Дистанційні навчальні системи в практиці підготовки іноземних студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дистанційні навчальні системи в практиці підготовки іноземних студентів

Лаптєва Марія Вікторівна

м.Харків

Робота присвячена стану системи дистанційної підготовки іноземних студентів, виявлено проблеми такої підготовки. Розглянуто організацію системи педагогічного супроводу дистанційного навчання студентів з урахуванням особливості їхньої підготовки, використання адаптивних й інтелектуальних технологій в навчанні, впровадження масових відкритих онлайн курсів та застосування мережевих сервісів Web 2.0 в практиці навчання іноземних студентів.

Ключові слова: дистанційна освіта, іноземні, студенти, інтелектуальні навчальні системи, мережеві сервіси.

Работа посвящена состоянию системы дистанционной подготовки иностранных студентов, выявлены проблемы такой подготовки. Рассмотрена организация системы педагогического сопровождения дистанционного обучения студентов с учетом особенности их подготовки, использование адаптивных и интеллектуальных технологий в обучении, внедрение массовых открытых онлайн курсов и применение сетевых сервисов Web 2.0 в практике обучения иностранных студентов.

Ключевые слова: дистанционное образование, иностранные студенты, интеллектуальные обучающие системы, сетевые сервисы.

The research is devoted to analyses of distance education for foreign students. Problems and features of such training revealed. The features of training of foreign students have been defined: the difference in basic training, different religion and way of life, national, social and cultural differences that require an individual approach to learning. The individual approach to systems of open education to prepare foreign students in educational establishments of Ukraine has been considered. The organization of pedagogical support distance learning, general principles of such a system of distance learning and the positive results of use of the system have been analyzed. Features of adaptive and intelligent technologies in teaching have been identified. Among them we allocate educational system of individual abilities of the student, his prior knowledge and skills in order to identify individual learning path for each student, which is essential for qualty training of foreign students. The results of the introduction of massive open online courses and the use of Web 2.0 network services in the practice of teaching foreign students have been presented. The issue of social networks using as a tool of international education has been researched.

Key words: distance education, foreign students, intelligent tutoring systems.

Постановка проблеми. Поява дистанційної освіти це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до умов інформаційного суспільства. Особливо актуальним це стає, коли мова йдеться про міжнародний характер освіти: сьогодні більшість вищих навчальних закладів визначають навчання іноземних студентів в якості одного з важливих напрямків освітньої діяльності. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 20122021 роки наголошує на необхідності розробки та забезпечення реалізації заходів щодо залучення іноземних студентів для навчання в Україні, передбачивши збільшення кількості навчальних програм у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти [8].

Завдяки можливості використання такого глобального явища, як Інтернет в освітній галузі, розвиток дистанційної освіти стає одним з важливіших факторів модернізації освіти. Початок використання технологій дистанційного навчання прийнято відносити до 60х років минулого століття і це не було пов'язано з Інтернетом. Першим у світі університетом дистанційної освіти вважається Відкритий Університет (був створений у Великобританії). Керував ним особисто прем'єрміністр Гарольд Вілсон, засновником університету виступила сама королева, ректором був призначений спікер палати громад [3].

Однак саме поява комп'ютерних мереж надає новий інструмент для організації дистанційного навчання. Світовий ринок дистанційного навчання активно розвивається, чому сприяє з одного боку підвищення попиту на освітні послуги, а з іншого боку вдосконалення інформаційних технологій.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню аналізу можливостей сучасних систем дистанційного навчання та контролю знань, інструментарію створення навчальних систем присвячено багато сучасних робіт [3; 4; 5; 6; 7]. Серед найбільш відомих систем відмічено такі як ANGEL, ACOLAD, BlackBoard, Claroline, Desire2Learn, Ganesha, ILIAS, Lotus LearningSpace, Microsoft Class Server, Moodle, Pleiad, VirtualU, WebCT та інші [5; 15]. Зазвичай вибір між існуючим програмним забезпеченням є суб'єктивним: відсутність єдиних стандартів та вимог до систем дистанційного навчання в системі освіти спонукає більшість навчальних закладів обирати за потребами та можливостями навчального закладу. Але, як правило, навчальний курс, поданий у середовищі дистанційного навчання, є набором гіпертекстових документів, однаковий для всіх студентів без урахування їх індивідуальних потреб. Аудиторія іноземних студентів має свої особливості: це і різниця в початковій підготовці, різні віросповідання і спосіб життя, національні та соціальнокультурні відмінності. Все це вимагає індивідуального ставлення до навчання такого контингенту. Особливістю навчання іноземних студентів стає саме індивідуальний підхід.

