Теоретико-методичні основи вдосконалення вербального інтелекту старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЕРБАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Рощін І. Г.

Сьогодні неможливо обійтись без орієнтації на світові стандарти освіти, виховання та розвитку особистості. В умовах загострення проблем цивілізації, людського життя, його сенсу, творчої побудови з метою максимального самовдосконалення і самореалізації особистості, а також розуміння унікальності, винятковості життя, повага до іншої особистості, нації, держави набувають особливої актуальності.

Переорієнтація економіки України на світовий ринок, створює потребу у висококваліфікованих працівниках, здатних ставити та вирішувати нестандартні завдання, креативно мислити та підходити по-новому до звичних кожній людині речей, що потребує перебудови суспільства на принципово нових засадах. Підготовка високоінтелектуальної нації, розвиток творчих здібностей кожного неможливий без постійного вправляння над собою, самопізнання та самовдосконалення.

Здатність до пізнання навколишнього, уміння орієнтуватися в ньому, знаходити правильні способи вирішення життєвих та професійних проблем необхідна за усіх часів, тому питання про те, як розвивати інтелект і як виховувати особистість, здатну до свідомого продуктивного життя, є актуальним для будь-якого навчального закладу.

Мета статті - визначення складових інтелекту, зокрема вербального та шляхів його вдосконалення.

У психолого-педагогічній теорії змінювалися з часом уявлення про зміст і структуру інтелекту і способи його виявлення [2; 3; 5]. У сучасній науці інтелектом вважають інтегровану якість особистості, яку можна виміряти з допомогою тестів, проективних методик, спостережень. Важливою складовою інтелекту є вербальний інтелект [1, 3, 7, 8]. З його допомогою визначається здатність сприймати значення слів, повторювати їх в усній та письмовій формах, розуміти складні словесні структури тощо. Цей вид інтелекту дуже гнучкий і може поліпшуватися або, навпаки, погіршуватися на різних стадіях розвитку та в подальшому житті. Важливо також пам'ятати, що для розвитку тих чи інших якостей та здібностей існують певні сенситивні періоди. На час навчання молодої людини у старших класах ЗНЗ та університеті припадає період найбільш інтенсивного розвитку її інтелектуальних, моральних та фізичних можливостей [1, 5]. У молодої людини віком від 15 до 22 років внаслідок її психологічних особливостей найбільш активно виявляється потреба у самовираженні, самоствердженні, самореалізації. Вона прагне до самовдосконалення, саморозвитку, визначення у соціумі. Але в той же час молоді люди цього віку не завжди володіють методами та технологіями розвитку інтелекту, самопроектування, побудови програм власного життя і кар'єри.

Вербальний (лінгвістичний, словесний) інтелект дослідники розглядають як розвиненість психічних пізнавальних функцій особистості, котрі залежать від впливу культури, освіти. До складу поняття вербального інтелекту включають такі розумові якості особистості, як широта розуму, чи здібність залучати для вирішення задач факти з інших галузей знань; глибина розуму, чи здібність виявляти суттєві закономірності в явищах; гнучкість розуму, чи здібність швидко змінювати розумові процеси, адекватно підбирати стратегії вирішення в залежності від складності задач, а також критичність та самостійність розуму. До поняття вербального інтелекту включають також певну розвиненість довільної уваги, тобто швидкість і точність сприйняття, здібність концентруватися на виконанні завдання; словниковий та понятійний апарат.

Досконалим вербальний інтелект можна вважати, якщо особистість демонструє мовну ерудицію - різноманітність і багатство словника, якість виразів, їх еластичність, достовірність і грамотність; якщо її мова відображає якість, образність, виразність, почуття вишуканості і витонченості, красоти слова, гнучкість стилю, відповідності мовній поведінці, етичним і моральним нормам; дозволяє судити про її носія як про зрілу і соціальну особу, здібну ідентифікуватись з тією чи іншою соціальною групою, при цьому відстоювати свою індивідуальність, виробляти нові та оригінальні форми мовної діяльності [1; 5; 8].

За основу класифікації здібностей у психології взято три аспекти реальності, розкритих психікою людини: фізичний, просторовий і символічний, відповідно до яких виділяють такі види здібностей [2; 3; 5, 8]: загальні, які забезпечують легкість і продуктивність розумової діяльності; спеціальні - до музики, живопису, фізики, математики тощо; практичні - конструктивно-технічні, організаційні, педагогічні тощо.

У психолого-педагогічній літературі вміння називають як «засновану на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність». Вміння визначають і як систему прийомів, яка забезпечує готовність і здатність людини свідомо і самостійно, з належною якістю і у відповідний час виконувати роботу в нових умовах. Мовленнєві вміння деякі дослідники класифікують відповідно до видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма. Ми, поділяючи точку зору О.Леонтьєва, І.Зимньої, визначаємо мовленнєві вміння як здатність людини реалізовувати структурні компоненти мовленнєвої дії - орієнтування, планування, реалізацію та контроль.

Мовленнєві вміння набувають специфічних зовнішніх проявів залежно від характеристик кожного конкретного виду мовленнєвої діяльності. Залежно від спрямованості мовленнєвої дії на прийом чи видачу мовленнєвого повідомлення та від характеру зовнішнього вираження, види мовленнєвої діяльності визначаються як рецептивні (слухання, читання) та продуктивні (говоріння, письмо). Ці два основні параметри поділяють види мовленнєвої діяльності на дві великі групи та обумовлюють особливості в мовленнєвих уміннях залежно від виду мовленнєвої діяльності.

До вмінь рецептивних видів мовленнєвої діяльності відносять такі:

- визначати тему мовленнєвого повідомлення і ділити мовленнєве повідомлення на змістові частини (орієнтування);

- визначати головну думку змістової частини та думки, що деталізують головну; встановлювати логіку змістового повідомлення (планування);

- визначати загальний зміст повідомлення (реалізація);

- визначати рівень адекватності сприйняття повідомлення (контроль).

До вмінь продуктивних видах мовленнєвої діяльності зараховують такі:

- усвідомлювати вихідний задум висловлювання, поєднувати надфразові змістові частини в цілісне мовленнєве повідомлення (орієнтування); інтелект комунікативний вміння пізнавальний

- утримувати в пам'яті і передбачати основну думку кожної змістової частини, визначати структурно-змістову єдність цілого тексту; встановлювати логіку розгортання повідомлення (планування);

- вербалізувати предикативну структуру тексту (реалізація);

- контролювати правильність створеного тексту (контроль).

Трактування поняття «вміння» перетинається з визначенням поняття «навички», яке розуміють як «вдосконалені шляхом багаторазових вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій». Здійснення мовленнєвої діяльності на рівні творчого вміння можливе лише за умови, що одиниці діяльності - мовленнєві дії - доведені до рівня навички, яка, у свою чергу, складається з операцій, що відпрацьовані до рівня автоматизму.

Науковці виокремлюють чотири аспекти лінгвістичних знань, які надзвичайно важливі для формування мовленнєвих умінь: риторичний аспект мовлення - здатність використовувати мовлення для того, щоб спонукати інших людей до діяльності; мнемонічний потенціал мовлення - здатність використовувати даний інструмент для запам'ятовування інформації, починаючи зі списку особистих речей до правил гри, інструкцій з орієнтування на місцевості до навичок роботи на новому обладнанні; узагальнюючий аспект мовлення (не дивлячись на беззаперечну важливість логічних та математичних умовиводів, а також символічних систем, письмове мовлення залишається оптимальним варіантом для викладу основних понять у підручнику); пояснювальний потенціал мовлення - можливість використовувати для розмірковування про власну діяльність, проведення «металінгвістичного» аналізу.

Тести на вербальне мислення перевіряють мовні здібності людини та її вміння розуміти й осмислювати письмову мову (читати і писати інструкції, листи, доповіді). На початковому рівні перевіряється елементарна грамотність, включаючи вміння правильно писати, виконувати всі граматичні й орфографічні правила, в тому числі і правила пунктуації - для цього використовують тести відновлення; на більш складному рівні виявляються здібності розуміти й правильно інтерпретувати усну та письмову мову (тести на вербальне мислення). Тести на вербальне мислення оцінюють не тільки загальний рівень сформованості комунікативної компетенції випробуваного як носія мови, але й докладно розкривають різні аспекти структури лінгвістичного свідомості.

Важливу роль у професійному становленні особистості та реалізації її природнього потенціалу відіграють комунікативні вміння і навички, розвитку яких сприяє регулярна і системна робота відповідно до представлених нижче рекомендацій:

- виробіть у себе звичку читати різноманітні газети, журнали, книги. Майте на увазі, що зміст та стилістика джерел інформації неоднорідні. Не шукайте легких шляхів, оскільки осмислення саме складного, з точки зору використовуваних мовних засобів, матеріалу, що висвітлює незнайому вам проблематику, допомагає вдосконалювати вербальні здібності;

- намагайтеся бути активним читачем, зацікавленим у розумінні суті викладеного. У процесі читання виділяйте в тексті основні розділи, які б розкривали зміст, робіть олівцем позначки на полях.

- виконуйте таке захоплююче завдання: прогледівши будь-яку, газетну чи журнальну, статтю підкресліть у ній факти, на які посилається автор, одним кольором, а його позицію і персональну оцінку - іншим;

- знайомлячись з текстом, відповідайте для себе на наступні питання: мета написання матеріалу, особисте ставлення автора до нього, логіка викладу, актуальна значимість інформації;

- постарайтеся знайти співрозмовника, з яким можна було б обговорити зміст прочитаного;

- перефразуйте (тобто перекажіть своїми словами) письмову або усну мову іншої людини;

- напишіть короткий конспект по вже знайомому для вас матеріалу;

- активно застосовуйте на практиці такі цікаві методи розвитку комунікативних здібностей, як кросворди та мовні ігри (зверніть увагу, що перші розрізняються за ступенем складності, тому підбирайте для себе ребуси відповідного рівня).

Для полегшення навчання орфографії, скористайтеся методом який складається з 4-х етапів: 1) уважно подивіться на слово і визначте, де знаходиться орфограма; 2) визначте алгоритм виконання орфографічного завдання в залежності від застосовуваного правила; 3) напишіть слово; 4) здійсніть самоперевірку.

Для початку випробуйте цю методику на словах, які найчастіше пишуть з помилками, потім складіть список слів, в яких ви найчастіше допускаєте орфографічні помилки, щоб краще запам'ятати їх правопис.

Візьміть за правило працювати з різними словниками, в першу чергу з орфографічними і тлумачними: у них ви знайдете чимало дивовижної і корисної інформації, оскільки деякі слова мають велику кількість значень, про які ви, ймовірно, і не підозрюєте. За допомогою лексичного і ідеографічного словників складайте список синонімів (слова подібні за значенням) і антонімів (слова із протилежним значенням).

Зустрічаючи в розмові незнайому професійну лексику і жаргонізми, попросіть вашого співрозмовника пояснити сенс того чи іншого терміну. Вчіться уважно слухати інших людей, спостерігайте за манерою їх мови, особливо корисно для цього практикуватися на матеріалі теле- і радіопередач. Як і у випадку з письмовою мовною компетенцією формування усних комунікативних навичок передбачає ознайомлення з широким жанровим діапазоном радіо- і телемовлення, починаючи з різних дискусій і інтерв'ю і закінчуючи політичними дебатами. Слідкуйте за тим, як змінюється мовна поведінка досвідчених ораторів залежно від аудиторії і атмосфери самої передачі.

