Шляхи гуманізації вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378:165.742

Шляхи гуманізації вищої освіти України

Кузнецова О.О. канд. філос. наук, доцент кафедри іноземних мов фінансово-економічного факультету ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Анотація

Стаття висвітлює питання і проблеми гуманізації вищої освіти в Україні як необхідного чинника модернізації і адаптації до світової системи освіти. Досліджено проблеми гуманізації вищої освіти України. Визначено головні принципи нової парадигми викладання гуманітарних наук. Представлені шляхи інтегрування гуманітарного комплексу у вищу освіту.

Ключові слова: гуманізація, гуманітаризація, вища освіта, гуманітарні науки.

Ключевые слова: гуманизация, гуманитаризация, высшее образование, гуманитарные науки.

The article highlights the issues and problems of humanization of higher education in Ukraine as a factor of modernization and adaptation to the global education system. The problems of humanization of higher education in Ukraine are researched. The main principles of the new paradigm of the humanities teaching and the ways of humanitarian complex integration in higher education are defined.

Key words: humanization, humanitarization, high education, the humanities.

гуманізація вищий освіта інтегрування

Проблема гуманізації суспільства і освіти є пріоритетним напрямом у суспільній свідомості, а також у філософії і соціології, психології та педагогіці з кінця ХХ століття. Гуманізація освіти - це світова тенденція, яка є основним принципом реформування освіти і в Україні також.

Україна зараз перебуває в пошуках ідеї, що об'єднує. Настав час оцінити пройдений країною і цивілізацією шлях, а також вирішити, куди далі йти, які нові цілі обрати і знайти дієві шляхи їх досягнення.

Виникає питання: чи адаптована наша система освіти до змін у світі і в Україні, які відбулися?

У сучасних умовах людина, яка не може вписатися в складний світ, що стрімко розвивається і знайти в ньому гідне місце, людина, яка не здатна до діалогу, до саморозвитку, стає соціально небезпечною.

Сучасним завданням системи освіти України є навчити жити по-новому, відповідно до реалій сучасного мультикультурного суспільства. Для цього необхідна переорієнтація суспільної свідомості на придбання якісно нових знань і компетенцій. Система освіти трансформується в одну з найважливіших і значних галузей суспільства, яка формує і розвиває головну продуктивну силу - людину, а також створює її світогляд.

Система освіти потребує випереджаючого розвитку. Вона повинна бути постійно націленою на майбутнє, асимілюючи в собі всі досягнення наукової думки та потреби сучасного суспільства. Одним з першочергових завдань сучасної освіти України є подолання розриву між наукою та системою освіти. Саме система освіти дозволяє ставити, вирішувати наукові проблеми і надалі використовувати отримані результати для впровадження їх на практиці.

Ми вважаємо, що важлива роль належить гуманітаризації та гуманізації природничо-наукової та економічної освіти. Гуманітаризація освіти не зводиться лише до числа дисциплін, що викладаються, та аудиторного часу, відведеного на них, але й до проникнення цінностей, норм гуманітарної освіти в структуру природничо-наукової та економічної діяльності, тобто зміні внутрішніх орієнтирів природознавчого і економічного пізнання. Гуманізація означає те, що наука починає орієнтуватися не тільки на отриманні істини. До числа пріоритетних напрямів наука повинна включати питання про свою змістоутворювальну діяльність, про сутність людини, її призначення, про гуманістичний сенс людської цивілізації загалом. Необхідно відокремлювати гуманітаризацію, що належить до навчання, і гуманізацію, що стосується освіти в цілому, становлення і розвитку моральних, духовних і культурних якостей людини. Обидва ці соціальні феномени - гуманітаризація та гуманізація - тісно пов'язані один з одним, і перший є необхідною умовою другого. Гуманізація освіти повинна вирішити два життєво важливі завдання: створити умови для збереження глобального життєзабезпечення людства та одночасно підвищити реальну цінність кожної людини.

Важливий внесок у розробку проблеми гуманізації освіти в сучасній Україні та в процес формування гуманістичних цінностей у студентів внесли Ш. А. Амонашвілі, В. П. Андрущенко, Г. О. Балл, І. Д. Бех, Л. В. Губерський, М. Ю. Зеленський, Г. І. Волинка, В. І. Касьян, Л. В. Зуєв. Ідеї гуманізації покладені в основу робіт І. А. Зимньої, І. А. Зінченко, В. В. Краєвського, І. С. Якиманської та інших.

Метою дослідження є визначення принципів і перспектив гуманізації вищої освіти України.

Завданнями наукового дослідження є аналіз реформування сучасної системи освіти України та її адаптація до європейської та американської освіти.

Кардинальні зміни нашого суспільства ведуть до утвердження пріоритету загальнолюдських гуманістичних цінностей. Під гуманізацією освіти розглядається «система заходів, спрямована на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти і технологій навчання, орієнтованих на вдосконалення особистості, яка посідає центральне місце у структурі суспільних відносин» [3].

Вважається, що гуманізація здійснюється шляхом соціалізації індивіда, тобто всесвітнього залучення його до системи найрізноманітніших відносин, у якій він постійно набуває, опановує та репродуціює знання та культурні умови свого існування, і в результаті цієї діяльності формується як особистість. Концептуальне положення гуманізації освіти - це пріоритет особистості в освіті, формування її гуманного світогляду і творчого потенціалу [4].

Сьогодні під гуманітарними маються на увазі не тільки різноманітні знання людини про себе і про суспільство, в якому вона живе, а також і різні способи практичного вдосконалення реального життя: боротьба за мир, співпраця, культурний обмін між народами, забезпечення прав людини, поліпшення екологічної ситуації на планеті.

Гуманітарні знання, питома вага яких зростає, стають необхідним складником професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі економіки. Світовий досвід свідчить про те, що успіхи в економіці ніколи не досягалися за рахунок економії на гуманітарній культурі. Так, європейська та американська вищі школи спираються на іншу шкалу цінностей та інше розуміння гуманітарного комплексу наук. Аналізуючи програми університету ім. Дж. Вашингтона та Лі (штат Вірджинія, США), з'ясовуємо, що вузівська програма включає в себе рівну кількість кредитів на гуманітарну і спеціальну підготовку [5]. Програма загальної вищої освіти включає обов'язкове вивчення таких наукових дисциплін:

* Спеціалізований курс англійської мови, метою якого є навчання студентів грамотної та красивої мови, а також складання офіційних документів;

• Іноземні мови. Існує широкий вибір із 8 мов від грецької до китайської. Навчання триває протягом 4 курсів. (В Україні, як відомо, у більшості ВНЗ - два. Також існує тенденція до скорочення кредитів на вивчення іноземної мови).

• Вивчення літератури англійською або іноземною мовою.

• Вивчення живопису, графіки, музики, театрального мистецтва.

• Історія, релігія, філософія.

• Суспільні науки: антропологія, психологія, політологія, економіка.

Два наступні роки студенти спеціалізуються в одній з обраних дисциплін. В університеті Дж. Вашингтона і Лі - це: управління, бізнес і адміністративний бізнес, економіка, бухгалтерський облік, юриспруденція, журналістика, релігія, історія, філософія, соціологія та цикл природничих наук.

Програма Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute of Technology, Cambridge), привертає увагу лаконічністю і раціонально вибудуваною системою цілей гуманітарної освіти в технічному ВНЗ [6]:

• Уміння здійснювати комунікативний зв'язок усно і письмово;

• Знання різних культур минулого та сьогодення, а також їх вплив одна на одну;

• Уявлення про поняття, ідеї і системи мислення, що лежать в основі діяльності людини;

• Розуміння економічних, соціальних і політичних основ суспільства;

• Уміння визначати зв'язки науки, техніки і насущних потреб суспільства;

• Розуміння способів комунікації й самовираження у мистецтві.

Ми бачимо, що в технічному ВНЗ створені всі можливості для отримання солідної гуманітарної освіти, що орієнтована на загальнолюдські цінності [7].

На жаль, у вищій освіті України природничо-наукові комплекси диференційовані і відокремлені. Таким чином, зміст, методи та форми гуманітарної освіти (особливо загальної) виявилися без культурологічної експертизи, тому головне місце зайняли вузько-інформаційні, прагматично-функціональні підходи. Цикл гуманітарних дисциплін, внутрішньо не пов'язаних єдиним культурним полем і традиціями світової та вітчизняної культури, безумовно, охоплює деяку суму знань про цінності культури. Але без всеосяжної культурної систематизації, а також поза зв'язком з власне людським контекстом, отримані студентами знання не пов'язуються з пошуком особистісних змістів та активізацією внутрішньої і духовної культури особистості. Поняття «освічена людина» стало синонімом «поінформованої людини» і розійшлося з поняттям «культурна людина».

Таким чином, задача реформування сучасної системи освіти України та її адаптація до європейської та американської системи обумовлена глобальними змінами суспільства, яке перетворилося на інформаційне. Багато проблем, пов'язаних з реформуванням системи освіти, не можуть бути укладені тільки в рамки певних предметних галузей. Вони носять міждисциплінарний характер. Гуманітарна спрямованість передбачається в усіх дисциплінах шляхом включенням природничих і технічних наук до єдиного поля людського бачення, виявлення їх соціальної обумовленості і спрямування, набуття ними цілісного статусу.

Нова парадигма викладання гуманітарних дисциплін повинна ґрунтуватися на сучасних цивілізаційних принципах: плюралізму, репрезентативності, оптимізації, дистанціюванні і діалогічності.

Принцип плюралізму ґрунтується на розмаїтті й багатогранності гуманітарної та суспільно-політичної думки, розмаїтті існуючих точок зору і підходів, що виключають абсолютність і остаточність досягнутої істини.

Принцип репрезентативності - це використання у навчальному процесі загальновизнаних досягнень світової думки, які стали гуманітарною класикою, і дбайливе ставлення до першоджерел.

Принцип оптимізації ґрунтується на свідомому виборі змісту, методів, форм і прийомів, які забезпечують кращі результати в навчанні.

Принцип дистанціювання - це об'єктивне, неупереджене викладення досліджуваних концепцій, що забороняє політичну, національну і класову ангажованість навчального процесу. Роль викладача - це роль посередника між світовою культурою, громадською думкою і майбутніми фахівцями.

Гуманітаризація передбачає наявність діалогічності і розвиток цієї якості у майбутнього фахівця. Діалогічність - це єдина можливість самого існування індивідуального, яка виражає його внутрішнє єство. В умовах сучасного виробництва людина отримує можливість вільного вибору до самовизначення, вільного входження у комунікаційні зв'язки і формування нових спільнот. Комунікацію не можна запрограмувати. Індивідуальність формується і вільно реалізовується через ставлення до інших.

Теоретики нового гуманізму вимагають гуманізації суспільних відносин, подолання класових антагонізмів за допомогою консенсусу різних інтересів, розширення соціальної бази гуманізму [1]. Свобода самоствердження людини повинна реалізовуватись у наявності багатоманітних варіантів самовираження, толерантному прийнятті різних позицій, рівноправному партнерстві людини і світу, людини і природи, людини і людини.

Діалогічність як особистісна якість може розвиватися за наявності діалогічного освітнього середовища. Режим діалогу повинен здійснюватися на всіх рівнях навчання. Саме завдяки цьому принципу забезпечується постійне надходження інформації.

Особливий вплив на сферу освіти має процес зміни ролі продуктивної праці в житті суспільства, переходу від трудового суспільства до діяльнісного у зв'язку з інформатизацією суспільного життя.

Індустріальне суспільство робило ставку на економічне зростання, тому продуктивна праця була основою суспільного розвитку. У процесі інформатизації суспільства відбувається зміна життєвих стандартів. У житті сучасних людей все більшого значення набувають прояви, які далекі від сфери праці, зокрема все більше визнається цінність освіти, що не вичерпується лише запитами у вузькій професійній діяльності. У цьому контексті відбувається переосмислення понять «робота», «бізнес», «зайнятість», «освіта».

Згідно з концепцією Л. С. Виготського, особистість є учасником історико-еволюційного процесу, виступає носієм соціальних ролей і володіє можливістю вибору свого життєвого шляху, в ході якого нею здійснюється перетворення навколишнього середовища, суспільства і самої себе [2].

Ідея безперервної самоосвіти людини є універсальною формою діяльності, що має принципове значення як із соціальної, так і з особистої точки зору.

Перспективи освіти пов'язані зі зміною місця людини і її цінностей в інформаційному суспільстві. У цьому суспільстві продуктивні сили, які є базисом для задоволення потреб людей, мають характер не тільки матеріальних, а й інформаційних продуктивних сил.

Найважливішою рисою економічної системи інформаційного суспільства є її глобальний характер. Природньо, що глобалізація економіки викликає тенденції глобалізації в політичній, соціальній і духовній сферах суспільного життя. Виникає питання: «Чи зуміємо ми зберегти себе як етнос і не розчинитися у світі, який усе більше набуває образу єдиного цілого?». Освіта в умовах гуманітаризації - це всебічне формування особистості людини, сприйняття себе як частини рідної культури, включеної в загальнокультурний світовий простір.

Гуманітаризація вищої освіти України розглядається як додатковий компонент до професійної освіти. Українська вища освіта вирішує два головних завдання: дати високу професійну підготовку молодому спеціалісту і закласти основи гуманітарного світогляду. Але, на жаль, не завжди досягається збалансоване співвідношення гуманітаризації та професіоналізму в рамках навчального процесу вищої школи. Мають місце суперечності між інтересами і сподіваннями особистості та інтересами і економічними можливостями держави, особливо в перехідний період.

Зміни парадигми в сучасному науковому пізнанні ставлять за основу проблеми людини, до якої ведуть всі наукові дослідження.

Гуманітаризація освіти полягає у створенні нової програми формування та розвитку цілісного духовного світу людини в умовах цивілізації інформативного суспільства. Вона повинна забезпечити всеосяжне розкриття талантів та індивідуальності студента, його особистісних якостей, запустити процес постійної самоосвіти та вдосконалення особистості. Загалом, гуманізація української освіти - це перехід до цивілізованого, інноваційного буття.

Для руху до освоєння цінностей світової цивілізації українській освіті потрібно відмовитися від трактування гуманітарного комплексу як комплексу соціально-економічних дисциплін з мінімальним бюджетним часом на їх вивчення.

Прогресивний сенс гуманітаризації освіти в його явно вираженій деполітизації, в орієнтації на загальнолюдські цінності та пропаганді цілісності своєї політичної системи, на виховання почуття патріотизму.

Системі освіти України, переймаючи прогресивний досвід, потрібно вчитися не тільки тому, що викладати, але й як організувати викладання: чужий досвід, яким би він не був цінним, не може замінити свій, вітчизняний. Чужа культура не може стати самоцінною без вдумливого вивчення, розуміння і поваги до української культури.

Література

1. Андрущенко В. П. Проблема гуманізму в сучасній філософії / В. П. Андрущенко, Л. В. Губерський, Л. В. Зуєв. - К., 1994.

2. Выготский Л. С. Проблема возраста: в 6 т. / Л. С. Выготский. - М. : Педагогика, 1984 -- Т. 4. - С. 258-432.

3. Евладова Е. Б. Дополнительное образование детей / Е. Б. Евладова, Л. Г. Логинова, Н. Н. Михайлова. - М., 2002.

4. Колычева З. И. Ноосферная педагогика как новая образовательная парадигма / З. И. Колычева. - СПб., 2004.

5. Маккогрин Г. Высшее образование в США / Г. Маккогрин. - СПб., 1991.

6. Тартарашвили Т. А. Роль и значение гуманитарного образования в подготовке специалистов инженерно-технического профиля (Опыт вузов США) / Т. А. Тартарашвили. - Обзорн. Инф. НИИВО. Вып. 6. - М., 1991.

Размещено на Allbest.ru