Особливості соціалізації підлітків-випускників з інтелектуальними порушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ-ВИПУСКНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Омельянович І.М.

Виховання та соціалізація молодих людей з інтелектуальними порушеннями є важливою проблемою будь-якого суспільства. Поняття «соціалізації» передбачає становлення людини в системі соціальних відношень як компонента цієї системи із засвоєними елементами культури, соціальних норм та цінностей.

Соціалізація особистості - це складний і тривалий процес засвоєння досвіду суспільного життя і суспільних відношень, який передбачає входження людини в соціальне середовище, оволодіння вміннями і навичками теоретичної та практичної діяльності. Також це процес включення людини до системи соціальних зв'язків та відносин, її активної взаємодії з оточенням, у результаті якої засвоюються зразки поведінки, соціальні норми та цінності, необхідні для успішної життєдіяльності у даному суспільстві.

Особистість виступає об'єктом і суб'єктом суспільного життя, бере участь в активному житті суспільства, засвоює соціально-культурний досвід і є причиною та наслідком усіх змін у суспільстві. Процес соціалізації не завершується в дитинстві, а продовжується протягом усього життя і після шкільного навчання велику роль у соціалізації людини відіграє трудовий колектив.

Працевлаштування молодих людей з інтелектуальними порушеннями є важливою проблемою багатьох країн світу, оскільки це один із головних критеріїв їх успішної соціалізації в сучасному суспільстві. Людина повинна реалізувати себе як особистість, навіть, якщо це людина-інвалід з інтелектуальними порушеннями. Адже людина з порушенням інтелектуального розвитку потребує значно більшої уваги до себе і тому опиняється в складніших умовах у сучасному не стабільному в економічному і правовому полі суспільстві [8].

Такі державні документи як Конституція України, Конвенція ООН про права дітей з інвалідністю, закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів» гарантують захист їх прав. В державі прийнята цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року.

Основним законом України, який був прийнятий на початку існування незалежної держави, із соціального захисту людей-інвалідів, в тому числі і з інтелектуальними порушеннями, був закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який гарантував рівні права всім громадянам і можливість участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. В цьому законі прописаний порядок освіти, професійної підготовки та працевлаштування людей з інвалідністю з врахуванням їх індивідуальних потреб щодо роботи на підприємствах. В законодавчому документі визначені органи, які здійснюють працевлаштування громадян з інтелектуальними порушеннями і несуть відповідальність за виконання законодавства.

Працевлаштування осіб здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, місцевими радами народних депутатів, суспільними організаціями інвалідів.

Сьогодні проблема працевлаштування людей з інтелектуальними порушеннями набуває особливого значення, оскільки в сучасному суспільстві, що характеризується кризами політичної та економічної системи, людям означеної категорії вкрай складно знайти роботу. Вони є однією із незахищених і малозабезпечених груп нашого суспільства, більшість із яких мають інвалідність.

В Україні нараховується біля 2,5 мільйонів людей з інвалідністю, які мають різні вади здоров'я і ця цифра протягом останніх десятиріч збільшується на 4-5 %. Серед цієї кількості інвалідів біля 600 тисяч людей з психічними вадами та з інтелектуальними порушеннями. Із числа цих людей біля 70 % складають особи працездатного віку.

Професійно-трудовий ресурс - це частина населення країни, яка має фізичний розвиток та інтелектуальні (розумові) здібності, необхідні для трудової діяльності. В трудові ресурси країни входять як працюючі особи, так і потенційні не працюючі робітники. Молоді люди з інтелектуальними порушеннями, як правило, належать до потенційних ресурсів, оскільки не є в своїй більшості зайнятими у виробництві.

Для молодих людей з інтелектуальними порушеннями соціалізація в сучасному суспільстві - це, перш за все, працевлаштування, яке гарантує їм матеріальне забезпечення, достойний рівень життя, впевненість в тому, що вони не потраплять в скрутні життєві ситуації.

Професійно-трудове навчання дітей з інтелектуальними порушеннями було предметом дослідження багатьох вчених. Історичний аспект проблеми розглядали В.І. Бондар, О.І. Дячков, О.А. Мальцев, Х.С. Замський, М.Д. Ярмаченко. Основи структури трудової діяльності, особливості процеса розвитку розумових дій, специфічні закономірності психічної, практичної і соціальної підготовки учнів спеціальної (корекційної) школи до самостійної праці представлені в роботах Ю.О. Бистрової, Г.М. Дульнева, В.М. Синьова, В.С. Товстогана, К.М. Турчинської, О.П. Хохліної. Вміння орієнтуватися в завданні, планувати і контролювати свої дії під час його виконання, розвиток мисленння, уявлення, просторового орієнтування, мовлення розкрито в наукових працях Г.М. Дульнева, Г.М. Мерсіянової, С.Л. Мирського, Б.І. Пинського та ін.

