Професійна активізація учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна активізація учнів загальноосвітніх навчальних закладів

М.С. Янцур

Резюме

У статті обґрунтовуються і розкриваються суть, мета та основні форми професійної активізації учнів основної школи; розглядаються підходи, принципи побудови, зміст та умови реалізації професійних проб, як найефективнішої форми профактивізації.

Ключові слова: активність, професійна активізація, форми профактивізації, професійна проба, умови реалізації.

Постановка проблеми. Професійне самовизначення буде ефективним лише тоді, коли особистість проявляє активність у процесі пошуку "своєї" професії, перевіряючи себе в ній. Слово "активність" походить від латинського activus - діяльний, енергійний, ініціативний, той, що розвивається. Отже, активність проявляється через діяльність, в основі якої лежить потреба. Внутрішніми стимулами активності крім потреби є інтереси та мотиви, які визначаються метою діяльності. Активність проявляється в різних видах діяльності: громадській, пізнавальній (навчальній), ігровій, трудовій, професійній тощо та на різних рівнях: потенційному, тобто готовності і прагненні до діяльності; реалізаційному - діяльність енергійна, інтенсивна, ініціативна, самостійна, але ситуативна, епізодична, швидко згасаюча; системному - діяльність чітко спрямована і ґрунтується на основі комплексу потреб, інтересів, ідеалів та реалізується системно і творчо [7]. У професійному плані активність напряму пов'язана з проблемою вибору в найскладнішому прояві: вибір професії, шляху її отримання, побудови кар'єри і т.п. професійний учень школа

Основою професійного самовизначення є професійний інтерес, який спонукає особистість до активної діяльності. А як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, обдумані професійні інтереси, що мають сформовану психологічну основу, з'являються в 13-14 років, тобто в старшому підлітковому віці. У цей період провідною діяльністю дітей виступає суспільно-корисна праця.

Однак, як показує практика, професійні інтереси у більшості учнів цього віку нестійкі, поверхові, не відіграють істотної ролі в професійному самовизначенні. Багато школярів старшого підліткового віку не мають також достатньо чіткого уявлення про зміст і характер праці масових професій, яке є основою формування професійних інтересів. Більшість з них переоцінюють свої сили, можливості та здібності і, зрозуміло, що вони не зможуть адекватно співвіднести їх з вимогами, що висуваються вибраною професією.

Формування в учня активного, глибокого інтересу до різних професій, як доведено низкою психолого- педагогічних досліджень, відбувається тільки в процесі активної трудової діяльності індивіда [1; 5; 7; 8; 9; 10; 13 та ін.]. У процесі такої діяльності найяскравіше проявляються індивідуальні якості учнів, здібності й інтерес стають видимими. Тому, щоб сформувати адекватну самооцінку своїх особистих якостей і здібностей у школярів цього віку, їх необхідно залучати до різноманітної трудової діяльності. Підліток, спробувавши себе у різних видах професійної діяльності, зможе об'єктивніше підійти до вибору свого життєвого шляху. І більше за все цьому вибору сприяє трудова діяльність. Участь школярів у праці виховує в них як психологічну, моральну так і практичну готовність до трудової діяльності, а також сприяє формуванню активної життєвої позиції. Найдієвіша реалізація професійної спрямованості учнів відбувається тоді, коли їх праця організована в виробничих чи близьких до них умовах із застосуванням сучасної виробничої техніки, передової технології і нових колективних форм її організації. Тому перевірка на практиці своїх професійних інтересів та нахилів з урахуванням власних психофізіологічних якостей відбувається в процесі реалізації такого компонента системи професійної орієнтації, як професійна активізація, який розкривається в наших працях [2; 6; 15 та ін.].

