Організація перевірки студентських і наукових робіт на плагіат

Аннотация

автоматизований текст унікальність плагіат

Resume

Menyaylenko Oleksandr, Zakhozhay Oleh. Organization of student and scientific works verification on plagiarism.

Постановка проблеми

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що для запобігання плагіату серед суб'єктів освітнього процесу необхідно використовувати спеціальні системи перевірки на унікальність (оригінальність) текстів. Практика використання таких систем повинна стати нормою під час подання студентських і наукових робіт на перевірку або до захисту.

Робота систем перевірки текстів на плагіат базується на зіставленні наданих текстів з наявними в базі даних. У процесі роботи системи здійснюється попередній збір і фільтрація інформації про наявні продукти інтелектуальної праці[4, с. 323]. Після попередньої обробки тексти індексуються й вносяться до бази даних. Надалі ця база даних використовуватиметься для порівняння з наданими для аналізу текстами. Кожний документ, завантажений для перевірки, ставиться в чергу на обробку. Після перевірки необхідного документа система формує звіт, у якому докладно наводить усі результати пошуку та рівень унікальності перевіреного матеріалу. Як правило, ті фрагменти, що не є унікальними, для наочності виділяються в тексті [6, с. 276], а також надається інформація про джерела запозичення окремих фрагментів неунікальних текстів.

На сьогодні є велике розмаїття програмних продуктів, які дають змогу перевірити текст на унікальність та ідентифікувати ознаки плагіату. Кожен з них має специфічні особливості, а також переваги й недоліки [4, с. 324; 3, 4, с. 165; 5, с. 55; 6, с. 79; 7, с. 251]. Аналіз таких систем дав змогу також виявити основні функції, що властиві багатьом з них, а саме:

- визначення відсотка унікальності (оригінальності) наведеного тексту;

- пошук фрагментів тексту, що були запозичені, а також ідентифікація джерел використаної інформації;

- маркування запозичених фрагментів тексту кольором для наочності, а також використання різного кольору для запозичених фрагментів з різних джерел;

- формування докладних звітів після перевірки тексту на унікальність.

Програмне забезпечення також, як правило, має змогу гнучкого налаштування алгоритмів та інструментарію пошуку подібності (наприклад, визначення кількості слів у шинглі, кількість вибірок з тексту тощо).

До додаткових функцій програмного забезпечення перевірки текстів на унікальність (оригінальність) належать:

- перевірка контенту різноманітних web- ресурсів на унікальність з формуванням докладного звіту, що містить зафіксовані джерела плагіату;

- робота зі списком проксі;

- пакетна перевірка наданих текстових файлів;

- можливість повторної перевірки текстів після видалення неунікальних фрагментів;

- збереження історії перевірок і ведення логу подій під час функціонування алгоритму.

Наведене розмаїття функціональних можливостей систем перевірки на плагіат дає змогу сформулювати основне завдання - розробку комплексного підходу до організації перевірки студентських і наукових робіт у вищих навчальних закладах для підвищення якості освітніх послуг і підготовки висококваліфікованих фахівців. Таке завдання повинно однаково ефективно допо

Виконання завдання

Для забезпечення виконання поставленого завдання були проаналізовані джерела плагіату. Відповідно до даних табл. 2, система перевірки текстів на унікальність повинна насамперед давати змогу ефективно протидіяти внутрішньому плагіату, коли студент запозичує результати інтелектуальної праці попередників, що вивчали відповідну дисципліну в попередніх семестрах (у процесі анкетування ця форма отримала найбільший відсоток використання). Крім цього, необхідно також забезпечити ефективну протидію іншим двом формам плагіату.

Використання найпоширеніших систем перевірки на плагіат, що базуються на зіставленні текстів, наданих для аналізу, з інформацією в мережі Інтернет, дає змогу ефективно визначати плагіат, джерело якого - загальнодоступні мережеві ресурси та частково той, що пов'язаний з виконанням роботи на замовлення в сторонніх осіб (зазвичай, у разі великих обсягів виконання робіт, виконавці можуть використовувати запозичену інформацію з мережі Інтернет або розміщувати виконані роботи на web-ресурсах, що дає змогу достовірно виявити плагіат через перевірку текстів по базі інтернет-ресурсів).

На рис. 1 наведено схему джерел виникнення плагіату в студентських і наукових роботах закладів освіти. Зауважимо, що академічний плагіат має місце під час розробок викладачами навчально-методичних, інструктивних матеріалів, навчальних посібників, підручників, методичних вказівок тощо.

