Фізична культура як засіб корекції неврологічних порушень у розвитку дітей першого року життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.2:796-053.2

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ НЕВРОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ

Бабюк С.М.

У статті автор обґрунтовує методику фізичної реабілітації дітей першого року життя з неврологічними порушеннями. Питання фізичної реабілітації дітей раннього віку з ураженнями нервової системи являються об'єктом особливої уваги в спеціальній літературі. Враховуючи специфіку даних питань, авторами відновлювальних методик переважно виступають лікарі, яким удалося напрацювати низку підходів. Однак, проблема корекції порушень нервової системи у дітей першого року життя представлена досить обмежено. Виявлено відсутність науково обґрунтованої педагогічної системи використання засобів і методів регулювання неврологічних порушень. У ході дослідження встановлено, що провідним напрямом реабілітаційних заходів слід вважати своєчасну корекцію й послідовну стимуляцію становлення рухових функцій. Розроблені вправи фізичної культури з урахуванням найбільш виражених неврологічних проявів, які забезпечують індивідуальний підхід до дітей з порушеннями в розвитку.

Ключові слова: діти раннього віку, неврологічні порушення, фізичні вправи, динамічна гімнастика, фізіорол, кріотерапія, масаж.

фізичний реабілітація діти неврологічний

In the article the author gives justification methods of physical rehabilitation of infants with neurological disorders. The issue of physical rehabilitation of young children with diseases of the nervous system is the subject of much attention in the literature. Giving the specificity of these issues, the authors advocate restoration techniques mainly doctors, who were able to work out a number of approaches. However, the problem of correction of the nervous system in infants presented fairly limited. Scientifically based educational system and the use of methods of regulation of neurological disorders have been found. The survey found that the direction of the leading rehabilitation measures should be considered timely correction and consistent stimulation of the formation of motor functions. Developed physical training exercises based on the most severe neurological manifestations, providing individual approach to children with disabilities in development.

Key words: infants, neurological disorders, exercise, dynamic exercises, fiziorol, cryotherapy, massage.

Сьогодення ставить низку вимог до особистісних якостей людини, здатної успішно функціонувати в умовах ринку. Серед них міцне здоров'я, уміння творчо мислити і діяти, ухвалювати рішення у нестандартних ситуаціях, комунікабельність, сформовані навички праці в групах і колективах тощо. Суттєвої модернізації мають зазнати способи реалізації завдань, що стоять перед фізичним вихованням дітей дошкільного та раннього віку. В останні роки прослідковується тенденція збільшення кількості дітей з різноманітними захворюваннями. Майже 90% від загальної кількості складають діти з різними порушеннями функції ЦНС, які відрізняються відставанням темпів психомоторного розвитку, причому більш як у 70% випадків неврологічні порушення пов'язані з пренатальним періодом [1, с. 57].

Якщо вчасно не скоригувати порушення, то захворювання розвивається: формуються вторинні зміни в м'язах, суглобах, виникають функціональні порушення в діяльності ЦНС та інших систем організму. Крім того, під час росту дитини та збільшення психофізичних навантажень виникають проблеми у руховій діяльності, проявах абстрактного мислення, поведінці. У зв'язку з цим, особливої актуальності в перший рік життя дитини набуває проблема проведення адекватних відновлювальних заходів, які передбачають своєчасну корекцію порушень та онтогенетичну послідовну стимуляцію становлення рухових, мовленнєвих і психічних функцій організму. Слід відзначити, що у хворих дітей (на відміну від дорослих) реабілітація забезпечує не тільки відновлення, але й подальший віковий розвиток усіх органів та функціональних систем, попереджуючи дисгармонійний ріст і розвиток [4, с. 18].

Дитяча захворюваність зросла за багатьма показниками: лише третина сучасних дошкільників вважається відносно здоровою. Збільшилася чисельність дітей з дисгармонійним фізичним розвитком як за рахунок дефіциту маси тіла, так і за рахунок надмірної маси, зі зниженим темпом біологічної зрілості, низькими показниками розвитку основних рухових якостей, несприятливими реакціями систем організму на фізичне навантаження (О. Куц, Ю. Шкребтій, М. Зубалій). За даними НАН України абсолютно здорових дітей, які вступають до школи, лише 5% (Л. Бордіян, В. Язловецький). Такий стан вимагає пошуку оптимальних форм і шляхів зміцнення здоров'я дітей (Е. Вільчковський, Н. Денисенко, М. Зубалій, М. Козленко).

