Інтегративне використання педагогічних, психологічних та соціокультурних підходів для збереження репродуктивного здоров’я жінки в контексті розвитку здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури

Такий підхід близький до деяких психологічних технік та практик дзен-будизму. Навіть короткочасна, але емоційно насичена та навантажена здоров'язбережувальними смислами, комунікація може значно вплинути на формування ієрархії потреб і мотивів. Такий ситуаційний вплив, який зазвичай є досить ефективним і визначальним, потребує попередньої підготовки контексту, розуміння ситуації та особистості, а також вибору часу, характеру ритму, сили і темпоральності впливу. Однак найголовніше при цьому - це особистість Учителя та його педагогічні дії, що формуються на основі дитиноцентричних інтенцій.

Через рухову активність і її семіотичний, гностичний та праксеологічний аспекти й рефлексію (у поєднанні із силою слова і відповідними виховними контекстами та ситуаційними впливами) вчитель фізичної культури може наблизити ученицю до розкриття в ній глибинного психологічного начала - архетипу Матері. В усіх культурах виховання містило зазначений вище архетипічний аспект впливу, який реалізувався через актуалізовані й конкретизовані впливи у вигляді певних видів діяльності, через посвячення (ініціацію), приєднання через міф і розповідь (наратив).

Архетипічний виховний вплив зазвичай здійснювався через контексти та інтерпретації ситуацій і розповідей. Така взаємодія з архетипічним пластом свідомості в традиційних культурах і суспільствах модерну здійснювалася не тільки через реальне спілкування в сім'ї, трансляцію міфів культури, духовні практики, слідування циклам природи і темпоральності відповідної релігії, а й через спілкування у світському форматі на основі раціонального опанування дійсністю і руховою діяльністю.

Особливо важливою була традиційна трудова діяльність, що на прикладі нашої культури передбачала роботу по господарству, вишивання, шиття, прання тощо. Все це являло собою один образ чи гештальт культури, який сприймався дитиною цілісно, через механізми інкультурації, а згодом ще безліч разів підкріплювався і повторювався в процесі її становлення і життя. Зважаючи на це, поведінка дівчини, яка надає перевагу книгам чи домашнім справам, а не пошуку пригод, виглядає начебто несучасною і надто домашньою насправді є культурно більш адекватною, ніж підлітки з уже наявним досвідом дорослого життя. Проте це не означає, що така особистість «неповноцінна», що в неї відсутні соціальні та комунікативні компетентності. Швидше за все це - свідчення нгіявності стійких культурних стереотипів, завдяки яким забезпечується сталий розвиток певного соціуму та його існування.

В аспекті актуалізації архетипічного чинника профілактики порушень репродуктивного здоров'я цікавим може бути звернення до міфології. Як приклад, розглянемо міф про Ліліт (лат. Lilit), який допомагає нам усвідомити проблему безпліддя в усій своїй екзистенційній глибині, трагічності та архетипічній потужності. В астрологічному символізмі Ліліт представлено як Чорний місяць. Згідно з цим міфом Єва в Адама була не першою дружиною. До цього з червоної глини і вогню Бог створив рудоволосу Ліліт. Життя Адама і Ліліт було сповнене сварок, агресії, ненависті та принижень. Споглядаючи це, Бог пошкодував Адама і забрав від нього Ліліт. Місцем її перебування стали пустелі, печери, моря, безодні, а улюбленими заняттями -- насилання бід і хвороб на дорослих і дітей, зокрема немовлят, розпалювання заздрощів та ненависті, захоплення душ дітей і спричинення в жінок безпліддя.

Колоритний архетипічний та архаїчний символізм Ліліт насичений агресією, війною, гнівом, ненавистю і найголовніше - безпліддям. Усі соціальні катаклізми та особистісні трагедії тією чи іншою мірою пов'язані з цим архетипічним персонажем. Дух і символізм Ліліт представлено у «добрих патріотках» і гризетках Великої французької революції, які вимагали страти короля; в нестямних у класовій ненависті комсомолках і жінках-расистках, які служили у військах СС; у сучасній ідеології фемінізму і гендеру, старанно замаскованій під правами і свободами. Ідеологія Ліліт наявна в «стерилізуючих» контекстах освіти, які визначаються раннім навчанням і його інтенсифікацією, ранньою статевою стимуляцією, що відбувається через опосередковані впливи інтелектуального і невідповідного вікові навантаження, «скорочення» дитинства заради сумнівних навчальних здобутків тощо. Близькими до Ліліт за своєю войовничою сутністю, одержимістю й «експресією агресії і ненависті» є валькірії - музи війни (германська міфологія).

Інтегративно ідейна лінія Ліліт- це архетипічне, деструктивне, агресивне, претензійне небажання бути жінкою і матір'ю, що трансформується у війну, бурхливу і часто непотрібну активність, діяльність та перфекціонізм, в експансію та руйнівні тенденції. Тобто проблема Ліліт може бути представлена в ракурсі реформованої статевої і персональної ідентичності чи її кризи, а також інфантилізму. Знаючи міф про Ліліт, ми можемо впливати на проблему безпліддя на рівні дискурсу, мети знань, духовних бачень і космогонічного міфу.

Міф про Ліліт може бути корисним при формуванні здоров'язбережувальних установок особистості, адекватних нашій культурі. Представлений міф є характерним і нашій культурі, вибудуваній переважно на іудо-християнських традиціях. Використовуючи уявлення М. Еліаде [ІЗ] про значимість міфологічної свідомості для культури та особистості, необхідно вказати, що розповідь про Ліліт є відображенням одночасно міфу про походження і міфу про початок, адже тут мають місце складові базисного космологічного міфу, притаманного нашій культурі. Міф про Ліліт розкриває глибинну, символічну, системну і вишукану природу зла та особливості його маніфестації, зокрема процесуальність і міфологічність.

Означений міф може системно впливати на архетипічні пласти психіки. З позицій міфологічної свідомості [13], це означає: якщо ми чули і знаємо історію створення чи існування якогось явища, то можемо на це явище більш чи менш ефективно впливати.

Особливе значення має включення певної розповіді в систему космогонічного міфу. При цьому вказана проблема стає для нас більш безпечною. На цс також вказують культурні практики різних народів. Знання таємниці чи переповідання міфологічних уявлень про неї є ключем до пізнання й управління, відомим ще зі стародавніх часів концептом - Scientia potential est (знання - сила). Наприклад, шамани аборигенів, знаючи не тільки біологічні особливості змій, а будучи посвяченими в таємні міфи про них, можуть не боячись брати їх у руки. Таким чином.

практично спрямований смисл космогонічного міфу чи міфу про певні явища (в даному випадку - міф про Ліліт) полягає в тому, що такі міфологічні знання певною мірою оберігають нас від негативних впливів відповідних феноменів. Людина, міфоло- гізуючи і раціоналізуючи реальність, конструює свою специфічну, відносно безпечну і прогнозовану онтологію. Отже, міфологічний підхід сприяє розвитку здатності до смислоутворення та антиципації як складових профілактики, а також надає певним явищам естетичних і аксіологічних конотацій. Це реалізується, перш за все, через усвідомлення наявного буття певного феномену та «конструювання» відповідної онтології. На нашу думку, в цих процесах також актуалізуються процеси антиципації та специфічного суб'єктного структурування часу, співвідносного і конгруентного до певних феноменів, що реалізуються відповідно до теорії особистісних конструктів (personal construct theory) [14].

У реаліях суспільств постмодерну завдяки зменшенню взаємодії через механізм attachment у системі «дитина - мама» і «дитина -- сім'я» порушені процеси інкультурації, досить редукованими є традиції і релігії, порушена нелінійна темпоральність особистості з переведенням її в гомогенний і лінійний час. Крім того, проходить деформація просторовості людини, де культуральні уявлення про простір замінені його гомогенізованими візіями. Загалом в епоху постмодерну ми маємо виразну ентропію культури, цінностей, статі та моралі. Це співвідноситься з процесами формалізації, примітивізації, секуляризації. деміфологізації, десемантизації, соціалізації, а сьогодні ще й оцифровування, тобто відбувається, як зазначав К. Маркс, непомітне і «гуманне» «зняття чар зі світу». Все це інтегративно включає механізми саморуйнування як на рівні особистості, так і в форматі соціуму та має кінцевий результат - депопуляцію.

Однак цьому можна протиставити педагогічний дискурс освіченого вчителя, який є особистістю, оскільки індивідуалізований і особистісний вплив може ефективно актуалізувати цінності та смисли збереження репродуктивного здоров'я в різних контекстах - навчальних, виховних, локомоторних, інформаційних, розважальних та ін. Учитель фізичної культури може також активізувати механізми переключення уваги дітей і підлітків із проблеми сексу на рухову сферу. Цей процес повинен передбачати певну послідовність і рівневість переходу від інтснцій, смислів та психоенергетики сексуальних проблем підлітків до інших видів діяльності та активності. Означений процес передбачає трансформацію психічної енергії у формі Libido в інші види діяльності, зокрема моторну сферу, навчання, роботу тощо. Є можливість представити це у вигляді певних аспектів, які можуть розглядатися і як етапи:

1) переведення енергії Libido в рухову активність;

2) переведення рухової активності у рухову діяльність із застосуванням предметів або гаку, що передбачає саморефлексію;

3) перехід у продуктивну і творчу діяльність;

4) активація вербального компонента:

5) розвиток мислення та інтелекту;

6) інтелектуальне і духовне спрямування.

По суті, представлене вище - ні що інше, як деякі аспекти процесу сублімації за 3. Фрейдом, однак у нашій педагогічній системі представлене питання актуалізується в системі координат генетичної психології, проходить у рамкових умовах теорії мисленнєвих дій П. Я. Гальперіна [4]. концептом якої є вектор - від сенсорності, орієнтувальних реакцій, вітальних інтенцій і мотивів до руху - предметних дій - мови, наративу - і до мислення, тобто це і є відомий процес інтеріоризації.

Сьогодні завдяки засобам масової інформації можна спостерігати зворотний процес, який представлено як рух від розтліваючого впливу на інтелект до дій, спрямованих на специфічну їх реалізацію з наступним повтором і фіксацією. Отже, важливим є використання прийомів, спрямованих на переключення уваги, каналізацію психічної енергії і трансформацію смислів та інтересів, а також сприяння формуванню механізмів психологічного захисту. Крім зазначеного вище, до актуальних непрямих чинників профілактики раннього початку статевого життя, попередження безпліддя та ранніх абортів є формування інтересу до руху, діяльності, а також до фізичної культури і спорту, що сприятиме підвищенню рівня загальної активності й трансформації лібідо та енергетики юного організму в потенціал особистості на руховій основі.

Наступною складовою розвитку особистості і її житгєтворчості, що включає в себе самоактуалізацію, самотрансценденцію. самоефективність, саморефлексію, самоспостереження, є усвідомлення вищих житгєвих інтенцій - через дитину, сім'ю, любов, діяльність і самопізнання. Це виглядає досить старомодним, однак насправді дитина і сім'я є системоутворюючими і життєтворчими концептами формування особистості жінки, які на сьогоднішній день витісняються ідеями багатства, комфорту, гедонізму, індивідуалізму, влади.

Сім'я як феномен служіння, відповідальності, наявна в багатьох релігійних доктринах, культах і контекстах культур. Вона відображає ієрархію існування та сталості, де дитина є первинною і де всі сили спрямовуються на її народження і розвиток. Системоутворюючий концепт дитини і сім'ї як основу профілактики депопуляції ми вважаємо близьким до доктрини Катехону (від грец. ксітєушу - утримуючий), що існує в есхатологічних традиціях східного християнства. Катехон є підтримуючим, стабілізуючим духовним чинником, що протидіє настанню останніх часів.

Так само, як Катехон на рівні світу утримує людство, так і дитина підтримує особистість та трансформує її інтенції в майбутнє. Це підтримує дівчину і жінку в складних життєвих ситуаціях та розставляє смисли буття. Образ і архетип дитини є найвищою цінністю, на основі чого формується здорова психіка дівчини. Отже, цей образ містить як повсякденний контекст, так і сакральний вимір, що обумовлено поліонтологічністю, біопсихосоці- альною та духовною природою людини. До речі, в антропоморфних релігіях образи матері й дитини є центральними.

У глобальному екологічному форматі співвідносною до поняття Катехону є ідея сталого розвитку -- того системного орієнтиру, що визначає магістральний розвиток людства. В обох вище представлсних холістичних за своєю суттю підходах (Катехон і сталий розвиток) наявні виміри сталості й гармонії, уявлення про лімітуючі фактори і незворотність

розвитку системи.

На основі інтеграції представлених бачень можна сформувати методологічний концепт «Катехон - дитина, материнство - сталий розвиток», ідея якого полягає в системних, духовних і тілесно-психічних впливах, що визначають сталий розвиток особистості дівчини. Системним орієнтиром цього розвитку є ідея дитини і материнства. У свою чергу сталий розвиток особистості забезпечує оптимальну демографію, а отже, і сталий розвиток соціуму та його повноцінну інтеграцію в глобальний світ.

У теологічному дискурсі Катехону протидіє таємниця беззаконня - Аномія, суть якої полягає в порушенні вищого порядку -- Ієрархії (від давньо- грец. єрархіа та єрод-- священний. р-/Г| - управління). Зважаючи на це, результати діяльності особистості, педагогічні та соціальні впливи, які призвели до безпліддя чи раннього аборту, можемо трактувати як прояв аномії. Близьке до теологічного значення аномії наявне також у соціології та соціальній психології. Його започаткував Е. Дюркгейм [12], який вважав. що аномія - це стан руйнування чи ослаблення нормативної системи суспільства. Вона має місце в «комерціалізованому» і «фабричному» світі й зазвичай проявляється у кризовий період будь-якого суспільства. Означені соціокультурні процеси наявні сьогодні і в Україні, зокрема є спроби перевести освіту на рівень сфери надання послуг, що, на нашу думку, є десемантизацією духовної ідеї Вчителя та зведення його до рівня модератора.

Отже, вчитель фізичної культури на рівні своєї діяльності повинен виступати в ролі Кагехона. тобто через розвиток рухової сфери дитини спрямовувати та розкривати її духовне начало, формувати смисли, що зберігають репродуктивне здоров'я. Ми це розуміємо як концепт у вигляді руху від тіла до психіки «Soma - Psychia». Необхідно також ураховувати глибинний духовний смисл, який полягає в тому, що ті події, які відбувалися дві тисячі років тому як побиття немовлят, сьогодні представлені як системні впливи м'якої сили (англ. - sof tpower), зокрема інформаційні, психологічні, культурні чинники. Ці події відбуваються у людській психіці, ідентичності, душі та сім'ї. Найбільше ці впливи спрямовані на дитину, підлітка і жінку, тобто немовлят знищують не фізично, а на рівні ідеї, замінюючи культуру материнства, спрямовану в безкрайнє майбутнє, на гедонізм, тотожний самому собі, та імітацію свободи, а також крайній індивідуалізм і егоїзм. В основу цього покладено акультурацію, секуляризацію, тотальний технократизм, «відрив» від землі та предків, а як наслідок - ранній початок статевого життя, аборти, заміна сім'ї матеріальним достатком та гедонізмом.

У кінцевому результаті спостерігаємо розгортання «онтології безпліддя», а також прикрите «благополуччям», «непомітне», планомірне та толерантне вимирання цілих груп. І ця боротьба вічна, як світ. На архетипічному рівні вона представлена боротьбою добра і зла, богів і демонів за панування над істиною і над життям...

На завершення хочеться нагадати всім давню мудрість - Hereditas Domini Шіі (спадок від Бога - діти).

Можна зробити наступні висновки

1. Для збереження репродуктивного здоров'я жінки актуальним є гуманітарний напрям профілактики і корекції, який передбачає використання педагогічних, культурологічних, соціологічних, психологічних, психофізіологічних знань і практик на основі інтегративно-цілісного підходу. Ці знання і практики концептуалізуються, інтегруються, специфікуються і технологізуються в здоров'язбережу- вальний формат на основі цінностей Материнства та Дитини як проявів Духу і вітальності. Представлене має також на меті трансфер, приріст, процесуаліза- цію і антропологізацію здоров'язбережувальних знань. При цьому важливим є трансдисциплінарне і системне розуміння багатомірності проблеми, розширення уявлень про поліонтологічність людини у взаємозв'язку з психосемантикою її локомоції і семіотикою репродуктивного здоров'я та його порушень. Інтегративне застосування зазначених підходів має на меті посилення ефективності педагогічної дії, розвиток здоров'язбережувальної компетентності, а також інтелектуалізацію, антропологізацію і гуманізацію освітнього середовища. В контексті соціального і культурологічного підходів виокремлюються техніки тіла, в яких відображено культурну специфіку, відповідні смисли та особливості ставлень до здоров'я.

2. Доцільною є актуалізація інтегративного напряму досліджень, що спрямована на вивчення моторики і тілесності в умовах освітнього процесу, який повинен відбуватися з урахуванням ідеології збереження здоров'я. Означений напрям визначається нами як педагогічна соціологія тіла. Для попередження виникнення феноменів акультурації, що можуть негативно відобразитися на репродуктивному здоров'ї у ході застосування методик і підходів, рецептованих з інших культур, необхідно враховувати їх культурну специфічність, духовну унікальність, психосемантичні та моторні особливості відповідних технік тіла.

3. Із метою попередження психологічної стигматизації учнів, що певним чином пов'язана зі становленням статевої поведінки в період вікових кризів, важливим є використання драматургічного підходу

і. Гофмана або засобів театральної та ландшафтної педагогіки. Такий підхід сприяє виокремленню іміджевого компонента здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури як актуальної педагогічно і соціально значимої інструментальної складової.

4. Для збереження репродуктивного здоров'я жінки актуальним є використання інтегративних підходів та уявлень, представлених у форматах концептів «рух - жива істота», «тілопсихічний текст», «здоров'язбережувальний тілопсихічний текст», «тілопсихічний текст, що зберігає репродуктивне здоров'я», «сталий розвиток особистості», «Soma

- Psychia», «Soma - Psychia - Spiritus», «Locomotia

- Intellectus - Salus», «онтологія материнства» та «Катехон - Дитина, Материнство - Сталий розвиток». Важливим також є застосування концептуальної метафори Катехону, наративних. екзистенційних, міфологічних та архегипічних підходів. Основний зміст вказаних концептів полягає в тому, що рух і здоров'я, зокрема й репродуктивне, інтегративно розглядаються в різноманітних контекстах гуманітарного напряму. При цьому за основу взято не лише тілесний аспект здоров'я, а й інтеграцію соціального, духовного і психологічного.

5. Важливими аспектами збереження репродуктивного здоров'я жінки є формування гармонійної і самодостатньої особистості, що передбачає розвиток її індивідуальності, ідентичності, потребніс- но-мотиваційної сфери і вищих смислів на основі темпорального, духовного і ціннісного вимірів материнства, любові та вітальності. а також застосування осмислених та культурно адекватних рухових дій. Важливе значення при цьому має розвиток здоров'язбережувальної ієрархії смислів та персональної ідентичності й відповідальності, що пов'язані із психосемантикою рухів.

6. Для збереження репродуктивного здоров'я дівчини цінними є ідеї тілесно-орієнтованої психотерапії та поняття «панцира характеру» В. Райха. «Панцир характеру» може формуватися під впливом завищених і перфекціоніських вимог в умовах освітнього процесу і являє собою м'язовий і локомоторний еквівалент певних психологічних і характерологічних проблем особистості. Важливими також є культурно-історичний підхід П. Д. Тищенка щодо розуміння тілесності і локомоції, які співвідносяться з темпоральністю онтогенезу, та концепція персоніфікованої психосемантичної реальності рухових дій людини, розроблена Д. Д. Донским і С. В. Дмитровим у рамках антропологічного підходу.

7. Інтегративні до освітнього процесу культурологічні, психофізіологічні, соціологічні та психологічні підходи, знання і практики, спрямовані на збереження репродуктивного здоров'я жінки, є необхідною умовою для розвитку здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури. Під впливом означеної системи знань і практик реалізується диференціювання і розвиток демографічного, інтелектуального, мотиваційного, рефлексивного і комунікативно-лінгвістичного компонентів здоров'язбережувальної компетентності.

Збереження репродуктивно здоров'я жінки - це основа протидії депопуляції, а також важливий демографічний чинник сталого розвитку суспільства.

Перспективи подальших досліджень. У контексті розвитку здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури продовжити дослідження локомоторних, психологічних, соціо-культурних і педагогічних аспектів профілактики збереження репродуктивного здоров'я жінки в їх інтегративній цілісності. Надалі вивчати педагогічні й системні фактори ризику порушень репродуктивного здоров'я дівчини. Актуалізувати дослідження щодо формування іміджевого компонента здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури. Розробити підходи та рекомендації для вчителів фізичної культури, спрямовані на профілактику порушень репродуктивної системи з інтегративним використанням педагогічного, психологічного, медико-гігієнічного, культурологічного і соціологічного підходів.

здоров'язбережувальний репродуктивний педагогічний

Список використаної літератури

1. Анохин П. К. Кибернетика функциональных систем / П. К. Анохин ; под. общ. ред. К. В. Судакова. - М.: Медицина, 1998. - 297 с.

2. Бернштейн Н. А. Физиология движений и активность / Н. А. Бернштейн. - Москва : Наука, 1990.-497 с.

3. Гагин Ю. А. О приоритетах индивидуальности в антропоцентрической биомеханике /

4. Ю. А. Гагин // Теория и практика физической культуры. - 1997. -№ 12. - С. 51-54.

5. Гальперин П. Я. Психология как объективная наука : избр. психол. тр. / П. Я. Гальперин ; под ред. А. И. Подольского ; Акад. психол. и соц. наук ; Моек, психол.-соц. ин-т. -- М. : Ин-т практ. психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1998. - 480 с.

6. Гофман И. Стигма. Заметки об управлении испорченной идентичностью. Ч. 1. Стигма и социальная идентичность. Ч. 2. Контроль над информацией и социальная идентичность (гл. 3-6) [Электронный ресурс] / И. Гофман ; пер. М. С. Добряковой с изд. Goffman Е. Stigma: Noteson the Management of Spoiled Identity. New York : Prentice-Hall, 1963. - Режим доступа : http://www.e- reading.cIub/bookreader.php/145155/Gofman_-_ Stigma._Zametki_ob_upravlenii_isporchennoii_ identichnost%27yu.pdf. - Заглавие с титул, экрана.

7. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гофман ; пер. с англ, и вступ, ст. А. Д. Ковалева. - Москва : Канон Пресс-Ц : Кучково поле, 2000. - 300 с.

8. Дмитриев С. В. Магия духовного мира в двигательных действиях человека / С. В. Дмитриев // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 12.-С. 44-50.

9. Дмитриев С. В. Антропные принципы в современной науке и образовательных технологиях физической культуры / С. В. Дмитриев // Теория и практика физической культуры. - 2004. - № 12. - С. 2-9.

10. Довгалёва И. В. Идентификационный дискурс телесности / И. В. Довгалева // Вестник Волгоградского государственного университета. - 2010. - Вып. 1.-С. 109.112.-(Серия 7 «Философия. Социология и социальные технологии»).

11. Донской Д. Д. Психосемантические механизмы управления двигательными действиями человека / Д. Д. Донской, С. В. Дмитриев // Теория и практика физической культуры. - 1999. -- № 9. - С. 2-6.

12. Дудина М. Н. Проблема интеграции педагогики и социологии в образовании / М. Н. Дудина // Фундаментальные исследования. - 2013. - № 10. - Ч. 8.-С. 1796-1800.

13. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюргейм ; пер. с фр. А. Б. Гофмана ; при- меч. В. В. Сапова. - Москва : Канон, 1996. --432 с.

14. Элиаде М. Аспекты мифа / М. Элиаде ; пер. с фр. В. Большакова. - Москва : Инвест-Г1ПП, 1995. -238 с.

15. Зинченко В. П. Миры сознания и структура сознания / В. П. Зинченко // Вопросы психологии. - 1991.-№ 2.-С. 15-36.

16. Келли Дж. Теория личности. Психология личных конструктов / Дж. Келли. - Санкт-Петербург : Речь, 2000. - 249 с.

17. Костюнина Л. И. Педагогическая концепция обеспечения согласованности двигательной и интеллектуальной деятельности в процессе спортивной подготовки : автореферат дис. на соискание ученой степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 / Костюнина Любовь Ивановна. - Набережные Челны. 2013. - 53 с.

18. Леви Т. С. Психология телесности в ракурсе личностного развития / Т. С. Леви // Психология телесносги : между душой и телом / ред. В. П. Зинченко, Т. С. Леви. - Москва, 2007. - С. 410-433.

19. Лотман Ю. М. Избранные статьи : в 3 т. Т. 1. Статьи по семиотике и топологии культуры / Ю. М. Лотман. - Таллинн : Александра, 1992. -- 472 с.

20. Мосс М. Общества. Обмен. Личность: тр. по социал. антропологии / М. Мосс ; пер. с фр. - Москва, 1996.-369 с.

21. Райх В. Функция оргазма / В. Райх. - Москва : ACT, 1997.-304 с.

22. Тищенко П. Д. Психосоматическая проблема / П. Д. Тищенко // Телесность человека: междисциплинарные исследования. - Москва, 1991. -- С. 26-38.

23. Тхостов А. Ш. Психология телесности / А. Ш. Тхостов. - Москва : Смысл, 2002. - 287 с.

24. Яковлев О. В. Трансформация новых представлений о теле и телесности в системе физического воспитания [Электронный ресурс] / О. В. Яковлев, А. Н. Лимаренко. - Режим доступа : http://5fan. ru/wievjob.php?id=69956. - Заглавие с титул, экрана.

25. Desmond J. Meaning in Motion: New Cultural Studies of Dance / J. Desmond. -- Durham : Duke University Press, 1997. - 398 p.

26. Oliver K. Reading Kristeva : unraveling the double-bind / K. Oliver. -- Bloomington : Indiana University Press. 1993.-218 p.

Размещено на Allbest.ru