Теоретичний аналіз понятійно-категоріального апарату компетентнісного підходу в професійній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

УДК 37.091/. 12-051:005.336.5:377

Постановка проблеми. Зростання конкуренції щодо працевлаштування випускників вищих навчальних закладів як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках праці, інтеграція України у європейський освітній простір потребують висококваліфікованих компетентних фахівців, які відповідатимуть міжнародним вимогам та стандартам якості. Зважаючи на це, вітчизняні науковці закликають до творчого переосмислення існуючих у вищих закладах освіти практик професійної підготовки фахівців, звернення особливої уваги на формування їх професійної компетентності. Вирішення означених завдань тісно пов'язане з упровадженням у вітчизняний освітній процес вищих навчальних закладів інноваційних форм навчання, до яких належить і компетентнісний підхід.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблеми впровадження компетентнісного підходу в освіту займаються як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги-науковці та освітяни-практики, зокрема Н. Бібік, О. Пометун, О. Овчарук, О. Локшина, С. Савченко, С. Трубачова, І. Зимня, B. Краєвський, В. Сєріков, А. Хуторський.

Теоретичні й методичні основи впровадження компетентнісного підходу у вищу освіту є предметом дослідження таких учених, як В. Байденко, Ю. Варданян, М. Головань, О. Голотюк, Е. Зеєр, І. Зимня, О. Локшина, О. Овчарук, І. Родигіна, А. Хуторський, C. Шишов.

Проблему шляхів реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті розглядають В. Адольф, Л. Бірюк, Л. Васильєв, О. Винославська, В. Елькін, О. Кучерява, І. Лещенко, Т. Матвеева, Н. Тарасова, Л. Титаренко.

Метою статті є теоретичний аналіз сутності понять "компетентність", "компетенція", "професійна компетентність" у науково-педагогічній літературі.

Для досягнення поставленої мети нами були сформульовані наступні завдання:

визначити етапи становлення компетентнісного підходу в Україні та світі;

проаналізувати сутність понять "компетентність", "компетенція", "професійна компетентність" у науково-педагогічній літературі.

Виклад основного матеріалу

Поняття "компетентність" як для вітчизняної, так і зарубіжної педагогіки не є новим, адже це поняття з'явилося ще у 60-х роках XX ст. у процесі вивчення досвіду роботи відомих педагогів США. Щодо терміну "компетентнісний підхід", то крім США він також з'явився у Великобританії та Німеччині у зв'язку з проблемою індивідуалізації навчання [6].

Поняття "компетенція" вперше було використане у 1965 р. американським лінгвістом і філософом Н. Хомським у Масачусетському університеті, коли, аналізуючи процеси засвоєння граматичної будови рідної мови, вчений зробив висновок, що основою комунікативної діяльності людини та її мовної поведінки є знання, що мають емпіричний характер і, здебільшого, не усвідомлюються носіями мови, однак завдяки ним людина може розуміти значну кількість речень і висловлювань. Саме ці знання науковець і назвав "компетенцією" [17].

Деякі вчені, що займаються проблемами компетенції, виокремив три етапи становлення компетентнісного підходу в освіті:

I етап (1960-1970 рр.) відзначається введенням до наукового апарату та створенням передумов розмежування понять "компетенція" і "компетентність";

II етап (1970-1990 рр.) характеризується використанням категорій "компетенція" і "компетентність" у теорії і практиці навчання й спілкування щодо аналізу професіоналізму фахівців в управлінні, менеджменті та керівництві; професійна компетентність педагогічна

III етап (від 1990 р. і до сьогодні) представлений дослідженням компетенції як наукової категорії у сфері освіти [5].

У кін. XX - на поч. XXI ст. поняття компетентності стало все частіше виходити на загальнодидактичний, загальнопедагогічний і методологічний рівні, що пов'язано з його системно-практичними функціями та інтегративною міжпредметною роллю в загальній та вищій освіті. Посилена увага до цього поняття зумовлена також рекомендаціями Ради Європи, що стосувалися оновлення освіти. Так, у 1996 р. у Берні (Швейцарія) відбувся симпозіум "Ключові компетентності для Європи" в рамках проекту "Середня освіта для Європи", де було визначено п'ять груп ключових (інтегрованих) компетенцій, зокрема політичні, соціальні, міжкультурні, комунікативні, інформаційно-технологічні, а також здатність навчатися впродовж усього життя [21].