Питання фізичної реабілітації дітей раннього віку з ураженнями нервової системи являються об'єктом особливої уваги в спеціальній літературі. Враховуючи специфіку даних питань, авторами відновлювальних методик переважно виступають лікарі, яким вдалося напрацювати ряд підходів, які мають вагому практичну значимість. Однак, проблема корекції порушень нервової системи у дітей першого року життя представлена досить обмежено. Виявлено відсутність науково обґрунтованої педагогічної системи використання засобів і методів регулювання неврологічних порушень. Метою даної статті є обґрунтування методики фізичної реабілітації дітей першого року життя з неврологічними порушеннями.

У структурі захворювань нервової системи перші позиції займає перинатальна енцефалопатія (ПЕП) і натальний травматизм. У зв'язку з цим, проблема ефективності функціонально відновлювальних заходів за останні роки набуває не тільки медичне, але й соціальне значення. У хворих дітей реабілітація забезпечує подальший розвиток всіх органів і систем, попереджаючи або згладжуючи затримки або дисгармонійність росту і розвитку [5]. Важливо відзначити, що найбільше значення у відновлювальних заходах надається методам фізичної реабілітації, а не медикаментозній корекції. Це створює широке поле діяльності для реалізації творчого потенціалу спеціалістам з адаптивної фізкультури, зростає необхідність модернізації старих і впровадження нових відновлювальних методик. Крім того, провідними фахівцями з адаптивної фізичної культури і корекційної педагогіки підкреслюється необхідність формування державної системи раннього виявлення та ранньої психолого-медико-педагогічної корекції порушень у розвитку дітей, починаючи з перших місяців життя.

У період внутрішньоутробного розвитку а також на першому році життя закладаються основи рухової і психічної діяльності дитини, при цьому будь-який несприятливий вплив на організм порушує процеси психомоторного розвитку [1, с. 81]. У зв'язку з цим проблеми ефективного функціонально-відновлювального лікування, а також виховання потреби дитини у підтримці та зміцненні свого здоров'я, набуває не тільки медико-педагогічного, а й соціального значення. Важливо відзначити, що найбільше значення в оздоровчих заходах, формуванні у свідомості дитини, необхідності «бути здоровим» відводиться засобам саме фізичної культури, а не медикаментозної корекції. Реабілітація дитини з порушеннями психомоторного розвитку вимагає колективних, скоординованих зусиль ряду фахівців (лікарів, методистів з адаптивної фізкультури, педагогів), не зменшуючи при цьому провідної ролі самих зацікавлених осіб - батьків. У сім'ях, де не приділяють дітям достатньої уваги, психомоторний розвиток дитини з церебральною недостатністю ще більше сповільнюється [6]. Тісний енергетичний зв'язок між батьками і дітьми виключає можливість оздоровлення тільки дитини, без активної участі в цьому процесі всіх членів сім'ї, особливо матері. «Енергетичні проломи», зумовлені станом фізичного і психічного нездоров'я батьків, вирівнюються за рахунок енергетичного підживлення від власних дітей (незалежно від волі і бажання тих і інших). Звідси стає очевидним, що відновлення порушених функцій організму і формування валеологічного світогляду дитини неможливе за відсутності його у батьків. Таким чином, формування здорової дитини починається з валеологічної культури сім'ї, особливо активної участі мами.

