Історичний аспект становлення другої вищої освіти у ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.096(477.41)ПХДПУ

Тетяна Соловйова, Олеся Ткаченко (Переяслав-Хмельницький)

післядипломний освіта модульний інтерактивний

У статті розглядаються питання становлення та розвитку факультету післядипломної освіти у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», поетапного переходу до кредитно-модульної системи організації навчального процесу на факультеті та впровадження інтерактивних методів навчання для педагогів-істориків.

Післядипломна освіта забезпечує спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду, створює умови для безперервності і наступності освіти. Таке навчання здатне виконати соціальне замовлення суспільства, оскільки створює зону ефективного пізнавального, соціального і психологічного розвитку особистості.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення наукових публікацій зробити комплексний аналіз, з'ясувати концептуальну спрямованість цього пласту інформації. Стаття написана у руслі сучасних підходів до аналізу історіографічних джерел і базується на засадах історизму, об'єктивності, системності, плюралізму. При написанні статті були використанні такі методи як: історичний, хронологічний, аналізу праць дослідників та порівняння.

Ключові слова: історія, університет, Переяслав-Хмельницький, післядипломна освіта, інноваційні технології.

Annotation

Solovyova T., Tkachenko O. Development of the faculty postgraduate in SHEI «Pereyaslav- Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University».

The article deals with the formation and development of the faculty postgraduate SHEI «Pereyaslav- Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University», gradual transition to credit-modular system of educational process at the faculty and implementation of interactive teaching methods for historians teachers.

Postgraduate education provides specialized improving education and training people by strengthening, expanding and updating its professional knowledge and skills or get another specialty based on previously acquired education-qualification and experience, creates conditions for continuity and succession of education. Such training is able to fulfill the social order of society, as it creates an effective area of cognitive, social and psychological development of the individual.

The purpose of the study is the fact that by studying ofpublications to make a comprehensive analysis, clarify the conceptual orientation of this layer of information. The article is written in the tideway of modern approaches to the analysis of historioqraphical sources and is based on the principles of historicism, objectivity, consistency, pluralism. By writing the article we used such methods as historical, chronological, analysis of research work and comparison.

Keywords: History, University of Pereyaslav-Khmelnitsky, postgraduate education, innovative technology.

Необхідність розвитку освіти дорослих в Україні обумовлена не тільки динамікою соціального і науково-технічного прогресу, змінами у змісті і характері праці та суспільної діяльності людей, збільшенням вільного часу і можливостей його раціонального використання. Поворот до освіти дорослих у нашій країні викликаний також запитами ринку праці, головними вимогами якого до фахівця стають компетентність і професіоналізм. Ці обставини привели до виникнення потреби в перепідготовці і отриманні нових навиків, оскільки фахівці масових професій виявилися неконкурентноспроможними через свою недостатню підготовку. Перепідготовка спеціалістів здійснюється на факультетах післядипломної освіти.

Одним із організаторів створення відділення післядипломної освіти у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» є кандидат філософських наук, доцент Білобровко Тетяна Іванівна, яка згадує, що у 1979 р. жителі міста Переяслава-Хмельницького готувалися до відзначення 325-річчя возз'єднання України з Росією та до приїзду члена Політбюро ЦК КПРС першого секретаря ЦК Компартії України В.В. Щербицького, членів і кандидатів у члени Політбюро ЦК Компартії України, партійних і радянських керівників області і району. З цієї нагоди готувалася постанова Ради Міністрів про соціально-економічний та культурно-освітній розвиток міста. Депутати міської ради подавали пропозиції, щодо створення житлового фонду, котельні, розвитку інфраструктури міста, будівництва нового корпусу педагогічного училища. 25 травня 1979 р. на площі Богдана Хмельницького керівники республіки за дорученням Президії Верховної Ради СРСР вручили місту Переяславу-Хмельницькому орден Дружби народів. Після цієї події була прийнята Постанова Ради Міністрів про розвиток краю і почалося втілення мешканцями міста запланованих ідей. На думку тодішнього депутата міської ради Білобровко Т.І. тим задумом вдалося здійснитися лише на 25 % [2, с. 78].

