Компоненти професійної компетентності вчителя фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.011.3 - 051:796

Компоненти професійної компетентності вчителя фізичної культури

Іван Матієшин, кандидат психологічних наук, доцент кафедри фізичного виховання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Анотація

професійний компетентність фізичний вчитель

Аннотация

Annotation

The article focuses on the justification essence of the concept "the professional competence of teachers of physical culture"; defines its basic components: the common (the cultural experience, a level ofeducation, an intelligence, total erudition), the psychological and pedagogical (the communicative, pedagogical thinking, an innovation, creativity), the special (the motor, physical, sports, health caring, hygienic, medical, therapeutic, the methodological) competence.

Постановка проблеми. У сучасних умовах суспільного життя зростають вимоги до змісту та організації вищої педагогічної освіти. Випускник педагогічного університету має бути готовим до нововведень, здатним пристосовуватися до швидкозмінних обставин праці. Йому не достатньо лише “знати”, необхідно вміти “діяти”. І компетентність як здатність до дії, спроможність реагувати на запити довкілля є надійним фундаментом життя, основою розширення особистісного і професійного досвіду педагога.

У Законі України “Про вищу освіту” вказано, що компетентність - це динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти [4]. Іншими словами, завданням вищого педагогічного навчального закладу є підготовка компетентного фахівця, який зуміє знайти своє місце на ринку праці та активно долучиться до професійної діяльності. Педагогічна освіта повинна бути якісною, корисною, сприяти самореалізації особистості вчителя.

У цьому контексті актуальним є обґрунтування сутності професійної компетентності педагогічних фахівців різних спеціальностей, з метою оновлення змісту їхньої підготовки. Зокрема, важливо визначити вимоги до компетентності майбутнього вчителя фізичної культури.

Аналіз останніх досліджень. Н. Степанець вважає, що компетентність передбачає наявність умінь та здатностей, що допомагають ефективно, самостійно розв'язувати різноманітні завдання і проблеми, а також оцінювати результати своєї діяльності. Свідченням її сформованості є загальні (ключові) (інформаційні, комунікативні, загальнокультурні, ціннісно-смислові, компетенції особистісного удосконалення) та професійні (теоретичні знання з фаху, здатність їх розуміти; знання про те, як діяти - практичне та оперативне застосування знань і вмінь до конкретних професійних ситуацій; знання про особливості професійної взаємодії) компетенції [13].

О. Овчарук розглядає такі ключові компетентності, якими повинна володіти сучасна людина:соціальна; загальнокультурна; здоров'язберігаюча; громадянська; підприємницька; з інформаційних і комунікаційних технологій, а також уміння вчитися [5, 85 - 89]. О. Локшина характеризує кілька груп компетентностей: політичні та соціальні; компетентності, пов'язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та писемним спілкуванням (включаючи знання більш, ніж однієї мови); компетентності, пов'язані із розвитком інформаційного суспільства; вміння вчитись [8].

Розвідки науковців здебільшого зосереджуються на розгляді таких видів компетентностей: загальній та професійній. Мова йде про розвиток особистісних характеристик, з одного боку, та удосконалення професійних здатностей особистості - з іншого. О. Дубасенюк [3], І. Зязюн, О. Пометун, Л. Сущенко [14] та ін. обґрунтовують наукові засади та сутність поняття “професійна компетентність вчителя”. І. Маріонда, Е. Сивохоп, В. Товт провели дослідження проблеми формування професійно-особистісних компетентностей фахівця фізичної культури у процесі занять фізичною підготовкою і спортом, розкрили специфіку освітнього процесу у вищій школі [9].

Аналізуючи сутність поняття “професійна компетентність”, А. Маркова виокремлює такі її види: спеціальна - передбачає певну зрілість людини та високий рівень професійної діяльності, можливість проектувати власне професійне удосконалення; соціальна - здатність до співпраці; оволодіння прийомами професійного спілкування; відповідальність за результати своєї професійної праці; особистісна - особистісне самовираження і саморозвиток, володіння засобами протистояння професійним деформаціям; індивідуальна - готовність до професійного зростання, здатність до індивідуального самозбереження, уміння раціонально організувати свою працю без перевантажень та втоми [10]. Така деталізація елементів професійної компетентності свідчить про те, що дане поняття має комплексний та інтегрований характер, поєднуючи професійні знання, уміння та особистісні якості.

Попри значну кількість наукових досліджень, присвячених проблемі компетентності вчителя, малодослідженою є особистість вчителя фізичної культури. Це і визначило мету нашої статті - охарактеризувати основні компоненти професійної компетентності вчителя фізичної культури.

Виклад основного матеріалу. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури відображає науково й методично обґрунтовані заходи вищих навчальних закладів, що спрямовуються на формування впродовж терміну навчання рівня професійної компетентності особистості, достатнього для організації фізичного виховання різних верств населення регіону й успішної праці в усіх ланках спортивного руху з урахуванням сучасних вимог ринку праці [14, 15]. Здійснюється відповідно до освітніх рівнів та передбачає опанування теоретичних знань, практичних вмінь та особистісних якостей, необхідних для виконання завдань фізичного виховання в загальноосвітніх закладах. Зокрема, вчитель фізичної культури має сприяти: повноцінному фізичному розвитку і вихованню учнів, збереженню та зміцненню їхнього здоров'я, профілактиці захворювань; розширенню функціональних можливостей організму та розвитку рухових здібностей дітей; формуванню та реалізації знань і вмінь, життєво необхідних рухових навичок і фізичних якостей; вихованню активної життєвої позиції та морально-вольових якостей; формуванню мотиваційних засад та переконань у необхідності фізичного виховання та масового спорту як важливих складових здорового способу життя та ін. [11]. Тобто компетентність дає змогу педагогу ефективно та оптимально реалізовувати професійні завдання, визначає його спроможність здійснювати навчально-виховний процес в загальноосвітній школі.

У цьому контексті сучасні науковці визначають такі види компетентностей вчителів: загальнопедагогічна, професійно-правова; соціальна; психологічна; комунікативна; конфліктологічна та ін. Вони тісно пов'язані між собою, характеризуючи загальні здатності та педагогічні компетенції (пізнавально-інтелектуальну, діагностичну, проектувальну, організаторську, прогностичну, інформаційну, стимулюючу, оцінно-контрольну, аналітичну, психологічну, соціальну, громадянську, комунікативну, рефлективну, творчу, методичну, дослідницьку та ін.) педагога [6].

Як вже зазначалося, формування професійної компетентності вчителів фізичної культури відбувається в умовах педагогічних ВНЗ та забезпечується адекватним наповненням змістового компонента вищої освіти через вивчення загальнокультурних, психолого-педагогічних, спеціальних дисциплін. Тому можемо вважати, що майбутній педагог має оволодіти загальнокультурною, психолого-педагогічною та спеціально-професійною компетентностями. Найбільш характерними для вчителів фізичної культури повинні бути професійні та особистісні якості, які відображають зміст його педагогічної праці: фізичне, психічне, соціальне здоров'я, ініціативність, комунікативність, працьовитість, творчість, майстерність, інноваційність, справедливість, самовідданість, прагнення до самоствердження, впевненість у своїх професійних позиціях.

Зокрема, С. Гаркуша наголошує на важливості психолого-педагогічних, медико-біологічних та фізкультурних спеціальних знань, які своєю чергою поділяються на теоретичні (історія фізичної культури, закономірності роботи організму людини, біомеханічні, анатомофізіологічні закономірності рухових дій, принципи, форми і методи виховання та навчання), практичні (знання про техніку фізичних вправ, їх вплив на організм) та методичні (знання засобів удосконалення рухових дій, форм організацій учнів на заняттях з фізичної культури, раціональне дозування навантаження тощо) [1].

Компетентність також характеризує поєднання психічних якостей особистості. Це певний психічний стан, що дає змогу вчителеві діяти самостійно і відповідально (дієва компетентність), виконуючи трудові функції. Причини компетентності / некомпетентності можуть бути різні: стан особистості, емоційна стійкість / нестійкість, добре / погане здоров'я та ін. [8].

Отож, під професійною компетентністю вчителя фізичної культури будемо розуміти його здатність професійно виконувати завдання фізичного виховання учнівської молоді, досягаючи ефективності та високих результатів праці, завдяки гармонійному поєднанню (інтеграції) професійних знань, умінь і навичок, особистісних якостей, індивідуальних особливостей та загальної культури. Це характеристика фахівця, який здобув певний рівень вищої педагогічної освіти, готовий (здатний) до праці та виконання вимог (завдань, обов'язків) професійної діяльності.

Зупинимося детальніше на комбінації характеристик компетентного вчителя фізичної культури. Аналіз наукових праць, дав змогу нам виокремити такі основні складові елементи його професійної компетентності: загальна, психолого-педагогічна та спеціальна.

Загальна компетентність, на нашу думку, дещо виходить за межі професіоналізму та характеризує освіченість вчителя, його інтелігентність, культурний досвід, ерудицію, світогляд, погляди, переконання, загальновизнані цінності, осмисленість значущості професії для суспільства. Йдеться про певний культурний рівень особистості фахівця.

З цього приводу О. Дубасенюк стверджує, що професійна компетентність вчителя є похідним елементом загальнокультурної компетентності. Культура людини домінує над її компетентністю, оскільки містить ступінь розвитку особистості та її вдосконалення, в тому числі якості розуму, характеру, пам'яті й уявлення, які отримує людина в процесі виховання і навчання [3, 7].

У межах підготовки в педагогічних вишах, удосконалення загальної компетентності майбутніх вчителів фізичної культури здійснюється через фундаментальну та теоретичну освіту. Пріоритет сьогодні надається соціально-гуманітарним дисциплінам (соціологія, філософія, іноземні мови, право та ін.)

Психолого-педагогічна компетентність вчителя фізичної культури спирається на його здатність до педагогічної діяльності та передбачає такі здібності: комунікативність, емоційна стабільність, педагогічна інтуїція, педагогічна свідомість, передбачення розвитку особистості учня, педагогічне мислення, самооцінку, спостережливість, соціальна та індивідуальна готовність, інноваційність, творчість, організаторські, перцептивно-гностичні, оцінно-контрольні, експресивні якості та ін. Для її формування необхідними є знання з педагогіки (дидактика, загальна педагогіка, професійна майстерність, сучасні педагогічні технології, сутність процесів навчання, виховання, розвитку, самоосвіти та ін.) та психології (загальної, вікової, соціальної, знання закономірностей, рушійних сил психофізичного розвитку, вікових характеристик), а також психологічні якості та педагогічні вміння.

Особливу увагу сьогодні науковці надають інноваційній компетентності як складової психолого-педагогічної. Її зміст зумовлюється особливостями інноваційної діяльності, суспільною значущістю, творчим характером та спрямованістю на неперервне творення нового, розвитку особистісного й професійного потенціалу педагога. Інноваційна компетентність характеризує здатності вчителя до розробки, освоєння та втілення інновацій у педагогічному процесі, проявляється у вмінні використовувати оновлені, більш ефективні форми, способи, методи навчання учнів, досягати якісно нових результатів внаслідок реалізації інновацій [12].

Тісно з психолого-педагогічною переплітається методична складова компетентності. Професійна діяльність у спортивних клубах, фізкультурно-оздоровчих секціях, організація та проведення уроків з фізичної культури і спорту, спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів з фізичного виховання, туризм потребують методичних знань та вмінь. Насамперед здатностей, що дають змогу вчителеві здійснювати змістовну і методичну диференціації (згідно закономірностей фізичного, психічного і соціального розвитку кожного вихованця), індивідуалізацію у підходах до навчання, відмовитися від жорсткої нормативності, обов'язковості, реалізовуючи особистісно орієнтований підхід до фізичного виховання учнів. У повсякденній роботі зі школярами педагогу необхідно використовувати різноманітні засоби, методи, форми навчально-тренувальної діяльності, новітні методики проведення самостійних занять, а також технології саморозвитку, самопізнання, які своєю чергою є імпульсами до різноманітної діяльності.

Найбільш вагомою, на нашу думку, є спеціальна компонента професійної компетентності вчителя фізичної культури. Адже, з метою здійснення фізкультурно-педагогічної, спортивно-масової, фізично-реабілітаційної, оздоровчої діяльності йому необхідно володіти конкретними предметними знаннями, вміннями і навичками, певним рівнем фізичної підготовки.

В. Ліхневський вважає, що у фізичному вихованні важливо розрізняти такі напрями: загальнопідготовчий (всебічна фізична підготовка), спортивний (володіння певним видом спорту), гігієнічний (загартовування, режим праці та відпочинку, прогулянки, ранкова гімнастика), оздоровчо-рекреативний (організація відпочинку і охорони культурного дозвілля у вихідні дні й у період канікул задля зміцнення здоров'я, туристичні походи, екскурсії), лікувальний (відновлення здоров'я чи окремих функцій організму, знижених або втрачених внаслідок захворювань, травм) [7].

Зазначені напрями сьогодні визначають зміст спеціально-професійних теоретичних знань і практичних вмінь вчителя фізичної культури. Власне, розуміючи їх, він має корегувати професійну діяльність відповідно до потреб учнів, особливу увагу звертаючи на їхнє здоров'я та використовуючи фізкультурно-оздоровчі технології у професійній діяльності.

Практичні вміння педагога мають передбачати певні рухові характеристики (насамперед, техніку показу та виконання фізичних вправ, навички страхування учнів під час виконання вправ та ін.), психомоторні якості (розвиток сили, гнучкості, швидкості, спритності, витривалості, злагодженості в діях і т.д.), практичні навички ремонту спортивного, туристичного спорядження тощо. Постійної уваги потребує дотримання рухового режиму, режиму харчування, здорового способу життя самим вчителем, адже для учнів він є зразком для наслідування [1].

Вважаємо, що вчитель фізичної культури має володіти певним видом спорту Це розширить можливості працевлаштування, а також сприятиме урізноманітненню фізичного виховання дітей через створення умов для вільного вибору виду рухової активності та участі у фізкультурно-оздоровчих заходах за інтересами.

Спортивні професійні здатності вчителя фізичної культури можуть передбачати знання і вміння з організації і теорії спортивного руху, спортивного менеджменту, спортивного тренування, організації й проведення змагань, плавання, прискореного пересування та легкої атлетики, гімнастики й атлетичної підготовки, спортивних та рухових ігор, танців, рекреації, лижного спорту, класичних та східних видів єдиноборств та ін. Спортивна компонента спеціальної компетентності орієнтує на фізичне удосконалення технічної і тактичної майстерності, проявляється в спортивних досягненнях, формуванні певних психологічних особливостей і властивостей педагога. Окрім цього, свідчить про індивідуальну фізичну підготовку вчителя фізичної культури, в якій інтегруються аспекти саморегуляції та самопізнання.

Зі спортивною, руховою характеристиками вчителя тісно пов'язана медична складова, зокрема, наявність природничо-наукових (біомеханіка, біометрія, біологія, фізика, хімія та ін.) та медичних (фізіологія, анатомія, здоров'я людини, надання першої медичної допомоги) знань. Педагогу важливо засвоїти інформацію про фізичні можливості людського організму та способи розширення його функціональних резервів. Пріоритетним є збереження, підтримка та поліпшення здоров'я вихованців.

Сучасна концепція оздоровчої фізичної культури не ставить конкретних завдань фізичного удосконалення, а лише пропагує здоровий спосіб життя задля розширення можливостей людського спілкування та відсторонення від повсякденних проблем. Мета і завдання фізичного виховання сьогодні - знайомство дітей і молоді з основами здоров'я, руховими видами активності, довкіллям, природою, правилами поведінки під час відпочинку. Фізкультура розглядається як привід для контактів, узгоджених і кооперативних дій між дітьми, педагогами, батьками [2]. Тобто вчитель фізичної культури є фахівцем з валеологічного виховання та пропаганди здорового способу життя, він підвищує мотивацію учнів до занять руховою діяльністю, залучає до різних видів спорту, забезпечує фізичне виховання, спортивну діяльність та активне дозвілля школярів. Йдеться про здоров'язбережувальну складову його спеціальної компетентності.

Загалом, поділ професійно важливих характеристик компетентності вчителя фізичної культури на компоненти досить умовний. Адже в певній педагогічній ситуації професійно-практичної діяльності педагог проявляє необхідні вміння, якості, здатності, що базуються на знаннях та досвіді. Окремі з них поєднуються, інші взаємозумовлені та переходять на новий рівень розвитку Наприклад, психомоторні якості тісно пов'язані зі спостережливістю, ступенем концентрації уваги, педагогічною проникливістю та нерозривні з фізіологією. Так само особистий досвід є важливим для фізичної підготовки. Спеціальна (фізична, спортивна, рухова) компонента завжди доповнюється інтелектуальною, соціально-психологічною, педагогічною. Відтак формування та удосконалення професійної компетентності вчителя фізичного виховання не може відбуватися поза взаємозв'язками його фізичної культури із загальною.

Висновки

Отож, професійна компетентність вчителя фізичної культури - це певний сплав, комплексна система інтелектуальних, моральних, тілесно-фізичних характеристик (здатностей) педагога, спеціальних знань, фізичної підготовленості, мотиваційно-ціннісних орієнтацій і соціально-духовних цінностей. Це сукупність (комбінація) особистісних якостей, загальної культури та професійно-кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких дає змогу досягати оптимального результату в педагогічній діяльності, професійно виконувати завдання фізичного виховання учнівської молоді, досягаючи ефективності та високих результатів праці.

Основними складовими елементами професійної компетентності вчителя фізичної культури є: загальна (культурний досвід, рівень освіченості, світогляд, погляди, переконання, інтелігентність, загальна ерудиція), психолого-педагогічна (комунікативність, емоційна стабільність, педагогічна інтуїція, педагогічна свідомість, педагогічне мислення, інноваційність, творчість, організаторські, перцептивно-гностичні, оцінно-контрольні, експресивні якості), спеціальна (рухова, фізична, спортивна, здоров'язбережувальна, гігієнічна, медична, лікувальна, методична складові; психомоторні якості, технічна і тактична майстерності, спортивні досягнення та ін.) компетентності.

Література