Форми патріотичного виховання молодого покоління Буковини (ІІ половина ХІХ ст.) у діяльності українського студентського товариства "Союз"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ БУКОВИНИ (ІІ ПОЛОВИНА ХІХ СТ.) У ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСЬКОГО ТОВАРИСТВА «СОЮЗ»

Кожокар Марина Василівна

Актуальність теми дослідження. Актуальною проблемою сьогодення є забезпечення всебічного розвитку особистості, формування і вдосконалення основних норм, ідеалів, принципів, цінностей, правил поведінки студентської молоді в системі вищої освіти. Розв'язання завдань національного виховання, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої моральної та міжнаціональної культури особистості, формування рис громадянина української держави, розвиненого духовно, фізично досконалого, із високим рівнем моральної, естетичної, правової, трудової, екологічної культури, вимагає докорінної перебудови виховної роботи у вищих закладах освіти.

Розвиток сучасної педагогічної думки неможливий без осмислення і усвідомлення історичного досвіду. Обізнаність із педагогічними ідеями та освітньою діяльністю видатних діячів минулого та їх творче використання належить до найдієвіших чинників, що зумовлюють прогрес педагогічної теорії та практики. Використання творчих пошуків та знахідок попередників дозволяє поєднати сучасне з минулим, накреслити основні тенденції майбутнього розвитку, забезпечити єдність та наступність історико-педагогічного процесу.

Звернення до історичного досвіду нашої країни є особливо актуальним у часи активних пошуків нових шляхів суспільного розвитку, що несе зміну підходів до розбудови системи вищої освіти, оскільки вона сприяє вихованню суспільної свідомості і виступає гарантом його стабільності. Висхідною умовою сучасного реформування системи національної освіти є вивчення історичного досвіду, що, дозволить спрогнозувати її функціонування у перспективі й уникнути помилок минулого. Особливий інтерес у цьому відношенні становить період кінця ХІХ - перша третина ХХ століття, який характеризується інтенсивними соціально- економічними та культурними перетвореннями, великою кількістю реформаторських процесів у освітній галузі.

Постановка завдання. Проаналізувавши діяльність українського товариства «Союз» у напрямі патріотичного виховання студентської молоді Буковини, виокремити ідеї, творче використання яких може бути ефективним у вихованні сучасного студентства.

Виклад основного матеріала. Датою започаткування студентського руху на Буковині вважаємо заснування університету в Чернівцях 4 жовтня 1875 року. Саме протягом першого року діяльності цього вишу постають цілий ряд студентських товариств: інтернаціональне консервативне об'єднання «Austria», український «Союз», «AkademisheLesehalle» («Академічна читальня»), румунське «Arboroasa».

Розглянемо засади започаткування, мету, напрями роботи та результати діяльності українського товариства студентів та викладачів «Союз». Протягом жовтня 1875 року ініціативна група у складі громадських діячів і представників молоді краю у складі Д.Вінцковський, В.Ступницький, І.Семака, О.Кисілевський, Ю.Війчук, О.Шушковский, В.Вільчинськийна п'яти підготовчих нарадах ухвалила назву товариства «ОбществоРускихакадемиков Союз в Черновцах» та положення статуту, який за підписами 22 активістів передано у державні установи для затвердження [3, с.3.].

Мета діяльності товариства за статутом визначалась наступним чином: «Союз має задачу об'єднати всіх руських академіков (на думку деяких дослідників термін «академіки» визначав студентів та викладачів, а також учнів середніх закладів освіти - М.К.) тутейшого університету в тісну зв'язь для товариського життя, наукового удосконалення, він має защіплювати щиро руські почуття в серцях руської молодіжи, піддержувати любов до всього, що руське» [3, с.5].

