Історія діяльності позашкільних навчальних закладів на прикладі дитячо-юнацьких спортивних шкіл на початку 70-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013:374:796

ІСТОРІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА ПРИКЛАДІ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ НА ПОЧАТКУ 70-х рр. ХХ ст

Німич Г.М.

Аналіз науково-педагогічної, історико-педагогічної літератури дає змогу говорити про необхідність і актуальну потребу ґрунтовного і всебічного вивчення історії розвитку та становлення позашкільного навчання у сфері спортивного спрямування в нашій державі задля усвідомлення досвіду минулого та осмислення шляхів сучасного розвитку спортивних закладів позашкільного напрямку. Процес формування духовного і фізичного здоров'я підростаючого покоління розкриваються в працях М.Н. Булатової, Н.В. Жмарьова, А.П. Матвєєва, В.М. Платонова та ін.; соціально-педагогічних аспектів формування особистості розглядають А.А. Пермякова, Т.І. Сущенко, В.І. Туташинський та ін. Вчені доходять висновку, що система фізичного виховання повинна перебувати в процесі постійного вдосконалення, адже від цього залежить рівень здоров'я нації.

Загальновідомим є факт, що фізичне виховання є одним із феноменів, що супроводжує людину впродовж усього життя. Значення його впливу на особистість, багатоаспектність і проблемність зумовлюють безліч підходів до дослідження сфер фізичного та спортивного спрямування, зокрема і до діяльності позашкільних навчальних закладів такого профілю.

Метою нашої наукової розвідки є розглянути особливості становлення та розвитку діяльності позашкільних навчальних закладів спортивного спрямування на прикладі дитячо-юнацьких спортивних шкіл на початку 70-х років ХХ ст.

Вивчення джерельної бази проблем фізичного виховання дозволяє стверджувати, що мета і завдання цього напряму виховання дітей у позашкільних навчальних закладах спортивного профілю радянського періоду визначалися загальнопедагогічними ідеями комуністичного виховання через тісну співпрацю зі школами, залучення молодого покоління до активної участі в соціальному житті й будівництві комунізму.

Незважаючи на те, що у 70-ті роки ХХ століття відповідно державної політики у педагогічній сфері переважна частина дітей дошкільного віку виховувалась у родині [2], з кожним роком розширювалась мережа позашкільних навчальних закладів спортивного спрямування. Починаючи зі шкільного віку, виховання дітей здійснювалося одночасно не лише у загальноосвітніх школах, технікумах, училищах, а й у позашкільних навчальних закладах спортивного спрямування, а саме в дитячо-юнацьких спортивних школах (далі - ДЮСШ).

ДЮСШ визначалися як позашкільні навчальні заклади і були покликані забезпечувати укріплення здоров'я і активізації різнобічного фізичного розвитку підростаючого покоління; надавати допомогу загальноосвітнім школам в організації спортивно-масової роботи; здійснювати підготовку всебічно розвинених юних спортсменів високої кваліфікації.

На початку 70-х років ДЮСШ підпорядковувались Міністерству освіти СРСР, Міністерству шляхів сполучення СРСР, профспілкам та іншим відомствам, як в містах, так і в сільських місцевостях та діяли на підставі типових Положень [1].

ДЮСШ означеного часового проміжку мали два або більше відділень з різних видів спорту, які створювалися з врахуванням місцевих умов, при наявності власної або орендної спортивної бази і кваліфікованих тренерських кадрів. Відділення складались із учбових груп, формування яких відбувалось з урахування рівня спортивної підготовленості, віком і статі тих, хто займається.

Комплектування відділень здійснювалося у відповідності з вимогами методичних листів по відбору тих, хто займається в ДЮСШ, схвалених Комітетом по фізичній культурі і спорту при Раді міністрів СРСР. При комплектуванні особлива увага приділялась пошуку та відбору найбільш здібних дітей і підлітків, для чого тренери-викладачі ДЮСШ відвідували уроки фізичної культури в школах та інших учбових закладах. Набір учнів здійснювався щорічно у вересні-жовтні. Діти, які виконували встановлені програмою вимоги для певної учбової групи по закінченню навчального року переводились в наступну групу або відраховувались із ДЮСШ. Навчання проходило до 18-річного віку включно [4].

Випускникам ДЮСШ за рішенням педагогічної ради видавалося свідоцтво про закінчення школи із вказівкою рівня спортивної підготовки, а також посвідчення громадського інструктора-діяча і спортивного судді. З метою подальшого підвищення спортивної майстерності учнів (членів збірних команд), які закінчували ДЮСШ, підпорядкованих профспілкам, створювались групи спортивного вдосконалення з відповідних видів спорту, в яких випускники могли займатися до 20-ти річного віку включно. Такі групи могли створюватись в ДЮСШ системи Міністерства освіти СРСР і Міністерства шляхів сполучення СРСР за добровільною домовленістю зі спортивним товариством.

