Street law від юридичних клінік як ефективна програма неформальної правничої освіти для підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Тернопільський національний економічний університет

Street law від юридичних клінік як ефективна програма неформальної правничої освіти для підлітків

Андрій Олександрович Галай,

доктор юридичних наук, доцент, член правління Асоціації юридичних клінік України, професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права,

Сергій Костянтинович Гречанюк, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Актуальність теми статті обумовлена тим, що юридична клінічна освіта як навчальна технологія - це особлива форма самостійного навчання студентів-правників у межах вищого навчального закладу, яка полягає у набуті ними умінь та навиків юридичної професії, практичного досвіду щодо різних форм правозахисної, правопросвітньої і правотворчої діяльності юриста-практика. Юридична клінічна освіта - це апробований механізм сприяння якості та надання практичного спрямування юридичної освіти, що проявляється у створенні для студентів можливості під час навчання набувати навичок майбутньої професії, виконуючи аналітичну і безпосередньо правозахисну та правопросвітню роботу у юридичній клініці. Метою цієї статті є розкриття характеристик та окреслення шляхів впровадження у неформальну правову освіту підлітків спеціальної програми Street law, яка має загальносвітове поширення у діяльності юридичних клінік. У результаті дослідження сформовано основні засади, необхідні при організації та проведенні занять типу street law.

Ключові слова: юридична клініка, заняття Street law, програма, неформальна правова освіта, правопросвітня робота.

правничий освіта street law

Постановка проблеми

Правопорядок у суспільних відносинах, дотримання правил толерантного співіснування в суспільстві залежать передусім від інститутів правосвідомості та правової культури, від дій індивідів, які представляють себе або соціальні групи у суспільних відносинах.

Поведінка особи визначається не самими правовими нормами та приписами, що містяться у них, а уявленнями про них. Правова свідомість особи заснована на поєднанні у світогляді конкретної людини відомих їй правових ідей та принципів, а також психоемоційного сприйняття індивідом цих світоглядних підвалин [1, c. 270].

У сучасному українському суспільстві рівень правової свідомості вважається досить низьким. Підґрунтям для цього є недостатньо ефективна правова політика молодої української держави, демонстрація низької правової свідомості у представників державної влади [2], прогалини у правовому вихованні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематикою правової культури і правового виховання займалися такі українські вчені як М. Антонович, А. Гетьман, А. Головістікова, І. Голосніченко, О. Данильян, Ю. Калиновський, Є. Коломієць- Людвіг, О. Осауленко, О. Пометун, С. Третяк, І. Яков'юк та інші науковці та практики.

Проте, опубліковані праці щодо правового виховання здебільшого є академічними джерелами теорії держави та права і теорії галузевих наук, наведенням оцінок та узагальнень щодо необхідності підвищення правової культури в суспільстві. Праці, що описують практично зорієнтовану правовиховну діяльність, досить рідкісні, їх автори недостатньо уваги приділяють теоретичному обґрунтуванню своїх напрацювань. Особливої комунікації між представниками теорії і практики правового виховання немає, вони працюють автономно. Це, на наш погляд, є однією з причин низького рівня правової культури у суспільстві та недостатнього поширення практично зорієнтованих програм правової освіти й виховання.

Програма Street law впроваджується у всьому світі. Нами досліджено праці таких дослідників та організаторів цієї форми неформальної освіти:

E. O'Brien, A. Cody, A. Copeland, A. Evans, J. Giddings, R. Grimes, M. Jain, P. Joy, J. Zimmer, P. Maisel, Sh. Mahomed, M. A. Noone, S. Rice, D. McQuoid- Mason та інших. Відмічаємо, що хоча впровадження програм Street law в Україні здійснювалося на прикладі світового досвіду, проте системного аналізу форм і методів у їх різноманітності не здійснювалося, що і зумовило наш інтерес до цієї теми.

Тривалий досвід роботи авторів цієї публікацій у тематиці Street law зумовив досить широке розкриття її організаційних характеристик у працях різних форм, що оприлюднені раніше. Тому невеликий обсяг формальної наукової статті зачіпатиме лише головні характеристики і пропозиції щодо впровадження такої оригінальної програми неформальної освіти.

Виходячи з теорії права, засобом формування правосвідомості і правової культури громадян є правове виховання. Ми є прихильниками позиції, за якою криза правової культури заснована значною мірою на недостатності й недоліках системи правового виховання, що є прорахунками саме інститутів держави і суспільства.

Щодо правової освіти, відмітимо, що її система у науковій літературі розкрита недостатньо чітко. На наш погляд, правову освіту доцільно розглядати як сукупність формальної правової освіти (загальної правової освіти (вивчення правознавства у межах середньої школи та у неюридичних вищих навчальних закладах) та спеціальної правової освіти (здобуття вищої юридичної освіти); неформальної правової освіти (програми правової просвіти та програми післядипломної спеціалізованої неформальної правової освіти (тренінги, семінари тощо).

Виходячи з цього, джерелом розвитку правової освіти як напряму правового виховання можуть бути позитивні практики такого недостатньо оціненого соціального інституту як правова просвіта. Вона може розглядатися як окремий елемент або охоплюватися загальною правовою освітою. Правова просвіта має однакову мету із загальною правовою освітою, але відрізняється за формами здійснення.

Метою статті є розкриття характеристик та окреслення шляхів впровадження у неформальну правову освіту підлітків спеціальної програми Street law, яка має загальносвітове поширення у діяльності юридичних клінік.

Методи дослідження

Стаття побудована на групі методів, що дозволяють продемонструвати зміст згаданої програми неформальної правової освіти. Історичний метод дозволив охарактеризувати розвиток Street law у часовій перспективі. Порівняльний метод було застосовано для демонстрації моделей Street law у країнах світу. Методи аналізу і синтезу, системний метод дозволили показати основні характеристики і вади сучасної правової освіти підлітків, навести основні ознаки програм Street law, які є якісно новими для управлінської правової освіти. Формально-логічний метод допоміг працювати із дефініціями.

Ця наукова праця заснована на тривалому експериментальному впровадженні практичного навчання праву підлітків, що здійснюється у роботі юридичних клінік. Таке навчання, організацією якого автори статті займаються в Україні більше десяти років, дозволяє окреслити умови експерименту:

проведення занять типу Street law юридичними клініками за різними організаційними підходами;

залучення до занять різних типів навчальних закладів формальної та неформальної освіти, практикування цих занять в абсолютній більшості як позак- ласного неформального навчання;

загальнодержавне поширення в усіх регіонах України та огляд світового досвіду проведення занять Street law.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проведемо аналіз здійснення правового виховання в Україні. Якісна система правового виховання, на наш погляд, складається з таких напрямів:

пропаганда права у засобах масової інформації та творах літератури й мистецтва - сьогодні ми можемо побачити у ЗМІ, художній літературі та на телебаченні як у виразниках масової культури культ насильства та неповаги до прав інших, недостатню кількість якісних правовиховних програм та їх далекість від сприйняття цільової аудиторії (передусім молоді) за стилем і формою викладу;

видання юридичної літератури - нерегульовані ринкові відносини і відсутність державної підтримки призвели до практичної відсутності популярно викладених книг щодо права і його застосування, категорія «юридична література» ототожнюється сьогодні з науковою і навчальною літературою передусім для професійної юридичної освіти;

доступ до законодавства, у тому числі у мережі Інтернет - це одна з небагатьох форм правового виховання, що є розвиненою в Україні (якісна база законодавства на сайті Верховної ради України, велика кількість комерційних пропозицій щодо комп'ютерних баз законодавства, щоправда, їх формат і вартість орієнтовані передусім на професійних юристів);

правова освіта - про системну якість правової освіти можна зазначати лише щодо професійних вищих навчальних закладів, правова освіта у школах і неюридичних ВНЗ неякісна, інструментарій правового виховання молоді поза навчальних занять у середній та вищій школі задіяно недостатньо;

візуальна правова інформація та соціальна реклама такого напряму в Україні практично відсутня;

ефективна правотворча та правозастосовна практика - констатація її недостатньої якості в нашій державі наведена в обґрунтувальній частині будь-якої з концепцій правових реформ в Україні.

Отже, рівень реалізації практично усіх напрямів правового виховання в сучасній українській державі оцінюється нами незадовільно. Вочевидь, саме це і є причиною низької правової свідомості українців. Погодимося із О. Дзьобанем та Л. Герасіною, що відсутність змін на краще у системі правового виховання призведе до втрати прошарку української молоді як рушійної сили розбудови держави [3, с. 70, 74].