Аналіз досліджень і публікацій. У своїх працях І.П. Ареф'єв [1], Г.О. Балл [5], П.С. Лернер [3], П.С. Перепелиця [5], М.С. Пряжніков [7; 8], О.Д. Сазонов [9], В.К. Сидоренко [10], В.Д. Симоненко [9], В.В. Рибалка [5], С. Фукуяма [11], С.М. Чистякова [12] та ін. вказують на необхідність створення умов для перевірки потенційних професійних якостей учнів в практичній діяльності, тобто в процесі професійної активізації. При цьому вони пропонують різноманітні форми її проведення. Так, наприклад, П.С. Лернер пропонує здійснювати профактивізацію у формі професійно-технічних проб самовизначення як елективних курсів. Ці проби мають свої психолого-педагогічні особливості. І. Проби принципово особистісно-орієнтовані, тобто, з одного боку, вони задовольняють якийсь запит (якщо він, звичайно, є) особистості, яка розвивається, з іншого - оцінює результати і сам робить висновки (і тільки сам!) той, хто виконує проби. ІІ. Проби не дають відповіді на запитання: чи стану я успішним лікарем (банкіром, інженером, журналістом, робітником високої кваліфікації, бізнесвумен і т.п.), як це роблять - з шаманською впертістю - нескінченні псевдопсихологічні тести, діагностики, опитувальники й анкети. І не тому, що проби погані, а тому, що прогнозувати на 10-15 років наперед просто несерйозно. ІІІ. Ці проби не визначають професійної придатності, яка, у більшості випадків, характеризує навченого і сформованого спеціаліста, яким ніхто із тих, хто виконує проби, не є. Більше того, у пробах розмиті (навмисне!) межі професій, професії взагалі можуть бути не названі. !V. За об'єктивними причинами обмеженості ресурсів проби, нажаль, не мають практичної частини, а було б добре 7-8 годин поспіль спробувати покреслити, декілька разів виконати нудні розрахунки, постояти біля операційного стола, відредагувати тексти, повишивати бісером, позайматися з комп'ютерною версткою газети тощо. Але це вже інші проби, які потребують навчання та часу. V. Всі ці професійно-технічні проби - принципово гуманітарні, тому що дають уявлення про те, що і як роблять люди у своїй професійній праці. А ще виконання проб спрямоване на те, щоб розширити світогляд і ерудицію, "мій світогляд" і уявлення про світ праці та професій, щоб розвивати допитливість і збільшити інформаційне поле власного буття. [3]

С.М. Чистякова пропонує пропедевтичні професійні проби для учнів 8-9-х класів, які передбачають три рівні складності і складаються з двох етапів: підготовчого і практичного [12]. С. Фукуяма описує професійні проби, які використовуються в школах Японії і за змістом включають 16 сфер діяльності (пунктів): вирощування овочів і квітів, догляд за тваринами, рибальство і збір молюсків, переробка продуктів харчування, малювання (дизайн), виготовлення продуктів індустріальним способом, виготовлення продуктів у домашніх умовах, керування машинами, виконання канцелярської роботи, підприємницька діяльність, прийом відвідувачів (організація контактів з людьми), приготування страв, догляд за людьми, представницька діяльність, заняття спортом і дослідницька робота. Кожний вид діяльності включає відповідну кількість конкретних професійних проб, наповнення яких залежить від соціально-економічних умов регіону та країни в цілому, а також наявність можливостей для їх організації. Так, наприклад, управління машинами включає проби з монтажу, управління, демонтажу і ремонту різних механізмів, приладів, електрообладнання і т.п. [11] Програмою курсу "Людина і світ професій" передбачено проведення профактивізації з учнями 9-го класу у формі професійних проб з 5 типів професій, які виконуються протягом 1 години з кожного типу [4].

Метою статті є обґрунтування і розкриття суті, мети, основних форм, змісту та умов професійної активізації учнів основної школи на основі професійних проб.

Виклад основного матеріалу дослідження. Професійна активізація - це розвиток інтересів, нахилів, здібностей учнів у різних видах професійної діяльності (реальної чи змодельованої), що передбачає включення їх в активну "пробу сил", у процесі якої вони отримують реальний досвід початкової праці в обраній сфері діяльності. Цей компонент профорієнтації значною мірою реалізується в підлітковому і юнацькому віці. Відомо, що підлітки, особливо старші, характеризуються відповідним рівнем усвідомлення свого "Я". У них виникає стійкий інтерес до своєї особистості, до з'ясування своїх можливостей у різних видах діяльності та їх оцінки. У школярів поступово формується сфера самооцінки, а на її основі відповідний рівень потреб. І якщо учню не дати можливості реалізувати свої наміри, перевіряючи таким чином свої можливості, то це призведе до неадекватної самооцінки, а потім до спотворення професійного самовизначення або його невизначеності.

Умови, в яких підліток перебуває у школі і вдома, породжують в нього потреби і мотиви, які характеризуються бажанням увійти в світ діяльності дорослих. Але цього недостатньо для професійного самовизначення, так як будь-яка професія характеризується своїми знаннями, вміннями, навичками і професійно важливими якостями особистості, тобто операційно-технічною сферою. Вони розвиваються, перш за все, в процесі всієї трудової підготовки школярів, на всіх уроках і в позаурочний час. Але для забезпечення цього процесу особливу увагу важливо надавати індивідуальній роботі з учнями: необхідно кожному знайти відповідне заняття, яке максимально відповідає його особистим якостям і можливостям.

Таким чином професійна активізація це система заходів, спрямованих на активізацію питань професійного самовизначення і розвитку для людини, спонукання, заохочення, підтримка власних практичних кроків молодої людини на шляху від невиразних переживань і відчуттів сенсу до реалістичних цілей та програм їх втілення.

Виходячи з суті профактивізації метою цього компоненту системи профорієнтації є забезпечення професійного самовизначення особистості шляхом включення учнів у різні види професійної діяльності на основі їх інтересів, нахилів, мотивів і здібностей.

Для досягнення визначеної мети профактивізації необхідно вирішити наступні завдання:

- розробити зміст та методику реалізації різних видів професійної активізації;

- створити навчально-матеріальне забезпечення профактивізації школярів;

- забезпечити розвиток професійних інтересів і нахилів учнів в різних видах діяльності.

Досягнення поставленої мети та вирішення вказаних завдань можливе лише за умови використання різноманітних форм професійної активізації. У педагогічній науці є різні підходи до визначення форми навчання і виховання. У профорієнтаційній роботі, особливо в процесі професійної просвіти, використовують різноманітні форми. Деякі з них були розглянуті раніше. Стосовно форм профактивізації, дотримуючись традиційного підходу, можна виділити наступні: 1) мотиваційно-емоційні; 2) пізнавально-інтелектуальні; 3) практико-поведінкові [7].

Мотиваційно-емоційна активізація учнів реалізується через профінформацію, яку вони отримують з різних джерел інформації, спонукаючи їх до пошуку відповідей на питання, які виникають в них під час занять у школі, гуртках, секціях, профконсультацій тощо.

Пізнавально-інтелектуальна активізація учнів найкраще здійснюється через попередню профорієнтаційну психодіагностику, під час якої вони отримують досвід пізнання себе та розвитку своїх професійно-важливих якостей. Тут же учні найкраще пізнають себе і спрямовують у майбутньому свою діяльність на розвиток своїх інтелектуальних якостей через проблемне навчання, тренінги тощо.

Безпосередньо ж активізація учнів здійснюється при реалізації практико-поведінкової активності, у процесі якої вони найефективніше вирішують свої ситуації вибору професії без сторонньої допомоги.

Виходячи з цих позицій до основних форм профактивізації відносяться:

- уроки трудового навчання - учні в теорії та на практиці знайомляться з різними професіями відповідно змісту програми цього предмету, виконуючи певні завдання, які відповідають змісту і характеру праці визначених спеціальностей, тим самим перевіряючи в дії свої інтереси, нахили та здібності;

- заняття в гуртках технічної чи прикладної творчості - наближають роботу в них до конкретної професійної діяльності шляхом залучення учнів до виконання певних трудових операцій та оволодіння відповідними вміннями і навичками, розвиваючи їх трудову й пізнавальну активність та самостійність, що стає стартовим майданчиком у майбутню професію;

- спеціальні курси з певних сфер виробничої діяльності за вибором учнів, наприклад, "Основи сучасного виробництва", "Основи інформаційних технологій", "Основи електроніки" тощо;

- факультативні курси з підготовки учнів до вибору професії, такі як "Людина і світ професій", "Основи вибору професій", "Людина-професія", які вивчаються у 8-9 класах за відповідними програмами;

- професійні конкурси, наприклад "Кращий за професією", які проводяться в навчальних групах, класах, між групами та учнями в масштабах школах, навчально-виробничого комбінату, району, області та країни, які активізують пізнавально-трудову діяльність школярів, розвивають їх професійні інтереси та нахили і найефективніше проводити їх на базі професійно-технічних чи вищих навчальних закладів;

- клуби майбутніх спеціалістів, у яких учні об'єднуються за професійними інтересами і де вони спілкуючись з друзями та дорослими, виконуючи трудову діяльність у різноманітних умовах отримують неоціненний практичний досвід у плані підготовки їх до свідомого вибору своєї професії;

- шкільні трудові об'єднання - учнівські виробничі бригади, шкільні лісництва, табори праці та відпочинку, учнівські кооперативи тощо - дозволяють формувати і розвивати в учнів любов до праці, соціально значимі мотиви трудової діяльності, професійно важливі якості, що сприяє підвищенню ефективності профорієнтаційної роботи зі школярами;

- вечори техніки, які дозволяють учням розширити і поглибити свої знання і вміння з фізики, хімії, біології, трудового навчання, креслення, тощо, ознайомитися з відповідними галузями виробництва, історією їх розвитку та досягненнями, що сприяє розвитку їх інтересів до техніки і певних професій;

- тижні техніки і праці, які проводяться заздалегідь складеною програмою і дозволяють залучати учнів до виконання відповідних видів трудової діяльності, проводити зустрічі з фахівцями певних професій, випускати тематичні газети, знімати відеофільми і переглядати їх, проводити екскурсії на підприємства, у професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, профорієнтаційні класні години, диспути з питань вибору професії, виставки творчих робіт учнів тощо, що значно активізує профорієнтаційну роботу в школі та сім'ї, залучаючи до їх проведення батьків;

- тренінгові заняття з певних професій, де учні виконують окремі функції фахівця (вправи);

- ділові профорієнтаційні ігри (рольові, операційні, імітаційні, інсценування, психодрами, соціодрами та ін.), під час яких відбувається імітаційне моделювання професійної діяльності та предметного змісту професії, включаючи інструментальний і емоційно-рольовий аспекти проблеми вибору професії й учні, граючись, закріплюють набуті знання, вміння та навички, розвивають творче мислення, що стимулює їх до навчально- пізнавальної діяльності в певній галузі науки і виробництва;

- індивідуальні завдання професійного спрямування, які учні виконують на уроках трудового навчання, у процесі технічної чи прикладної творчості та дозволяють розвинути їх технічні й професійні інтереси, нахили і здібності та переконатися у своїх можливостях на практиці.

Професійній активізації школярів сприяють також заняття в спеціальних школах (музична, художня тощо), робота в наукових товариствах, малій академії наук, центрах наукової та технічної творчості, участь у предметних олімпіадах, змаганнях тощо. Вказані форми професійної активізації сприяють розвитку і закріпленню в учнів професійних намірів, що дозволяє їм свідомо підійти до професійного самовизначення. Але найефективнішою формою профактивізації школярів є професійні проби, які ми розглянемо нижче.

Із усіх видів діяльності найважливіше значення у процесі самовизначення має перетворювальна діяльність, організована як активна проба сил. Залучення учнів до практичної діяльності, пов'язаної з їх професійними інтересами, покликане сприяти успішному вирішенню особистісних протиріч, які утворюють рушійні сили розвитку професійної спрямованості та професійної самосвідомості. У ранній юності, коли молоді люди глибоко переживають проблему самовизначення, вони охоче йдуть назустріч можливостям самостійної проби сил у сфері діяльності, яка їх приваблює. Кожна нормальна людина до одного виду діяльності здатна більше, ніж до іншого. Генетичні можливості людини незрівнянно багатші, ніж вона їх реалізує у своєму житті. Було б великою помилкою вважати, що кожна людина однаковою мірою здатна до будь-якого виду діяльності.

Дуже важливо включити учнів у реальну працю, організувати її так, щоб вона приносила їм задоволення, усвідомлення важливості, збуджувала позитивні емоції. Виховання особистості в праці тим ефективніше, чим більше надано їм можливостей для вільного прояву своєї індивідуальності, самоствердження свого "Я".

Для успішного виконання завдань з трудової підготовки взагалі, і профорієнтації, зокрема, пропонується здійснювати професійну активізацію учнів 8-9-х класів через професійні проби. Як вказує професор С. Фукуяма, завершальним етапом у професійному самовизначенні повинно бути включення підлітка в різні види трудової діяльності, так звані професійні проби - професійне випробування. У процесі професійних проб учень отримує досвід тієї роботи, яку він вибрав, і пробує визначити, чи відповідає характер цієї роботи його здібностям і вмінням. Проба з певної професії повинна бути забезпечена в індивідуальному порядку для кожного учня. Якщо навіть учень, як відмічає С. Фукуяма, знає свої можливості, має уявлення про професію і зробив для себе вибір, він не зможе прийняти кінцеве рішення, чи подобається йому ця робота і чи може він у повній мірі виконувати її вимоги, перш ніж реально не випробує себе у ній [11].

Професійна проба - вид навчально-трудової діяльності учнів, професійне випробування чи перевірка, який моделює найважливіші елементи конкретного виду праці (професійної діяльності), має завершений вигляд і спрямований на перевірку професійно важливих якостей особистості та її придатності до професії. Метою професійної проби є випробування на професійну придатність у ситуації, близькій до виробничої.

У процесі виконання професійної проби учень отримує досвід роботи в тій професії, яку він планує обрати і за результатами її виконання намагається визначити, чи відповідає зміст і характер цієї професії його інтересам, нахилам, здібностям та іншим особистісним якостям, що сприяє свідомому, обґрунтованому, вільному професійному самовизначенню.

Професійні проби повинні передбачати персоналізацію знань і вмінь, які отримують учні, що допомагає вільному розвитку індивіда та становленню молодої людини. Це все сприяє свідомому й інформаційно забезпеченому професійному самовизначенню учнів, що надає можливість проектування свого післяшкільного професійного навчання.

Переваги професійних проб, щодо інших форм професійної активізації, такі:

- наявність конкретних цілей щодо професійного самовизначення;

- строго індивідуальна можливість кожному учневі випробувати себе у професії;

- відсутність обмеження напрямів діяльності;

- прямий зв'язок з підготовкою до майбутньої професійної діяльності та вибору життєвого шляху;

- відсутність жорстких обмежень, що дозволяє рухатись кожному учню своїм темпом;

- можливість проводити проби в різних умовах (шкільних, домашніх, виробничих тощо).

Саме під час проб найвиразніше здійснюється розвиток інтересів і нахилів учнів, активізація діяльності їх до вибору професії, і найціннішим є те, що підлітки включенні в цілеспрямовану, професійно визначену діяльність.

Професійні проби мають бути обов'язковою складовою частиною шкільної освіти. Найповніша їх реалізація здійснюється під час трудової підготовки учнів у 8-9-х класах. За загальним змістом профпроби включають у себе п'ять типів професій за предметом праці та три класи професій за метою праці, враховуючи різні знаряддя й умови праці, використовуючи розроблену Є.О. Клімовим класифікацію професій. (Пригадайте класифікацію професій за предметом та метою праці.) Приклад підбору професійних проб для учнів Рівненщини наведено у таблиці 1. Тобто, загальне число проб повинно бути не менше п'ятнадцяти. Зрозуміло, що кожна профпроба за відповідною трудовою діяльністю відрізняється одна від одної конкретним її змістом, але кожна має два етапи: підготовчий (навчально-діагностичний) і професійний (практичний).

Підготовчий етап включає в себе дві частини. Перша частина - попередня профорієнтаційна психодіагностика, тобто визначення професійно важливих якостей, основу якої становить загальна і спеціальна діагностика. Друга частина - навчальна, яка включає загальні питання для ряду споріднених професій та набуття теоретичних знань і початкових практичних вмінь з конкретної спеціальності. Ця частина реалізується за трьома напрямами: технічним, ситуативним, функційним. Технічний напрям (відображає операційний бік професії та дозволяє визначити профорієнтаційну спрямованість на рівні знань) дозволяє формувати знання з будови, кінематики машин, механізмів та основних інструментів. Ситуативний напрям (відображає предметно- логічний бік професії) дозволяє формувати розумові вміння пошуку й усунення несправностей в обладнанні, знаходження виходу з певної ситуації, яка виникає у процесі роботи. Функційний напрям (відображає структурно функційний і динамічний бік професії) забезпечує формування знань послідовності виконання трудових і технологічних функцій при керуванні обладнанням, організації робочого місця і т.п. та необхідних початкових професійних (спеціальних) умінь з конкретної професії.

Таблиця 1.

Професійні проби, які можна запропонувати для проведення в школах Рівненщини (із врахуванням ситуації на ринку праці)

Література

1. Арефьев И.П. Профориентация учащихся в "Технологии" / И.П Арефьев // Школа и производство. - 2001. - № 2, С. 76-80. - № 3, С. 77-80. - № 4, С. 73-78.

2. Войтко А.І. Професійна активізація молоді на основі професійних проб: методичний посібник / А.І. Войтко, М.С Янцур. - Рівне: МПУ ДЦЗ, МОУ РДПІ, 1996. - 55 с.

3. Лернер П.С. Социальное и профессиональное самоопределение учащихся - важнейшая задача школы / П.С. Лернер // Школа и производство. - 2004.- №2. - С. 2-4.

4. Людина і світ професій: програма для загальноосвітніх навчальних закладів (8-9 класи) / укладачі: І.Д. Бех (наук. консульт.), О.В. Мельник, Л.А. Гучан [та ін.] // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2008. - №2. - С. 43-56.

5. Підготовка до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи): навч.-метод. посіб. / за ред. Г.О. Балла, П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. - К.: Наукова думка, 2000. - 188 с.

6. Підготовка учнів основної школи до вибору профілю навчання у старших класах (на прикладі технологічних профілів): метод. реком. для вчителів загальноосвіт. навч. заклад. / автори-укладачі: М.С. Янцур, А.І. Войтко, О.Г. Островський. - Рівне: РДГУ, 2009. - 81 с.

7. Пряжников Н.С. Методы активизации профессионального и личностного самоопределения: учебнометодическое пособие / Н.С. Пряжников. - М.: МПСИ, МОДЭК, 2002. - 400 с.

8. Пряжников Н.С. Профессиональное самоопределение. Теория и практика / Н.С. Пряжников. - М.: Академия, 2008. - 320 с.

9. Сазонов А.Д. Профессиональная ориентация учащихся: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2120 "Общетех. дисциплины и труд" / А.Д. Сазонов [и др.]; под ред. А.Д. Сазонова. - М.: Просвещение, 1988. - 223 с.

10. Сидоренко В.К. Професійна консультація молоді: медичні та психофізіологічні аспекти / В.К. Сидоренко // Трудова підготовка в сучасній школі. - 2013. - № 7-8. - С. 53-57.

11. Фукуяма С. Теоретические основы профессиональной ориентации / Сигадзу Фукуяма. - М.: МГУ, 1989. - 108 с.

12. Чистякова С.Н. Комплект учебно-методических документов для проведения профессиональных проб / С.Н. Чистякова. - Кемерово: ИПС РАО, 1995. - 35 с.

13. Янцур М.С. Організація трудового навчання учнів VIII-IX на навчально-виробничій базі: монографія / М.С. Янцур. - Рівне: РДГУ, 2005. - 104 с.

14. Янцур М.С. Практикум з професійної орієнтації і методики профорієнтаційної роботи: навчальний посібник / М.С. Янцур. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2012. - 464 с.

15. Янцур М.С. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи: курс лекцій: навчальний посібник / М.С. Янцур. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2012. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru