Кроскультурна компетентність і культурний інтелект педагога як умова ефективної професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

КРОСКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ І КУЛЬТУРНИЙ ІНТЕЛЕКТ ПЕДАГОГА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дем'яненко О.Є.

Анотація

культурний кроскультурний компетентність інтелект

У статті досліджено важливість формування кроскультурної компетентності й різні аспекти розвитку культурного інтелекту педагога в сучасному багатокультурному суспільстві. Аналізуються підходи до дослідження культурної різноманітності в освітніх системах. Розкрито необхідність підготовки спеціалістів з розвинутим культурним інтелектом, які будуть здійснювати професійну діяльність у кроскультурному освітньому просторі. Сучасний педагог має бути готовий до здійснення комунікації в поліетнічному освітньому середовищі з урахуванням культурно-специфічних і етнопсихологічних особливостей представників різних культур на основі принципів толерантності. Автор розглядає використання «культурних асиміляторів» як ефективного способу розвитку культурної свідомості та інтелекту.

Ключові слова: полікультурний освітній простір, міжкультурна комунікація, культурний інтелект, кроскультурна компетентність, культурний асимілятор.

Постановка проблеми

Умови сьогодення в якості основних кваліфікаційних вимог до сучасного педагога визначають знання засад полікультурної освіти, уміння навчати і виховувати з урахуванням культурних відмінностей дітей, що робить актуальним розвиток у педагога такої особливої здатності, яку можна визначити як «культурний інтелект».

Очевидно, що особливості розвитку і функціонування освітньої системи залежать і визначаються особливостями культурного та соціального контекстів, так як сама по собі система освіти є невід'ємною частиною культури. Будь-які соціокультурні зміни автоматично призводять до змін освітньої системи, а зміни в системі освіти нерідко істотно детермінують загальнокультурні процеси, тобто система освіти певним чином виконує стабілізуючу функцію. Освітня система, безперечно, є репродуктивним каналом, через який кожна культура відтворюється і розвивається. Тому в рамках кроскультурної дидактики слід звертати увагу на основні підходи щодо дослідження культурного різноманіття, які в подальшому будуть використовуватися у рамках системних освітніх розробок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси, які могли так чи інакше сприяти ефективному навчанню з урахуванням культурних особливостей тих, хто навчається, вивчалися в роботах таких відомих зарубіжних (Дж. Бенкс, М. Беннет, Р. Бріслін, Г. Ладсон- Біллінгс, К. Кушнер, Г. Тріандіс, П. Ерлі, Сун Анг та Е. Мосаковскі) й вітчизняних (В. Болгарі- на, Л. Голік, І. Ґудзик, М. Красовицький, Л. Пуховська, Н. Якса) науковців.

Так, Г. Ладсон-Біллінгс ввела поняття «культурно-релевантна педагогіка», методологія якої охоплює чутливість до культурних нюансів, можливість інтеграції культурного досвіду, розуміння освітнього середовища. За Р. Ладсон-Біллінгс, можна виділити такі основні складові культурно-релевантної педагогіки:

1. Усвідомлення власної ідентичності в полі- культурному освітньому середовищі.

2. Вивчення і впровадження передового досвіду в даній сфері.

3. Розвиток таких показників як стилі навчання, стилі викладання, врахування культурної варіативності психологічних процесів, таких як: мотивація, цінності, специфіка комунікації.

4. Навчання (специфіка мультикультурного освітнього контенту і мультикультурної освітньої комунікації).

5. Принципи конструктивної взаємодії викладачів і тих, хто навчається [8].

Е. Холл пропонує контекстний підхід, учений розрізняє просторово-темпоральні домінанти в різних культурах, а також диференціює культури згідно контексту комунікації. У цій концепції виділено дві системи сприйняття часу: монохронічне і поліхронічне. Науковець звернув увагу, що всі культури в міжособистісному спілкуванні використовують якісь невисловлені, приховані правила, які важливі для розуміння подій та міжособистісної поведінки. Культури розрізняються своїм «читанням контексту», використанням прихованої інформації, що містить у собі кожна ситуація. Чим більше контекстуальної інформації необхідно для розуміння соціальної ситуації, тим вища складність культури. А чим вище складність культури, тим відповідно важче «чужинцям» правильно зрозуміти і оцінити соціальну ситуацію [6].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Спостереження засвідчують, що полікультурне середовище, як і полікультур на освіта вже є реальністю, з якою викладачі повинні практично щодня взаємодіяти. Як наслідок, багато уваги приділяється в наукових роботах методичного характеру формуванню міжкультурної (кроскультурної) компетентності педагога, а також важливості розвитку культурного інтелекту педагога.

Проте досі не існує повного переліку міжкультурних компетенцій у професійному стандарті педагога, відповідно, саме це може бути причиною системного нерозуміння і розмаїття концепцій формування міжкультурної компетенції викладача. Припускаємо, що, по-перше, компетенції повинні формуватися, ґрунтуючись на основних підрозділах кроскультурної дидактики. Вони також мають розподілятися на професійні, загальнокультурні й соціально-особистісні компетенції. Безумовно, слід брати до уваги той факт, що міжкультурні компетенції, що формуються в рамках підготовки спеціалістів на педагогічних спеціальностях будуть менш відхилені в предметну сферу, на відміну від інших спеціальностей. Рівень вимог до компетенцій «бакалаврів» суттєво відрізнятиметься від рівня вимог до компетенцій «магістрів».

Головною метою цієї роботи є розгляд деяких аспектів формування кроскультурної компетентності й толерантності як невід'ємної складової професійної компетенції викладачів, використання методу культурних асиміляторів з метою розвитку культурного інтелекту педагогів.

Виклад основного матеріалу. Кроскультурні компетенції можна визначити як здатність застосовувати знання, вміння успішно діяти на основі практичного досвіду під час вирішення певних завдань у процесі кроскультурної комунікації. Проблематикою, пов'язаною з міжкультурною компетенцією займається чимало дослідників, а саме: М. Беннет, О. Гулинська, Ю. Караулов, Т. Колосовська, Н. Лебедєва, Т. Олинець, Ю. Сорокін, Р. Тріандіс та інші.

Мультикультурна компетентність, як ключова якість в структурі професійно-педагогічної компетентності, представляє її як «складний психологічний конструкт», що охоплює три основні компоненти:

1. культурно-когнітивний (знання про свою та іншу культури; знання основ мультикультурної комунікації; знання технік запобігання і вирішення міжкультурних конфліктів; методична підготовленість до роботи у мультикультурному колективі тощо);

2. ціннісно-особистісний (розвинена система гуманістичних цінностей і ціннісних орієнтацій, що відповідають принципам мультикультурнос- ті; позитивна етнічна самоідентифікація; толерантність свідомості);

3. мотиваційно-діяльнісний (сформованість навичок міжкультурної взаємодії; володіння методами педагогічної роботи в мультикультурному колективі; гуманістично орієнтований стиль педагогічної взаємодії тощо) [1, с. 16].

Безумовно, кроскультурна компетентність формується на основі розвиненого культурного інтелекту. Концепція культурного інтелекту (сиІШгаІ intelligence) вперше була розроблена П. Ерлі та Е. Мосаковскі, які під культурним інтелектом розуміють здатність особистості ефективно взаємодіяти з представниками різних культур, розпізнавати незнайомі сигнали, що можуть трактуватися по-різному, отримувати необхідні знання про культурні особливості, передбачати наслідки своїх слів і дій під час комунікації з представниками інших культур і вести себе в даному контексті конструктивно [5].

На наш погляд, генезис кроскультурної компетентності складається з розвинутого культурного інтелекту, адекватного самоаналізу, соціального аналізу та управління міжособистісними відносинами. Адже розвинутий культурний інтелект -- це та складова особистості, яка дозволить їй швидко адаптуватися в полікультурних умовах. Так для викладачів, які працюють у полікультурному просторі, розвиток культурного інтелекту є однією з обов'язкових складових професійної компетентності. З точки зору конструктивного підходу до навчання у кроскультурному середовищі розвинений культурний інтелект дозволить визначити особистісні та культурні особливості студента (культурно-когнітивний профіль особистості) і змоделювати для нього правильну освітню траєкторію з відповідним стилем навчання, адекватними методами і навчальним контентом.

У кроскультурному освітньому просторі важливо брати до уваги: функції культурного інтелекту; методи розвитку культурного інтелекту; методи вимірювання культурного інтелекту; культурний інтелект та його функціональну роль в освітньому процесі.

Одними з ефективних методів розвитку культурного інтелекту педагога є міжкультурний тренінг і культурний асимілятор. Досвід використання методу культурного асимілятора (cultural assimilator) висвітлено в роботах зарубіжних учених Р. Альберта, М. Беннета, Р. Брісліна, К. Кушнера, Г. Тріандіса. Використання методу культурного асимілятору у процесі навчання іноземної мови та підготовці майбутніх фахівців розглядають українські дослідники І.В. Ляшенко, І.П. Сінельник, М.А. Шиловська.

На наш погляд, для найбільш швидкої адаптації педагогів було б доречно застосовувати культурний асимілятор, спрямований на адаптацію до навчання у полікультурному середовищі. За допомогою культурного асимілятора представників однієї культури поміщають в моделі поведінки, соціальні положення, звичаї, уклад, цінності іншої культури.

Як наголошує Т.Г. Стефаненко, культурний асимілятор -- це навчання людини прийомам аналізу ситуацій з точки зору членів чужої культури, їх бачення світу, підвищення між- культурної сенситивності. Культурні асимілятори є конструкторами набору життєвих ситуацій, в яких взаємодіють представники інших культур і відбувається практичне програвання ситуацій в письмовій або усній формі. Зазвичай пропонується декілька інтерпретацій їх поведінки, добираються такі ситуації, в яких в крайньому ступені виражені відмінності між культурами. У ситуаціях розкриваються взаємні міжкультурні та етнокультурні стереотипи, звичаї, специфіка невербальних засобів спілкування [2, с. 221].

Оскільки мета даного методу полягає в тому, щоб навчити людину сприймати ситуацію з точки зору членів іншої групи, розуміти їх бачення світу, Р. Альберт пропонує називати цей метод «технікою підвищення міжкультурної сенситивності» [3, с. 185]. Завданнями культурного асимілятора є: освоєння способів інтерпретації поведінки людей представниками чужих культур; переживання своїх емоційних реакцій в обставинах міжетнічної взаємодії та їх коригування; формування установок на толерантну поведінку в іншому культурному середовищі.

Культурний асимілятор для викладачів передбачає моделювання ситуацій, в яких взаємодіють представники двох культур, а також інтерпретацію їх поведінки. При підборі ситуацій враховуються особливості поведінки студентів і викладачів, відомі в кроскультурній дидактиці. Асимілятор може бути розроблений як для педагогів, які працюють з студентами, представниками різних культур, щоб мінімізувати культурний шок та підвищити ефективність процесу навчання, так і для викладачів, які здійснюють процес навчання он-лайн.

Щоб подолати розбіжності у поглядах на освіту в різних культурах, Г. Хофстеде пропонує два рішення: навчити викладачів працювати в полікультурному середовищі, або навчити студентів вчитися в іншому культурному контексті. Міжкультурна компетентність викладача, який працює з полікультурною аудиторією, повинна формуватися з урахуванням: психолого-дидактичних проблем у кроскультурному контексті; культурологічної специфіки добору навчальних посібників та середовищ; національної специфіки навчального контенту; національної специфіки форм навчальної комунікації. Міжкультурна компетентність викладачів може формуватися за допомогою різного роду програм підвищення кваліфікації, включаючи техніки культурного асимілятора [7].

Група дослідників на чолі з Р. Брісліном намагалася створити універсальний культурний асимілятор, який би допоміг адаптуватися до будь-якої чужої культури. На основі досвіду створення вузькоорієнтованих культурних асиміляторів і роботи з різноманітними тренінговими групами вони прийшли до висновку, що такої мети можна досягти, тому що ті, хто потрапляє в інше культурне середовище, проходять через подібні етапи адаптації та налагодження міжособистісних контактів.

Багаторічне використання культурних асиміляторів підтвердило, що вони є ефективним засобом зменшення впливу негативних стереотипів, передачі інформації про відмінності між культурами, полегшення міжособистісних контактів у іншому культурному оточенні і, в кінці кінців, вирішення поставлених завдань [4].

Безумовно, в умовах активної взаємодії диференційованих національних культур структура системи освіти кожної з них знаходиться під впливом двох протилежно спрямованих векторів розвитку. З одного боку, структура будь-якої системи освіти неминуче детермінована специфічними соціокультурними чинниками. З іншого боку, кожна національна система освіти зазнає вплив процесів світової культурної інтеграції, а також вимог, що пред'являються сучасним суспільством. Проте, кроскультурний процес навчання, так чи інакше, буде супроводжуватися деяким культурним шоком. Причини культурного шоку в тому, що кожна культура є знаковою системою. В рамках своєї культури, володіючи значною кількістю культурних кодів, людина відчуває себе адекватно. Коли ж знакова система змінюється, людина часто відчуває ту чи іншу ступінь фрустрації. З точки зору теорії ціннісних відмінностей, культурний шок є не що інше, як зіткнення різних систем цінностей. Таким чином, результатом подолання культурного шоку може бути особистісний ріст, підвищення індексу толерантності, поява нових ціннісних орієнтирів, поведінкових моделей.

Висновки. Різні аспекти культурного інтелекту сприяють навчанню у взаємодії й культурному спілкуванню. Важливу роль у створенні такого навчання відіграє методика навчання педагога та двосторонній зв'язок між студентами, а також між педагогом і студентами. Для кращого засвоєння навчального матеріалу студентам необхідно активно і чітко скоординувати свої погляди та досвід, що стосується культурних умов таким чином, щоб ця інформація стала частиною їх знань. Даний процес може бути реалізовано за допомогою культурного інтелекту. Зіткнувшись з новими культурними контекстами, вмотивований культурний інтелект сприяє виникненню інтересу і можливостей для аналізу інших культур і взаємодії з людьми, представниками цих культур.

Так можна виділити ознаки, які допоможуть в створенні ефективної комунікації. Викладачі на підставі наявної інформації повинні створити загальне пізнавальне підґрунтя. Розробка такої основи доступна тільки тим, хто має високий вмотивований культурний інтелект. До того ж культурний інтелект допоможе майбутнім спеціалістам в налагодженні взаємовідносин з представниками інших культур, в реалізації відповідної вербальної і невербальної поведінки, а також засвоєнні та прийнятті відповідних цінностей, звичаїв і норм чужої культури.

Список літератури

1. Джалалова А.А. Мультикультурная компетентность русскоязычных учителей в образовательной среде Эстонии: дис.... канд. психол. наук: 19.00.07 / А.А. Джалалова. СПб., 2009. 228 с.

2. Стефаненко Т.Г., Солдатенков А.Н. Мастерская «Культурный ассимилятор» / Т.Г. Стефаненко, А.Н. Солда- тенков // Век толерантности. 2001. № 3-4. С. 136-145.

3. Albert R.D. The intercultural sensitizer or culture assimilator: A cognitive approach / R.D. Albert // Handbook of intercultural training / Ed. by D. Landis, R.W. Brislin. New York etc.: Pergamon Press, 1983. Vol. 2. P. 185-217.

4. Brislin R., Worthley R., Macnab B. Cultural Intelligence: Understanding Behaviors that Serves People's Goal / R. Brislin, R. Worthley, B. Macnab // Group & Organization Management, 2006. № 31(1). P. 40-55.

5. Earley P.C., Mosakwski E. Cultural intelligence / P.C. Earley, E. Mosakwtski // Harvard business review. 2004, October. P. 139-146.

6. Hall E.T. How Cultures Collide / E.T. Hall // Psychology Today. 1976, July. P. 67-74.

7. Hofstede G.S. Culture consequences: comparing values, behaviours, institutions and organizations across countries / G.S. Hofstede - Thousand Oaks: Sage publications, 2001. 216 p.

8. Ladson-Billings G. (1992). Culturally relevant teaching: The key to making multicultural education work. / G. Ladson-Billings // In C. A. Grant (Ed.) «Research and multicultural education». London, UK: Falmer Press, 1992. P. 106-121.

Размещено на Allbest.ru