Учбово-тренувальні заняття у відділеннях із різних видів спорту проводились за учбовими планами, які були розраховані на 52 тижні календарного року та учбовими програмами. Основними формами учбово-тренувальних занять в ДЮСШ являлись заняття в учбових групах, тренування за індивідуальними планами, учбово-тренувальний процес в оздоровчо-спортивному таборі і учбово-тренувальних зборах, участь у змаганнях. Для забезпечення щорічних учбових занять і активного відпочинку учнів в період зимових і літніх канікул організовувались оздоровчо-спортивні табори [1].

ДЮСШ проводила виховну роботу з юними спортсменами за єдиним планом, затвердженим директором цього закладу у процесі учбово-тренувальних занять, змагань а також у вільний час від занять наступними шляхами:

- організації колективу самоуправління серед учнів ДЮСШ;

- проведення спеціальної роз'яснювальної роботи щодо морального обліку радянського спортсмена;

- пропаганди славних традицій радянського спорту;

- залучення юних спортсменів до громадської корисної праці, в тому числі по укріпленню матеріальної спортивної бази;

- залучення учнів ДЮСШ до спортивно-масової роботи в загальноосвітніх школах та інших учбових закладах.

Окремим аспектом діяльності ДЮСШ була система управління і формування кадрової комплектації закладів такого типу, яка мала чітку структуру та усталену систему відбору фахівців [3].

ДЮСШ очолював директор, який призначався з числа спеціалістів і був повинен мати вищу фізкультурну або педагогічну освіту та досвід роботи з дітьми. позашкільний навчальний спортивний виховний

Заступник директора ДЮСШ по учбовій частині призначався з числа досвідчених спеціалістів, що також мали вищу фізкультурну освіту. До його обов'язків відносилася організація навчального процесу у закладі, діяльність та підвищення кваліфікації тренерів-викладачів, комплектування учбових груп, планування учбової роботи.

Інструктор-методист також призначався з числа спеціалістів, які мали вищу фізкультурну освіту. Інструктор-методист відповідав за ведення учбово-виховної, методичної, організаційної, спортивно-масової та оздоровчої роботи з учнями.

Директор, заступник директора по учбовій частині та інструктор-методист мали право вести учбові заняття в своїй школі в середньому не більше 2-х годин на день (50 годин на місяць), з оплатою відповідно розрахунку ставок тренерів-викладачів [1].

У відділеннях ДЮСШ, де працювали три і більше тренерів-викладачів, один із них наказом директора школи призначався старшим, який відповідав за правильність комплектування відділення учнями, організацію і планування учбового процесу у відділенні, ведення обліку занять, проведення заходів з підвищення кваліфікації тренерів-викладачів.

Тренерсько-викладацький склад комплектувався з числа спеціалістів, які мали як правило фізкультурну освіту і відповідали за правильне комплектування учбових груп, підготовку висококваліфікованих юних спортсменів, громадських інструкторів-діячів і спортивних суддів, правильне ведення учбово-тренувальної і виховної роботи з учнями.

Тренери-викладачі систематично підвищували свою кваліфікацію, беручи участь у методичних конференціях щодо питань сучасної методики навчання і тренування юних спортсменів, розробляли окремі питання методики навчання і тренування зі свого виду спорту, надавали допомогу загальноосвітнім школам та іншим учбовим закладам в організації та проведенні учбово-тренувальної і виховної роботи, проводячи там показові заняття в спортивних секціях [4].

Робота тренерсько-викладацького складу ДЮСШ оцінювалась враховуючи наступні показники: стабільність складу учбових груп; виконання учнями контрольних нормативів; підготовку спортсменів старших розрядів і рівня спортивної підготовки випускників, а також кількості спортсменів, які передані в наступну за рівнем підготовки учбову групу; результати, які показані учнями на змаганнях від районних рівнів до всесоюзних; підготовку з числа учнів громадських інструкторів-діячів і спортивних суддів; допомогу загальноосвітнім школам та іншим учбовим закладам в організації проведення оздоровчо-спортивної роботи з учнями тощо [3].

Працівники ДЮСШ за успішну роботу представлялися до присвоєння звань: «Заслужений тренер СРСР», «Заслужений тренер республіки», «Заслужений вчитель республіки», до нагороди значками: «Відмінник фізичної культури», «Відмінник освіти», Грамотами та іншими видами заохочення. Що стосується учнів, то за хороші спортивні успіхи, зразкову поведінку і активну участь в громадському житті вони заохочувалися: занесенням в «Книгу пошани» школи, нагородженням грамотою, пам'ятним подарунком, оголошенням подяки тощо.

У ДЮСШ створювалася педагогічна рада, до складу якої входили представники органів народної освіти, фізкультурних, профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій. На своїх засіданнях рада обговорювала питання учбової, виховної, методичної, спортивно-масової роботи, лікарського контролю тощо.

Також у ДЮСШ створювався і батьківський комітет, який надавав керівництву і тренерсько-викладацькому складу школи допомогу в організації виховної роботи, як у закладі, так і у оздоровчо-спортивному таборі, укріпленні матеріально-спортивної бази тощо [1].

