Співпраця сім’ї та дошкільного закладу у вихованні дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПІВПРАЦЯ СІМ'Ї ТА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Кампов Світлана Петрівна

В даний час йде перебудова дошкільного виховання, і в центрі цієї перебудови стоять гуманізація і деідеологізація педагогічного процесу. Метою його відтепер визнається не виховання члена суспільства, а вільний розвиток особистості. Зміни державної політики в галузі освіти спричинили за собою визнання позитивної ролі сім'ї у вихованні дітей і необхідності взаємодії з нею [1]. Слід зазначити, що педагоги дошкільних установ не завжди переймаються свідомістю важливості та необхідності співпраці з сім'єю. Багато хто, особливо молоді фахівці, міркують приблизно так: «Мене вчили різних наук, як розуміти дитину, як його навчати, виховувати. Я виховую дитину правильно, на наукових засадах, він перебуває в дитячому саду з ранку до вечора. Тому не страшно, якщо батьки виховують не зовсім правильно: вони і бачать щось його лічені години ». Нерідко майже так само думають і батьки: «Дитина мій, я його знаю краще за всіх, розумію, значить, і виховую сама. А в дитячому саду - лише б нічого не сталося, був би цілий і неушкоджений». Таким чином, дві сторони, дуже близькі дошкільнику, батьки і педагоги, намагаються виховувати автономно, незалежно один від одного. Хороших результатів це не дає. У вихованні маленької дитини багато що будується на формуванні позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності. Все це можливо, якщо всі виховують дитину дорослі будуть домовлятися про вимоги до нього, про методи впливу, способи навчання. Необхідно також враховувати, у вирішенні яких завдань виховання може бути сильніше одна сторона (дитячий сад або сім'я), і у вирішенні яких основний тягар слід прийняти на себе іншій стороні. Наприклад, в емоційному, статеве виховання, в залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно вище, ніж можливості дитячого саду. Зате дитячий сад кваліфіковано здійснює навчання, розвиток творчих здібностей та ін. [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сучасного стану виховання дітей в сім'ях дає підстави стверджувати, що існує велика кількість актуальних педагогічних проблем, до яких можна віднести відсутність стратегії та послідовності в методах і принципах виховання, недостатність педагогічної культури, проблеми первинної соціалізації дитини та усвідомлення батьками співвідношення природи і виховання кожної особистості, нестабільність емоцій сімейного спілкування, вплив інформативного кола та індустрії розваг на життя сім'ї тощо. Складність сучасних педагогічних проблем та невміння знайти правильні рішення призводять до численних батьківських помилок. Їх причини полягають у нездатності батьків до самокритики, відсутності знань, навичок і вмінь з догляду та виховання, спілкування з дітьми різного віку; нерозумінні того фактора, що саме сім'я

та спілкування в ній, яке слугує не тільки своєрідним фоном усієї життєдіяльності, а й провідним засобом виховання дітей, є найважливішими чинниками формування особистості.

Об'єктивна складність процесу сімейного виховання породжує реально існуючі складнощі, виховної діяльності, які в свою чергу виступають як умови та обставини, що потребують певних зусиль для їх подолання. Акцентування проблем необхідне, щоб привернути до них увагу, показати можливі наслідки педагогічних помилок та можливості вдосконалення виховної функції сучасної сім'ї.

Визначення мети та завдань дослідження. Визначити особливості роботи з батьками у період адаптації дітей до дошкільного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Повноцінне виховання дошкільника відбувається в умовах одночасного впливу сім'ї та дошкільного закладу. Діалог між дитячим садом та сім'єю будується на основі демонстрації вихователем досягнень дитини, його позитивних якостей, віри в його сили і здібності. І педагог, як правило, в такій позитивній ролі приймається як рівноправний партнер у вихованні: йому довіряють, прислухаються до його порад.

Щоб батьки стали активними помічниками та однодумцями вихователів, необхідно залучити їх до життя дитячого саду, постійно тримати в курсі всіх подій. Робота з сім'єю є складним завданням, як в організаційному, так і в психолого-педагогічному плані. Перш за все, необхідно встановити особливу форму спілкування, яку можна назвати «довірливо- діловим контактом». Розвиток такої взаємодії передбачає кілька етапів.

Перший етап - трансляція батькам позитивного образу дитини. Завдяки цьому з самого початку між вихователем і батьками складаються доброзичливі відносини з установкою на майбутню співпрацю. Виправданість даного етапу визначається тим, що в повсякденному спілкуванні з дітьми батьки часто фіксують свою увагу лише на негативних проявах. До цього додаються й тривожні очікування щодо поведінки дитини в дитячому саду. Тому перший етап може бути визначений як етап «перестановки акцентів».

На другому етапі - трансляція батькам знань, які можуть знайти застосування в сім'ї (особливості спілкування дитини з однолітками, спільні з дорослим заняття, ігри і т.п.).

Третій етап - ознайомлення педагога з проблемами сім'ї у питаннях виховання дитини. У цьому діалозі дорослих активна роль належить батькам. Необхідно пояснити, чому даний етап є третім, а не першим (що здавалося б більш логічним). Тільки на основі досягнутого довіри у спілкуванні з вихователем (у перші два етапи) у батьків виникає потреба розповісти про індивідуальні проявах дитини (її смаки, поведінці, звичках), причому не тільки позитивних, але і негативних. Важливо підкреслити: позиція вихователя в діалозі не «суддівська», а партнерська, без повчань і настанов (спілкування на рівних). Завдяки цьому стає можливим перехід до четвертого, заключного етапу, який визначає перспективи подальшого співробітництва.

Якщо на першому етапі зовнішньої метою є «перестановка акцентів», а внутрішньою - встановлення довірчих відносин з батьками, на четвертому етапі зовнішня і внутрішня цілі збігаються: спільне дослідження і формування особистості дитини на основі перебудови стереотипів спілкування з ним. Девіз даного етапу «Давайте дізнаватися разом».

Найважливішим результатом змістовного і емоційно насиченого спілкування вихователя з сім'єю має стати готовність батьків здійснити корекцію власних установок, трансльованих дитині [3].

Унікальний виховний характер сім'ї виражається в тому, що тут відбувається інтенсивний контакт дитини з батьками та іншими дорослими членами родини. Теорія і практика догляду за дітьми доводить: «для нормального розвитку дитини необхідно активне спілкування з фізично і соціально зрілими людськими істотами. Діти, ізольовані від світу дорослих і найголовніше - від батьків, відстають у своєму розвитку». За силою, глибині свого специфічного впливу на дитину сім'я - найважливіший фактор, необхідна умова правильного розвитку і формування малюка як людину. Але для виховання повноцінної особистості дитині необхідно і дитяче співтовариство, яке він має у дошкільному закладі.

У дитячому садку дитина здобуває освіту, набуває вміння взаємодіяти з іншими дітьми та дорослими, організовувати власну діяльність. Наскільки ефективно дитина буде опановувати цими навичками, залежить від ставлення сім'ї до дошкільної установи. Гармонійний розвиток дошкільника без активної участі його батьків в освітньому процесі навряд чи можливо [4].

Головне завдання вихователя в роботі з сім'єю - зруйнувати існуючий нині бар'єр між дитячим садом і батьками. Взаємодія повинно будуватися на принципах спільної діяльності і передбачатиме координацію педагогічної взаємодії на дитину. При цьому метою сімейного виховання, так само, як і суспільного дошкільного, має бути розвиток особистості дитини. Батьки і вихователі об'єднують свої зусилля і забезпечують малюкові подвійний захист, емоційний комфорт, цікаву і змістовну життя в дитячому садку і вдома, що, у свою чергу, стимулює розвиток його основних здібностей, вміння спілкуватися з однолітками і забезпечує підготовку до школи. Однак на це взаємодія впливає низка чинників, і насамперед те, що батьки та педагогічний колектив очікують один від одного.

Хоча останнім часом і намітилися нововведення, перспективні форми співробітництва, які припускають підключення батьків до активної участі у педагогічному процесі дитячого садка, частіше за все робота з батьками ведеться тільки по одному з напрямів педагогічної пропаганди, при якій сім'я є лише об'єктом впливу. І в результаті зворотній зв'язок з родиною не встановлюється, а можливості насіннєвого виховання не використовуються повною мірою.

Аналіз досвіду родинного виховання та дані психолого-педагогічних досліджень свідчать, що нерідко батьки розуміють, до яких цілей у вихованні своєї дитини, слід прагнути, які якості в ньому розвивати. Однак вони не завжди знають, як це зробити, які методи і засоби вибрати. Причинами педагогічних помилок батьків є їх непідготовленість до виховної роботи, нерозуміння складного процесу розвитку дитини, а іноді й відсутність почуття відповідальності перед суспільством за виховання дитини. Тому батькам недостатньо однієї любові до дитини і бажання його виростити, необхідно ще знати, як будувати стосунки з ним, ґрунтуючись на вікових фізичних і психічних особливостях дошкільнят.

Пізнання батьків вихованців - важлива умова успіху у взаємодії з сім'ями не тільки вихователя, а й інших фахівців дошкільної освіти [5].

З цього випливає, що далеко не всі вихователі готові співпрацювати з батьками з питань виховання і розвитку дитини. Але ж це принесло б користь, і перш за все дітям. Вони б сприймали батьків по- новому - як союзників, так як батько, який бере участь у всіх заходах, знає дитячі проблеми та шляхи їх подолання, намагається зрозуміти почуття дитини, його діяльність, його точку зору. У дитини, яка постійно відчуває підтримку, розуміння батьків, підвищується самооцінка [1].

Розглянемо форми співпраці родини та дошкільного закладу у вихованні дітей на прикладі дитячого садка.

Згідно з планом взаємодії з батьками, у групі «Почемучки» 3-4 рік життя проводиться наступна робота: 1. Батьківські збори. 2. Консультації. 3. Анкетування. 4. Спільні свята. 5. Спільне оформлення газет. Виставки. 6. Робота батьківського комітету.

Групові батьківські збори проводяться 2 рази на рік. На них присутні, крім вихователів, завідувач, старша мед. сестра, фізрук, психолог. На осуд виноситься кілька питань. Такі як: завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання та проблеми, що стосуються здоров'я дітей.

Кілька разів на місяць проводяться консультації. Метою консультацій є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомогу їм у вирішенні проблемних питань. Консультації проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації запрошуються батьки різних груп, що мають однакові проблеми.

Анкетування проводиться як індивідуальне, так і групове. Метою анкетування є з'ясування питань, що стосуються виховання в сім'ї та здоров'я дітей. За допомогою анкети вихователь може дізнатися думку батьків по його цікавлять. У результаті анкетування може виявитися будь-яка проблема, присутня в сім'ї. У таких випадках вихователь допомагає розібратися і знайти вихід з ситуації, що склалася.

У дитячому садку, як уже говорилося, проводяться свята, в яких беруть участь і батьки, і діти, і педагоги. Свята організовуються в межах групи. З бесіди з вихователями ми з'ясували. У спільній діяльності встановлюються дружні відносини, створюється атмосфера творчості, батьки краще впізнають своїх дітей, а вихователі - батьків. Також батьки отримують можливість цікаво проводити час разом зі своїми дітьми. З цікавістю і навіть із задоволенням батьки беруть участь в оформленні газет приурочених, до якого-небудь свята або на якусь тему, в організації виставок, конкурсів малюнка.

У даному дошкільному закладі діє батьківський комітет. Від кожної групи в нього входить 2 батька, які і є її представниками. Батьківський комітет допомагає дитячому саду в оформленні приміщень, у придбанні необхідних посібників для навчання і виховання дітей, в організації ремонту установи, бере участь у проведенні батьківських зборів.

Батьки в будь-який час можуть звернутися з важливими їх питаннями до вихователя, завідувачу, психолога або мед. працівникові. Питання можна задавати особисто або залишати в ящику для питань у письмовому вигляді [З бесіди з батьками].

Важливим напрямком в роботі з батьками є вивчення педагогічним колективом сім'ї. Для цього проводяться:

Цілеспрямоване спостереження ситуації спілкування дітей з родиною, розмови з членами сім'ї, анкетування батьків, вивчення результатів дитячої діяльності, вивчення ціннісних орієнтацій батьків у вихованні дитини за допомогою питань анкет, вивчення уявлень дорослих про себе як про батьків (анкета «Хороші ви батьки?», «Патріотичне виховання дітей», «Карати чи ні?»).

Світова статистика переконує, що сучасне сімейне виховання не настільки ефективно, повноцінно, як має бути. Тому в багатьох країнах розробляються спеціальні програми, спрямовані на підвищення педагогічної культури сім'ї, виховання подружжя як батьків. Психолого-педагогічна освіта батьків з метою підвищення їх педагогічної культури - одне з напрямків у співпраці дошкільного закладу і сім'ї.

Тому психолого-педагогічна освіта батьків, здійснюване дошкільною установою має цільову спрямованість. Так, специфіка роботи вихователя групи «Почемучки» із сім'єю диктується перш за все психофізіологічними особливостями дітей цього віку: швидкий розвиток малюка вимагає своєчасної зміни завдань виховання і навчання, перебудови методів і прийомів педагогічної роботи. У зміст психолого-пе- дагогічної освіти батьків включаються питання охорони життя, зміцнення здоров'я малюка, створення умов для правильного фізичного розвитку. З питань адаптації дитини до умов суспільного виховання, гігієнічного догляду, раціонального харчування, загартовування, режиму дня, масажу, гімнастики батькам рекомендації дає не тільки вихователь, а й медичні працівники дитячого саду. Причому поради і рекомендації повинні бути не взагалі про дітей, а про когось конкретно. Методичні рекомендації «Пам'ятка батькам з питань музичного виховання в сім'ї», поради «Як навчити дитину акуратності», консультація «Ранкова гімнастика дому» та ін..

