Проблеми нормативного визначення поняття "слухач" (на прикладі вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання системи Міністерства внутрішніх справ України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

проблеми нормативного визначення поняття «слухач» (на прикладі вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання системи міністерства внутрішніх справ України)

PROBLEMS OF THE NORMATIVE DEFINITION OF THE CONCEPT “STUDENT” (ON THE EXAMPLE OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS WITH SPECIFIC CONDITIONS OFSTUDYING WITHIN THE SYSTEM OF THE MINISTRY OF INTERNAL AFFAIRS OF UKRAINE)

Шульга M.B.,

аспірант кафедри адміністративно-правових дисциплін Донецького юридичного інституту МВС України

Стаття присвячена проблемам нормативного визначення поняття «слухач» як суб'єкта освітнього процесу у вищих навчальних закладах. Автором аналізується зазначене поняття, закріплене в Законі України «Про вищу освіту» і в нормативно-правових актах відомчого характеру, і доводиться його недосконалість. У результаті дослідження запропоновано авторське визначення поняття «слухач».

Ключові слова: слухач, здобувач вищої освіти, вищий навчальний заклад зі специфічними умовами навчання, військове звання, спеціальне звання.

Статья посвящена проблемам нормативного определения понятия «слушатель» как субъекта образовательного процесса в высших учебных заведениях. Автором анализируется указанное понятие, закрепленное в Законе Украины «О высшем образовании» и в нормативно-правовых актах ведомственного характера, и доказывается его несовершенство. В результате исследования предложено авторское определение понятия «слушатель».

Ключевые слова: слушатель, соискатель высшего образования, высшее учебное заведение со специфическими условиями обучения, воинское звание, специальное звание.

The article is devoted to problems of the normative definition of the concept “student” as a subject of educational process in higher education institutions. The author analyzes the given concept, which is enshrined in the “Higher Education Law” of Ukraine and in normative and legal acts of department al nature. The inadequacy of the concept is proved. As a result of the research, the author's definition of the concept “student” is proposed.

Key words: student, applicant for higher education, higher education institution with specific educational conditions, military rank, special rank.

Постановка проблеми. Вимога до точності тексту будь-якого нормативно-правового акта вища, ніж до інших видів текстів. У юриспруденції неточна передача змісту, граматична помилка, описка, неуважність можуть призвести до помилок у правозастосуванні, що позначається на долі людей, на діяльності установ, зрештою - на авторитеті державних органів, які готують нормативно-правові акти [1]. Особливо вищезазначене, на нашу думку, стосується юридичних термінів, що розкривають правові поняття, адже саме вони сприяють правильному розумінню правозастосовувачами положень нормативно-правових актів. У сучасній науковій літературі практично відсутні як дослідження особливостей адміністративно-правового статусу осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, так і визначення базових юридичних термінів у цій сфері. На нашу думку, до таких категорій належить термін «слухач», оскільки як в нормативно-правових актах, так і серед правозастосовувачів немає одностайності щодо того, кого з осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, треба відносити до цієї категорії. На необхідність чіткого визначення категорії «слухач» у законодавстві неодноразово вказувалося в спеціальній літературі такими вченими, як: І.М. Ванюшина, М.О. Вашаєв [2, с. 13; 3, с. 26], проте його дослідження в межах юридичної науки не здійснювалося. З огляду на зазначене, дослідження нормативного визначення поняття «слухач» є актуальним і своєчасним.

Метою статті є аналіз закріпленого в Законі України «Про вищу освіту» і в нормативно-правових актах відомчого характеру поняття «слухач».

Виклад основного матеріалу. Поняття «слухач» сьогодні закріплено низкою нормативно-правових актів як законодавчого, так і відомчого рівня, проте аналіз їх положень свідчить про різноманітність його визначення, суперечність закріплених положень одне одному.

Варто зазначити, що 2014 р. вперше на законодавчому рівні, у Законі України «Про вищу освіту», розкрито термін «слухач». Законом, а саме ч. ч. 2 та 3 ст. 61, виділяються дві категорії слухачів:

- слухач як особа, що здобуває вищу освіту;

- слухач як особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, зокрема й за програмами післядипломної освіти, і належить до категорії «інші особи, які навчаються в закладах вищої освіти».

Слухач як особа, що здобуває вищу освіту, - це особа, яка установленом порядком зарахована до вищого навчального закладу (вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання) з метою здобуття освіти і має військове звання офіцерського складу або відповідне спеціальне звання середнього чи старшого начальницького складу [4].

Варто зауважити, що закріплення поняття «слухач» у ключових нормативно-правових актах у сфері освіти притаманно багатьом країнам. Однак, у деяких закордонних країнах поняття «слухач» взагалі не ототожнюється з особою, яка здобуває вищу освіту в специфічному вузі. Наприклад, у Литві слухач - це особа, що навчається за програмами неформальної освіти чи за окремими предметами курсу навчання (їх групами) [5], у Грузії слухачем визнається особа, що проходить навчання за спеціальною професійною освітньою програмою [6], у Вірменії - особа, що охоплюється чи навчається за додатковою освітньою програмою [7].

На відміну від українського законодавства, у деяких країнах поняття «слухач» закріплено не в законі про вищу освіту, а в базових законах (кодексах) про освіту. Наприклад, поняття «слухач» у Республіці Білорусь закріплено в Кодексі Республіки Білорусь про освіту і визначено, що слухач - особа із числа офіцерського складу Збройних сил Республіки Білорусь, інших військ і військових формувань Республіки Білорусь, рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Республіки Білорусь, Слідчого комітету Республіки Білорусь, органів фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь, органів і підрозділів із надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, що отримує першу вищу освіту за профілем освіти «Охорона здоров'я», вищу освіту II ступеня, другу або наступну вищу освіту за спеціальностями (напрямами спеціальностей, спеціалізацій), призначеними для Збройних сил Республіки Білорусь, інших військ і військових формувань Республіки Білорусь, органів внутрішніх справ Республіки Білорусь, Слідчого комітету Республіки Білорусь, органів фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь, органів і підрозділів із надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, а також особа із числа керівних кадрів, осіб, включених у резерви керівних кадрів, яка отримує вищу освіту І ступеня в Академії управління при Президентові Республіки Білорусь, або особа, що освоює зміст одного з видів освітніх програм додаткової освіти дорослих, за винятком освітньої програми стажування керівних працівників і фахівців [8].

Отже, у наведених визначеннях поняття «слухач» ототожнюється з особою, яка навчається за додатковими освітніми програмами, або з особою, яка належить до певної категорії так званих силових державних органів, має військові або спеціальні звання і здобуває вищу освіту певного освітнього ступеня чи отримує додаткові або окремі освітні послуги. Як бачимо, Україна, закріпивши зазначений термін у законодавстві, пройшла шляхом визнання обох статусів слухача.

Позитивно оцінюючи саме закріплення в Законі України «Про вищу освіту» поняття «слухач», навряд чи можна визнати його досконалим.

По-перше, у зазначеному визначенні наявність у дужках словосполучення «вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання» поряд зі словосполученням «вищого військового навчального закладу» свідчить про використання їх як синонімічних категорій, що, на нашу думку, є недоречним. Саме тому доцільно їх зазначати з додаванням сполучника «чи», що вживається для поєднання однорідних елементів, якими є вище згадан словосполучення.

По-друге, певні питання викликає положення щодо вказівки на відповідні «спеціальні звання середнього чи старшого начальницького складу», оскільки воно не в повному обсязі відповідає положенням нормативно-правових актів, які визначають види військових і спеціальних звань [9; 10; 11; 12; 13].

Зараз до системи вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України належить одинадцять вищих навчальних закладів, сім з яких здійснюють підготовку поліцейських, два - кадрів для Державної служби надзвичайних ситуацій, один - для Національної гвардії України, один - для Державної прикордонної служби України. Серед персоналу зазначених органів публічного адміністрування військові звання передбачено для Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, а спеціальні звання для Національної поліції України та Державної служби надзвичайних ситуацій України. Відповідно до порядку добору, направлення та зарахування кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, які готують кадри для МВС України, поліцейських і військовослужбовців для Національної гвардії України, як слухачі Національної академії Національної гвардії України на денну та заочну форму навчання можуть прийматися особи рядового, сержантського, старшинського й офіцерського складу [14]. Аналогічна норма стосується і навчального закладу, що здійснює підготовку працівників для Державної прикордонної служби України. Отже, як бачимо, зазначення в наведеному в Законі України «Про вищу освіту» визначенні поняття «слухач» тільки осіб, що мають військове звання офіцерського складу, є недоречним. Аналогічна ситуація і щодо осіб, які мають відповідне спеціальне звання.

Так, відповідно до ст. 80 Закону України «Про Національну поліцію», для поліцейських встановлюються такі спеціальні звання: спеціальні звання молодшого складу, середнього складу, вищого складу [10]. Відповідно до відомчих нормативно-правових актів [14; 15], як слухачі вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, можуть зараховуватися особи молодшого та середнього складу поліції. Що стосується слухачів Національного університету цивільного захисту України, то ними можуть бути особи як рядового, так і начальницького складу [16]. Отже, як бачимо, норми Закону України «Про вищу освіту» не узгоджуються з положенням інших нормативно-правових актів щодо визначення спеціальних звань. На нашу думку, це пов'язано з активними процесами реформуванням системи МВС України й оновленням законодавства, що визначає його діяльність.

Отже, вважаємо взагалі недоцільним зазначати конкретні види військових і спеціальних звань, оскільки їх розкрито в нормативно-правових актах, що визначають порядок зарахування до конкретних вищих навчальних закладів як військових, так вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, на що прямо вказано вп.2ч.2ст. 61 Закону України «Про вищу освіту».

Висновки

слухач навчальний вищий освітний

Вважаємо за доцільне п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» викласти в такій редакції:

«Слухач - це особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу чи вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання з метою здобуття вищої освіти і має відповідне військове або спеціальне звання».

З огляду на це, вкрай необхідним є уточнення поняття «слухач» у відомчих нормативно-правових актах з урахуванням нової редакції визначення, викладеного в Законі України «Про вищу освіту», яке має розкривати форму навчання, освітній ступінь і відповідні військові або спеціальні звання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

слухач навчальний вищий освітний

1. Вимоги до тексту закону [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.csi.org.ua/vimogy-do-tekstu-zakonu/

2. Ванюшина И.Н. Особенности применения дисциплинарных взысканий к курсантам и слушателям образовательных организаций системы МВД России / И.Н. Ванюшина II Правопорядок: история, теория и практика. - 2014. - № 2(3). - С. 12-15.

3. Вашаев М.А. Проблемные аспекты реализации административно-правового статуса курсантов и слушателей, обучающихся в образовательных организациях МВД России / М.А. Вашаев II Вестникэкономической безопасности. -2017. -№2,- С. 22-26.

4. Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-УІІII Відомості Верховної Ради України. -2014. - № 37-38. - Ст. 2004.

5. О науке и образовании : Закон Литовской Республики от 30 апреля 2009 г. № ХІ-242 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/ad342f02135e11е5аГ81с7б24921бЬбе?](™б=55]о1д8зЬ

6. О специальном профессиональном образовании : Закон Грузии от 6 декабря 2011 г. № 5366-ІІс [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://matsne.gov.ge/ru/document/download/1531874/2/ги/рбГ

7. Об образовании : Закон Республики Армения от 8 мая 1999 г. № ЗР-297 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=7468.

8. Кодекс Республики Беларусь об образовании № 243-3 от 13 января 2011 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://kodeksy-by.com/kodeks_ob_obrazovanii_rb.htm (дата звернення 10.01.2018).

9. Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України : Указ Президента України від 29 грудня 2009 р. № 1115/2009 II Урядовий кур'єр. - 2009. - № 245.

10. Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 р. № 580-УІІІII Відомості Верховної Ради України. -2015. - №40-41. - Ст. 379.

11. Кодекс Цивільного захисту України : Закон України від 2 жовтня 2012 р. № 5403-УІII Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 34-35. - Ст. 458.

12. Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту осіб рядового і начальницького складу : постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593II Офіційний вісник України. - 2013. - № 67. - Ст. 2436.

13. Про Національну гвардію України : Закон України від 13 березня 2014 р. № 876-VIIII Відомості Верховної Ради України. -2014. - №17.-Ст. 594.

14. Про затвердження порядку добору, направлення та зарахування кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку кадрів для Міністерства внутрішніх справ України, поліцейських та військовослужбовців для Національної гвардії України : наказ МВС України від 15 квітня 2016 р. № 315.

15. Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС України : наказ МВС України від 14 лютого 2008 р. № 62 II Офіційний вісник України. - 2008. -№21,- Ст. 615.

16. Про затвердження Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу : постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593II Офіційний вісник України. - 2013. - № 167. - Ст. 2436.

Размещено на Allbest.ru