Медичний контроль в ДЮСШ здійснювався лікарсько-фізкультурним диспансером, кабінетом лікарського контролю поліклініки або лікарем ДЮСШ, згідно з положенням про медичний контроль над тими, хто займається фізичною культурою і спортом, затвердженого на той час Міністерством охорони здоров'я СРСР, 9 листопада 1966 року № 826 [4].

Організаційно-методична робота ДЮСШ регламентувалася наступними документами: річним планом учбово-тренувальної, виховної роботи, проведення спортивних змагань, здійснення медичного контролю над тими, хто займається; учбовими планами і програмами для ДЮСШ за видами спорту; перспективним планом підготовки спортсменів; графіком проходження учбового матеріалу у відділеннях і учбових групах; місячним і поурочним планами на основі учбових програм; розподілом учбових груп між тренерами-викладачами; журналами: обліку учбової роботи, обліку вхідної і вихідної документації; книгами: наказів, рекордів школи, обліку розрядників, обліку громадських інструкторів-діячів і суддів по спорту; щоденниками, протоколами змагань і табелями роботи тренерів-викладачів; списком учнів школи по відділеннях і учбових групах та їх заяви про прийом, особисті картки і лікарсько-контрольні карти тих, хто займається; особистими листками по обліку кадрів керівного, тренерсько-викладацького складу та обслуговуючого персоналу [1].

Фінансування ДЮСШ здійснювалося організацією, в безпосередньому відомстві якої знаходилась школа. ДЮСШ могли мати приміщення, зали, майданчики, басейни, кіно-фотолабораторії, учбово-спортивний інвентар і обладнання в об'ємі, який необхідно для нормального ведення учбово-спортивної роботи. ДЮСШ повинна була щорічно звітувати щодо витрати коштів перед організацією, у безпосередньому відомстві якої вона знаходилася, і перед відповідним Комітетом з фізичної культури і спорту.

ДЮСШ мала право юридичної особи, а ДЮСШ, які відносились до системи профспілок могли мати право юридичної особи за рішенням організації, у відомстві якої знаходиться ця школа. Для ДЮСШ встановлювалася одна єдина спортивна форма, емблема і значок [4].

Отже, слід зазначити, що освіта і виховання дітей та молоді в УРСР у 70-ті роки ХХ ст. вибудовувалася на основі поєднання батьківського і громадського впливу. В означений період розвиток педагогічної теорії та практики були педагогічним експериментаторством, різноманітним та різновекторним у системі фізичного та спортивного спрямування. Виховання дітей та молоді здійснювали не лише сім'я, школа, громадськість, а й саме позашкільні навчальні заклади спортивного спрямування, які мали чітку систему управління, регламентуючи навчальну виховний процес нормативними актами, державними документами й підкріплюючи практичною діяльністю. В Україні ДЮСШ і загальноосвітня школа активно співпрацювали спрямовуючи свою роботу на формування всебічно розвиненої особистості. Перспективою подальших досліджень є вивчення ідей виховання дітей та молоді в позашкільних навчальних закладах спортивного спрямування.

Література

1. Типовое положение о детско-юноршеской спортивной школе от 10 февраля 1970 года // Ф. Р. 2004, оп. 2, спр. 61 (Постановления и приказы Комитетов по физической культуре и спорту при Сонетах Министров СССР и УССР), арк. 1 - 9.

2. Федяєва В.Л. Сімейне виховання в історичній ретроспективі (друга половина XIX - XX століття): монографія / В. Л. Федяєва. - Херсон: РШО, 2010. - 348 с.

3. Сватьєв А. В. Соціально-педагогічні умови форм фізичного здоров'я підлітків у позашкільній роботі: автореф. дис. на здобуття пед. наук: спец. 13.00.07 Теорія та методика виховання/ А. В. Сватьєв. - Київ, 2001. - 20 с.

4. О состоянии и мерах улучшения работы школ высшего спортивного майстерства от 2 июня 1969 года // Ф. Р. 2004, оп. 2, спр. 2 (Постановления Коллегии Министерства просвещения СССР и Комитета по физической культуре и спорту при Совете Министров СССР), арк. 12 - 14.

Анотація

Стаття присвячена історії становлення та розвитку діяльності позашкільних навчальних закладів спортивного спрямування. Дана стаття розкриває діяльність позашкільних навчальних закладів на прикладі дитячо-юнацьких спортивних шкіл на початку 70-х років ХХ ст. Окремим напрямом висвітлено особливості організації виховної та спортивної роботи, нормативно-правової бази тощо в позашкільних навчальних закладах означеного періоду.

Ключові слова: дитячо-юнацька спортивна школа, учбова група, комплектування, педагогічна рада, тренер-викладач.

Статья посвящена истории становлення и развития деятельности внешкольных учебных заведений спортивного направления. Данная статья раскрывает деятельность внешкольных учебных заведений на примере детско - юношеских спортивных школ в начале 70-х годов ХХ ст. Отдельным направлением освещены особенности организации воспитательной и спортивной работы, нормативно-правовой базы и т.д. во внешкольных учебных заведениях обозначенного периода.

Ключевые слова: детско - юношеская спортивная школа, учебная группа, комплектование, педагогический совет, тренер-преподаватель.

Размещено на Allbest.ru