Таким чином, ми можемо відзначити, що батьки є головними вихователями своїх дітей, тому родина повинна відігравати визначальну роль в процесі виховання і навчання дітей. Тільки в умовах партнерських відносин між вихователями та батьками можливі позитивні результати у вихованні.

Висновок. Проблема співпраці вихователів та батьків в даний час є актуальною для багатьох учених. Розробляються різні програми і нові способи взаємодії дошкільного закладу і сім'ї, зростає число наукових і науково-методичних робіт, присвячених цій важливій проблемі.

Рішення завдань співробітництва вимагає, щоб педагоги брали участь у психолого-педагогічному освіті батьків; вивчали сім'ї, їх виховні можливості; залучали батьків в освітню роботу дитячого садка.

Організатором і координатором співробітництва дошкільного закладу з родинами вихованців є завідувачка. Вона сприяє встановленню системи виховання дітей у сім'ї і дитячому садку, згуртовуючи для вирішення цього завдання педагогічний колектив та батьків.

Позитивні результати у вихованні дітей досягаються при вмілому поєднанні різних форм співробітництва, при активному включенні в цю роботу всіх членів колективу дошкільного закладу та членів сімей вихованців.

В даний час актуальними завданнями продовжують залишатися індивідуальна робота з сім'єю, диференційований підхід до сімей різного типу, турбота про те, щоб не випустити з поля зору і впливу фахівців не тільки важкі, але й не зовсім благополучні в якихось конкретних, але важливих питаннях сім'ї.

Батьки виявляють активність і високу громадянську відповідальність, якщо відносини з педагогами будуються на відкритості, довірі, співробітництво, взаємодію.

Залучення батьків до участі в освітньому процесі сприяє підвищенню їх загальної педагогічної культури, надає можливість краще зрозуміти власну дитину, адекватно оцінити його розвиток, поведінку і спілкуватися з ним.

Узгоджене скоординоване взаємодія вихователів, фахівців, адміністрації - запорука ефективної взаємодії з сім'єю, забезпечення системи роботи, збалансованості діяльності з педагогічної освіти батьків, захисту прав і законних інтересів дитини.

Сім'я надає на дитину значне виховний вплив, жоден педагог не може зрівнятися в цьому з батьками. Дитина, отримуючи первинну соціалізацію в сім'ї, набуває в дошкільному закладі досвід: спілкування з однолітками, співпраці з іншими дітьми та дорослими, самостійної діяльності. Можливість розвиватися творчо з допомогою вихователів. Виховання в сім'ї та робота педагогів у дошкільному закладі доповнюють один одного, в результаті чого дитина отримує гармонійне розвиненіша.

У встановленні контакту з батьками головна роль відводиться педагогічному колективу. Але, в той же час, і батьки повинні проявляти активність і сприяти встановленню позитивних відносин з вихователями.

Сучасний дитячий сад допомагає благополучній родині і в чому-то замінює дитині сім'ю проблематичну. Він навчає і консультує батьків, передає традиції і виховує людину майбутнього. І з цієї точки зору дошкільна освіта має для суспільства набагато більше значення, ніж просто місце, де навчають і розвивають дітей.

Таким чином, виходячи з вище викладеного ми можемо сказати що наша гіпотеза підтвердилася. Тісна співпраця сім'ї та дошкільного закладу дійсно сприяє виховання різнобічно розвинених, фізично і психічно здорових дітей.

Список використаної літератури

виховання дошкільник сімейний соціалізація

1. Ватутина Н.Д. Ребенок поступает в детский сад/ Под ред. Л.И. Каплан. - М.:Просвещение, 1983. - 80 с.

2. Кожина А. Психолого-педагогічна допомога родині в адаптації дитини до умов дитячого садка / Анастасія Кожина // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2010. - №6. - С.20-28

3. Левицька ГМ. Адаптація дітей раннього віку до дитячого садка / ГЛевицька //Бібліотечка вихователя дитячого садка. - 2011. - №3. - С.76-91

4. Михайлицька О.І. Дитячий садок: перша школа життя/ О.І. Михайлицька // Дитячий садок. - 2004. - №24. - С.5-6

5. Шпак В.П. Реабілітаційна педагогіка: навчальний посібник/ В.П. Шпак. - Полтава: АСМІ, 2006. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru