Історичні аспекти виникнення поняття милосердя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні аспекти виникнення поняття милосердя

Данілова Л.В.

Анотація

Ключові слова: соціалізація студентської молоді, соціальне виховання у вищих навчальних закладах, поза навчальна діяльність

Аннотация

В статье освещается вопрос анализа методов повышения эффективности социализации студенческой молодежи во внеурочное время в высших технических учебных заведениях в Украине.

Ключевые слова: социализация студенческой молодёжи, социальное воспитание в высших учебных заведениях, внеучебная деятельность

Annotation

Keywords: socialization of st young people, social education, is in higher educational establishments, vneuchebnaya activity

Постановка проблеми у загальному вигляді. Підвищення ефективності будь-яких процесів, особливо соціалізації студентської молоді, потребує уваги з боку суспільства. Набуття соціальних якостей студентської молоді відбувається через формування особистості, що відповідає суспільній перспективі й уможливлює соціальні трансформації. За таких обставин, актуальності набуває соціалізація студентської молоді найпрогресивнішої частини нової генерації, яка опановує інформаційне багатство людства і з часом визначатиме перспективу розвитку країни (регіону, світу).

Саме тому, вищі навчальні заклади України мають оновлювати не лише процес навчання сприяння необмеженому доступу до сучасних знань, їх якісному засвоєнню студентами, але й, зважаючи на руйнівну силу інформації, удосконалювати позанавчальну діяльність, яка спрямована на розвиток духовності, ціннісних орієнтацій кожного юнака й дівчини, їхню соціальну поведінку.

Оскільки, саме соціальність людини визначає, заради чого молодь опановує соціальну діяльність, заради творення або за для руйнування (себе, інших соціальних суб'єктів, суспільства, природи). Однак, удосконалення соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в Україні, досліджується недостатньо активно. При розробці позанавчальних виховних заходів по формуванню милосердя, ми зіткнулися з тим, що не існує чітко розробленого механізму виховання почуття милосердя у студентської молоді.

Формулювання цілей статті. Мета статті висвітлити передумови виникнення історичних аспектів поняття милосердя. спрямованих на формування почуття милосердя у студентської молоді у вищих технічних навчальних закладах. Об'єктом виступає позанавчальний виховний процес, предметом процес формування милосердя у студентської молоді.

Для досягнення цілей виділені наступні завдання:

1. проаналізувати психолого-педагогічну літературу з цього питання;

2.описати історичний аспект розвитку ідей формування милосердя;

3. розглянути характеристику методів і засобів позанавчального виховного процесу, спрямованного на формування милосердя;

4.впровадити у педагогічний процес методику актуалізації завдань морального виховання.

Гіпотеза: якщо впровадити методику актуалізації завдань морального виховання, що включає 2 етапи:І діагностичний: актуалізації завдання, конструктивний; II актуалізація завдання: етап практичної діяльності за рішенням провідного завдання), у педагогічний процес в технічному вищому технічному навчальному закладі, то це сприятиме формуванню почуття милосердя у студентської молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні діапазон підходів до вирішення проблеми позанавчальної зайнятості у студентської молоді досить широкий. Окремі її аспекти досліджуються психологією мислення, логікою та методологією пізнання. Серед досліджень проблеми позанавчальної зайнятості у студентської молоді найбільш значущими є роботи О.К.Тихомирова, Моляко О.В., Матюшкіна О.М., в яких досліджується особливості пошукової активної діяльності молодої людини; дослідження Н. Дункера, що виявляють складну внутрішню структуру процесу відкриття людиною нових знань у різних площинах.