Дослідженню використання дистанційного навчання присвячені роботи таких вітчизняних та закордонних фахівців як Киган Д., Тейт А., Сьюарт Д.; Кухаренко В., Биков В., Овсянников В., Полат О., Ірхина І., Рибакова Н., Беседіна О., Федорук П., Козубовська І., Бартош О., Шпеник С., Бабинець М. та інші. педагогічний супровід дистанційний навчання

В умовах дистанційної освіти студент є активним учасником освітнього процесу, який часто стикається з певними труднощами. Це пояснюється збільшенням самостійної роботи, широким застосуванням ІКТ, особливостями спілкування на відстані тощо. При навчанні іноземних слухачів крім специфічних проблем, пов'язаних саме з іноземною аудиторією, додаються й загальні, серед яких виділяються: психологічна непідготовленість студентів до самостійної роботи, недостатність безпосереднього зворотного зв'язку з викладачем, слабкість технічної підтримки, відчуження та ізоляція під час навчального процесу, брак навичок роботи із засобами ІКТ [13]. При підготовці іноземних студентів виникає потреба у використанні світового досвіду застосування дистанційного навчання з урахуванням означених проблем.

Мета статті полягає у пошуку відповідних ідей, інструментарію та наявних можливостей систем відкритої освіти для підготовки іноземних студентів у вищих педагогічних навчальних закладах з урахуванням особливостей такої підготовки.

Виклад основного матеріалу. Одним із способів вирішення таких проблем можна розглядати організацію системи педагогічного супроводу дистанційного навчання студентів. В рамках нашого дослідження проаналізовано висвітлені у науковопедагогічній літературі загальні принципи організації системи педагогічного супроводу дистанційного навчання і позитивні результати у використанні такої системи [1; 4; 12]. Проведений аналіз показав, що метою такої підтримки є надання допомоги у формуванні самостійної особистості студента, умінні самостійного вирішення певних проблем і використанні цього досвіду в майбутньому. Вивчаючи дослідження Ірхиної І., Беседіної О., Касаткіна Ю., Роганова В. та інших науковців можна зробити висновок, що спеціальний педагогічний супровід дистанційного навчання студентів повинен представляти цілісну систему, базисом якої є цілеспрямована, спеціально організована інтерактивна взаємодія викладача і студента, спрямована на надання своєчасної, кваліфікованої підтримки, допомоги тому, хто навчається протягом усього процесу навчання у навчальному закладі [4]. Для функціонування системи педагогічного супроводу на практиці потрібно застосовувати спеціальні інтерактивні освітні середовища, що володіють широкими інформаційноосвітніми можливостями. До систем педагогічного супроводу відносяться «Пегас», «Прометей», «Батисфера», «ІнтраЗнання». Такі системи електронного навчання забезпечують доступ до електронних навчальнометодичних комплексів, додаткових освітніх ресурсів, навчальнометодичної документації (графіки навчального процесу, консультації, навчальні плани та програми тощо) та надають можливість працювати з мультимедійними матеріалами, проходити тестування, а також взаємодіяти з суб'єктами системи педагогічного супроводу (авторами навчального курсу, адміністрацією вузу і факультетів, викладачами, іншими студентами) [12].

Ще одним актуальним дослідницьким напрямком у сфері дистанційного навчання є питання адаптації дистанційних навчальних систем: адаптивні й інтелектуальні технології в навчанні (Адаптивні і інтелектуальні освітні Інтернетсистеми, АІОІС; англ. AIWBES Adaptive and Intelligent Webbased Educational Systems). Важливе завдання цього напрямку досліджень включити можливості індивідуалізації до дистанційних навчальних систем. За допомогою адаптивних та інтелектуальних технологій навчальна система враховує індивідуальні здібності студента, його попередні знання та уміння. На основі цих даних про студента процес навчання проходить для нього більш оптимально [10].

Розвитку адаптивних інтелектуальних навчальних систем (АІНС) присвячені розробки і дослідження багатьох фахівців. Перші й найбільш вагомі роботи в цієї галузі роботи Петра Брусиловського і Кристофа Пейло [17; 18]. Подальшого розвитку ці ідеї знайшли в дослідженнях українських та іноземних фахівців.

У своїх дослідженнях Федорук П. наголошує, що серед багатьох програмних пакетів, націлених на практичну реалізацію адаптивних та інтелектуальних технологій, потрібні такі, які б широко використовувалися на практиці так, як використовуються системи, що вже стали класичними в дистанційному навчанні [15]. Розробники АІНС акцентують свою увагу переважно на адаптивних чи інтелектуальних можливостях системи. Це призводить до того, що в існуючих АІНС відсутній інструментарій для розробки навчальних курсів і тестового матеріалу, планування навчального процесу, взаємодії між студентами й викладачами, який вже став стандартним у класичних системах дистанційного навчання.

Масловський С. розглядає адаптивну модель інтерактивного навчання, що дозволяє замінити класичну модель навчання «вчительстудент» на більш сучасну і продуктивну «системастудент». Автор пропонує опис основних можливостей і функцій автоматизованої системи навчання «Owl», які дозволяють сформувати індивідуальну структуру навчального матеріалу. Це, в свою чергу, може бути використане в адаптивній навчальній системі для визначення індивідуальної навчальної траєкторії конкретного студента із врахуванням його індивідуальних особливостей, навичок і здібностей, визначення моменту готовності для переходу на більш складний рівень матеріалу, відображення взаємозв'язків між різноманітними показниками функціонування, якістю виконання завдань і результатом тестування [16].

Сьогодні починається широке практичне впровадження АІНС технологій у навчальний процес. Створення систем нового покоління, які матимуть усі можливості, доступні при використанні класичних систем дистанційного навчання, і одночасно дозволять за рахунок застосування інтелектуальних Інтернеттехнологій, таких як адаптивна підтримка навігації, адаптивне представлення на основі гіпермедіа та інших, проводити навчання згідно з індивідуальною навчальною траєкторією для кожного студента, що є необхідною умовою якісної підготовки іноземних студенів.

Підсумовуючи проведений аналіз, зазначимо, що важливими особливостями адаптивного навчання для іноземної аудиторії є:

можливості вільного вибору траєкторії навчання;

формування початкового матеріалу, виходячи з індивідуальних потреб: використання оцінки вхідного адаптивного тесту для формування навчального матеріалу, з якого починається адаптивне навчання;

виявлення рівня засвоєння запропонованого матеріалу для забезпечення нового навчального матеріалу на оптимальному рівні труднощів: зовсім легкі матеріали не володіють потрібним потенціалом, а дуже важкі завдання знижують навчальну мотивацію;

регулювання трудомісткості та кількості пропонованих завдань: у разі правильної відповіді наступне завдання, яке отримає студент стане більш складне, у разі неправильної більш легке.

Коли мова йдеться про навчання іноземних студентів, не можна не звернути увагу на важливий та перспективний напрямок сучасної дистанційної освіти масові відкриті онлайн курси (Massive open online course) MOOC, в основі яких лежить ідея навчання, доступного для всіх, навчання у взаємодії з іншими учасниками [6; 11].

У створенні таких курсів існує два напрямки інструктивний та конективістський. Інструктивний підхід у формуванні структури курсу наближений до традиційних університетських програм [19]. Подібні курси в більшості орієнтовані на реалізацією автоматизованої перевірки виконаних завдань. Мета навчання тут визначається викладачем. Учасникам пропонується структуроване навчальне середовище, в якому вони поступово переходять до наступного етапу освоєння матеріалу. При використанні конективістського підходу навчання розглядається як процес створення зв'язків та розширення або ускладнення мережі, вузлами якої є зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки або будьяке інше джерело інформації). Мета навчання визначається студентом. В процесі навчання використовуються діалоги, дискусії, бесіди та інше. Масові відкриті дистанційні курси виступають як самостійні навчальні середовища. Поряд з цим вони сприяють впровадженню новітніх педагогічних технологій в навчальний процес.

Необхідність застосування в навчанні передових, мобільних, зрозумілих і зручних технологій, особливо, коли йдеться про інформатичну підготовку іноземних студентів, не викликає сумніву. Такими є мережеві сервіси Web 2.0. Автором даної концепції прийнято вважати Тіма О'Рейлі, який визначив Web 2.0 як методику проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим краще, чим більше людей ними користуються [20]. Сервіси Web 2.0 дозволяють створювати власний контент як індивідуально, так і колективно, використовувати зібраний матеріал як онлайн, так і оффлайн. Соціальні сервіси Web 2.0 стають надійним освітнім середовищем, простота та доцільність використання якого в навчальних цілях має певні результати [9].

Важливою рисою Web 2.0 є принцип залучення користувачів до наповнення і багаторазового використання контенту. Важливий принцип Web 2.0 «mashup» («змішування»), який означає, що шляхом інтегрування програмних можливостей декількох незалежних сервісів можна створити свій оригінальний webпроект. Сервіси Web 2.0 надають право користувачам самостійно створювати контент, змінювати його і управляти зв'язками між своїми та чужими матеріалами, дозволяють підвищити інтерес іноземних студентів, полегшити сприйняття інформації, враховуючи особливості навчальної аудиторії. До соціальних сервісів належать соціальні мережі і системи соціальних презентацій, блоги, мережеві щоденники, офісні технології, документсервіси спільного редагування, Вікі засіб для швидкого створення і редагування колективного гіпертексту, системи онлайнового зберігання закладок, мультимедійні системи, віртуальні дошки для групової роботи, вебінари, консультування, конференції, зустрічі, скринкасти, дидактичні матеріали для створення уроків в ігровій формі, фотосервіси, відеосервіси та інші.

Актуальним питанням дослідження стають соціальні мережі, які набули популярності серед молоді всіх країн, а використання їх в освітніх цілях позитивно впливає на якість надання освітніх послуг. Закордонний досвід показує, що соціальні мережі є дуже популярним інструментом міжнародного навчання та розвитку: майже кожен університет має свій акаунт в мережах спілкування, де всі учасники навчального процесу можуть створювати навчальний контент. Так, популярний сервіс «Facebook» демонструє різноманітні групи наукового та педагогічного спрямування: Biology, Geology Rocks, Matematika, Science Group, Theoretical Physics, Ukrainian Scientists Worldwide, «A Moment of Science», California Science Center, National Science Foundation, Popular Science, Science Careers та інші. В нашій країні ми ще не маємо практики широкого використання соціальних мереж в освітніх цілях. Соціальні мережі розглядаються насамперед як середовище для проведення вільного часу, спілкування та перегляду сторінок не навчального призначення. Однако наявність таких спільнот, як «Українська вчительська блогосфера», «Вчитель у соціальних мережах», «Початкове навчання» та інші дозволяють говорити про існуючий інтерес до сучасних сервісів. Підсумовуючи проведений аналіз щодо можливостей використання соціальних мереж в освітньому процесі, зазначимо, що це є важливим досвідом для навчання іноземної аудиторії з точки зору:

залучення звичного та активно відвідуваного середовища;

можливості участі в навчальному процесі в режимі онлайн;

постійної взаємодії між студентами та викладачами (без обмеження за часом);

підвищення комунікативних стосунків між студентами;

перетворення споживача інформації на розробника навчальних ресурсів.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки про необхідність включення можливості індивідуалізації до дистанційних навчальних систем, врахування індивідуальних здібностей іноземного студента, його попередніх знань та умінь, використання на практиці системи педагогічного супроводу, підтримки за допомогою адаптивних й інтелектуальних технологій, використання самостійних навчальних середовищ та залучення багатофункціональних соціальних сервісів.

Перспективи подальших досліджень. Забезпечення індивідуалізованого навчання іноземних студентів в дистанційній освіті потребує розробки методів, технологій і програмних засобів створення таких систем дистанційного навчання на базі інтелектуальних Інтернеттехнологій, спеціальних навчальних середовищ, сучасних мережевих сервісів. Одержані результати складають основу для проведення подальших теоретичних і практичних досліджень у даному напрямі.

Література та джерела

1. Белгородский государственный университет [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://www.bsu.edu.ru/bsu>. Загол. з екрану.

Мова рос.

2. Верлань А.Ф. Адаптація персоналізованоїінтелектуальноїсистеми навчання / А.Ф.Верлань, М.Ф.Ус, О.В.Піскун // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: зб. наук. праць. К., 2001. Ч. 2. С.812

3. Зайченко Т.П. Основы дистанционного обучения: Теоретикопрактический базис: Учебное пособие. СПб.: Издво РГПУ им.А.И.Герцена, 2004. 167 с.

4. Ирхина И.В. Организация педагогического сопровождения дистанционного обучения студентов (из опыта работы национального исследовательского университета "белгу") / И.В.Ирхина, О.А.Беседина // Современные проблемы науки и образования. 2012. № 2 [Електронний ресурс] Режим доступу: <www.scienceeducation.ru/1025945>. Загол. з екрану. Мова рос.

5. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання: навч.метод. посіб. К.: ТОВ Редакція "Комп'ютер", 2007. 128 с.

6. Кухаренко В.М. Массовый открытый дистанционный курс. Портал электронного обучения / В.М.Кухаренко [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://www.elearning.by>. Загол. з екрану. Мова рос.

7. Лаптєва М.В. Інструменти створення спеціалізованого освітнього середовища для навчання іноземних студентів у ВНЗ України / М.В.Лаптєва // Інформаційні технології і засоби навчання. 2014. том 44, №6. С.194204

8. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 20122021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://www.mon.gov.ua/ images/files/news/12/05/4455.pdf>. Загол. з екрану. Мова укр.

9. Олефіренко Н.В. Способи упровадження технологій Веб 2.0 у навчальний процес / Н.В.Олефіренко, Є.О.Ольховський // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2011. № 1. С.8388

10. Палій С.В. Створення структурної моделі інформаційноорганізаційного середовища підготовки та соціальної адаптації іноземних студентів / С.В.Палій // Управління розвитком складних систем. 2011. Вип. №8. С.112116

11. Пікалова В.В. Вдосконалення підготовки майбутнього вчителя математики із застосуванням масових відкритих дистанційних курсів [Електронний ресурс] Режим доступу: <tmn.ccjournals.eu/index.php/cte/2013/paper/downloadSuppFile/57/42>. Загол. з екрану. Мова укр.

12. Система електронного навчання «Пегас». Білгородський державний університет (НДУ БілГУ) [Електронний ресурс] Режим доступу: <http://pegas.bsu.edu.ru>. Загол. з екрану. Мова укр.

13. Теория и практика дистанционного обучения [Текст]: учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по пед. спец. / Е.С.Полат, С.А.Бешенков, М.Ю.Бухаркина [и др.]. М.: Академия, 2004. 414 с., С.319324

14. Титенко С.В. Дослідження і аналіз методів та моделей інтелектуальних систем безперервного навчання // Наукові вісті НТУУ "КПІ".

2007. № 6(56). С.3748

15. Федорук П.І. Адаптивна система дистанційного навчання та контролю знань на базі інтелектуальних Internetтехнологій / П. І.Федорук

ІваноФранківськ: Видавничодизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. 326 с

16. Центр дистанщйного навчання та контролю знань. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Блог Масловського. Сергія. Адаптивні технології навчання [Електронний ресурс] Режим доступу: <http://www.dlearn.pu.if.ua/?mod=blog>.

Загол. з екрану. Мова укр.

17. Brusilovsky P. Methods and techniques of adaptive hypermedia / P.Brusilovsky // User Modeling and UserAdapted Interaction. 1996. v.6, n. 23. P.87129

18. Brusilovsky P. Adaptive and Intelligent Technologies for Webbased Education / / P.Brusilovsky // Kьnstliche Intelligenz. 1999. №4. РР.1925

19. Littlejohn A. Understanding Massive Open Online Courses. Edtech Notes / Allison Littlejohn [Електронний ресурс]. Режим доступу:

<http://cemca.org.in/ckfinder/userfiles/files/EdTech%20Notes%202_Littlejohn_final_1June2013.pdf>. Загол. з екрану. Мова англ.

20. Tim O'Reilly What Is Web 2.0 O'Reilly Media. [Електронний ресурс]. Режим доступу: <http://www.oreilly.com/pub/aZweb2>. Загол. з екрану. Мова англ.

Размещено на Allbest.ru