Загальновідомо, що успішність будь-якої діяльності індивіда значною мірою зумовлюється бажанням, прагненням, інтересами та потребами в її виконанні (одержанні результатів), тобто наявністю позитивних мотивів.

Мотив, на думку В. Оконя, - це внутрішнє спонукання до дії, бажання задовольнити відповідну потребу [13, 108]. Допитливість, бажання пізнати дійсність, щоб адекватно орієнтуватися в ній, належать до важливих якостей особистості. Пізнання завжди зумовлюється потребами людини - цілями, мотивами, інтересами (життєвими, професійними). Якщо інтерес до навчання не сформований, стверджує І. Лернер, то перебіг процесу засвоєння буде нижчим природних сил індивіда. Крім інтересу важливими є наполегливість, зосередженість, схильність до подолання труднощів, почуття обов'язку та відповідальності.

Формування позитивних мотивів навчання, стверджує Ю. Бабанський, - це не стихійний процес, тому їх необхідно спеціально виховувати, розвивати, стимулювати. Сукупність мотивів навчання вчений поділяє на дві групи:

1) мотиви пізнавального інтересу;

2) мотиви обов'язку та відповідальності [4, 33].

Мотивація студентів у процесі навчання передбачає спонукання, потреби і мотиви [6], які зумовлюються співвідношенням зовнішніх і внутрішніх суперечностей у набутті інженерно-графічних знань й умінь, необхідних для успішного розв'язання професійно орієнтованих інженерно-графічних задач. Мотиваційно-ціннісна складова формує вмотивоване ставлення студентів до інженерно-графічної підготовки, усвідомлення її необхідності для професійного становлення сучасного фахівця; прагнення до постійного самовдосконалення, тобто забезпечує усвідомлення суспільно й особистісно значущих цілей процесу навчання.

Мотиви, спонукання, цінності є ведучими та системотворчими чинниками процесу навчання інженерно - графічних дисциплін і визначають прагнення студентів до самостійного формування цілей щодо засвоєння відповідних знань й умінь, а також їх практичного використання. Важливим завданням педагога у процесі формування мотивації студентів до навчання, зазначає Ю. Бабанський, має стати переведення зовнішнього стимулювання студентів у самовиховання внутрішньої мотивації [4, 36].

Пізнавальний інтерес породжує позитивне ставлення студентів до інженерно-графічної діяльності. Психологічну природу пізнавального інтересу складає комплекс нерозривно пов'язаних життєво важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних, вольових) [2, 7]. Урахування інтересу студентів у процесі навчання інженерно-графічних дисциплін сприятиме інтелектуальній активності, емоційному піднесенню, вольовим прагненням майбутніх фахівців тощо.

Важливим чинником підвищення мотивації до навчання є створення позитивної емоційної атмосфери на заняттях з інженерно-графічних дисциплін. Адже позитивна атмосфера навчальної діяльності породжує у студентів бажання бути кращими, розумнішими; стимулює працювати та навчатися без будь-якого остраху, спокійно, відчуваючи задоволення від власного просування у навчанні та результатів розв'язання поставлених завдань [18, 112-113]. Зважаючи на зазначене вище, першою педагогічною умовою підвищення ефективності інженерно-графічної підготовки майбутніх фахівців системи професійної освіти має стати стимулювання мотивації студентів до процесу навчання інженерно-графічних дисциплін.

Важливим показником професійного становлення студента у ВНЗ є здатність свідомо управляти власною навчально-пізнавальною діяльністю. Процес управління передбачає діяльність індивіда, спрямовану на організацію, контроль і регулювання об'єкта управління відповідно до поставлених цілей та завдань, а також аналіз і підведення підсумків [11, 22]. Управління пізнавальною діяльністю у процесі навчання передбачає сукупність заходів, спрямованих на його впорядкування й удосконалення [11, 27]. Стрижнем діяльності самоуправління постають цілі, що визначають кінцевий результат процесу навчання.

Серед прийомів самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю виділяють планування та самоорганізацію навчання; самоконтроль й оцінювання одержаних результатів; управління своїми пізнавальними інтересами.

Планування - це комплекс заходів, що уможливлюють альтернативний вибір алгоритму діяльності, який найбільш повно відповідає заданим критеріям оптимальності та можливих обмежень [10, 252]. Звісно, планування є обов'язковим компонентом будь-якої діяльності, адже завдяки плануванню навчання досягається правильна організації пізнавального процесу, раціональне використання дидактичних і навчально-методичних засобів, забезпечується можливість прогнозування одержаного результату. При навчанні студентів раціональному плануванню власної навчально-пізнавальної діяльності важливим постає формування уміння правильно розставляти пріоритети та формулювати цілі, визначати найбільш важливі й першочергові завдання, успішне розв'язання яких уможливлює досягнення бажаного результату з найменшими витратами.

Практичний досвід свідчить, що потенційні можливості студентів можуть повною мірою проявитися та реалізуватися лише при раціональній самоорганізації навчальної діяльності. Під самоорганізацією навчально - пізнавальної діяльності Л. Борисенко розуміє самостійний та самокерований процес, детермінований власними пізнавальними мотивами індивіда, який спрямований на здійснення цієї діяльності у найбільш зручний, раціональний спосіб і час виконання. Здатність студента до самостійної організації навчально-пізнавальної діяльності та самоуправління нею слугує показником активності й успішності навчання у ВНЗ [5, 244].

Самоорганізація навчальної діяльності передбачає самостійне прийняття студентом рішень щодо часу, місця, способів, методів і засобів здійснення навчання, тобто найоптимальнішого способу досягнення навчального результату. Успішна самоорганізація процесу навчання характеризує здатність студента до активної самостійної мисленнєвої діяльності, об'єктивного оцінювання і самореалізації своїх пізнавальних можливостей та здібностей, вміння долати труднощі.

Здатність студентів до самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності значною мірою зумовлюється умінням самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх у процесі розв'язання теоретико-практичних завдань (інженерно - графічних задач). Тому під час навчання інженерно-графічних дисциплін велику увагу необхідно приділяти не простій передачі абстрактних знань, а засвоєнню студентами способів пізнавальної діяльності. При цьому важливим є створення умов для внутрішньої мотивації студентами своїх дій, спрямованих на формування необхідних інженерно - графічних знань й умінь, а також нових пізнавальних потреб і цінностей.

Навчальна діяльність передбачає не лише планування, організацію, а й самоконтроль та оцінювання одержаних результатів. Самоконтроль здійснюється через знання результатів своїх дій, коли студент усвідомлює правильність (неправильність) їх виконання. Знання своїх можливостей (потенціалу) сприяє самоідентифікації особистості, тобто формуванню адекватного уявлення про себе і свої можливості 15, 70].

Ефективність процесу формування у студентів навичок самоконтролю, на думку М. Агапової, зумовлюється такими чинниками [1, 68]:

мотивування до самоконтролю з боку викладача, що полягає у спонуканні студентів до цього виду діяльності, виховання потреби в самоконтролі, інструктуванні та поясненні сутності прийомів самоконтролю;

непрямий розвиток самоконтролю, що здійснюється через перевірку викладачем самостійної діяльності студентів, їх залучення до взаємоперевірки;

безпосередній розвиток самоконтролю - залучення студентів до перевірки результатів власної навчально-пізнавальної діяльності, виявлення й аналізу допущених помилок та ін.

Крім навичок самоконтролю, у структурі самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю важливою є здатність студентів до самооцінювання, що уможливлює розвиток критичного ставлення до себе, своїх здібностей і можливостей й передбачає вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між поставленими цілями навчання, способами їх реалізації та одержаним результатом. Це означає, що майбутні фахівці мають вміти здійснювати швидкий перехід від окремих інженерно-графічних вмінь до оцінки власного рівня інженерно-графічної підготовки, результатів своєї діяльності; розпізнавати поставлену проблему та намічати шляхи її успішного розв'язання; адекватно оцінювати власні можливості й обирати найбільш оптимальні методи та засоби розв'язання поставлених завдань.

Формування у студентів здатності до самоуправління навчальною діяльністю можливе за умови, коли студент виступає суб'єктом цієї діяльності та визначає її результати. Тому розвиток функцій самоуправління здебільшого здійснюється у процесі самостійної навчально-пізнавальної діяльності [5, 249].

Таким чином, другою педагогічною умовою підвищення ефективності навчання інженерно-графічних дисциплін майбутніх фахівців системи професійної освіти логічно постає формування високого рівня здатності студентів до самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю.

Успішність процесу навчання зумовлюється ступенем креативності індивіда, що характеризується стійким інтересом до всього складного та незвичного, нешаблонним стилем мисленням, самостійністю суджень й оцінок, бажанням до пізнання нового, здатністю до окреслення проблем та можливих шляхів їх розв'язання.

Креативність (від лат. "creation" - творення) - це рівень творчої обдарованості людини, здатності до творчості, що складає відносно стійку характеристику особистості [10, 147]. У західній психолого-педагогічній літературі креативність трактується як здатність індивіда генерувати ідеї, нові за своїми суттєвими ознаками (J. Drevdahl, T. Lubart, W. Schoplild); процес мисленнєвої трансформації елементів знань і досвіду в нові ідеї (V. Bugdahl, D. Leonard, W. Swap, H. Guilbert, G. Tevelle, M. Werthimer); процес виявлення прогалин в знаннях, процес зародження нових ідей та гіпотез (E. Torrance); форма соціального або культурного феномену (M. Csikszentmihalyi). В енциклопедії освіти за редакцією В. Кременя феномен "креативність" трактується як творчий дух, потенціал індивіда, його творчі здібності, що виявляються не тільки в оригінальних продуктах діяльності, а й у мисленні, почуттях і спілкуванні з іншими людьми [7, 432].

Найбільш сприятливим для формування креативної особистості є спеціально організоване навчальне середовище - креативне, яке визначає соціокультурне оточення й умови для розвитку індивіда, що забезпечують свободу самостійного прийняття рішень, можливості для творчості, усвідомлений вибір змісту і способів навчання. Основна мета креативного навчального середовища полягає у розкритті творчих якостей особистості, формуванні здатності до критичного мислення [16, 94]. Таким чином, під креативним середовищем навчання інженерно-графічних дисциплін розуміється сукупність чинників (організаційних, матеріальних, дидактико-методичних та ін.), що уможливлюють розвиток творчого потенціалу особистості, виховання потреби у самопізнанні та творчому саморозвитку, формування об'єктивної самооцінки студента.

На наше переконання, системотворним підґрунтям проектування креативного середовища навчання інженерно - графічних дисциплін має стати гуманізація освіти, пріоритетом якої є розвиток особистості на основі її пізнавальних інтересів, організація навчального процесу на засадах партнерства, рівності, суб'єкт-суб'єктних відносин. Таке навчальне середовище передбачає високу ступінь свободи у виборі студентами індивідуальної траєкторії навчання, формування цілей та шляхів їх досягнення.

Принципами конструювання змісту креативного навчального середовища мають стати адресність і продуктивність стосовно учасників навчально-пізнавального процесу, а головним компонентом - технологія творчої взаємодії, яка передбачає не стільки засвоєння студентами сукупності інженерно-графічних знань, скільки орієнтування в них для організації власної продуктивної творчої діяльності.

Створення креативного середовища навчання інженерно-графічних дисциплін майбутніх фахівців професійної освіти можливе на основі використання активних й інтерактивних методів навчання на всіх етапах інженерно-графічної підготовки, а також дидактичних можливостей сучасних засобів інформаційних технологій. У межах навчального середовища, організованого з використанням активних та інтерактивних методів навчання, створюються сприятливі умови для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, мисленнєвих процесів особистості (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація та ін.), формування аналітичних, дослідницьких, проектно-технологічних, графічних та ін. умінь, необхідних майбутньому фахівцеві.

Одним з найбільш значущих наслідків креативності особистості є рефлексія, що забезпечує адаптивність індивіда до нових умов життєдіяльності [16, 94].

Рефлексія (від лат. "reflexio" - звернення назад) є багатоаспектною та міждисциплінарною категорією. У методології під нею розуміють:

1) принцип мислення індивіда, спрямований на осмислення й усвідомлення власної діяльності;

2) предметний розгляд знання, критичний аналіз його змісту і методів пізнання;

3) діяльність самопізнання, що розкриває внутрішній устрій та специфіку духовного світу людини [12, 145].

Рефлексією у психології вважають процес узагальнення власних психічних процесів і станів, що призводить до їх усвідомлення [14, 340]. Педагогічна наука характеризує рефлексію як: по-перше, здатність індивіда усвідомлювати, аргументувати й обґрунтовувати власну діяльність [17, 27], а по-друге - здатність суб'єкта навчання давати відсторонену оцінку своїм діям (зокрема навчально-пізнавальним) [10, 292].

Рефлексія як здатність студентів усвідомлено контролювати не лише результат своєї навчально-пізнавальної діяльності, а й рівень власної інженерно-графічної підготовки, особистісних досягнень, що характеризує продуктивність процесу навчання інженерно-графічних дисциплін, визначає ступінь сформованості професійної компетентності педагога. Тому рефлексивна діяльність студентів у процесі навчання інженерно-графічних дисциплін є важливим чинником професійного становлення майбутнього фахівця, розвитку готовності до розв'язання актуальних професійно-орієнтованих інженерно-графічних завдань, виступає важливим чинником саморозвитку особистості.

Найефективніший метод залучення студентів до рефлексії навчально-пізнавальної діяльності полягає у повідомленні відповідних методологічних знань, що визначають норми наукового мислення, а також створенні умов для розуміння й успішного застосування цих знань як засобів рефлексивної регуляції своєї інтелектуальної праці. Таким чином, черговою педагогічною умовою підвищення ефективності навчання інженерно-графічних дисциплін майбутніх фахівців системи професійної освіти має стати створення креативного середовища навчання інженерно - графічних дисциплін, що передбачає сукупність взаємопов'язаних методів, засобів і форм організації навчальної діяльності студентів, спрямованих на задоволення їхніх пізнавальних потреб і самореалізацію особистості.

Запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) організації навчального процесу у вищій школі передбачає переорієнтацію навчання з лекційно-інформативної на індивідуально-дослідницьку, особистісно - орієнтовану форму, що зумовлює зменшення частки аудиторних занять та суттєве збільшення самостійної роботи студентів. Зростання ролі самостійної роботи призводить не лише до збільшення її обсягу, а й трансформації суб'єкт - суб'єктних відносин між викладачем та студентом; підвищує вимоги до її планування, організації, управління та контролю з боку всіх учасників навчального процесу.

Самостійною навчально-пізнавальною діяльністю індивіда І. Зайченко вважає будь-яку активну діяльність, спрямовану на виконання поставленої дидактичної мети у спеціально відведений для цього час [9, 227]. Своєю чергою С. Гончаренко стверджує, що самостійна навчальна робота поєднує різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності людини, здійснюється за завданням педагога та під його керівництвом, проте без його безпосередньої участі [6, 297].

На думку А. Алексюка самостійна робота - це одна з форм активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, спрямована на оволодіння складними вміннями та навичками окреслювати мету, зміст і способи діяльності, організовувати власну самоосвіту; самостійний пошук методів і засобів розв'язання актуальних навчальних завдань [3, 434]. Організація самостійної діяльності у ВНЗ, зазначає В. Загвязинський, передбачає гнучку систему пізнавальної діяльності, що уможливлює набуття знань у зручний для студента час, довільній формі та місці [8, 157].

У структурі самостійної роботи завжди присутня пізнавальна складова, спрямована на перетворення та застосування самостійної діяльності для розв'язання різноманітних задач з урахуванням мотиваційних чинників і пізнавального інтересу особистості. Важливим підґрунтям для розвитку пізнавальних можливостей і, відповідно, пізнавального інтересу особистості є педагогічні ситуації, пов'язані з розв'язанням проблемних завдань, мисленнєвим напруженням, виникненням суперечності суджень, конфліктом різних позицій, тобто спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, самостійний пошук студентом необхідного алгоритму розв'язку, знаходження правильного рішення [18, 110]. Без самостійності й активності не може бути твердих переконань, суспільно значущої оцінки своєї поведінки, і як наслідок - творчого розвитку особистості.

Погоджуючись з Ю. Бабанським [4, 38-39], необхідно зазначити, що процес самостійного стимулювання процесу навчання інженерно-графічних дисциплін має передбачати:

усвідомлення студентами навчання як суспільного обов'язку;

оцінку теоретичної і практичної значущості інженерно-графічної підготовки для професійного становлення фахівця;

бажання вивчати не лише найбільш цікавий матеріал, а й опановувати весь зміст навчальних дисциплін;

розвиток уміння самостимулювання до навчальної діяльності, використання вольових зусиль у навчанні;

наполегливе подолання труднощів і переживання емоційного піднесення від досягнутих успіхів;

бажання зрозуміти, усвідомити, пережити, оцінити необхідність дотримання вимог, окреслених викладачем;

усвідомлене подолання почуття страху перед очікуваною перевіркою (контрольною роботою, заліком, екзаменом та ін.).

Педагогічна ефективність самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів значною мірою зумовлюється якістю керівництва нею з боку викладача. Педагог має чітко сформувати цілі самостійної роботи, визначити систему завдань й ознайомити студентів з раціональними прийомами їх розв'язання, а також здійснювати систематичний контроль за перебігом самостійної роботи, оцінювати її результати. Відсутність періодичного контролю з боку викладача за перебігом самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів унеможливлює її своєчасне коригування й усунення можливих недоліків та призводить до зниження якості процесу засвоєння інженерно-графічних знань і вмінь.

У процесі навчання інженерно-графічних дисциплін основними видами самостійної роботи студентів є виконання домашніх графічних робіт, підготовка до занять, розв'язання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань, оформлення звітів про виконану аудиторну роботу, написання курсових і випускових кваліфікаційних робіт, підготовка до складання заліків й екзаменів та ін.

Таким чином, самостійна діяльність студентів у процесі навчання інженерно-графічних дисциплін уможливлює:

засвоєння навчальних відомостей відповідно до поставленої мети та завдань;

формування системи знань, умінь і навичок, необхідних для успішного розв'язання відповідних інженерно - графічних задач;

орієнтування в широкому потоці науково-технічної інформації;

самостійний вибір оптимальних форм і методів навчання;

вироблення у студентів психологічної готовності до самостійної навчально-дослідницької діяльності.

Отже, четверта педагогічна умова підвищення ефективності навчання інженерно-графічних дисциплін майбутніх фахівців системи професійної освіти передбачає організацію самостійної інженерно-графічної діяльності студентів у позааудиторний час.

Висновки. Узагальнення результатів дослідження дають підстави для висновку: підвищення ефективності навчання інженерно-графічних дисциплін майбутніх фахівців системи професійної освіти можливе при комплексному дотриманні таких педагогічних умов:

1) стимулювання мотивації студентів до вивчення інженерно-графічних дисциплін;

2) формування високого рівня здатності студентів до самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю;

3) створення креативного середовища навчання інженерно-графічних дисциплін;

4) організація самостійної інженерно - графічної діяльності майбутніх фахівців у позааудиторний час.

Література

1. Агапова М.О. Самоконтроль і самооцінка як складники навчальної діяльності майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення педагогічних дисциплін / М.О. Агапова // Теорія і практика управління соціальними системами. - 2013. - № 4. - С.64-71.

2. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: учебн. пособ. [для студ. пед. ин-тов] / Г.И. Щукина, В.Н. Липник, А.С. Роботова [и др.]. - М.: Просвещение, 1984. - 176 с.

3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: [підруч.] / А.М. Алексюк. - К.: Либідь, 1998. - 557 с.

4. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности / Ю.К. Бабанский. - М.: Знание, 1981. - 96 с.

5. Борисенко Л. Психолого-дидактичні чинники самоорганізації' навчально-пізнавальної діяльності студентів / Л. Борисенко // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр.; М-во освіти і науки України, Слов'ян. держ. пед. ун-т; редкол.: В.І. Сипченко (відп. ред. ) [та ін.]. - Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2006. - Вип.32. - С.244-252.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

7. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред.В.Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

8. Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпретация: [учеб. пособ.] / В.И. Загвязинский. - М.: Академия, 2001. - 192 с.

9. Зайченко І.В. Педагогіка: навч. посібн. [для студ. вищих пед. навч. закладів] / І.В. Зайченко. - [2-е вид.]. - К.: "Освіта України", "КНТ", 2008. - 528 с.

10. Коджаспирова Г.М. Словарь по педагогике / Г.М. Коджаспирова, А.Ю. Коджаспиров. - М.: ИКЦ „МарТ”, 2005. - 448 с.

11. Лагунова М.В. Управление познавательной деятельностью студентов в информационно-образовательной среде вуза: [монография] / М.В. Лагунова, Т.В. Юрченко. - Н. Новгород: ННГАСУ, 2011. - 167 с.

12. Новиков А.М. Методология: словарь системы основных понятий / А.М. Новиков, Д.А. Новиков. - М.: Либроком, 2013. - 208 с.

13. Оконь В. Основы проблемного обучения / В. Оконь; пер. с польск. - М.: Педагогика, 1968. - 208 с.

14. Психологический словарь / под. общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - [2-е изд., испр. и доп.]. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

15. Савельева С.С. Педагогические условия формирования профессиональной компетентности учителя в образовательном процессе вуза: [монография] / С.С. Савельева. - Воскресенск, 2012. - 218 с.

16. Тагариев Р.З. Креативная образовательная среда сельской школы как условие развития личности / Р.З. Тагариев, Г.Т. Исхакова, А.З. Зинурова // Мир науки, культуры, образования. - 2014. - № 4 (47). - С.93-96.

17. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: учеб. [для студ. сред. пед. учеб. завед.] / Н.Ф. Талызина. - [3-е изд.]. - М.: Академия, 2003. - 288 с.

18. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: учебн. пособ. [для студ. пед. ин-тов] / Г.И. Щукина. - М.: Просвещение, 1979. - 160 с.

19. Bruner D. Motivation of education / D. Bruner. - N. Y., 1971. - 260 p.

Размещено на Allbest.ru