Інший напрямок досліджень позанавчальної зайнятості у студентської молоді вищих технічних закладів пов'язаний із вивченням її ролі в життевому процесі розвитку пізнавальної діяльності. У роботах Венгра О.Л., Ільясова І.І, Лернера І.Я., Лопшера И, Матюшкіна О.М, Цукерман Г.А. та інш. студентський позанавчальний виховний милосердя

Позанавчальна зайнятість у студентської молоді розглядається як засіб формування особливих структур мислення, розвитку продуктивно творчих здібностей людини. Венгер О.Л. підкреслює необхідність врахування особливостей визначення необхідної активності в ході організації навчальної діяльності. Експериментальне дослідження Венгера О.Л. і Цукермана Г.А. присвячені вивченню зв'язку типу навчання з типом реагування на визначення життєвої молодої людини. Автори доводять, що система розвиваючого навчання Ельконіна Давидова виховує установку на пошук особистістю абиякої визначеності напрямку роботи [4].

Розенберг В.С. і Бондаренко С.М. вказують, що можливість реалізації та форми прояву потреби реалізації особистості в соціумі має особливе значення для розвиваючої діяльності в загалі[5].

Проблема взаємозв'язку пошукової активності з інтелектуальними здібностями і мотиваційно-особистісними характеристиками досліджується у роботах Богоявленьксьої Д.Б., Вороніна А.Н., Дружиніна В.М., Лейтеса М.С., Матюшкіна О.М., Петрайтіте А.М., Сафонцевою. С.В. та інших.

Разом із тим, необхідно відмітити недостатність вивченості особливостей впливу пошукової активності на пізнавальний процес молодої людини. Зокрема, це стосується питання про вплив стимулювання та заохочення активної соціальної позиції на рівні психоемоційного стану людини.

Виклад основного матеріалу дослідження. Разом з тим, у публікаціях здебільшого висвітлюється теоретичне обґрунтування розвитку вирішення проблеми позанавчальної зайнятості та формування почуття милосердя у студентської молоді за останніх десяти років і меншою мірою сама проблема та практичне і методичне бачення у її розв'язанні.

Історичні основи осмислення проблеми. Само милосердя виникло задовго до того, як люди придумали синтетичне поняття. У Древньому Римі, в Афінах багаті городяни намагалися допомогти людям, які потребували їжі, одягу. У звичаї було влаштовувати громадські трапези, роздавати співгромадянам гроші, одяг, їжу. З історичних архівних відомостей це не розглядалося як милосердя і добродійність, тому що гроші і їжа роздавалися не всім, а тільки тим громадянам, які відкидали гуманне відношення до людини [14]. Про це свідчить рабство, гладіаторські бої і деспотичні правителі тих часів. Громадські стосунки будувалися на силі і розумі людини, на його умінні говорити і переконувати інших.

У Древній Русі доброта, доброчесність також проявлялася як заступництво сильнішого слабкому. Дозволялися і були нормою тілесні покарання. У сімейних стосунках була потрібна повага до батьків і любов до молодших . Зачатки милосердя на цьому етапі розвитку суспільства були, але вони припускали наявність сильного і слабкого, пізніше ця думка була спростована. З приходом в громадське життя християнства погляд на людину змінився. Прокофьев А.В. вважає, що усі релігії засновані на ідеї людинолюбства, але християнство єдине, що ставить людину в центр всесвіту, тим самим дає початок гуманістичним традиціям.

Найважливішою вимогою до доброчесності, по Бернару Клервоскому (Бернар Клервоский, СВ. (10901153), христианский святой и учитель церкви)), було видалення людини від світу, тобто від людей. Також вимогами були: презирство до світу, потреб людини, до тіла, до радощів і насолод, до земного щастя, що приходить, до багатства і слави. Суспільство сприяло пробудженню агресії: це мало прояви в численних війнахміжусобицях, в рабовласництві. Надання допомоги людині породжувало борг, тобто людина, що прийняла допомогу, повинна була пам'ятати про борг помічникові.

Поступово громадські цінності змінювались, що привело до переходу в епоху Ренесанса (Відродження). Відмінною рисою, якою стало визнання інтересів і прав людини. Виникло таке поняття як гуманізм, центром якого є людина. Попов А.А. вважає, що метою гуманізму є розвиток розуму, щоб зрозуміти себе і свої стосунки з іншими людьми, зі світом; збагатити свої стосунки з людьми, здібності до самореалізації, в любові до ближнього. На відміну від середньовічних поглядів, які визначали людину як істоту низьку, що потребує постійного страждання, щоб підвищити свій духовний рівень, епоха Відродження проголошувала людину, що тільки що народилася, вже гідним поваги, як особа, але що потребує розвитку здібностей. Змінилися громадські норми і правила поведінки. Духовне вдосконалення суспільства вимагало створення певних правил, які наслідувало б суспільство і окремих людей.

