Гендерна рівність при вивченні іноземних мов у середніх та вищих закладах освіти: аналіз сучасних вітчизняних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерна рівність при вивченні іноземних мов у середніх та вищих закладах освіти: аналіз сучасних вітчизняних досліджень

Є.С. Процько

Постановка проблеми. Великий тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусел розглядає гендер як «соціальний розподіл, який часто базується на статевих відмінностях, але не обов'язково збігається з ними» [4]. У цьому аспекті ґендерну рівність можна вважати показником культури нації та невід'ємною умовою особистісного зростання жінки та чоловіка. Саме тому одним із складових такого напряму є фактичне забезпечення рівних прав чоловіків та жінок у суспільстві, ліквідація та уникнення проявів сексизму, тендерної дискримінації та гендерного насильства.

Попри це необхідно відзначити і негативну сторону явища -- тендерну дискримінацію жінок і чоловіків, яка в Україні залишила на початку третього тисячоліття низку проблем фактично в усіх сферах діяльності громадянина: демографічну кризу, торгівлю людьми, насильство в сім'ї та насильство в суспільстві, тендерний дисбаланс у педагогічних закладах та інші.

Зазначений процес невід'ємно пов'язаний з різними галузями науки, в тому числі й з педагогікою. Ґендерна педагогіка займається вивченням питання оптимізації процесу соціалізації молоді залежно від статі. Нажаль, сьогодні проблема тендеру розглядається у рамках морально-етичного та статевого виховання та при її вивченні не завжди беруться до уваги ціннісні орієнтації та статеворольові стереотипи молодого покоління, соціальні реалії українського життя, посилення впливу засобів масової інформації, зниження авторитету інституту сім'ї [1].

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням тендеру, тендерних стереотипів та тендерної соціалізації у суспільстві займалися В.Г. Романова, В.В. Москаленко, Т.І. Юферова, В.Ф. Петренко, Т.В. Говорун, І.С. Клецин, Н.В. Лавріненко, П.П. Горностай. Ґендерне виховання молоді безпосередньо вивчали С.Т. Вихор, Л.Г. Харченко.

Як уже було зазначено раніше, гендерна педагогіка як окрема галузь науки знаходиться на початкових етапах свого розвитку, підтвердженням чого є недостатня кількість робіт, присвячених саме методиці виховання гендерної культури серед учнів шкільного віку, підготовці майбутніх спеціалістів до реалізації ідей гендерної рівності.

На цьому етапі її розвитку варто виокремити роботи вітчизняних науковців: І. Бондаревської, С. Вихор, Т. Дороніної, І. Іванової, Л. Карамушки, О. Кікінежді, О. Луценко та ін. Дослідники В. Кравець та О. Цокур вважають, що впровадження цього підходу є важливою складовою узгодження української системи освіти з європейськими вимогами. Вище зазначені дослідники керуються визначенням таких термінів, як «тендерний підхід у системі освіти», «тендерна соціалізація», «тендерна освіта», «тендерне виховання» [6; 9; 11; 13]. У своїх працях В. Кравець визначає гендерну освіту як процес засвоєння знань про психосексуальну культуру, котра включає тендерну просвіту й самоосвіту [11]. Науковець О. Луценко зазначає, що тендерний підхід має проаналізувати наявні відмінності в освіті між хлопцями та дівчатами, проблеми упереджень у змісті шкільної програми, тендерний дисбаланс у системі освіти загалом, що має полягати в подальшій інтеграції тендерних досліджень у системі вищої освіти України, розвитку навчальних планів з урахуванням нових знань про жінок та їх роль у суспільстві [10, 498]. Дослідники О. Цокур та І. Іванова наполягають на тому, що правильно застосований тендерний підхід дає змогу сформувати у школяра та студента підліткового віку самосвідомість та активізувати його самореалізацію особистості через усвідомлення цінності прав чоловіків та жінок, розуміння рівноправної участі обох статей у політичному житті, лояльне і вимогливе ставлення до обох статей, толерантність, здатність до компромісу [13].

Мета статті полягає у дослідженні тендерних аспектів у підготовці вчителів-філологів.

Виклад основного матеріалу. На етапі входження України в європейський освітній простір наша держава орієнтується на європейські цінності, серед яких одна з найголовніших -- рівність між людьми, проявом якої є і рівність за статтю -- гендерний паритет або гендерна рівність. Основи тендерного розвитку особистості знаходимо у Конституції України, а також у низці правових документів, у яких акцентується увага на «включенні тендерних аспектів до національних програм та стратегій» (Постанова Кабінету Міністрів України, квітень 2003 року). У цьому аспекті головним осередком гендерного розвитку та гендерної рівності є освітнє середовище, зокрема школа, оскільки установа має значний вплив на формування особистості та її гендерну соціалізацію. Згідно Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за жовтень 2011 року у навчально-виховному процесі головний акцент має спрямовуватися на виховання особистості з урахуванням її відмінностей. Під час навчальної взаємодії школярі отримують інформацію про тендер та тендерну рівність з різних джерел, основним з яких визначено навчальну літературу, зокрема шкільний підручник [2]. Саме ця кооперація і визначає навчальний заклад як основний для вивчення, розвитку та виховання тендерних аспектів молоді та аспектів тендерної педагогіки зокрема.

Варто підкреслити, що тендерний підхід під час вивчення мови та літератури в школі, іноземної мови у тому числі, особливо актуальний, оскільки саме з мови починається формування світогляду людини, комунікативної й літературної компетентностей, що базуються на знаннях, уміннях пізнавального й творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо. У тексті державного стандарту середньої освіти вказано необхідність спрямування змісту освіти на формування ціннісних орієнтацій і розвиток творчих здібностей особистості, під якою розглядають особистості хлопчика та дівчинки. Вивчення іноземної мови не можливе без культурологічної лінії, яка своєю метою ставить усвідомлення іноземної мови та літератури як складових частин духовної культури інших народів. Духовна культура відображає уявлення про жінок та чоловіків, їхні соціальні та тендерні ролі. Згідно тендерних стандартів сучасної освіти «формування комунікативної і літературної компетенції дітей базується на соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо», а поняття «соціальні навички», «світоглядні переконання» досить широкі, вони враховують і поняття «тендерної компетенції особистості дівчинки чи хлопчика» [8, 88], що свідчить про нагальність вивчення іноземних мов стати одним з найважливіших засобів, за допомогою яких відбувається просування ідей гендерної рівності.

Вищезазначений аналіз змісту освіти наштовхнув дослідницю О.М. Гродську на необхідність визначення у державному стандарті термінів, зазначених у Законі: «рівні права жінок і чоловіків», «рівні можливості жінок і чоловіків», «тендерна рівність», «дискримінація за ознакою статі». Крім того, варто відзначити гендерну складову таких понять, як гуманістичний світогляд, моральні та естетичні цінності, духовний світ сучасної людини, загальнолюдські цінності.

Недостатня реалізація аспектів гендерного виховання простежується на етапі педагогічної роботи з агітації певного предмету для поглибленого вивчення або профільного навчання. Ця робота часто базується на тендерних стереотипах, оскільки дівчатам пропонують гуманітарну спрямованість, а хлопцям -- фізико- математичну. «Чоловічими» навчальними курсами вважаються «правознавство», «математика», «економіка», «фізика», «географія», «історія», «фізичне виховання»; «жіночими» -- «література», «українська мова», «російська мова», «біологія», «хімія», «музика». Хоча іноземна мова визнана тендерно нейтральною, вона належить до гуманітарно спрямованих предметів, тому й обирається для поглибленого та подальшого вивчення в-основному дівчатами [7].

У той же час в окремих напрямах вищої освіти спостерігається фемінізація. Наприклад, за дослідженнями фахівця А.О. Тюрменко у педагогічних ВНЗ України частка жінок становить 70 %, а жінок- учителів в Україні нараховують 82 %. Це підтверджує факт, що викладання в школі вважається «жіночою» справою, яка з погляду рівня професійних вимог та отримання винагороди дуже часто розглядається як менш вартісна, саме тому оплата педагогічної діяльності залишається низькою [12].

Сьогодні у галузі освіти, як середньої, так і вищої, часто наголошується на гендерній рівності у процесі навчання та виховання. Хоча абітурієнти нового тисячоліття вільні у виборі факультету та офіційно не існує напрямів підготовки за гендерним аспектом, на практиці ми спостерігаємо, що на одних спеціальностях навчається переважно жіноча половина населення, а на інших -- чоловіча. Причиною цього дослідник І.Є. Волошин вбачає у тому, що ми досі не позбулися давніх стереотипів, оскільки існують загально відомі «чоловічі» та «жіночі» факультети [5]. Подолати такі стереотипи можна тільки переосмисленням понять «жіноча спеціальність» і «чоловіча», адже «тендер -- сукупність соціальних репрезентацій, а не природою закріплена даність» [14, 10]. Так, аналізуючи філологічний та фізичний факультети деяких педагогічних університетів західної України, науковці дійшли висновку, що на філологічному факультеті співвідношення двох статей у середньому коливається від 3-4 з чоловічої сторони та 100-150 з жіночої [5].

Виявляється, знайти причину, чому українська мова та література, а також іноземна мова вважаються спеціальністю для дівчат, а вивчення географії, біології чи навіть історії приваблюють хлопців, досить складно. Загальноприйнятим є факт, що у нашому суспільстві більшість чоловіків віддають перевагу таким економічним та технічним ВНЗ, оскільки це більше підходить для сильнішої половини людства. Саме тому співвідношення жінок і чоловіків у педагогічних ВНЗ нерівне. Вважається, що причина такої нерівності закладена десятки років тому. Людство вже безліч років бореться за рівність прав, але те, що в свідомості суспільства, важко викорінити. Ще однією причиною є відсутність у молоді впевненості у спілкуванні з особами протилежної статі, що призводить до проблем адаптації та комунікативної взаємодії [5].

Хоча дещо інша ситуація простежується на теренах технічних ВНЗ східної України. Проаналізувавши кількість юнаків і дівчат серед представників студентського самоврядування університетів, дослідниця Ю.І. Бєльська отримала такі результати: 53 % юнаків і 47 % дівчат визнані лідерами студентського самоврядування, що вказує на відсутність тендерної нерівності [3]. На нашу думку, це свідчить про чіткий вияв «чоловічих» та «жіночих» спеціальностей суто у педагогічних закладах вищої освіти.

Відомо, що в Україні жінки реально користуються рівними з чоловіками правами щодо вступу до вищих навчальних закладів, одержання документів про освіту у навчальних закладах усіх типів, мають право на рівний з чоловіками доступ до навчальних програм, літератури, іспитів, одержання кваліфікації, отримання стипендії тощо. Але наявність тендерних стереотипів впливає і на стосунки між колегами викладачами: хто очолює кафедри, хто є деканом, хто є ректором. Так, науковець Ю.І. Бєльська виявила значну кількість саме чоловіків серед керівників вищих навчальних закладів Ш-ІУ рівня акредитації.

Можна виокремити кілька напрямів виправлення ситуації у вітчизняній гендерній педагогіці:

організація спеціальних навчань, тренінгів, курсів підвищення кваліфікації;

запровадження освітніх та навчальних програм стосовно тендерної рівності;

в основу змісту навчально-виховного процесу має бути покладена ідея тендерної рівності, які сприятимуть розкриттю особистісного освітнього та творчого потенціалу представників обох статей;

впровадження тендерних підходів до аналізу практики навчально-виховної діяльності в аспектах тендерної рівності, тендерної соціалізації, тендерних ролей і стереотипів, тендерної культури в системі середньої та вищої освіти;

пропагування ідеї тендерної рівності засобами масової інформації [3].

Оскільки, тендерна рівність -- основа демократичного устрою будь-якої держави та суспільства, сучасна освіта має суттєвий, навіть вирішальний, вплив на формування визначення особистості, створює передумови особистісного, громадянського та професійного вибору.

Проаналізувавши дослідження провідних науковців, ми дійшли висновку, що гендерна рівність, точніше гендерна визначеність певних факультетів, притаманна в більшості випадках вищим навчальним закладам педагогічного спрямування. Причини цього закладені в стереотипних сприйняттях освіти та суто «чоловічих» та «жіночих» спеціальностей. У теорії, вивчення іноземних мов відноситься до тендерно нейтральних предметів, хоча на практиці простежується кардинально інша ситуація. На філологічних факультетах та факультетах іноземних мов педагогічних вищих закладів освіти України частка студентів чоловічої статті суттєво менша, ніж частка жіночої, оскільки вивчення іноземних мов більшістю науковців прирівнюється до гуманітарних дисциплін.

Не варто також забувати, що свобода та якісна освіта є запорукою повноцінного розвитку дитини незалежно від її статі.

Література

гендерний рівність виховання освіта

1. Байдалюк Н. Соціально-педагогічні умови ефективності виховання тендерної культури молодої особистості [Електронний ресурс] / Н. Байдалюк. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old jm/Soc Gum/Vchu/N122/N122p021-025.pdf. - Назва з екрану.

2. Басюк Л. Поняттєво-категоріальний аспект тендерного аналізу шкільного підручника: «гендерні стереотипи» та «тендерні ролі» / Л. Басюк // Ґендерна освіта в сучасному університеті: досвід, проблеми та перспективи: матеріали міждисциплінарної всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених, 22-23 жовтня 2014 р. м. Кривий Ріг. - Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - С. 3-4.

3. Бєльська Ю. Ґендерна складова у вищих навчальних закладах України / Ю. Бєльська // Ґендерна освіта в сучасному університеті: досвід, проблеми та перспективи: м-ли міждисциплінарної всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів і молодих учених, 22-23 жовтня 2014 р. м. Кривий Ріг. -- Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - С. 4-5.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови: (з дод. і доп.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

5. Волошин І. «Жіночі» та «чоловічі» факультети ТНПУ: проблема адаптації / І. Волошин // Ґендерна освіта в сучасному університеті: досвід, проблеми та перспективи: матеріали міждисциплінарної Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених, 22-23 жовтня 2014 р. м. Кривий Ріг. - Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - С. 10-11.

6. Гоголь-Саврій М. Ґендерний підхід в системі освіти України як педагогічна проблема / М. Гоголь-Саврій // Наукові записки. Серія: Педагогіка. - 2011. - № 5. - С. 147-152.

7. Гродська О. Реалізація тендерного підходу в державних стандартах освіти (галузь «Мова і література») / О. Гродська // Ґендерна освіта в сучасному університеті: досвід, проблеми та перспективи: матеріали міждисциплінарної Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених, 2223 жовтня 2014 р. м. Кривий Ріг. - Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - С. 16-17.

8. Ґендерні стандарти сучасної освіти: збірка рекомендацій. Частина 1. - К.: ПРООН, 2010. - 303 с.

9. Кікінежді О. Соціально-психологічні чинники диференціації тендеру в українському соціумі (тендерна дискримінація в освіті) / О. Кікінежді // Освітянин. - 2008. - № 4. - С. 22-28.

10. Луценко О. Ґендерна освіта та педагогіка: навч. посібник / О. Луценко // Основи теорії тендеру. - К.: К.І.С., 2004. - С. 476-503.

11. Олійник С. Ґендерні підходи в системі сучасної освіти та виховання [Електронний ресурс] / С. Олійник. - Режим доступу: www.zippo.net.ua. - Назва з екрану.

12. Тюрменко А. Інтеграція тендерних підходів в освіті / А. Тюрменко // Ґендерна освіта в сучасному університеті: досвід, проблеми та перспективи: матеріали міждисциплінарної Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених, 22-23 жовтня 2014 р. м. Кривий Ріг. - Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - С. 48-49.

13. Цокур О. Педагогічна професія та тендер [Електронний ресурс] / О. Цокур, І. Іванова. - Режим доступу: http://osvita.ua/school/upbring/1696. - Назва з екрану.

14. Хрестоматия к курсу «Основы гендерных исследований» / ред. совет: к.ф.н. О.А. Воронина (отв. редактор), д. полит. н. Н.С. Григорьева, к.г.н. Л.Г. Лунякова. М., 2000. - 396 с.

Размещено на Allbest.ru