Аналіз понятійно-категоріального апарату англомовної педагогічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru

АНАЛІЗ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ АНГЛОМОВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Кудіна В.В.,

доцент кафедри психології і педагогіки,

Бас А.,

студентка факультету германської філології,

Київський національний

лінгвістичний університет

Стаття присвячена дослідженню змісту основних педагогічних категорій в українській та англомовній педагогічній науці та практиці. Актуальність роботи зумовлена нерозробленістю теми та відсутністю спеціальних досліджень такої тематики в галузі педагогіки. У статті здійснено аналіз ключових педагогічних понять («виховання», «освіта», «навчання») на основі сучасної української педагогічної теорії та автентичних англомовних джерел.

Ключові слова: категорія, педагогіка, виховання, освіта, навчання.

педагогічний український англомовний виховання освіта

Статья посвящена исследованию содержания основных педагогических категорий в украинской и англоязычной педагогической науке и практике. Актуальность статьи обусловлена неисследованностью темы и отсутствием специальных работ такой тематики в области педагогики. В статье осуществлен анализ ключевых педагогических понятий («воспитание», «образование», «обучение») на основе современной украинской теории и аутентичных англоягычных источников.

Ключевые слова: категория, педагогика, воспитание, образование, обучение.

The article investigates the content of basic pedagogical categories in Ukrainian and English pedagogical science and practice. The relevance of the article due to the lack of researches and special science works in this field of Pedagogy. The article analyzes the key educational concepts ("upbringing", "education", "training"), based on the theory of modern Ukrainian and authentic English sources.

Key words: category, pedagogy, education, upbringing.

У сфері освіти більше, ніж у будь-якій іншій сфері науково-практичної діяльності людей, існують термінологічні проблеми, пов'язані насамперед із нееквівалентністю понять і, відповідно, значень термінів, що їх номінують у національних системах освіти. Особливо багато таких суперечностей спостерігається у вітчизняній педагогічній науці в останнє десятиліття. На нашу думку, це пов'язано з активним входженням української освіти в європейський освітній простір.

Основні категорії теорії виховання та дидактики, під якими ми маємо на увазі виховання, освіту, навчання охоплюють зміст загальної педагогіки, відображають її ключові теоретичні та практичні проблеми, дозволяють розмежовувати різні складники освітнього процесу. Водночас основні педагогічні категорії та їхнє потрактування виявляють світогляд, логіку та закономірності наукової думки тієї чи іншої країни та культури. З огляду на це порівняльне дослідження сутності та змісту цих категорій є важливим для пізнання різниці в світобаченні та мисленні науковців і практиків освіти різних країн. Ми ж обрали предметом дослідження зіставлення вітчизняної і англомовної педагогічних терміносистем, оскільки саме остання є найбільш розгалуженою і впливовою на європейському освітньому просторі.

У першу чергу питаннями визначення і тлумачення ключових педагогічних категорій займаються автори підручників (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, Н.Є. Мойсеюк, І.В. Зайченко, Н.П. Волкова, А.І. Кузьмінський, В.М. Чайка, М.М. Фіцула та інші), оскільки базова термінологія становить основу будь-якого навчального посібника. Визначення і тлумачення понятійно-категоріального апарату педагогічної науки знаходимо також у тематичних монографіях, яких недостатньо, або ж у працях, які мають інше спрямування чи спеціалізацію (наприклад, Стефанова Н.О. Сучасна англомовна термінолексика сфери освіти: автореф. дис. ... канд. філол. наук. - Одеса, 2004). Однак спеціальних робіт, які розглядали б педагогічні поняття у вітчизняній і зарубіжній педагогіці з компаративістичного аспекту, немає.

Зазначене зумовлює актуальність дослідження, оскільки відсутність подібного роду робіт не дозволяє українській педагогіці повною мірою інтегруватись у світову наукову спільноту. Крім того, актуальність дослідження зумовлена необхідністю чіткого розмежування цих категорій в українській і зарубіжній науці й практиці та виокремлення спільних і відмінних рис задля можливості подальшого реформування та інтеграції української освіти у світовий науково-освітній простір.

Мета дослідження полягає у визначенні змісту основних педагогічних понять української та зарубіжної педагогічної науки, їхньої класифікації та зіставлення з метою виявлення можливості приведення сучасної української та англомовної педагогічної теорії і практики до спільного знаменника.