Рис. 1. Джерела виникнення плагіату в студентських і наукових роботах

Зі схеми на рис. 1 видно, що в разі виконання робіт сторонніми особами (цей варіант також відповідає запозиченню готових робіт у студентів-попередників) текст може містити ознаки плагіату як з ресурсів Інтернету, так і з інших джерел, у зв'язку з тим, що сторонні виконавці можуть самостійно використовувати ресурси Інтернету або інші джерела, а також поповнювати бази джерел плагіату новими матеріалами (наприклад, розміщувати зроблені роботи у відкритих джерелах Інтернету). Також суб'єкт навчання може самостійно запозичити матеріали з Інтернету або інших джерел, що часто призводить до повторного плагіату. З іншого боку, якщо виконані роботи не розміщуються у відкритих джерелах інформації, то системи перевірки текстів на унікальність, що використовують для порівняння матеріали з Інтернету, не зможуть виявити такий плагіат.

Отже, найбільш поширені системи перевірки унікальності текстів не зможуть забезпечити достовірність отримання даних про те, міститься плагіат в роботах чи ні.

Ураховуючи той факт, що найбільш поширеною формою плагіату є запозичення матеріалів у студентів, що раніше вивчали дисципліну й виконували подібні завдання, пропонується для перевірки текстів використовувати базу даних, що містить виконані студентами завдання. Тим самим здійснюватиметься не тільки перевірка факту запозичення матеріалу в студентів, які раніше виконували такі ж завдання, а й відповідно до схеми на рис. 1, - непряма перевірка наявності матеріалів, що були використані з інших джерел і ресурсів Інтернету (як суб'єктом навчання особисто, так і особами, що виконували завдання за дорученням суб'єкта навчання). Крім цього, такий спосіб перевірки доцільно комбінувати з прямим аналізом матеріалів за відкритими джерелами в мережі Інтернет.

Отже, для забезпечення достовірної перевірки на наявність плагіату, база даних системи антиплагіату у вищому навчальному закладі повинна постійно поповнюватися навчальними роботами студентів, у яких не було виявлено плагіату. Крім того, до цієї бази даних необхідно вносити навчально-методичні, інструктивні матеріали (конспекти лекцій, підручники, навчальні посібники тощо), оскільки вони можуть бути джерелом як студентського, так і повторного плагіату (коли викладачі використовують запозичені тексти під час підготовки своїх навчально-методичних та інструктивних розробок, а студенти, зі свого боку, повторно запозичують ці тексти, виконуючи власні студентські роботи). З огляду на це, пропонується така система організації перевірки навчальних і наукових робіт на плагіат (див. рис. 2):

Рис. 2. Система організації перевірки студентських і наукових робіт на плагіат

У тому разі, коли за результатами перевірки тексту за базою даних робіт вищого навчального закладу (ВНЗ) й бази даних інтернет-ресурсів було виявлено плагіат - робота відхилялася від розгляду. Якщо плагіат не виявлено, то роботу оцінюють і вносять до бази даних ВНЗ для використання надалі під час перевірки нових робіт. Для запобігання поданню робіт, що мають запозичені матеріали, які є результатами інтелектуальної праці студентів інших вищих навчальних закладів, доцільно об'єднати бази даних різних ВНЗ для спільного використання під час аналізу. За таким же принципом пропонується проведення перевірки й подальше додавання до бази даних ВНЗ навчально- методичних та інструктивних розробок викладачів, що унеможливить виникнення повторного плагіату.

На особливу увагу заслуговує питання протидії штучному підвищенню унікальності текстів, що широко застосовується на практиці. Серед основних способів штучного підвищення унікальності слід назвати:

- перекладення запозиченого тексту іншою мовою;

- заміна символів, що мають однаковий вигляд у різних мовах (наприклад, заміна букв українського алфавіту: «а», «р», «Н», «о» та інших відповідними буквами латинського алфавіту).

Для виявлення впливу трансформації тексту на достовірність визначення відсотка унікальності проводився аналіз цілком запозиченого тексту українською мовою та його перекладених варіантів. У табл. 3 наведено результати визначення відсотка унікальності українського тексту, який був цілком запозичений з мережі Інтернет, мовою оригіналу й у разі його автоматичного перекладу англійською та російською мовами. Для точності експерименту здійснювався онлайн переклад без подальшої корекції.

Дані табл. 3 свідчать, що переклад запозиченого тексту значно підвищує відсоток його унікальності. При цьому більший відсоток унікальності перекладеного англійського варіанта пояснюється тим, що англійський текст має більше розбіжностей з українським, ніж російський.

Таблиця 3

Відсоток унікальності (оригінальності) запозиченого українського тексту, перекладеного англійською та російською мовами

Для виключення цього негативного аспекту пропонується внесення перекладених варіантів текстів до бази даних системи перевірки на плагіат. Повторна перевірка цілком запозиченого тексту після вдосконалення бази даних дала результати, наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Відсоток унікальності (оригінальності) запозиченого українського тексту після внесення до бази даних автоматично перекладених варіантів