Формування пізнавальної активності учнів засобами дидактичної гри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування пізнавальної активності учнів засобами дидактичної гри

Єпік Л.І.

канд. іст. наук, доцент

Сумського державного педагогічного університету

імені А.С. Макаренка

Сучасне суспільство не може повноцінно існувати в умовах постійного соціального та науково-технічного розвитку без активності особистості. Завданням сучасної загальноосвітньої школи є виховання активної особистості. Тому проблема формування пізнавальної активності вимагає пошуку нових шляхів її вирішення, нових форм організації навчально-пізнавальної діяльності. На відміну від інших навчальних курсів, курс «Етика» спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів, культури поведінки. Логіка навчального матеріалу має таку структуру, де зберігається наступність і послідовність вивчення тем з урахуванням міжпредметних зв'язків (українська та зарубіжна література, образотворче мистецтво, історія, природознавство, естетика), дотриманням наступності між початковою школою, основною та старшою.

Проблемі пізнавальної активності особистості присвячені дослідження І. Божович, В. Лозової, Г. Щукіної та ін. Окремі проблеми використання дидактичних ігор у процесі навчання у загальноосвітніх навчальних закладах відображені у працях К. Баханова, Б. Ельконіна, П. Каптерєва, І. Лернера, П. Підкасистого та ін. Питання використання гри на уроках етики висвітлюють О. Барнінець, О. Журба, О. Пометун та ін.

Однак питання щодо використання ігор на уроках етики є недостатньо розробленим у педагогічній та методичній літературі.

Метою статті є окреслити основні напрями формування пізнавальної активності учнів засобами гри у процесі навчання етики.

Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу. На уроках етики вчитель якнайширше може використовувати різні методи навчання, серед яких головного значення набувають ігрові методи. Ю. Бабанський наголошує на тому, що гра є методом стимулювання в учнів інтересу до процесу навчання [1, с. 353]. Інтерес виступає стимулом активності учнів, заохочує їх до виконання пізнавальних дій. Важливим напрямом підвищення якості навчання є розвиток у дітей пізнавальних інтересів. Збудження пізнавального інтересу за допомогою гри є закономірним процесом, оскільки людині за своєю природою подобається грати.

Гра стимулює в учнів пізнавальний інтерес - інтерес до глибокого усвідомленого пізнання. Вона може виступати як зовнішнім стимулом процесу засвоєння знань, так і засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності [2, с. 29]. Якщо пізнавальний інтерес школяра має достатньо стійкий характер, в нього виховується потреба в пізнанні, яка виявляється в інтересі до самостійного придбання знань, до використання раціональних прийомів вирішення пізнавальних завдань. Стійкий пізнавальний інтерес допомагає учню долати ті труднощі, з якими він зустрічається в процесі пізнання нового, розвиває ініціативу, творчість, пізнавальну активність [6, с. 130].

Дидактична гра - це творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників [9, с. 31]. За допомогою гри, навчальні завдання презентуються опосередковано, що допомагає учням подолати пізнавальні труднощі, виявляючи певний рівень самостійності та творчості [6, с. 75-76]. Дидактична гра є ефективною мотивацією учіння.

Сутність дидактичних ігор полягає у вирішенні пізнавальних завдань, поставлених у цікавій формі. Саме вирішення пізнавальної задачі пов'язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення дітей. Засвоюючи або уточнюючи в дидактичній грі той або інший програмний матеріал, діти вчаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тих або інших ознаках; вчаться застосовувати чітку та точну термінологію, описувати предмет, називати його дії і якості; проявляють кмітливість, винахідливість [4]. Дидактична гра - гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом удосконалення пізнавальних умінь і навичок [3]. Дидактична гра складається з таких компонентів: ігровий задум, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичні завдання, обладнання (наочності), результати гри.

За методикою проведення дидактичні ігри логічно поділити на чотири етапи, які визначають її послідовність:

¦S підготовчий - учитель представляє тему, знайомить з основними завданнями, дає загальну характеристику грі;

*/ уведення до ігри - учитель викладає сценарій гри, зупиняючись на ігрових правилах, ролях, ігрових діях, правилах підрахунку балів, приблизному типі рішень у ході гри.

¦S власне ігровий - учитель організовує проведення самої гри, в ході гри фіксує наслідки ігрових дій, слідкує за підрахунком балів, характером рішень, що приймаються;

¦S підсумковий - учитель разом з учнями проводить аналіз гри. Особлива увага приділяється співставленню імітації з відповідною галуззю реального світу, встановленню зв'язку змісту гри зі змістом навчального курсу [5, с. 95].

За відсутності універсальної класифікації дидактична гра не має чітко визначеного місця в системі методів навчання. Дослідники класифікують ігри за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями і правилами організації та взаємовідносинами дітей, за роллю вчителя. Одна з відомих класифікацій дидактичних ігор запропонована О. Сорокіною, за нею виокремлюють:

ігри-подорожі - відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве;

ігри-доручення - ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

ігри-припущення - їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б ...?», «Що я зробив би, якби ...?» та інші. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

ігри-загадки - розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

ігри-бесіди - основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів [7, с. 67].

