Еволюція впровадження моніторингу навчальних досягнень старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція впровадження моніторингу навчальних досягнень старшокласників

Тарасюк Л.В.

У сучасній освіті віддається перевага моніторингу рівня навчальних досягнень учнів, використання якого дає можливість урахувати інтереси всіх учасників навчально-виховного процесу, забезпечити повноту й збалансованість інформації для прийняття виваженого управлінського рішення. У статті розглянуто етапи становлення моніторингу рівня навчальних досягнень у вітчизняній та зарубіжній практиці для отримання об'єктивної інформації про стан освітньої системи, починаючи з 30-х років 20 століття та до сьогоднішніх днів. Проведено порівняння та визначені особливості процедури стандартизованого тестування в різних країнах світу визначені етапи становлення та створення Українського центру оцінювання якості освіти, як державної інституції.

Ключові слова: моніторинг, моніторинг рівня навчальних досягнень, міжнародні порівняльні дослідження, стандартизоване тестування, зовнішнє незалежне оцінювання, Український центр оцінювання якості освіти.

In modern education the advantage is given to the monitoring of the level of students ' educational achievements, the use of which gives an opportunity to take into account the interests of all participants of the educational process, to provide the completeness and the balance of information for making of the well - considered administrative decision.

Key words: monitoring, monitoring of the level of educational achievements, international comparative researches, standard testing, external independent testing, Ukrainian centre of evaluation of the quality of education.

Постановка проблеми. Необхідність адаптації освіти до потреб сучасного суспільства обумовлює пошук науково обґрунтованих оцінок її якості та постійного спостереження за процесом її розвитку. Аналіз сучасних зарубіжних і вітчизняних досліджень свідчить про зростаючий інтерес до проблеми якості освіти, що стала однією з найбільш гострих і нагальних. Питання підвищення якості освіти сьогодні розглядає вся світова спільнота. Якісний рівень освіти забезпечується у світі за допомогою відповідних механізмів, що дістали назву моніторингу, який розуміється як система збору, опрацювання й поширення інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне спостереження за її станом і прогноз розвитку. Отже, моніторинг розглядається не лише як інструмент для отримання інформації про діяльність певної педагогічної системи, а також як засіб діагностичного управління навчально-виховним процесом.

Мета статті. Проаналізувати зарубіжний та вітчизняний досвід впровадження процедури моніторингу рівня навчальних досягнень старшокласників.

Становлення та розвиток моніторингу як процедури контролю за якістю освіти у світі має багаторічну історію. У складному процесі його розвитку О. Локшина виділила три ключові етапи [8].

Уперше моніторинг в освітній сфері (30-і роки) застосувала в США Прогресивна освітня асоціація (Progressive Education Association), яка досліджувала стан американської освітньої системи. Концепцію дослідження розробив видатний американський учений Ральф Тайлер.

Другий етап (60-70-ті роки) характеризується як період обгрунтування концептуальних засад моніторингу, удосконалення освітніх індикаторів і початку його проведення на міжнародному рівні.

Третій етап еволюції моніторингу (80-90-ті роки) - це час завершення формування моніторингу як цілісної системи, що включає збирання даних на різних рівнях освіти, ураховує контекстуальну інформацію, ресурсний внесок, освітній процес та його результати й передбачає інтерпретацію отриманих фактів задля вироблення плану подальших дій [1].

Інноваційною тенденцією у світовій моніторинговій сфері є акцент на складову результатів, які продукує освітня система, саме ця складова дає змогу робити висновки про ефективність функціонування системи освіти кожної країни, про що свідчать сучасні зарубіжні дослідження. Отже, моніторинг рівня навчальних досягнень учнів на сьогодні є одним із найважливіших компонентів моніторингової системи [2].

Упродовж десятиліть загальновживаною була практика вимірювань навчальних досягнень та іспитів у класі чи школі загалом, щоб отримати діагностичну інформацію й згодом поліпшити успішність окремих учнів. Із плином часу її масштаби зросли, охопивши діагностичне оцінювання учнів і спеціальних програм на рівні штату, провінції чи держави [8].

Вибіркове оцінювання з діагностичною метою на міжнародному рівні отримало назву міжнародних порівняльних досліджень. Поняття "міжнародні порівняльні дослідження" (МПД) набуло широкого розповсюдження, починаючи з 60-х років ХХ століття в контексті оцінювання якості знань учнів та рівня освіти, що було започатковано Міжнародною асоціацією з оцінки навчальних досягнень (МАОНД) .МПД рівня навчальних досягнень учнів важливі передусім для кращого розуміння якості національної системи освіти в порівнянні з іншими освітніми системами [6].