На основі опрацювання поняття «правова освіта» [4, с. 37-38] сформулюємо визначення правопросвіт- ньої роботи - це комплекс заходів з формування правової культури та правової свідомості шляхом набуття широкими верствами населення правових знань та навичок їх застосування.

Ключовими висновками щодо місця правової просвіти в системі правової освіти є такі позиції:

Правова просвіта є складовою загальної освіти України в цілому та органічно пов'язана з правовим вихованням. Стійкий зв'язок простежується наступним чином: правове виховання не може проходити без правової просвіти, а освіта так чи інакше, здійснює виховний вплив. Таким чином, правова просвіта є способом здійснення правового виховання.

Правова просвіта як соціальне явище, крім перерахованого вище, також забезпечує доступ громадян до правової інформації, формує вміння користуватися нею на власну користь, створює ефективний механізм обміну інформацією правового змісту між населенням, дозволяє виявити практичні проблеми населення в правовому руслі, забезпечує доступ до правової допомоги та інформації соціально-вразливих груп населення.

На відміну від методично невдалих лекцій та групових занять класичної педагогічної тематики у школах, інтерактивне заняття сьогодні є оптимальною формою проведення правопросвітньої роботи недержавними організаціями. Це підтверджується поширенням програми серед юридичних клінік України, в діяльності яких є напрям правопросвітньої роботи. Ними розробляються нові та вдосконалюються існуючі інтерактивні методи викладання, обґрунтовується доцільність їх використання, відбувається апробація на практиці та аналізується, як сприймаються ці методи різними видами аудиторії. Однією з найпоширеніших форм проведення правової просвіти серед школярів є викладання спеціального навчального курсу «Практичне право» із застосуванням інтерактивних методик.

Практичне право є адаптованою для України формою поширеної у світі програми «Street law» (з англ. «вуличне право») [5]. Ця форма правопросвітньої роботи виникла в 1972 році у США з ініціативи університету в Джоржтауні, де студенти-юристи під керівництвом викладачів вирішили проводити заняття з право та прав людини учням в одному з бідних районів міста. Ідея Street law полягає у можливості студентам навчатись в процесі навчання праву. Концептуально з самого початку впровадження курсу розробники відмовились або ж мінімізували роль лекцій у навчанні як нудних та авторитарних, натомість курси Street law будуються на інтерактивних методах (role- plays, small group work, mock trials, debates, etc.) [6].

Програма Street law була сприйнята більш ніж тридцятьма країнами світу. Так, до неї приєдналися: у 1980-ті - Південно-Африканська Республіка, 1990-ті - країни Латинської Америки (Болівія, Чілі, Еквадор), Південна Азія (Індія, Бангладеш, Непал), країни Західної (Великобританія, Ірландія), Центральної та Східної Європи (Чехія, Словаччина, Румунія, Молдова, Польща, Латвія, Литва, Естонія, Росія, Україна), Середня Азія (Казахстан, Узбекистан, Киргизія) та інші.

Наведемо деякі приклади.

У Північній Африці програми Street law набули поширення з 1980-х та практикуються переважно як практичні воркшопи у старшій школі, в'язницях та молодіжних громадських спільнотах [7, с. 443].

Для країн, що мають регіони із значною кількістю бідного і неосвіченого населення, програми Street law подекуди пропонують ще більш оригінальні форми, як, наприклад, навчання правам через народні танці [8] або читання простої юридичної белетристики [9, с. 5] в Індії.

У Киргизстані з 2001 року діють п'ять навчальних центрів, які навчають популярному праву підлітків за підтримки ABA Rule of Law Initiative [10, с. 2]

Оригінальний приклад впровадження Street law у шкільну освіту продемонстровано у Великій Британії, де відповідну програму імплементовано в обов'язкове навчання підлітків з 2002 року [11, с. 230].

Австралійські юридичні клініки у своїх програмах Street law фокусуються на питаннях сімейного права, розбудови суспільної активності та взаємодії з державними органами, критичного мислення підлітків [12, с. 119].

Відмітимо, що різні країни, проводячи адаптацію Street law, використовують різні назви: «Живе право» - у Росії, «Право на кожен день» - у Польщі, «Ми і право» - у Киргизії, «Практичне право» - в Україні, «Популярне право» - у Чехії [13].

В Україні з 1998 року Street law поширюється під назвою «Практичне право». Цей термін вживається у підручниковій літературі, у наукових працях та обговореннях на державному рівні. Перші українські кроки практичного права були зроблені наприкінці 90-х років минулого століття.

Кожна програма з практичного права, як його почали називати в Україні, розроблялася за участю провідних освітян, педагогів, юристів-практиків, громадських діячів у сфері захисту прав людини, студен- тів-правників і базувалася на законах та культурі відповідної країни, де вона створювалась.

Ними сформульовано два підходи до розуміння практичного права: як курс формальної шкільної освіти (позиція благодійної організації «Вчителі за демократію і партнерство») та як факультативні неформальні правовиховні (правопросвітні) заняття з підлітками (позиція громадської організації «Київський правозахисний альянс»). Обидві ці форми довели ефективність свого існування, хоча світовій концепції Street law, на наш погляд, більше відповідає другий підхід.

Отже, з наукової точки зору найбільш влучно практичне право можна охарактеризувати за допомогою моделі про триєдине ціле його спрямування [14, с. 240]:

практичне право - це, перш за все, знання, за допомогою яких молоді люди набувають уявлення про право, юридичну систему, фундаментальні принципи, на яких базується демократія. Молодь набуває ваги у суспільстві, дізнаючись про свої права та обов'язки. Поряд з цим, учасники програми практичного права засвоюють не тільки теоретичну суть таких концепцій як свобода, обов'язок, рівність та влада, а й важливість їх для формування правової держави та громадянського суспільства;

практичне право - це практичні вміння й навички, важливі для повсякденного життя. Це навички вирішувати практичні проблеми, приймати рішення, критично мислити, спілкуватися, поважати чужу думку та відстоювати свою, захищати свої права, вміти бачити багатоманітність поглядів на те чи інше питання, партнерські навички та вміння працювати в команді;

практичне право - це діяльність та участь. Викладачі практичного права співпрацюють з педагогами та юристами, суддями та співробітниками служб роботи з підлітками, представниками правоохоронних органів та іншими професіоналами, запрошуючи їх на уроки. Цим самим аудиторія практичного права залучається до активної діяльності з суспільного розвитку.

Стандартами діяльності юридичних клінік України було затверджено інноваційні форми проведення занять юридичної клініки практичного права, а саме - інтерактивні заняття і тренінги з використанням різних інтерактивних методик (П. 5.1.3. Стандартів). Тобто було зроблено акцент на необхідності застосування інтеракції у будь-якому занятті з практичного права, що дає можливість стверджувати про належну якість проведення такого заняття у юридичній клініці (п.5.5.2. Стандартів).

Звернувшись до статистики, наголосимо, що сьогодні досить багато юридичних клінік практикують проведення занять за програмою «Практичне право», проводячи від 10 та більше занять щорічно. Вся система юридичних клінік України у 2015 році провела близько 1200 правопросвітніх занять.

Напевно, найбільші показники за кількістю проведених занять практичного права мала юридична клініка «De Jure» Національної академії внутрішніх справ. Започаткувавши у 2005 році напрям роботи «Практичне право», юридичною клінікою Національної академії внутрішніх справ у 2011 році було проведено близько 100 занять, у 2012 - 175 [15], у 2013 вона досягла у цьому показнику рекордної кількості у 216 занять [16]. Окрім цього, з 2005 року цією організацією було проведено понад 25 тренінгів для навчання основам інтерактивної правопросвіти за програмою «Практичне право» для персоналу недержавних інституцій та юридичних клінік.

Особливістю «Практичного права» є те, що на його основі, здебільшого, побудовані інші, більш спеціалізовані програми правової просвіти. Сьогодні цей напрям нараховує декілька навчальних курсів, підготовлених на базі юридичних клінік.

Однією з таких спеціалізованих програм типу «Практичне право» є програма, спрямована на протидію насильству в сім'ї, школі, суспільстві в цілому [17]. Викладання її практикується серед різних категорій населення: починаючи від звичайних школярів та закінчуючи «важкими» підлітками. Теми, які включаються до таких курсів, в основному, присвячені таким питанням: поняття, види, ознаки правопорушень; сутність, види, наслідки насильства; взаємодія міліції та населення в протидії насильству тощо.