Право на членство у товаристві отримували окрім русинів (лат. Rutheni, Ruteni) етнографічна група українців Буковини, Галичини і Закарпаття. У кінці 18 D на початку 20 ст. така латинізована форма використовувалась у Австро- Угорській імперії як етнонім українців та їх підгруп) інші слов'яни, що «сприяють» русинам [9]

Обов'язки членів товариства розподілялись на дві групи: 1) по відношенню до своїх товаришів; 2) по відношенню до українського народу та суспільства. А саме: «Союзане мають спомагати друг друга матеріально й морально, а то все під проводом таких руських мужів набрати змолоду гарту характеру, щоб побороти ворожі сили у будучності» [3, с.12І]. Члени товариства повинні були свідомо морально та матеріально підтримувати один одного та під керівництвом старших виховувати такі риси характеру як освіченість, витривалість, здатність на самопожертву, чесність, патріотизм тощо, та вміти ці якості проявити у дорослому житті. Зокрема, зайнявши у суспільстві гідну позицію, прикладати максимальних зусиль для процвітання українського народу: «...все й всюди явно і з відкритим серцем яко Русин виступати й для добра нашого народу ділати...» [3, с.12].

Академічне товариство «Союз» членство у своїх рядах розділило на 4 категорії: дійсні члени; члени-засновники - заклади та визначні особи, що сприяли організації «Союзу»; почесні та спомагаючи члени. Протягом першого року діяльності дійсних членів вищезгаданого товариства було 30. Представниками членів засновників були О.Сабат, М.Гакман, І. Пасічинський, М.Сабат, І. Кисілевський, Т.Максимович, М.Драгоманів, Г.Носієвич, Ф.Кальоцик, Т.Усатюк, В.Харинович, редакції засобів масової інформації «Слово», «Наука», «Правда», «Руський Сіон» (м.Львів) та літературне товариство «Руська Бесіда» в Чернівцях. В число спомагаючих членів входили В.Кисілевський, В.Данчул, М.Шармакевич, В.Волян, Ю.Кобилянський.

Опікунами товариства серед професорсько-викладацького складу стали професори університету Е.Калужницький та Г.Онишкевич [Буковал С.УІ].

Відзнакою членства у «Союзі» була синьо-біло-черво- на стрічка, яку через 10 років замінено синьо-золото-синьою [4, с.504-508].

Крім спонукальної та організаційної допомоги, літературне товариство «Руська Бесіда» надало у користування «Союзу» власні приміщення. Взагалі, «Союз» наслідує її відкритість для всіх, на всі заходи товариства оголошувався вільний вхід. Однією із основних початкових форм діяльності товариства стали вечорниці. Лише деякі з них були тематичними і планувались заздалегідь. Вечорниці, присвячені діяльності А. Міцкевича (які організували внаслідок участі у дотичному заходу, проведеному польською громадою) включали в себе читання поетичної новели «Дзяди», обговорення діяльності автора у національно-визвольному русі, презентацію власних поетичних творів тощо.

Окреме місце посідають вечорниці присвячені народним святам, Дню Святого Миколая, різдвяним та пасхальним святам. Організатори проводили народні гуляння та забави, широко використовували рухливі ігри та ігри із пісенним супроводом, хороводи та імпрези.

Національно-свідомі прояви членів товариства проявляються одразу. Протягом перших років діяльності на вечорницях серед активних учасників студентського руху висловлювалась думка про зібрання творів впливових борців національно-визвольного руху Європи та царської Росії. Схвалення «Союзанської» громади отримало придбання у грудні 1877 року великої кількості нового видання поезії Тараса Шевченка [5, с.504].

Необхідно зазначити, що під час сербсько-турецької війни в 1876 році із солідарності із князівством Сербія «Союз» не організував жодної вечорниці розважального характеру «в то время, коли браття нашії Серби так великого пораженія дознали» [5, с.504].

До програми офіційного зібрання «Союзу», так званого «вечерка» (систематичного, запланованого, тематичного масового заходу - М.К.) обов'язково входили такі офіційні складові - звіт голови товариства про діяльність протягом року або виступи впливових осіб, виступи членів та гостей та концертні заходи: декламаторські та хорові імпрези. Необхідно зазначити, що такі систематичні події у житті товариства відвідувала значна кількість представників української громади - члени «Союзу» та інших громадських організацій, викладачі університету, учні середніх закладів освіти тощо. Альманах, виданий до 10-річчя діяльності товариства засвідчує, що ці заходи були єдиним способом і місцем, де могли «зійтися всі українці без різниці віку, походження чи віросповідання» для обміну думками, гуртування «в користь нашого народу» [3, с.7].

Ще однією із причин уваги до діяльності «Союзу» стали слов'янофільські настрої, та за твердженням В.Сімовича, ворожість до всього німецького: «Буковина - се не виключно волоський край, политий зверха німецькою культурою» [5, с.504]. Прикладами таких налаштувань стали списки членів товариства, подані ректору університету на український мові та офіційний лист товариству «ОеиІвоїіегКіиЬ» від 25 лютого 1876 року виготовлений по «руськи» [там само].

Майже одразу діяльність товариства українських академіків охопило інші ділянки товариського життя краю. Прагнення консолідувати різноманітні друковані наукові праці, поезію та прозу, газети та часописи різних регіонів з метою ознайомлення з цим матеріалом всіх бажаючих призвело до організації власної читальні та бібліотеки [6].

Перші протоколи засідань товариства дозволили В.Симовичу визначити започаткування видавничого напряму діяльності товариства: власним коштом протягом зими-весни 1875-1876 рр. «Союз» видав ₁₁ 30 тиражів листівок-одноднівок, так званих «метеликів». Їх тематика загалом поділялась на три напрями: пропагандиський, інформаційний та розважальний [6, с.43].

В 1877 році окремим тиражем надруковано промову К.Ганкевича «Гостинець З Черновець» з приводу початку викладання української літератури в Чернівецькому університеті [5, с.507].

Від 1893 року «Союз» перебирає на себе видавництво «Бібліотеки для руської молодіжи» [5, с.512].

Аналіз протоколів товариства доводить різноплановість та різноманітність організованих товариством заходів. Наприклад, 27 березня 1880 року «Союз» проводить вечірку в честь скасування панщини, 5 лютого 1882 - на честь Т.Г.Шевченка, 4 червня 1881 - благодійний захід, з метою збору коштів на пам'ятник М. Шашкевичу [5, с.506- 507].

Не тільки приємні події знаходили увагу членів «Союзу». Члени організації віддали останню шану, відвідавши похорони отця В.Продана, М.Мільковича, Г.Онишкевича у Відні, отця Г.Воробкевича. Враховуючи той факт, що організація об'єднала і православних, і греко-католиків, 1 травня 1876 «Союз» організував академію в пам'ять митрополита Є.Гакмана, а через п'ять днів - поминки по уніятову Яхимовичу [5, с.504].

Діяльність товариства «Союз» не обмежувалась столицею Буковини. Налагоджуючи контакти із селянами, члени організації відвідували та пожвавлювали роботу місцевих читалень та розширювали їхню мережу. Так, систематично та активно союзанці допомагали читальням с.Раранча, Самушин, Валява та галицькому селищу Панківці.

Співпрацю «Союзу» із сільськими громадами активно підтримував існуючий при академічному товаристві пісенний гурток. Декламаторсько-пісенні вечорниці, відчити, театральні вистави, народні танці тощо організовані «Союзом» збирали численну кількість слухачів. Виступ хору товариства, яким диригував студент університету О. Кисілевський зібрав «таку кількість русинів, що не вміщала заля». У подальшому диригентами хору були С. Смаль-Стоцький, С. Видінівський. Виїздні концерти, основною метою яких була пропаганда української пісні як складової культурного надбання та пробудження патріотичних почуттів буковинських українців, ставали все більш популярними [8].

Крім того, союзанці не обмежувались у своїй діяльності студентством, а залучали до неї учнів середніх закладів освіти, зокрема гімназистів. Разом із ними члени товариства проводили просвітню та пропагандистську роботу: розповсюджували наукову та популярну літературу, збирали кошти на друк та приймали участь у розробці листівок, одноденних газетних листків; виступали на організованих ними концертах. Така активна співпраця та зацікавлення «Союзу» у справах шкільної молоді сприяли відкриттю у 1880 році «Літературно-історичного гуртку «вьцьлиусовершеня наукового и піддержки духа національного межи членами» [5, с.507].

Протягом 1882 року члени товариства допомагали у відкритті української гімназії в Кіцмані - крім організаційної роботи, хор та театральний гурток «Союзу» давали на імпровізованій сцені вистави за творами відомих українських авторів та власними сценаріями. До визначних активістів цього напряму долучались І.Окунєвський, Є.Пігуляк, В.Волян, О.Манастирський.