Виникнення і розширення термінології як науки в цілому, так і педагогічної науки зокрема, може відбуватись різними шляхами. У вітчизняній науці це відбувається за рахунок розширення значення поняття (виховання як оберігання дитини, виховання як навчання дитини, виховання як розвиток і становлення дитини) або звуження (чотириаспектне визначення виховання). Залежно від методологічних засад розуміння педагогіки науковцем та від принципів, сповідуваних ним (авторитарний, гуманістичний тощо), основні педагогічні поняття можуть набувати різних конотацій, що спричиняє розширення понятійно-категоріального апарату. Одним із продуктивних способів розширення термінологічної бази вітчизняної педагогічної науки є також запозичення (компетенція, компетентність, курикулум та ін.).

Трактування основних дидактичних категорій в українській педагогічній науці залежить також від перцептивного відображення змісту поняття в логіці мислення науковця: розглядає він поняття «освіта» як процес, як систему, як функціонування системи, як результат. Іншим важливим критерієм визначення ключових дидактичних категорій (навчання, викладання) є тип взаємодії та взаємин учасників освітнього процесу - суб'єкт-об'єктна або суб'єкт-суб'єктна модель. Вони розставляють акценти та визначають провідну роль у взаємодії, позицію, з якої й трактується поняття.

Понятійно-категоріальний апарат англомовної педагогічної науки багато в чому є неспіввідносним з вітчизняним. У той час як українська наука, прийнявши в спадок радянську термінологію, все ще прагне до категоризації понять, їхнього чіткого номінального розмежування, зарубіжна педагогічна теорія має на меті дати точну назву явищу, дії, процесу, що відповідає фактичному втіленню цього поняття. Однозначність термінів, зумовлена таким підходом до їхнього потрактування, дає змогу адекватно відображати дійсність у теорії та, відповідно, адекватно застосовувати теорію на практиці. Наприклад, активне навчання - це active learning (процес активного засвоєння учнем стратегій, логічних схем мислення), аудиторне навчання - classroom training (представлення вчителем вищезазначених стратегій і логічних схем мислення учням, застосування їх на практиці в класі), базовий курс навчання - basic studies (оскільки йдеться не про дію, процес засвоєння чи передачі чогось, а про курс, предмет, дисципліну, що вимагає іншого позначення). Або, наприклад, у зарубіжній педагогіці вирізняють п'ять видів самостійної роботи, а саме: solo work (самостійна робота без безпосередньої допомоги викладача); self-access work (самостійна робота у навчальному ресурсному центрі); independent learning (самостійна робота за матеріалами, зібраними й організованими викладачем); autonomous learning (самостійна робота з виключенням викладача з навчального процесу); self-directed learning (самостійна робота з правом студента вирішувати, що виконувати, а що не виконувати).

Понятійно-категоріальний апарат сучасної зарубіжної педагогічної науки є більш розгалуженим, ніж вітчизняної. Це є одним з ключових принципів і показників розвитку науки, оскільки вона має прагнути до однозначності, чіткого розмежування понять і категорій. Аналіз і розкладання термінів на мінімальні неподільні складники стали умовою пізнання і розуміння педагогічних закономірностей та освітнього процесу в цілому.

Англомовний термін education, який використовується на позначення категорії «освіта», включає всі аспекти взаємодії учасників освітнього процесу, тому є найширшим інтегруючим означенням: З огляду на свою культуровідповідність освіта містить у собі навчання і виховання (самовиховання) як інтерналізацію соціокультурних цінностей суспільства (норм, правил, традицій, заповідей, морально-етичного кодексу), що поділяються його членами [1].

Перша згадка слова “education” в англійській мові датується 1531 роком [6]. Його основними значеннями були «виховання дітей» (childrearing) і «дресура тварин» (the training of animals). Запозичене слово з французької мови у XIV столітті, де його основним значенням було «навчання манерам і нормам поведінки». Поняття “education” зі значенням «систематичне навчання та підготовка до праці» з'явилось у XVII столітті [6]. Сьогодні, за даними Оксфордського словника, “education” входить у тисячу найбільш вживаних слів англійської мови [7].

Кембриджський словник визначає поняття “education” як процес викладання та учіння в школі чи коледжі або знання, що їх людина здобуває як наслідок цього процесу [5]. Словник сучасної англійської мови Longman розглядає значення “education” також на позначення певної дисципліни (health education, physical education) та освітніх інституцій, органів управління ними (the local education authority). Серед прикладів ужитку словник наводить такі: «вища освіта» (higher education), «подальше навчання» (further education); на позначення курсів, вечірніх занять поза університетом чи поза школою та «навчання дорослих» (adult education) на позначення курсів і занять, які людина може відвідувати після закінчення школи, не навчаючись в університеті.

У британській педагогіці, зокрема в теорії неформальної освіти, поширеним є триаспектне визначення категорії «освіта»: освіта як процес стимулювання учіння; освіта як взаємодія з оточуючою дійсністю; освіта як комплекс цінностей.

Освіта як процес стимулювання учіння є комплексом заходів, що спрямовані на розвиток мислення та заохочення людини до учіння. Британські вчені Тоні Джефс і Марк Сміт, що спеціалізуються у галузі неформальної освіти, стверджують, що ані чітко складений план уроку, ані наочність не сприятимуть ефективному навчанню, якщо немає інтенції до учіння [8]. За такого підходу освіту також визначають процесом створення сприятливих умов для особистості, лише за наявності яких учіння матиме позитивний результат.

При взаємодії з оточуючою дійсністю в освітньому процесі дійсність виступає не лише в ролі середовища навчання (instructional environment), а й у ролі інструмента. Від навколишнього середовища, до якого належить форма приміщення, планування робочого простору, розміщення учнів, освітлення й опалення, і до соціального середовища з його соціально-психологічним кліматом - усі ці фактори мають свій вплив на діяльність людини та її мислення.

Освіта, на думку Т. Джефса та М. Сміта, не може бути «безціннісною» (value free). Якими б не були знання та інформація, що передаються, якими б не були вміння, що набуваються, вони повинні мати ціннісну основу. Існує дуже тонка межа між таким навчанням та індоктринацією (навчання будь-якої ідеї без залучення критичного мислення), однак ціннісне навчання охоплює 6 базових цінностей: повага до людини, підтримка її добробуту, правда, демократія, чесність і рівність. Разом з усвідомленням базових цінностей людиною ключовим є вироблення механізмів їх застосування та реалізації на практиці.

М. Сміт зазначає, що термін “education” часто плутають з терміном “schooling”, який не має нічого спільного з освітою як такою. “Schooling” є одностороннім процесом, за якого вчитель як суб'єкт дії «вкладає знання» учням (to make deposits of knowledge) без жодної мети та без жодних результатів. За таких умов учня навіть не можна визначити як об'єкта дії, а лише як своєрідне середовище передачі інформації, де вона врешті- решт втрачається.

Широке потрактування категорії “learning”, що відповідає вітчизняній категорії «учіння», сформулював британський вчений, професор Джеймс Хартлі, який є фахівцем у галузі когнітивної психології: учіння - це результат умовиводів, припущень та утворення логічних зв'язків. За його теорією, учіння не є набуттям умінь і навичок - воно полягає в опануванні планів і стратегій мислення, де важливу роль грає апріорне знання (знання, закладене на рівні свідомості, що не співвідноситься з досвідом). Основними принципами ефективного учіння Дж. Хартлі визначає такі: організація викладу, його структурованість, врахування сприйняття учнів, апріорне знання, когнітивні стилі учнів (стійкі характеристики їх мислення, запам'ятовування), зворотний зв'язок (feedback) [8].

М. Сміт розглядає категорію учіння з двох перспектив - учіння як процес і учіння як результат. Процес учіння він визначає як процес зміни поведінки людини на основі набутого досвіду. Як результат учіння є кількісним збільшенням знань.

На позначення категорії виховання як діяльності та як науки про виховання в англомовній науці також вживається слово “education” (behavioural education - виховання навичок поведінки, national education - національне виховання), хоча в словниках англійської мови є також рідко вживаний термін pedagogics.

Виняток становить сімейне виховання, де вплив батьків на дитину від народження, її розвиток і становлення як особистості в соціумі позначається терміном --family upbringing” - дослівно «підняття догори», «уведення», «представлення» сім'єю [6]. Це слово має середньовічне походження та означає «ростити молоду особу» (to rear a young person). Таке формулювання було зумовлене середньовічним сприйняттям світу, середньовічною свідомістю: дитина, що її Бог послав жінці та чоловіку, є подарунком Творця; завдання батьків - «увести» дитину в земне життя, поставити на ноги, виховати належним чином і підготувати до наступної зустрічі з Богом, тобто до смерті.