У зв'язку з цим, одним із завдань дослідження було визначення рівня обізнаності батьків у питаннях відновлення, збереження і зміцнення власного здоров'я та здоров'я своїх дітей, здорового способу життя загалом. З цією метою було проведено анкетування жінок, які мають дітей першого року життя з перинатальним ураженням нервової системи. Основна кількість опитаних (48%) належала до вікової групи від 24 до 30 років, 30% - від 18 до 23. За рівнем освіти 65% мали середню і 35% вищу освіту. Аналіз анкетних даних виявив досить низький рівень валеологічної освіти батьків, обмеженість необхідних знань, умінь і навичок в питаннях функціонального відновлення, нездатність більшості мам адекватно оцінити наявні відхилення в стані здоров'я дитини, чисто формальне (у ряді випадків) бажання брати участь у реабілітаційних та оздоровчих заходах. Так на запитання: «Що є найбільш важливим у житті?», 55 % респондентів на перше місце поставили сім'ю; 27 % опитаних першість віддали здоров'ю; третє місце віддали роботі, як основному джерелу доходу (50 %). Постійно піклуються про своє здоров'я 57 % батьків; за необхідності - 37 %. Аналіз установок і мотивів на здоров'я виявив досить високий відсоток батьків (80 %), які бажають мати здоров'я, щоб виховати свою дитину, 35 % проявляють турботу про своє здоров'я в надії зберегти привабливість. З метою активного вирішення завдань оздоровлення 30 % молодих мам використовують лікарські препарати, 35 % - раціональне харчування, 20 % - займаються ранковою гімнастикою і загартовуванням, 10 % - виконують масаж і відвідують сауну, а 28% - не використовують нічого, з причини браку часу. Фактично наявний факт пасивно-споглядального ставлення до свого здоров'я з боку більшості батьків, бажання бути здоровим, не докладаючи для цього зусиль. Серед факторів, які чинять найбільш несприятливий вплив на здоров'я опитаних і їхніх дітей на перше місце виходить екологічна ситуація (75 %), шкідливі звички (40 %), погана спадковість (20 %), низька фізична активність (5 %). В цілому, різні форми занять фізкультурою і спортом з метою зміцнення здоров'я до народження дитини використовували 38 % респондентів.

У ході дослідження, на жаль, виявлено низький рівень усвідомлення ролі рухової активності у розвитку майбутньої дитини. Значення спеціально організованих занять для вагітних, молодими жінками недооцінювалася. Тим часом відомо, що фізична активність вагітної жінки, в результаті якої збільшується подача артеріальної крові до м'язів і відповідно відтік крові від матки, створює дефіцит кисню і поживних речовин для плода, який в таких умовах змушений проявляти власну активність. З усіх форм рухової активності переважна більшість молодих мам (75 %) відзначило хатню роботу та роботу на дачі, 13 % - прогулянки. Жодна з жінок не використовувала спеціально підібрані для вагітних комплекси лікувальної гімнастики, спрямовані на поліпшення рухливості хребта і кульшових суглобів, зміцнення м'язів спини і тазового дна, поліпшення оксигенації плода, тобто на поетапне вирішення часткових завдань, що забезпечують оптимальні умови для розвитку плода, що дозволяють максимально знизити ризик травматизації та ускладнень в пологах.

Однак відомо, що низька рухова активність вагітної - один з етіологічних чинників, які ведуть до перинатального враження ЦНС. Подібне нехтування власного здоров'я на етапі закладки фундамента здоров'я малюка, закономірно призводить до численних функціональних порушень у новонароджених. Батьки стикаються з проблемами порушеного здоров'я дітей у вигляді «букета» неврологічних симптомів. При цьому, основні скарги батьків: загальне занепокоєння - 40 %, поганий сон - 27 %, висока метеочутливість - 30 %, відставання в розвитку від однолітків - 40 %, низька рухова активність - 30 %, інші неврологічні порушення - 48 %. Тому актуальною є проблема формування мотивації батьків на збереження і зміцнення здоров'я дитини, необхідності проведення відновлювальних заходів. Результати проведеного опитування показали, що в якості ефективних засобів оздоровлення малюка мами використовують: лікувальну гімнастику, масаж - 55 %, фізіотерапію - 10 %, медикаментозну терапію -5 %. Визнають доцільність комплексного підходу - 65 % опитаних. Певну тривогу викликає факт, що свідчить про неспроможність і небажання деяких мам своєчасно помітити й адекватно оцінити тривожні неврологічні порушення (42 % опитаних). Подібне нерозуміння свідчить про відсутність знань вікових особливостей дітей першого року життя та можливі порушення, що здатне привести до необґрунтованого затягування початку проведення корекційних заходів, вироблення стратегічної моделі своєї поведінки та участі.