Почалася підготовка проектної документації запланованих об'єктів, у тому числі і корпусу педагогічного училища. З 1983 р. секретарем міському Компартії України з питань освіти і культури було обрано Т.І. Білобровко, під керівництвом якої і здійснювалося з 1983 р. будівництво нового корпусу педагогічного училища. Підрядчиком, який виконував будівельні роботи, був трест Бориспільсільбуд. Керував ним, на той час, Н.М. Приятель. Цей будівельний трест був відомий у місті, оскільки ним було збудовано майже всі школи міста і району та багато соціальних об'єктів на лівому березі Дніпра.

Керівництво республіки, зокрема заступник Голови Ради Міністрів УРСР М.А. Орлик, секретар обкому Компартії України з питань освіти і культури, кандидат економічних наук Л.І Павленко проводили наради, часто відвідували місто (у зв'язку з відкриттям музеїв), добре знали регіон та його проблеми. За їх участі з 1983 по 1985 р. на республіканському рівні піднімалося питання про те, що Київська область не мала педагогічного інституту і відчувала гостру потребу в педагогічних кадрах. Випускники вишів м. Києва не могли забезпечити потребу в кваліфікованих кадрах для ~ 2 млн. жителів області.

Т.І. Білобровко згадує, що постало питання про відкриття педагогічного вишу в містах Біла Церква або ж Переяслав-Хмельницький. Місто Біла Церква на той час нараховувало майже 200 тис. населення, було економічно розвинутим і могло надати шефську допомогу новому закладу. Місто Переяслав-Хмельницький нараховувало близько 30 тис. мешканців, було менше розвинуто економічно, але мало славну освітню історію, яка почалася з відкриття у 1738 р. загальноосвітньої вищої школи - колегіуму, який разом з Чернігівським та Харківським колегіумами став визначним центром освіти на Україні [2, с.79]. М.А. Орлик та Л.І. Павленко зваживши всі аргументи на урядовому рівні, підтримали ідею відкриття педагогічного закладу саме в місті Переяславі-Хмельницькому. Складним було питання обрати місце для будівництва ВНЗ. Головний архітектор міста А.П. Ніколенко разом з Т.І. Білобровко обговорювали 3 площадки. Зупинилися на Підварському лузі, оскільки саме тут були перспективи для будівництва навчального корпусу, гуртожитків, будинків для викладачів, а в перспективі і будівництва нових навчальних корпусів.

Значну роль у визначенні міста розташування майбутнього навчального закладу відіграв тодішній міністр освіти УРСР М.В. Фоменко. Для остаточного вирішення питання міністр запропонував ректору педагогічного інституту ім. М.Горького М.І. Шкілю відвідати Переяслав, оскільки планувалося відкриття філіалу даного закладу.

Весною 1985 р., приїхавши до міста, посадовці зустрілися з директором Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника М.І. Сікорським, який особисто познайомив гостей з містом, розповів про давні освітянські традиції Переяславщини, провів екскурсії по місцевих музеях.

Ґрунтовні розповіді фундатора музейної справи в Україні М.І. Сікорського, потопаючий у весняному різноцвітті музей просто неба, художні колективи міста, які взяли участь у цій зустрічі, переконали М.В. Фоменка та М.І. Шкіля у необхідності будівництва філіалу саме у місті з такими глибокими історичними та культурно-освітніми традиціями. Ректор ДПІ ім. М. Горького пожартував при цьому, що рішення він прийме за однієї умови - коли піде на пенсію, то щоб його взяли наглядачем у хату куркуля.

Коли нарешті всі ці питання були з'ясовані, у штат педучилища була введена посада заступника директора, який би займався будівництвом філіалу. Цю посаду обійняв випускник аспірантури історичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка М.І. Тараненко. Працюючи на цій посаді М.І. Тараненко опікувався спорудженням майбутніх інститутських приміщень, що будувалися за р. Трубіж, на околиці Переяслава, у мікрорайоні Підварки. За рік він мав підготувати до здачі корпус № 1. У цей же період розпочалося будівництво корпусу № 2. Був затверджений штатний розпис і вже 1 вересня 1986 р. відбулося свято 1 дзвінка в Переяслав-Хмельницькому філіалі державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Доводилося прикладати чимало зусиль, щоб забезпечити майбутній інститут необхідним навчальним устаткуванням і обладнанням. Але найголовніше завдання було забезпечити навчальний процес кваліфікованими кадрами. Молодий директор запросив на роботу колег по навчанню в аспірантурі та обдарованих молодих педагогів місцевого педучилища.

На першому етапі становлення вишу приїздили фахівці з усієї України, а потім було поставлене завдання підготовки і перепідготовки власних кадрів. Перепідготовка кадрів здійснюється на факультеті післядипломної освіти, який діє з 1998 р. і до сьогодні. У статусі відділення факультет функціонує з 2005 р. Ініціатива створення факультету належала ректору університету В.П. Коцуру, який на посаду декана запропонував досвідченого вже організатора Т.І. Білобровко. Під керівництвом академіка АПНУ, доктора історичних наук, професора В.П. Коцура вирішуються важливі питання реорганізації структури навчального закладу, забезпечення навчального процесу якісними педагогічними кадрами, впроваджуються осучаснені інформаційні технології, відбувається модернізація науково-методичного супроводу освітніх послуг відповідно до прийнятого Закону України «Про вищу освіту», відкриваються нові спеціальності, одна з яких - історія. Післядипломна освіта - одна з найважливіших ланок у системі безперервної освіти. Вона доповнює та розширює базову професійну освіту, підтримує і удосконалює професіоналізм педагогів, створює креативне середовище для їхньої самоактуалізації та саморозвитку.

Як складова безперервної професійної освіти післядипломна освіта виконує ряд функцій, зокрема навчання, розширення професійних навичок, удосконалення загальної культури педагогів. Нині, як і вся система освіти в Україні, післядипломна освіта перебуває у стані реформування, котрий має комплексний характер. Значна роль у цьому процесі відводиться суспільним дисциплінам, зокрема історії. На сучасному етапі становлення та розбудови незалежної демократичної держави зростає інтерес до історії свого та інших народів. Люди почали краще усвідомлювати: творячи майбутнє, неможливо обійтися без уроків минулого, бо воно являє собою багатюще джерело досвіду, перш за все соціального. Закономірним є те, що зростає потреба у підготовці та перепідготовці вчителя історії. На факультеті післядипломної освіти Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди вже 18 років готують саме таких спеціалістів. За період з 1998 по 2015 рік було здійснено перепідготовку фахівців на спеціальність історія 176 осіб. У 1998 р. факультет закінчило 12 осіб, зокрема (3 денної форми навчання, 9 - заочної). У 1999 р. - відповідно 5 і 15 осіб, 2000 р. - 5 і 6 осіб, 2001 р. - 5 і 6 осіб, 2002 р. - 6 і 9 осіб, 2003 р.- 1 і 6 осіб, 2004 р. - 12 і 10 осіб, 2005 р. - 1 і 8 осіб, 2006 р. - 4 особи), 2007 р. - 8 осіб, 2008 р. - 2 і 14 осіб, 2009 р. - 6 осіб, 2010 р. - 5 і 7 осіб, 2011 р. - 4 особи, 2012 р. - випуску не було, 2013 р. - 7 осіб, 2014 р. - 7 осіб, 2015 р. - 5 осіб.

Слід зазначити, що проблема перекваліфікації вчителів з різних спеціальностей на вчителя історії є актуальною і сьогодні. Про це свідчить той факт, що більшість випускників факультету працевлаштовані і трудяться у школах Київщини, Черкащини, Полтавщини та інших регіонів України. Але слід зазначити, що мета державної політики полягає не тільки у підготовці фахівця, а й у створенні умов для розвитку особистості та творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати й навчатися. Сучасна післядипломна освіта має на меті підготовку педагогічних кадрів відповідно до вимог сьогодення. Вона є фактором постійної самоосвіти і безперервного навчання. Суспільство потребує від педагога-історика постійного оновлення знань. Він має бути науковцем, дослідником, уміти навчатися впродовж усього життя. І саме інститут післядипломної педагогічної освіти забезпечує педагогічним кадрам таке навчання. Закон України «Про освіту» гарантує педагогічним працівникам право на підвищення своєї кваліфікації і зобов'язує їх постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

У зв'язку з цим відкриваються широкі перспективи для випускників. Факультет післядипломної освіти робить свій внесок у розвиток вишу і забезпечення історичного факультету науково-педагогічними кадрами. На сьогоднішній день випускники факультету стали кандидатами та докторами історичних наук і працюють на кафедрах навчального закладу (Н. Красножон, О. Тарапон, О. Сергійчук, В. Молоткіна, І. Левченко).

Враховуючи потреби сьогодення навіть досвідчені науковці із ступенями та званнями проходять перепідготовку на факультеті (доктор сільськогосподарських наук, професор В.А. Вергунов, кандидати історичних наук А. Білоцерківська, С. Коваленко, В. Галах, О. Діденко, Т. Грищенко, І. Сільченко).

Не дивлячись на позитивні результати у перепідготовці фахівців, процес навчання потребує удосконалення. Актуальним завданням сьогодення є повна реалізація дидактичного потенціалу модульно-рейтингової технології навчання.

Немає потреби давати рецепти щодо використання модульно-рейтингової технології в навчанні, багато хто володіє нею, чимало написано навчально-методичної літератури, де ці питання розкриваються достатньою мірою [1, 7, 8].

Більш важливим представляється питання визначення підходів, організаційних принципів, шляхів та методів вивчення та викладання дисциплін історичного циклу у вищому педагогічному навчальному закладі. Оскільки, предметом вивчення історії є історичний процес, хоча є й інша точка зору, ніби - це події, факти, явища. Однак поза контекстом історичного процесу їх ніхто не розглядає. Тобто, формувати всі необхідні дидактичні, методичні психологічні компоненти для переходу до кредитно-модульної системи треба у процесі реалізації моделі перехідного типу, а саме - модульно-рейтингової технології. Відомо, що історія ніколи не дає остаточної відповіді на запитання часу. Варіантів таких відповідей безліч, а з часом стає ще більше. А тому покладатися на історичну достовірність будь-якого факту історик собі дозволити не може. Що ж тоді є головним у вивченні історії'? Безперервний процес пошуку історичної правди з варіантами відповідей. Вчитель історії має перейматися не лише наслідками історичних явищ (хоч, звичайно, ними), а й причинами. Адже пошуки всіх наших бід винятково в зовнішніх обставинах не ведуть до критичного самоусвідомлення нації, а відтак і не дають користі для її майбутнього. Саме в процесі вивчення таких історичних суперечностей і має виявитись характер творчої особистості, яка уособлює своєрідний національний дух народу й відроджує історичну справедливість. Ознакою нового бачення історії має стати передусім заперечення погляду на неї як на однолінійний спрямований процес. Натомість утверджується погляд на історію як складну багатоманітність можливостей, з яких не всі та не завжди найоптимальніше реалізуються. Модульно-рейтингова технологія підходить для цього якнайкраще. Можна спробувати визначити основні ознаки технології при вивчення історії. Очевидно, що в першу чергу, технологія буде представлятися у вигляді своєрідного ланцюга логічно поєднаних етапів цілеспрямованих дій. Друга ознака може бути зумовлена тим, що кожна дія на кожному конкретному етапі виконує своє завдання, переслідує конкретну мету, тобто, технологія, скоріше за все, буде характеризуватися однозначністю і послідовністю.

Визначені підходи та ознаки щодо реалізації завдань модульно-рейтингової технології навчання (зокрема історії) висувають відповідні принципи. Принципи поетапності розв'язання логічно об'єднаних дидактичних завдань (суть полягає в тому, що не можна приступати до розв'язання завдання наступного етапу, якщо не відпрацьовано попередній). Принцип однозначності у створенні та оформленні кінцевого результату навчання (дотримання основних параметрів щодо створення кінцевого продукту навчання; виключення можливості зміни векторів у процесі навчальної діяльності). Принцип відповідності методів і завдань навчання визначеній меті (встановлення відповідності полягає в тому, щоб дидактичний потенціал методу сприяв оптимальному розв'язанню завдання) [9, с. 16].

Щодо вибору методів, то найбільш оптимальним виявилося поєднання у навчанні інтерактивних методів навчання з методами підтримки та забезпечення. До таких можна віднести: методи мислення; методи організації предметної діяльності; методи контролю процесів, структури, системи, рівня активності, об'єктів і суб'єктів процесу, результатів; методи впровадження методів; методи вибору і формування системи і алгоритмів реалізації дидактичних завдань; методи аналізу і синтезу основних компонентів. Інтерактивні методи навчання для педагогів - істориків в основному відомі, зокрема, завдяки активній науково-практичній діяльності у цьому напрямку і доктора педагогічних наук професора О. Пометун та її команди [8, с. 11].

Для вирішення поставлених завдань мають бути розроблені нові навчальні плани та навчальні програми. Об'єктом контролю є успішність засвоєння теоретичних завдань; практичних навичок та завдань самостійної роботи. Формами контролю можуть бути вибрані: комп'ютерне тестування, усне опитування, перевірка якості виконання практичних навичок, експрес-контроль, тестовий контроль, модульні контрольні роботи.

Таким чином, на факультеті післядипломної освіти проводиться значна робота щодо впровадження загальноєвропейських рекомендацій з кредитно-модульної системи навчання. Заняття проводяться згідно з вимогами Болонської Конвенції в умовах дії модульно-рейтингової системи, розробленої на базі діючої в університеті системи контролю знань студентів і спрямованої на впровадження модульно-рейтингових технологій вивчення історичних дисциплін. Впровадження системи рейтингового контролю оцінки знань і вмінь студентів передбачає: відкритість контролю: ознайомлення студентів з усіма формами контрольних заходів та контрольними завданнями; підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи протягом семестру, переорієнтація їхніх цілей з отримання позитивної оцінки при формуванні стійких знань, умінь та навичок; розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку творчого мислення.

Слухачі факультету під час настановної сесії отримують методичні вказівки та блок завдань для самостійного опрацювання. Передбачено виконання ними контрольних робіт, рефератів, тестових завдань з нормативних історичних дисциплін. Планується оцінювання набутих знань і вмінь студентів проводити аналогічно стаціонарній формі навчання.

Перехід до кредитно-модульної системи в навчальному процесі посилює контроль викладачами ефективності та якості засвоєння студентами тем програмного матеріалу, що вимагає від студентів підвищення їхньої активності на заняттях і позитивно впливає на результати навчання.

Джерела та література

1. Берещук М. Науково-методичні основи визначення рейтингу та вдосконалення системи підвищення якості освіти / М. Берещук // Вища школа. - 2003. - № 4-5. - С. 31- 42.

2. Білобровко Т.І. Підготовка сучасного керівника освітнього закладу: компетентнісний підхід / Т.І.Білобровко // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи: зб. наук. пр. - К.: Едельвейс. - 2012.

- Вип.5. - С.76-81.

3. Гавриленко О.Ф. Особливості впровадження положень Болонської декларації у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю / О.Ф. Гавриленко, Б.Д. Халмуразов, Л.Д. Олешко // Безпека життєдіяльності. - 2005. - №5. - С.8-12.

4. Жадько В. Феномен історичної пам'яті в контексті творчої діяльності особистості / В. Жадько // Вища освіта України. - 2006. - №4. - С.29 - 33.

5. Лук'янова Л. Концепція освіти дорослих в Україні / Л.Лук'янова. - Ніжин: П.П. Лисенко М.М., 2011. - 24 с.

6. Милосердов Н. Производственное обучение на модульной основе / Н.Милосердов // Профеесиональное образование. - 2003. -№7. - С.9-10.

7. Михнюк М. Модульні технології навчання / М. Михнюк // Професійно-технічна освіта. - 2003. - №4. - С.30-32.

8. Пометун О. Активні і інтеративні методи навчання: питання про диференціацію понять /

0. Пометун // Шляхом освіти. - 2004. - 33. - С.6-11.

9. Сотниченко В. Дидактичні та методичні засади запровадження інноваційних технологій в умовах переходу до кредитно-модульної системи організації навчального процесу (на прикладі вивчення навчальних дисциплін історичного циклу) / В.Сотниченко // Історія в школі. - травень 2005. - №5.

- С.14-20.

10. Сігаєва Л. Розвиток освіти дорослих в Україні: проблеми та перспективи / Л.Сігаєва // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи: зб. наук. пр. - К.: Едельвейс, 2012. - Вип.5 - С.60-68.

11. Степаненко І. Вчитель для ХХІ століття: європейська перспектива і цивілізаційні виклики /

1. Степаненко // Вища освіта України. - 2006. - №4 - С.48-52.

12. Ніколаєнко Л. Інтегровані процеси в сучасній післядипломній педагогічній освіті / Л.Ніколаєнко // Післядипломна освіта в Україні. - 2006. - №2. - С.48-52.

References

1. Bereshchuk M. Naukovo-metodychni osnovy vyznachennia reitynhu ta vdoskonalennia systemy pidvyshchennia yakosti osvity. / M. Bereshchuk // Vyshcha shkola. - 2003. - №4-5. - S.31-42.

2. Bilobrovko T.I. Pidhotovka suchasnoho kerivnyka osvitnoho zakladu: kompetentnisnyi pidkhid / T.I.Bilobrovko // Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy: zb. nauk. pr. - K.: Edelveis.-2012. - Vyp.5. - S.76-81.

3. Havrylenko O.F. Osoblyvosti vprovadzhennia polozhen Bolonskoi deklaratsii u vyshchykh navchalnykh zakladakh humanitarnoho profiliu / O.F. Havrylenko, B.D.Khalmurazov, L.D. Oleshko //Bezpeka zhyttiediialnosti. - 2005. - №5 - S.8-12.

4. Zhadko V Fenomen istorychnoi pam'iati v konteksti tvorchoi diialnosti osobystosti / V Zhadko // Vyshcha osvita Ukrainy. - 2006. - №4. - S.29-33.

5. Luk'ianova L. Kontseptsiia osvity doroslykh v Ukraini./ L.Luk'ianova . - Nizhyn: P.P. Lysenko M.M., 2011 - 24 s.

6. Myloserdov N. Proyzvodstvennoe obuchenye na modulnoi osnove. / N.Myloserdov // Profeesyonalnoe

obrazovanye. - 2003. - № 7. - S.9-10.

7. Mykhniuk M. Modulni tekhnolohii navchannia / M.Mykhniuk // Profesiino - tekhnichna osvita. - 2003. - №4. - S.30-32.

8. Pometun O. Aktyvni i interatyvni metody navchannia: pytannia pro dyferentsiatsiiu poniat / O. Pometun //Shliakhom osvity. - 2004. - 33. - S.6-11.

9. Sotnychenko V. Dydaktychni ta metodychni zasady zaprovadzhennia innovatsiinykh tekhnolohii v umovakh perekhodu do kredytno-modulnoi systemy orhanizatsii navchalnoho protsesu (na prykladi vyvchennia navchalnykh dystsyplin istorychnoho tsyklu) / V.Sotnychenko // Istoriia v shkoli. - traven 2005. - № 5. - S.14-20.

10. Sihaieva L. Rozvytok osvity doroslykh v Ukraini: problemy ta perspektyvy / L.Sihaieva. // Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy: zb. nauk. pr. - K.: Edelveis, 2012. - Vyp.5 - S.60-68.

11. Stepanenko I. Vchytel dlia KhKh1 stolittia: yevropeiska perspektyva i tsyvilizatsiini vyklyky / I.Stepanenko // Vyshcha osvita Ukrainy. - 2006. - №4. - S.48-52.

12. Nikolaienko L. Intehrovani protsesy v suchasnii pisliadyplomnii pedahohichnii osviti / L.Nikolaienko // Pisliadyplomna osvita v Ukraini. - 2006. - №2. - S.48-52.

Одержано 21.03.2017

Размещено на Allbest.ru