Творча особистість майбутнього вихователя дошкільного закладу як чинник мобілізації ресурсів дошкільнят

Lesina Tetyana

Key words: creativity, creative potential, creative personality of the future preschool teacher.

Постановка проблеми у загальному вигляді... Ретроспективний аналіз творчості як предмета психолого-педагогічних досліджень засвідчує, що це явище на всіх етапах становлення людської цивілізації було у полі зору мислителів (Аристотель, Г. Гегель, І. Кант, М. Монтень, Платон, Г. Сковорода, Сократ та ін.), науковців (М. Бердяєв, Дж. Дьюї, Ж.-П. Сартр, П. Юркевич та ін.). У намаганні створити наукове уявлення про природу творчості спостерігаються різні ракурси її тлумачення: від визнання того, що саме теорії діяльності належить базове значення у набутті цією діяльністю особистості ознак творчості (Аристотель), від наголосу на «нове знання» як результату творчої діяльності людини (І. Кант) - до введення поняття «творчий акт» (Ф. Шелінг), акцентуації на «мобілізацію», насамперед, духовних потенційних можливостей особистості у творчій діяльності і, навіть, зведення творчості до «містично-споглядальної інтуїції» (Г. Сковорода). творчий особистість дитячий садочок

Зважаючи на те, що сучасна наукова думка про творчість уже набула абрисів педагогіки творчості (В. Андрєєв, Л. Виготський, В. Загвязинський, О. Лук, В. Моляко, Т. Тихомиров та ін.), дослідники звертають увагу на різні сторони творчості - на творчий потенціал, творче мислення, творчу діяльність, творчу активність, творчу особистість та ін.

Натомість, будь-яке дослідження враховує принаймні три базових ознаки творчості - «соціально значуще» (прогресивне), «нове» (свіжість новизни), «оригінальне» (неповторне). З одного боку, означене свідчить про намагання дослідників розширити наукове знання про творчість, а, з іншого, - слугує підтвердженням поліфункціональності поняття. Як зазначає В. Кремень, йдеться про «незліченні відтінки творчості», що віддзеркалюють різні форми взаємовідносин особистості із собою, іншими людьми та соціумом; «до того ж творчість неодмінно виступає як онтологічна й естетична категорія» [8, с. 7-8] поряд із іншими (соціально- історична, культурологічна тощо).

Аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, де безпосередньо або опосередковано розглядаються або природа, або сутнісна основа, або структурна своєрідність творчості, засвідчує, що йдеться про творчість як складне, полісемантичне явище.

Привертає увагу у цьому плані фундаментальне філософське дослідження Н. Санацької, де в результаті аналізу мовленнєвого значення лексеми «творчість» стверджується, що полісемантичність відтворює все ж певну послідовність, а саме: створення - творення - витворення - перетворення - відтворення, «виявляючи зниження ступеня новизни».

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми...

Сучасний стан вивчення проблеми творчості характеризується активними і багатоплановими її дослідженнями. На наш погляд, значний і науковий, і суто практичний інтерес становлять ті дослідження, де міститься наукове осмислення феномена творчості в контексті таких наукових орієнтирів: теорії особистості, теорії діяльності, теорії творчості. Це призводить до суцілісного дослідження найсуттєвіших, як нам видається, ознак творчості (прогресивність, свіжість новизни, неповторність), що віддзеркалюються на площину найзначущого - особистісного. Вважаємо, що це особливо вагоме з огляду на регуляцію особистістю саме педагогічної діяльності. Так, сучасними психологами визнано, що, спираючись на психологію праці людини (зокрема, на доробок у цьому відношенні Є. Клімова), розроблену ним «концепцію психічного образа», варто розуміти: важливішу роль у соціальній поведінці суб'єкта педагогічної діяльності відіграють його особистісні якості. «Вони виконують роль мотиваторів та регуляторів - цілей» [3, с. 3].

Отже, осмислення саме творчої особистості фахівця дозволяє дослідити такий ракурс: «від творчості педагога-дошкільника - до творчості вихованця».

Важливим кроком у цій площині стали напрацювання вчених, де суттєвим дослідженням, що виконане на рівні монографічного дослідження, визнано колективну працю «Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм у системі підготовки освітянських кадрів: здобутки, пошуки, перспективи» [5]. Водночас професійна підготовка творчої особистості майбутнього педагога-дошкільника як предмет науково-педагогічного дослідження залишається недостатньо вивченою.

Формулювання цілей статті... Мета статті - висвітлити деякі аспекти проблеми формування творчої особистості майбутнього педагога-дошкільника в умовах вищої школи - основного етапу становлення фахівця, окреслити шляхи мобілізації його ресурсів як суб'єкта творчої професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження... Як зазначалось, науковці здебільшого єдині у розумінні одним із проявів явища «творчість» (а воно розглядається і як «активність», і як «процес», і як «вид діяльності», і як «форма» та ін.) - творчу особистість (П. Гуревич, О. Карлов, Н. Кічук, В. Моляко, В. Рибалка та ін.). Наприклад, осмислюючи науковий статус понять «творчість і вчинок», В. Романець стверджує, що особистість, як творець, «ніколи не може вичерпати себе у процесі творення, а процес творення ніколи не завершує себе у тому чи іншому продукті, хоч би яким досконалим він не поставав» [6, с. 12]. Як бачимо, у побудованій теорії творчості В. Романець конкретизує, в чому саме полягає актуальність і особлива вага сформованості фахівця як творчої особистості.

У зв'язку із зазначеним не аби який інтерес становить ідея структурного аналізу і синтезу якостей особистості як цінності. У науковій психології існує конструктивна позиція творчої реалізації такої ідеї, зокрема, у доробку В. Рибалки [7]. Так, науковець обґрунтовує доцільність розглядати діяльнісний вимір особистості через такі складники: науково-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, цільоформувальний, емоційно-почуттєвий. Отож, феномен «творча особистість майбутнього фахівця» набуває більш чітких абрисів у контексті саме діяльнісного виміру, що має виключне значення, зокрема, й для педагога-дошкільника. Водночас має сенс звернути особливу увагу на суттєве, на наш погляд, таке зауваження науковця: «створення ідеальної моделі особистості конкретного профілю - складне завдання» [7, с. 41]. В цьому й вбачаються В. Рибалкою перспективи подальшої теоретичної розробки запропонованою ним концепції психологічної структури (матриці) особистості.

Аналітична робота, проведена нами у напрямку визначення ресурсів формування творчої особистості саме майбутнього вихователя дошкільного закладу освіти, дозволяє зауважити, що вже можна стверджувати про різноплановий науковий фонд, де професійна підготовка педагога-вихователя виступала предметом вивчення. Це - дослідження Г. Бєлєнької, де ракурсом творчого потенціалу майбутніх педагогів-вихователів виступає набуття ними професійної компетентності; Т. Жаровцевої, яка шляхом розвитку творчих можливостей майбутніх фахівців розглядає їх здатність до педагогізації сім'ї; І. Княжевої, де методична культура викладача-науковця осмислюється в якості чинника розвитку творчого потенціалу студентів, які набувають у вищій школі спеціальність «Дошкільна освіта»; Н. Маковецької, дослідження якої присвячені професійному розвитку майбутніх фахівців дошкільних закладів освіти, де здатності до творчості надано пріоритетного значення; Ю. Підкурганної, в межах авторської концепції художньо-педагогічної підготовки майбутніх вихователів якої провідна роль належить саме розвитку їх творчої індивідуальності.

Отже, навіть за наявністю у зазначених дослідженнях розбіжностей в інтерпретації сутності професійної підготовки творчих майбутніх вихователів та розумінні ролі вищої школи у забезпеченні якості означеного процесу науковці все ж єдині у визнанні виключного зазначення саме творчої складової будь-якої готовності як особистісно-професійної якості майбутнього педагога-дошкільника. З огляду на вищезазначене безсумнівний інтерес становить фундаментальне дослідження О. Листопада, присвячене комплексному вивченню теоретико- методичних засад формування професійно-творчого потенціалу майбутніх вихователів дошкільних закладів освіти [2]. Ключове поняття - професійно-творчий потенціал - науковець трактує як складне явище з притаманними йому ціннісними, когнітивними, діяльнісними складниками, що функціонують на рівні взаємно- обумовленої інтеграції. У структурі особистості студента, як уважає дослідник, означене явище виконує низку функцій - самоорганізації, інтенсифікації, інтеграції, кооперації. Цікавою нам видається ідея А. Листопада пов'язувати функції, що виконує у виші професійно-творчий потенціал студента, із компонентами їх майбутньої професійно-педагогічної діяльності (зокрема, мотиваційним і проектувальним). До того ж у контексті розроблених науковцем методологічних концептів, де базовими визнано особистісно-діяльнісний, системний, синергетичний та аксіологічний підходи, теоретично обґрунтовано і експериментальним шляхом перевірено ефективність тих педагогічних умов, за яких професійно-творчий потенціал студентів набуває позитивної динаміки у вищій школі. Йдеться, зокрема, про таке: відображення у змісті підготовки студентів сутності і цінності педагогічної діяльності; емоційна підтримка і стимулювання майбутніх фахівців до творчих проявів у навчальній діяльності; забезпечення індивідуальної траєкторії опановування ними способів творчих проявів у майбутній професійній діяльності [2, с. 76-91].

Зважаючи на результати наукових досліджень та спираючись на саморефлексію набутого досвіду професійної підготовки студентів, здатних до творчості, можна зробити принаймні два узагальнення. По-перше, обираючи стратегію професійної підготовки майбутнього педагога-дошкільника, принципово важливо розуміти, що сформованість цілісної творчої особистості виступає гарантом конкурентоздатності фахівця з огляду на сучасні освітянські реалії. Як відомо, педагоги-класики єдині у такій пораді: лише особистість може сформувати особистість, а незаперечним варто вважати такий вектор розвитку - «від творчої особистості вихователя - до творчої особистості вихованця». Отож, обираючи засоби прицільного впливу на формування творчої особистості майбутнього фахівця, доцільно дбати про задіяність і когнітивних, і афективних, і регулятивних процесів, а також сфери самопізнання; поняття «особистість» є ширшим за поняття «професія» (О. Асмолов).

По-друге, предметна специфіка майбутньої професійної діяльності саме педагога-дошкільника вимагає спрямованості навчально-виховного процесу вищого навчального закладу, його освітнього простору, на формування духовності - «змістового ядра» творчої особистості. У цьому сенсі й вбачаються значні ресурси сучасної вищої школи як основного етапу становлення конкурентоздатного фахівця.

Вивчення й узагальнення досвіду фахової діяльності творчих педагогів-дошкільників засвідчують про правомірність розцінювати в якості «мега-мети» зусиль, що докладає практик, який сформувався як творча особистість (тобто своєрідного «сухого залишку») - здатність досягти у вихованців радості від діяльності (ігрової, трудової, спілкування тощо). Дотично своєрідності особистісно-професійного призначення вихователя сучасного дошкільного закладу освіти це виявляється не лише бажаним, а й цілковито можливим [4]. Якщо з цієї ж метою проаналізувати деякий конструктивний досвід зарубіжжя, то очевидною є спрямованість діяльності педагогів- соціономістів дошкільних закладів освіти на становлення «успішного» дошкільника, якого «формує» саме «діяльність із захопленням». Йдеться про такий досвід «ігрових груп» та «лікувальних ігрових груп» (або «груп можливостей») (Велика Британія), ігрових майданчиків (Данія), материнських шкіл (Франція).

Намагаючись визначитися у домінантах стратегії формування творчої особистості студентів-майбутніх вихователів, посилена увага була приділена не лише виробленню логіки педагогічних зусиль у межах підсистеми «бакалавр-магістр», а й в розрізі років навчання студентів у виші. Так, на молодших курсах навчання було сфокусовано зусилля студентів на усвідомленні ними (на рівні переконань) як пріоритетності гуманізації змісту квазіпрофесійної діяльності у дошкільних закладах освіти і спілкування із іншими суб'єктами такої діяльності, так і виробленню позитивно-активного їх ставлення до інновації у дошкіллі. В обраній стратегії була вагомою практико-орієнтовна складова, тобто йдеться про різновид навчальної практики (у тому числі й волонтерський рух та інші суспільно-педагогічні її форми). Останнє розцінювалося як площина задіяності ресурсів вищої школи у вихованні дієвого інтересу студентів до творчого процесу, набуття ними первинного досвіду, позитивного емоційного стану (пов'язаного із задоволенням наявних потреб у творчості), виявом свободи вибору моделі особистісно-професійно вмотивованої поведінки як майбутнього неординарного педагога-початківця. Отже, увага була зосереджена на виробленні ціннісно-смислової орієнтації в майбутній професії, що, як уважають деякі дослідники (зокрема, П. Кравчук), є передумовою «перетворення особистістю самої себе»; сприяючи ж (за висловом Л. Конанової) «вилученню самості із навколишнього світу» - ще й на розвиток творчої індивідуальності студента.

Ми намагались максимально використати і ресурси, які закладено такими програмами розвитку дитини дошкільного віку, як «Соняшник» (зокрема, організаційно-методичні орієнтири щодо гурткової роботи за розділами програми та назви гуртка - «Сонячний промінчик», «Маленькі казкарі», «Пізнайко», «Чарівне веретено», «Солом'яна мозаїка» тощо), «Грайлик», «Розквіт», «Радість творчості» та ін. Зауважимо на значній потужності у зазначеному ракурсі програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», де йдеться про процес пізнавальної діяльності за напрямами «У світі природи» (теми - «Осінні фантазії», «Різнокольорова краплинка» та ін.), «У світі предметів. У світі людей» (теми - «Я маленька людина», «Руки людини - то цінний скарб» та ін.), «У світі чисел і цифр», «У світі форм і величин», «У світі простору і часу» (теми - «Чарівний олівець запрошує», «Подорож до Планети чудес» та ін.).

У процесі спрямування вибору студентами-практикантами змісту і форм організації дослідницької та творчої роботи дошкільнят значна увага приділялась формуванню їх фахової компетентності щодо структурної своєрідності ігрової діяльності взагалі (наприклад, щодо таких складових, як-от: ролі, взяті на себе гравцями; ігрові дії як засіб реалізації ролей; ігрове «вживання»; реальні відносини між гравцями; сюжет) та специфіці саме творчих ігор, зокрема (наприклад, проблема класифікації творчих ігор; акцентування уваги на складових творчої гри - уявна ситуація, творчий характер, специфічність мотивів участі, довільність дій тощо). При цьому гуманістична домінанта означених педагогічних заходів мала наскрізний характер і враховувала результати проведених у цьому напрямку досліджень науковців [1].

З метою з'ясування конструктивності вжитих заходів нами використовувався діагностувальний метод «домашнє есе». Сутність його полягала в наступному: не обмежуючи студентів у часі виконання цього завдання, їм пропонувалося занотувати свої роздуми з теми «Вихователь, на якого чекають сучасні дослідники, їх батьки, дошкільний заклад освіти, вітчизняний соціум». При цьому майбутні фахівці мали самостійно відобразити аргументацію своїх міркувань за попередньо заданим таким форматом: «Кожна справа - творча, інакше - навіщо ?».

Відтак, видалось за можливе опрацювати певний фактичний матеріал діагносту вального характеру, який опосередковано засвідчив про педагогічну ефективність обраної стратегії щодо розвитку творчої особистості студента, одним із виявів якої виступали чіткі (або більш рельєфні) прояви його творчої індивідуальності.

Висновки... Отже, у процесі організації навчально-професійної практичної діяльності студентів, в якій стимулювався вияв ними творчості (або її елементів), відбувається і процес формування творчої особистості майбутнього спеціаліста, і його особистісно-професійна самореалізація.

При цьому створюються природні умови для вироблення у студентства потреб та інтересу до професійної самоідентифікації та удосконалення протягом навчання у виші. Встановлено позитивну динаміку взаємовпливу особистості на діяльність (або дії), обумовлюючи якісні особистісні зміни, у практико-професійній (за змістом) діяльності. В ній досягається певний ефект у реалізації ідеї «від творчості вихователя - до творчості вихованця», у цілісному впливі на когнітивні, афективні, регулятивні сегменти особистісних новоутворень, а також сфери самопізнання.

Перспективи подальших досліджень пов'язуємо із розробкою стратегії формування творчої особистості майбутнього педагога-дослідника, яка уможливлюється виключно на відповідній діагностувальній основі.