Деякі юридичні клініки працюють за названою програмою із засудженими. У різні часі це практикували юридичні клініки Донецького національного університету, Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, Національного університету «Острозька академія», Інституту кримінально-виконавчої служби та інші. Це сприяє розробці курсу «Практичне право», адаптованої до цієї категорії осіб.

Прикладом використання інтерактивних технологій у галузі медичного права та плідної співпраці громадських організацій та юридичних клінік став розроблений у 2008 році правопросвітній тренінгов- ний комплекс «Практичне право: права пацієнтів» [18]. Під час розроблення комплексу було розкрито питання права та обов'язків лікарів і пацієнтів, відповідальність і захист у медичній діяльності, основні резонансні юридичні питання медичної практики.

У 2011-2012 роках так само системно було запроваджено у загальнодержавному масштабі програму інтерактивної правопросвіти щодо попередження ксенофобії [19].

Існують також різновиди програм, направлені на різноманітне і широке коло осіб, як, наприклад, студенти неюридичних факультетів, юнаки і дівчата, котрі перебувають у виховних і виправних закладах, засуджені до позбавлення волі тощо [20].

Серед останніх цікавих новацій в галузі Street law в Україні є анонс проведення правопросвітнього комплексу «Street law і поліція», особливістю якого є організація курсу у співпраці з управлінням забезпечення прав людини Національної поліції України [21]. Відмітимо, що такого рівня співпраці з державними органами певної сфери нам не зустрічалося у іноземних прикладах. Отже, Український досвід Street law не лише відповідає світовому рівню, але і заслуговує на вивчення і поширення у інших країнах.

На основі усіх цих комплексів було проведено низку інтерактивних тренінгів і занять зі спеціалізованою аудиторією в різних куточках України, а також всеукраїнські та регіональні тренінги для тренерів і правозахисників мережі юридичних клінік. Учасники тренінгів були не просто споглядачами, вони отримували навички практичного застосування набутих знань. Кожний з учасників практикувався у проведенні інтерактивного заняття за сценарієм, що розроблений згаданими вище юридичними клініками- партнерами у реалізації проекту.

Висновки

Таким чином, визначимо, що головною формою інтерактивної правопросвіти у мережі юридичних клінік є програма «Практичне право» (український адаптований аналог поширеної у всьому світі програми «Street law»). Ця форма роботи полягає у викладанні спеціального навчального курсу «Практичне право» із застосуванням інтерактивних методик для молоді.

Практичне право вирізняється від інших форм правової просвіти у кращий бік завдяки вираженому спрямуванню на якість: усі програми практичного права розроблені кваліфікованими юристами й педагогами, зорієнтовані на чітку вікову категорію та враховують її психічний розвиток, увібрали в себе кращі практики сучасної інтерактивної педагогіки.

При організації та проведенні занять типу Street law важливо розуміти і виважено підходити до їх організації. Зокрема, юридичні клініки звертають увагу на такі позиції:

Основною групою адресатів практичного права є старшокласники. Налагодження співпраці із загальноосвітніми навчальними закладами є постійним процесом удосконалення набутих студентами- консультантами юридичних клінік знань з інтерактивних методик викладання права і, відповідно, досвіду проведення практичних правопросвітніх занять зі школярами основної та старшої школи (5-11 класи). Забезпечення проведення занять з учнями початкової школи (1-4 класи) можливе за умови підготовки для них окремих уроків за тематикою, що відповідає їхньому рівню сприйняття матеріалу.

Пошук шкіл можна проводити як за допомогою співпраці з управліннями освіти чи за рекомендаціями закладів, у яких уже набутий позитивний досвід проведення занять, так і самостійно. Під самостійним маємо на увазі звернення за налагодженням співпраці як викладача-куратора, так і самих студентів, якщо вони заслуговують на довіру, але, з обов'язковим інструктажем щодо поведінки перед відвідуванням нової школи.

Додатково можна назвати такі способи домовленостей зі школами як виступи на нарадах директорів при райдержадміністраціях, або заключення договорів про співпрацю вищого навчального закладу з міськими та районними відділами освіти, щоб школи «не боялися» допускати студентів для проведення уроків [22].

На перший погляд така проста ситуація з налагодження взаємодії юридичної клініки і школи має своє «підводне каміння», через яке співпраця може не відбутися.

По-перше, це недовіра до «людини з вулиці», тобто до представника юридичної клініки, який звернувся самостійно, без вказівки з управління освіти, офіційного звернення представників вищого навчального закладу до керівництва школи тощо. У цій ситуації, звичайно, можна скористатися стандартними шляхами звернення, проте достатньо мати «дар переконання», який полягає у вмінні якісно презентувати себе та свій досвід правопросвітньої роботи.

Це можна зробити за допомогою інформування про набутий досвід з іншими навчальними закладами, презентації навчальних матеріалів, проектів договорів з додатками та навчальних посібників з інтерактивними уроками, і, звичайно, доступно пояснити своє бачення мети проведення цих занять та зацікавленості робити цю роботу безкоштовно.

По-друге, це недовіра до самих виконавців роботи, тобто підібраної команди студентів. Вона полягає у сумнівах щодо якості проведення занять та вміння утримати аудиторію школярів протягом 45 хвилин уроку. Тут у нагоді стає проведення «пробного» заняття ще на етапі перед заключенням договору про співпрацю або знову ж таки вміння куратора юридичної клініки переконати керівництво школи у рівні підготовленості до такої роботи своїх підопічних, власний досвід підготовки студентів до правопросвітніх занять і володіння інтеракцією на належному рівні.

Для удосконалення роботи також рекомендуємо мати постійний контакт з представником школи, якого призначає керівництво як відповідального з боку школи і дані про якого вказуються у договорі про співпрацю. Найчастіше, це вчитель з правознавства, на уроках якого відбуваються заняття, чи заступник директора з виховної роботи та класний керівник, коли заняття проводять як позакласну роботу. Важливо завжди цікавитись результатами занять та враховувати пропозиції представників школи як щодо змісту, так і тренерської роботи студентів, які проводять заняття.

Іншим важливим фактором якісної організації занять практичного права є формування компетентної команди з числа учасників юридичної клініки.

Безпосередні виконавці занять практичного права - це особи, які будуть готувати та проводити ці заняття. В «конвеєрному» процесі роботи за практичним правом доцільно чітко визначити організаційну структуру і категорії задіяних осіб. Так, наприклад, для роботи у кожному закладі виділяються малі групи (3 - 5 студентів, з яких визначається на постійній чи почерговій основі координатор у закладі), які складають єдину команду (для забезпечення якісної роботи в усіх закладах також доцільно виділяти єдиного керівника цього напряму роботи юридичної клініки (викладача чи студента), позитивно показує себе також залучення психолога і загального куратора).

Оптимальним є, коли хоча б керівник цього напряму має достатню кваліфікацію у галузі організації правової просвіти, що ґрунтується на спеціальній освіті, досвіді педагогічної та організаційно - управлінської діяльності у сфері реалізації соціальних проектів, знання та практику застосування інтерактивних методик навчання.

Оптимальний, на наш погляд, шлях одночасно підготувати та підібрати персонал (студентів) - це проведення комплексу тренінгових занять орієнтуючого характеру з кандидатами. Такі тренінги може, як бачиться, провести керівник напряму практичного права або інша компетентна особа (організація), яких в Україні уже підготовлено досить багато. Готові для використання тренінгові матеріали сьогодні також вже вийшли з друку і розповсюджуються між зацікавленими організаціями [23].

До проведення занять правової просвіти бажано залучити, якщо є така можливість, психолога, який розкриє психологічні особливості роботи з дітьми шкільного віку та допоможе визначити готовність кандидатів до такої роботи. Під час тренінгів можна провести окремі психологічні дослідження, спрямовані на формування команди, виявлення та закріплення лідерів колективу, визначення особистих пріоритетів кандидатів щодо участі у цьому напрямі та роботи у команді, закріпленій за окремим закладом.

Щодо підготовки команди для проведення правопросвітніх занять зі старшокласниками, то необхідно зазначити, що робота у загальноосвітніх закладах має також свої особливості. Практика показує, що необхідно робити акцент на мотивацію студента, його відповідальність та бажання доводити роботу до кінця. Це необхідно для того, щоб уникнути чи звести до мінімуму випадки зриву занять, поганої підготовки тощо. Тому обов'язковим є попередня підготовка групи студентів до занять у школі, особливо до перших уроків та відвідування з ними цих занять для виявлення недоліків на початковому етапі з метою заміни виконавців чи додаткового тренування.

Ще одним елементом якісної організації занять практичного права є створення ефективного організаційного механізму розробки інтерактивних занять. Раціональний комплекс методичних матеріалів включає план, сценарій і роздаткові матеріали до заняття.

Процес підготовки навчальних матеріалів до занять практичного права: завчасна розробка або доопрацювання (якщо є подібні розробки) матеріалів занять; апробація методичних матеріалів та їх доопрацювання за необхідності; збереження остаточного варіанту методичної розробки в архіві. Усі ці заходи найкраще доручити особам, які і проводитимуть заняття, проконтролювати це зможе координатор напряму.

Обов'язковою вимогою є забезпечення юридичною клінікою допомоги викладачем студентам у підготовці методичних матеріалів проведення заняття. Бажаною потребою є розробка методичних матеріалів до конкретного заняття тими учасниками юридичної клініки, які будуть його проводити.

За результатами організації та проведення інтерактивних занять юридичною клінікою практичного права необхідно проводити оцінку якості такої роботи. Для цього необхідно притримуватися основних вимог оцінки якості роботи юридичної клініки практичного права, до яких відносять: проведення правоп- росвітніх занять за інтерактивними методами; проведення правопросвітніх занять системно, за затвердженими графіками; розроблення та зберігання методичних матеріалів правопросвітніх занять в готовому до проведення вигляді; підтвердження контролю та допомоги викладачем студентам у підготовці методичних матеріалів заняття; компетентність членів юридичної клініки, які проводять заняття; наявність контролю за проведенням занять, який забезпечується безпосереднім спостереженням і веденням спеціального журналу рецензування занять.

Тема запровадження курсів Street law не може бути охоплена єдиною публікацією. Тому в системі своїх подальших наукових пошуків ми плануємо дослідження питань методології, організації, окремих спеціалізованих програм Street law.

Література

Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права: навчальний посібник / О. І. Осауленко. - К. : Істина, 2007. - 336 с.

Сущенко В. Окремі проблеми верховенства права в сучасній Україні / В. Сущенко // Українська правда [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/02/1/5864410.

Правове виховання в сучасній Україні: монографія / [А. П. Гетьман, Л. М. Герасіна, О. Г. Даниль- ян та ін.]; за ред. В. Я. Тація, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. - Х.: Право, 2010. - 368 с.

Street Law в Україні: «До справедливості -

через закон та освіту» / Євгенія Коломієць-Людвіг, Аліна Вороненко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://yur-

gazeta.com/publications/practice/inshe/street-law-v- ukrayini-do-spravedlivosti--cherez-zakon-ta-osvitu.html

Галай А. О. Недержавні організації юридичного спрямування як учасники публічного управління: монографія / Андрій Олександрович Галай. - К. : КНТ, 2015. - 408 с.

Юридична клініка НАВС: результати 2012 - плани на 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://vk.com/topic-42587887_27265955

Навчально-тренінговий центр юридичної клінічної освіти (юридична клініка) навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ Національної академії внутрішніх справ: Звіт за 2013 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://vk.com/doc154268065_254579004?hash=a1f7335 1310f7fb4b5&dl=d83aa015496b1006f1

Практичне право: протидія насильству: Навчально-методичний посібник / [О. Ф. Штанько,

О. Галай, В. В. Стаднік та ін.]; за заг. ред. О. Ф. Штанька. - К.: Атіка, 2004. - 272 с.

Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів): монографія / С. Г. Стеценко,

О. Галай. - К.: Атіка, 2010. - С.128-129.

Практичне право: на попередження ксенофобії: Навч. посіб. / [Галай А. О., Галай В. О., Мосюк М. М., Пипченко Б. Ю., Скороходько К. В.]; за ред. Галая А. О. - К.: КНТ, 2011. - 200 с.

Басай В. Д., Король В. В. Курс практичного права: навчально-методичний посібник / В. Д. Басай, В. В. Король.-- Івано-Франківськ: ТзОВ «Галицька друкарня», 2003. - С.11.

Размещено на Allbest.ru