Мовленнєва підготовка дітей до школи

Компоненти мовної діяльності як об'єкту навчання. Педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи. Методи розвитку зв'язного мовлення та звукової культури. Методика проведення занять з мовленнєвого спілкування.

Рубрика Педагогика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 09.05.2018
Размер файла 22,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовленнєва підготовка дітей до школи

Вступ

Актуальність дослідження: проблема мовленнєвої підготовки дітей старшого дошкільного віку залишається однією з найактуальніших не лише у психології, лінгвістиці, педагогіці, а й в логопедії. Питаннями оволодіння мови в дошкільному віці і впродовж всього життя людини в останні десятиліття займаються вчені різних напрямків науки,чим досконаліший засіб формування думок, тим успішніше йде навчання і подальший розумовий розвиток людини. Тому питання мовленнєвої підготовки дітей до школи має бути акцентованим у науковій діяльності, а методики та засоби діагностування повинні удосконалюватися та активно застосовуватись педагогами у практичній діяльності.

Мета: дослідити педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи.

Завдання:

1) вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи;

2) виокремити компоненти мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи.;

3) визначити методи і прийоми формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи;

4)теоретично дослідити питання формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи.

Об'єкт: навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку.

Предмет: педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей дошкільного віку до школи.

Питаннями оволодіння мови в дошкільному віці і впродовж всього життя людини в останні десятиліття займаються вчені різних напрямків науки, адже мова - це найважливіший засіб спілкування між людьми, засіб вираження своїх думок, почуттів і прагнень, засіб формування думок. Чим досконаліше це засіб, тим успішніше йде навчання і подальший розумовий розвиток людини. Відповідно до цим твердженням у «Головному положенні про освітній установі для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку» основою виховання і навчання дітей визнається розвиток пізнавальних і мовних здібностей, формування інтересу до рідної мови, як найважливішого засобу мовного спілкування.

Повноцінне оволодіння рідною мовою в дошкільному дитинстві є необхідною умовою вирішення завдань розумового, естетичного і морального виховання дітей у сприятливий для цього період розвитку. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися надалі. Освоєння мови, її граматичної будови, дає можливість дітям вільно розмірковувати, ставити запитання, робити висновки, відображати різноманітні зв'язки між предметами і явищами. Оволодіння навичками та вміннями різних видів мовної діяльності є умовою повноцінного оволодіння якими навчальними предметами, що входять у зміст дошкільної, початкової, середньої, вищої освіти.

Проблема мовленнєвої підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому і вітчизняному історико-педагогічному досвіді (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж. Піаже, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.). Педагогічні і методичні аспекти мовленнєвої підготовки дітей до школи розглядалися вченими А. Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А. Іваненко, Л. Калмикова, Г. Каше, Н. Орланова, Є. Соботович, М. Шеремет та ін.

Рідна мова є однією з провідних дисциплін гуманітарного циклу всіх ступенів у системі безперервної освіти. Змістом навчання рідної мови в школі є оволодіння українською літературною мовою. Мета навчання - розвиток і вдосконалення всіх видів мовної діяльності: читання, письма, говоріння, слухання.

У процесі навчальної діяльності дітей мовна діяльність включає в себе, з одного боку, сприйняття і переробку інформації (слухання, читання), з іншого, переробку добутої або засвоєної інформації (говоріння, письмо). У процесі навчальної діяльності ці чотири різновиди мовної діяльності займають велике місце, так як в основі процесу навчання лежить взаємодія, спілкування педагога і дітей, дітей один з одним,тому виникає необхідність визначення рівня мовної готовності старших дошкільників до навчання в школі.

При стихійному мовному розвитку лише деякі діти досягають високого рівня мовної готовності до навчання в школі, тому необхідно спеціальне навчання, спрямоване на освоєння дитиною мови. Головне завдання такого навчання - формування мовних узагальнень і елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення. Доступність усвідомлення явищ мови і мовлення в дошкільному віці відзначають психологи, педагоги, лінгвісти (А.І. Гвоздьов, Д.I. Богоявленський, Д.Б. Ельконін, С.Ф. Жуков, С.I. Карпова, Л.Є. Журова, А.А. Леонтьєв та ін.).

Як об'єкт навчання виступає мовна діяльність, представлена сукупністю мовних дій. У психолого-педагогічній літературі й методиці розвитку мови, досить повно висвітлені такі питання, як: взаємозв'язок процесів розвитку особистості та діяльності (A.M. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін), теорія діяльності, діяльнісний підхід (Л.С. Виготський, A.M. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.Г. Риндак, Г.І. Щукіна та ін); структура мовної діяльності та механізми породження мовлення (Л.С. Виготський, Н.І. Жинкін, І.А. Зимня, А.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, A.M. Шахно-Сидоровичу та ін); оволодіння дошкільниками одиницями мови і мовлення (A.M. Гвоздьов, М.І. Лісіна, Є. І. Тихеева, М. Ф. Фомічова, A.M. Шахнарович тощо); готовність дошкільнят до навчання в школі (Т.І. Бабаєва, Л.І. Божович, Р.С. Буре, А.Л. Венгер, Л.C. Виготський, А.В. Запорожець, Ю.Ф. Змановскій, Я.Л. Коломинский, Г.Г. Кравцов, Е.Е. Кравцова, А.I. Леонтьєв, А.В. Усова та ін.).

мовленнєвий готовність педагогічний дошкільний

1. Теоретико-методологічні підходи щодо мовленнєвої готовності дітей до школи

1.1 Сутність основних понять дослідження: “мовленнєва готовність дітей до школи”, “комунікативна готовність дітей до школи”

Науковці виокремлюють поняття: мовленнєва підготовка (Богуш А.М., Калмикова Л.О., Пеньєвська Л.О. та ін.) і мовленнєва готовність (Богуш А.М., Вашуленко М.С., Дейниченко Л.Б., Іваненко А.П., Орланова Н.П та ін.) дітей до навчання у школі.

Поняття “мовленнєва підготовка” використовується у двох значеннях: 1) загальна мовленнєва підготовка - розвиток навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; 2) спеціальна мовна (мовленнєва) підготовка - пропедевтика вивчення мови, початкове усвідомлення її знакової системи, формування основ спеціальних умінь у галузі читання, письма, аналіз мовних явищ (Калмикова Л.О.). Мовленнєва підготовка охоплює увесь період перебування дітей у дошкільних навчальних закладах і визначається програмами з розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови. Отже, мовленнєва підготовка це змістовий аспект навчання рідної мови.

Під мовленнєвою готовністю дітей до школи вчені (Богуш А.М., Вашуленко М.С., Гербова В.В., Дейниченко Л.Б., Іваненко А.П., Орланова Н.П.) розуміють сформованість навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння в галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища.

Мовленнєва підготовка дітей до школи передбачає навчання мови і розвиток мовлення дитини, що не зводяться тільки до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Мова і мовлення обслуговують та поєднують усі інші види діяльності дитини і така взаємодія різних видів діяльності передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.

У мовленнєвій діяльності розрізняють мовну і мовленнєву компетенцію, що включає в себе лексичну, фонетичну, граматичну, діамонологічну та комунікативну. Мовна компетенція - це засвоєння і усвідомлення мовних норм, що склались історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови. Під мовленнєвою компетенцією вчені (Богуш А.М., Львов М.Р., Пентилюк М.І.) розуміють уміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.

Кінцевим результатом сформованості мовної і мовленнєвої компетенцій є комунікативна компетенція. Комунікативна компетенція - це комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування (Богуш А.М.).

Тому мовленнєву готовність дітей до школи ми розуміємо як наявність у них певної суми знань і уявлень про довкілля; достатній лексичний запас, обізнаність з формулами мовленнєвого етикету, образними виразами, прислів'ями, приказками, загадками; оволодіння чистою і правильною звуковимовою, граматичною правильністю мовлення; вміння послідовно, логічно і зв'язно висловлюватись, переказувати тексти, будувати розповідь; оволодіння фонетичним сприйманням і звуковим аналізом слів; уміння уважно слухати педагога, цілеспрямовано й точно відповідати на запитання; вміти слухати відповіді інших; помічати, виправляти мовні помилки (сформованість оцінно-контрольних дій), доповнювати відповіді однолітків.

Комунікативну готовність ми розглядаємо як комплексне застосування дитиною мовних і немовних засобів (міміка, жести, рухи) з метою комунікації; вміння адекватно і доречно практично користуватися мовою в конкретних навчальних і соціально-побутових ситуаціях; уміння самостійно орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування; вміння приймати, вирішувати самостійно мовленнєве завдання.

1.2 Методи і прийоми формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи

Методи та прийми які сформують зв'язне мовлення можуть бути такими:

переказ

описова розповідь (за картиною, опис іграшки або предмету з довкілля, опис загадка, порівняльний опис двох іграшок або предметів, опис іграшки або предмета по пам'яті)

сюжетна розповідь за змістом дидактичної картини

розповідь з власного досвіду

дидактичні ігри, спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення, наприклад, «Посилка», «Про що хотів розповісти Незнайко у листі», «Чий мультфільм найкращий» тощо

творча розповідь (за сюжетною ігровою обстановкою; за картинкою-сюрпризом; за поданим початком; за опорними словами; на тему, запропоновану вихователем; за планом; самостійне вигадування казок дітьми; зміна кінцівки відомої казки)

Методи та прийми які сформують звукову культуру мовлення можуть бути такими:

заучування та промовляння напам'ять скоромовок, промовляння чистомовок.

дидактичні ігри та вправи для формування правильної вимови звуків розповіді зі звуконаслідуванням вправи для розвитку артикуляційного апарата

дидактичні ігри та вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвого дихання

дидактичні ігри та вправи з розвитку фонематичного слуху

Складаючи програмовий зміст комплексного заняття, вихователь має передбачити розвиток різних компонентів мовлення і відповідно визначити зміст роботи над кожним завданням із розвитку мовлення на цьому занятті. До речі, вихователь сам визначає, які завдання (словник, звукова культура чи зв'язне мовлення) розв'язувати на початку, в середині чи в кінці заняття - це залежить від його змісту та рівня мовленнєвої підготовки дітей.

Програмовий зміст спеціального заняття містить завдання по роботі лише за одним компонентом мовлення, наприклад, над звуковою культурою мовлення. Вихователь закріплює той матеріал, який подавався на комплексних заняттях, та додатково планує одне-два нових завдання стосовно роботи над звуковою культурою мовлення.

Плануючи спеціальне заняття зі словникової роботи, особливу увагу варто приділити формуванню у дітей узагальнюючих понять (меблі, одяг, транспорт тощо), ознайомленню їх з якостями та властивостями предметів.

При плануванні треба слідкувати, щоб заняття з мовленнєвого спілкування було взаємопов'язане з іншими заняттями, насамперед з художньої літератури, ознайомлення з навколишнім світом, рідною природою тощо. Так, наприклад, для складання розповіді на занятті з мовленнєвого спілкування дітям слід запропонувати вже знайому картину, яку вони розглядали під час заняття з рідної природи чи ознайомлення з навколишнім світом; для переказу можна взяти твір, з яким дітей ознайомили на занятті з художньої літератури. Пропонуючи тему для розповідання, вихователь має враховувати попередній досвід дітей.

Методика проведення занять з мовленнєвого спілкування

Організовуючи роботу педагогічного колективу над мовленнєвим розвитком дошкільників, вихователю-методисту необхідно тримати на контролі як планування, так і проведення занять. Основною метою занять з мовленнєвого спілкування є розвиток мовлення кожної конкретної дитини. Тому важливо створювати на них такі умови, які стимулюватимуть максимальну мовленнєву активність кожної дитини. Цього можна досягнути, дотримуючись таких умов:

1. Уміння педагога викликати у дітей інтерес до теми заняття та розумно співвідносити власну мовленнєву активність і мовленнєву активність дітей - неприпустимо, щоб дорослий говорив більшу частину заняття;

2. Проведення занять підгрупами до 10-12 осіб;

3.Правильне розташування дітей;

4.Забезпечення оптимальної інтенсивності мовленнєвого навантаження дітей - надто прості завдання знижують інтерес дітей, послаблюють готовність до подолання труднощів;

5.Здійснення індивідуально-диференційованого підходу - уміння педагога бачити в колективі кожну конкретну дитину і враховувати її індивідуальні особливості, пристосовуватися до них;

6. Уміння педагога бачити особисті досягнення дитини, а не порівнювати її з іншими дітьми.

Вихователь має ретельно готуватися до заняття. Добираючи тему, враховувати досвід дітей та їхні інтереси. Щоб успішно реалізувати заплановані завдання, слід відповідно до кожного з них підібрати метод або кілька методів, що забезпечать їх розв'язання. Так, скажімо, навчаючи дітей описуванню, вихователь може обрати описову розповідь або/і дидактичну гру. Вихователь-методист, надаючи педагогам допомогу при підготовці до занять з мовленнєвого спілкування, має добре орієнтуватися в методах, що сприяють реалізації завдань із розвитку кожного компонента мовлення (див. Додаток 2).

Отже, слід знати, як поставити дитині завдання, скільки часу виділити на його розв'язання, як забезпечити розумну допомогу, оцінити результат та докладені зусилля. Зважаючи на процеси індивідуалізації освіти, під час занять із мовленнєвого спілкування вихователю треба враховувати особливості кожної дитини. Під час спілкування важливо так розмістити дітей, щоб вони могли бачити одне одного та вихователя. Без «контакту очей» неможливо формувати вміння слухати товариша, розуміти мовця, тобто виховувати в дошкільників культуру мовлення.

Для закріплення знань, отриманих на занятті, важливо оптимально організувати мовленнєве середовище для дітей у повсякденному житті. Необхідно задіяти мовлення як важливий засіб спілкування в усіх видах дитячої діяльності.

За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання в школі можливе лише за умови, що на момент вступу дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку.

Процеси мислення і мовлення нерозривно пов'язані між собою. Рівень оволодіння мовленням - показник розумових здібностей і загального психічного стану дитини. Отже, це важлива складова готовності ЇЇ до шкільного навчання. Добре розвинуте мовлення передбачає вміння зв'язно, послідовно і зрозуміло для інших описувати предмет, картину, подію, передавати хід своїх думок, пояснювати те чи інше явище, логічно розмірковувати на задану тему.

Мовлення дітей, що йдуть до школи, розвинуто недостатньо. Діти іноді використовують слова, не усвідомлюючи їх значення, що заважає їм опанувати більш високий рівень образного мовлення. Дуже важливо подбати про збагачення та розширення словника дошкільнят, учити їх вживати епітети, порівняння, метафори, антоніми, синоніми. Цьому сприяє ознайомлення дітей з творами художньої літератури. Художні твори слід добирати у такий спосіб, щоб вони розкривали дітям різні грані дійсності: ознайомлювали з явищами живої і неживої природи, сферою людських взаємин, особистих переживань, світом мистецтва.

Сформувати в дитини творче ставлення до слова допомагають різноманітні дидактичні ігри, в основі яких лежать проблемні мовні ситуації, власні враження та переживання дошкільнят - усе те, що спонукає дитину образно висловитися, збагачувати своє мовлення. Цю роботу треба обов'язково проводити в дошкільному закладі, починаючи вже з молодшої групи.

Особливу увагу слід приділяти розвитку зв'язного монологічного мовлення. Для дошкільнят місце в навчальній діяльності учня. Спочатку це передача того, що каже вчитель, потім відтворення навчального тексту, прочитаного самостійно. Тому дитина ще до школи повинна навчитися складати зв'язну розгорнуту оповідь. Існує безліч способів сприяння розвитку мовлення у дошкільнят. Зокрема, їм можна запропонувати такі завдання:

1.Визначити за допомогою запитань (який ? з чо-го? де? для чого?), про який предмет ідеться, та передавати цю інформацію одноліткові;

2.Дати розширені відповіді на запитання за прочитаним;

3.Описати картину, іграшку, предмет. Вдосконаленню мовлення також сприяє участь дошкільнят в інсценізаціях творів дитячої літератури.

Вихователь має повсякчас створювати умови, за яких у дитини виникає потреба висловитися: організовувати колективні розмови, бесіди з невеликими групами дітей. Темою розмов можуть бути цікаві події з особистого досвіду оповідача або різноманітні уявні ситуації. Особливу увагу слід приділити обговоренню з дітьми таких проблем: чи знаєте ви правила дорожнього руху? Яких правил безпеки слід дотримуватись у поводженні з вогнем, на воді? Чи можна: відчиняти двері незнайомим людям?

Щоб активізувати мовленнєву діяльність дитини, вихователь повинен уміти ненав'язливо підказати тему, проблему, можливий розвиток подій. Дорослий мусить підтримувати найменшу дитячу ініціативу, ставлячи навідні, уточнювальні запитання, демонструючи своє зацікавлення, створюючи ігрові ситуації.

Література

1. Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе (психологические аспекты). -М.: Знание, 1983.-96 с.

2. Волошина В. Готуємо дитину до навчання в школІ//РІдна школа.- 2003.-№ 6.-С.49-53.

3. Гончаренко С.А., Богуславська Л.О., Кондратенко Н.О. Визначення готовності дитини до шкільного навчання: Методичні рекомендації. - К.: 2000-69 с

4. Пльбух Ю.З., Коробко С.Л., Кондратенко Л.О. Визначення психологічної готовності дитини до шкільного навчання // Початкова школа.-1988.-№ 7.-С.62-70.

5. Дубчак О. Дитина йде до школи: радощі й турботи // Початкова школа.-2003.-№ 4.-С.52-55.

6. Дошкольная педагогика / Под ред. В.М. Логыной, П.Г. Семоруковой. -2-е издание. - М.: Просвещение, 1988. - 270 с.

7. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання // Початкова школа.-2002.-№ 3.-С.69-71.

8. Кулик В.Г. Наступає пора готувати дітей до школи // Журнал для батьків.- 2001.-№ 1.-€.12-13.

9. Ліщинська Л. Щоб діти йшли до школи залюбки // Початкова школа. - 1999.-№ 3.-С.3-4.

10. Марочко Г. Педагогічні погляди В.Сухомлинського на підготовку дітей до школи в родині //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.-Тернопіль, 2002.- Вид.5.-С.332-335.

11. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников.- М.: Педагогика, 1984. - 144 с.

12. Побірченко Н. Родинна педагогіка В.Сухомлинського про підготовку дитини до школи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2002.-Вид.5.-С.300-303.

13. Покроєва Л. Проблеми підготовки до навчання шестилітніх першокласників // Початкова школа.-2003.-№ 1.- С.7-9.

14. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. - К.: Освіта, 1998.-198 с

15. Підготовка дітей до школи в сім'ї /Відповідальний редактор і упорядник В.К. Котирло. - К.: Радянська школа, 1974.-180 с

16. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978.-263 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність поняття "культура мовлення", її критерії, показники, методика і педагогічні умови формування. Характеристика рівнів культури мовлення і вживання формул мовленнєвого етикету за змістом українських народних казок дітей старшого дошкільного віку.

    дипломная работа [95,2 K], добавлен 04.04.2011

  • Психолого-педагогічні дослідження формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Аналіз раціональних методів та спільної роботи дошкільного навчального закладу і сім’ї у плані формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

    курсовая работа [735,9 K], добавлен 22.09.2013

  • Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку та метод в пізнанні світу та спілкуванні з однолітками. Формування зв'язного монологічного мовлення у дітей. Матеріал ігрових занять по звуковимовленню і формуванню лексико-граматичних засобів мови.

    практическая работа [24,9 K], добавлен 01.05.2009

  • Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників. Твори живопису - засіб розвитку мовлення дітей. Лінгводидактична модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку.

    дипломная работа [83,3 K], добавлен 20.11.2013

  • Проблема підготовки дітей до школи, роль сім'ї у її розв'язанні. Психологічна готовність дітей до навчання у школі. Аналіз методики визначення готовності дітей до школи. Рекомендації щодо роботи з дітьми та їхніми батьками у підготовчий до школи період.

    курсовая работа [42,4 K], добавлен 06.11.2009

  • Психолого-педагогічні особливості розвитку мовлення дошкільників. Умови виховання і спілкування в соціумі. Характеристика розвитку мовлення дітей дошкільного віку в нормі та з порушеннями зору. Аналіз конструктивної діяльності сліпих дошкільників.

    курсовая работа [37,3 K], добавлен 15.04.2015

  • Сутність понять "загальне недорозвинення мовлення", "мовленнєва компетентність дітей дошкільного віку", "ТРВЗ-технології". Основні методи, прийоми теорії розв'язання винахідницьких завдань, які доцільно використовувати в роботі з дітьми дошкільного віку.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 18.03.2016

  • Поняття психологічної готовності до навчання. Критерії оцінки готовності дітей до школи. Формування елементів майбутньої учбової діяльності. Система вимог сучасного навчання. Важливість моторної координації як показника готовності дитини до навчання.

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 15.10.2012

  • Текст як мовленнєве поняття. Особливості розвитку зв’язного монологічного мовлення дошкільників. Характеристика різних типів текстів. Експериментальне вивчення проблеми розвитку структури зв’язного висловлювання у дітей старшого дошкільного віку.

    курсовая работа [54,2 K], добавлен 07.10.2014

  • Загальна характеристика особистості дітей молодшого шкільного віку, стан засвоєння ними частин мови у процесі навчання. Удосконалення мовленнєвого розвитку учнів початкової школи; методика використання частин мови як засобу формування культури мовлення.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 27.11.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.