В громадському житті краю члени «Союзу» виділялись на фоні інших систематичною та жвавою діяльністю на регіональному рівні. Перш за все, ця активність стала результатом головування С.Смаль-Стоцького. У 1880 році делегація товариства приймала участь у прийнятті цісаря Франца Йосифа, 1881 - у загальностудентському вічі у Коломиї. В 1884 році товариство разом із іншими українськими, польськими і чеським організаціями Буковини організували величне словянське свято з нагоди 1000-річчя смерті апостола Кирила, а згодом «Союз» розпочав підготовку до святкування власної річниці діяльності.

У 1892 році «Союз» ініціював скликання з'їзду українських «академіків» у Львові, в якому взяли участь галицькі товариства «Січ», львівські «Ватра», «Академічне Братство» і «Академічна Громада» [2, с. С.780].

Правда, за даними інших дослідників «Академічна Громада» виникла лише 26 січня 1896 року після злиття «Академічне Братство» і студентського товариства «Ватра». Громада діяла протягом 25 років (1896-1921 рр.), поєднюючи в собі функції читальні й самодопомогового товариства, видавала власний журнал «Молода Україна».

Товариство проводило широку освітню роботу серед українського населення, спрямовану на пробудження національної самосвідомості. При громаді діяли драматичний, правничий, літературний, філософський, економіко-соціальний та інші гуртки. Товариство організовувало курси з історії України, географії, права, німецької мови для робітників, наукові доповіді у сільських та міських читальнях, забезпечувало їх книжками й виданнями серії «Дешева бібліотека».

Товариство продовжувало принципову політику мирного співіснування та співпрацю із дотичними організаціями. Проте, союзанці не спілкуються із організаціями, що пропагували привілеї однієї нації над іншою та германізацію Буковини: протокол зборів «Союзу» від 18 січня 1891 року засвідчують про відмову взяти участь у святкуванні дня народження австрійського поета та драматурга Ф.Ґрільпарцера, яку організовувала «AkademisheLesehalle» «культуртрегерська (використано в іронічному сенсі), німецько-жидівська, яка нехтує національні стремління в Австрії» [5, с. 510].

Ще один протокол зборів товариства від 3 лютого 1891 року зафіксував негативне становище по відношенню до новозаснованого католицького товариства «Unitas». У ньому зазначено, що «Ми, Русини, маємо інші...ідеали, ніж пропагованє католицизму, а проти нього самого ніхто з товаришів ніколи не виступав» [5, с.511].

Саме 1885 рік відзначився ростом кількості членів товариства - 17 засновників, 29 почесних та 49 допомагаючих членів; надзвичайного розвитку дістала бібліотека: її фонди збільшились до 219 одиниць зберігання, а число газет та часописів, що виписувались «Союзом» на українській, німецький, польській, сербський мові сягнуло 30. Святкування 10-річниці заснування «Союзу» у серпні того ж року перетворилось на з'їзд української студентської молоді з Києва, Львова, Кракова, Відня і Чернівців. В програмі святкувань були студентські наради, академія на честь Ю.Федьковича, прогулянки, поетичні вечорниці, урочистий вечір. Вітання до союзанців промовляли найкращі представники наддніпрянського студентства (?) Арабажин та галичанин Є.Калитовський [3].

До цієї дати буковинськими студентами було видано ювілейний «Буковинський альманах». Видавнича комісія складалася із О.Волянського, Г.Ганкевича, Никоровича, К.Лукашевича, Л.Бачинського та запрошеного К.Ганкевича; відповідальним за друк призначили О. Поповича.

Розглядаючи діяльність українського товариства «Союз» в контексті виховання молоді, не можемо не відзначити, що в напрямі патріотичного виховання студентів, членів організації роздирали протиріччя. А саме, академічне товариство «Союз» на початку своєї діяльності находилось під потужним впливом москвофілів: Григорович, Грабович, Війчук, Шушковський, Березовський, Подлуський, Фольварків, Жалковський, Клим - студенти Чернівецького університету отримували стипендію російського консула, а по закінченню були змушені їхати на роботу в Російську імперію [7, с.17]

Народницький напрям розвитку товариства очолив у 1878 році студент-філолог С.Смаль-Стоцький, який згодом обраний головою «Союзу». Його помічник та однодумець, ще один лідер української народовецької групи К.Лукашевич, характеризуючи діяльність товариства визначав «жваву активність то пробоєвість українофільських елементів серед студентства». На його думку, загальна мета діяльності «Союзу» полягала в усвідомленні молоддю власного українського «Я» через різноманітні форми роботи.

