Підготовка вчителів у педагогічних закладах Чернігівщини (кінець ХІХ - початок ХХ століття)

Лисенко І.В.

Ключові слова: педагогічна освіта, Чернігівщина, учительські інститути та семінарії, другокласні церковні учительські школи.

Lysenko I. The preparation of teachers at the pedagogical institutions in Chernihiv region (at the end of the 19^th - the beginning of the 20^th century)

The article deals with the peculiarities of teacher training in the system of pedagogical education in Chernihiv region (late XIX - early XX century).

The system of pedagogical education was created in Chernihiv region in the late XIX - early XX century. There were such higher educational institutions in the province: Nizhyn Historical and Philological Institute of the prince Bezborodko (1875) and Nizhyn Private Women's Historical and Philological Courses (1916), medium - Glukhov (1874) and Chernihiv Pedagogical Institutes (1916) and lower - Surazh Teacher Seminary (1909), Mryn Lyudmylyn Women Teacher Seminary (1911) and Chernihiv Teacher Seminary (1914), second-class Teacher Religious School.

Nizhyn Institute of History and Philology of the prince Bezborodko prepared the teachers in ancient languages, Russian language and literature, history for secondary schools. General pedagogical training included theoretical and practical components. At the first year students listened to lectures of philosophy, logic and psychology, the second and third courses studied integrated discipline "Pedagogy and didactics" and "History of pedagogics", the fourth - "Gymnasium pedagogy".

Third-year students acquainted with methods of teaching gymnasium subjects. The final step was pedagogical practice that held on the fourth (final) year at the gymnasium at the institute and consisted of visiting lessons and discussion; participating in pedagogical conferences and conducting at least six trial lessons of each student.

Nizhyn Private Women's Historical and Philological Courses paid little attention for teaching activities: methods of teaching, pedagogy studied as unnecessary subjects and pedagogical practice had never done.

Glukhov and Chernihiv Pedagogical Institutes among compulsory subjects studied pedagogy. Besides theoretical study courses, for students of the third class Glukhiv Institute conducted pedagogical practice, consisted of several stages: visiting of lessons, conducting trial lessons, participate in pedagogical conferences.

Thus teachers training combines theoretical (study of psycho-pedagogical disciplines) and practical (conducting teaching practice) components. Students had the skills of teaching, through pedagogical practice, held in the relevant plan at schools at pedagogical educational establishments. It should be noted that in higher and secondary pedagogical establishments more attention was paid to the theoretical study of psycho-pedagogical subjects, while in the lower - the organization of teaching practice.

Key words: pedagogical education, Chernihiv region, the teacher's institutions and seminaries, the second-class church teacher's schools.

Реформування вищої освіти в Україні, зокрема педагогічної, зумовлює вивчення та осмислення історичного досвіду минулого.

У кінці ХІХ - на початку ХХ століття на Чернігівщині було створено систему педагогічної освіти. У губернії функціонували вищі педагогічні навчальні заклади: Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька (1875) та Ніжинські приватні жіночі історико-філологічні курси (1916), середні - Глухівський (1874) та Чернігівський учительські інститути (1916) й нижчі - Суразька (1909), Мринська Людмилінська жіноча (1911) й Чернігівська учительські семінарії (1914), другокласні церковні учительські школи. Актуальним видається дослідження змісту педагогічної підготовки в них.

У працях сучасних дослідників краю висвітлено окремі аспекти підготовки учителів у Ніжинському історико-філологічному інституті кн. Безбородька (Г. Самойленко, О. Самойленко [11], Н. Демяненко [3], О. Лавріненко [7]), Чернігівському (А. Боровик [1]), Глухівському (Л. Задорожна [4]) учительських інститутах.

Мета статті - розкрити зміст педагогічної підготовки вчителів на Чернігівщині в окреслений період.

Діяльність Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька з чотирирічним терміном навчання регламентувалася Статутом, що визначав основну мету закладу: "підготовка учителів стародавніх мов, російської мови і словесності для середніх навчальних закладів відомства Міністерства народної освіти, а також за домовленістю з цим міністерством і для інших відомств, які бажають утримувати в інституті своїх стипендіатів [12, с. 21]. З 1875 р. інститут мав два відділення - класичне і словесно-російське, у 1882 р. було відкрито історичне відділення.

Загальнопедагогічна підготовка в інституті включала теоретичний і практичний компоненти. На першому курсі інституту студенти слухали лекції з філософії, логіки та курсу "Психологічний огляд" [7, с. 164]. На другому і третьому курсах викладалася інтегрована дисципліна "Педагогіка і дидактика" та "Історія педагогіки", на четвертому - "Гімназійна педагогіка з коротким нарисом педагогічних напрямів від епохи Відродження до новітнього часу", а також на третьому курсі студенти знайомилися з методикою викладання гімназійних навчальних предметів. Завершальним етапом була педагогічна практика, що проходила на четвертому (випускному) курсі на базі гімназії при інституті. Як засвідчують звіти про роботу інституту, педпрактика складалася з декількох етапів:

І - відвідування студентами у вільні від лекцій години уроків керівників-наставників та їх обговорення;

ІІ - чотири щорічні педагогічні конференції (кожна з окремого предмета) з аналізом гімназійних планів;

ІІІ - проведення не менше шести пробних уроків кожним студентом (два обов'язкових із стародавніх мов);

IV - підсумкові бесіди, де обговорювалися проведені уроки та підводилися підсумки;

V - ознайомлення студентів із гімназійними підручниками та посібниками [8, с. 10].

