Бойові дії на Сході України та подальший курс реформування Збройних Сил України за натовськими стандартами змінює і професійний вектор діяльності військового керівника та акцентує відповідальність за своєчасно прийняті управлінські рішення, кваліфіковано виконані дії, які характеризують професійно-особистісний розвиток офіцера, його ставлення до посадової діяльності, професії військового. Сьогодні найважливішими пріоритетами військової освіти України є формування та розвиток якісно нової особистості сучасного військового керівника, здатної відповідально й ефективно діяти за складних та екстремальних умов мирного і воєнного часу.

Щодо проблеми екстремальності, то її необхідно розглянути на основі розуміння філософами екзистенціалізму екзистенції [1, 2]. Оскільки екзин - тенція постає для екзистенціалістів проміжним буттям між буттям суспільства і буттям трансцендентним, тобто характеризується інтенціональ - ністю як спрямованістю на вихід за межі наявного, то найбільш наочно, з погляду екзистенціалістів, вона виявляється в разі потрапляння людини до так званих межових ситуацій. Це стани якнайгострішого емоційного стресу, пов'язаного перш за все з переживанням страху смерті й абсурдності життя. Важливо у зв'язку з цим звернути увагу на підхід екзистенціалістів до проблеми вибору людини. Так, у філософії Ж. - П. Сартра людина відрізняється від усіх природних істот саме своєю здатністю вибирати саму себе, бути самою собою та нести відповідальність перед собою за свій вибір [3]. Іншими словами, вибір людини у Ж. - П. Сартра не узгоджується з жодними соціальними нормами і встановленнями, але, вибираючи себе, людина одночасно вибирає і все людство. За кожною прийнятою позицією або кожним окремим зобов'язанням можна розрізнити екзистенціальну волю, спосіб вибору себе і визначення всієї своєї долі. Зважаючи на викладене, щоб розвинути почуття володіння собою у поведінці військового керівника в екстремальних ситуаціях, потрібно тільки дістати доступ до своїх ресурсів і взяти на себе управління ними. Але необхідно глибоко знати власний потенціал, рівень власної підготовки до екстремальних ситуацій, уміти цей рівень постійно підтримувати.

Варто підкреслити, що “людина народжена згори як духовне створіння, котре інтелектуально і громадянсько дозріло й несе усвідомлену відповідальність за себе, своє оточення і земний світ загалом" [4, C.146]. Ураховуючи викладене, науковці [5; 6] визначають духовний потенціал офіцера як ступінь духовної готовності особистості переносити випробування війни й не втратити волі до боротьби в інтересах своєї держави. Звідси випливає, що відношення військовослужбовця до цілей, характеру і наслідків війни знаходить особливо чітке, рельєфне вираження у моральній формі й відображається в етичних поняттях добра і зла, справедливості та несправедливості тощо, а такі категорії військово-етичної теорії, як військовий обов'язок, моральна відповідальність, відвага, героїзм, самопожертва та інші стають головними. Тому часто в армії вживається термін “духовно-моральний потенціал" як сукупность духовних цінностей і відповідних почуттів, моральних норм і моральних якостей, в яких виражається готовність та здатність особового складу збройних сил виконати завдання щодо збройного захисту Батьківщини. Згідно з ним, духовність виступає як здатність переводити універсум зовнішнього буття у внутрішній Всесвіт особистості на етичній основі, здатність створювати вільний внутрішній світ людини. Тому важливим компонентом відповідальності як якості особистості є вольовий компонент. Недостатньо зрозуміти і відчути те, що доручено. Важливо ще й проявити вольове зусилля для реалізації відповідальності в конкретні дії.

Практично всі дослідники проблеми відповідальності відзначають складність, комплексність, інтегральність цієї якості особистості, обумовленість її іншими найважливішими якостями [7; 8; 9]. При цьому справедливо наголосити, що відповідальне ставлення до своїх вчинків і поведінки, до своєї роботи і обов'язків, спільній справі виражається в дисциплінованості, сумлінності, точності виконання обов'язків. Відповідальність викликає і формує такі якості, як принциповість, вимогливість, чесність, правдивість і т.п.

Ми вважаємо, що структурування феномену відповідальності за об'єктом відповідальності, тобто сферою діяльності, дає змогу, з одного боку, виокремити основні компоненти відповідальності, а з іншого - зрозуміти, що феномен відповідальності формується не просто сумою елементів, а взаємодією їх між собою. Об'єднуючи значення внутрішнього мотиву поведінки, спонукаючи людину шукати і знаходити способи вирішення поставлених перед ним завдань в ході виконання обов'язків військової служби, відповідальність виконує спонукальну функцію, реалізується в ініціативності.

Високоморальний характер військової дисципліни проявляється в тому, що вона базується “не так на страху покарання і голом примусі, а на добровільному, свідомому виконанні кожним свого службового обов'язку”. Тому принцип свідомості військової дисципліни в широкому сенсі означає свободу волі, яка є здатністю приймати рішення зі знанням справи і нести відповідальність за це рішення. А це значить, що свідома дисципліна пред'являє високі вимоги до духовного вигляду військовослужбовців, їх активності і особистої відповідальності за виконання обов'язків військової служби. У цих вимогах переплітаються моральні і правові норми регулювання відносин.

У цьому разі, оскільки існують такі норми, можна ввести поняття професійної відповідальності. Професійний - тобто пов'язаний із певною професією, який об'єднує людей однієї професії чи близьких до неї професій. Поняття “професійний”, “професія" тотожні поняттю “професіоналізм" - оволодіння основами та глибинами якої-небудь професії (роду занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок) [10, с.1177].

Таким чином, професійна відповідальність пов'язана з наявністю специфічних професійних норм, що регулюють поведінку військового керівника, як правило нормами професійної етики, а межі професійної відповідальності детермінуються повноваженнями, якими він наділений.

Професійна відповідальність як раз і поєднує вимоги обов'язків військової служби з “потребами внутрішньої істоти” військового керівника. Інтелектуальний компонент професійної відповідальності включає в себе вимоги обов'язків військової служби, емоційний “переробляє їх у свою плоть і кров”, а вольовий включає особистість військового керівника в активну діяльність через звички і навички дисциплінованої поведінки.

Такий синтез інтелектуального, емоційного і вольового компонентів дозволяє особистості прогнозувати, передбачати наслідки своїх дій і вчинків, забезпечує готовність відповідати за них. Оскільки, особистість військового керівника є носієм соціального досвіду, ми вважаємо, що його професійні та особистісні якості - це інструмент, що певною мірою впливає на результат виконання покладених на нього функцій за призначенням.

Висновки