Структура вищої хореографічної освіти в Німеччині на початку ХХІ століття

аспірантка кафедри педагогіки Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Друга половина ХХ - початок ХХІ століть характеризується періодом соціально-економічних, демографічних, політичних і культурних змін у світі. Сучасне суспільство потребує від людей високого рівня освіченості, що й обумовлює інноваційну концепцію розвитку освіти в цілому. Глобалізація, конкуренція, соціально-економічна криза сучасного українського суспільства зумовлює потребу в удосконаленні структури хореографічної освіти країни загалом, та вищої зокрема, і спонукає до пошуку нових підходів в організації процесу навчання майбутніх фахівців хореографії.

Вивчення особливостей системи вищої освіти Німеччини викликає неабиякий інтерес, тому що ця країна є однією з центральних європейських держав з багатовіковим досвідом та сталими традиціями, де освіта і наука посідають пріоритетне положення. Система вищої освіти Німеччини є досить цікавим об'єктом досліджень для світової спільноти і відіграє важливу роль у розвитку європейського освітнього простору. Різноплановість структури вищої хореографічної освіти, спеціальностей та кваліфікацій в Німеччині залишають за країною одне з передових місць на ринку праці. Тому вивчення структури вищої хореографічної освіти Німеччини на сучасному етапі є актуальним і потребує більш детального розкриття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз актуальних досліджень засвідчив, що проблемам вищої хореографічної освіти присвячено низку робіт, серед яких слід відзначити праці українських науковців, таких як А. Вєтринська, O. Касьянова, Л. Пушкар, Т. Прокопович, Т. Повалій та інші. У їхніх працях розглянуто питання хореографічного навчання та виховання, становлення, розвитку, функціонування та перспективи вітчизняної мистецької освіти.

Структурним особливостям системи вищої освіти Німеччини присвячені роботи багатьох іноземних дослідників, зокрема С. Адама, Д. Бакера, Б. Белера, Г. Берхольда, P. Валькмана, Б. Вульфсона, А. Гоффмана тощо. Значний внесок у розроблення теоретичних основ хореографічної освіти Німеччини зробили провідні компаративістики (Г. Вальсдорф (H. Walsdorf), Е. Каттнер-Улріх (E. Kattner-Ulrich), Г. Кляйнс (G. Kleins), Ф.-М. Петер (F.-M. Peter), П. Прімавези (P. Primavesi) та інші). Однак, незважаючи на наявність такої кількості досліджень у цій галузі, досі залишається недостатньо вивчена структура вищої хореографічної освіти в Німеччині.

Мета статті - розкрити структурні аспекти вищої хореографічної освіти в Німеччині.

Виклад основного матеріалу дослідження. У філософії термін «структура» означає відносно самостійну і стійку єдність елементів, їхніх відносин і цілісності об'єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура тлумачиться як спосіб організації внутрішніх відношень системи, мережа відносно сталих, упорядкованих зв'язків між елементами, сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність. Структура нерозривно пов'язана із системою. Система («сполучення», «ціле», «з'єднання») - множина взаємопов'язаних елементів, що взаємодіє з середовищем, як єдине ціле і відокремлена від нього [2].

Поняття «структура» та «система» найчастіше зустрічаються у педагогіці. Система освіти - це сукупність навчально- виховних і культурно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які здійснюють освіту і виховання громадян [4].

Аналіз німецької наукової літератури дає можливість стверджувати, що загалом система освіти в ФРН складається із чотирьох ступенів. Дошкільне виховання (від нім. Elementarbereich, die Kindergarten) не входить до її складу, так як воно здійснюється у дитячих садках, нульових класах та шкільних дитячих садках для дітей шкільного віку. Воно не є обов'язковим, але у віці 5 років дитячий садок відвідують майже всі діти. Основними чотирма ступенями слугують:

- початкова освіта (від нім. Primarbereich / die Grundschule), що надається у 4-х річних початкових школах;

- перша ступінь середньої освіти - неповна середня освіта (від нім. Sekundarbereich I) - (5 - 10 класи), що включає різні типи шкіл: основну школу (від нім. die Hauptschule) - (5 - 9 класи), реальну школу (від нім. die Realschule) - (5 - 10 класи), гімназію (від нім. das Gymnasium) - (5 - 10 класи), загальну школу (від нім. die Gesamtschule) - (5 - 10 класи) та професійні школи нижчої ланки (від нім. das Berufsgrundbildungsj ahr);

- друга ступінь середньої освіти - повна середня освіта (від нім. Sekundarbereich II): (11 - 13 класи) гімназій різних типів (від нім. Allgemeine Hochschulreife / Gymnasiale Oberstufe), професійні школи підвищеного типу: професійно-технічні гімназії, спеціальні училища підвищеного рівня, професійне спеціалізоване училище (від нім. Fachhochschulreife: die Berufsfachschule, die Fachoberschule, die Berufsoberschule), що готують до вступу у вищі навчальні заклади з певної спеціальності;

- вища освіта (від нім. die Hochschulwesen);

Звертаючись до національної рамки кваліфікацій Німеччини, слід відзначити, що загалом країна характеризується кількома типами вищих навчальних закладів:

- Hochschule - це, як правило, виш гуманітарного спрямування;

- Fachhochsule - інститут прикладних наук або вища професійна школа, особливість яких - тісний зв'язок з теорією та практикою;

- Universitaet - університет, де може реалізовуватися велика кількість програм різних предметних галузей (бл. 400).

- Студенти особисто займаються науковою діяльністю - фундаментальними і прикладними дослідженнями. У разі успішного закінчення навчальних програм студентам присвоюються дипломи (Diplom), ступінь магістра (Magister) і доктора наук (Doktor), звання доцента/професора (Habilitationrecht), а також може вручатися сертифікат, котрий дає право на викладацьку діяльність у виші [9].

Також, є ряд спеціалізованих вищих навчальних закладів, наприклад: педагогічні училища, теологічні школи, мистецькі та музичні школи, школи кінематографу і т.д.

Загалом хореографічна освіти Німеччини відбувається на всіх чотирьох ступенях. Проте, на основі аналізу офіційного сайту Федерального Міністерства освіти і досліджень Німеччини [6] та статистичної інформації документу «Танцювального плану Німеччини» (2005-2010) [19], було з'ясовано, що професійна підготовка фахівців хореографії в країні здійснюється у середньо-спеціальних та вищих навчальних закладах шляхом вивчення спецдисциплін і предметів загальноосвітнього блоку з урахуванням специфіки соціокультурної діяльності, у межах якої належить працювати хореографу. До середньо-спеціальних хореографічних навчальних закладів відносяться: балетні академії, балетні школи, професійні школи, центри танцю та інші навчальні заклади, які підпорядковуються Міністерству культури і за формою власності є державними і приватними.

Модернізація структури вищої хореографічної освіти в Німеччині передбачає реорганізацію старих і створення нових вищих хореографічних шкіл в країні, які демонструють своєю діяльністю високий рівень хореографічної підготовки фахівців. Нині вищу хореографічну освіту можна здобути у вишах різного типу (університети, вищі танцювальні школи та вищі мистецькі школи), які здійснюють хореографічну підготовку за окремими та змішаними спеціальностями, а саме: танець, педагогіка танцю, хореографія тощо.

Аналіз офіційних сайтів вищих навчальних закладів Німеччини та систематизація наукових джерел дозволили конкретизувати структуру вищої хореографічної освіти країни за такими показниками: типи вищих навчальних закладів, структурні підрозділи, напрям підготовки, форма власності та показано її в таблиці 1.1. «Структура вищої хореографічної освіти в Німеччині» (див. таблицю 1.1). З'ясовано, що навчальні заклади діють на основі державної і приватної форми власності.

На основі аналізу структури вищої хореографічної освіти в Німеччині було виділено три вищі танцювальні школи (Вища школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Вищий міжгалузевий центр танцю в Берліні, Державна школа балету і артистизму в Берліні), п'ять університетів (Вільний університет Берліну, Гессенський університет ім. Юстуса Лібіха, Університет Гамбурга, Університет мистецтв Фолькванг та Німецький спортивний університет), шість вищих художніх шкіл (Вища школа драматичного мистецтва ім. Ернста Буша в Берліні, Вища школа музики і танцю в Кельні, Вища школа музики і театру в Мюнхені, Вища школа музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, Державна вища школа музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі, а також Вища школа мистецтв і суспільства в Аланусі).

Нами було з'ясовано, що основними структурними підрозділами вишів є факультети філософії й гуманітарних наук, факультети педагогіки і психології. Крім того у структурі вишів створено інститути танцю. Більш того хореографічна підготовка фахівців Німеччини відбувається при інститутах театральних наук та відділах театру.

Стало можливим прослідкувати залежність типу вищого навчального закладу і спеціальностей, які отримують його випускники, тобто стандартів освіти. Так, за спеціальністю «Танець» можна навчатися у семи вищих навчальних закладах: Вищій школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Університеті мистецтв Фолькванг, Німецькому спортивному університеті, Вищій школі музики і танцю в Кельні, Вищій школі музики і театру в Мюнхені, Вищій школі музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, а також у Державній вищій школі музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі [16; 8; 7; 11; 12; 10; 18].

Спеціальність «Хореографія» присутня у трьох вишах, зокрема: Вищій школі танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Вищому міжгалузевому центрі танцю в Берліні та Вищій школі драматичного мистецтва ім. Ернста Буша в Берліні [16; 14; 13]. Вища школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Університет мистецтв Фолькванг, а також Державна вища школа музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі готують майбутніх викладачів хореографії для вищої школи за спеціальністю «Педагогіка танцю» [16; 8; 18]. Вищий міжгалузевий центр танцю в Берліні пропонує, як окремий напрям, спеціальність «Сучасний танець» [14], спеціальність «Сценічний танець» існує у двох навчальних закладах, а саме: Державній школі балету в Берліні та школі артистизму і в Вищій школі драматичного мистецтва ім. Ернста Буша в Берліні [17; 13]. Спеціальність «Танцювальна композиція» діє в Університеті мистецтв Фолькванг [8].

Слід відзначити, що німецька вища хореографічна школа характеризується появою новітніх спеціальностей, так званої «хореографії майбутнього», а саме перформанс і контемп. Дані спеціальності присутні у Вищій школі музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, а також в Гіссенському університеті ім. Юстуса Лібіха та Університеті Гамбурга [10; 15; 20]. Вільний університет

Берліну і Вища школа музики і танцю в Кельні пропонують спеціальність «Наука про танець», де крім базової підготовки хореографів, займаються науковими дослідженнями у галузі танцю [3; 11].

Нині все більшу популярність у системі хореографічної освіти Німеччини завойовує хореотерапевтична модель освіти, прикладом якої виступає Вища школа мистецтв і суспільства в Аланусі, де здійснюють підготовку фахівців хореографів за спеціальністю «Евритмія». Педагоги Німеччини навчають як потрібно сполучати гармонічні рухи, котрі нагадують танець, з поетичною мовою та музикою. Евристичні рухи вважаються художніми і одночасно лікувальними, так як засновані на глибокому розумінні краси і законів музики та мови. Слід відзначити, що сьогодні фахівці у галузі евритмії користуються великою популярністю не тільки в країнах Європейського Союзу, а й в усьому світі [5].

Аналізуючи структуру вищої хореографічної освіти в Німеччині можна стверджувати, що підготовка фахівців хореографії в країні має більш диференційований підхід і направлена на оволодіння окремої спеціальності, ніж в Україні. Такий підхід надає майбутнім хореографам більш довершено і досконально оволодіти основними знаннями й вміннями у даній галузі. Крім того, основним і популярним напрямком у німецьких вишах, в яких готують хореографів, є сучасний танець та імпровізація. Це пояснюється тим, що саме Німеччина була однією із засновників даного напрямку. Аналіз офіційних сайтів дає можливість стверджувати, що не дивлячись на переваги сучасної хореографії у вишах країни, основою все ж таки залишається класичний танець.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму. Отже, аналіз та систематизація наукової літератури дає можливість конкретизувати дефініцію поняття «структура», що тлумачиться як спосіб організації внутрішніх відношень системи, мережа відносно сталих, упорядкованих зв'язків між елементами, сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність.

Структурні особливості організації системи освіти в Німеччині відзначаються тим, що загалом німецька система освіти складається із чотирьох ступенів: початкова школа, середня школа, яка складається з двох рівнів та вища школа. Вища школа ФРН представлена кількома типами навчальних закладів, зокрема Hochschule (виш гуманітарного спрямування), Fachhochsule (інститут прикладних наук або вища професійна школа), Universitaet (здійснюються фундаментальні наукові дослідження).

На основі аналізу і систематизації німецьких наукових джерел і офіційних сайтів вищих навчальних закладів було розглянуто сучасну структуру вищої хореографічної освіти в Німеччині. Виділено три вищі танцювальні школи (Вища школа танцю ім. Грет Палукки в Дрездені, Вищий міжгалузевий центр танцю в Берліні, Державна школа балету і артистизму в Берліні), п'ять університетів (Вільний університет Берліну, Гессенський університет ім. Юстуса Лібіха, Університет Гамбурга, Університет мистецтв Фолькванг та Німецький спортивний університет), шість вищих художніх шкіл (Вища школа драматичного мистецтва ім. Ернста Буша в Берліні, Вища школа музики і танцю в Кельні, Вища школа музики і театру в Мюнхені, Вища школа музики і образотворчого мистецтва у Франкфурті-на- Майні, Державна вища школа музики і образотворчого мистецтва в Мангеймі, а також Вища школа мистецтв і суспільства в Аланусі).

Німецька система освіти характеризується чисельністю освітніх програм, не виключенням є і вища хореографічна освіта. Було з'ясовано, що основними напрямами за якими здійснюють підготовку майбутніх хореографів в країні є «Танець», «Хореографія», «Сучасний танець», «Сценічний танець», «Танцювальна композиція», «Хореографія і перформанс», «Наука про танець», «Евритмія».

Публікація не вичерпує висвітлення проблеми. Предметом подальших досліджень стане порівняльний аналіз структури хореографічної освіти в інших німецькомовних країнах та виокремлення позитивних концептуальних ідей, що можуть бути використані під час розробки Україною стратегічних напрямів реформ у галузі мистецької освіти.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