Відповідно до характеру ігрових дій В. Аванесова поділяє дидактичні ігри на:

ігри-доручення - ґрунтуються на інтересі дітей до виконання дій;

ігри з відгадуванням загадок - вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого;

сюжетно-рольові дидактичні ігри - ігрові дії, передбаченні у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей;

ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет - вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами [7, с. 72].

З метою виявлення ефективності дидактичних ігор у формуванні пізнавальної активності на уроках етики було здійснено аналіз ігор, що містяться в науково-методичній літературі. Було визначено, що усі ігри в їх величезній різноманітності можна поділити на два типи:

ті, основу яких складає сюжетно-рольовий компонент;

ті, в яких змагальна та умовна ознаки переважають над іншими.

Це дає підстави взяти за визначальний елемент гри наявність або відсутність імітації, тобто ігри можуть бути імітаційними та неімітаційними. Неімітаційні ігри не забирають багато часу і сили на підготовку, не вимагають вивчення додаткової літератури, залучають весь клас, є мобільними і нетривалими. Їх можна використовувати у ході проведення уроків будь-яких типів і на різних рівнях пізнавальної діяльності учнів: репродуктивному, конструктивному, творчому [2, с. 37]. У неімітаційних іграх важливим стимулом є елемент змагання, в якому збільшується активність дитини, воля до перемоги. Неімітаційні ігри вимагають особливої обережності. Необхідно передбачити ситуації, пов'язані з психологічними особливостями учнів. Складні непосильні завдання можуть налякати дітей. Необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Проте коли учневі вдасться виконати завдання, подолавши перші труднощі, він, відчувши радість, буде готовий перейти до складнішої гри. Серед неімітаційних ігор, які у процесі викладання етики вчитель може використовувати, слід відзначити:

¦S «Три речення», в якій учні мають дати відповіді на питання чи переказати зміст трьома реченнями;

¦S «Бліцопитування»;

¦S «Дерево пізнання», учні у ході знайомства з новим матеріалам мають скласти кілька питань до нього;

S графічні ігри - кросворди, чайнворди, кросворди-анограми, букваринти, шаради, ребуси тощо [2, с. 37].

Імітаційні ігри сприяють активізації розумової діяльності: пошук шляхів вирішення поставленої проблеми, стимулювання до імпровізації, відстоювання власної позиції, сприяють пошуку додаткових джерел інформації, їх систематизації [2, с. 47].

Імітаціями називають процедури з виконанням певних простих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію, чітко виконуючи інструкцію. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників. На уроках етики доцільним є використання таких імітаційних ігор: спрощене судове слухання, громадські слухання, драматизація тощо [8, с. 43].

Відомі дослідники викладання суспільнознавчих дисциплін О. Пометун та І. Пирожченко пропонують використовувати симуляції у ході вивчення етики. Симуляції - це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, повязані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених і відомих ролей і кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, збори, засідання комісій, дебати тощо [8, с. 44].

Такі методи діяльності сприяють формуванню у школяра позитивного ставлення до навчання, розвивають уміння пристосовуватися до роботи в групі (колективі) і забезпечують високу активність кожного учня і колективу в цілому.

Узагальнюючи все вищесказане, можна стверджувати, що використання ігор у процесі навчання етики є важливою умовою формування пізнавальної активності учнів. З-поміж значної кількості класифікацій дидактичних ігор доцільним є їх розподіл на імітаційні та неімітаційні. Обидва типи є стимулом навчання, сприяють розвитку пізнавального інтересу, що має першочергове значення для виховання активної особистості учня.

На нашу думку, перспективним може бути дослідження проблеми формування суспільної активності учнів засобами гри на уроках етики.

Література

дидактичний ігра пізнавальний учень

1. Бабанский Ю.К. Педагогика / под. ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608 с.

2. Барнінець О. Використання ігор на уроках історії / О.В. Барнінець. - Харків: Вид. група «Основа», 2011. - 141 с.

3. Бондаренко А.К. Дидактические игры в детском саду / А.К. Бондаренко. - М., 1991.

4. Игры и упражнения в обучении шестилеток : пособие для учителя / под ред. Н.В. Седж - Минск.: Нар. асвета, 1985. - 136 с.

5. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования игр, дискуссий (анализ зарубежного опыта) / М.В. Кларин - Рига: Пед. центр "Эксперимент", 1995. - 176 с.

6. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - [2-е вид., доп.]. - Харків: «ОВС», 2000. -- 164 с.

7. Пєхота О.М. Освітні технології: навч. посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. - К.: С.К., 2002. - 255 с.

8. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посібник / О.І. Пометен, Л. Пироженко. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 192 с.

9. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. / П.М. Щербань. - К.: Вища школа, 2004. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru