Змістова компонента професійного навчання вчителів праці в педагогічних училищах (друга половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.046-21.68:331.101-051

Комунальний вищій навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти»

ЗМІСТОВА КОМПОНЕНТА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ ПРАЦІ В ПЕДАГОГІЧНИХ УЧИЛИЩАХ (ІІ ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

КУЗЬМЕНКО Ю.В.

Постановка та обгрунтування актуальності проблеми. Система професійної педагогічної освіти України перебуває в процесі глобальних змін, зокрема у руслі врахування загальносвітових тенденцій щодо професіоналізації, інтеграції, універсалізації, індивідуалізації, неперервної освіти тощо. Тому так важливо на сьогодні в процесі модернізації національної освітньої системи не забувати про вітчизняний конструктивний досвід підготовки педагогічних кадрів. Педагогічні училища - один з видів професійних навчальних закладів, що активно здійснюють навчання майбутніх учителів різного фаху в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах розбудови національної системи освіти як ніколи актуальними й перспективними є дослідження щодо вивчення, узагальнення та впровадження конструктивного досвіду минулого. Саме тому показовим є посилення інтересу науковців до історико-педагогічних досліджень. Про це свідчить значна кількість монографій, навчальних посібників, наукових статей (Л. Березівська, В. Владимирова, В. Гаргін, Н. Дем'яненко, О. Дубасенюк, Т. Завгородня, С. Золотухін, І. Зязюн, І. Козловська, С. Крисюк, А. Кузьмінський, В. Луговий, В. Мадзігон, В. Майборода, Н. Слюсаренко, Т. Сорочан, Н. Терентьєва, М. Ярмаченко та ін.).

Мета статті - охарактеризувати змістовий компонент професійного навчання вчителів праці в педагогічних училищах у другій половині ХХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реформування шкільного простору в контексті політехнізації освітнього процесу та уведення трудового навчання як самостійної шкільної навчальної дисципліни у другій половині ХХ століття призвело до закономірних змін у підготовці вчителів трудового навчання. Варто зазначити, що навчання фахівців із трудової підготовки на початку 50-х років було відсутнім. Саме тому перед системою професійної педагогічної освіти було поставлено завдання - нарощення кількісних показників педагогів цього профілю, а також і їхня якісна підготовка. Зокрема у 1954 році в педучилищах було введено ще одну спеціалізацію «Викладання в навчальних майстернях 5-7 класів». Прийом учнів на цю спеціалізацію відбувався на базі загальної середньої освіти, а термін навчання складав два роки.

Навчальний план спеціальності «Викладання в навчальних майстернях 5-7 класів» містив такі дисципліни, як: педагогіка, психологія, шкільна гігієна і методика навчання та ін. У педагогічних училищах 937 год. відводилося на практичні роботи в майстернях (спецпідготовку), факультативно (200 год.) вивчався практикум з виготовлення саморобних пристроїв. Щодо організації практики, то на 1 і 2 роках навчання була як педагогічна, так і виробнича практики. Під час проходження виробничої практики потрібно було здати каліфікаційній комісії заводу відповідні екзамени для присвоєння третього - п'ятого кваліфікаційних розрядів [2, арк. 83].

Зрозуміло, що змістова компонента навчання вчителів праці у другій половині ХХ ст. змінювалася під тиском певних вимог освітньої політики радянської держави. Орієнтири в теорії і практиці формування освітньої складової вчителів праці були спрямовані на вивчення дисциплін технічного характеру, роботу в навчальних майстернях, виробничу і педагогічну практики, значною була залежність змісту навчання від ідеологічного дискурсу. Також розширювалася матеріально-технічна база (значною мірою завдяки самостійному виготовленню наочних посібників і шкільного приладдя), створювалися навчальні майстерні для роботи з деревиною, металом, склом; поряд із традиційними впроваджувалися нові форми і методи організації навчального процесу, зокрема практикуми, широко використовувалися технічні засоби навчання, макети та моделі. Навчальний процес мав політехнічну спрямованість, був орієнтований на практику. Окрім збільшення технічних дисциплін у підготовці вчителів праці, у змісті будь-якої природничо-математичної дисципліни обов'язково повинна була бути виділена окремим блоком тем політехнічна компонента.

З 1959 року підготовку майбутніх учителів праці в педінститутах здійснювали за новими навчальними планами із спеціалізації «Викладання праці у 5-8 класах загальноосвітньої школи». Навчання відбувалося два роки та десять місяців, а після закінчення випускники отримували кваліфікацію спеціаліста «учитель з праці в 5-8 класах загальноосвітньої школи». Із навчального плану за 1963 рік видно, що освітній процес поєднував загальноосвітній, загальнотехнічний і спеціальний цикл дисциплін (див. таблицю 1) [4, с. 205-207; 5, с. 199].

Наприкінці навчання складалися такі державні екзамени: Історія КПРС, Педагогіка і методика трудового навчання, Столярна справа, Слюсарна справа.

Аналіз змістової компоненти навчального плану з вищезазначеної спеціальності засвідчує, що значна частина предметів була спрямована на нарощення професійного рівня учнів, проте присутні й дисципліни, що мали ідейно-політичне забарвлення.

Відповідно до нових навчальних планів та програм активізувалася робота зі створення навчально-методичного забезпечення й матеріально-технічної бази; розширено було перелік баз практик (школи, позашкільні установи, літні табори, дитячі садочки та ін.); закріплення за педучилищами шкіл як навчально-експериментальних майданчиків на державному рівні; проведення практичних занять із педагогіки, психології, шкільної гігієни, фахових дисциплін у школі; уведення обов'язкової отримання майбутніми трудової підготовки розряду під час виробничої практики. у змісті навчання були спрямовані на посилення зв'язків школи з життям та дозволяли більш якісно підготувати випускників до виконання обов'язків учителя праці.

Таблиця 1 Навчальний план середнього спеціального навчального закладу (1963 рік).

*Вихователь (182 год.): «Зміст і методика виховної роботи в групах подовженого дня, інтернатних установах» (76 год.), Методика організації і проведення самопідготовки учнів в групах подовженого дня і інтернатних установах (30 год.), «Методика проведення роботи з прищеплювання санітарно-гігієнічних навичок; організація фізкультурно-оздоровчої роботи в режимі подовженого дня і в інтернатних установах» (36 год.), «Методика організації роботи із соціально занедбаними дітьми» (40 год.);

*Старший піонерський вожатий (182 год.): «Теорія і методика організації піонерської і комсомольської роботи» (76 год.), «Теорія ВЛКСМ і піонерської організації» (15 год.), «Символіка і атрибутика піонерської організації» (15 год.), «Краєзнавство, методика організації природоохоронної та туристичної роботи» (76 год.).

*Керівник гуртка декоративно прикладного і образотворчого мистецтва (182 год.): «Методика організації гурткової роботи» (19 год.), «Декоративно-прикладне мистецтво з методикою навчання» (76 год.), «Малюнок з методикою виконання» (87 год.).

- з технічної праці:

*Старший піонерський вожатий (189 год.): «Теорія і методика роботи з жовтенятами» (19 год.), «Теорія і методика роботи з піонерами» (46 год.), «Теорія і методика роботи з комсомольцями» (19 год.), «Теорія і методика роботи з різновіковими загонами» (19 год.), «Історія ВЛКСМ і ВПО ім.В.І. Леніна» (12 год.), «Методика гурткової і клубної роботи в дитячих позашкільних закладах» (25 год.), «Краєзнавча і туристична робота» (38 год.).

*Керівник гуртка декоративно прикладного і образотворчого мистецтва (189 год.): «Методика організації гурткової роботи» (19 год.), «Декоративно-прикладне мистецтво з методикою навчання» (77 год.), «Художня обробка матеріалів» (93 год.).

*Керівник гуртка образотворчого мистецтва (189 год.): «Малюнок і живопис» (53 год.), «Скульптура і класична анатомія» (38 год.), «Композиція» (24 год.), «Декоративно-прикладне мистецтво» (36 год.), «Історія мистецтва» (19 год.), «Методика навчання образотворчого мистецтва» (19 год.).

*Керівник гуртка технічної творчості (189 год.): «Методика організації гуртків технічної творчості» (19 год.), «Пошуково- конструкторська діяльність школярів» (36 год.), «Технічна творчість учнів» (132 год.).

* Вихователь групи подовженого дня (школи-інтернату) (189 год.): «Зміст і методика виховної роботи в групах подовженого дня (школи-інтернату)» (53 год.), «Організація самопідготовки групи подовженого дня (школи-інтернату) (43 год.), «Методика оздоровчої роботи в групі подовженого дня (школи-інтернату) (24 год.), «Методика гурткової і клубної роботи» (19 год.), «Методика роботи з педагогічно занедбаними дітьми» (12 год.), «Організація краєзнавчої і туристичної роботи» (38 год.).

* Організатор спортивних секцій і клубів (189 год.): «Рухливі ігри і методика їх навчання» (38 год.), «Теорія і методика навчання гімнастиці» (50 год.), «Теорія і методика навчання легкій атлетиці» (24 год.), «Теорія і методика навчання плаванню» (19 год.), «Теорія і методика навчання лижній підготовці» (15 год.), «Теорія і методика навчання спортивним іграм» (24 год.), «Охорона життя і здоров'я дітей при проведенні спортивних заходів, лікарський контроль» (19 год.).

Як бачимо, додатково вивчалися ті навчальні дисципліни, які дозволяли паралельно підготувати майбутніх учителів праці й до іншого профілю педагогічної діяльності. Такі зміни у підходах до організації навчання в педагогічних училищах відповідали тогочасним вимогам освітнього простору.

Щодо формування освітньої складової вчителів праці, то відмітити слід той факт, що цьому процесу перешкоджали надмірне ідеологічне забарвлення навчального процесу, його русифікація та консерватизм.

Висновки

На підставі репрезентованих фактів робимо висновок: процес пошуку оптимального змісту і підходів щодо формування освітньої складової фахівців із трудової підготовки протягом досліджуваного періоду відбувався цілеспрямовано, що було обумовлено вимогами тогочасної освітньої політики держави. Проте не всі зміни були конструктивними. Так, до позитивних особливостей змісту навчання вчителів праці в педагогічних училищах відносимо такі: політехнічна спрямованість, орієнтація на практику, уніфікація, технізація, стандартизація. До негативних - ідеологічне забарвлення, русифікація, консерватизм, регламентація, надмірне теоретизування, перенасиченість технічними дисциплінами. Перспективи подальших досліджень пов'язані із здійсненням порівняльного аналізу підготовки вчителів праці в Україні та зарубіжжі.

Список джерел

1. Архів Київського національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, спр. 381: Київський державний педагогічний інститут імені О. М. Горького. Навчальні плани на 1989 рік. - 6 арк.

2. Кузьменко Ю. В. Формування освітньої складової фахівців із трудової підготовки в Україні: історико-педагогічний аспект: монографія / Ю.В.Кузьменко. - Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. - 443 с.

3. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ, Ф. 166. Міністерство народної освіти України, 1917 - 1988 рр., оп. 15, спр. 1856. Директивні вказівки управління підвідомчим установам з питань методичної роботи в педагогічних вузах, 1 червня 1956 року - 30 грудня 1956 року. - 263 арк.

4. Чепіль М. М. Підготовка вчителя трудового навчання: історія, реалії та перспективи: монографія / М. М. Чепіль, А. В. Федорович; за ред. М. М. Чепіль. - Дрогобич: Ред.-вид. відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2008. - 240 с.

5. Шиманович І. О. Політехнічна підготовка майбутніх учителів трудового навчання в Україні (друга половина ХХ ст.): монографія / за ред. Ю. В. Кузьменко. - Херсон: Херсонська академія неперервної освіти, 2012. - 231 с.

Размещено на Allbest.ru