Компетентнісна парадигма в підготовці кадрів для сфери туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

УДК 378.б:338.48

Компетентнісна парадигма в підготовці кадрів для сфери туризму

Степанець Надія Павлівна, викладач

м. Київ

Резюме

У статті на основі теоретичного аналізу сформульоване поняття «професійна компетентність», виявлені групи компетенцій та компетентностей, якими повинен володіти випускник туристичної спеціальності вищого навчального закладу, намічені організаційно-технологічні умови упровадження компетентнісного підходу до процесу підготовки кадрів для туристичної сфери.

Ключові слова: компетентнісний підхід, професійна компетентність, компетенції, організаційно-технологічні умови.

Резюме

В статье на основе теоретического анализа сформулировано понятие «профессиональная компетентность», определены группы компетенций и компетентностей, которыми должен владеть выпускник туристической специальности высшего учебного заведения, намечены организационно-технологические условия внедрения компетентносного подхода процесса подготовки кадров для туристической сферы.

Ключевые слова: компетентносный подход, профессиональная компетентность, компетенции, организационно-технологические условия.

Summary

On the basis of theoretical analysis the author has formulated the «professional competence» concept, has defined the groups of competences and сompetency which the graduate majoring in Tourism should possess, as well as outlined organizational and technological conditions of implementation of the competence approach into the process of students' training.

Key words: competence approach, professional competency, competences, organizational and technological conditions.

Постановка проблеми

Потреба удосконалення системи професійної освіти в туризмі обумовлена соціальним замовленням суспільства, вимогами, які ставляться до випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) роботодавцями і споживачами туристичних послуг, існуючою конкуренцією на ринку праці. На сучасному етапі розвитку вищої освіти серед базових парадигм щодо підготовки кадрів є компетентнісна парадигма, яка спрямована на формування у майбутніх спеціалістів різноманітних, у тому числі й професійних компетенцій. Професійна компетентність стає основним показником вибору претендента на посаду в умовах дуже конкурентного ринку праці. Тому подальше дослідження компетентнісного підходу до підготовки кадрів у вищій школі, зокрема для потреб туризму, який відіграє важливе значення на сучасному етапі в системі галузей сфери послуг, є актуальним і своєчасним.

Аналіз досліджень і публікацій. В умовах формування глобального інноваційного суспільства концептуальні основи щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті перебувають в центрі уваги багатьох міжнародних організацій. Так, головна мета і завдання Програми розвитку ООН у сфері освіти - створення такої моделі сучасної освіти, яка б сприяла формуванню у молоді ключових компетентностей. В офіційних документах ЮНЕСКО («Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні», «Конвенція про технічну та професійну освіту») окреслюється коло тих компетенцій, які повинні стати обов'язковим результатом освіти. У доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI століття наголошується на необхідності удосконалення будь-якої професії, зокрема в контексті набуття компетентності, що дасть можливість молодому спеціалісту справлятися з різними виробничими ситуаціями, багато з яких неможливо передбачити [10].

Питання формування компетентності стали пріоритетними й в державних документах у галузі освіти в нашій країні. Зокрема вони знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти України, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки.

Компетентнісному підходу у підготовці кадрів для різних видів економічної діяльності присвячені сучасні дослідження Г. Костишиної, В. Петрук (технічна сфера); С. Шехавцової, О. Савченко, Я. Кодлюк, Г. Гаврищак, Є. Захаріної, Л. Сущенко (підготовка педагогів), І. Козинець, (економічна сфера), Л. Кайдалової (фармацевтична галузь), В. Лозовецької, І. Саух (туристична сфера), О. Гречишникової, І. Зарубінської (соціальна сфера), В. Бедя, М. Артьомової (духовна освіта) тощо, в яких обґрунтовується актуальність впровадження цього підходу у ВНЗ, виокремлюються шляхи формування ключових компетентностей у студентів, показана роль педагогів в організації навчально-виховного процесу на компетентнісній основі, проаналізовані окремі галузеві стандарти підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з різних спеціальностей.

Говорячи про компетентнісний підхід у вищій школі у цілому, слід зазначити, що його застосування для підготовки спеціалістів туристичної сфери спеціально не досліджувалося, за виключенням окремих видів компетенцій. Проте, саме цей підхід вперше був покладений в основу розробки нових (2010 р.) галузевих стандартів навчання студентів туристичної спеціальності. Тому метою даного дослідження є уточнення і розширення змісту поняття «професійна компетентність» на основі теоретичних узагальнень та виділення загальних й професійно-значущих компетенцій, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу з напрямку підготовки «Туризм».

Виклад основного матеріалу

Проблемі компетентнісного підходу присвячені дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, педагогів, які розглядають його в різних контекстах.

Українські педагоги О. Пометун та В. Химинець під компетентнісним підходом розуміють спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості [11].

На думку О. Гулай компетентнісний підхід визначає результативно-цільову спрямованість освіти, що є його безперечною перевагою над іншими традиційними та інноваційними підходами [3].

Ю. Лебеденко на основі власних досліджень вважає, що у компетентнісному підході відображається зміст освіти, який не ґрунтується на компоненті ЗУН (знань, умінь та навичок), а передбачає виконання важливих ключових функцій, які стосуються різних сфер [7].

У наукових дослідженнях Н. Нагорної компетентісний підхід передбачає такий вид змісту освіти, який не зводиться до знаннєво-орієнтованого компонента, а до цілісного досвіду вирішення життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій [8].

Спираючись на висловлювання вчених, можемо узагальнити, що компетентнісний підхід у вищій освіті - це комплексний підхід до підготовки кадрів, який забезпечує педагогічне цілевизначення, змістові, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, набуття професійних умінь та формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання. Тобто, компетентнісний підхід є широкоаспектним системним підходом проектування, реалізації та результату процесу професійної підготовки студентів.

Це дає можливість виділити основні компоненти туристичної професійної підготовки студентів, що спирається на компетентнісний підхід, серед яких:

· концептуальний, який відображає «ідеологію» даного підходу, спрямовану на формування компетентного в туристичній галузі випускника ВНЗ;

· змістово-процесуальний, який відображає мету професійної підготовки кадрів для туристичної діяльності; зміст навчального матеріалу, відображений як у галузевих стандартах, так й в навчальних та робочих навчальних програмах дисциплін, методи і форми навчання, виховання, розвитку студентів; методи і форми педагогічної діяльності викладача;

· професійний компонент, який відображає рівень сформованості професійних компетенцій студента для роботи в туризмі.

Визначальними категоріями компетентнісного підходу, на яких будується його концепція, змістово-процесуальні та професійні аспекти є поняття «компетентність» та «компетенції». З огляду на завдання даного дослідження, розкриємо співвідношення цих понять більш детально.

Аналіз історичного аспекту дозволив виділити три етапи в теорії розвитку компетентністного підходу до навчання. Так, кінець шістдесятих - початок сімдесятих років ХХ ст. характеризується введенням в науковий апарат поняття «компетенція», а також розмежування понять «компетенція» та «компетентність». Перший етап це початок досліджень різних видів мовної компетенції в галузі лінгвістики; введення поняття «комунікативна компетентність». Так, вперше компетентність, як окреме поняття, розглядав німецький вчений Д. Хабєрман, який використав його як соціологічний термін у контексті теорії мовної комунікації. Американським вченим Д. Хаймсом вжито термін «комунікативна компететність», на думку якого сутність цього концепту полягає у внутрішньому розумінні ситуаційної доцільності мови [1, c. 75].

На другому етапі, (70-90 рр. ХХ ст..) поняття «компетентність» та «компетенція» набуває подальшої конкретизації і розширення через його застосування у теорії та практиці навчання мови, спілкування, а також щодо аналізу професіоналізму фахівців в управлінні, керівництві та менеджменті для різних видів діяльності [5].

Зокрема, загальне визнання в науковому світі отримала теорія комунікативної компетентності Д. Хаймса після вдосконалення деяких його ідей англійцями М. Канейлом і М. Свейном [1, c. 75].

Також, на основі компетентнісного підходу в управлінській діяльності було виділено перелік ключових компетенцій. Так, у роботі Дж. Равена «Компетентність у сучасному суспільстві», опублікованій у 1984 р., дається розгорнуте тлумачення компетентності, а також наведено список 39 компетентностей, особлива увага зосереджена на категоріях «готовності», «впевненості», «здатності», «відповідальності» людини у виконанні професійних завдань [12].