Таким чином, духовні вимоги стали правами і обов'язками людини, правилами і нормами поведінки, закріпленими на папері.

У епоху становлення буржуазного ладу, після Великої французької революції загострилася боротьба проти "фальшивого християнського милосердя". Спеціальним декретом милостиня була оголошена провиною, тому усіляка благодійна діяльність була заборонена. На пізніших етапах розвитку буржуазного ладу філантропія знову стала в шані у буржуазії. Гусейнов А.А. розглядає добродійність як облагодіяння принижених і ображених буржуазією. На його думку, буржуазія прагне за рахунок добродійності підвищити свою самооцінку. Спочатку власники мануфактури позбавляють людей роботи, а потім намагаються їм допомогти подаянням [7]. Ми згодні з думкою Гусейнова А.А., що таке прояв милосердя як добродійність на цьому етапі розвитку суспільства знищувала людська гідність бідних і звеличувало гідність багатих.

У взаєминах людей в епоху буржуазного ладу велике значення мало становище людини в суспільстві. Стосунки вищих класів між собою не носили відтінку гуманності, велику роль у взаємодопомозі грали гроші. Альтруїзм не був властивий людям того часу. Люди ж нижчих станів навпроти проявляли турботу один про одного і намагалися надавати підтримку. Можна зробити висновок, що на різних східцях розвитку суспільства уявлення про гуманізм, милосердя мінялися. Апогею гуманістична думка досягла в епоху відродження. Деякі сторони милосердя не торкнулися в історичному аналізі, тому що не мали тимчасового аспекту.

У наш час також існують спори за визначенням правильних поглядів на них. Наприклад, Шутова Г. А. вважає, що люди подвійні за природою: і добра і зла в людині порівну. Гусейнов А.А. стверджує, що людям властива природжена доброта і чуйність [15], Ми схиляємося до думки Шутовой Г. А., оскільки на наш погляд Гусейнов А.А. ідеалізує людську натуру. Якби в людині закладено добро більшою мірою, ніж зло, то егоїстичні схильності, схильність до насильства були б відсутні в особі. Спірним питанням є і об'єкт прояву милосердя. Эрих Фромм виступає за те, що "немає досягнення в тому, щоб любити людину одній з тобою крові. Любов проявляється тільки тоді, коли ми любимо тих, кого не можемо використовувати у своїх цілях". Шутова Г. А. схиляється до того, що спочатку дитина повинна полюбити своїх рідних, побачити, що вони про нього піклуються, а потім ця любов переросте в любов до людей і людства в цілому.

Фрідріх Ніцше закликає людей любити дальнього, а не ближнього, оскільки ця любов (до дальнього) є джерелом духовного розвитку людини, а любов до ближнього є погана любов до самих себе".

Спори йдуть і з приводу того, якою категорією має бути гуманність. Володимир Мономах рахує її духовною категорією, Джон Локк категорією права і держави (має бути закріплена в законах), Іван Тимофійович Фролов (р. 1929) політичний діяч, філософ, академік РАН (1987). У 1986 1987 головний редактор журналу "Комуніст" категорією громадських стосунків. Ми вважаємо, що, передусім милосердя є категорією духовною, але в той же час не можна заперечувати його громадську природу, оскільки людина виховується в суспільстві і засвоює його цінності. У правовому аспекті норми гуманізму також знайшли свій прояв: "право на чесне ім'я", "право на свободу віросповідання", тому жодне з тверджень нами не відкидається.

Філософи обговорюють мотиви здійснення добрих вчинків. Ніцше одним з мотивів вважає підвищення себе у власних очах. Смирнова Е.О. як мотив виділяє бажання відповідати моральній нормі. Володимир Мономах затверджує, що мотивом є те, що покладає надії на царство божого.

Великий педагог Сухомлинский В. А. доводить, що мотивом здійснення добрих вчинків є почуття людини. В даному випадку не можна стверджувати, що наведені вище висловлювання невірно характеризують мотивацію, вони виділяють різні мотиви, які, залежать від рівня розвиненості милосердя. Педагогові необхідно прагнути до типу мотивації, який виділив Сухомлинский В. А., тому що якщо горе іншої людини стає горем підлітка і він ніколи не відмовиться від допомоги тому, що має потребу [9], та розглядає дві точки зору на виховання милосердя, по одній з них вихованцям можна передати ті якості, які має педагог; по іншій виховати в людині можна і ті якості, яких педагог не має. Ми дотримуємося другої точки зору, оскільки педагоги, як і усі люди, недосконалі, але вони намагаються розвивати особу позитивну в усіх відношеннях. При існуванні різних поглядів на виховання, виникли розбіжності у Чернишевського Н.Г. і Толстого Л.Н.

Чернишевський Н.Г. вважав, що на виховання гуманізму великий вплив надає просвіта і шляхом набуття знання виховується духовність. Толстой Л.Н. надавав велике значення вихованню духовності через християнську релігію, вважав виховання основою освіти [6]. Ми не схиляємося ні до одного з тверджень, припускаючи, що навчання і виховання процеси взаємно-проникаючі і повинні здійснюватися одночасно.

Підводячи підсумки вищевикладеного, ми підкреслюємо, що милосердя має бути діяльним. У людині спочатку закладено добро і зло, тому завдання педагога вищого технічного навчального закладу виховувати, розкривати добрі почуття у студентської молоді, інакше негативні сторони проявляться у вчинках .повсякденних. У вихованні добрих почуттів велику роль грає сім'я, спочатку у дитини проявляється любов до батьків і близьких, потім в любові до людей і людства в цілому.

Прояв милосердя виявляє любов до людини, воно робить людину краще, розвиває його духовний світ. Найвищим рівнем розвитку душі є любов до людства в цілому. Вона досягається за допомогою рішення моральних завдань, що виникають, за умови співчуття іншим людям і вирішується в ситуації вимоги готовності, але не її повної наявності.

Методи і засоби формування милосердя. Багато педагогів-вчених сучасності у своїх роботах приділяють велику увагу формуванню милосердя (Макаренко А.С., Амонашвили Ш.А., Ліхачов Д.С.), в літературі розглядається різноманіття методів і засобів, спрямованих на реалізацію цього завдання.

Виділимо основні з них, найбільш прийнятні, на наш погляд, в роботі педагогічних працівників(викладачів, кураторів, батьків). Найпростішим із словесних методів є роз'яснення:

1. Роз'яснення пояснення, аналіз, тлумачення, доказ різних положень матеріалу, що викладається.

Наступним методом по складності є диспут.

2. Диспутметод формування суджень, оцінок, переконань, заснованих на давно відкритих закономірностях, суть методу полягає в аналізі поняття, в захисті своїх поглядів, у виявлення слабких і сильних сторін в судженні опонента. Метою диспуту є створити орієнтовну основу для формування милосердя. Найскладнішим словесним методом є бесіда.

3. Бесіда заснований на фактах обмін думками з надходженням до вирішення певної проблеми. Мета бесіди :оцінка подій і вчинків явищ; формування у студентської молоді відношення до навколишньої дійсності.

Наступна група методів відносяться до методів формування навичок, звичок, волі, характеру. Найпростішим методом з цієї групи є приклад.

4. Приклад дія, що служить зразком для наслідування. Мета наслідування: формування соціально моральної поведінки. Вправа складніший метод, тому він використовується після прикладу.

5. Вправа багатократне виконання певних дій. Мета вправ : вироблення і вдосконалення умінь і навичок. Викладачеві для формування милосердного відношення до усього живого необхідно створювати умови для багатократного повторення дій.

6. Доручення поєднує в собі вольову і емоційну сферу діяльності. Доручення покладання на молоду людину турботи про кого-небудь. Група наступних методів відноситься до методів розвитку хвилювання, стосунків [16. с.68].

7. Заохочення використовується викладачем в якості "підбадьорювання" особи. Полягає в стимулюванні юнака або дівчини у вибраному напрямі (гуманістичному) при виявленні позитивної поведінки. Це вселяє упевненість у своїх силах, здібностях, стимулює виховання і самовиховання, розвиває почуття власної гідності. Тому заохочення особливо потребують студенти, які не дуже упевнені в собі. Заохочувати необхідно не лише за результати, але і за старання. Протилежний до заохочення метод покарання.

8. Покарання повинен застосовуватися викладачем дуже рідко, тільки в крайньому випадку, проти грубого порушення норм (байдужість або знущання з людини, що потрапила у біду). Фізичні покарання мають бути повністю виключені з практики викладача, метою якого є виховання гуманізму в особі. Покараннями можуть бути тільки осуд з боку студентської групи і викладача, і вони повинні відноситися до конкретного вчинку особи, а не до неї самої.

Окрім методів виховання милосердя використовуються різні засоби, такі як: художня література, народна творчість, фільми, картини, засоби масової інформації, природа і інші.

На думку педагогів і психологів сучасності, виховання моральноетичних почуттів відбувається шляхом интериоризации моральних норм і перетворення їх в переконання особи. Тому, окрім методів і засобів формування вихованості, існують декілька методик тих, що допомагають в рішенні цієї задачі, однієї з них являється методика актуалізації завдань морального виховання Зеньковой М. А. Оскільки милосердя є моральною якістю, отже, його так само можна виховувати через запропоновану методику. Суть методики полягає у відданні завданню значущості, першочерговості у прийнятті свого рішення. Завдання об'єктивно актуальне повинна стати суб'єктивно актуальним для студента.

Перший етап актуалізації завдання йде на рівні свідомості куратора групи. За допомогою професійних якостей педагога вірно співвіднести спільні цілі виховання (в даному випадку виховання милосердя) з рівнем вихованості студента виявленому на діагностичному етапі. Ведучим на цьому етапі є те, що якщо викладач або куратор виявляє недостатній розвиток певної якості (милосердя), його завданням стає виховання цієї якості, через подальші 4 етапи методики:

1. Усвідомлення студентів вищих технічних навчальних закладів в конкретному напрямі і необхідності формування завдання. Цей етап реалізується:

а)через організацію відповідних видів практичної діяльності, в якій би студенти відчували недолік відсутньої якості. Наприклад, запропонувати або допомогти одногрупникові, якщо вони відмовляться, порівняти їх з іншою групою, в якій взаємодопомога добре розвинена;

б)шляхом формування переконань громадської і особової значимості цього морального розвитку (бесіди, диспути, приклади). Наприклад: бесіда на тему: "Милосердя в суспільстві";

в)шляхом використання природних і створення штучних ситуацій, їх аналізів в цілях усвідомлення недостатності необхідного морального розвитку (аналіз вчинку одного із студентів на кураторській годині).

2. Висування вимог і цілей щодо формування милосердя.

Організаційно методична сторона цього етапу може бути різноманітною: пряма постановка вимоги мети або опосередкована (через студентський колектив). Особа, що висуває мету має бути авторитетною. Має бути присутньою атмосфера турботи. Мета повинна мати значущість для студентів (мотивація студентів). По вихованню милосердя проводиться дискусія, до якої ставляться цілі і перспективні лінії розвитку якості з дотриманням інших вимог.

3. Формування особового відношення до мети і ії практики. На цьому етапі викладач або куратор організовує критично-оцінювальну діяльність щодо оцінювання мети, а так само об'єктивних умов її досягнення. На цьому етапі формується мотив прийняття мети морального росту і вдосконалення. Перегляд фільму про милосердя і обговорення його змісту з перенесенням на особовий досвід студентів.

4. Формування плану реалізації практичної мети морального росту і вдосконалення. Викладач спільно з учнем на цьому етапі обговорює діяльність, майбутню студентові, її види. Опосередкована поведінка учнів в процесі діяльності і спілкування, згідно прийнятої мети, поступово формує моральну саморегуляцію що переходить в стійкі якості особи.

Апробація цієї методики автором показала її ефективність, оскільки вже в середині процесу впровадження цієї методики були помічені поліпшення зазначеної якості [14. с.73].

Проте, застосовуючи ці засоби і методи формування милосердя необхідно пам'ятати, що вибір кожного з них залежить від рівня сформованості властивості особи, вікових особливостей студентської молоді, що вчаться у вищих технічних учбових закладах.

Висновки

Подолання агресивності в суспільстві зв'язується з гуманізацією міжособистісних стосунків у суспільстві. Одним з шляхів є виховання почуття милосердя у студентської молоді. На основі вивчення історичного досвіду розвитку поняття виховання почуття милосердя було відмічено, що в людині від народження закладено позитивні і негативні риси характеру, тому під час виховання слід більшу увагу призначати розкриттю позитивних якостей особистості у студентської молоді, тому що негативні риси характеру проявляться у вчинках, діях незалежно від обставин. Для цього можливо скористатися такими методами і засобами, як проведення диспутів, бесід, конференцій, перегляд відеофільмів, створення волонтерських рухів для реалізації благодійних намірів у соціальній діяльності.

Проте, застосовуючи практичні методи необхідно, знати не лише рівень сформованості якості особистості у студентів, але і вікові особливості. Окрім цього, вирішенню цієї проблеми може сприяти застосування в позанавчальному процесі методики актуалізації завдань морального виховання. Суть якої полягає у наданні пріоритетності завданню, його значущості, першочерговості та невід'ємлимості у прийнятті свого рішення. Також, потрібно наявність тривалого часу для проведення роботи по формуванню почуття милосердя, оскільки цей процес дуже тривалий і його результати відсунуті в часі. Вважаємо, що подібний досвід може бути використаний педагогами у вищих навчальних закладах, оскільки методика морального виховання Зеньковой М. А., а також розглянуті методи і засоби виховання гуманізму студентської молоді можуть бути використані для формування почуття милосердя на користь виховання української молодіжної еліти.

Список використаних джерел

1. Введение в психодиагностику: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений./ М.К. Акимова, Е.М. Борисов, Е.И. Горбачёва и др.3-е изд., стереотип. М: Издательский центр Академия, 2000. -192 с.

2. Калинина Р. Знакомства с моральными качествами// Школьный психолог 2000. №6

3. Про виховання дітей та молоді : проект закону України // Освіта України. 2004.

4. Цукерман Г.А., Венгер А.Л. Установка на поиск как развивающий єффект учебной деятельности // Вопроси психологи. 2007. №3. С. 30 41 .

5. Ротенберг В.С., Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье. М.: Просвещение, 1989. 239с.

6. Мещеряков Б.Г. Логика семантический анализ концепции А.С. Выгодского, систематика форм поведения и законы развития высших психических функций// Вопросы психологии.- 1999 №4

7. Непомнящая Н.И. Психологическая диагностика личности: теория и практика. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001.-192 с.

8. Поволодский П.Н. Становление духовности// Учитель. -2000.№3

9. Сухомлинский В.А. Как воспитать человека? М.: Издательство политической литературы, 1975. 287 с.

10. Шутова Г. А. Воспитание милосердия// Домашнее воспитание. - 2000 №1.

11. Про вищу освіту: закон України // Голос України. 2002. 5 бер. (№43). С.10 -15.

12. Про виховання дітей та молоді : проект закону України // Освіта України. 2004. 14 верес. (№ 72).

13. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні : проект // Освіта України. 2004. 3 груд. (№94). С. 6 10.

14. Самсонов А.И. Из истории русской гуманистической мысли.М.: Просвещение, 1993. 287 с.

15. Гусейнов А.А. Золотое правило нравственности. М.: Молодая гвардия, 1979. -221 с.

Размещено на Allbest.ru