Стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.629.73-057.86

Стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів

Лаврухіна Тетяна Василівна

Анотація

Стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів

Лаврухіна Тетяна Василівна, аспірантка кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету.

У статті представлені результати аналізу стану сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів.

Ключові слова: авіаційний диспетчер, комунікативна компетентність, професійна підготовка, диспетчер обслуговування повітряного руху, комунікативні вміння та навички, начальна мотивація, спілкування.

Аннотация

Состояние сформированности коммуникативной компетентности будущих авиационных диспетчеров

Лаврухина Т.В.

В статье представленные результаты анализа состояния сформированности коммуникативной компетентности будущих авиационных диспетчеров.

Ключевые слова: авиационный диспетчер, коммуникативная компетентность, профессиональная подготовка, диспетчер обслуживания воздушного движения, коммуникативные умения и навыки, начальная мотивация.

Annotation

State of formed of communicative competence of future aviation controllers Summary

In the article the presented results of analysis of the state of formed of communicative competence of future aviation controllers.

Key words: aviation controller, communicative competence, professional preparation, controller of maintenance of air motion, communicative abilities and skills, initial motivation, intercourse.

Вступ

Постановка проблеми та її актуальність. У документах з модернізації української вищої освіти зафіксовано положення про те, що "вища професійна освіта повинна формувати цілісну систему універсальних знань, умінь, навичок, а також досвід самостійної діяльності та особистої відповідальності" [1]. Це положення є актуальним і у професійній підготовці майбутніх фахівців управління повітряним рухом, яких потрібно підготувати до життя та професійної діяльності у високотехнологічному сучасному конкурентному світі.

Проблема вдосконалення професійної підготовки авіаційних спеціалістів (пілотів, авіаційних диспетчерів, бортінженерів, борт-провідників тощо) постала з початку існування авіаційної галузі та існує у продовж всього історичного її розвитку, а актуальність проблеми формування комунікативної компетентності авіаційних диспетчерів з'явилась із винаходом та впровадженням радіозв'язку у авіаційну галузь.

Актуальність проблеми мовленевої підготовки авіаційних диспетчерів взаємопов'язана із традиційністю, оскільки, відповідно до розвитку авіаційної галузі, стає складно оцінити та сформувати остаточне вирішення проблеми комунікативної підготовки авіаційних диспетчерів.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемі. На сьогодні існує ряд наукових досліджень, що висвітлюють та пропонують вирішення проблем професійної підготовки авіаційних фахівців зокрема, дослідження методів формування професійно важливих умінь та навичок (Щербіна С.), висвітлення проблеми іншомовної підготовки авіаційних диспетчерів (Кміт Є.), професійна діяльність інструкторів з підготовки авіаційних диспетчерів (Буцик І.) тощо. Зазначимо, що проблема мовної підготовки авіаційних диспетчерів досліджувалась протягом десятиріч, але дослідження формування комунікативної компетентності авіаційних диспетчерів залишається не вивченою, а отже і відкритою на сьогодні. Важливими для нашого наукового дослідження можна назвати роботи відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у вирішення проблем вдосконалення та формування комунікативної компетентності різних фахівців. У їх число включено напрацювання Боброва В., Ващенка Н., Лузік Є., Каніщенка А., Левочко М., Лоркитяна Е. (розробка форм і методів вищої освіти, координування необхідних програм з урахуванням місцевих умов, специфіки районів і регіонів); Земцової А. (педагогічні технології в освіті); Олейникова О. (проблеми реформування професійної освіти в Україні). Водночас, відправною точкою дослідження можна вважати здобутки та роботи відомих вітчизняних вчених у галузі підготовки авіаційного персоналу: Буцик І., Кміт І., Пухальська Г., Тарнавська Т., Харченко В., Щербіна С. та інші.

Мета статті. Визначити стан сформованості комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукової [2;3;4;5] літератури констатує проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів, що пов'язані з розбіжностями у визначенні поняття комунікативна компетентність, відсутність єдиної структури комунікативної компетентності та відсутність певного єдиного діагностичного інструментарію, який дасть змогу визначити рівень сформованості комунікативної компетентності фахівців авіаційного профілю. Це пов'язано з тим, що комунікативну компетентність необхідно формувати відповідно до професійної діяльності фахівців.

Експериментальною базою щодо визначення сформованості комунікативної компетентності проводилась на базі Національного авіаційного університету. Дослідженням були охоплені 80 студентів-авіадиспетчерів третього та четвертого курсів за напрямом підготовки 070102 "Аеронавігація", кваліфікація 3144 "Диспетчер обслуговування повітряного руху", протягом навчального 2012 р.

У цілому розроблена комплексна методика констатувального експерименту стала основою для визначення загального рівня комунікативної компетентності майбутніх фахівців управління повітряним рухом, виявлення суперечностей означеного процесу, з'ясування умов, які впливають на її результативність.

У ході констатувального етапу основним завданням було отримання інформації про:

1) загальні знання, сутність та структуру комунікативної компетентності, що має безпосереднє відношення до професійної діяльності авіаційного диспетчера;

2) загальний стан професійної підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів;

3) мотиваційну спрямованість майбутнього авіаційного диспетчера у прагненні отримати професійні знання;

4) комунікативні здібності та уміння, які реалізуються через сформовану готовність та здатність до діяльності.

Для досягнення поставлених завдань констатувального експерименту було обрано наступний інструментарій:

1) педагогічне анкетування;

2) методика "Мотивація навчання у вузі" Т.І. Ільїной;

3) методика КОЗ (з вивчення комунікативних і організаторських схильностей особистості);

4) методика "Тест на оцінку самоконтролю у спілкуванні" (Марион Снайдер)

На першому етапі констатувального експерименту проводилось педагогічне анкетування за допомогою авторської анкети з метою вивчення уявлень студентів про важливі комунікативних умінь, що мають бути притаманні авіаційному диспетчеру під час його професійної діяльності. За допомогою авторського варіанту анкети, що складалася з 5 запитання, нами вивчались: актуальність комунікативної компетентності для діяльності авіаційного диспетчера; самооцінка комунікативних вмінь та навичок які необхідні для майбутньої професійної діяльності студентів-авіадиспетчерів; актуальність комунікативної компетентності для виконання професійних функцій авіадиспетчера; вивчення сфер, у яких студентам-авіадиспетчерам виникають труднощі під час спілкування.

Авторська анкета включала тестові завдання. Так, на запитання "Чи є важливими комунікативні вміння і навички для Вашої майбутньої професійної діяльності" 98 % студентів відповіли "Так, дуже важливі" і 2 % "Швидше так, ніж ні". Також зазначимо, що на питання "Який вид комунікації, на Вашу думку, є актуальним для Вашої професійної діяльності?" 81,25 % вважають вербальну комунікацію більш актуальною ніж невербальну комунікацію; 5 % розглядають невербальну комунікацію як основну у діяльності авіаційного диспетчера і лише 1,25 % вважають, що для діяльності авіадиспетчера важлива як вербальна так і невербальна комунікація. У наступному запитані ми запропонували студентам виділити ті функції, яким, на їх думку, притаманна комунікативна компетентність. Так, 82,5 % вважають, що комунікативна компетентність притаманна усім сферам професійної діяльності авіаційного диспетчера. У таблиці 1 наведені комунікативні вміння та навички, яким, на думку респондентів, вони володіють.

Таблиця 1. Комунікативні уміння та навички, яким володіють респонденти

Під час другого етапу констатувального експерименту відбувалось вивчення пізнавальної мотивації студентів-авіадиспетчерів за допомогою авторської анкети та методики, що була розроблена Т. Ільїною "Мотивація навчання у ВУЗі" (результати наведені у табл. 2). Наведена методика містить три шкали оцінювання: "Набуття знань" (прагнення до отримання знань, допитливість); "Оволодіння професією" (прагнення оволодіти професійними знаннями та сформувати професійно важливі якості); "Отримання диплому" (прагнення придбати диплом при формальному засвоєнні знань, прагнення до пошуку обхідних шляхів при здачі іспитів і заліків).

Таблиця 2. Результати проведення методики "Мотивація навчання у ВУЗі"

Проведене психологічне тестування дало змогу виявити, що, провідним мотивом до навчання студентів (таб.2.3) є отримання диплому 60 %. Водночас, прагнення набувати нових знань також суттєво впливає на мотивацію студентів до навчання 30 %. Це вказує на те, що студенти, усвідомлюючи потребу у вищій освіті, розуміють, як важливо не лише формально отримати диплом, а й по завершенні навчання оволодіти певним набором знань і навичок, що в подальшому знадобляться у майбутній професійній діяльності. З другого боку, спостерігається низький рівень мотивації до здобуття саме професійних знань 10 %, на що можуть впливати неадекватний вибір спеціальності при вступі, усвідомлення невідповідності очікувань студента до навчання на цій спеціальності тощо.

За допомогою авторського варіанту анкети, яка складалася з 5 тестових завдань ми вивчали ставлення студентів: до обраної професії; мотиви вступу до авіаційного ВНЗ; ставлення до навчання у ВНЗ; плани на майбутню професійну діяльність.

На запитання, що стосуються майбутньої професійної діяльності, а саме: "Чи задоволені Ви вибором майбутньої професії" половина студентів (47,5 %) впевнені у своєму виборі професійної діяльності; 10 % опитаних не можуть відповісти на данне питання; 21,25 % студентів-авіадиспетчерів відповіли "Швидше так, ніж ні"; 21,25 % студентів не задоволені вибором майбутньої професійної діяльності.

Аналіз відповідей респондентів щодо виявлення мотивів, які зіграли вирішальну роль при виборі професійної діяльності, дозволив засвідчити наступне: бажання швидко отримати будь-яку професію 8,75 %; моя майбутня професійна діяльність є модною у сучасному суспільстві 7,5 %; прагнення мати високу заробітну плату 26,25 %; можливість швидкого та вдалого кар'єрного росту 5 %; умови працевлаштування 8,75 %; усвідомлення необхідності отримати вищу професійну освіту 20 %; пішов навчатися за порадою батьків 8,75 %; я зацікавлений у отриманні знань та навичок для подальшої моєї професійної діяльності 15 %.

Аналіз відповідей респондентів щодо виявлення мотивів, які зіграли вирішальну роль при виборі професійної діяльності, дозволив засвідчити наступне: бажання швидко отримати будь-яку професію 8,75 %; моя майбутня професійна діяльність є модною у сучасному суспільстві 7,5 %; прагнення мати високу заробітну плату 26,25 %; можливість швидкого та вдалого кар'єрного росту 5 %; умови працевлаштування 8,75 %; усвідомлення необхідності отримати вищу професійну освіту 20 %; пішов навчатися за порадою батьків 8,75 %; я зацікавлений у отриманні знань та навичок для подальшої моєї професійної діяльності 15 %.

У анкеті ми запропонували респондентам вибрати свої плани на майбутнє. Тут відповіді респондентів можна заначити як 50 %/50 %. Так, працювати за фахом планує 51,25 % респондентів. Частота інших відповідей зазначена на рис. 1.

комунікативна компетентність управління повітряний

Рис. 1. Частота відповідей респондентів на питання "Після закінчення ВНЗ Ви сподіваєтесь?"

Аналізуючи результати тестування, а саме, позиції з найбільшими відсотками, можемо зробити такі висновки:

- частина студентів 3-го та 4-го курсів (31,25 %) вагаються або зовсім не задоволені вибором майбутньої професії, що, с свою чергу не може не впливати на їх навчання у ВНЗ;

- 45 % після закінчення ВНЗ не збираються працювати за фаховою спеціальністю;

- 80 % зазначили, що їм не вистачає практичних занять; 15 % зазначили, що рівень професійної підготовки буде удосконалюватися під час трудової діяльності, 5 % вивчають все потрошку, щоб не мати проблем з успішністю;

- 42 % сподіваються знайти іншу роботу; 33 % планують отримати другу вищу освіту, що не буде пов'язана з авіаційною галузю; 19 % планують отримати другу вищу освіту, що також буде пов'язана з авіацією; 6 % планують займатися науковою діяльністю.

- серед основних мотивів вибору майбутньої професійної діяльності переважають: прагнення мати високу заробітну плату (26,25 % респондентів); усвідомлення необхідності отримати вищу професійну освіту (20 % респондентів); зацікавленість у отриманні знань та навичок для подальшої моєї професійної діяльності (15 %респондентів).

На третьому етапі констатувального експерименту були визначені комунікативні уміння та здібності студентів-авіадиспетчерів за допомогою методик: методика КОЗ (вивчення комунікативних і організаторських схильностей особистості), що розроблена В. Синявським і Б. Федоришиним (методика "КОЗ") та тесту "Оцінка самоконтролю у спілкуванні" (по Маріону Снайдеру), що спрямований на вивчення рівню контролю у спілкуванні з іншими людьми. Результати тестів представлені у таблицях 2-3.

Таблиця 3. Результати проведення методики КОЗ

Виходячи з аналізу проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів та дослідження стану її сформованості, нами виявлені основні шляхи виправлення такого становища:

1. Використання сучасної методологічної та теоретичної бази психолого-педагогічних наук щодо процесу формування комунікативної компетентності майбутніх авіаційних диспетчерів.

2. Розробка та впровадження психолого-педагогічних умов успішного формування комунікативної компетентності. Упровадження в навчально-виховний процес контекстного навчання відкриває широкі можливості для подальшої диференціації загального та професійного навчання, усілякої активізації комунікативних, творчих, особистісно-орієнтованих форм навчання.

3. Широке упровадження квазіпрофесійних методів навчання (проведення ігрових занять, ділових ігор та ін.), використання професійно-орієнтованих видів завдань в навчальній діяльності.

Список використаних джерел

1. Проект закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" / Лист МОН України від 18.03.2008 № 1/11-785. - К,: Вид. МОН України з оригінал-макета, Київ. ун-т права Національної академії наук України, 2008. - С. 2-3.

2. Харченко В.П. Застосування еталонних моделей компетенції диспетчерів керування повітряним рухом як засобу оптимізації витрат провайдера аеронавігаційних послуг / В.П. Харченко, В.П. Колотуша, І.В. Колотуша // Вісник НАУ. - 2010. - № 1. - С. 84.

3. Петращук О.П. Предтренажерний етап - єднальна ланка теоретичної та практичної підготовки диспетчерів керування повітряним рухом / О.П. Петращук, С.І. Рудас // Вісник НАУ. - 2010. - № 4. - С. 170-173.

4. Щербіна С.В. Науково-дослідна робота майбутніх диспетчерів міжнародних авіаліній як засіб формування професійних умінь: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 "Теорія і методика навчання з технічних дисциплін" / С.В. Щербіна. - Х., 2001. - 18 с.

5. Харченко В.П. Автоматизація процесу професійного відбору авіаційного персоналу цивільної авіації / В.П. Харченко, Ю.В. Чинченко // Вісник НАУ. - 2006. - № 2. - С. 34.

6. Пітель О.М. Формування готовності майбутніх авіаційних диспетчерів до введення радіообміну англійською мовою / О.М. Пітель // Вісник НАУ. - 2010. - № 2. - С. 192.

Размещено на Allbest.ru