Особливості навчання іноземній мові (англійській) як мові на спеціальності юридичного профілю в аспекті міжкультурної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [378.016:811.111]:316.77

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ (АНГЛІЙСЬКІЙ) ЯК МОВІ НА СПЕЦІАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНОГО ПРОФІЛЮ В АСПЕКТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Яцишин Н.П.

Реалії сьогоднішнього дня такі, що в рамках Болонського процесу - процесу зближення й гармонізації систем вищої освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти - завершується перехід української вищої школи на дворівневу систему освіти: бакалавріат і магістратуру. Однією з важливих умов підготовки висококваліфікованих спеціалістів всіх рівнів є оволодіння мовою науки, яка виступає основним засобом навчально-наукової й науково-професійної міжкультурної комунікації.

Завдання це стає ще більш актуальним у зв'язку з «світовими інтеграційними процесами в галузі культури», коли «глобальна світова культура, що реально формується сьогодні, загрожує перш за все відтворенню і збереженню національної культури, загрожує культурною асиміляцією» [2, c. 28]. В умовах міжкультурної комунікації, коли партнери по спілкуванню усвідомлюють, що «кожен з них є іншим і кожен сприймає чужорідність партнера» [7, с. 11], все більшого значення набуває діалог культур як принцип культурного розвитку. Сьогодні діалог культур - це реальна можливість долати глибокі духовні протиріччя в умовах дегуманізації суспільства. Це можливість більш глибокого пізнання свого місця у світі через співставлення своєї й іншої культури, це шлях до взаєморозуміння і поваги.

Актуальність дослідження проблеми іншомовної фахової міжкультурної комунікації важлива і в контексті євроінтеграційних процесів, оскільки європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі (ЄС) є стратегічною метою України. Цей курс був закріплений Верховною Радою України в Основних напрямках зовнішньої політики 2 липня 1998 р., а також в Угоді про партнерство і співробітництво між Європейським співтовариством і Україною від 14 червня 1994 р. та у Зверненні українського парламенту до Європарламенту і парламентів країн-членів ЄС 20 червня 2002 р. [6, с. 194]. Важливим компонентом цього процесу є мовний фактор у механізмі взаємодії та погодження усіх питань між зацікавленими сторонами.

Для дослідників у цьому контексті основна увага має бути зосереджена на виявленні ефективних засобів навчання іноземної мови майбутніх фахівців, у тому числі і юристів, серед яких ми виділяємо такі організаційно-педагогічні (методичні) прийоми, як цільове програмування професійного спілкування, мотивація навчання студентів професійної комунікації іноземною мовою та діалогізація їх іншомовної професійно-орієнтованої діяльності, які водночас можна виділити як основні завдання для досягнення мети дослідження, не забуваючи при цьому, що об'єктом дослідження є фахова міжкультурна комунікація.

Зазначимо, що останнім часом у науковій літературі цей напрямок діяльності визначився як перспективний і з наукової, і з практичної точок зору, і це не випадково. Адже в сучасних умовах розвитку й постійного розширення європейської інтеграції, всебічних міжнародних контактів іноземна мова стає найважливішим засобом професійного спілкування спеціалістів різних профілів. На підготовку нової генерації кваліфікованих фахівців орієнтують Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Закони України «Про освіту» (1991, із змінами і доповн. 1996), «Про професійно-технічну освіту» (1998), «Про вищу освіту» (2002) й інші програмні документи [3, c. 327-328; 4, с. 4, с. 8].

У зв'язку із останнім твердженням, досить важливим є вибір текстів, які будуть задіяні у різних видах навчальної роботи із студентами, зокрема час навчання письмовому спеціальному перекладу з метою формування перекладацької компетенції у сфері професійної комунікації [8, c. 358]. У такі тексти повинна бути закладена інформація, що розкриває основні положення регіональної економічної інтеграції, включаючи її правові аспекти, історичніетапи європейської інтеграції, галузеву політику Європейського Союзу, відносини між Україною та ЄС, а також особливості процесів розширення євроінтеграції.

Більш детальний виклад цих положень міститься у навчальному посібнику «Європейська інтеграція», рекомендованому Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для студентів вищих навчальних закладів [1, c. 9]. Так для студентів-юристів на початковому етапі вивчення даної теми необхідно розглянути систему понять даного явища, зокрема таких, як позитивна і негативна, вертикальна та горизонтальна, формальна та реальна інтеграція, асоційоване членство, економічний союз, критерії конвергенції, а також звернути увагу на те, що ключове поняття - «інтеграція» трактується по-різному або акцентує увагу лише на окремих аспектах цього багатогранного явища.

Наприклад, на відміну від англомовних визначень, за якими «integration» можна розуміти і як визначення цього феномена або окремих його станів, і як процес його наростання, просування від нижчих форм до більш високих. Зокрема, в управлінській науковій літературі поняття «інтеграція» застосовується для позначення різних за природою економічних явищ, в російськомовній - як процес наростання інтеграції - інтегрування - як «метод інтеграції» або метод Моне і т. д.