Не менш важливою є практика отримання інформації про успіхи, недоліки та розбіжності щодо учнівських досягнень, яка існує усередині країни для розуміння причин нерівномірності. За допомогою МПД кожна країна може отримати доступ до міжнародної мережі експертиз в освіті та повинна створити власний національний проект для проведення вимірювань.

Як свідчить світовий досвід, стандартизоване тестування є одним із найбільш вагомих й ефективних засобів управління освітою, інструментом одержання інформації про її якість. Воно дає можливість порівнювати якість освіти в межах освітніх систем - класу, групи, навчальних закладів - і давати об'єктивну й вірогідну інформацію про якість навчальних досягнень випускників [8].

Міжнародна практика моніторингових досліджень доводить, що на національному рівні більшість країн зосереджує основну увагу на результативних показниках успішності навчання учнів [9].

У світі поширені дві основні "базові моделі" системної оцінки освіти. Одна сформувалася в практиці Американської національної системи оцінки освітнього розвитку (NAEP), інша є сучасним варіантом англійської системи оцінки шкільної успішності, що існує в додатку до державного навчального плану з 1988 року. Обидва підходи мають на меті отримання емпіричних даних, які при відповідній інтерпретації можуть указувати на якість засвоєння матеріалу в конкретних предметних областях для чітко заданих рівнів освітньої системи [5].

У Франції діють одночасно обидві описані моделі. У деяких країнах взагалі відсутні державні іспити, як в США та Латинській Америці. У Франції та Великобританії іспити проводять у різні роки навчання. Оцінка, що проводиться відносно генеральної сукупності учнів, є характерною також і для деяких інших країн (наприклад, Аргентини та Чилі), найповніше й послідовніше вона реалізується владою окремих штатів у США. Такі програми оцінки складні й різноманітні [4].

Вивчаючи досвід освітніх систем більшості розвинутих і постсоціалістичних країн щодо системи випускних - вступних іспитів, можемо стверджувати, що інструментом об'єктивного оцінювання є саме зовнішнє тестування. Проведення стандартизованого оцінювання будь-якого типу вимагає визначення основних аспектів на законодавчому рівні, а саме: етапи, на яких проводиться зовнішнє оцінювання; предмети, з яких проводиться діагностичне та сертифікаційне оцінювання або правила комбінування предметів; процедури, яких необхідно дотримуватися при проведенні оцінювання (у Словенії закон вимагає застосовувати подвійну систему оцінки екзаменаційних питань); інституція, що проводить оцінювання, яка може бути частиною національного Міністерства освіти (Ірландія), незалежною приватною організацією (Велика Британія, США), частиною регіонального відділу освіти [3].

Прикладом вибіркового оцінювання учнів за допомогою стандартизованих тестів є розпочатий моніторинг загальної середньої освіти в Росії, перший етап якого проводився в 1999/2000 навчальному році. Метою цього оцінювання рівня навченості випускників основної школи Росії з російської мови та математики було визначення фактичного рівня засвоєння учнями змісту освіти, установленого на державному рівні .

Основними позитивами зовнішнього оцінювання, яке проводиться з діагностичною метою, є надання, в першу чергу, центральним, регіональним та місцевим освітнім органам об'єктивних результатів про рівень та якість навчальних досягнень учнів з метою порівняння цих даних на всіх рівнях освіти для розробки відповідних напрямів освітньої політики.

Переважна більшість європейських країн використовує зовнішнє оцінювання по закінченню окремого періоду навчання у формі державних (національних) випускних іспитів з метою сертифікації . Разом з країнами Заходу у цьому напрямку активно працюють колишні країни соціалістичного табору (Польща, Словенія, Румунія, Угорщина) та пострадянські країни (Литва, Молдова, Росія).

За даними Європейського Союзу (Key Data on Education іп Europe.- European Commission, 2002) частота використання зовнішнього оцінювання у формі державних іспитів із сертифікаційною метою зростає в країнах ЄС паралельно з просуванням учнів у напрямку закінчення школи. Якщо зовнішні екзамени по закінченні основної школи проводяться лише в Британії, Ірландії, Ісландії, Нідерландах, Норвегії та Франції (в останній країні екзамен не є обов'язковим), то після закінчення старшої школи зовнішнє оцінювання у вигляді випускних тестів застосовують практично всі країни ЄС. Винятком є лише Бельгія, Ісландія, Іспанія, Греція та Швеція [3].