Для створення висловлювання використовуйте метод планування. Залежно від умов спілкування мовець має обрати форму мовлення (усне чи писемне, монологічне або діалогічне), стиль мовлення (розмовний, офіційно-діловий, книжковий, публіцистичний), тип мовлення (розповідь, опис, міркування), жанр мовлення (розповідь, виступ, лист тощо). На цьому етапі мовленнєвої діяльності здійснюється відбір засобів і способу формування і формулювання власної або чужої (даної ззовні) думки у процесі мовленнєвого спілкування. Мовленнєве висловлювання обдумується, планується, програмується у внутрішньому мовленні. Воно ще не втілилось у конкретні мовні форми і реалізується у вигляді семантичних комплексів: визначається тема, головна думка, послідовність викладу. На етапі реалізації висловлювання відповідно до теми, ситуації спілкування, задуму і плану висловлювання, внутрішнє мовлення реалізується в зовнішньому (усному чи писемному) мовленні, втілюється в конкретні слова, словосполучення, речення, тексти. Істотного значення набувають вимоги правильності, точності і виразності мовлення. Потрібно зазначити, що виконавча фаза може бути зовнішньо невираженою (слухання, читання мовчки). Сформоване вміння реалізації передбачає здатність до визначення та добору адекватних засобів для передачі змісту висловлювання.

Таким чином, реально в життєвих ситуаціях реалізація вербального інтелекту може буде ефективною, якщо: 1) запропонувати вибір різних видів діяльності; 2) створити мікросередовище, яке заздалегідь вибірково буде стимулювати прояв здібностей; 3) організувати зустрічі з людьми та обставинами, які виявляються адекватними сфері обдарованості і сприяють її реалізації; 4) здійснювати самостійну оцінку успішності у будь-якому виді конкретної діяльності.

Отже, розвиток інтелекту включає три основні підструктури:

1) високу пізнавальну активність, яка базується на високочутливій сенсориці (увага, сприймання, пам'ять) та дивергентному мисленні (оригінальність, критичність, здатність до узагальнення, прогнозування);

2) творчу інтерпретацію пізнавального досвіду (вміння порівнювати, зіставляти, аналізувати, бачити нове, реконструювати раніше створене, оригінальний підхід до рішення проблем, варіативність у рішенні задач);

3) емоційну захопленість діяльністю (інтерес, енергійність, висока харизма, впевненість у досягненні успіху, «відновлення» в разі неуспіху). Така єдність високого рівня перцептивних, емоційних та інтелектуально-вольових якостей, їх позитивна і моральна спрямованість забезпечують успіх у діяльності.

В подальших наукових розвідках може буде уточнено та розширено коло засобів і методів формування та розвитку вербального інтелекту учнів старшого шкільного віку.

Література

1. Давыдов В.В. Виды общения и обучения: Логико-психологические проблемы построения учебных предметов / В.В. Давыдов. - М.: Педагогика, 1972. - 424 с.

2. Забарна А.П. Організація роботи з обдарованими дітьми / А.П.Забарна // Пед. вісник - 2003. - № 1/2. - С. 56-57.

3. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности / И.А.Зимняя. - М. -Воронеж: МОДЄК, 2001. - 432 с.

4. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия Н.С.Лейтес. - М., 2000.

5. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / А.М.Матюшкин // Вопросы психологии. - 1989. - № 6. - С. 29-33.

6. Моляко В. О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості / В.О.Моляко // Обдарована дитина. - 1998. - №1. - С. 3-5.

7. Одаренность и возраст: развитие творческого потенциала одаренных детей: учеб.-метод. пособие / под ред. А.М. Матюшкина - М.: Изд-во Моск. психолого-социалогичного ин-та, 2004. - 192 с.

Анотація

У статті розглядаються проблеми вдосконалення інтелекту, зокрема вербального, у старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів. Представлено рекомендації щодо формування комунікативних вмінь і навичок.

Ключові слова: вербальний інтелект, вміння, мовленнєві вміння.

В статье рассматриваются проблемы совершенствования интеллекта, в частности вербального, у старшеклассников общеобразовательных учебных заведений. Представлены рекомендации по формированию коммуникативных умений и навыков.

Ключевые слова: вербальный интеллект, умение, речевые умения.

The article deals with the problem of improving intelligence, particularly verbal, in senior secondary schools. Provides guidance for determining communicative skills.

Key words: verbal intelligence, ability, speech skills.

Размещено на Allbest.ru