У вітчизняній педагогіці поняття "компетентність" почали застосовувати наприкінці XX ст., до цього воно розглядалося як сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для практичної діяльності.

У радянській енциклопедії 1960 року поняття "компетентність" і "компетенція" взагалі були відсутні.

Розвиток та становлення компетентнісного підходу у вітчизняній освіті відбувалося у два етапи.

На першому етапі (70-80 рр.) актуальною стає проблема зв'язку здобутої освіти із життєвою практикою. Зокрема, вищу технічну освіту почали пов'язувати з виробництвом, а педагогічні зусилля були спрямовані на те, щоб уже під час навчання у вищому навчальному закладі студент мав можливість набути конкретних знань щодо особливостей виробництва та практичних навичок роботи зі спеціальності.

На другому етапі (початок - друга половина 80-х рр.) набула популярності тенденція освоєння студентами "суспільних професій". У вищих навчальних закладах почали активно функціонувати "Інститути суспільних професій", "Школи молодого лектора", які ставили за мету сформувати навички роботи у колективі, поєднати професійні знання з умінням працювати з людьми, а також зі здатністю розвивати навички правової чи політичної діяльності.

Якщо у філософському енциклопедичному словнику (1983 р.) поняття "компетентність" і "компетенція" представлені як синоніми, то в словнику іншомовних слів за редакцією О. Мельничука (1985 р.) вони вже вживаються як окремі поняття, зокрема "компетентність" - як поінформованість, обізнаність, авторитетність, а "компетенція" - як сукупність повноважень органу, посадової особи, що встановлюється законом, статусом, нормативним актом тощо [15].

Сьогодні поняття "компетенція" і "компетентність" використовуються й у вітчизняних державних нормативно-правових документах. Так, у Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що одним із основних завдань формування особистості у XXI ст. є набуття компетентності.

У "Національній рамці кваліфікації вищої освіти", розробленій Міністерством освіти і науки України (Постанова Кабінету Міністрів України № 1341 від 23 листопада 2011 р.), компетенція визначається як здатність особи до виконання певного виду діяльності, що виражається через знання, розуміння, вміння, цінності, інші особисті якості.

У сучасній психолого-педагогічній науці відсутнє однозначне трактування понять "компетенція" і "компетентність". Якщо одні вчені ототожнюють ці поняття, то інші навпаки - розрізняють. Зокрема "Великий тлумачний словник сучасної української мови" так тлумачить ці терміни:

"компетенція" - добра обізнаність у чомусь; коло повноважень певної організації, установи чи особи, що базується на знаннях, досвіді, цінностях і здібностях, які набуті завдяки навчанню;

"компетентність" - здатність успішно відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставлені завдання [1].

Таблиця 1. Порівняльний аналіз трактування понять "компетенція" та "компетентність" у науково-педагогічній літературі

Короткий порівняльний аналіз понять "компетенція" та "компетентність" в науково-педагогічній літературі представлено нами в таблиці 1.

Отже, можна зробити висновок, що поняття "компетенція" є похідним від поняття "компетентність".

На нашу думку, компетентність - це комплекс компетенції зі спеціальності, мотивація професійно діяти, самостійність та відповідальність у прийнятті рішень, уміння критично мислити, цінності, ставлення, що спрямовані не тільки на вирішення поставлених завдань, а й на власну їх постановку та вирішення різноманітних проблем у сфері професійної діяльності, вміння планувати її та удосконалювати.

Особливий науковий інтерес для нашого дослідження становить професійна компетентність. У сучасній науковій літературі існують різні визначення цього поняття.

У словнику "Професійна освіта", наприклад, знаходимо таке його трактування: "професійна компетентність - сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію" [11].

Тлумачення поняття "професійна компетентність" деякими вітчизняними та зарубіжними ученими представлено нами в таблиці 2.

Таблиця 2. Поняття професійної компетентності в науково-педагогічній літературі

Зважаючи на вищевикладене, слід зазначити, що переважна більшість науковців під професійною компетентністю розуміють здатність особистості ефективно здійснювати професійну діяльність. Отже, професійна компетентність - це здатність особистості до професійної діяльності, що ґрунтується на сукупності фахових знань, умінь, які дозволяють виконувати роботу на високому професійному рівні.

Висновки

За результатами представленого нами теоретичного аналізу можна зробити висновок, що проблема впровадження компетентнісного підходу в систему сучасної вищої освіти й надалі залишається надзвичайно актуальною.