В.І. Бондар до критеріїв сформованості соціально-трудової адаптації учнів з інтелектуальними порушеннями відносить світогляд, морально-етичні поняття, психологічну готовність особистості, опанування трудовою діяльністю, практичну готовність учня до діяльності в певній галузі, а також соціальну зрілість особистості, набуття досвіду поведінки в колективі [2].

Професійно-трудове навчання і виховання в спеціальній школі повинне забезпечити підготовку випускника, здатного запропонувати якісні професійні послуги на відкритому ринку праці в різних сферах виробництва. Тому, як вказує Г. М. Мерсіянова професійно-трудове навчання має бути спрямоване на забезпечення у школярів певного рівня знань та практичних умінь, необхідних для подальшої трудової адаптації, залежно від інтелектуальних можливостей кожного з них. Багаторічний досвід роботи спеціальних шкіл свідчить, що випускники цих шкіл оволодівають знаннями й уміннями в межах тих професій, які вони опановують, і спроможні брати участь у трудовому процесі. Але поряд з тим існують певні труднощі в процесі їх соціально трудової адаптації, які пояснюються тим, що в умовах ринкової економіки відбувається конкуренція на ринку праці, і випускники цієї школи сьогодні не спроможні брати участь у цьому процесі.

Проблема працевлаштування підлітків-випускників з інтелектуальними порушеннями на сьогодні вивчена не достатньо повно. Загальноосвітні спеціальні школи для дітей з інтелектуальними порушеннями мають масив даних про те, куди йдуть навчатися або працювати випускники. Але не всі вони продовжують навчання в професійно-технічних ліцеях (училищах) та працевлаштовуються. Велика кількість випускників залишається вдома на утриманні інших членів сім'ї і подальша їх доля ніким не відслідковується.

В дослідженнях В.С. Товстогана представлені результати працевлаштування випускників загальноосвітніх спеціальних шкіл, які свідчать про те, що невелика їх кількість продовжує навчання в професійно-технічних ліцеях (училищах) і працевлаштовується за отриманою професією - 14 %. Лише 22 % випускників працюють за іншими спеціальностями, як правило, різноробочими (вантажниками, прибиральниками, двірниками тощо). Велика частина молодих людей з інтелектуальними порушеннями (біля 50 %) знаходиться на утриманні сім'ї і не працевлаштовуються, 12 % стають безпритульними і жебраками, з 4 % втрачено зв'язок і їх доля залишається невідома [5].

Ю.О. Бистрова зазначає, що «у вирішенні проблеми професійної інтеграції в суспільство розумово відсталих осіб істотну роль може відіграти система організаційно-методичних і практичних заходів щодо професійної орієнтації учнів корекційної школи, що ставить метою не тільки надання інформації про світ професій і дає основу професійній орієнтації, але й сприяє особистісному розвитку учнів, формуванню у них здатності співвідносити свої індивідуально-психологічні особливості й можливості з вимогами професії, що допомагає розвивати навички само презентації й упевненої поведінки, необхідні для успішної соціальної й професійної адаптації» [3, с. 321].

А.Г. Шевцов зазначає, що «для вирішення проблем соціальної адаптації, професійної реабілітації, активного залучення до суспільного життя дітей з вадами здоров'я практикуються різні форми їх навчання з урахуванням характеру захворювання. Найбільш позитивно зарекомендували себе спеціальні групи для навчання підлітків з інвалідністю у професійно-технічних навчальних закладах» [7, с. 37].

Професіональне орієнтування, як комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямоване на оптимізацію процесу працевлаштування молоді у відповідності до їх бажань, нахилів і здатності. Процес формування професійно-трудових умінь включає в себе уміння правильно ставить мету дій у відповідності з об'єктивними умовами, які визначають реальність її досягнення; у відповідності до ситуації, мети і наявних можливостей визначать конкретні засоби і способи, в процесі дії удосконалювати, відпрацьовувати їх і досягати мети.

Ми провели власне дослідження і з'ясували, що в місті Києві велика кількість випускників продовжують навчання в професійно-технічних ліцеях, але не завжди за тими спеціальностями, які вони отримують в школі. Опитування учнів засвідчило, що майже всі учні мають достатню інформацію про професії, які існують сьогодні на відкритому ринку праці. Це свідчить про те, що профорієнтаційна робота проводиться в школах на достатньому рівні.

Ми з'ясували, що 57 % випускників не подобається професія, яку вони отримують в школі. В подальшому навчанні в професійно-технічних училищах хлопці найчастіше обирають професію автослюсаря, а дівчата - кондитера і перукаря.

Також наші дослідження дали змогу констатувати той факт, що достатньо велика кількість (біля 40 %) молодих людей з інтелектуальними порушеннями залишаються не працевлаштовані.

На державних підприємствах працює не велика кількість людей з інтелектуальними порушеннями. У забезпеченні зайнятості цих осіб велику роль відіграють громадські організації інвалідів. Саме цими організаціями здійснюються практичні кроки щодо впровадження новітніх організаційних форм та моделей професійної соціалізації.

Сьогодні найбільш типовими установами, де здійснюється професійна зайнятість людей означеної категорії є виробничі трудові майстерні при благодійних товариствах та реабілітаційних центрах (державної і не державної форм власності); майстерні при центрах денного перебування.

Прикладом такої організації трудової соціалізації осіб з інтелектуальними порушеннями є Благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю «Джерела» та центр трудової реабілітації для розумово відсталих інвалідів м. Києва „Трамплін”. Застосовуючи міжнародний досвід роботи у майстернях „Трампліну” люди з інтелектуальними порушеннями виготовляють свічки, вироби з бісеру, оздоблюють предмети побуту технікою «декупаж», вишивають тощо.

Такі організації є й в інших регіонах країни, але їх кількість не значна і вони не можуть охопити всіх людей з інтелектуальними порушеннями, які потребують працевлаштування. До того ж перебування цих людей обмежене простором лише певної організації і не дає змогу повної соціалізації. А також в межах певного реабілітаційного центру люди з інтелектуальними порушеннями знаходяться практично серед людей такої ж нозології і це ускладнює процес їх соціалізації в суспільстві.

Громадські організації та благодійні товариства постійно здійснюють пошук можливих видів трудової діяльності для цього контингенту людей на відкритому ринку праці. Однак випадки їх працевлаштування вимірюються одиницями.

Таким чином, працевлаштування осіб з інтелектуальними порушеннями є однією з проблем їх успішної соціалізації. Професійно-трудова соціалізація передбачає свідомий вибір професії та формування особистості як суб'єкта праці.

Однак, отримавши в загальноосвітньому навчальному закладі професію, випускники не є конкурентоздатними на відкритому ринку праці. Державні підприємства не достатньо забезпечують робочими місцями людей-інвалідів з інтелектуальними порушеннями. Громадські організації та благодійні товариства намагаються вирішувати цю проблему, надаючи їм можливість працювати. Але такий підхід не сприяє успішній соціалізації людей з інтелектуальними порушеннями, оскільки вони обмежені у можливості спілкування з широким колом людей, у професійному зростанні, у матеріальному забезпеченні.

Не зважаючи на появу певних позитивних тенденцій у вітчизняній системі соціалізації осіб зазначеної категорії, питання професійно-трудової соціалізації потребує подальшого вивчення і пошуку нових шляхів його вирішення, оскільки праця є важливим засобом реабілітаційного процесу осіб із інвалідністю та інтелектуальною недостатністю, а різноманітні форми та види трудової зайнятості таких людей вважаються основним чинником їх успішної інтеграції у суспільство.

Використана література

В статье рассматривается проблема социализации молодых людей с интеллектуальными нарушениями. Определено, что их успешная социализация главным образом зависит от качества профессионально-трудового обучения в общеобразовательных специальных учреждениях образования для детей с интеллектуальными нарушениями и их дальнейшего трудоустройства. Отмечено, что в Украине трудоустройство людей с интеллектуальными нарушениями есть актуальной проблемой сегодняшнего дня. Анализ ситуации в стране свидетельствует о том, что большинство подростков- выпускников общеобразовательных специальных учреждений образования не находят работу по тем специальностям, которые они получают в процессе школьного обучения; приобретённые навыки они не могут в полной мере использовать в изменённых не стандартных ситуациях; не владеют информацией относительно работы центров занятости; они не являются конкурентно способными на открытом рынке труда. Осуществлено исследование относительно трудоустройства выпускников общеобразовательных специальных учреждений образования для детей с интеллектуальными нарушениями. Выявлено трудности, с которыми встречаются выпускники и факторы, которые влияют на процесс их социализации. Отмечено, что на государственных предприятиях трудоустраивается небольшое количество лиц данной категории и основная роль в решении этого вопроса принадлежит благотворительным не государственным организациям и реабилитационным центрам.

Ключевые слова: социализация, трудоустройство, интеллектуальные нарушения, профессионально-трудовой ресурс.

Annotation

Omelianovich I. N. Specifics of socialization of adolescent graduates with intellectual disturbances

The article examines the problem of socialization of young people with intellectual disturbances. It is determined that their successful socialization mainly depends on the quality of vocational and labor training at secondary special education institutions for children with intellectual disturbances and their further employment. It is noted that employment of people with intellectual disturbances is today an urgent problem in Ukraine. Analysis of the situation in the country shows that most adolescents completing secondary special educational institutions cannot find a job in the specialities that they obtain during studies; cannot fully apply acquired skills in a modified, non-standard situations; do not have information on employment centers; are not competitive on the open labor market. A research of employment of graduates of secondary specialized education institutions for children with intellectual disturbances has been performed. The main challenges faced by such graduates and factors affecting the process of socialization have been established. It is shown that public enterprises do not employ a large number of this category of persons, therefore charitable non-governmental organizations and rehabilitation centers play a key role in addressing this issue.

Key words: socialization, employment, intellectual disturbances, professional and labor resource.

Размещено на Allbest.ru