Пізнавальний інтерес - основна рушійна сила якісного навчання, дослідження ефективності його формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пізнавальний інтерес - основна рушійна сила якісного навчання, дослідження ефективності його формування

Рябініна Г.О.

Стаття присвячена проблемі створення та реалізації дидактичних комплексів і технологій, спрямованих на суттєве підвищення пізнавального інтересу учнівської молоді у сучасних умовах. Необхідність та доцільність такого дослідження зумовлена тим, що пізнавальний інтерес об'єктивно виступає епіцентром і основною рушійною силою продуктивного формування міцних знань у учнів як у суб'єктів навчання. В статті представлені розробки авторів як для змістовно-методичного забезпечення навчального процесу, так і для діагностики динаміки та ефективності розвитку пізнавального інтересу до вивчення хімії.

Результати дослідження, вміщені в статті, свідчать про достатню ефективність розробленого дидактичного комплексу та доцільність екстраполяції підходів авторів в масову практику.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, активізація навчання, суб'єкт пізнання, інтелектуальні та практичні вміння, інноваційне дидактичне середовище, критеріально-показниковий апарат пізнавального інтересу, мотиваційний, змістово-процесуальний та емоційно-вольовий компоненти пізнавального інтересу, динаміка розвитку пізнавального інтересу учнів.

Вступ

Сучасні умови діяльності школи висувають підвищені вимоги до організації розумової діяльності школярів. Особливе значення надається проблемі адаптації учнівської молоді до стрімкого скорочення періоду оновлення суспільних знань. В таких умовах необхідно, щоб основні пізнавальні здібності та інтелектуальні уміння, потрібні для успішного оволодіння системою швидко обновлюваних знань, закладалися організацією і змістом шкільної освіти. Найважливішою передумовою формування цих властивостей особистості і є розвиток у школярів стійкого пізнавального інтересу. Саме пізнавальний інтерес є рушійною силою того, що процес пізнання трансформується в психіці молодої особистості з обов'язку у її внутрішню потребу. Такий інтерес виступає епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів навчальної праці і стає базисом для майбутнього систематичного оновлення знань і умінь у дорослому віці [1,4,5, 7,8,11].

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями.

Отже сучасна педагогічна практика має вирішувати одне з провідних завдань - створювати дидактичне середовище, яке б об'єктивно сприяло формуванню у школярів стійкого пізнавального інтересу. Але будь-яка інновація у навчально-виховних процесах доцільна лише тоді, коли вона дає певний педагогічний ефект - появу нових позитивних якостей або певне підвищення результативності формування цих якостей у суб'єкта пізнання [6,9,10,11]. Визначення педагогічного ефекту формування стійкого пізнавального інтересу ускладнюється тим, що ця властивість є внутрішнім станом особистості, який не підлягає безпосередньому спогляданню та вимірюванню. Виявляти його можна лише опосередковано за певними проявами. Таким чином, педагогічна практика потребує для його виявлення та планомірного розвитку об'єктивної сукупності критеріїв і показників, які б дозволяли з достатньою достовірністю відслідковувати динаміку змін цього достатньо складного внутрішнього стану особистості під впливом певних педагогічних технологій. А відтак визначати їх ефективність та доцільність використання кожної з них в масовій практиці.

Керуючись таким концептуальним підходом, ми розробили методику експериментальної перевірки педагогічної ефективності інновації, направленої на формування пізнавального інтересу (у нашому випадку до хімії, як однієї з перспективних природничих дисциплін, яка відіграє провідне місце у розвитку наукового прогресу людства).

Аналіз досліджень і публікацій та виділення невирішених завдань проблеми. Теоретико-методологічну базу дослідження складають праці педагогів і психологів З.А. Абасова, Л.І. Божовича, Б.І. Додонова, Л.В. Мар'яненко, Н.Г. Морозової, Г.І. Щукіної, в яких доведено, що пізнавальний інтерес є однією з провідних рушійних сил навчальної діяльності, визначені підходи щодо класифікації пізнавального інтересу та його значення як найважливішого мотиву до більш ґрунтовного засвоєння учнями змісту шкільної освіти і формування стійких інтелектуальних і практичних умінь, запропоновані рівні розвитку й відповідно різний характер їх прояву.

Разом з тим, незважаючи на значну розробку проблеми формування пізнавального інтересу в теорії, масовій педагогічній практиці суттєво бракує засобів діагностики їх сформованості з врахуванням ефективності.

Формулювання мети статті. На підставі сутності пізнавального інтересу особистості визначити педагогічні умови його розвитку в процесі вивчення хімії на прикладі розробки і впровадження спецкурсу з хімічного аналізу вод Херсонщини та здійснити експериментальну перевірку його ефективності щодо формування пізнавального інтересу школярів до цієї дисципліни.

Виклад матеріалу дослідження

Однією з основних передумов розвитку пізнавального інтересу є усвідомлення учнями практичної значущості засвоюваних знань. Для реалізації цієї передумови ми цілеспрямовано розробили і запропонували спецкурс «Хімічний аналіз водойм Херсонщини», який дає змогу розширити уявлення учнів щодо використання хімічних знань в утилітарних, прагматичних цілях, сформувати адекватні таким цілям практичні вміння, продемонструвати значущість таких знань для екології і пов'язати їх з суспільно-корисною працею, забезпечити пропедевтичний рівень готовності до допрофесійної підготовки школярів за природничими профілями.

Для такого спецкурсу запропоновано використати час варіативної частини навчального плану загальноосвітніх закладів в обсязі 1 година на тиждень у першому півріччі 9 класу. Програма спецкурсу «Хімічний аналіз водойм Херсонщини» тісно пов'язана з курсами аналітичної, неорганічної та загальної хімії, екологією людини. Вона розширює та поглиблює їх знання та одночасно розкриває перед учнями цікаві та важливі сторони практичного використання хімічних знань [2,3].

Використавши спецкурс як інноваційне дидактичне середовище, ми переслідували мету - визначити його вплив на кількісно-якісні показники ставлень учнів до вивчення хімії; сформованість конкретних вмінь учнів з проведення хімічних дослідів і інтерпретацію значущості їх результатів для практичного використання в життєдіяльності, що інтегруючись утворюють пізнавальний інтерес як стійкий внутрішній стан особистості.

До організації педагогічного експерименту нами визначені основні вимоги:

Необхідність застосування розгалуженого критеріально- показникового апарату, за яким можливо по зовнішнім проявам спостерігати динаміку розвитку такого внутрішнього стану особистості як пізнавальний інтерес

Об'єктивна необхідність добірки декількох діагностичних засобів, які б дозволили виявляти, фіксувати і обробляти вплив розробленого і впровадженого комплексу змістовно-методичного забезпечення спецкурсу на динаміку змін пізнавального інтересу учнів до природничих дисциплін, взагалі, і особливо до хімії. Така полікомпонентність діагностичних засобів також зумовлена значними труднощами «діагностики» ефективності формування пізнавальних інтересів як внутрішнього стану особистості.

Реальна потреба розробки шкали ранжування рівнів сформованості пізнавального інтересу учнів.

Застосування методик статистичної та графічної обробки результатів дослідно-експериментальної роботи та інтерпретації висновків при здійсненні порівняльно-аналітичного аспекту виявлення впливу експериментальної методики на фоні традиційної для підтвердження можливості екстраполяції розробленого нами комплексу в масову практику.

На забезпечення першої з цих вимог ми здійснили розробку критеріально-показникового апарату (рис. 1.)

Друга і третя вимоги реалізовані використанням наступних діагностичних методик з розробкою для них рівневих шкал для статистичної обробки результатів експерименту та аналізу динаміки розвитку пізнавальних інтересів учнів експериментальних класів, в яких вивчався як базовий (інваріантний) курс хімії, так і варіативний спецкурс за рахунок годин варіативної частини навчального плану ЗНЗ, та контрольних класів, в яких вивчався тільки базовий курс хімії:

1). Самооцінка шляхом анкетування. Дану методику ми розробили за певною аналогією з відомою в педагогічній практиці методикою ОДАнІ (Орієнтовно діагностична анкета інтересів) Нами розроблений адаптований варіант анкети діагностики інтересів до хімії (АнІХ). В основу АнІХ нами було покладено закриті питання дихотомічного характеру, на які учні мали давати відповіді («так», «частіше так , чим ні», «частіше ні, чим так»). Такий характер відповідей мав на меті забезпечити можливість тлумачення кожної відповіді як такої, що відповідає одному з трьох рівнів сформованості пізнавального інтересу, а також можливість введення для кожного рівня кількісного показника наступним чином :

- високому - відповідь «так» - оцінюється в 3 бали;

- середньому - відповідь «частіше так, чим ні» - оцінюється в 2 бали;

- низькому - відповідь «частіше ні, чим так» - оцінюється в 1 бал.

Рис. 1. Критеріально-показниковий апарат дослідження ефективності формування у школярів пізнавального інтересу при вивченні спецкурсу

пізнавальний інтерес школяр інтелектуальний

Оскільки питань в АнІХ було 10, то при обробці анкет кожен учень міг отримати кількісний еквівалент самооцінки пізнавального інтересу (Спі) від 30 балів (максимум) до 10 балів (мінімум). Для здійснення подальшої оцінки впливу розробленого нами і впровадженого методичного забезпечення на розвиток пізнавального інтересу учнів до хімії, було розроблено таку кількісну шкалу розподілу учнів по рівням:

- високий рівень (Свпі) - від 25 до 30 балів (діапазон 6 балів);

- середній (Сспі) - від 18 до 24 балів(діапазон 7 балів);

- низький (Снпі) - від 10 до 17 балів (діапазон 8 балів).

За даною методикою було здійснено І зріз на початку та ІІ зріз в четвертій чверті двох навчальних років. Результати анкетування статистично оброблялись для всіх паралелей експериментальних та контрольних класів. В таблиці 1 представлені показники (у відсотках ) з поділу учнів по рівнях самооцінки пізнавальних інтересів (Спі), що в певній мірі характеризують динаміку розвитку ставлень учнів до навчального предмету хімія та до власної хімічної освіти.

Дані таблиці 1 свідчать про таку тенденцію: і в експериментальних, і в контрольних класах відбувався поступовий перехід учнів з низького на середній та з середнього на високий рівні пізнавального інтересу. Але темпи такого переходу в експериментальних класах, були відчутно вищими, ніж в контрольних.

Таблиця 1. Зведені результати розвитку пізнавального інтересу учнів, визначені за методикою самооцінки за анкетою АнІХ