Узагальнюючи сучасні наукові тенденції у цій сфері досліджень, можна констатувати про перевагу системного підходу до вивчення іноземної мови, з врахуванням її комунікативних особливостей, бо саме при такому підході системні мовні закономірності і взаємозв'язки проявляються з метою найбільш повного і ефективного використання їх у мові, тобто для формування іншомовної комунікативної компетенції. Системний підхід, таким чином, становить собою найкоротший шлях до оволодіння іноземними мовами ( у нашому випадку - англійською).

Разом з тим, для успішного професійного спілкування майбутнім фахівцям необхідно оволодіти професійними та лінгвістичними знаннями, навичками та уміннями, які складатимуть їхню іншомовну професійну комунікативну компетенцію (ПКК). Наприклад, у процесі формування в майбутніх юристів англомовної ПКК постає проблема не лише навчання їх лексичного та граматичного аспектів мови права, а й пояснення їм специфіки фрагментів правової діяльності англо-американського права, а також зіставлення цих фрагментів із фрагментами правової дійсності національного права. міжкультурний комунікація професійний знання

Крім того, з точки зору професійної діяльності спеціалістам правознавчого профілю неможливо обійтися без розуміння шляхів вирішення юридичних суперечок згідно з відповідною системою права. У соціокультурному аспекті студентам-юристам, відповідно, слід знати політичний устрій країни, особливості функціонування судової гілки влади, специфіку обов'язків різних представників юридичної професії.

Міжнародні зв'язки України визначають необхідність в спеціалістах, які у процесі спілкування із зарубіжними колегами здатні використовувати знання іноземної мови під час роботи з нормативно-правовими актами інших країн, міжнародних юридичних організацій і інших суб'єктів юридичної діяльності. Наприклад, така діяльність може проявлятися при спілкуванні органів правопорядку в рамках Інтерполу (англ. Interpol - словоскорочення від International Criminal Police Organization) - Міжнародної організації кримінальної поліції, Міжнародної асоціації адвокатів (International Bar Association), MAA (ІВА) - Mіжнародної організації, що об'єднує юридичні товариства різних країн, в т. ч. й України, Міжнародної асоціації конституційного права (International Association for Constitutional Law; Association international de droit constitutionnel) - Mіжнародної організації, що об'єднує вчених і спеціалістів конституційного права на принципах, визначених Статутом ООН і Всезагальної декларації прав людини 1948 року, Міжнародної асоціації кримінального права (Association internationale de droit penal) - Міжнародної організації сприяння співробітництву спеціалістів різних країн, які вивчають кримінальне право і застосовують його в практичній діяльності, Міжнародної асоціації юридичних наук (International Association of Legal Sciences) - Міжнародною організацією, що активно сприяє розвитку юридичної науки і освіти, дослідженню міжнародного і національного права, а також застосуванню порівняльного правознавства, забезпеченню доступу до публікацій юридичних документів і інших видів нормативної діяльності.

У цьому зв'язку набуває значення вивчення за допомогою англійської мови майбутніми юристами основної правничої термінології, що також безпосередньо обумовлено як міжнародною специфікою правової сфери, так і комунікативно-професійною потребою, оскільки правова система, різні форми, види, галузі і права, і законодавства, включаючи філософію права, загальну теорію права, соціологію права, правову (юридичну) технологію, правову кібернетику; галузеві юридичні науки і, зокрема, міжнародно-правові науки; міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, конституційне право зарубіжних країн, консульське, дипломатичне право, регіональне право міжнародне право і ін., не будуть мати перспективи розвитку без підключення іншомовного підтексту, що забезпечує в сучасних умовах взаємодію національних правових систем, з метою уніфікації і стандартизації правових понять, потреби спілкування у сфері юридичної науки і практики.

При цьому слід пам'ятати, що мова права є суб'єктом права, оскільки слова і дискурси (від лат. discursivus, від discursus - міркування, досвід, аргумент, що здійснюються шляхом логічних міркувань) трактуються крізь призму законів, а досконалість законів і їх трактування залежить від спеціальних термінів, зокрема іншомовного походження [5, c. 438]. Таким чином, для досягнення точності і сконцентрованості юридичних норм велике значення має правильність використання правознавчої термінології.

Розглянемо це більш предметно на прикладі використання засобів юридичної термінології при вивченні теми «Адвокатура Великобританії» студентами юридичних спеціальностей на заняттях з іноземної (англійської) мови. Зазначимо, що у даному випадку юридична термінологія, що формується під впливом внутрішніх (потреба у вивченні) і зовнішніх факторів (потреба у спілкуванні), виступає як засіб освоєння студентами-юристами іноземної юридичної термінології і, одночасно, сприяє поглибленому засвоєнню конкретного правознавчого матеріалу з теми «Адвокатура Великобританії».

Основними складовими передбачуваної роботи, на нашу думку, є: 1) аналіз основної юридичної термінології англійської адвокатури, а саме: «соліситор», «баристер», «аторней» в історичному контексті їх виникнення, становлення і розвитку; 2) використання вказаних юридичних інститутів в англійській адвокатській практиці; 3) формування мовної культури майбутніх юристів на рівні розмовної і письмової мови.

Так, історико-правовий підхід дає можливість встановити, що англійська адвокатура (адвокатська система) є однією з давніших і досконаліших у світі. ЇЇ початкові форми виділились ще в другому тисячолітті і сьогодні є досягненнями не тільки англійської, але й світової юриспруденції. У процесі свого становлення і розвитку судові захисники розділилися на соліситорів (англ. solicitor, від початку - підбурювач, з часом - агент, представник; від старофранцузького sollisiteur- підбурювач; з лат. sollisitare - збуджувати, переконувати - довірена особа в суді або іншій установі), баристерів (англ. Barrister, від bar - бар'єр, що відгороджує суддів від підсудних), аторнеїв (англ. attorney - довірена особа, яка виступає при здійсненні угоди або іншого акта поза судом).

Далі у короткому викладі історії і сучасного стану англійської адвокатської системи розкривається безпосередня адвокатська діяльність кожного із зазначених вище видів адвокатів.

Аналізуючи введені в контексті нашого дослідження юридичні терміни за їх походженням і змістовою значимістю, створюємо ту обставину, при якій процес «входження» іноземної юридичної термінології (аторней, бaристер, соліситор і ін.) до складу української юридичної лексики проходить опосередковано, усвідомлено і результативно.

Таким чином, можна стверджувати, що сучасна вітчизняна наука володіє достатньо відпрацьованою методикою навчання іноземній мові у вищій школі взагалі та в умовах професійно-орієнтованого навчання, зокрема. До основних психолого-педагогічних принципів такого навчання і виховання та їх методичного забезпечення слід віднести: принцип спільної діяльності викладача іноземної мови, викладачів-юристів і студентів у плануванні, здійсненні, оцінюванні і удосконаленні навчального процесу; принцип опори на досвід і навички студентів; індивідуалізація навчання; принцип колективної (кооперативної) навчальної діяльності студентів з вивчення іноземної мови; контекстність навчання; системність навчання; принцип актуалізації навчання. Отже, поєднання цих основних складових навчально-виховного процесу є необхідною умовою підготовки сучасних високоякісних фахівців.

Загалом, сутність основних методик професійно-орієнтованого навчання чужоземної мови націлюють на його інтеграцію з фаховими дисциплінами з метою одержання широкого спектру професійних знань і формування професійно значимих якостей особистості.

Література

1. Європейська інтеграція : навч. посібник / за ред. С. В. Федонюка, В. Й. Лажніка. - Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Л. Українки, 2008. - 760 с.

2. Караулов Ю. Н. Этнокультурная и языковая ситуация в современной России : лингвистический и культурный плюрализм / Ю. Н. Караулов // Мир русского слова. - 2002. - № 3. - С. 25-29.

3. Освіта / О. В. Зайчук // Юридична енциклопедія : В 6 т. / редкол. : Ю. С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : Укр. енцикл. - Т. 4., 2002. - С. 327.

4. Сура Н. А. Навчання студентів університету професійно орієнтованого спілкування іноземною мовою : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Н. А. Сура; Луганськ, 2005. - 20 с.

5. Токарська А. Нормативний аспект комунікативної діяльності юристів (до проблеми уніфікації термінології міжнародного права) / Антоніна Токарська // Вісник Львівського ун-ту. Серія філологічна. - 2004. Вип. 34. - Ч. 1. - С. 438-443.

6. Угода про партнерство і співробітництво між Європейським Співтовариством і Україною від 14 червня 1994 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2001. - № 3. - С. 190-195.

7. Халеева И. И. О тендерных подходах к теории обучения языкам и культурам / И. И. Халеева // Известия Российской академии образования. - 2000. - № 1. - С. 9-13.

8. Яцишин Н. П. Використання текстів професійного спілкування під час вивчення іноземної мови студентами юридичного факультету (перекладацький аспект) // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів «Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне. майбутнє» (13-14 травня 2009 р.) : У 3-х т. - Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Л. Українки, 2009. - Т. 1. - С. 358.

Анотація

У статті розглядаються питання послідовного і цілеспрямованого введення культурологічного компоненту в процес викладання англійської мови як іноземної, з метою ефективного вирішення проблеми міжкультурної комунікації.

Ключові слова: англійська мова, комунікативна компетенція, предметний компонент, діалог культур, юриспруденція, міжкультурна комунікація.

В статье рассматриваются вопросы последовательного и целенаправленного введения культурологического компонента в процесс преподавания английского языка как иностранного, с целью эффективного решения проблемы межкультурной коммуникации.

Ключевые слова: английский язык, коммуникативная компетенция, предметный компонент, диалог культур, юриспруденция, межкультурная коммуникация.

The article deals with the consistent and purposeful introduction of cultural component in the process of teaching English as a foreign language to solve the problems of intercultural communication.

Key words: English language, communicative competence, the objective component, the dialogue of cultures, law, cross-cultural communication.

Размещено на Allbest.ru