Нетрадиційні методи формування економічної компетентності учнів основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 372.8

Нетрадиційні методи формування економічної компетентності учнів основної школи

А.І. Завгородня, аспірант

кейс метод презентація навчання

Постановка проблеми. Сучасний світ із притаманними йому тенденціями глобалізації, лібералізації вимагає становлення нового типу мислення людини. Соціально-економічні процеси, що відбуваються в руслі зазначених тенденцій, та соціально-економічні трансформації в українському суспільстві вимагають створення ефективної системи економічної освіти, яка б забезпечила формування не лише кваліфікованих та конкурентоздатних кадрів, але й компетентних, здатних швидко орієнтуватися та адаптуватися у світі, що змінюється, та соціально відповідальних громадян. Економічна компетентність є суттєвим чинником становлення індивіда як раціонального та компетентного споживача, підприємця, учасника трудових відносин та громадянина. За умови майстерного викладання шкільна економічна освіта може стати базовою ланкою формування економічної компетентності індивіда. Утім з огляду на суть економічних дисциплін та вікові особливості сприйняття учнів основної школи лише лекції з економіки не можуть забезпечити ефективність процесу викладання. Ефективним способом організації такого навчання є надання учням покращеної можливості брати більш активну участь у практичних заняттях з економіки, тобто використання нетрадиційних методів у поєднанні з традиційними.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженням різних аспектів формування економічних знань та розробкою методичних засад економічної освіти учнів школи займалися такі вітчизняні науковці, як В. Анненков, Бимченко, В. Загривий, О. Камишанченко, Г. Ковальчук, В. Лозова, Мадзігон, О. Набока, А. Нісімчук, Н. Ничкало, Л. Новікова, В. Паламарчук, І. Пархоменко, Н. Пасічник, І. Прокопенко, Р. Пустовійт, О. Шпак, Н. Юрчук та інші.

Попри різноаспектні закордонні дослідження щодо викладання економіки в школі серед іноземних вчених, що вивчали питання впровадження, функціонування та вдосконалення шкільної економічної освіти, можна назвати таких, як Ф. Клоу, А. Назір, В. Волстад, Дж. Сопер та ін. Особливо слід виділити науковців В. Беккера і М. Воттса, які здійснили та представили значну кількість суттєвих досліджень у сфері шкільної економічної освіти.

Метою статті є обґрунтування доцільності та особливостей використання нетрадиційних методів навчання під час формування економічної компетентності в учнів основної школи.

Виклад основного матеріалу. Викликом для вчителів є нерідко сприйняття багатьма учнями економіки як нудного, важкого і дуже абстрактного предмета, що може виступати бар'єром в ефективному залученны учня до основних економічних ідей і значно підірвати учнівську мотивацію й навчання. Ця проблема частково пояснюється нездатністю вчителів зробити корисні зв'язки між абстрактними інструментами аналізу, які викладаються на заняттях з економіки, та досвідом учнів.

Незважаючи на незамінність лекційної форми, сьогодні в усьому світі спостерігається тенденція переходу до поліпшення викладання економіки за рахунок використання методів навчання, спрямованих на активну участь учнів у процесі навчання [1, с. 44].

Нижче систематизовано та схематично представлено нетрадиційні методи навчання, що є ефективними й адекватними для застосування на рівні основної школи з метою формування економічної компетентності в учнів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нижче розкрито сутність, надано характеристику та наведено приклади завдань до кожного з пропонованих методів з урахуванням вікових особливостей сприйняття учнів.

Метод аналізу (кейс-метод) конкретних ситуацій у викладанні економіки отримує все більше уваги. Використання конкретних ситуацій додає інтересу до вивчення економіки й робить аудиторні заняття реальнішими. Традиційні методи навчання залишаються цінними для передачі інформації й знань. Однак, щоб допомогти учням навчитися “думати, як економісти”, необхідно переглянути межі традиційного підходу [3, с. 2-3].

Класичний кейс-метод має три основних компоненти: власне конкретну ситуацію, підготовку учнів до ситуації й подальшу аудиторну дискусію.

Конкретні ситуації - це розповіді про ситуації, в яких окремі особи чи групи осіб повинні прийняти певне рішення або розв'язати проблему. Ці ситуації мають бути побудованими таким чином, щоб дати учням інформацію, але не аналіз. Хоча багато випадків у завданнях взяті з реальних подій, у яких вже були прийняті рішення і результат відомий, більшість з них не описують саме рішення, у результаті чого учні мають завданням визначення правильного курсу дій. Кейс-метод є формою дискусійного викладання, де учні готуються до справи індивідуально або в групах, а потім шукають колективно вирішення проблеми під час обговорення в класі [3, с. 3].

Навчання за допомогою кейс-методу дозволяє вчителям звертатись до окремих педагогічних питань та розвивати в учнів навички високого рівня. Такими педагогічними питаннями виступають: мотивація до вивчення теорії; застосування теорії; використання доказів.

Кейс-метод також може бути ефективно використаний для формування в учнів когнітивних навичок, зокрема, від навичок нижчого рівня, таких, як знання, розуміння та застосування, до вищих та більш бажаних, таких, як аналіз, синтез та оцінювання [3, с. 5].

Один з можливих прикладів формату кейс-стаді для учнів основної школи в рамках вивчення економічної дисципліни може включати в себе опис організації, яка має достатньо грошей, щоб фінансувати один проект. Учні отримують інформацію про кожний з можливих проектів, які могли б бути профінансовані організацією, і вони повинні вирішити в попередньо створених з них групах, які з цих проектів будуть найбільш доцільними. Учням також може бути запропоновано ранжувати всі проекти щодо їх ефективності. Це стимулює дискусію та мислення серед членів кожної групи. Учням також можуть знадобитися зробити деякі записи, що пояснюють критерії, які дозволили їм прийняти (відхилити, ранжувати) кожний з проектів. Один з членів групи може представити їхнє рішення на весь клас і отримати запитання від інших груп щодо їхнього рішення. Такий формат роботи знайомить учнів з концепцією групової роботи і дозволяє учням виражати свою думку і в процесі обговорення досягти консенсусу щодо найкращих курсів дії протягом відносно короткого періоду часу. Це завдання, наприклад, з економічної точки зору, знайомить учнів з поняттями альтернативного вибору, ефективності, стратегії тощо. Безперечно, завдання та подальше виконання їх учнями мають ґрунтуватися на попередньо засвоєному матеріалі.

Презентації є ефективним способом, у якому поєднується отримання (навчання) та оцінювання предметних знань і ключових навичок, передбачених для здобуття учнями в рамках шкільної програми. Процеси, пов'язані з презентацією, - це збір інформації, редагування матеріалу, пошук відповідних джерел, робота в команді та обмін ідеями з іншими, тіанавички, які можуть бути вироблені за допомогою презентаційної вправи. Крім того, вимога до учнів працювати у межах конкретно заданої теми з урахуванням подачі матеріалу у формі презентації призводить до глибшого її розуміння.

Зміст і структура презентації може варіюватися під впливом рішення групи, що виконує презентацію, або вчителя. У будь-якому випадку кращий результат буде за умови, якщо педагог бере участь у процесі підготовки презентації до заняття, консультує, надає підтримку, скеровує дії учнів.

При цьому варто зазначити, що презентація може бути виконана за допомогою інформаційних технологій (програми Power Point) та супроводжуватися усними поясненнями доповідача або ж за допомогою підручних засобів, що унаочнять подачу матеріалу тощо. Прикладом може служити завдання розкрити окреме питання теми, наприклад, “Що таке фірма?”.

Окрім того, комп'ютерна презентація може бути використана вчителем. У такому разі вона може виконувати одну з двох функцій - унаочнювати подачу матеріалу (статистичних даних тощо) чи ознайомлювати з ним.

Групові дебати можливі як обговорення окремого питання, доповіді чи презентації тощо або ж окремий вид діяльності. Для цього можна відвести навіть окреме заняття. Учні мають бути заздалегідь підготовленими до нього. Коло питань може бути дуже широким - від питань за окремими темами, що були вже розглянуті, до тих, які учні безпосередньо можуть спостерігати в навколишньому світі. Питання можуть бути поставлені перед класом учителем, і кожен може висловити свою думку, погодившись чи ні з аргументами попереднього доповідача. Ефективним також є поділ класу на 2 групи, де одна група, наприклад, називає переваги якоїсь події, а інша - її недоліки. Зазначені критерії можуть змінюватись залежно від питання (за та проти, дві протилежні версії, стратегії, можливі варіанти тощо).

Іншим варіантом є поділ класу на дві чи декілька груп, де учням надається час для того, щоб сформулювати й поставити питання з економіки. Після того інші групи упродовж кількох хвилин між собою обговорюють відповіді, і один доповідач від кожної з груп представляє власну версію відповіді.

Ще одним нетрадиційним методом є ігри. Для наочного базового прикладу економічної гри можна взяти тему “Міжнародна торгівля”. Для цього учні діляться на 3 групи, кожна з яких представляє певну країну. Кожній групі вчитель видає набір предметів: паперові аркуші, 2 ножиць, гроші. Кожна з груп має вирізати з паперу певні геометричні фігури: коло, трикутник, квадрат і т.д. По завершенні гри в кожної з груп мають залишитися якомога більше готівкових грошей. Кожна з вирізаних фігур оцінюється у 10 копійок. По завершені гри також перераховується кількість фігур у грошовий вимір. Умовою є те, що кожна група повинна придбати не менше 25 % фігур іншої групи, відповідно кожна група повинна продати не менше, ніж по 25% своїх фігур двом іншим групам. У кожної групи має залишитися принаймні 50 % своїх фігур та по 25 % фігур інших команд. При цьому фігури учні мають не обмінювати, а купувати за договірною ціною, на яку згодні обидві сторони. Існує можливість також купити ножиці в іншої команди за тією ціною, яку виставить команда, але не більше першопочаткової готівкової суми. Переможцем є та команда, яка дотримувалася умов (наявність принаймні придбаних 25% і 25% паперових фігур), має найбільшу кількість готівкових грошей з урахуванням вартості вирізаних фігур. Гроші, безперечно, можуть бути замінені будь-якими символічними картками в етичних цілях.

Така гра, окрім безпосереднього підйому зацікавленості учнів та покращеного розуміння і запам'ятовування через безпосередню участь, демонструє школярам значну кількість економічних явищ, які мають бути аргументовані педагогом. Це виробництво, міжнародна торгівля, бартер, конкурентні переваги, альтернативний вибір, ціна, тобто ті економічні категорії, які безпосередньо стосувалися учнів у грі, у якій вони були задіяні. Подібні ігри можуть використовуватися вчителем у залежності від теми заняття, актуальної економічної події в країні або світі. Час на їх проведення та рівень гри, безперечно, можуть варіюватися залежно від інших конкретних факторів.

Одним із нетрадиційних методів, який доцільно застосовувати при формуванні економічної компетентності учнів основної школи, є використання стислих оповідань. Інтенсивність робить їх особливо ефективними при передачі економічних принципів, пропонуючи учням приємний відступ у навчальному плані й демонструючи повсюдність економічних концепцій. Стисле оповідання пропонує потужний засіб для ілюстрації економічних концепцій, а також варіювання формату заняття. Стислі оповідання, сфокусовані на економічних положеннях, становлять значну частину розважальних та доступних завдань для читання. Вони передають зв'язки між економічними положеннями та фактами навколишнього світу учнів таким чином, яким підручники не здатні передати. Дискусії, спрямовані на обговорення у класі таких оповідань, часто допомагають задіяти неактивних учнів, які можуть взяти з історії те, чого не можуть отримати з підручників та лекцій [2, с. 28-29]. Після читання таких оповідань обов'язково має бути проведена дискусія або виконане завдання, що базується на описаних в оповіданні ключових економічних принципах.

Нині інформаційно-технічні засоби та інформаційні ресурси дозволяють збагачувати традиційні заняття відеороликами або фільмами, які наочно доводять інформацію до слухача, що є їх найбільшою перевагою. Фільми та відеоролики можуть використовуватися з оглядовою та інформативною метою. У першому випадку такі ролики доцільно демонструвати учням на вступному занятті, щоб зацікавити та продемонструвати їм практичну значущість економічного курсу в реальному житті. Іншим варіантом є демонстрація роликів на початку кожної теми, де пояснюються основні поняття на зрозумілому учням побутовому рівні. Залежно від віку учнів та вже пройдених ними економічних тем ці ролики мають варіюватися за складністю, насиченістю економічними принципами та поняттями, а також головними дійовими особами. Англомовний приклад такого відеоролику з теми “Податки” можна знайти за веб-адресою http://www.youtube.com/watch?v=S6ZsXrzF8Cc .

Іншою метою використання відеороликів є унаочнення завдань, наприклад, при застосуванні кейс-стаді. Інформація у таких відеороликах може подаватися у строгому навчальному або художньому вигляді. Існує чотири способи використання таких роликів: осмотичний, кейс-стаді, сфокусовані та опрацьовані інформаційні відеоролики [3, с. 7]. При використанні на заняттях таких роликів важливо звертати увагу на таке: джерело; актуальність; педагогічна цінність; довжина; термінологія; можливість прийняття рішень [3, с. 16-17].

Література і фільми збагачують економічні курси, пропонуючи учням розважальні матеріали, багаті на економічний зміст. Несподівана наявність художнього тексту в навчальній програмі з економіки захоплює увагу учнів, що особливо важливо з огляду на вік учнів основної школи. Нетрадиційний матеріал також демонструє практичну значущість економічних знань у нетипових, неочікуваних для учнів ситуаціях.

Учні, насолоджуючись фільмами і літературними творами, ймовірно, краще готуватимуться до занять та з ентузіазмом виконуватимуть завдання. Відеоролики можуть бути невеликою перервою під час заняття, що дозволить заново сфокусувати увагу на предметі.

Висновки. Запропоновані нетрадиційні методи формування економічних знань учнів основної школи можуть виступати доповненням до традиційних лекцій. Вони залучають школярів до активної розумової роботи та допомагають їм не лише здобувати предметні знання з економіки, але й у спрощеному, полегшеному вигляді (що відповідає віковим психологічним особливостям учнів основної школи) формують у школярів навички збору інформації; аналітичні, комунікаційні навички; вміння роботи в колективі; творчий підхід до вирішення завдань; застосування набутих знань для вирішення практичних життєвих питань.

Навчання економіці в основній школі за допомогою описаних методів сприятиме заохоченню учнів до подальшого глибшого вивчення предметів економічного циклу та формуватиме вже на цьому етапі економічне мислення та економічну культуру школярів.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Викладання економіки в Україні на рівні основної школи має форму факультативних занять. Утім для формування економічної компетентності важливо систематично надавати знання учням та поступово ускладнювати матеріал. З огляду на це система шкільної економічної освіти потребує подальшого вдосконалення, щоб відповідати сучасним соціально- економічним потребам суспільства та індивідів і втілювати найкращий світовий досвід.

Література

1. Nazeer A. Teaching economics at secondary school level in the Maldives: a cooperative learning model : A thesis ... for the degree of Doctor of Philosophy in Economic Education / A. Nazeer. - The University of Waikato, 2006. - 281 p.

2. Ruder P. Teaching economics with short stories / P. J. Ruder // Australian Journal of Economic Education. - Vol. 7. - November, 1, 2010. - P. 20-30.

3. Volpe G. Case Studies / Guglielmo Volpe // The Handbook for Economics Lecturers. - Economics LTSN, 2002. - 28 p.

Размещено на Allbest.ru