На факультетах було затверджено чіткий план розподілу пробних уроків на базі гімназії. Перед пробними уроками кожен студент-практикант готував план-конспект уроку і обговорював його з керівником. Так, у витягах із протоколів конференції інституту за 1882-1883 н. р. зазначалося про виступи професорів Р. Брандта, М. Бережкова, Г. Зенгера, які вважали, що "основною метою пробних уроків є не перевірка знань, а вправляння студентів у мистецтві викладання, ознайомлення їх із важливими дидактичними методами" [6, с. 43].

Чотирирічні приватні історико-філологічні вищі жіночі курси мали на меті як "надати вищу історико-філологічну освіту особам жіночої статі, які закінчили середню школу, так і спеціально підготувати до педагогічної діяльності на ниві викладання російської мови й словесності, історії та географії " [14, арк. 1]. Однак, на курсах мало уваги приділялося підготовці слухачок до педагогічної діяльності: методика викладання предметів, дидактика вивчалися як необов'язкові предмети, а педагогічна практика взагалі не проводилася [14, арк. 1].

У 1872 р. Міністерство народної освіти затвердило "Положення про учительські інститути", де було визначено їх мету: "повідомлення майбутнім учителям необхідних наукових знань із навчальних предметів курсу початкових училищ, а з іншого боку - практичних вмінь у викладанні" [10, с. 556]. У тому ж році було затверджено "Положення про учительські семінарії" [10, с. 572]. історичний педагогічний освіта чернігівщина

Термін навчання в учительських інститутах складав три роки. Серед обов'язкових предметів у цих навчальних закладах вкладалася педагогіка. Згідно з постановою з'їзду директорів учительських інститутів і семінарій, що відбувся 16-19 червня 1910 р. у м. Києві, в інститутський курс було введено вивчення методики викладання російської мови, математики, історії, географії, фізики, природознавства [5, с. 12].

Крім теоретичного вивчення навчальних дисциплін, для учнів третього класу Глухівського інституту проводилася педагогічна практика, що проходила в міському училищі при інституті та складалася з декількох етапів. На початку навчального року (з вересня до жовтня) вихованці випускного класу щодня відвідували уроки вчителів міського училища при інституті та обговорювали їх. Із жовтня до квітня вони складали конспекти уроків та проводили пробні уроки, звітні заняття, де був присутній директор інституту. Вихованці також відвідували педагогічний музей, писали реферати, вели спостереження за учнями та складали їх характеристики. Також проводилися педагогічні конференції, де розглядалися пробні уроки [5, с. 12].

В учительських семінаріях викладалися такі навчальні предмети: Закон Божий, основи педагогіки, російська і церковнослов'янська мови, арифметика, основи геометрії, креслення, географія, природнича історія, чистописання, церковні співи, гімнастика [10, с. 570]. У порівнянні з учительськими інститутами, у семінаріях навчальні дисципліни вивчалися менш поглиблено.

Серед педагогічних навчальних закладів були поширені церковні другокласні учительські школи, що готували вчителів для шкіл грамоти [9, с. 32]. У 1902-1903 н.р. у Чернігівській губернії нараховувалося шість чоловічих другокласних учительських шкіл: Воронезька Глухівського, Вирівська Конотопського, Ново-Боровицька Городненського, Носівська Ніжинського, Жуклянська та Ново-Млинська Сосницького повітів [9, с. 211]. У 1906 р. було відкрито Старобасанську другокласну учительську школу Козелецького повіту [2, табл. 3].

Другокласні учительські школи складалися з трьох відділень і мали трирічний термін навчання. До них вступали випускники однокласних церковнопарафіяльних шкіл. Перші два роки учні вивчали навчальні предмети двокласних початкових шкіл, а протягом третього року їм повідомляли елементарні відомості з дидактики та методики викладання дисциплін. Наприклад, у Старобасанській другокласній учительській школі Козелецького повіту викладалися такі предмети, як Закон Божий, церковні співи, загальна церковна і російська історії, російська мова, церковнослов'янська мова, чистописання, вітчизняна історія, географія, арифметика, геометрія, креслення і малювання, гігієна, дидактика [13, арк. 1]. Також учні третього відділення проходили педагогічну практику в зразкових школах грамоти: відвідували уроки та обговорювали їх із учителями, училися складати поурочні плани, проводили уроки та аналізували їх, а також набували досвіду проведення уроків у декількох групах одночасно. Щорічно вони проводили приблизно 40-60 уроків [9, с. 222].

Отже, у змісті педагогічної підготовки вчителя виявлено поєднання теоретичного (вивчення психолого-педагогічних дисциплін) й практичного (проведення педагогічної практики) компонентів. Завдяки педагогічній практиці, що проходила на базі зразкових шкіл при педагогічних навчальних закладах за відповідним планом студенти мали навички у викладанні навчальних дисциплін. Однак, педагогічна практика в усіх навчальних закладах розпочиналася лише на останньому курсі й тому повноцінного зв'язку між теоретичною загально педагогічною підготовкою вчителя та педагогічною практикою не було забезпечено. Слід відзначити, що у вищих і середніх педагогічних закладах більше уваги приділялося теоретичному вивченню психолого-педагогічних дисциплін, у той час у нижчих - організації педагогічної практики.