Розвиток дистанційної освіти в навчальних закладах Канади ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток дистанційної освіти в навчальних закладах Канади ХХ - початку ХХІ століття

Свідовська Вікторія Андріївна

У роботі розкрито особливості розвитку дистанційної освіти в навчальних закладах Канади. Висвітлено специфіку організації дистанційного навчання в найбільш популярних наземних і віртуальних університетах різних провінцій Канади. Виявлено основні завдання дистанційної освіти в канадській системі вищої освіти. З'ясовано ключові проблеми, що стримують розвиток дистанційної освіти на міжнародному рівні. Доведено, що дистанційне навчання в Канаді успішно інтегроване в навчальний процес і спрямоване на підготовку висококваліфікованих фахівців різних напрямів.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційне навчання, онлайн-навчання, інформаційно-комунікаційні технології.

Інтенсивний розвиток засобів трансферу інформації та знань на межі ХХ - ХХІ століть зумовив широке використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій як ефективного засобу підвищення якості освітнього процесу на всіх його ланках. У цьому контексті все більшої актуальності набуває дистанційна форма навчання, в організації якої центральну роль грає взаємодія суб'єктів навчальної діяльності з різними видами ІКТ. Дистанційне навчання дозволяє студентам незалежно від часу й місця знаходження отримувати доступ до інформаційних ресурсів, підтримувати індивідуальний зв'язок з викладачами, освоювати матеріал за допомогою інтерактивних форм і методів тощо та створює тим самим сприятливі умови для гуманізації й індивідуалізації навчально-виховного процесу, посилення пізнавальної мотивації й інтенсифікації самостійної діяльності тих, хто навчається.

Як зазначають дослідники, важливі передумови для розвитку дистанційного навчання в світі були створені завдяки зусиллям Ісаака Пітмана, який у 1840 році у Великобританії почав навчати студентів стенографії за допомогою поштового листування [1, с.15]. Розвитку дистанційного навчання у США в 70-і роки ХІХ століття певною мірою сприяла Анна Еліот Тікнор [2, с.25]. Розроблена нею система навчання для жінок - „Товариство Тікнор» також базувалася на методі поштового листування або так званого „кореспондентського навчання».

Сьогодні дистанційне навчання визнають як високоефективну й перспективну освітню технологію у всіх розвинених країнах світу. Дистанційну освіту організовують на основі різних систем управління (LMS - Learning management system), наприклад: Moodle, LearningSpace, WebCT, Прометей тощо.

Розробкою наукового апарату, теоретичних і методологічних основ дистанційного навчання, апробацією й створенням навчальних Інтернет-платформ для організації освітнього процесу займались вітчизняні й зарубіжні науковці: А.Андреєв, Д.Бодненко, В.Биков, Є.Гаєвська, Н.Жевакіна, В.Каймін, В.Канаєв, Дж.Коул, І.Морєв, О.Собаєва, П.Стефаненко, В.Шейко, Х.Фостер, Б.Холмберг та ін. Важливу інформацію з проблеми дистанційного навчання представлено в спеціалізованих періодичних виданнях: „The American Journal of Distance Education» (США), „Open Learning» (Великобританія), „Дистанционное образование» (Росія) та ін.

Чимало вчених дали визначення поняттю „дистанційне навчання», охарактеризували його методи і засоби, умови успішної реалізації, результати ефективного використання, труднощі впровадження. Проте й досі не має однозначного загальноприйнятого визначення сутності дистанційного навчання. Так, наприклад, А.Андреєв вважає, що дистанційне навчання є формою навчання - синтетичною, інтегральною, гуманістичною. Ця форма навчання базується на використанні широкого спектра традиційних і нових інформаційних технологій та їх технічних засобів, які застосовуються для доставки навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації діалогового обміну між викладачем і учнями, коли процес навчання некритичний до їх розташування в просторі і в часі, а також до конкретного освітнього закладу [3, с.б2]. Вчені Е.Євреїнов і В.Каймін зазначають, що дистанційне навчання є не формою освіти, а новою формою її організації. На думку авторів, ця форма заснована на використанні персональних комп'ютерів, електронних підручників та засобів телекомунікацій, що представляють якісно нову технологію навчання [4, с.22]. В багатьох зарубіжних джерелах можна часто зустріти поняття „відкрите навчання», яке деякі науковці вважають синонімом поняттю „дистанційне навчання». Так, наприклад, професор Б.Холмберг вважає, що дистанційне (відкрите) навчання є видатним методом відкритого навчання, що реалізується за допомогою печатних та письмових матеріалів, телефонного та комп'ютерного зв'язку [5, с.9-10].

Аналіз літератури свідчить, що подальшого дослідження ще потребують питання організації дистанційного навчання в розвинених країнах світу. Тому метою цієї статті є розкриття особливостей розвитку дистанційної освіти в навчальних закладах Канади ХХ - початку ХХІ століття.

Канада, наряду з Великобританією й США, займає почесне звання однієї з перших країн, в якій було впроваджено дистанційну освіту. Однією з основних причин успішного використання в Канаді дистанційних форм навчання є те, що щільність населення країни одна з найнижчих у світі. Величезні північні території Канади майже не заселені. Наслідком цього явища є великі відстані між населеними пунктами країни, багато з яких знаходяться у важкодоступних районах. А більшість університетів Канади розташовані в культурних центрах країни, тому багато потенційних абітурієнтів не мають доступу до стандартних очних форм навчання.

Історично сталося так, що дистанційну освіту в Канаді організовували переважно в таких формах, як заочні курси, радіо- або телекурси. Ці форми навчання було розповсюджено, у першу чергу, у межах середньої або вищої освіти.

Активне впровадження форм дистанційної освіти в різних провінціях Канади розпочалось ще в 20-х роках минулого століття. У Новій Шотландії це ознаменувалось уведенням у 1920 році в освітній процес спеціальної програми листування (CSP). Хоча ця модель розповсюдження навчального матеріалу продовжує існувати й досі, тепер в провінції використовуються й такі інструменти дистанційного навчання, як телевізійні програми (з 1960 року), онлайн- програми. Популярністю серед населення провінції користується Віртуальна школа - Nova Scotia (NSVS) [6, с.43].

Використання елементів дистанційної освіти в провінції

Альберта почалося в 1923 році зі складання студентами екзаменів за допомогою пошти, хоча офіціально екзаменування окремих груп студентів таким чином було дозволено в 1927 році [6, с.57]. В провінції Манітоба розвиток дистанційного навчання пов'язують з початком використання друкованих дистанційних курсів у 1927 році [6, с.53].

Важливим кроком у розвитку канадської системи дистанційної освіти стало впровадження в період Другої світової війни по всій країні спеціальних програм з поширення сільськогосподарських знань, у яких використовувалися заочні курси [7, с.274].

У провінції Онтаріо розвиток онлайн-навчання на районному рівні офіційно розпочався з 1994 року. Хоча ще в 1970 році тут було створено Управління навчального мовлення провінції, в якому працювало близько 400 спеціалістів, які розробляли дидактичні матеріали для навчальних телевізійних і радіопрограм [8, с.21]. У 2012-2013 рр. на території Онтаріо вже налічувалося близько 51 853 студентів, які займалися за допомогою курсів дистанційного навчання [6, с.50-51].

Використання листування в освітньому процесі в провінції Квебек активно практикувалося з 1946 й до 1996 року. Сьогодні важливий внесок у популяризацію дистанційної освіти здійснює Суспільтсво шкільних рад Квебеку з питань дистанційної освіти (SOFAD). Ця організація займається розробкою й виробництвом дистанційних навчальних матеріалів. Зараз у Квебеку дистанційне навчання проводиться засобами асинхронних і синхронних технологій (наприклад, спеціалізованих систем управління навчанням, віртуальних класів, відео-конференц-зв'язку тощо) [6, с.48].

У провінції Ньюфаундленд і Лабрадор дистанційне навчання було введено у 1988-1989 рр. З метою навчання математики було використано такі інструменти як телебачення та аудіографічна система доставки. Програму було припинено в 2000 році. Зараз тут функціонує Центр дистанційного навчання та інновацій (CDLI) [6, с.40].

Інтенсифікація впровадження інноваційних систем дистанційного навчання в Канаді у 1970-х роках була зумовлена заснуванням трьох відкритих університетів: Університету Атабаски (Athabasca University), Телеуніверситету Квебеку, Відкритого університету, перейменованого згодом у Відкрите навчальне агентство провінції Британська Колумбія. Усі ці навчальні заклади надавали освітні послуги або з частковим, або з повним використанням методів дистанційного навчання [9, с.457].

Законодавство Канади в сфері освіти передбачає дію трьох університетських програм, які розподілено відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів: „Undergraduate Programs» (освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр»), „Graduate Programs» (освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр» і „PhD» (докторська ступінь). Вимоги для присудження кожного зі ступенів встановлюються кожним університетом окремо. Навчальний процес у більшості університетів, які практикують дистанційне навчання, не має особливих відмінностей. Студентам пропонується прослухати курс віртуальних лекцій, виконати практичні завдання, скласти тести та іспити, підготувати наукові роботи тощо. У якості прикладів канадських університетів, які пропонують студентам дистанційні курси з можливістю поступового отримання всіх трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів, можна назвати університет Атабаски, Телеуніверситет Квебеку та Монре- альський університет.

Заснований в 1970 році навчальний заклад нетрадиційної форми освіти - Університет Атабаски має наступні факультети, які здійснюють підготовку бакалаврів і магістрів і навіть містять докторські програми (станом на 2014 рік): факультет бізнесу, факультет охорони здоров'я, факультет гуманітарних і соціальних наук, факультет природничих наук та факультет післядипломної освіти [і0]. Важливу роль у розвитку наукової діяльності Університету Атабаски виконує асоціація аспірантів - AUGSA.

Телеуніверситет Квебеку - це заснований в 1972 році структурний підрозділ Університету Квебеку в Монреалі (Universitй du Quйbec а Montrйal), який відповідає за організацію дистанційного навчання студентів. Характерною особливістю цього університету є те, що студенти в ньому навчаються французькою мовою. Центр безперервної освіти університету пропонує курси, відкриті тренінги та індивідуальні навчальні семінари, підготовлені для керівників і фахівців з державних і приватних організацій. Центр розвитку вищої школи менеджменту пропонує заняття з розвитку управління для менеджерів, керівників підприємств і фахівців об'єднань, державних і напівдержавних організацій. Юридичний факультет пропонує інноваційні й інтерактивні курси для забезпечення безперервного навчання членів колегії адвокатів [11].

Важливим центром дистанційної освіти в Канаді є й Монреальський університет (Universitй de Montrйal), заснований у 1878 році. До уваги студентів цього навчального закладу пропонуються такі дистанційні курси, як французька мова, геронтологія, раннє дитинство й сім'я, реклама, охорона здоров'я тощо [12].

Популярним онлайн-проектом, який спрямовано на надання освітніх послуг дистанційно, є Канадський віртуальний університет, який функціонує завдяки спільним зусиллям провідних університетів Канади, що спеціалізуються на онлайн- та дистанційній освіті: Мемориальний університет Ньюфаундленда (Memorial University of Newfoundland), Університет Атабаски, Карлтонський університет (Carleton University), Університет Томпсон Ріверс (Thompson Rivers University), Університет Манітоби (University of Manitoba), Університет Нью-Брансвіка (University of New Brunswick) тощо. Канадський віртуальний університет пропонує студентам навчання за більшістю навчальних програм, які діють у вищезазначених освітніх закладах. Більшою мірою дистанційна освіта тут пропонується в межах освітньо-ква- ліфікаціних рівнів „бакалавр» та „магістр». Проте у віртуальному університеті впроваджено й спеціальні курси для старшокласників та аспірантів [13].

Основною мірою освіту в університетах Канади дистанційно здобувають студенти, які є громадянами країни або проживають на її території. Проте деякі вищі навчальні заклади пропонують іноземним студентам комбіновану форму, яка передбачає рік дистанційного й декілька років очного навчання.

Сучасна система дистанційної освіти Канади орієнтована, у першу чергу, на гнучкість у строках й умовах навчання. Для багатьох громадян країни навчатися дистанційно - це можливість отримувати другу освіту, перекваліфіковуватися. Але актуальним це є й для тих абітурієнтів, які з різних причин не змогли вступити до університетів традиційної форми навчання або змушені отримувати освіту без переривання трудової діяльності. Н. Мась та Н. Сторожук виділяють такі завдання університетів дистанційної освіти в Канаді: надання вищої освіти тим, хто зазнав невдачі при вступі в традиційні університети й коледжі; забезпечення зайнятості й освіти для безробітних, забезпечення професійної перепідготовки працівників, чиїх знань не вистачає для виконання професійних обов'язків через зміни умов праці; забезпечення безперервної підготовки протягом усього життя для всієї нації; поновлення людських ресурсів [14, с.89].

У зв'язку з новими досягненнями технічного прогресу окремі елементи дистанційного навчання в Канаді сьогодні активно використовують і в загальноосвітніх школах, де практикують змішаний тип навчання, який може включати в себе і традиційне навчання в класі, і навчання на відстані [15, с.32].

Звіт про стан навчання в Канаді за допомогою електронних ресурсів („State of e-Learning Canada») за 2009 рік представляє вражаючу інформацію щодо функціонування віртуальних шкіл у країні. Тільки в 2003-2004 рр. 36% середніх шкіл та у 3% початкових шкіл Канади налічували учнів, які вчилися за допомогою онлайн-курсів. З них 9 % середніх та 1,5% початкових шкіл використовували спеціальні віртуальні платформи (віртуальні школи) [15, с.44].

Незважаючи на велику популярність в Канаді дистанційної освіти, фахівці виділяють ряд проблем, які певною мірою стримують її розвиток на міжнародному рівні. По- перше, має місце низький рівень співпраці між різними країнами й між юрисдикціями цих країн, що в результаті призводить до дублювання зусиль і нераціонального витрачання коштів. По-друге, основними бар'єрами успішного розвитку дистанційного навчання на рівні університетів є проблеми створення відповідної інфраструктури та фінансування; кадрові питання; опір на факультетах, пов'язаний, наприклад, з додатковим навантаженням на викладачів, питаннями інтелектуальної власності тощо. По-третє, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій зумовлює трансформацію освітніх технологій, а планування цих змін на майбутнє здійснюється не завжди завчасно. Окрім того, як вважають дослідники, сьогодні немає всебічного й послідовного підходу до вивчення величезного потенціалу дистанційного навчання як навчального інструменту [15, с.14]. дистанційний навчання канада університет

Отже, дистанційна освіта в Канаді має багаті традиції, які розвивались в кожній з провінцій країни за власною специфікою. Сьогодні дистанційна форма навчання успішно інтегрована в навчальний процес у рамках канадської системи середньої й вищої освіти і завдяки ефективному використанню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє підготовці висококваліфікованих фахівців різних напрямів. Перспективним напрямком подальшого дослідження проблеми на соціальному рівні може бути вивчення ролі держави й державних органів у організації й плануванні розвитку дистанційного навчання; на педагогічному рівні - вивчення історії та перспективних можливостей упровадження дистанційних технологій у навчальний процес в розвинених країнах.

Література та джерела

1. Verdun J. Education: the foundations of effective practice / J. Verdun, T. Clark. - San Francisco : Jossey-Bass, 1991. - 42 p.

2. Marabito M. G. Online distance education: historical perspective and practical application / M.G.Marabito. - USA: Universal Pablishers\ uPUBLISH.com, 1999. - 130 p.

3. Андреев А.А. Дидактические основы дистанционного обучения / А.А.Андреев. - М. : РАО, 1999. - 120 с.

4. Жевакіна Н.В. Педагогічні умови організації дистанційного навчання студентів гуманітарних спеціальностей у педагогічному університеті : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / Наталія Валентинівна Жевакіна. - Луганськ, 2009. - 14 с.

5. Holmberg B. The Evolution, Principles and Practices of Distance Education, Vol.II. / B.Holmberg. - Oldenburgh: B/S-Verlag der Carl von Ossietzky Universitat, 2005. - 173 р.

6. National Overview: State of the Nation. K-12 Online Learning in Canada. Sacred Heart University. December / Barbour Michael K. - 2013.

- 120 р.

7. Summer J. Serving the System: a critical history of distance education / J.Summer // Open Learning, Vol. 15. - 2000 - № 2. - Р267-285

8. Голионова А.Ю. Предпосылки возникновения дистанционного обучения в мировом образовательном пространстве / А.Ю.Голионова // Знание, понимние, умение. - 2009 - № 2. - С.20-24

9. Slade A. L. Library Support for Off-Campus and Distance Education Programs in Canada: An Overview / A.L.Slade // Ubrary Triends, Vol 39. - University of Illinois, 1991 - № 4. - Р457-478

10. Athabasca University [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.athabascau.ca>. - Загол. з екрану. - Мова англ.

11. Universitй du Quйbec а Montrйal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.etudier.uqam.ca>. - Загол. з екрану. - Мова франц.

12. Universitй de Montrйal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.umontreal.ca>. - Загол. з екрану. - Мова франц.

13. Canadian Virtual University/L'Universitй Virtuelle Canadienne. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.cvu-uvc.ca/>. - Загол. з екрану. - Мова англ., франц.

14. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду використання дистанційного навчання в освіті та його ефективність / Н.М.Мась, Н.А.Сторожук, Л.О.Ряба, Л.В.Солодєєва // Зб. наук. праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2013. - Вип. 41. - С.183-190

15. Challenges that Limit E-Learning's Potential: Canadian Council on Learning. State of E-learning in Canada. May. - Ottawa, 2009. - 145 р.

Размещено на Allbest.ru