian Family Physician. - 2004. - № 50. - P. 45-47.

Анотація

У статті визначено й схарактеризовано структурні компоненти змісту навчання майбутніх лікарів німецькомовних комунікативних стратегій у рецептивних видах мовленнєвої діяльності у предметному та процесуальному аспектах. З точки зору першого до змісту навчання віднесено: теми і типові ситуації спілкування у професійній сфері професійно орієнтованої комунікації майбутніх лікарів, мовленнєвий і мовний матеріал, знання невербальних елементів комунікації, знання психологічних типів особистості пацієнта. З точки зору процесуального аспекту віднесено німецькомовну стратегічну компетентність у рецептивних видах мовленнєвої діяльності з усіма її структурними компонентами.

Ключові слова: німецькомовна стратегічна компетентність, комунікативні стратегії, професійно орієнтоване німецькомовне спілкування, майбутні лікарі, рецептивні види мовленнєвої діяльності.

В статье определены и охарактеризованы структурные компоненты содержания обучения будущих врачей немецкоязычных коммуникативных стратегий в рецептивных видах речевой деятельности в предметном и процессуальном аспектах. С точки зрения первого к содержанию обучения вошли: темы и типичные ситуации общения в профессиональной сфере коммуникации будущих врачей, речевой и языковой материал, знания невербальных элементов коммуникации, знания психологических типов личности пациента. С точки зрения процессуального аспекта вошла немецкоязычная стратегическая компетентность в рецептивных видах речевой деятельности со всеми структурными компонентами.

Ключевые слова: немецкоязычная стратегическая компетентность, коммуникативные стратегии, профессионально ориентированное немецкоязычное общение, будущие врачи, рецептивные виды речевой деятельности.

The structural components of the content of learning in the development of German communicative strategies in comprehension speech skills in future doctors from the point of view of subject matter and process oriented aspects have been defined and characterized in the article. From the point of view of the first aspect the content of learning contains the following components: topics and typical communicative situations in the professional sphere of professionally oriented communication of future doctors (namely, 5 topics: “Treatment of cardiac and blood vessel diseases”, “Treatment of breathing diseases”, “Treatment of bone system diseases”, “Treatment of abdominal system diseases and Urology”, “Treatment of endocrine system diseases and general therapeutic practice ”; within each of the five topics the problems relating to surgical and conservative methods of treatment are supposed to be covered), speech material, language material, knowledge of nonverbal elements of communication, knowledge of psychological types of patient's personality as well as the specificity of communicative behavior of a patient and a doctor during the appointment and medical examination. From the point of view of the process oriented aspect the following components belong to the content of learning: German strategic competence in comprehension speech skills with all its components and the spectrum of communicative strategies. It has been proved that the typical communicative situation defines the nature of the selection of language (phonetic, grammatical, lexical - professional medical terminology and its equivalents in the everyday language register) and speech (dialogue samples for the formation of communicative strategies in listening, and texts for the formation of reading strategies) material. The subjective (communicative roles of the participants? Social status and the roles of communicants, psychological condition of the participants (patient's worry because of feeling sick), motives and intentions of the participants, relationships between them (personality types), attitude to the subject of communication (usually responsible on both sides), communicative actions program (patient's program - to tell about the sickness condition; doctor's program - to listen to the patient's complaints and put a diagnosis), linguistic and communicative competence of the participants of the communicative situation) and the objective (the problem (a patient doesn't feel well and needs a doctor's professional help), communicative conditions, circumstances (for example, a sharp pain a patient feels, which can change the dynamics of the situation), communicative task (for the patient - to tell about the symptoms as precisely as possible; for the doctor - to listen attentively to the patient's complaints and put a diagnosis, give advice about the treatment of the disease), the goal, the subject or the topic of communication) groups of components have been defined in the structure of the typical communicative situation “At the doctor's appointment”.

Key words: German language strategic competence, communicative strategies, professionally oriented German language communication, future doctors, comprehension speech skills.

Размещено на Allbest.ru