Проблема, що виникає на шляху впровадження зовнішнього оцінювання на національному рівні, є його висока затратність. Зовнішнє оцінювання потребує забезпечення значних фінансових та людських ресурсів. Але, незважаючи на труднощі, практично усі розвинуті країни Європи або запровадили такі екзамени з метою сертифікації, або працюють у напрямку їх запровадження [13, с. 91].

Отримання об'єктивної інформації про стан освіти в умовах модернізації національної освітньої системи є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу усунути можливі прорахунки та розробити стратегію подальшого розвитку освіти.

У 2002 р. Міністерство освіти і науки України разом із центром тестових технологій міжнародного фонду "Відродження" провели 200 тестувань для студентів-першокурсників. У 2003 р. уже було проведено тестування 13121 випускників шкіл України з математики та історії. Уперше 4 вищі навчальні заклади почали зараховувати результати тестування як вступні іспити. 2004 рік продовжив процедуру тестування, і вже 31 вищий навчальний заклад використовував тести як вступні випробування. Постановою № 1312 Кабінету Міністрів України від 13.12.05 було створено Український центр оцінювання якості освіти, а з 2006 р. було вже передбачено кошти в Державному бюджеті на запровадження ЗНО. Із 2007 р. всі вищі навчальні заклади зараховують ЗНО як вступні іспити, а з 2009 р. це єдиний механізм вступу до ВНЗ.

У 2006-2007 н. р. в нашій державі було проведено масові дослідження математичної освіти учнів 4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів для визначення якості навчальних досягнень із математики в контексті підготовки до навчання в основній школі. Дослідження проходило за трьома напрямками: репрезентативна вибірка, яку повністю проводило міністерство для порівняння здобутків різних регіонів, типів шкіл тощо; місцева вибірка - її проводили обласні управління освіти і науки; масове дослідження, яке організували самі загальноосвітні навчальні заклади. Завдання для всіх рівнів дослідження готував колектив учених, методистів, учителів [10].

Отже, із 90-х рр. ХХ ст. в освіті України розпочалися еволюційні процеси, спрямовані на її приведення у відповідність до освітньої системи світового рівня, обов'язковими ознаками якої є доступність і якість. За останні 17 років упродовж цього еволюційного періоду українська система освіти зазнала суттєвих змін у всіх її системотвірних елементах. Йдеться про мережу закладів освіти, диверсифікацію їхніх типів, зміну змісту, методів і форм навчального та виховного процесу методологічних засад його здійснення.

Необхідно зазначити, що свідченням усвідомлення державою необхідності обрання подібного шляху стало рішення уряду України, прийняте два роки тому про створення УЦОЯО (Українського центру оцінювання якості освіти) як державної інституції, основним завданням якої є організаційно - технологічна підготовка здійснення незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до освіти, здійснення контролю за дотриманням державного стандарту освіти, аналізу стану системи освіти та прогнозування її розвитку.

В Україні вдалося створити інфраструктуру системи ЗНО, до складу якої належать:український центр оцінювання якості освіти як державна інституція, що створена урядом України; дев'ять регіональних центрів оцінювання якості освіти; чотири центри обробки результатів зовнішнього тестування; велика кількість пунктів тестування, яких у 2008 р. планувалося майже 2500 установ .

Велика увага в процесі створення системи ЗНО в Україні надавалася проблемі формування змісту зовнішнього оцінювання. Це є досить складною проблемою, і концептуальними аспектами, які ми визначили як основні, формуючи підходи до змісту ЗНО, стали: відповідність ЗНО навчальним програмам і державному стандарту базової та загальної середньої світи; використання в процесі ЗНО лише апробованих тестових завдань; завдань різного рівня складності, що дає можливість визначити рівень навчальних досягнень учнів із різним ступенем підготовки; пропорційність у визначенні кількості завдань із певного розділу навчальної програми відповідно до частини його загального обсягу в програмі; використання завдань, що передбачають не лише відтворення знань, а також їхнє практичне застосування.

Сьогодні намітилися ряд особливостей проведення зовнішнього незалежного оцінювання в Україні. Це зростання кількості учасників, до яких належать усі вступники до вищих навчальних закладів. Також УЦОЯО, організовуючи й проводячи ЗНО орієнтується на максимальну співпрацю в цьому з ВНЗ, базуючись на системі вищої освіти й широко залучаючи працівників, професорсько-викладацький склад, керівників вищих навчальних закладів до цієї роботи [7].

У сучасній освіті віддається перевага моніторингу рівня навчальних досягнень учнів, використання якого дає можливість урахувати інтереси всіх учасників навчально-виховного процесу, забезпечує повноту й збалансованість інформації, стимулює суб'єктів навчально-виховного процесу до успіху.

Забезпечення належної якості навчальних досягнень учнів неможливе без об'єктивної, своєчасної інформації про стан і розвиток цього процесу. Таку можливість надає педагогічний моніторинг, який стає все більш необхідним в умовах підвищення якості освіти.

З точки зору методології моніторинг становить собою універсальний тип розумової діяльності. Це науково-практичний феномен, який знайшов застосування в багатьох сферах освіти з метою дослідження різноманітних об'єктів будь-якої діяльності. У даний час достатньо визначені загальнонаукові характеристики моніторингу (універсальний тип розумової діяльності, спосіб дослідження реальності, спосіб управління діяльністю на основі наявності необхідної інформації).

Висновки

Отже, моніторинг рівня навчальних досягнень в світовій практиці є широкомасштабним дослідженням і нагальною проблемою часу. Моніторингові дослідження дозволяють визначити реальний стан освітнього процесу, динаміку його змін, виявити проблеми в навчанні та вихованні учнів, у роботі вчителів, з'ясувати причини їх виникнення, а також відстежувати якість роботи вчителів й ухвалювати управлінські рішення щодо якості навчання школярів.

Оскільки моніторинг - це не тільки засіб підвищення якості навчальних досягнень учнів, але й забезпечення якісного управління, ми вважаємо за потрібне в наступному параграфі здійснити аналіз практичного стану впровадження моніторингу якості навчальних досягнень старшокласників як складової ефективного управління ЗНЗ.

оцінювання якість освіта тестування

Використані джерела

1. Бабінець С.І. Моніторинг якості освіти як предмет педагогічного аналізу / С.І. Бабінець // Директор школи. - 2005. - № 40. - С. 8.

2. Єрмола А.М. Технологія моніторингу якості освіти : навч.-метод. посіб. / А.М. Єрмола. - Х. : Курсор, 2008. - 173 с.

3. Іванюк І. Зовнішнє оцінювання як інструмент моніторингу якості освіти / І. Іванюк // Інформаційне забезпечення навчально-виховного процессу : інноваційні засоби і технології. - К., 2005. - С. 220230.

4. Касьянова О.М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом / О.М. Касянова // Волобуєва Т. Б. Управлінський супровід моніторингу якості освіти / Т.Б. Волобуєва. - Х. : Видав. гр. "Основа", 2004. - 96 с.

5. Ковалёва Г.С. Особенности национальных экзаменов в ряде стран мира / Г.С. Ковалёва. - М. : Центр оценки качества образования ИОСО РАО, 2000. - 48 с.

6. Кремень В.Г. Якісна освіта в контексті загально цивілізаційних змін / В.Г. Кремень // Педагогіка і психологія. - 2007. - № 3. - С. 3-17.

7. Лікарчук І.Л. Доступність і якість - основні ознаки сучасної освіти / І.Л. Лікарчук // Управління освітою (Шкіл. світ). - К. : Видав. дім "Шкільний світ", 2009. - № 6. - С. 2-4.

8. Локшина О.І. Становлення та розвиток моніторингу якості освіти : світовий вимір / О.І. Локшина; за заг. ред. О.І. Локшиної // Моніторинг якості освіти : світові досягнення та українські перспективи. - К. : К.І.С., 2004 128 с.

9. Ніколаєва Н. Впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховний процес / Н. Ніколаєва // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2007. - № 1/2. - С. 46-50.

10. Ніколаєнко С. Якість освіти - запорука самореалізації особистості : тези доповіді Міністра освіти і науки С. Ніколаєнка на підсумковій колегії МОН України 17.08.2007 р. / С. Ніколаєнко // Освіта України. - 2007. - № 59. - 24 с.

11. Освіта на Луганщині // Науково-методичний журнал. - 2009. - № 2 (31). - 206 с.

12. Попов В.Г. Мониторинг развития региональной системы образования / В.Г. Попов, П.В. Голубков // Стандарты и мониторинг в образовании. - 2000. № 2. - С. 30-33.

13. Стратегія реформування освіти в Україні. Рекомендації з освітньої політики. - К. : К.І.С., 2003. - 296 с.

Размещено на Allbest.ur