Учнівський колектив, як важлива складова учнівського середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Учнівський колектив, як важлива складова учнівського середовища

Л. А. Порохня

http://orcid.org/0000-0002-8360-4453

2015

Анотації

У статті розглядаються проблеми формування готовності майбутнього учителя до попередження та розв'язання конфліктних ситуацій в учнівському середовищі у процесі фахової підготовки. Проаналізовано основні характеристики поняття «учнівський колектив» як складової учнівського середовища та їх значення для формування готовності майбутнього учителя до попередження та розв'язання конфліктних ситуацій в учнівському середовищі. Зроблений висновок про те, що «учнівський колектив» виступає елементом «учнівського середовища», який розкриває його внутрішню структуру.

Ключові слова: «учнівський колектив», «учнівське середовище», «формування», «готовність», «діяльність», «конфліктні ситуації», «майбутній учитель».

Порохня Л. А. Ученический коллектив как важная часть ученической среды.

Динамічні характеристики колективу розглядалися О. Каменською, А. Деркачем, А. Суховим, Т. Івановою та В. Івановим тощо.

Кількісні харатеристики малих груп, такі як згуртованість, експансивність, конформність, ціннісно-орієнтаційна єдність, референтність, були відображені в дослідженнях В. Агєєва, М. Єнікеєва, С. Богрецова, Я. Коломинського, В. Козубовського, В. Семиченко, М. Обозова та інших.

Особливості розвитку учнівських колективів розкриті в працях В. Чікер, Л. Почебут, Н. Шевандріна, І. Фрідмана та інших.

Детальний аналіз педагогічних та соціально-психологічних уявлень про природу колективу, що склалися в руслі різних теоретичних орієнтацій, до числа основних ознак учнівського колективу дозволяє віднести такі:

1) включеність особистостей шкільного віку в широкий соціальний контекст, систему суспільних навчальних відносин, що визначають можливість виникнення, зміст і межі існування учнівського колективу та задають (прямо або опосередковано) моделі, норми або правила міжособистісної і колективної поведінки (Г. Андрєєва, Р. Кричевський та ін.);

2) наявність у членів учнівського колективу вагомої підстави (причини) спільно перебувати в ньому, що відповідає інтересам усіх його учасників і сприятливої реалізації потреб кожного, а саме реалізація навчально-виховного процесу в межах шкільного навчання ( Є. Дубовська, А. Залужський);

3) подібність мети у членів учнівського колективу, що виражається через спільні враження і переживання (Н. Хорошко, Н. Шевандрин);

4) тривалість існування, достатня для виникнення не тільки специфічної мови і каналів внутрішньоколективних комунікацій, але і колективних історій (традицій, спогадів, ритуалів) і культури (уявлень, цінностей, символів), що своєрідно впливає на особливості сприймання світу членами учнівського колективу (В. Бехтерєв, Р. Немов);

5) поділ і диференціація функціональних ролей (позицій) між членами учнівського колективу, зумовлені характером спільних цілей і завдань, умов і засобів їхньої реалізації, складом і схильностями осіб, що утворюють учнівський колектив, що припускає кооперативну взаємозалежність учасників та комплементарність колективних відносин (Т. Ньюк , М. Шериф);

6) усвідомлення учнями своєї належності до учнівського колективу, виникнення на цій основі почуття «Ми» («Свої») і «Вони» («Чужі») з тенденцією переоцінювати переваги перших і недоліки інших, особливо в ситуації конфлікту (К. Левін, А. Макаренко);

7) визнання учнівського колективу з його соціальним оточенням зумовлене участю у процесі міжгрупової диференціації, що сприяє становленню і відокремленню окремих суспільних об'єднань і дозволяє розрізняти їх у складній структурі соціального цілого й ідентифікувати їх представників на основі поділених співтовариством критеріїв, які б схематичні й упереджені вони не були (П. Блонський, А. Донцов, Я. Коломенський та ін.).

Зазначені ознаки учнівського колективу дозволяють виокремити специфіку міжособистісних зв'язків, характерних для членів учнівського колективу, а саме:

1) наявність загальної мети або завдань, реалізація яких дозволяє задовольнити значущі індивідуальні навчально-виховні потреби та інтереси учнів;

2) регулярні і тривалі контакти віч-на-віч, на мінімальній дистанції, без посередників;

3) участь у загальній системі розподілу функцій і ролей у класному колективі, що припускає по-різному виражену взаємозалежність учнів, що виявляється як у кінцевому результаті спільної активності, так і в його процесі;

4) розподіл загальних норм і правил поводження в учнівському колективі, що сприяє консолідації внутрішньоколективної активності і координації дій стосовно учнівського середовища;

5) наявність стабільних емоційних відносин.

Зважаючи на результати наукового пошуку педагогів можемо навести порівняльну характеристику понять «учнівський колектив» та «учнівське середовище» у вигляді таблиці.

Таким чином, наведені в таблиці суттєві ознаки понять «учнівське середовище» та «учнівський колектив» дозволяють стверджувати, що учнівське середовище ширше за поняття учнівський колектив, оскільки учнівське середовище складається з багатьох учнівських колективів, що виступають його внутрішньою складовою.

Оскільки «учнівське середовище» - це категорія обмежена за місцем, то і учнівський колектив як його складова є фактором безпосередньо утвореним соціальним середовищем учня, яке сприяє розвиткові особистості дитини. Вчитель має пам'ятати, що учнівський колектив - це оточення, де реалізуються норми освітнього та шкільного середовища, здійснюється процес особистісного самоствердження кожного учня. Водночас учнівський колектив - це середовище, котре стимулює індивідуальний розвиток учня, особливо організована форма колективного об'єднання усіх учнів на основі навчальної діяльності.

Наведене вище дозволяє виділити особливості впливу учнівського колективу на особистість учня:

• учнівський колектив - відкрита соціальна система, яка залучає особистість учня до ідейних, моральних, естетичних та інших цінностей, характерних для суспільства в цілому;

• учнівський колектив виконує виховну та корегувальну функції стосовно особистості;

* учнівський колектив зберігає свою цілісність не тільки завдяки існуванню загальної мети, але й завдяки наявності учителя, що забезпечує погодженість дій.

Отже, учнівський колектив складає суб'єктну основу учнівського середовища. Таким чином, учнівський колектив виступає середовищем формування особистості учня, формою залучення особистості учня до соціальних умов життя і праці, до спілкування в соціальній сфері.

Разом з тим учнівський колектив є і відносно самостійним феноменом педагогічної дійсності, функціонує і розвивається не тільки завдяки впливу вчителя, а й через внутрішні процеси саморегуляції, самоорганізації, самоврядування, що властиві будь-якій дитячій спільноті [3].

І. Іванов акцентує увагу на колективній діяльність, що сприяє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпатії) [1].

Р. Немов зазначав, що чим міцніша організаційно-ділова структура колективу, тим кращі умови для створення у ньому високоморальної атмосфери, що сприяє формуванню моральної сутності особистості учня, його морально-естетичного ставлення до світу й самого себе. Колективістські стосунки сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості, колективістської свідомості[4].

Учнівський колектив, на думку В. Кабуш, виступає ефективним педагогічним засобом впливу не тільки на особистість учня, а й групу учнів. Завдяки цьому відбувається коригування й регулювання їх поведінки та діяльності. Сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку учнівського колективу[2].

Висновки

Отже, виховний потенціал учнівського колективу майбутній вчитель може використовувати для попередження та розв'язання конфліктних ситуацій в учнівському середовищі, якщо спрямовуватиме свою діяльність на залучення учнів до системи безконфліктних суспільних відносин, набуття ними досвіду таких відносин; на акумуляцію учнівським колективом основних рис та вимог сучасного суспільства, передачу практичного досвіду ефективних способів та методів попередження та розв'язання конфліктних ситуацій.

Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження будуть спрямовані на конкретизацію шляхів формування готовності майбутнього учителя до попередження та розв'язання конфліктних ситуацій в учнівському середовищі.

Література

1. Иванов И. П. Воспитывать коллективистов / И. П. Иванов. - М. : Знание, 1984. - 123 с.

2. Кабуш В. Т. Открытые воспитательные системы, проблемы и пути решения / В. Т. Кабуш. - Минск : АЄРО, 2005. - 87 с.

3. Каменская Е. Н. Ученическое самоуправление в общеобразовательном учреждении / Е. Н. Каменская. - М. :Педагогика, 2008. - 112 с.

4. Немов Р. С., Кирпичник А. Г. Путь к коллективу / Р. С. Немов, А. Г. Кирпичник. - М. :Педагогика, 1998. - 134 с.

Размещено на Allbest.ru