У 80-ті роки поняття «компетентність» значно розширюється й набуває характеру сукупності інтелектуальних, фізичних, політичних, соціальних, моральних і естетичних пізнань, отриманих людиною як у системі освіти, так і з інших джерел, що знаходяться в таких сферах, як навчання, праця, культура, політика, екологія, навколишнє середовище [6]. Усі ці напрями формують компетентність особистості, створюючи умови для всебічного розвитку індивіда.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки (кінець дев'яностих років ХХ ст. по теперішній час) поняття «компетентність» знаходиться в епіцентрі світової думки тому що, воно розкриває якісно нові перспективи розуміння місії школи, життєвих результатів освітньої діяльності. В основі концепції компетентності лежить ідея виховання компетентної людини й працівника, який не лише має необхідні знання, професіоналізм, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання, й бере на себе відповідальність за певну діяльність [16]. На даному етапі розрізняють поняття «кваліфікація» та «компетенція». Нині актуальність поняття «кваліфікація» пов'язана з важливими подіями у системі вищої школи України: підготовка нового Закону України «Про вищу освіту», створення та впровадження Національної рамки кваліфікацій, запровадження Додатку до диплому європейського зразка (Diploma Supplement), затвердження нового класифікатора професій. Професор Рашкевич, експерт із реформування вищої освіти України, підкреслює актуальність сучасного, грамотно сформульованого визначення терміну «кваліфікація» в його освітянському контексті, важливість з точки зору зрозумілості системи наших кваліфікацій вищої освіти в рамках Болонського процесу та створення Національної Рамки Кваліфікацій.

Проте, сьогодні важливо бути не лише кваліфікованим фахівцем, а, передусім, компетентним. Компетентний фахівець відрізняється від кваліфікованого тим, що він реалізує у своїй роботі професійні знання, уміння та навички; завжди саморозвивається та виходить за межі своєї спеціальності, вважає свою професію великою цінністю. Отже, компетентність більш повно розкриває аспекти професійних здатностей та умінь людини, допомагає фахівцеві ефективно вирішувати різноманітні завдання, які стосуються його професійної діяльності.

Зупинимося на аналізі існуючих означень понять «компетенція» та «компетентність». Компетенція в перекладі з латинського слова «competentia» означає коло питань, в яких людина добре обізнана, володіє знаннями та досвідом. Компетентна в певній галузі людина володіє відповідними знаннями та здібностями, що дозволяє їй обґрунтовано судити про цю область та ефективно діяти в ній.

Сучасні тлумачні словники української мови слово «компетентний» трактують як: «той, що має ґрунтовні знання в певній, або якій-небудь галузі; тямущий, знаючий», або той, який має певні повноваження; повновладний, правочинний. У наведених тлумаченнях поняття «компетентний» йдеться про людину, яка володіє відповідною компетенцією, або про заклад, орган управління, що має права для вирішення якогось питання.

Окремі автори розуміють поняття «компетентність» у вузькому значенні. Так, на думку російського вченого Ю. Ємельянова, «компетентність» - це рівень освіти соціальних та індивідуальних форм активності, що дозволяє особі в межах власної здатності і статусу успішно функціонувати в суспільстві [4]. Інший російський вчений В. Огарьов трактує «компетентність» як категорію оціночну, яка характеризує людину як суб'єкта спеціалізованої діяльності, де розвиток здібностей дає можливість виконувати кваліфіковану роботу [9]. У першому випадку автор акцентує увагу на компетентності людини, яка функціонує в соціумі, проте у змісті даного поняття відсутні професійні характеристики. Автор іншого визначення розуміє компетентність лише як стійку здатність до діяльності зі знанням справи, що для загальної компетентності людини є недостатнім. Нашу думку, суб'єктивно розуміє поняття компетентність, й В. Родигіна, оскільки вона вважає, що це не специфічні предметні вміння та навички, навіть не абстрактні загальнопредметні мисленнєві дії чи логічні операції (хоча, звісно, ґрунтується на останніх), а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, сімейного стану - взагалі будь-якій людині» [14 ;c. 32-33].

Російський учений А. Хуторський у своїх дослідженнях чітко розмежовує поняття «компетентність» та «компетенція». Він вважає, що компетенція - включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню до них, а компетентність - це володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності [19]. Отже, А. Хуторський під компетенцією розуміє наперед задану вимогу до освітньої підготовки, а під компетентністю - особистісну характеристику, що уже здійснилася. Проте, автор розглядає компетенції в загальному їх розумінні, без прив'язки до сфери діяльності.

Сутність компетентності як професійної здатності або професійної характеристика людини висвітлена у працях інших авторів. Так, Дж. Равен у зміст поняття «компетентність» вкладає специфічну здатність людини, необхідну для ефективного виконання конкретної діяльності в певній предметній галузі. Ця здатність передбачає наявність у людини загальних і вузькоспеціальних знань, особливого роду предметних навичок, способів мислення, розуміння відповідальності за свої дії [13].

С. Бондар підкреслює, що «компетенція - це здатність розв'язувати проблеми, що забезпечуються не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей» [2, c. 9]. Вчена також наголошує, що «…компетентність - це здатність особистості діяти». При цьому, щоб діяти, людина повинна бути особисто зацікавлена. Тобто, компетентність проявляється лише в органічній єдності з цінностями людини. Автор виділяє цінності як основу будь-яких компетенцій.

Експерти програми «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» («DeSeCo») в рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США й Канади, визначають поняття компетентності як здатності успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання. На думку експертів, компетентності будуються на комбінації пізнавальних відношень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань та вмінь для активної дії.

Аналізуючи різні підходи до основних категорій компетентнісного підходу ми вважаємо, що компетентність є характеристикою особистості, а компетенція це складова цієї характеристики. Варто погодитися з думкою вищезгаданих авторів, що компетентність це характеристика особистості, яка вказує на її здатність виконувати дії, зокрема професійні, розв'язувати професійні проблеми, задовольняти відповідні професійні потреби. При цьому в якості компетенцій виступають знання, розум, досвід, творчі здібності, цінності, емоції тощо. Отже, компетенції відображені у поведінці, діяльності людини, стають її особистими якостями й властивостями.

Теорія і практика демонструє багато варіантів класифікацій компетентностей і компетенцій, серед яких найбільш поширені: особистісні, комунікативні, діяльнісні (автор І. Зимня);

1. ключові, загальногалузеві, предметні (автор О. Пометун);

2. ключові, загальнопредметні, предметні (автор А. Хуторський);

3. уміння вчитися, здоров'язбережувальна, загальнокультурна (комунікативна), соціально-трудова, інформаційна

І. Зимня виділяє групи компетентностей, ґрунтуючись на їх психологічних аспектах. Так, до особистісних автор відносить такі компетентності, що стосуються самого себе як особистості, як суб'єкта життєдіяльності. Комунікативні - це компетентності, які стосуються взаємодії людини з іншими людьми; діяльнісні ті, що характеризують діяльність людини, яка проявляється у всіх її типах і формах.

О. Пометун і А. Хуторський виділяють групи компетенцій з педагогічної точки зору, конкретизуючи їх на рівні освітніх галузей і навчальних предметів для кожного ступеня навчання.

Багато уваги вчені приділяють ключовим компетенція, тому що саме вони обумовлені основними функціями життєдіяльності кожної людини: «формування у людини здібності навчатись і самонавчатись; забезпечення випускникам, майбутнім працівникам більшої гнучкості у взаємовідносинах з працедавцями; закріплення репрезентативності, а, отже, якісно зростаючої успішності (стійкості) в конкурентному середовищі існування».

До ключових компетенцій різними авторами відносяться наведені нижче їх варіації:

· навчальна, соціальна, компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій, економічна (підприємницька), загальнокультурна, валеологічно-оздоровча та громадянська;

· уміння вчитись, соціальна компетентність, загальнокультурна, здоров'язберігаюча, компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій, громадянська компетентність;

· ціннісно-змістова, загальнокультурна, навчально-пізнавальна, інформаційна, комунікативна, соціально-трудова та компетенція особистого самовдосконалення.

Ключові компетентності, на думку науковців, дають можливість особистості ефективно брати участь в багатьох соціальних сферах, що сприяє підвищенню якості суспільства та особистому успіху. Крім того, ключові компетентності виступають індикаторами готовності особистості до активної участі в суспільному житті, а також спрямовують навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі на досягнення професійних освітніх цілей [17].

Отже, ключові компетенції це ті, якими повинен володіти кожний випускник ВНЗ. Їх можна застосовувати в будь-якій сфері діяльності людини, вони носять як освітній (загальнокультурна компетенція), так й психологічний (соціальна компетенція) характер.

В науковій психолого-педагогічній літературі вживають також поняття «професійна компетентність» та «професійні компетенції», надаючи їм важливого освітнього значення. Автори публікацій з даної проблеми по-різному визначають сутність та зміст поняття «професійна компетентність»: як сукупність професійних властивостей (Л. Анциферова); як ступінь сформованості суспільно-практичного досвіду суб'єкта (Ю. Ємельянов); як професійну самоосвіту (А. Маркова); як стійку здатність до діяльності зі «знанням справи» (В. Огарьов); як здатність до власного самовдосконалення і саморозвитку (Т. Браже); як здатність до актуального виконання діяльності (М. Чошанов) тощо.

Українська вчена І. Саух об'єднує вищезгадані значення та визначає поняття «професійна компетентність» як здатність вирішувати проблеми професійного характеру, яка ґрунтується на сукупності предметних знань, навичок, умінь та цінностей, отриманих під час навчання, і сприяє саморозвитку особистості у процесі професійної діяльності [15].

Найбільшого поширення в українській науковій літературі набуло визначення професійної компетентності як «сукупності знань й умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію».

У методичних рекомендаціях щодо розробки складових стандартів вищої освіти професійні компетенції - це ті компетенції (загально-професійні; спеціалізовано-професійні), які можуть мати узагальнений характер, притаманний професіоналу (фахівцю) взагалі або з певного класу (підкласу, групи) професій, а також визначаються вимогами конкретних галузевих освітніх стандартів або (у разі їх відсутності) експертним шляхом за пропозиціями відповідних робочих груп на основі європейських аналогів та кваліфікаційною характеристикою професії працівника.

Підсумовуючи, можна говорити про те, що професійна компетентність - це готовність і здатність випускника доцільно діяти у відповідності з вимогами справи (сфери професійної діяльності), методично організовано і самостійно розв'язувати завдання і проблеми, а також оцінювати результати своєї діяльності (рис 1.). При цьому прояв компетентності оцінюється на основі сформованої у випускника сукупності загальних (ключових) та професійних компетенцій - умінь та його поведінкових реакцій, що проявляються в різноманітних виробничих та життєвих ситуаціях. До загальних компетенцій відносимо інформаційні, комунікативні, загальнокультурні, ціннісно-смислові, компетенції особистісного удосконалення. Професійні компетенції складаються зі знання і розуміння - наприклад, теоретичних знань з туризму, здатності їх розуміти; знань про те, як діяти - практичне та оперативне застосування знань і вмінь до конкретних виробничих (професійних) ситуацій; знань про те, як взаємодіяти з іншими людьми в процесі своєї професійної діяльності.

На нашу думку у формуванні професійних компетенцій вирішальну роль відіграє зміст освіти, а також освітнє середовище вищих навчальних закладів, організація навчально-виховного процесу, освітні технології, самостійна робота студентів, їх практична підготовка.

Ознайомлення з практикою упровадження компетентнісного підходу у ВНЗ, зокрема для підготовки кадрів туристичної сфери, дозволило виявити окремі недоліки в його реалізації. По-перше, цей підхід недостатньо відображений в освітньо-професійній програмі (ОПП), насамперед він ототожнюється лише з її структурою.

Рис 1. Професійні компетентність та компетенції

Незважаючи на те, що компетентнісний підхід знайшов відображення у новому галузевому стандарті (2010 р.), компетенції в ньому сформульовані досить абстрактно і загально, до того ж усі вони розкидані по дисциплінам і циклам дисциплін, що ускладнює діагностику їх сформованості у студентів. В навчальних і робочих навчальних програмах дисциплін подається тематичний зміст, а не опис цілей та результатів. А в якості результатів з більшості дисциплін називаються окремі уміння, які слід оцінювати, без зазначення конкретної компетенції, на формування якої спрямована навчальна дисципліна.

На нашу думку, для успішного упровадження компетентнісного підходу у процесі підготовки студентів туристичної спеціальності необхідно:

• створити міжвузівські групи щодо розробки професійних компетенцій;

• проводити тренінги з проблеми впровадження компетентнісного підходу до формування змісту професійної туристичної освіти;

• започаткувати і проводити семінари за для обміну досвідом впровадження зазначеного підходу;

• підготувати інформаційні матеріали, навчальні і методичні посібники для викладачів і студентів щодо реалізації галузевого стандарту, заснованого на компетентнісній парадигмі;

• обговорити результати розробки моделі спеціаліста для туризму на семінарах і круглих столах із залученням роботодавців і фахівців Державного агентства з туризму і курортів.

Дотримання перелічених організаційно-технологічних умов будуть сприяти інтенсифікації процесу формування професійної компетентності у студентів.

професійний компетентність випускник туристичний

Висновки

Проведене дослідження дозволяє констатувати, що компетентнісний підхід у вищій школі спрямований на формування та розвиток ключових та професійних компетенцій особистості. Компетентність - це результат підготовки особистості для виконання діяльності в певній професійній сфері, який визначається необхідним обсягом і рівнем знань, умінь та досвіду. Компетентним можна стати, опановуючи певні компетенції і реалізуючи їх в конкретній діяльності.

Основними умовами модернізації системи підготовки кадрів для туризму на основі компетентнісної парадигми є оптимізація змісту освіти, розробленого на компетентнісній основі; запровадження особистісно-орієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, на основі якого можливо враховувати професійні потреби і здібності студента, стимулювати його прагнення до оволодіння професійно значущими компетенціями, тобто прагнути реалізувати індивідуальну траєкторію професійного формування майбутнього спеціаліста у сфері туризму.

Література

1. Hymes D. On Communicative Competence / D. Hymes. - Sociolinguistics . Harmondsworth: Penguin, 1972. - 253 p.

2. Бондар С. Компетентність особистості інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. - 2003. - № 2. - с. 8-9.

3. Гулай О.І. Компетентнісний підхід як основа нової парадигми освіти / О.І. Гулай // Педагогічні науки. - 2009. - № 4 - С. 45-51.

4. Емельянов Ю.Н. Теоретическое формирование и практика совершенствования коммуникативной компетенции: Автореферат дисc. доктора псих. наук. - Л., 1991. - 36с.

5. Зимняя И.А. Ключевые компетенции как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. - М., 2004. - 180с.

6. Кубенко І. М. Що таке компетентність і як її розуміють в освіті / І. М. Кубенко [Електронний ресурс] // Додаток до електронного журналу «Теорія та методика управління освітою». - Вип № 1, 2010. - 13 с. -Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua/docs/Dod/1_2010/kubenko.pdf.

7. Лебеденко Ю.М. Компетентнісний підхід в системі вищої освіти [Електронний ресурс] / Ю.М Лебеденко. - Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/06lumsvo.pdf

8. Нагорна Н. В. Формування у студентів понять компетентності й компетенції [текст] / Н. В. Нагорна // Виховання і культура. - 2007. - № 1-2 (11-12). - С. 266-268.].

9. Огарев В.И. Компетентностное образование: социальный аспект. СПб. : Изд. РАО ИОВ - 1995г. - 197с.

10. Образование: сокрытое сокровище (Learning: The Treasure Within) Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века- М.: ЮНЕСКО, 1997.

11. Пометун О.І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - К.: «К.І.С.», 2004. - 112 с , С 64.

12. Равен Дж. Компетентность в современном обществе / Дж. Равен. - М. : Когито-Центр, 2002. - 395 с.

13. Равен Дж. Педагогическое тестирование: проблемы, заблуждения, перспективы: пер. с англ. / Дж. Равен. - М.: Когито-Центр, 1999. - 144 с.

14. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - Х.: Вид. група «Основа», 2005. 96 с. - (Б-ка журн. «Управління школою»; вип. 8(32)).

15. Саух І.В. Моделі професійної компетентності менеджера туристичної індустрії як основа конкурентоспроможності [Електронний ресурс] / І.В. Саух. - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/sauh.htm.

16. Тараненко І. Г. Розвиток життєвої компетентності та соціальної інтеграції : досвід європейських проблем / І. Г. Тараненко // Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство. За ред. І. Єрмакова. - К. : Контекст, 2000. - С. 37-40.

17. Уварова Г.Ш. Шляхи модернізації підготовки кадрів для сфери туризму // Тенденції,проблеми та перспективи розвитку національного ринку туристичних послуг: регіональний аспект: матеріали Всеукраїнської наук. конф., Київ, 18-19 листопада 2010 р.. - Київ : Національний авіаційний університет, 2010. - С. 289-295.

18. Химинець В.В. Компетентнісний підхід до професійного розвитку вчителя освіти [Електронний ресурс] / В.В. Химинець. - Режим доступу: http://zakinppo.org.ua/2010-01-18-13-44-15/233-2010-08-25-07-10-49

19. Хуторской А.В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты // Отделение философии образования и теоретической педагогики РАО. - Центр «Эйдос». Доступ: www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm; http//www.eidos.ru/news/compet. Htlm.

Размещено на Allbest.ru