Період 1884-86 рр. характеризувався внутрішньою боротьбою із представниками москвофільської течії. Не дивлячись на інтриги, провокації та протести останніх, 24 квітня 1886 року «Союз» позбавився членів, що пропагували «московський шлях». Причиною цього стало оприлюднення на засіданні товариства результатів дослідження професора Ф.Міклесича (Відень), в якому він порівнюючи граматику слов'янських мов, підкреслив та остаточно визначив відмінність української мови від російської, її особливість, індивідуальність та «незалежність» [1; 5, с.508].

Наступним кроком на шляху національного визначення членів товариства стало рішення засідання «Союзу» 17 грудня 1886 року про ведення ділової документації на українській мові «придержуючи ся граматики Осадцьі». Згодом, весною 1889 року відбулося затвердження використання фонетичного правопису [5, с.508].

Кінець 80-тих років ХІХ ст. характеризувався малопомітною працею товариства. Причинами стали різке зменшення членів (критична межа сягнула всього 11 осіб у 1888 році) та систематична боротьба із москвофільським академічним товариством «Буковина», заснованим тими союзанцями, які були виключені із організації. Крім того, необхідно визначити, що саме заходи просвітницько-розважального плану визначались масовим відвідуванням. А протягом 1888 року члени спілки носять жалобу по Ю.Федьковичу і свідомо не організовують власні розваги та не приймають участь у чужих заходах.

Отже, патріотичне виховання студентів Буковини досліджуваного періоду визначалось у усвідомленні молоддю власного українського «Я» через різноманітні форми роботи: декламаторсько-пісенних вечорниць, театральних вистав, свят із народними танцями тощо. Співпраця із громадськістю краю, товариствами різних напрямів місцевого університету та дотичних спілок Галичини та Закарпаття, потужна видавнича діяльність дозволяла оприлюднювати результати патріотичного виховання молодого покоління. У подальшому необхідно проаналізувати діяльність всіх товариств університету м.Чернівці Австро-угорського та румунського періодів.

студентський товариство університет союз

Література та джерела

1. Бабич Н.Д. 15 не останніх із могікан: Педагоги і вчені Буковини другої половини ХІХ - початку ХХ століття: Науковий нарис / Надія Денисівна Бабич. - Чернівці: Букрек, 2010. - 320 с.

2. Буковина, її минуле сучасне / за ред. Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського. - Париж; Філадельфія; Детройт: Зелена Буковина, 1956. - 965 с.

3. Буковинській альманахъ выданый въ пам'ять десятълътного существонаныя (1875-1885) общества рускихъ академиковъ «Союзъ» въ Черновцяхъ: [Изъпечатнъ Г.Чоппа]. - Черновцъ, 1885. - С. І-ХІІ. - 178c.

4. Енциклопедія українознавства 10-х томах. / Голов.редактор В.Кубійович. - Париж, Нью-Йорк:«Молоде життя»-«НТШ»; 1954-1989, 1993-2000.

5. Сімович В. Розвиток студентського життя в Чернівцях // Січ 1868-1908: Альманах в пам'ять 40-х роковин основания товариства «Січ» у Відні / Зібрали і видали Зенон Кузеля і Микола Чайківський. - Львів: Друкарня т-ва ім. Шевченка, 1908. - 538 с.

6. Старик В. Від Сараєво до Парижа Буковинський Interregnum 1914-1921 (ІІ частина. Між націоналізмом і толерантністю). - Чернівці: Прут, 2009. - 168 с.

7. Стоцький С. Наука руської мови в школах середніх на Буковині / Д-р Ст. Стоцький. - Чернівці, 1893. - 26 с.

8. Шолина Т.В. Роль Степана Смаль-Стоцкогов пропаганде культуры, образования и здорового способа жизни на Буковинеконца XIX - начала ХХ веков [Електронний ресурс]. П Режим доступу: nhttp://www.jurnal.org/articles/2009/ped49.htmn. - Загол. з екрану. - Мова рос.

Размещено на Allbest.ru