Інноваційність, інтегративність і технологічність інтерактивного навчання у підготовці майбутніх соціальних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Кафедра педагогіки та психології професійної освіти

Інноваційність, інтегративність і технологічність інтерактивного навчання у підготовці майбутніх соціальних працівників

аспірант, старший викладач

Хоменко-Семенова Леся Олексіївна

Анотація

У статті висвітлюються проблеми впровадження інтерактивного навчання в навчально-виховний процес підготовки майбутніх соціальних працівників.

Ключові слова: інноваційність, інтегартивність, інтерактивне навчання, соціальний працівник, соціальна робота, педагогічний процес.

Аннотация

В статье рассматриваются проблемы внедрения интерактивного обучения в учебно-воспитательный процесс подготовки будущих социальных работников.

Ключевые слова: инновационность, интегративность, интерактивное обучение, социальный работник, социальная работа, педагогический процесс.

Annotation

The problems of the introduction of interactive learning in the educational process of the preparation of future social workers.

Keywords: innovation, integrative, іnteractive learning, social worker, social work, educational process.

Актуальність. Інноваційно-технологічні процеси у вищому навчальному закладі передбачають застосування окремих інтерактивних методик і технологій у підготовці фахівців. Однак, ці процеси досі не розглядалися як інтегративна система, як поступовий, систематичний процес використання засобів інтерактивних технологій у підготовці майбутніх соціальних працівників від початку навчання і до отримання диплома. Відтак виникає необхідність вивчення й урахування теоретико-методологічних і процедурно-методичних основ інтерактивного навчання, що є системою загальних методичних принципів упровадження інтеракцій у вищій школі. Невирішеними частинами загальної проблеми залишилися теоретичні та методичні засади впровадження засобів інтерактивних технологій у навчально-виховний процес підготовки соціальних працівників.

Аналіз наукових досліджень. Уже з 90-х років ХХ ст. динамічно розвиваються і проводяться ґрунтовні дослідження теоретичних аспектів педагогічних технологій інтерактивного навчання та шляхів їх практичного впровадження. Зокрема, cучасні інтерактивні технології навчання як складник навчально-виховного процесу досліджували Л. Ампілогова, І. Войтова, Л. Годкевич, І. Ігошина, Л. Пироженко, М. Кларін, Є. Козіна, Н. Коломієць, О. Комар, Л. Павлова, О. Пометун, В. Скрипник, Н. Суворова, U. Staudinger & P. Baltes та ін.

У світлі нашого дослідження привертають увагу дослідження проблем активного навчання, поєднання групових та індивідуальних форм навчальної діяльності студентів. Особливої значущості набувають розробки методик застосування інтерактивних технологій для вищої школи. Цією проблемою займалися вітчизняні дослідники Л. Артемова, К. Гіря, Т. Дуткевич, І. Осадченко. І. Підласий написав інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти; О. Пометун диференціювала активні й інтерактивні методи навчання й уклала «Енциклопедію інтерактивного навчання», пов'язавши застосування інтерактивних технологій з проведенням занять на сучасному рівні; М. Скрипник дає тлумачення основним поняттям і методам інтерактивного навчання.

Метою статті є визначення особливостей використання інтерактивних технологій як оптимального навчального середовища для підготовки майбутніх соціальних працівників.

Результати аналізу наукових джерел вказують на те, що серед спектру педагогічних інновацій об'єктом і предметом психолого-педагогічних досліджень багатьох авторів є технології інтерактивного навчання, оскільки «інтерактивні підходи сьогодні є найбільш ефективними, бо ставлять того, хто шукає знань, в активну позицію їх самостійного освоєння... і шукача істини» [5, с. 225]. інтерактивний навчання соціальний працівник

Термін «інтерактив» (з англ. Interact, де «inter» - взаємний і «act» - діяти) вживається в розумінні здатності до взаємодії. Сутність цієї інноваційної технології полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників. Вважається, що «розвитковий навчальний процес у контексті діалогу - це активна взаємодія та спілкування його учасників, тобто інтеракція» [2, с.15].

Інтенсивне використання інтерактивних технологій в освіті, які ґрунтуються на активній міжособистісній взаємодії, започатковано в 90-х роках ХХ ст. І хоча сучасні інтерактивні технології належать до інноваційного навчання, їхні історичні джерела можна відшукати ще в Стародавній Греції. Зокрема, діалоги Сократа (470-399 до н.е.) з учнями відображають сутність «мистецького дотику до особистості», адже великому філософу вдавалося не лише впливати на своїх співрозмовників, але й включати їх у дискусію, стимулювати їхню мисленнєву діяльність, навчати здійснювати самокорекцію.

Оскільки інтерактивне навчання передбачає вияв активності учасників педагогічного процесу, то використання активних методів можна вважати обов'язковою складовою інтерактивних технологій. Однак, сутність активних методів не завжди визначалася однозначно в педагогіці. На початку ХХ століття групу методів активного навчання становили активно-трудовий, дослідницький, практичний, лабораторний, евристичний, проектний та ін. Розуміння способів включення учнів і студентів у активну діяльність на основі діалогічної взаємодії трансформувалося у визначення методів інтерактивного навчання. Здійснюючи історичний екскурс у дослідження інтерактивного навчання, О. Пометун зазначає, що термін «інтерактивна педагогіка» увів німецький дослідник Г. Фріц у 1975 році [7, с. 13]. Вважається, що аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник діалогічної взаємодії «змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її, що дає змогу говорити про інтерактивні методи як процес інтерактивного виховання» [6, с. 11].

На межі 80-90-х років ХХ ст. з'явилася нова хвиля зацікавленості активними методами навчання, до яких відносили на той час, такі методи, що стимулювали пізнавальну активність і самостійність учнів або студентів на всіх етапах процесу навчання. Серед основних активних методів називались: самостійна робота, проблемні та творчі завдання, різні варіанти (моделі) комунікативних технологій співпраці з добре організованим двостороннім обміном інформації на основі діалогічної взаємодії.

Особливої уваги заслуговують дослідження, котрі обґрунтовують доцільність та ефективність застосування інтерактивних технологій у підготовці майбутніх соціальних працівників. Зокрема, інтерактивні методи професійного розвитку менеджерів соціальної роботи визначала Н. Карпенко. Соціально-психологічні особливості професійної інтеракції в соціальній роботі були предметом дисертаційного дослідження Т. Сили і розглядалися в таких аспектах:

- у межах теорії обміну як пошук винагороди або уникнення покарання за свої дії в ході інтеракції;

- у символічному інтеракціонізмі як особливості інтерпретації людьми значень подій буття, а також як рольова поведінка взаємодіючих індивідів;

- у теоріях, що розвинулись на основі символічного інтеракціонізму, підкреслюється значимість цінностей та смислів, якими людина наділяє ті чи інші процеси в ході взаємодії, а також роль стереотипізації у соціальних взаємодіях;

- у феноменологічному напрямку акцент робиться на основі тлумачення минулого інтерактивного досвіду в ході прояву людиною своєї індивідуальності у повсякденному житті;

- у діалогічному підході взаємодія виводиться із інтерсуб'єктивності свідомості, тобто із внутрішнього діалогу “Я-Інший”;

- у теорії інтерактивної свідомості взаємодія розглядається на рівні контакту когнітивних структур особистості.

Основна ідея усіх згаданих досліджень полягає в тому, що інтерактивне навчання є інструментом освоєння нового досвіду, а навчання на основі гри та дискусії визначається як інновація у світовій педагогіці. Водночас, інтерактивне навчання характеризується як технологія співпраці, складова процесу трансформації освіти, що спрямовується на формування гуманістичних цінностей особистості, є засобом активізації самовиховання і самоосвіти студентів ВНЗ, навчанням у дії, що спрямовує на формування життєвих навичок.

Фахова підготовка майбутніх працівників соціальної сфери, що ґрунтується на впровадженні інтерактивного навчання, має сприяти реалізації особистісно-позиційного підходу, розвитку самосвідомості, самоорганізації, самовдосконаленню, саморозвитку, самоосвіті і самовихованню студента [1]. Адже він буде одержувати знання в процесі власної пізнавальної активності, що сприяє досягненню професійної ідентичності, підвищенню впевненості в собі, розвитку професійної компетентності та власної гідності, побудові адекватного образу успішного професійного майбутнього з виявленням та актуалізацією власних професійних ресурсів, їх корегуванням, яке здійснює реальність. Науковці зазначають, що використання інтеракцій обумовлює інтерактивність навчального процесу і спрямовується на стимулювання природної активності студентів, а саме:

- розумової, котра реалізується в інтенсивності логічного мислення, генеруванні ідей, висловлюванні пpипущень, пpоектуванні, конструюванні, моделюванні, дослідженні, виявленні творчої уяви, зосередженості, уваги, спостережливості, здійсненні аналітико-синтетичних операцій;

- емоційної, що знаходить відображення в появі емоційної напруги, переживаннях, формуванні впевненості у собі;

- соціальної, що полягає в імітації виконання соціальних ролей, обміні думками, у власних судженнях і висновках, особистому ставленні до фактів, явищ і діяльності на основі критичного мислення, у сформованості гуманістичних цінностей, комунікативної компетентності;

- активності в самостійній практичній діяльності - спочатку в умовах навчання, а в майбутньому - в умовах виконання професійних функцій.

Передбачається, що всі зазначені фактори виявлення природної активності спонукатимуть студентів до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення, формування професійної ментальності, що має особливу значущість для фахівців соціальної сфери, котрі в процесі професійної діяльності постійно перебувають у міжособистісній взаємодії з клієнтами.

Інтегративний характер інтерактивного навчання, яке вбирає в себе елементи багатьох інновацій, спрямованих на активізацію навчально-пізнавальної, самостійної, комунікативної діяльності на основі посиленої міжособистісної взаємодії, характеризує його як інноваційний процес і визначає основний напрямок педагогічних трансформацій: «зміни технології від «вбивання знань» до організації самоосвіти студента» [4, с. 93]. Адже приєднання до Болонської декларації зумовило необхідність розширення й активізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів для «формування особистості, здатної до саморозвитку в процесі професійного навчання» [384, c. 94].

Метою інтерактивного навчання у ВНЗ є створення викладачем таких умов професійної підготовки, за яких кожен студент відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, зреалізованість природного потенціалу, самостійно здобуватиме знання й конструюватиме власну професійну компетентність у процесі фахового зростання, яку можна відповідно продіагностувати. Будь-яка інтерактивна взаємодія має відповідати навчальним, методичним, організаційно-технічним, психологічним вимогам, що потребує обґрунтування науково-методологічних засад і методики впровадження інтерактивних технологій у вищій школі.

Узагальнюючи спрямованість інтерактивного навчання його можна розглядати з різних підходів - як: діалектичний процес; навчання, що одночасно характеризується інформаційним та операційним наповненням; сукупність методів, що мають загальноосвітній, соціально-психологічний, педагогічний, культуротворчий зміст; навчання, що ґрунтується на асоціативно-рефлекторному механізмі засвоєння знань, умінь і навичок; антропоцентричне, соціогенне явище за основним фактором розвитку й відношенням до особистості; інноваційний процес, за умов якого заняття проводяться в активних формах проблемно-діалогічного навчання - проблемної лекції, семінару, брейн-стормінгу, психодрами, диспутів, дебатів, діалогів, полілогів, прес-конференції, ділової та дидактичної гри, інсценування, тренінгів тощо.

Враховуючи результати досліджень проблем упровадження сучасних інтерактивних технологій у ВНЗ, ми дійшли висновку, що викладачам необхідно дотримуватись певних вимог у їх застосуванні, а саме:

- визначати критерії ефективності цієї інноваційної методики навчання, що відображає діяльнісний підхід до модернізації підготовки майбутніх фахівців;

- дотримуватись відповідності віковим особливостям студентів і вибирати такі інтерактивні методики, котрі будуть оптимальними для навчання у вищій школі;

- враховувати високу ефективність інтерактивної взаємодії в педагогічній практиці;

- застосовувати лише ті інтерактивні методи й техніки, що відповідатимуть поставленим цілям та завданням особистісного розвитку студентів і підготовки майбутніх фахівців;

- використовувати інтерактивні методи за умови систематичності та доступності у їх застосуванні;

- брати до уваги, що інтерактивні методики повинні мати розвивальний характер.

Усе це визначає сьогодні стратегію та тактику побудови сучасної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у вищому навчальному закладі і створення викладачами комплексу оптимальних умов для саморозвитку студентів, їх самореалізації в умовах інтерактивного навчання. Адже використання інтерактивних методів надає можливість студентам випробувати свої професійні здібності та вміння на практиці в процесі активної участі у професійно спрямованих інтеракціях. Тому підготовка майбутніх соціальних працівників потребує організації таких педагогічних ситуацій, які відображають можливу взаємодію між фахівцями соціальної роботи та їх клієнтами, а саме: безпосередню міжособистісну комунікацію, найважливішою особливістю якої визнається здатність людини “приймати роль іншого”, уявляти, як його сприймає партнер у спілкуванні або група і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати власні дії, що сприятиме особистісному і професійному зростанню майбутнього соціального працівника [3].

Висновки

Використання інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників сприятиме не лише вдосконаленню процесу фахової освіти студентів та кращому засвоєнню теоретичного програмового матеріалу, але й загальному розвитку майбутніх працівників соціальних служб, наданню кожному з них оптимальних можливостей для особистісного становлення і розвитку в плані самовизначення, самореалізації та формування професійної культури.

Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку ми вбачаємо у глибшому аналізі інтерактивної педагогічної взаємодії та розробці спеціальних інтерактивних методик для фахової підготовки майбутніх соціальних працівників.

Список використаної літератури

1. Кузікова С. Б. Інтерактивні методи як засіб активізації самовиховання і самоосвіти студентів ВНЗ / С. Б. Кузікова // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. - Умань : УДПУ ім. П. Тичини, 2007. - Вип. 19. - С. 17-23.

2. Мельник В. В. Інтеракція в освітньому процесі: технологія організації / В. В. Мельник // Управління школою. - 2006. - № 23 (133). - С. 15-35.

3. Мельничук І.М. Теорія і практика професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій : монографія / І.М. Мельничук. - Тернопіль : Економічна думка, 2010. - 326 с.

4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу : документи і матеріали : (травень-грудень 2004 р.). Ч.2. / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін. ; під ред. В. Г. Кременя. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, 2004. - 202 с.

5. Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології : інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / І. П. Підласий. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2004. - 616 с.

6. Пометун О. І. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / О. І. Пометун // Шлях освіти. - 2004. - № 3. - С. 10-15.

7. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. - К., 2007. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru