Дослідницька спрямованість педагогічної діяльності як важливий чинник професіоналізму сучасного вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідницька спрямованість педагогічної діяльності як важливий чинник професіоналізму сучасного вчителя

Стаття присвячена проблемі професійної підготовки сучасного вчителя. Підкреслюється актуальність підготовки вчителя-дослідника, здатного творчо підходити до педагогічної діяльності. Основні наукові підходи українських і зарубіжних вчених до розуміння таких понять, як "наукової діяльності", "наукової кваліфікації", "учитель-дослідник» були проаналізовані в статті. Різні визначення цих понять були запропоновані.

В Україні відбуваються складні трансформаційні процеси в політиці, економіці, освіті. Вважаємо, що саме освіта заслуговує в цьому плані найбільшої уваги, адже без високоосвічених кваліфікованих фахівців важко здійснити прогресивні перетворення в політиці чи економіці. Тому сьогодні активно відбувається перегляд цілей і змісту освіти. Мова йде в першу чергу про формування творчого потенціалу особистості студента, формування потреби самореалізації, самовираження не тільки в період навчання у вищому навчальному закладі, а й протягом усього життя. Відбувається переорієнтація навчального процесу з навчального на розвиваючий, де результатом виступає модель фахівця, що відповідає наступним критеріям: професійна мобільність, здатність адаптуватися до інформаційного простору, нових умов, високий рівень інтелекту, знань, умінь і навичок, творчі здібності, критичне мислення, самостійність, ініціативність, прагнення до самовдосконалення.

На сьогоднішній день суспільству потрібні вчителі з високою дослідницькою культурою, яка включає в себе готовність до дослідження у педагогічній діяльності, наукову самостійність, здатність до систематичного аналізу навчально-виховного процесу в школі, творчість у визначенні та прогнозуванні педагогічних явищ, здатність до продуктивного мислення, оперативної обробки інформації, високу культуру спілкування і поведінки.

Необхідність в дослідницькій спрямованості педагогічної діяльності в сучасних умовах визначається низкою факторів:

По-перше, соціально-економічні перетворення, які відбуваються в країні, зумовили необхідність докорінної зміни функції системи освіти. Сучасна парадигма освіти орієнтована на функціонування педагога, здатного до нестандартних рішень. Відповідно, дослідницька діяльність вчителя виступає засобом оновлення освітньої практики.

По-друге, гуманізація і гуманітаризація освіти зумовлюють спрямованість діяльності вчителя, яка б забезпечувала адаптацію освітнього процесу до запитів і потреб особистості студентів, можливість її саморозкриття.

По-третє, створення нових типів навчальних закладів, вимагає постійного пошуку нетрадиційних форм організації навчання, інноваційних технологій. В такій ситуації суттєво зростає роль дослідницької діяльності педагога в освітній практиці.

По-четверте, зміна характеру ставлення вчителя до самого факту засвоєння і застосування педагогічних новацій забезпечує доручення їх до цілеспрямованої педагогічної творчості.

Деякі аспекти підготовки вчителя-дослідника відображені в працях вітчизняних учених С. Гончаренка, М. Євтуха, В. Кулика, Н. Москалюк, А.Степанюк та ін. Проте проблема формування дослідницьких умінь майбутніх педагогів вимагає подальшого дослідження.

Слід підкреслити, що в європейських педагогічних закладах все більше і більше активізується процес забезпечення єдності наукової та навчальної підготовки шляхом широкого залучення студентів до науково-дослідної та експериментальної роботи. Проблема орієнтації майбутніх учителів на дослідницьку діяльність розглядається як найважливіша умова їх особистісно-професійного самовизначення і професійної культури.

Незважаючи на пильну увагу до проблеми дослідницької діяльності загалом і в педагогічній сфері зокрема, серед зарубіжних учених не існує єдності на предмет визначення поняття «наукове дослідження». У найвужчому сенсі наукове дослідження зазвичай розуміють як оригінальне відкриття, що народжує нове знання (Дж. Гордон, Г. Колліер), це також - відкриття нових аспектів у вже існуючому знанні (Р. Гайгер), систематичне, контрольоване, емпіричне і критичне дослідження гіпотетичних припущень про допустимість в природних явищах (Ф.Керлінгер).

З цього випливає висновок, що дослідницька діяльність студентів у вищих навчальних закладах є інтелектуально-контрольована діяльність, здійснювана індивідуально або в групі, пов'язана з рішенням дослідницької задачі, яке призводить до відкриття нового знання, подальшого прогнозування наслідків даного рішення; передбачає наявність основних якостей і компетенцій дослідника (самостійності, соціальної відповідальності, здатності до співпраці, самоосвіти, критичного мислення, комп'ютерної та інформаційної грамотності), головним результатом якого є оригінальний інтелектуальний продукт, що встановлює наукову істину як підсумок наукового пошуку, і представлений в стандартному вигляді .

Цікавими, на нашу думку, є визначення дослідницької діяльності, які пропонують вчені І.Зимня, Є. Шашенкова, Т. Шипілова. Так, І. Зимня та Є. Шашенкова під дослідницькою діяльністю розуміють специфічну людську діяльність, яка регулюється свідомістю і активністю особистості і спрямована на задоволення пізнавальних інтелектуальних потреб. Її продуктом є нові знання, отримані у відповідності з об'єктивними законами і обставинами, які визначають реальність і можливість досягнення мети [1, с.29].

На думку Т. Шипілової, дослідницька діяльність є інтегративним компонентом особистості, який характеризується єдністю знань цілісної картини світу, вміннями, навичками наукового пізнання, ціннісного ставлення до його результатів і забезпечує її самовизначення і саморозвиток [2, с.12].

Для успішного здійснення дослідницької діяльності вчитель повинен володіти дослідницькими вміннями, які по-різному тлумачаться вченими.

Відомий російський учений Є. Пасов пропонує власну класифікацію дослідницьких умінь. Перша група вмінь зв'язана з аналізом: уміння аналізувати підручники, навчальні посібники, діяльність своїх колег і власну педагогічну діяльність. Друга група вмінь зв'язана з методами наукового дослідження: вміння працювати з науковою літературою, проводити спостереження (короткочасне і довготривале, безпосереднє і опосередковане, суцільне і вибіркове, самоспостереження), вміння розробляти нескладні анкети і здійснювати анкетування, вміння проводити нескладні педагогічні експерименти. Третя група вмінь включає вміння узагальнювати свій власний досвід та інших вчителів, уміння сприймати нове в педагогічній науці і втілювати його в життя, вміння здійснювати роботу, спрямовану на саморозвиток, самовдосконалення [3].

Т. Безпамятних вважає, що навчально-дослідницькі вміння є своєрідною інтеграцією теоретичних, практичних і організаційно-комунікативних умінь. До теоретичних дослідницьких умінь автор відносить уміння визначати мету, об'єкт, предмет, основні завдання роботи; уміння сформулювати проблему, гіпотезу дослідження, передбачити помилки і труднощі при проведенні і оцінці результатів роботи; уміння аналізувати, узагальнювати, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки. Практичні вміння - це вміння проводити експеримент, фіксувати результати досліджень, креслити графіки, схеми, таблиці, здійснювати виміри, обробляти результати. Щодо організаційно-комунікативних дослідницьких умінь, то вони включають уміння планувати процес дослідницької роботи, правильно організувати робоче місце, здійснювати контроль за виконанням завдань, уміння співпрацювати в групі [4, с.12].

Аналіз праць інших учених (Н. Кузьмін, Н. Язикова, Н. Яковлєва та ін.) дозволяє зробити висновок про те, що у поглядах вчених щодо розуміння дослідницьких умінь, незважаючи на певні відмінності, є багато спільного. Так, переважна більшість авторів вважає дослідницькими такі уміння: 1) працювати з першоджерелами: бібліографічні дії, робота з каталогами, довідковою періодичною літературою, записи, структурування і систематизація матеріалу; 2) спостерігати педагогічні явища: вибір об'єкта спостереження, визначення мети і завдань спостереження, проведення самого спостереження, фіксація явищ, які спостерігаються, аналіз отриманих даних; 3) аналізувати педагогічні явища і факти: виокремлення складових елементів явища, порівняння, синтез, встановлення взаємозв'язків; 4) ставити і вирішувати педагогічну задачу: аналіз педагогічних ситуацій, формулювання проблеми, перевірка вирішення проблеми; 5) формулювати гіпотезу: аналіз і оцінка даних, на яких будується гіпотеза, проведення пошукового експерименту, уточнення гіпотези; 6) провести експеримент: розробка методики і технології проведення експерименту, здійснення експерименту, обробка результатів експериментальної роботи; 7) узагальнювати матеріали експериментальної роботи: підготовка звіту, реферату, доповіді.

Отже, сучасний педагог-дослідник: має високий рівень професійної підготовки; оптимально поєднує наукову та практичну підготовку; поповнює свої знання протягом усього життя; застосовує принципи наукової організації на практиці; володіє такими перцептивно-гностичними якостями, як спостережливість, інтелектуальна активність, власний дослідницький стиль, гнучкість і оригінальність мислення, інтуїція, об'єктивність, критичність; знає: логіку, методику, методологію, процедуру педагогічного дослідження; принципи і прийоми збору, обробки, використання наукової інформації; процес підготовки результатів дослідження до публікації, основи наукової організації праці; вміє: застосовувати отримані знання та вміння для вирішення конкретних педагогічних і дослідницьких задач; точно формулювати конкретну педагогічну або дослідницьку задачу і вибирати стратегію для її ефективного вирішення; здійснювати розумне перспективне планування; прогнозувати і передбачати; вивчати й узагальнювати досвід колег; володіти науковим апаратом, стилем наукового мислення; визначати власні дослідницькі потреби; самостійно формулювати проблему дослідження та використовувати адекватні її завданням методи; спостерігати, порівнювати, аналізувати, систематизувати психолого-педагогічні явища і факти, переконливо аргументувати висновки, викладати матеріал чітко, стилістично точною літературною мовою; використовувати алгоритм пошуку, обробки та використання інформації; добре орієнтуватися в науковій, науково-популярній, політичній літературі, методичній літературі за фахом, працювати з бібліотечними фондами; володіти комп'ютерною та інформаційною грамотністю.

навчальний комунікативний інтеграція

Література

навчальний комунікативний інтеграція

1.Зимняя И.А. Исследовательская работа как специфический вид человеческой деятельности / И.А.Зимняя, Е.А. Шашенкова. - М., 2001. - 170 с.

2.Шипилова Т.Н. Формирование исследовательских умений и навыков будущих учителей технологии: автореф. дисс. ... канд. пед. наук.: 13.00.08 / Т.Н.Шипилова. - М., 2001. - 24 с.

3.Пассов Е.И. Учитель иностранного языка. Мастерство и личность / Е.И.Пассов. - М.: Просвещение, 1993. - 159 с.

4.Беспамятных Т А. Методика учебно-исследовательской работы учащихся при углубленном изучении общей биологии: автореф. дисс. ... канд. пед.наук: 13.00.08 /Т.А.Беспамятных. - Санкт-Петербург, 2002. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru