Психолого-педагогічне розуміння змісту поняття "творчість"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.01

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Психолого-педагогічне розуміння змісту поняття «творчість»

Ірина Федь

кандидат педагогічних наук, доцент

ir.e.k@mail.ru

м. Слов'янськ Донецької області, Україна

Анотація

особистість мораль самосвідомість школяр

У статті з'ясовано, що сучасна школа України повинна формувати особистість, яка б втілювала в собі високі громадянські почуття, норми загальнолюдської моралі, розвинене почуття національної самосвідомості. Визначено, що культорологічний принцип, особистісно зорієнтоване навчання і виховання відіграють значну роль у навчально-виховному процесі молодших школярів. Доведено, що початкова школа є важливою ланкою для розвитку творчих здібностей, нахилів, зацікавлень дитини, бо якщо вона в цей період не навчиться самостійно творити, то такою ж безініціативною, пасивною буде і в дорослому житті.

Аналіз педагогічних досліджень засвідчує, що проблема виховання творчої особистості перебуває в центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників.

Творчість - це діяльність, пройнята елементами нового, удосконалення, збагачення, розвитку, вона породжує якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю. Творчість необхідна для суспільства, передусім не в культурній, а в науково-технічній площині, бо саме ця сфера найбільше впливає на добробут та динамічний розвиток знань людства.

Ключові слова: виховання; творчість; творча особистість; творчі здібності; творче мислення.

Аннотация

Психолого-педагогическое понимание содержания понятия «творчество»

Ирина Федь

кандидат педагогических наук, доцент

ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет»

г. Славянск, Донецкой области, Украина

ir.e.k@mail.ru

Современная школа должна формировать человека, который бы воплощал в себе высокие гражданские чувства, нормы общечеловеческой морали, развитое чувство национального самосознания. Поэтому в нем утверждается культорологический принцип, личностно ориентированное обучение и воспитание. И начальная школа является тем важным звеном для развития творческих способностей, склонностей, интересов, потому что если ребенок еще в школе не научится самостоятельно творить, то таким же безынициативным, пассивным он будет и во взрослой жизни. Анализ педагогических исследований показывает, что проблема воспитания творческой личности находится в центре внимания как зарубежных, так и отечественных исследователей.

Творчество - это деятельность, проникнутая элементами нового, усовершенствование, обогащение, развития, она порождает качественно новое, что отличается неповторимостью, оригинальностью. Творчество необходимо для общества, прежде всего не в культурной, а в научно-технической сфере, поскольку именно эта сфера больше всего влияет на благосостояние и динамичное развитие знаний человечества.

Ключевые слова: воспитание; творчество; творческая личность; творческие способности; творческое мышление.

Abstract

Psycho-pedagogical understanding of the notion of creativity

Iryna Fed

The Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of Theory and

Practice of Primary Education Department

SHEE “Donbass state pedagogical University”

Sloviansk, Donetsk region, Ukraine

E-mail: ir.e.k@mail.ru

For a modern school the problem of developing pupils' creative abilities is extremely important. This problem has been disclosed in a number of Ukrainian and foreign scientists' works: L. Vyhotskyi, P. Halperin, V. Davydov, A. Leontiev, H. Nemov and others. They study the theory of the development of thinking and prove scientifically the process of creative problem solving, describe the conditions that facilitate and delay finding the right solution. However, in practice changes in solving this problem is still very minor.

Development of students' creative abilities is important at all stages of school education, but forming creative thinking at primary school age is extremely significant. According to L. Vyhotskyi's point of view, learning in school puts forward the thinking to the centre of the child's conscious activity.

Psychologists have spent much time and effort figuring out how people solve new, unusual, and creative tasks. However, there is no clear answer to the question about the psychological nature of creativity. Science has at its disposal only some of the data that allow to describe the process of doing tasks and conditions that contribute to finding the right solutions. The main feature of creative thinking as an intellectual system is ability to analyze all problems, to establish system context, identify inconsistencies, to predict the possible development options.

The teacher organizes learning activities (in our paper - the development of creative thinking). He directs the students' activities, where they are active participants, but not passive observers or performers who are engaged in various forms of interaction with the teacher and other participants of educational process.

Creativity is the highest form of social activity, opposed to the destructive activities. The work differs from reproductive activities (i.e. reproducing well-known and existing facts). These differences are not presented as an absolute, since in its pure form neither productive activities nor quite reproductive can take place. They are distinguished by the preference of a component for the main trend.

Key words: education; creativity; creative person; creativity ability; creative thinking.

Постановка проблеми в загальному вигляді. На сьогодні існує гостра соціальна потреба у творчості та творчих особистостях. Розвиток у школярів творчого мислення - одне з найважливіших завдань сучасної школи. Прагнення реалізувати себе, проявити свої можливості - це та спрямувальна основа, яка наявна в усіх формах людського життя - прагнення до розвитку, удосконалення, зрілості, тенденція до вияву всіх здібностей організму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження зарубіжних і вітчизняних психологів і педагогів (В. Андрєєва, Д. Богоявленської, Т. Волобуєвої, Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, В. Клименка, Н. Комісаренка, А. Леонтьєва, Г. Ліндсея, Н. Максимової, Л. Порох, Р. Нємова, О. Первушиної, Ж. Піаже, В. Хорунжий та ін.) є вагомим внеском у теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчого мислення, проте робота з покращення розвитку мислення продовжується. Велику увагу приділено виявленню механізмів творчої діяльності та природи творчого мислення.

Формулювання цілей статті. Мета розвідки полягає в обґрунтуванні необхідності підвищення інтелектуального потенціалу нації і розвитку творчої особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема формування творчої особистості, розвитку творчих здібностей та творчого мислення в педагогіці української школи пройшла довгий шлях і спирається на здобутки як психології, так і педагогіки. Н. Максимова, Л. Порох зазначали, що творчість як вид людської діяльності характеризується ознаками, які виявляються в їхній цілісній єдності:

а)наявність протиріччя, проблемної ситуації або творчого завдання;

б)соціальна та особистісна значущість і прогресивність;

в)наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов, умов для творчості;

г)наявність суб'єктивних передумов для творчості (особистісних якостей - знань, умінь, позитивної мотивації, творчих здібностей особистості);

д)новизна та оригінальність процесу або результату.

Розглядаючи творчість, вони виділили такі її сторони, що не завжди

послідовні, але в сукупності утворюють цілісний творчий процес: уміння

бачити проблему; мобілізація необхідних знань для визначення шляхів і способів її розв'язування; спеціальні спостереження та експерименти, їх узагальнення; оформлення думок, що виникли у вигляді логічних, образних і предметних структур; перевірка соціальної або суб'єктивної цінності [8].

Під творчістю молодшого школяра в процесі навчальної діяльності розуміють процес створення ним нового продукту з опорою на знання, навички і вміння, коли учень використовує відомі йому способи діяльності, у результаті чого отримує новий для себе підхід до виконання завдання. Велике значення при цьому має самостійність або часткова взаємодія з учителем [7].

Філософ О. Лук не дає визначення поняття «творча особистість», але широко використовує і виділяє такі її риси: готовність до ризику; імпульсивність, поривання і незалежність суджень; нерівномірність успіхів у навчальних предметах; почуття гумору; самобутність; «пізнавальна тямущість»; критичний погляд на речі; сміливість «розуму і духу» [5].

Н. Комісаренко виділяє такі етапи творчого акту:

- накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого усвідомлення й формулювання завдання;

- зосередження зусиль і пошуки додаткової інформації;

- відхід від проблеми, перехід на інше заняття;

- осяяння;

- верифікація (перевірка) [4].

Основними рисами творчої особистості, як визначають учені- дослідники, є: сміливість думки, схильність до ризику, фантазія, уява, проблемне бачення; уміння долати інерцію мислення, виявляти суперечності, переносити досвід і знання в нові ситуації, незалежність, альтернативність, гнучкість мислення, здатність до самоуправління [2].

Творча особистість - це такий тип особистості, для якої характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, що проявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних, соціально і особисто значущих творчих результатів у одному або декількох видах діяльності [1].

В. Давидов уважає, що творчий початок варто розвивати з раннього віку, бо інакше він може бути подавлений вже до 5 років. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може направити творчу енергію в зовсім небажаному напрямку.

Кращий спосіб для вчителя виховати творчість у дітях - це самому бути творчою особистістю, а вузьке розуміння цієї ролі може перетворити вчителя в ремісника у своїй роботі. Не треба чекати стихійної появи обдарованих, їх треба цілеспрямовано вирощувати, починаючи з першого класу, прилучати до різних видів творчості, зокрема - і до серйозних занять наукою.

Творче мислення виникає в ситуації пошуку і відкриття нового при вирішенні різних задач. Початковим моментом мислення є проблемна ситуація, що втягує особистість в активний мислений процес. Проблемна ситуація - це конфлікт між тим, що є, і тим, чого особистість повинна досягти. Немає проблеми там, де відсутній недолік інформації і незадоволеність потреб. Те, що є проблемою для однієї людини, для іншої - може і не бути нею.

Проблемні ситуації, у яких виникають задачі, пов'язані з інтелектуальною діяльністю, які регулюють активну людську свідомість, сприяють породженню потреб, спрямованих на пізнання і перетворення зовнішнього світу і самої людини.

У суспільстві складається соціальне замовлення на творчу особистість, тобто людину, здатну мислити по-новому, самостійно ставити перед собою задачі, мету, пропонувати нестандартні рішення, чинити опір рутинному підходу, орієнтуватися на майбутнє, а не минуле. Знання, здобуті в школі, є фундаментом творчості нинішнього учня, який повинен почувати себе не лише виконавцем, що сприймає інформацію, але й бути активним учасником, здобування знань, вирішення проблем.

Навчальна програма для учнів повинна передбачати розвиток продуктивного мислення, а також навичок його практичного застосування, що дозволить учням переосмислити наявні знання й уміння і генерувати нові.

Багато програм навчання зазнають жорсткої критики за те, що готують споживачів готових знань. Лише активність і глибокий потяг до навчального процесу сприяє розширенню інтересів і форм пізнання. Уважається, що необхідно розширювати доступний дітям набір інтелектуальних дій, заохочувати активне продукування ідей, причому найрізноманітніших і незвичайних.

Учитель, працюючи з дітьми, повинен пам'ятати, що унікальні здібності й потреби кожного з них вимагають особливого підходу. У більшості випадків обдаровані діти знаходяться в загальній масі учнів, і тому діапазон індивідуальних розходжень тут особливо великий. З аналізу декількох програм для обдарованих дітей видно, що вчитель повинен: бути доброзичливим і чуйним; мати широке коло інтересів і вмінь; мати, крім педагогічної, ще яку-небудь освіту; мати живий і активний характер; мати почуття гумору (але без схильності до сарказму); виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення; мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

Школа, пам'ятаючи про відповідальність перед майбутнім кожної дитини, повинна виховати в учнів теплоту і чуйність, любов до людей, невимушеність, упевненість у своїх силах, енергійність, ентузіазм, почуття гумору і високий інтелект.

Потрібно пам'ятати, що на творчу поведінку дітей дуже впливає поведінка навколишніх дорослих, до яких діти ставляться з повагою. Тому дуже важливо, щоб дорослі добре уявляли собі, як сприяти розвитку творчої продуктивності дітей, охороняти їх від стресового стану. З огляду на це необхідно утриматися від оцінок під час творчого починання дітей, неприпустимий критичний коментар стосовно їхньої діяльності. Успіх приходить не завжди і не в усьому, а невдача трапляється з усіма.

Для того щоб завоювати й утримати увагу маленьких учнів, педагог повинен підбирати цікавий ілюстрований матеріал, забезпечувати наочність і використовувати ігрові ситуації, стимулюючи зацікавлення дітей власним ентузіазмом. Кращий спосіб для вчителя виховати творчість у дітях - це самому бути творчою особистістю. Повна свобода дитячої творчості, визнання її самобутності й особливості складають основні вимоги психології.

Задача творчого виховання повинна виходити з наявності високої обдарованості людської природи і творчих можливостей людської істоти, щоб у такий спосіб розташовувати і направляти виховні впливи, розвити і зберегти ці можливості.

Життя розкривається як система творчості, постійної напруги та подолання, постійного комбінування і створення нових форм поведінки. Таким чином, кожна думка, кожен рух і переживання є прагненням до створення нової дійсності, поривом уперед до чогось нового. Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, із находженням нових способів виконання діяльності.

Учитель, який вдумливо вивчає учнів, для правильної організації навчально-виховного процесу й індивідуального підходу в навчанні й вихованні повинен знати, і до чого виявляє здатність його учень, і якою мірою виражені ці здібності. Про здібності учня можна судити, спостерігаючи їх прояви у відповідній діяльності. Практично судити про здібності можна за сукупністю таких показників: 1) за темпом просування в оволодінні відповідною діяльністю; 2) за якісним рівнем досягнень; 3) за сильною і стійкою схильністю людини до занять цією діяльністю [2].

Здібності формуються і розвиваються в діяльності. Тому для розвитку здібностей необхідно включати дитину з раннього віку в доступну їй вікову діяльність. Уже в дошкільному віці діти вчаться малювати, займатися ліпленням, учаться правильно співати і розпізнавати мелодії, відчувати їхній ритм. Трохи пізніше вони починають конструювати, працюючи з дитячим конструктором, вимагають складати розповіді, прості вірші. Із приходом до школи значно розширюється можливість включення дитини в ту чи ту діяльність. Особлива роль тут належить різним творчим гурткам - науковим і технічним гурткам у школах, при дитячих технічних станціях, літературним, музичним, художнім - при школах, за місцем проживання [3].

Здібності формуються і розвиваються в тій діяльності, у якій вони знаходять собі застосування. Бездіяльна дитина, байдужа до будь-якої праці, звичайно і не виявляє здібностей. Однак не всяка діяльність, у яку включають дитину, автоматично формує і розвиває здатності до неї, вона повинна задовольняти деяким умовам.

По-перше, діяльність повинна викликати в дитини сильні і стійкі позитивні емоції, задоволення. Дитина повинна випробувати почуття радісного задоволення від діяльності, тоді в неї виникає прагнення за власною ініціативою, без примусів займатися цією діяльністю. Жива зацікавленість, бажання виконати роботу краще, а не формально, небайдуже ставлення до неї - необхідні умови того, щоб діяльність позитивно впливала на розвиток здібностей.

Здібності можуть дати плоди лише в тому випадку, коли вони сполучаються з глибоким зацікавленням і стійкою схильністю до відповідної діяльності. Учителю треба активно розвивати інтереси дітей, прагнучи до того, щоб вони не носили поверхневого характеру, а були серйозними, глибокими, стійкими і дійсними.

По-друге, діяльність дитини повинна бути творчою.

По-третє, важливо організувати діяльність дитини так, щоб вона мала мету, яка завжди ненабагато перевершує її наявні можливості, уже досягнутий нею рівень виконання діяльності. Особливо є потреба в більш складних і різноманітних творчих завданнях для дітей, які вже проявили здібності [6].

Виховуючи здібності дітей, треба розвивати в них наполегливість у подоланні труднощів, без чого навіть найсприятливіші задатки і здібності не дадуть результату. Іноді школяр, що володіє гарними здібностями, опускає руки при невдачах, зневіряється у своїх силах, байдужіє до колись улюблених занять. У цих випадках учитель повинен підбадьорити дитину, допомогти їй перебороти труднощі.

Прагнучи розвити здібності дітей, потрібно виховувати в них такі риси особистості, як: вимогливість до себе, уміння критично поставитися до себе. Важливо формувати в дітей правильне ставлення до своїх здібностей, успіхів і досягнень. У жодному разі не можна прямо або побічно говорити дитині про її винятковість, перевагу над іншими, не слід надмірно захоплюватися її здібностями, захвалювати її, протиставляти іншим дітям. Навпаки, здібній дитині треба наголошувати на тому, що вона зовсім не виняткова особистість, що інші діти теж мають здібності, і якщо вона перевершує їх в одному, то вони перевершують її в іншому.

Необхідно, щоб здібна дитина добре зрозуміла, що її здібності не дають їй права ставити себе в якесь особливе положення стосовно навколишніх, пред'являти їм високі вимоги саме тому, що вона здатна [10].

У зв'язку з інтересами і схильностями під впливом навчально- виховної роботи школи і позашкільних установ у дітей починають формуватися і яскраво виявлятися різноманітні здібності. Раніше виявляються музичні, художньо-образотворчі, літературно-творчі здібності. Серйозне і систематичне навчання математиці веде до формування математичних здібностей.

Задача вчителя, по-перше, усіляко розвивати вже проявлені здібності, по-друге, створити умови активного формування інтересів і здібностей усіх школярів. Поряд із цим стоїть задача виявити школярів, що мають глибокі інтереси, схильності й здібності з певних галузей. Їм треба створювати умови для подальшого розвитку. Велику роль можуть відігравати факультативні курси, пізнавальні і художні гуртки тощо.

Вітчизняна психологія розглядає здібності як стійкі властивості людини, що виявляються в її навчанні, виробничій та іншій діяльності й складають необхідні умови її успіху. Можливість учня виконувати будь-яку творчу роботу не існує поза зв'язком із його спонуканням до цього. Від сили спонукання значною мірою залежить енергія і продуктивність творчої діяльності дитини.

Творчість є вищою формою соціальної активності, що протистоїть деструктивній (руйнівній) діяльності, і відрізняється від репродуктивної діяльності (що відтворює відоме й наявне). Ці розходження не треба абсолютизувати, бо в чистому виді не може бути ні продуктивної діяльності, ні цілком репродуктивної. Їх розрізняють за перевагою того чи того компонента, за основною тенденцією [9].

Висновки

Творчість - це діяльність людини або колективу людей щодо створенню нових оригінальних суспільно значимих зразків. Повна свобода дитячої творчості, визнання її самобутності й особливості складають основні вимоги психології. Задача творчого виховання повинна виходити з наявності високої обдарованості людської природи і з творчих можливостей особистості, щоб направляти свої виховні впливи для розвитку й збереження цих можливостей.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, із находженням нових способів виконання діяльності. Здібності тісно пов'язані зі знаннями, уміннями і навичками, але не зводяться лише до них. Вони є необхідною умовою їхнього здобування. Будь-яка здатність складається з низки взаємозалежних і взаємообумовлених властивостей (мислення, зацікавлення, пам'ять, увага).

Працюючи над розвитком здібностей дітей молодшого шкільного віку до творчості, потрібно пам'ятати, що здібності тісно пов'язані з потребами, інтересами та іншими мотивами діяльності. Основний шлях розвитку здібностей у молодшому шкільному віці - залучення школярів до діяльності в різних шкільних гуртках.

Список використаних джерел

1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В.И. Андреев. - изд-во КГУ, 1988. - 238 с.

2. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі / Г.О. Балл // Психологія. - К., 1992. - Вип.32. - С. 12-16.

3. Волкова Н.П. Педагогіка / Н.П. Волкова. - К.: Академія, 2002.- 575 с.

4. Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі / Н. Комісаренко. - Початкова школа. - 2002. - № 6. - С. 6-7.

5. Лук А. Н. Учить мыслить / А.Н. Лук. - М.: Знание, 1975. - 96 с.

6. Линдсей Г. Творчество и критическое мышление / Г. Линдсей // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. - М.: Издательство МГУ, 1981.- 523 с.

7. Лупінович С.М. Навчаємося залюбки! Формування мотивації до навчання в учнів молодших класів / С.М. Лупінович. - Х., Вид.груп «Основа», 2009. - 107 с.

8. Максимова Н, Порох Л. Психологічні умови забезпечення розвитку творчого потенціалу учнів / Н Максимова, Л Порох. - Рідна школа. - 2001. - № 5. - С. 18-19.

9. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / А.М. Матюшкин. - Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 29-32.

10. Мирович М.И., Шрагина Л.И. Технология творческого мышления / М.И. Мирович, Л.И. Шрагина // Практическое пособие. - Минск: А.С.Т., Харвест, 2000. - С. 3-26.

References (translated and transliterated)

1. Andreev, V. I. (1988). Dyalektyka vospitaniya i samovospitaniya tvorcheskoy lichnosti [Dialectics of a creative personality's upbringing and self-upbringing]. Izdatelstvo KGU [in Russian].

2. Ball, H. O. (1992). Pro vyznachalni kharakterystyky zdibnostei i pryntsypy yikh vrakhuvannia u navchalno-vykhovnii roboti [About significant characteristics of abilities and principles of their consideration in learning and upbringing work]. Psykholohiia -Psychology, 32, 12-16 [in Ukrainian].

3. Volkova, N. P. (2002). Pedahohika [Pedagogics]. Kyiv: Akademiia [in Ukrainian].

4. Komisarenko, N. (2002). Osoblyvosti tvorchoi diialnosti molodshykh shkoliariv u pozaklasnii roboti [Features of primary schoolchildren's creative activity in extracurricular activity]. Pochatkova shkola - Primary school, 6, 6 - 7 [in Ukrainian].

5. Luk, A. N. (1975). Uchyt myslit [Learning to think]. Moscow: Znanie [in Russian].

6. Lyndsei, H. (1981). Tvorchestvo i kriticheskoe myshlenie [Creativity and critical thinking]. Moscow: Izdatelstvo MGU [in Russian].

7. Lupinovych, S. M. (2009). Navchaiemosia zaliubky! Formuvannia motyvatsii do navchannia v uchniv molodshykh klasiv [Enjoy learning! Forming primary schoolchildren's motivation to learning]. Kharkiv: Vydavnycha hrupa “Osnova” [in Ukrainian].

8. Maksymova, N., & Porokh, L. (2001). Psykholohichni umovy zabezpechennia rozvytku tvorchoho potentsialu uchniv [Psychological conditions of providing the development of pupils' creative potential]. Ridna shkola - Native school., 5, 18-19 [in Ukrainian].

9. Matiushkin, A. M. (1989). Kontseptsiya tvorcheskoi odarennosti [Conseption of creative gift]. Voprosy psikhologii - Psychology issues, 6, 29 - 32 [in Ukrainian].

10. Myrovych, M. Y., & Shragina, L. Y. (2000). Tekhnologiya tvorcheskogo myshleniya [Technology of creative thinking]. Minsk: A.S.T., Kharvest [in Russian].

Размещено на Allbest.ru