Компетентнісний підхід, на думку вчених, в усіх аспектах найкраще відображає процес модернізації вищої освіти як у європейських країнах, так і в Україні.

Крім того, варто зауважити, що у вітчизняній науково-педагогічній літературі питання реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті досліджувалося науковцями в таких основних напрямках:

нормативно-правове врегулювання запровадження компетентнісного підходу в діяльності вищих навчальних закладів;

шляхи реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті;

теоретико-методологічні основи впровадження компетентнісного підходу у вищу освіту;

методологічні проблеми діагностики компетентності випускників вищих навчальних закладів.

Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо в розробці методики навчання професійно-орієнтованих і фахових дисциплін із метою формування фахової компетентності в майбутніх селекціонерів-генетиків у вищих аграрних навчальних закладах.

Список використаної літератури

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і гол. ред. В.Т. Бусел. - Київ = Ірпінь: Перун, 2001. - 1440 с.

2. Гершунский Б.С. Концепция самореализации личности в системе образования ценностей и целей образования / Б.С. Гершунский // Педагогика. - 2003. -№ 10. - С. 3-7.

3. Горб В.Г. Технологические аспекты педагогического мониторинга взаимоотношений субъектов образовательной деятельности в вузе / В.Г. Горб // Стандарты и мониторинг в образовании. - 2003. - №3,- С. 46-52.

4. Данилова Г.С. Управління процесом становлення професійної компетентності методиста / Г.С. Данилова. - К.: УІПКККО. - 1995. - 80 с.

5. Зимняя И. А Ключевые юмпетенции - новая парадигма результата образования / И.А. Зимняя // Высшее образование сегодня. - 2003,-№5. С. 34-42.

6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О.В. Овчарук. - К.: К.І. С., 2004. - 112с. - (Серія "Бібліотека з освітньої політики").

7. Костюк Д.А. Формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків сільського господарства у процесі вивчення спеціальних дисциплін: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Костюк Дмитро Андрійович; Інститут професійно-технічної освіти НАПН України. - К., 2012. - 253 с.

8. Краевский В.В. Предметное и общепредметное в образовательных стандартах / B.В. Краевский, А.В. Хуторской // Педагогика. - 2003,-№2. -С. 3-10.

9. Малиновська Г. Особливості формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього економіста в процесі його професійної підготовки / Г. Малиновська // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - № 5. - С. 88-95.

10. Професійна освіта: словник / уклад. C.У. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Г. Ничкало. - К., 2000. - С. 78.

11. Психолого-педагогическое обеспечение подготовки ремесленников-предпринимателей /3. Ф. Зеер, В.А. Водеников, Н.А. Доронин, П.Ф. Зеер, И.А. Колобков; под ред. Э.Ф. Зеера. - Екатеринбург: Уральский гос. проф. -пед. ун-т, 2001. -233 с.

12. Решетник П.М. Професійна освіта і компетентність / П.М. Решетник, Н.Г. Батечко // Науковий вісник Національного аграрного університету / редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - 2005. - Вин. 88. -С. 157-162.

13. Селевко Г. Компетентности и их класифи- кация / Г. Селевко // Народное образование. - 2004. - №4. -С. 138-143.

14. Ситник О.П. Професійна компетентність учителя / О.П. Ситник // Управління школою. - 2006. -№ 14. -С. 2-9.

15. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. - К.: Гол. ред. Укр. рад. енц., 1985. -966 с.

16. Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: навч. посіб.: у 2 ч.

17. Технології загально-педагогічної підготовки майбутніх учителів / за заг. ред. О.А. Дубасенюк. - Житомир: ЖДПУ, 2001. - 267 с.

17. Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса / Н. Хомский. - М., 1972. - 259 с.

18. Хуторской А.В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты [Электронный ресурс]/ A. В. Хуторской // Эйдос: интернет-журнал. - Режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm.

19. Шапошников К.В. Контекстный подход в процессе формирования профессиональной компетентности будущих лингвистов-перевочиков: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук / К.В. Шапошников. - Йошкар-Ола, 2006. - 26 с.

20. Ягупов В.В. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти / B.В. Ягупов, В.І. Свистун // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". - 2007. - Т. 71. - С. 3-8.

21. Hutmacher Walo. Key competencies for Europe: Report of the Symposium Berne (Switzerland, 27-30 March 1996) / Council for Cultural Co-operation (CDCC) // Secondary Education for Europe Strasburg. - 1997. -P. 11.

Размещено на Allbest.ru