Американські науковці і практики використовують на позначення поняття «сімейне виховання» три відповідники: «upbringing», «raising children in family» та «family education» [4]. Термін «upbringing» вживається в американській практиці в загальному, широкому значенні поняття «виховання», що має складником в тому числі й сімейне виховання. Термін «raising children in family» має змістом процес «вирощування», виховання, формування дітей у сім'ї. Подібне трактування близьке, на наш погляд, до сенсу поняття «виховання» в українській народній педагогіці, де воно спочатку вживалося у значенні «оберігати (ховати) дитя від небезпеки», а згодом почало означати «вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки». «Family education» - термін, що використовується в соціології і має значення «домашня освіта, сімейне виховання».

Виникнення поняття «виховання дітей у сім'ї» у Сполучених Штатах Америки науковці відносять до 1890-х років, коли більшість штатів прийняли низку освітніх законів, що стосувалися дітей. Матері, бажаючи знайти доцільні методи виховання своїх дітей, у 1897 році створили Національний Конгрес Матерів. На початку 1900-х років Конгрес заснував Бюро в справах дітей, яке почало випускати популярну консультативну брошуру «Турбота про дітей», боротися за заборону дитячої праці. У цьому об'єднанні психологи створили форум з питань виховання дітей і надання батькам консультативної допомоги. До форуму вони підготували багато теорій, експериментальних методів і технологій, які друкувалися в популярних виданнях [3].

При вивченні радянської та російської педагогічної теорії зарубіжні науковці послуговуються загальним визначенням - транслітерованим словом “vospitanie”, оскільки визначення цієї педагогічної категорії в радянській науковій думці не є співвідносним з термінологією англомовної науки ані за логікою мислення, ані за змістовим наповненням.

На позначення «інструментарію», яким у своїй практиці послуговується вчитель, в англомовному науковому середовищі вживають терміни:

• teaching strategies (укр. навчальні стратегії, тобто технології навчання) - найширше поняття, загальні моделі узгодження й організації навчального процесу та конкретні моделі організації навчального процесу в межах уроку чи модуля, які включають в себе педагогічні методи (методи навчання).

Прикладами навчальних стратегій є трансферинг (передача фактичних знань, принцип “know-that” - «знати-що»), тьюторинг (передача «процесуальних» знань, проблемний виклад, принцип “know-how” - «знати- як»), коучинг (соціальна практика, принцип “knowing in action” - «знання в дії»);

• training/pedagogic methods (укр. методи викладання, педагогічні методи, тобто методи навчання) - складник навчальної стратегії (технології навчання), за допомогою якої навчальна стратегія реалізується на практиці: презентація, виставка, дискусія, моделювання, мотивація;

• teaching facilities (укр. засоби навчання) - сукупність матеріалів, електронних засобів, знарядь навчального процесу, а також спеціальних приміщень (лабораторій, кінозалів, демонстраційних аудиторій), якими послуговуються учні для поглиблення знань і підвищення продуктивності навчання [8].

З огляду на невідповідність і неспіввідносність багатьох термінів у вітчизняній і зарубіжній педагогічній науці та практиці можемо зробити висновок про іншу логіку мислення зарубіжних науковців. Це свідчить також про різне бачення системи людина-суспільство зарубіжною педагогічною наукою, що виливається в неперекладну термінологію та теорію освіти, яка вимагає скрупульозного вивчення та описового перекладу для пристосування до вітчизняного наукового простору.

Література

1. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.Є. Мойсеюк. - [5-те вид., доповн. і переробл.]. - К. : ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», 2007. - 656 с.

2. Васа Zinn M. Feminism and family studies for a new century / M. Васа Zinn // Annals of the American academy of political and social science, 2000. - P. 42-56

3. Beatty B. When science encounters the child: Education, parenting, and child welfare in 20th century America / B. Beatty, E. D. Cahan, J. Grant. - New York : Teachers College Press, 2006. - 403 p.

4. Barnett E. Family Violence: Intervention Strategies / E. Barnett. - Washington, 1980. - 220 p.

5. Cambridge Dictionaries Online [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dictionary.cambridge.org

6. Online Etymology Dictionary [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.etymonline.com

7. Oxford English Dictionary Online [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.oxforddictionaries.com

8. Pedagogics for change [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.infed.org

Размещено на Allbest.ru