Вплив індивідуального диференційованого підходу в заняттях спеціальними фізичними вправами на фізичну підготовленість дошкільнят із порушеннями зору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив індивідуального диференційованого підходу в заняттях спеціальними фізичними вправами на фізичну підготовленість дошкільнят із порушеннями зору

На сучасному етапі зросли навантаження на всі органи чуття, насамперед на зір. А це призвело до появи великої кількості осіб із порушеннями зору (короткозорість, далекозорість, ністагм та ін.). Серед них багато дітей дошкільного віку й школярів. Повне або часткове порушення зору в дітей впливає, передусім, на просторове орієнтування, координацію рухів, уповільнює темпи оволодіння руховими вміннями та навичками, викликає м'язову в'ялість, труднощі в збереженні статичної й динамічної рівноваги, затримує терміни формування основних рухів.

Тому одним із головних аспектів підготовки слабозорих дітей до навчання в школі повинно стати сприяння покращенню рівня їхньої фізичної підготовленості за допомогою підвищення їхньої фізичної та розумової працездатності, розвитку професійно значимих фізичних якостей, формування навичок правильного виконання основних рухів і корекцію інших відхилень у фізичному стані.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Багатьма дослідниками встановлено, що методично правильно організовані заняття з використанням спеціальних засобів сприяють значною мірою корекції й компенсації рухових порушень і недоліків фізичного розвитку слабозорих дітей [2; 4; 6].

Доведено, що вироблення навичок та життєво важливих рухів найбільш ефективно відбувається в дошкільний період життя дитини. Шестирічний вік дитини вважають найважливішим для розвитку рухового аналізатора. У цей період значно покращується аналіз тактильно-кінетичних сигналів і посилюється концентрація нервових процесів: сила, рухливість, урівноваженість. Однією з важливих особливостей вищої нервової системи шестирічок є те, що системи умовних зв'язків сформовані в цей віковий період, відрізняються значною міцністю та зберігаються протягом подальшого життя людини [2; 5].

Отже, зважаючи на анатомо-фізіологічні й психологічні особливості дітей, можна констатувати, що у віці шести років створюються всі передумови для формування стійких навичок в основних рухах.

Мета дослідження - визначення рівня фізичної підготовленості дітей із вадами зору; вивчення впливу індивідуального диференційованого підходу до занять спеціальними фізичними вправами, спрямованими на покращення рівня фізичної підготовленості вказаного контингенту дошкільників.

Методи дослідження. Ураховуючи сучасні наукові дослідження, ми розробили програму фізичної реабілітації дітей із порушеннями зору. Основою методики лікувальної фізичної культури як головної форми фізичної реабілітації була оптимальна рухова активність. Її потреба обумовлюється закономірностями нормального росту й розвитку організму. Для перевірки ефективності запропонованої методики проводився педагогічний експеримент, мета якого - вивчення впливу індивідуальних цілеспрямованих фізичних вправ на рухову активність і рівень фізичної підготовленості дітей із вадами зору в процесі організованої просвітницької та пропагандистської роботи серед їхніх батьків. Для вивчення фізичної підготовленості використовували тести, за допомогою яких визначали найбільш важливі рухові якості дітей, які необхідні для навчання в школі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Результати наших досліджень свідчать про те, що рівень розвитку основних фізичних якостей дітей, які мають вади зору, відрізняється від здорових ровесників (табл. 1).

Так, за результатами тестування встановлено, що середні показники згинання й розгинання рук в упорі лежачи на підлозі в хлопчиків, які мають вади зору, становлять 7,85±0,76 раза, а в здорових - 8,86±0,53 раза.

Подібна картина спостерігається й під час аналізу цих показників у дівчаток, котрі мають вади зору - 4,37±0,98 та 6,39±1,19 раза в тих, які практично здорові.

навчання фізичний диференційований

Таблиця 1. Показники фізичної підготовленості дітей 6-річного віку (хсер±тХ)

Рівень м'язової сили в усіх групах (окрім здорових дівчаток) - нижчий від середнього, що вказує на недостатність розвитку сили в дітей.

Нами також не виявлено вірогідної різниці (Р>0,05) швидкісно-силової підготовки хлопчиків. Так, середні показники стрибка в довжину хлопчиків, які мають вади зору, становлять 99,83±0,81 см, а в здорових - 101,87±1,24 см. Рівень їхньої швидкісно-силової підготовки оцінюється як нижчий за середній. Дещо інша картина спостерігалась у дівчаток. Досліджувані, які мають порушення зору, у середньому стрибнули в довжину 87,45±2,17 см, а здорові дівчатка - відповідно, 96,53±2,25 см (р<0,05).

Загальну витривалість досліджували за допомогою тесту «Стрибки зі скакалкою до втоми». Як видно з даних табл.1, хлопчики, які мають вади зору, стрибали в середньому 6,81±1,87 разів, а здорові - відповідно, 11,43±1,95 разів, що на п'ять разів більше, ніж у хлопчиків із порушеннями зору (р<0,05). Дівчатка, які мають вади зору, стрибали в середньому 5,74±1,68 разів, а їхні однолітки - відповідно, 16,07±2,85, що на 10 більше, ніж досліджувані з порушеннями зору (р<0,05).

Аналіз показників рівня розвитку м'язів тулуба в дітей указує, що він перебуває на низькому рівні. Порівнюючи рівень розвитку м'язів тулуба в дітей із порушеннями зору з рівнем розвитку м'язів тулуба здорових дітей, не виявили статистично вірогідної різниці як у хлопчиків, так і в дівчаток (Р>0,05).

Основні рухи забезпечують здоров'я дітей, їхній нормальний розвиток і фізичне вдосконалення. Особливо це важливо для дітей, які мають вади зору, оскільки при зазначеній патології функціональні можливості організму й рівень дієздатності нижчий, ніж у здорових респондентів.

Результати наших досліджень указують на низьку фізичну підготовленість дітей із вадами зору, порівняно зі здоровими однолітками, що засвідчує необхідність спеціального оздоровчого тренування з цими дітьми.

На початку та в кінці експерименту проведено анкетування для дітей і їхніх батьків, аналіз якого показав, що на початок дослідження спостерігався високий відсоток дітей, які нерегулярно займалися фізичними вправами. Так, 66,67 % хлопчиків і 71,43 % дівчаток займалися фізичними вправами нерегулярно. Щоранку відводили 10-15 хв для гімнастики 16,67 % хлопчиків і 28,57 % дівчаток Систематично загартовували свій організм 16,67 % хлопчиків та 14,28 % дівчаток.

Повторне анкетування дало можливість установити, що в експериментальних групах після експерименту відбулися значні якісні зміни. Систематично стали займатися фізичними вправами для покращення зору 83,33 % хлопчиків і 85,71 % дівчаток. Щоранку виконувати гімнастику 66,67 % хлопчиків та 85,71 % дівчаток. Систематично загартовуватися 66,67 % хлопчиків і 71,42 % дівчаток.

Отже, результати наших досліджень дають підставу зробити висновок, що систематична просвітницька й пропагандистська робота серед дітей та їхніх батьків є одним з ефективних засобів їх залучення до систематичних занять різними формами лікувальної фізичної культури. Рівень фізичної підготовленості вказує на ефективність занять фізичними вправами й спроможність людини виконувати ту чи іншу роботу.

Аналіз показників фізичної підготовленості дошкільників у контрольних групах засвідчив, що після експерименту в цих групах змін майже не відбулося. Зовсім іншу картину ми спостерігали під час аналізу показників фізичної підготовленості дітей експериментальних груп (табл. 2.)

У більшості показників у кінці експерименту відбулися статистично значимі зрушення (р <0,05), порівняно з вихідними даними. Слід відзначити, що за шкалою оцінювання в балах (яка подасться в щоденнику здоров'я), на початку експерименту всі показники фізичної підготовленості дітей перебували на рівні, нижчому за середній. Після експерименту ці результати були на вищому за середній Рівні. Отже, систематичні заняття спеціальними фізичними вправами уможливлюють підвищення рівня фізичної підготовленості дітей із порушеннями зору.

Таблиця 2. Показники фізичної підготовленості дітей із вадами зору в кінці експерименту (хсер±тх)

Отже, диференційований підхід до планування рухової активності дітей у різноманітних її проявах дав змогу суттєво покращити фізичну підготовленість дошкільнят із патологією зору й сформувати інтерес та мотивацію до занять фізичними вправами.

Отже, проведений педагогічний експеримент підтвердив сформульовані нами гіпотетичні припущення про необхідність формування мотивації в руховій активності, її підсилення за допомогою диференційованого підходу в розв'язанні такої складної соціально-педагогічної проблеми, якою, безумовно, є процес зміцнення та збереження здоров'я дітей із порушеннями зору.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Виявлено, що рівень фізичної підготовленості дітей шестирічного віку невисокий. У тих із них, які мають порушення зору, він суттєво нижчий і відстає від здорових однолітків (р <0,05) .

Упровадження розробленої методики індивідуального диференційованого підходу до занять лікувальною фізичною культурою, просвітницька та пропагандистська робота серед дітей та їхніх батьків сприяли статистично вірогідним (р<0,05) зрушенням у рівні фізичної підготовленості дошкільників із порушеннями зору.

Література

1.Акимова А. К. Коррекционная работа над недостатками физического развития слабовидящих детей средствами лечебной физкультуры / А. К. Акимова. - Алма-Ата, 1993. - 80 с.

2.Вертугіна В. М. Особливості розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку з вадами зору / В. М. Вертугіна // Бібліотечка вихователя дитячого садка. - 1999. - № 19.

3.Денисенко Н. Гартуємо тіло і дух (сучасні підходи до фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят із вадами зору / Н. Денисенко // Дошкільне виховання. - 2001. - № 4.

4.Свиридюк Т. П. Подготовка слабовидящих детей к школе / Т. П. Свиридюк. - Киев : [б. и.], 1984.- 103 с.

5.Сермеев Б. В. Физическое воспитание слабовидящих и слепых школьников / Б. В. Сермеев. - Л. : [б. и.], 1990. - 170 с.

6.Цюпак Т. Є. Вплив засобів реабілітації на показники рухових якостей та гостроти зору дітей з ко-роткозорістю / Т. Є. Цюпак // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення : матеріали УІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнародною участю. - Львів, 2010. - С. 279-283.

Размещено на Allbest.ru