Формування професійної мобільності майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування професійної мобільності майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах

Оксана Цюняк

Мета: проаналізувати теоретичні підходи до поняття "професійна мобільність" та обґрунтувати педагогічні умови, які ефективно впливають на процес формування професійної мобільності майбутніх педагогів у вищому навчальному закладі.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Інтенсивність і динамічність змін, що охоплюють усі сфери життєдіяльності людини, зумовлюють трансформацію її ментальних моделей у XXI столітті. З одного боку, це уявлення про взаємодію зі світом, про себе та свою діяльність у ньому, з іншого - нові вимоги до особистості, серед яких уміння легко адаптуватися до мінливих умов, гнучко взаємодіяти з різними системами й суб'єктами, приймати нестандартні рішення, бути готовою до поглиблення своїх знань, тобто бути мобільною.

Варто зазначити, що сьогодні в умовах ринку праці постала об'єктивна потреба формування в людини готовності здійснити можливий вибір нової професії, а динамічні зміни, що відбуваються у системі професійної освіти, зумовлюють посилення вимог до особистісних якостей професіонала.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти цієї наукової проблеми досліджували філософи і соціологи (Б. Барбер, Р. Вебер, Р. Громова, Е. Дюркгейм, Еріксон, Р. Ривкіна, П. Сорокін, та ін.); економісти та демографи (О. Білик, Ф. Гайсин, В. Данюк, М. Долішній, О. Лівшин, К. Микульський, І. Смірнова, О. Стахів та ін.), що надало змогу диференціювати уявлення про мобільність.

Вагомий внесок в обґрунтування теоретичних засад формування професійної мобільності фахівців з середньою спеціальною і вищою освітою зробили педагоги-науковці: Л. Амірова, А. Ващенко, Л. Горюнова, В. Дюніна, Є. Іванченко, Ю. Калиновський, С. Капліна, Н. Кожемякіна, Л. Меркулова, О. Нікітіна, С. Савицький, Н. Хакімова, Г. Яворська та інші.

Сьогодні вченими виявлені основні підходи, у межах яких відбувається вивчення професійної мобільності та її складових. Саме на цьому й акцентовано увагу в працях провідних науковців: С. Батишева, Л. Горюнової, Ю. Калиновського, Т. Ладанової, Н. Мурадяна та інших.

Виклад основного матеріалу дослідження. Наприкінці ХХ століття перед людством уперше постала проблема підготовки фахівців, яким притаманна готовність до професійної мобільності. Практика останніх років свідчить, що в сучасних соціально-економічних умовах, які склалися в Україні, педагогічна наука не може залишатися осторонь у розв'язанні питання підготовки професійно мобільних кваліфікованих фахівців.

Одним з основних завдань вищих педагогічних навчальних закладів є підготовка нової генерації педагогічних працівників для роботи в сучасних умовах, найголовнішими рисами яких є: освіченість, комунікативна компетентність, самостійність, професійна мобільність, педагогічна майстерність, професійна зрілість, здатність до творчості, самоорганізації, саморозвитку, освіти впродовж життя. З огляду на це майбутній педагог повинен приймати рішення і відповідати за них, розвивати в собі не тільки професійно значущі якості, але й суб'єктивну готовність до неперервної самоосвіти.

Професійна мобільність виступає невід'ємною складовою професіоналізму майбутнього фахівця, визначає механізм адаптації особистості й забезпечує узгодженість окремих ланок професійного розвитку, уміння пристосуватись до сучасних умов праці. Передусім професійна мобільність тісно пов'язана з усвідомленням особистістю необхідності навчатися впродовж усього життя, що співзвучне актуальній освітній парадигмі - педагогічній акмеології, що вивчає професійне становлення педагога, досягнення ним вершин професіоналізму у фаховій підготовці.

Е. Гінзбург виокремив три періоди професійного становлення особистості:

перший - передпубертатний період вибору професії здійснюється на підставі власної фантазії особистості (діти до 11 років життя);

другий - період вибору в підлітковому віці (від 11 до 17 років життя). Його структуровано на підперіоди, що виступають основою професійного самовизначення:

підперіод зацікавлень;

підперіод здатностей;

підперіод ціннісних орієнтацій;

підперіод перехідний (комбінаторний);

третій - період реалістичного вибору (від 17 років до ранньої дорослості), що психологічно структуровано й поділено на три підперіоди:

розвідка (пошук професії);

кристалізація (визначення певної зони професійної діяльності);

спеціалізація (визначення конкретної професії) [2, 43-52].

Поняття мобільності синонімічне за своїм значенням до таких термінів, як "розвиток", "становлення", "соціалізація", оскільки вони відображають динаміку соціальних змін. Процес становлення особистості не є абстрактним. Особистість - це завжди творіння певної епохи і соціокультурного контексту.

Відомий педагог Й. Песталоцці визначав мобільність як гнучку пристосовність і ставив її в один ряд з такими якостями, як слухняність і "податлива скромність", які вважав найважливішими знаннями, що повинні бути дані людині [4].

За визначенням Ю. Дворецької, професійна мобільність особистості, як механізм її адаптації, взаємопов'язана з процесом суб'єктного становлення особистості й має різні рівні виразності, що корелюють із такими характеристиками суб'єкта, як активність, самодетермінація, саморегуляція, саморозвиток, самовдосконалення [3, 4].

Подібне визначення професійної мобільності знаходимо й у С. Савицького, який розглядає її в контексті професійної адаптації. Професійна адаптація (мобільність) означає процес пристосування (звикання) людини до змісту, умов, організації, режиму праці та до колективу. Успішна адаптація є одним з показників обґрунтованості вибору або підбору професії. Вона сприяє розвитку позитивного ставлення робітника до своєї діяльності, зближенню суспільної й особистої мотивації праці. Отже, про наявність професійної мобільності у фахівця свідчать його здібності успішно виконувати різні види діяльності й адаптуватися до нових умов їхньої реалізації [1, 28].

Л. Сушенцева тлумачить професійну мобільність як складне, інтегративне, багатофакторне утворення, що забезпечує розвиток особистості через сформованість ключових, загальнопрофесійних компетенцій, самореалізацію особистості як у професії, так і повсякденному житті (є результатом діяльності), та процес перетворення особистістю як самої себе, так і професійно-життєвого середовища [7, 26].

Професійну мобільність визначають на рівні:

особистісних якостей (адаптивність, комунікативність, самостійність, пристосовність, цілеспрямованість, ціннісні орієнтації, соціальна пам'ять, критичне мислення, здатність до самопізнання, саморозвитку, самоосвіти, соціальна рухливість);

характеристик діяльності (рефлексивність, креативність, проективність, прогнозування, цілепокладання, гнучкість, пластичність);

процесів перетворення власної особистості, діяльності навколишнього середовища.

Професійна мобільність передбачає відкритість людини стосовно нового, упевненість у своїх силах у процесі його засвоєння; широту і багатогранність мислення, здатність переходити від одного способу діяльності до іншого, адекватно оцінювати свої результати.

Професійна мобільність відіграє важливу роль у сучасному суспільстві, адже вона прямо пов'язана з професійною освітою людини й передбачає високий рівень узагальнених професійних знань, що дозволяють швидко орієнтуватися у професії, бути конкурентоспроможним на ринку праці, готовим до підвищення кваліфікації, перекваліфікації та самоосвіти. Тобто для того, щоб майбутній педагог був професійно мобільним, йому необхідно володіти певним набором компетенцій, що характеризу ють його як особистість і як професіонала в обраній галузі. Цілком слушною є думка Р. Пріми стосовно того, що професійну мобільність педагога доцільно розглядати як: "підґрунття ефективного реагування особистості на "виклик" сучасного суспільства, своєрідний особистісний ресурс, що лежить в основі дієвого перетворення суспільного довкілля і самого себе в ньому; системне багатогранне явище, що вимагає інтегрованого, міждисциплінарного підходу щодо дослідження; внутрішній (мотиваційно-інтелектуально-вольовий) потенціал особистості, що є підгрунтям гнучкої орієнтації і діяльнісного реагування в динамічних соціальних і професійних умовах відповідно до власнимх життєвих позицій; забезпечує готовність до змін і реалізацію цієї готовності у своїй життєдіяльності (готовність особистості до сучасного життя з його багатоаспектними чинниками вибору); детермінує професійну активність, суб'єктність, творче ставлення до професійної діяльності, особистісного розвитку, що сприяє ефективному розв'язанню фахових проблем" [6].

Професійно-мобільному педагогу мають бути притаманні якості, зокрема: професійні (здатність реалізовувати себе в умовах динамічності соціального життя, відчувати себе соціально-компетентною особистістю; орієнтація на оволодіння поліфункціональними вміннями в умовах нестабільності в державі; готовність до гнучкої переорієнтації в реальних професіях; володіння іноземними мовами на рівні професійного та ситуаційного спілкування) та особистісні (комунікативна культура; оптимізм, віра у свої сили тощо).

Педагогічними умовами успішного формування майбутнього професійно мобільного фахівця є: інтеграція фундаментальних і спеціальних знань у підготовці майбутнього педагога; упровадження в навчально-виховний процес ВНЗ інноваційних педагогічних технологій; формування ключових компетенцій випускників у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Важливо використовувати в навчально-виховному процесі ВНЗ нетрадиційні форми і методи навчання (психолого-педагогічний консиліум, семінар, тренінги) та оригінальні методики підвищення професійної компетентності майбутніх педагогів. Доцільним бачиться застосування інтерактивних форм (ділових ігор, групових дискусій тощо), що дозволяють студентам не просто відтворити засвоєні знання, а й сформувати пізнавальну активність, розвинути вміння мобілізувати необхідні творчі здібності й реалізувати себе, зробивши власний вибір. Крім того, ідеться про підвищення доступу студентів до найрізноманітніших джерел навчальної інформації (інформаційних ресурсів), у тому числі з предметів, що не входять у навчальні плани ВНЗ. Вважаємо за необхідне розширити обсяг науково-дослідницьких робіт із перспективами і реальним упровадженням їх результатів у виробничу педагогічну практику початкової школи.

Сучасний учитель має працювати за новими педагогічними технологіями, здійснювати науково та педагогічно обґрунтований вибір навчальної програми, відповідних до неї дидактичних засобів, підручників та посібників, розробляти таку методичну систему навчання з предмета або циклу дисциплін, щоб не тільки давати знання, а й навчати самостійно мислити, проявляти інтерес в учнів до творчого пошуку, реалізувати змістовний аспект викладання певного предмета, який передбачає забезпечення відповідності ступеня освіченості учня вимогам сучасного рівня розвитку науки і практики. Він повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання, і застосовувати їх у конкретних навчальних та життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

На наше переконання, сьогодні слід забезпечити підготовку:

педагога-науковця, який проявляє самостійність та ініціативність у роботі; відображає в навчальному матеріалі, що викладає, нові наукові ідеї, відкриття та теорії; використовує у професійній діяльності методи, що сприяють розвитку творчої активності учнів; здатний на високому рівні реалізувати завдання навчання, виховання й розвитку; володіє навичками науково-дослідницької роботи;

педагога-дослідника, який спрямовує власну педагогічну діяльність на нові досягнення науки; володіє методами наукового пізнання; спілкується з ученими та педагогами-новаторами для ознайомлення з передовим досвідом роботи, інноваційними технологіями; конструктивно сприймає нові ідеї; має системне мислення, що виявляється в цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати перспективу свого подальшого професійного та загального розвитку, шляхи його досягнення;

педагога-новатора, здатного по- новому організувати навчальний процес, що спрямовується на розвиток креативності і лабільності мислення учнів; уміло підготувати випускників, які вільно володіють іноземною мовою й комп'ютерними технологіями;

педагога-психолога, спроможного бачити в учневі передусім людину з усіма її особливостями, бажаннями й проблемами, і лише потім учня як суб'єкта навчально-виховного процесу;

педагога-комунікатора, який реалізує у своїй діяльності потребу в спілкуванні, відрізняється спеціальними професійними якостями і здібностями, що сприяють успішній інформаційній взаємодії, спрямованій на вирішення конкретних педагогічних завдань, стимулювання позитивних емоцій у співрозмовника;

педагога-адаптатора, здатного допомогти учням пристосуватися до умов сучасного соціокультурного суспільства;

педагога-організатора, який володіє навичками менеджера для управління учнівським колективом.

Висновки. Отже, з огляду на зазначене можна зробити висновок, що сьогодні формується єдиний освітній простір, який сприятиме зростанню мобільності студентів і забезпечить успіх в обраній професії, покращить систему працевлаштування випускників ВНЗ. Виклики суспільства й ос віти спрямовують педагога на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу сучасної школи.

Перспективи подальшого дослідження . Перспективним залишається подальший розвиток загальнотеоретичних питань професійної мобільності майбутніх педагогів і практики підготовки мобільних педагогічних фахівців в умовах вищого навчального закладу.

Література

мобільність педагог навчальний заклад

1. Ващенко І.В. Стадії соціалізації в процесі становлення особистості / І.В. Ващенко, К.О. Ковалюк // Науковий вісник Чернівецького ун-ту.: зб. наук. праць. - Вип. 447-448: Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧНУ, 2009. - С. 82-84.

2. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения / М.Р. Гинзбург // Вопросы психологии. - 1994. - № 3. - С. 43-52.

3. Дворецкая Ю.Ю. Психология профессиональной мобильности личности: дис. ...канд. псих. наук: 19.00.01 / Юлия Юрьевна Дворецкая. - Краснодар, 2007. - 143 с.

4. Песталоцци Й.Г. Педагогическое наследие : переводы / Йоган Генгрих Песталоцци. - М.: Педагогика, 1989. - 412 с.

5. Пілецька Л.С. Професійна мобільність особистості: соціально-психологічний аспект: [монографія] / Л.С. Пілецька. - Луганськ: Ноулідж, 2014. - 220 с.

6. Пріма Р.М. Формування професійної мобільності майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика : [монографія] / Р.М. Пріма; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Д.: ІМА-прес, 2009. - 368 с.

7. Сушенцева Л. Проблема професійної мобільності у контексті міждисциплінарного підходу / Л. Сушенцева // Теорія і методика професійної освіти. - 2011. - N 1. - С. 3-11.

Размещено на Allbest.ru