Вправи для навчання майбутніх перекладачів усного послідовного перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський національний лінгвістичний університет

Вправи для навчання майбутніх перекладачів усного послідовного перекладу

Писанко М. Л.

У статті розглянуто усний послідовний переклад як різновид усного перекладу, описано його характеристики та досліджено особливості його навчання. Автором визначено навички й уміння, необхідні для успішного здійснення цього виду перекладу, розглянуто види вправ для їх формування та розвитку, розроблено підсистему вправ для навчання майбутніх перекладачів усного послідовного перекладу, яка складається з трьох груп вправ: підготовчих вправ, вправ для формування навичок та розвитку вмінь усного послідовного перекладу. усний переклад вправа навчання

Ключові слова: усний послідовний переклад, майбутні перекладачі, навички, уміння, підсистема вправ, групи, види вправ.

The article deals with teaching consecutive interpretation to students majoring in Translation. The process of consecutive interpreting has been considered. Its characteristics and peculiarities of teaching it have been described. The author defines skills and abilities required for performing consecutive interpretation, and develops a relevant subsystem of exercises for consecutive interpretation skills and abilities formation. The article focuses on the groups, types and correlation of exercises for consecutive interpretation teaching.

Key words: consecutive interpretation, students majoring in Translation, sills, abilities, subsystem of exercises, groups, types of excersises.

Кінцевою метою навчання майбутніх перекладачів усного послідовного перекладу (УІII І) є формування в них перекладацької компетентності в УІ IIІ як складника фахової компетентності перекладача [6, с. 174], що не можливе без набуття студентами перекладацьких знань, формування в них необхідних для здійснення усного перекладу навичок та розвитку перекладацьких умінь в УПП. Такий підхід передбачає набуття майбутніми перекладачами здатності здійснювати певний вид перекладу, у нашому випадку УПП, на фаховому рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій довів актуальність питання формування перекладацької компетентності в усному перекладі та визначення її складників, про що свідчать дослідження науковців, присвячені визначенню компонентного складу перекладацької компетентності в усному перекладі та розробленні методики її формування або навчання УПП (Т В. Ганічевої, Н. В. Зінукової, А. С. Ольховської, О. Р Світличної, Л. В. Циган, Л. М. Черноватого, Є. О. Червінко та ін.). Актуальність досліджуваної проблеми також підтверджується великою кількістю навчально-методичних посібників і підручників з навчання УПП, виданних за останнє десятиріччя, як теоретичного (І. С. Алєксєєва, О. В. Алікіна, М. В. Вербицька, Є. С. Максимов), так і практичного характеру (А. П. і К. В. Міньяр-Бєлоручеви, Г. Е. Мирам, О. В. Ребрій, О. Р. Світлична і Н. В. Зінукова, В. В Сдобніков, Є. О. Червінко тощо). Проаналізовані публікації дозволили зробити висновок про не одностайність сучасних науковців щодо визначення компонентів перекладацької компетентності, навичок й умінь в УПП та недостатню кількість вправ для їх формування.

Метою статті є визначення навичок й умінь, необхідних для успішного здійснення УПП, створення підсистеми вправ для навчання майбутніх перекладачів УПП.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання: розглянути особливості навчання УПП, визначити навички й уміння, необхідні для успішного здійснення цього виду перекладу, розглянути види вправ для їх формування та розвитку, розробити підсистему вправ для навчання майбутніх перекладачів УПП.

Усний послідовний переклад - це усне послідовне відтворення сказаного за джерелом, яке може бути як людиною, так і фонозаписом, а також може бути як одностороннім, так і двостороннім. В УПП виділяють два підвиди: абзацно-фразовий (якого звичайно навчають майбутніх перекладачів на мовних факультетах) і власне послідовний. Абзацно-фразовий переклад передбачає переклад відрізків тексту оригіналу (ТО) довжиною від кількох синтагм до кількох речень під час пауз. Власне послідовний переклад передбачає переклад довших відрізків ТО, які перекладач звичайно записує за допомогою перекладацького скоропису, при цьому в деяких випадках паузи взагалі відсутні, і перекладач перекладає всю промову після її закінченні. Таким чином, УПП має дві фази: сприймання ТО та запис його змісту за допомогою перекладацького скоропису і породження ТП з опорою на зроблені записи. У такий спосіб перекладач виконує два види мовленнєвої діяльності - аудіювання і письмо під час першої фази і читання власних записів про себе і говоріння - під час другої фази. Це свідчить про необхідність розвитку в майбутніх перекладачів умінь синхронізації слухового сприйняття з письмом і читання (про себе) і говоріння, а також здатності утримання в пам'яті змісту значних відрізків ТО. До того ж провідним умінням в УПП є здатність сприймати зміст ТО в умовах одноразовості і короткочасності. Зазначене вміння не обмежується вміннями аудіювання, притаманними одномовній комунікації, оскільки аудіювання в УПП є процесом активного пошуку головних смислових членів для запису, втрата яких може стати причиною втрати смислу висловлення [2, с. 48; 6, с. 268]. Це передбачає наявність у майбутніх перекладачів уміння здійснювати смисловий аналіз, який можливий лише за умови наявності вмінь знаходити головну інформацію під час сприймання ТО та розпізнавати його опорно-смислові пункти, до того ж такий аналіз може відбуватися з опорою не на словесну, а на образну пам'ять. Таким чином, УПП є складною діяльністю, що ґрунтується на синхронізації різних процесів під час їх паралельного перебігу [6, с. 268], а також характеризується значними обмеженнями в часі для прийняття перекладацьких рішень. Останнє робить не можливим використання довідкових матеріалів і тому вимагає від перекладача наявність значного обсягу словникового запасу та фонових знань. Проте незалежно від ступеня підготовленості, досвіду, лексичного запасу та обсягу фонових знань перекладач може зіткнутися з випадками часткового нерозуміння ТО, що може бути пов'язаним з особливостями вимови оратора, умовами сприйняття виступу (сторонні шуми) тощо. Саме тому необхідно формувати у студентів навички імовірнісного прогнозування (які забезпечують якісне орієнтування в ТО навіть у разі наявності незнайомих слів, допомагаючи прогнозувати як подальший зміст ТО, так і його найбільш імовірні структури) і навички контекстуальної здогадки (які є необхідними для швидкого знаходження контекстуальних відповідників у мові перекладу слів і словосполучень мови оригіналу в різноманітних контекстах). Отже, формування компетентності в УПП має включати вправи для навчання способів виходу з проблемних ситуацій: вправи на формування навичок імовірнісного прогнозування і контекстуальної здогадки: на переклад тексту з лакунами, акустичними перешкодами тощо. Наступною обов'язковою вимогою, що висувається до майбутніх перекладачів, є наявність у них психічної стійкості, оскільки схильність до надмірної тривожності може спричинити паніку, наприклад, забування частини інформації з виступу, нездатність знайти еквівалент або викликати елементарні лексичні одиниці з пам'яті тощо. Тому дослідники (Т. В. Ганічева та Л. М. Черноватий) радять використовувати в навчанні УПП рольові ігри, для того, щоб дати можливість студентам перекладати перед аудиторією, а також здійснювати запис перекладів студентів на звуконосії тощо.

Здатність здійснювати УПП неможлива також і без автоматизованої здатності миттєво переключатися з одного мовного коду на інший, яка передбачає здатність миттєво знаходити еквіваленти різних рівнів у двох мовах шляхом формування навичок переключення з мови на мову особливо у процесі двостороннього перекладу; автоматизовані механізми антиципації, компресії та перефразування; автоматизоване застосування способів перекладу: транскодування, калькування, контекстуальна заміна, описовий переклад тощо; автоматизовані механізми (близькі до умовно рефлекторних) використання найуживаніших перекладацьких відповідників (найуживаніші лексичні та фразеологічні відповідники з певних тем); автоматизовані механізми вільного і точного переходу від синтаксичних структур мови оригіналу до відповідних структур у мові перекладу. Дослідники зауважують, що вправи, спрямовані на формування визначених навичок, мають бути максимально інтенсивними, виконуватися переважно в парах і не перериватися під час виконання. Короткий аналіз може проводитися після закінчення вправи, а більш детальний під час індивідуальних консультацій з аналізом транскрипту кожного студента (за умови запису перекладу на звуконосій). Ще однією характеристикою УПП є неможливість редагування кінцевого продукту перекладу. Це зумовлює необхідність розвивати у студентів уміння перекладати завершеними фразами для того, щоб забезпечити його позитивне сприйняття слухачами. До того ж особливу увагу необхідно звернути на навички зовнішнього оформлення говоріння, тобто його техніки: чітка дикція, правильне інтонаційне оформлення висловлювання тощо, а також здатність здійснювати переклад без невмотивованих паузі повторів. Таким чином можна зробити висновок, що формування компетентності в УПП можливе за умови використання переважно інтенсивних тренувальних (тренінгових, термін Л. М. Черноватого) вправ у процесі навчання УПП [6, с. 190-192; 264-266]. Ці вправи також виступають основою для розвитку власне перекладацьких умінь УПП, що доцільно розпочинати з усного мікрореферування текстів мовою перекладу на основі занотованих ключових слів, поступово переходячи до абзацнофразового перекладу, уміння здійснення якого є ключовими для формування навичок й умінь власне послідовного перекладу з опорою на перекладацький скоропис.

Визначивши навички та вміння необхідні для здійснення УПП, перейдемо до розгляду питання розробленняи відповідних вправ, що забезпечить їх формування та розвиток. Необхідно зазначити, що навички, або автоматизовані механізми, формуються внаслідок багаторазових, систематичних та цілеспрямованих операцій у процесі виконання вправ, важливою ознакою яких є їх різноманітність, що полягає як у різних їх видах і прийомах роботи, так і в поступовому ускладненні дій і матеріалу вправ [6, с. 277; 7, с. 67]. Спираючись на класифікації груп та видів вправ для формування навичок і розвитку умінь УПП [1; 4; 5; 6; 7], ми, слідом за Л.М. Черноватим, виділяємо такі групи вправ для навчання УПП: підготовчі вправи (вправи, спрямовані на формування певних якостей або вдосконалення вмінь, необхідних для здійснення певного виду перекладу, у нашому випадку УПП), вправи для формування навичок УПП, вправи для формування вмінь УПП. При цьому підготовчий характер першої групи вправ не означає, що всі вони виконуються на етапі, який передує вправам на формування навичок і розвиток умінь УПП. Зважаючи на викладене, представимо підсистему вправ для навчання УПП на рис. 1.

Отже, представлена підсистема вправ для навчання майбутніх перекладачів УПП складається з трьох груп вправ та видів вправ, що ввійшли до цих груп. У розробленій підсистемі вправ ми зробили спробу скоординувати нашу підсистему вправ з підсистемою вправ навчання УПП з опорою на перекладацький скоропис, розробленою Є. О. Червінком та Л. М Черноватим [5; 6]. Перелік вправ у кожній групі є відкритим і може бути змінений шляхом додавання нових або вилучення запропонованих залежно від конкретних цілей навчання УПП.

Таким чином, ми розглянули УПП як різновид усного перекладу, описали його характеристики та дослідили особливості його навчання; визначили навички й уміння, необхідні для успішного здійснення цього виду перекладу, розглянути види вправ для їх формування та розвитку, розробили підсистему вправ для навчання майбутніх перекладачів УПП, яка складається з трьох груп вправ: підготовчих, вправ для формування навичок та розвитку вмінь УПП. Кожна група вправ включає види вправ, спрямованих на досягнення різних цілей у процесі навчання майбутніх перекладачів УПП. Важливою проблемою, яка потребує подальших спеціальних досліджень, є визначення співвідношення видів вправ у кожній з груп підсистеми, залежно від цілей та умов навчання. Подальшим напрямом дослідження також може стати створення комплексів вправ для навчання УПП на основі запропонованої підсистеми, а також відповідної моделі навчання.

Література

Ганічева Т В. Методика навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини : дис... канд. пед. наук : 13.00.02 / Т В. Ганічева. - Харків, 2008. - 182 с.

Миньр-Белоручев Р К. Последовательный перевод / Р К. Миньр-Белоручев. - М. : Воениздат, 1969. - 288 с.

Ольховська А. С. Проблеми змісту перекладацької компетенції / А. С. Ольховська // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. - 2010. - Вип. 91. - С. 172-176. - (Серія: Педагогічні науки).

Світлична О. Р Методика навчання майбутніх перекладачів усного послідовного двостороннього перекладу у фінансово банківській галузі (англійська та українська мови) : дис. канд. пед. наук : 13.00.02 / О. Р Світлична. - Дніпропетровськ, 2015. - 354 с.

Червінко Є. О. Методика навчання майбутніх філологів усного послідовного перекладу з української мови англійською з використанням перекладацького скоропису : дис. канд. пед. наук : 13.00.02 / Є. О. Червінко. - Харків, 2014. - 210 с.

Черноватий Л. М. Методика викладання перекладу як спеціальності : підручник для студ. вищих закладів освіти за спеціальністю “Переклад ” / Л. М. Черноватий. - Вінниця : Нова книга, 2013. - 376 с. - (Серія “ULTA Series”).

Читалина Н. А. Методика преподавания общественно-политического перевода / Н. А. Читалина // Переводческая лингводидактика. - Флинт; Наука, 2009. - С. 55-78.

Размещено на Allbest.ru