У ході анкетного опитування встановлено, що досить впевнено мами володіють в основному знаннями з догляду за дитиною - 92 %, способами загартування - 7 %, прийомами масажу - 2,5 %, методикою використання гімнастичних вправ - 10%, організацією раціонального харчування - 50 %. Дотримуються режиму дня - 70 %, раціонального харчування - 65 %, здійснюють прогулянки на свіжому повітрі - 87 %, сон з відкритими вікнами - 25 %, обтирання мокрим рушником - 12,5 %, купання в ванні - 87 %. Представлені дані свідчать про популярність найбільш простих і широко відомих засобів оздоровлення.

Дуже обмежено використовуються більш ефективні за своїм впливом на організм засоби. Так, купання в прохолодній воді, басейні використовують -15 % опитаних, обливання холодною водою - 12 %, купання в морі - 7 %. Проте, відомо, що найбільш відчутним стимулом м'язової активності малюка є різниця температур його тіла і навколишнього середовища. Чим більше ця різниця, тим активніше м'язовий тонус, що забезпечує нормальний розвиток. Зрозуміло, різниця температур повинна бути обмежена рамками фізіологічного адаптивного стресу [1, с. 144]. Усе зазначене вище особливо актуально для дітей, які мають патологічно низький м'язовий тонус, як один із симптомів неврологічного неблагополуччя. Потужним засобом корекції рухових розладів і стимуляції фізичного розвитку дитини виступає масаж, який, згідно з опитуванням, активно використовують з метою оздоровлення дітей лише - 12 % респондентів. Багато мам при цьому помилково вважають, що масаж найпростіша процедура, доступна кожному. Одним з клінічних проявів функціональних розладів нервової системи є порушення м'язового тонусу, який може бути у вигляді гіпертонусу, гіпотонусу, м'язової дистонії або асиметрії. У подібній ситуації, слід знати про необхідність строго диференційованого підходу до кожної процедури масажу. Тому масаж для дитини повинен робити фахівець, який пройшов спеціальную підготовку. У разі неможливості такого співробітництва, абсолютно необхідно слідування чітким інструкціям, розробленим виключно для конкретної дитини.

Фізичні вправи є основним засобом реабілітації дітей з порушеннями в розвитку. У методиці представлені вправи: пасивні, пасивно-активні, рефлекторні, дихальні, вправи у висі, на фізіоролі. На початкових етапах у комплекс лікувальної гімнастики включаються вправи, зумовлені наявністю у дитини низку безумовних вроджених рефлексів (рефлекс Бабинського, Таланту, хапальний, ходьби, повзання тощо). В основі рефлекторних гімнастичних вправ лежить використання подразнення певних ділянок шкіри або м'язово-сухожильних рецепторів. Наприклад, в положенні на животі і на спині дитина ритмічно відштовхується ногами від приставленої до підошов долоні (рефлекс повзання). Рефлекторні вправи відіграють важливу роль у формуванні активних самостійних рухів дитини, тому при їх освоєнні використовуються готові рефлекторні шляхи та моторний апарат вроджених безумовних рефлексів. На більш пізньому етапі на зміну їм приходять активні рефлекси підвищеної складності, такі, як рух, повороти, повзання. Рефлекторні вправи дозволяють не тільки впливати на рухову діяльність, а й регулювати діяльність внутрішніх органів. Потужний потік імпульсів, що йдуть від ангіо і пропріорецепторов створює осередок збудження в корі головного мозку, який поширюється на сусідні ділянки, відповідальні за різні функції організму. Всупереч рекомендаціям низки авторів (В.І. Васічкін, Л.М. Васічкіна), які пропонують використання безумовних рефлексів (хапання, ходьби, повзання тощо) переважно в перші три місяці життя малюка (до моменту їх фізіологічного згасання), вважаємо доцільним застосування окремих рефлекторних рухів упродовж більш тривалого часу, поки вони не сформуються в довільні, осмислені, що виконуються на прохання (умовний рефлекс). Таким чином, орієнтуючись на прикладну спрямованість рефлекторних рухів, використовується можливість повноцінного тренування нервово-м'язового апарату дитини, що сприяє прискореному переходу до активних рухових дій (повзання, підповзання, ходьби), стимулювання нервово-психічного розвитку дитини. Поряд із вправами, заснованими на вроджених рефлексах, з перших занять у комплекс лікувальної гімнастики доцільно включати пасивні вправи для тулуба й кінцівок. Це вправи, які виконуються за допомогою методиста або батька без активної участі дитини. Фізіологічний ефект їх застосування пов'язаний з можливістю виконання низки біохімічних і нейрогуморальних процесів, які відбуваються при довільному м'язовому скороченні, так як при пасивних вправах збудження рецепторного апарату м'язів, аналогічно виробленому скороченню. До даної групи можна віднести вправи на розтягування (пасивна міорелаксація), рекомендовані дітям з м'язовим гіпертонусом. Вони сприяють усуненню м'язових «блоків», покращенню еластичності тканин, тим самим, сприяючи відновленню амплітуди рухів, попереджаючи розвиток контрактур (тугорухливості) суглобів і порушень функцій опорно-рухового апарату. При розтягуванні спастичного м'язу і його фіксації в розтягнутому стані, перезбудження, яке виникає в спинальних центрах ЦНС, змінюється пригніченням, що сприяє нормальній аферентації в кору головного мозку про положення тіла, формування рухів. Певні пасивні рухи впливають на вегетативні нервові структури, сприяють регуляції вегетативних порушень, наявних у дітей з ПЕП, корекції патологічних змін, створенню фундаменту активної м'язової діяльності.

Дихальні вправи спрямовані на відновлення нормального акту дихання у спокої, що сприяє посиленому постачанню киснем усіх органів і тканин організму, в тому числі ЦНС, розслабленню спастично скорочених м'язів, зниження збудливості, поліпшенню загального стану дитини.

Вправи у висі, для яких характерне плавне розтягування скорочених м'язів під впливом власної маси, допомагають виявленню та виправленню м'язових «затискачів», зниженню підвищеного м'язового тонусу, розвитку функції вестибуляторного аналізатора. Слід зазначити, що вправи у висі рекомендується використовувати за умови самостійного утримання голови в вертикальному положенні. Вправи у висі вниз головою не показані дітям, які мають в клініці гіпертензивно-гідроцефальний синдром, підвищенн внутрішньочерепного тиску і наростанням неврологічної симптоматики.

Використання фізіорола (м'яч еліпсоподібної форми) з метою відновлення порушених функцій є одним з нових і ефективних засобів, які активно застосовуються в процесі реабілітації дітей раннього віку. Дана модифікація м'яча забезпечує його стійкість на опорі, велику поверхню зіткнення з долонями і тілом малюка, що виступає додатковим тактильним подразнювачем і гармонійно розподіляє інформацію, що надходить до всіх аналізаторів (рухового, вестибулярного, зорового, тактильного). Активне використання фізіорола сприяє нормалізації м'язового тонусу, розвитку опороздібності кінцівок, нормалізації внутрішньочерепного тиску, розвитку функції вестибулярного апарату. Слід зазначити, що вестибулярний апарат з усіх структур головного і спинного мозку має особливе значення в розвитку антигравіта- ційних можливостей і рівноваги, визначає вдосконалення моторики на всіх етапах онтогенезу. Починаючи з 7 тижня внутрішньоутробного розвитку, вестибулярний аналізатор визначає вдосконалення моторики на всіх рівнях розвитку дитини, впливає на діяльність всього організму. Вправи з легкою вібрацією на фізіоролі дозволяють поліпшити внутрішньолегеневе переміщення газів, що сприяє зниженню негативного впливу перенесеної гіпоксії, поліпшенню легеневого кровообігу, крово- і лімфообігу хребетних дисків. Ритмічні похитування нормалізують перистальтику кишечника, скоротливу здатність м'язових волокон, покращують карніальний ритм. Поширення ритмічних коливань на хребет через крижі (при виконанні вправ в положенні сидячи) сприяє зміні ліквородинаміки (внутрішньочерепного тиску). Даний фізіологічний механізм особливо значущий при наявності в клініці гіпертензійного-гідроцефальний синдрому. Ґрунтуючись на наукових даних про вплив кольору на стан фізичного і психічного благополуччя дитини, вважаємо за доцільне, підбирати колір фізіорола відповідно клінічних проявів основних неврологічних синдромів. На заняттях з дітьми раннього віку рекомендуються фізіороли різного діаметру, залежно від віку. Умовно для дітей другої половини першого року життя діаметр може бути - 45 см, Для дітей першої половини першого року доцільне використання м'яча меншого діаметру (25-35 см) Вправи з фізіоролом рекомендується включати в комплекс лікувальної гімнастики з 3-х-4-х тижневого віку і активно використовувати впродовж усього першого року життя. Таким чином, використання в якості допоміжного засобу фізіорола дозволяє підвищити емоційний фон занять, максимально індивідуалізувати процес лікувально-відновлювальної терапії.

Одним з ефективних засобів підвищення м'язового тонусу і розвитку м'язової сили є вправи з використанням обтяжувачів, маса яких варіюється залежно від функціональних можливостей дитини і підвищується відповідно до етапів вікового розвитку. Виготовлення спеціального інвентарю не представляє будь-яких складнощів і доступно кожному з батьків. Різнобарвні мішечки з піском, прикріплені до гомілки або передпліччя за допомогою ремінців, гумок - найпростіші і безпечні пристосування для обтяження. Вправи з обтяжувачами стимулюють «посилку» в центр посилених аферентних сигналів, змінивши тим самим і відповідь - команду на периферію. Це веде до включення в роботу більшого числа мотонейронів і активного виконання руху. Вправи з обтяжувачами механічно перешкоджають зайвій амплітуді рухів, що дуже цінно при всіх видах тремору (тремтіння) кінцівок. Надання пасивного опору руху за допомогою вантажу виступає способом адекватного впливу на ЦНС і опорно-руховий апарат дитини.

Використання кріотерапії (KT) у системі засобів регуляції м'язового тонусу пов'язане насамперед з порушенням шкірних холодових рецепторів, які суб'єктивно відчуваються пацієнтом як холод. Можливість регулювання м'язового тонусу - одна з цінних якостей холодових впливів. Низка авторів використовують холод для зняття м'язового спазму, інші, навпаки - для його підвищення. Останнє досягається за допомогою короткочасного впливу помірно низьких температур (0 градусів). При цьому відзначається зростання сили і витривалості м'язів. За даними професора І.А. Аршавського, чим більша різниця між температурою тіла дитини й подразниками зовнішнього середовища, тим активніше м'язовий тонус, що забезпечує нормальний розвиток [1, с. 209]. При цьому різниця температур повинна бути у рамках фізіологічного стресу. Представляють інтерес факти застосування локальної KT в неврологічній практиці: в комплексі реанімації новонароджених, при лікуванні больових синдромів, патології судинного і м'язового тонусу, станах після порушення мозкового кровообігу. Тому перспективним є включення дозованих місцевих холодових впливів у комплексну методику реабілітаційних заходів дітей з ПЕП.

У ході дослідження встановлено, що провідним напрямом реабілітаційних заходів слід вважати своєчасну корекцію й послідовну стимуляцію становлення рухових функцій. Розроблені вправи фізичної культури з урахуванням найбільш виражених неврологічних проявів. У подальшому дослідженні проблеми стане розробка системи заходів з використанням традиційних та нетрадиційних (динамічна гімнастика, вправи з фізіоролом, обтяжувачами, кріотерапія) засобів фізичної культури, які забезпечують індивідуальний підхід до дітей з порушеннями у розвитку.

Список використаних джерел

1. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития / И.А. Аршавский - М.: Наука, 1982. - 270 с.

2. Бальсевич В.К. Ваши дети / В.К. Бальсевич - М.: ФиС, 1985. - 160с.

3. Васичкин В.И. Детский массаж / В.И. Васичкин, Л.Н. Васичкина. - СПб. : ООО Издательство Полигон, 2000 - 112 с.

4. Велитченко В.К. Физкультура для ослабленных детей / В.К. Велитченко. - М. : ФиС, 1989. - 109 с.

5. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей / Э.С. Вильчковский. - К.: Здоровье, 1983. - С. 16-43.

6. Семенова Н.А. Підвищення педагогічної майстерності батьків в процесі педагогізації сімейних відносин / Н.А. Семенова // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. праць; [за ред. академіка АПН України М.Б. Євтуха]. - К. : Видавничий центр КНЛУ, НМАУ 2002. - Вип. 19. - С. 10-13.

Размещено на Allbest.ru