Ігрові педагогічні технології у професійному саморозвитку майбутнього вихователя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ігрові педагогічні технології у професійному саморозвитку майбутнього вихователя

Постановка проблеми. Сучасний стан українського суспільства вимагає суттєвих змін у всіх сферах громадського життя, не тільки економічних, але й системи його духовних цінностей. Останні зміни у системі освіти, трансформація поглядів на сучасного педагога, акцентують увагу на необхідності формування творчої особистості, якій притаманні вміння приймати нестандартні рішення, здатність до самовиховання, саморозвитку та самовдосконалення, усвідомлення важливості саморозвитку у професійній педагогічній діяльності. Особливої значущості набувають проблеми впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес вищого навчального закладу. Ця проблема набуває актуальності, коли мова йдеться про особистість майбутнього вихователя, який виступає первинною ланкою не тільки у навчанні та вихованні підростаючого покоління, а й формуванні моральних поглядів дошкільнят, які в свою чергу стають фундаментальною базою духовних цінностей нації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням саморозвитку розкриті у ідеях філософів Арістотеля, Гесіода, Платона, Демокріта, Гегеля, І. Канта, Г. Сковороди; педагогів Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, С. Русової, К. Ушинського та ін.

Проблема саморозвитку особистості висвітлена у працях психологів (Н. Бітянова, В. Зінченко, Г. Костюк, С. Максименко, Б. Мастеров, Г. Цукерман та ін.) і педагоги як вітчизняних (В. Андреєв, І. Бех, О. Газман, Г. Звенигородська, А. Кириченко, О. Киричук, М. Костенко, Г. Топчійта ін.), так і зарубіжних (Р. Бернс, А. Маслоу, Г. Олпорт та ін.), в яких саморозвиток особистості розглядається як свідомий процес особистісного становлення з метою самореалізації на основі значущих прагнень, потреб та інтересів, а також зовнішніх впливів.

Вивченням питань особливості педагогічного процесу вищої школи займалися Є. Барбіна, В. Бутенко, М. Васильєва, В. Вихрущ, В. Гриньова, В. Кулешова, В. Лозова та ін., використання педагогічних технологій у педагогічному процесі В. Євдокимов, О. Пєхота, О. Прокопенко, Г. Селевко та ін.

Розглядали процес підготовки вчителів з використанням різноманітних ігор А. Андрасян, Н. Анікєєва, І. Будас, Л. Виготський, К. Грос, Н. Єсіна, І. Кислинська, М. Кларін, І. Куліш, Ю. Кулюткін, О. Леонтьєв, А. Макаренко, І. Полещук, С. Рубінштейн, Л. Сергієнко, Г. Сухобська, Л. Тополя, О. Штепа та ін.

Аналіз наукової літератури свідчить, що науковці по-різному трактують поняття «саморозвиток», а саме: як внутрішнє джерело активності самого об'єкта, що спрямоване на себе (самостимулювання, саморегуляція, самомотивування, самовдосконалення тощо) (М. Бердяєв, В. Давидов, В. Маралов, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.); специфічну діяльність особистості відносно створення якісно нової характеристики в її свідомості, відносинах і поведінці відповідно до змінених соціальних умов (Л. Виготський, О. Леонтьєв); спеціально організовану суб'єктом діяльність, метою якої є самозмінення особистості в напрямі свого ідеального «Я», а також результат цієї діяльності (І. Єгоричева); як цілеспрямоване самоформування в собі тих якостей, що необхідні для успішного виконання майбутньої професійної діяльності (Л. Рувинський).

Ґрунтуючись на точці зору В. Андреєва, Л. Виготського, О. Леонтьєва, В. Маралова, Л. Рувинського, дотримуємося розуміння саморозвитку майбутнього вчителя як особливого виду його діяльності, цілеспрямованого впливу на себе з метою вироблення або коригування якостей, активізації здібностей, нахилів, необхідних для життєдіяльності, а також самореалізації нових знань, умінь і навичок, що необхідні для успішного виконання діяльності.

Виклад основного матеріалу. Поняття «гра» розуміється як заняття, яке підпорядковане сукупності правил і прийомів або базується на певних умовах, що розкриває її процесуальний зміст. Багатогранність ігрової діяльності, яка розвиває, виховує, соціалізує та концентрується на конкретній меті, полягає у збагаченні особи знаннями, уміннями, досвідом (що є сутністю поняття «навчання») та є процесом опанування знань, досвіду з урахуванням досягнень і недоліків минулого, набуття навичок, умінь виконувати певні дії, виховувати та виробляти в собі певні якості, риси, уміння (що відображає сенс поняття «навчатися») [1, с. 706]. Отже, основним завданням застосування ігор у людській діяльності є навчання. Застосування ігор як засобу навчання бере початок із давнини - із змагальних навчально-виховних занять у Афінах (VI-IV ст. до н. е.).

Для виявлення сутності ігрових педагогічних технологій важливо розмежування гри й ігрових технологій. Гра є предметом вивчення різноманітних наук: історії культури, етнографії, психології, філософії, педагогіки тощо. Тому поняття «гра» різні вчені тлумачать по-різному: як засіб виховання (М. Болдирєв, Г. Щукіна), як форму організації суспільно корисної діяльності (Л. Іванова, З. Леонтьєва), як форму спілкування (Л. Варзацька, Н. Скрипченко).

Поняття «гра» та «ігрова технологія» дуже близькі, але водночас вони суттєво відрізняються. Щоб з'ясувати поняття «ігрова технологія», слід звернути увагу на її складники: гру й технологію. Більшість дослідників (С. Гончаренко, М. Кларін, І. Лернер, П. Сікорський та ін.) розглядає технологію як набір процедур, що оновлюють професійну діяльність педагога та студентів і гарантують кінцевий результат. Виходячи із цього, ми розуміємо ігрову технологію як спеціально вибудувану систему чітких ефективних дій (ігор), спрямованих на формування, розвиток, розширення, узагальнення знань у процесі навчання.

До поняття «ігрові педагогічні технології» Г. Селевко включає досить широку групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. Г. Селевко та його послідовники М. Буланова-Топоркова, В. Кукушин головну відмінність вбачають у тому, що педагогічна гра має чітко поставлену мету навчання і відповідний педагогічний результат, які можна обґрунтувати, виділити в явному вигляді та охарактеризувати навчально-пізнавальною спрямованістю [8, с. 52]. Як бачимо, існує суттєва відмінність між грою й ігровою технологією за визначенням. Проведемо паралелі за структурними складниками цих понять. Оскільки в літературі немає єдності щодо визначення змісту гри, то немає й загальноприйнятого уявлення про структуру гри, хоча багато структурних елементів є спільними при різних підходах. Як правило, автори виходять зі свого емпіричного досвіду, конструюючи гру або запозичуючи її структурні компоненти в інших авторів. Так, Г. Селевко виділяє структуру гри як діяльності та як процесу. До структури гри як діяльності він включає: постановку мети; планування; реалізацію мети; аналіз результатів. До структури гри як процесу входять: ролі, які взяли на себе гравці; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, заміщення реальних речей ігровими; реальні відносини між гравцями; сюжет (зміст) - сфера діяльності, умовно відтворювана в грі [8, с. 52].

Особистість, яка саморозвивається, характеризується спрямованістю, тобто стійкою домінувальною системою мотивів, потреб, інтересів, ідеалів, переконань тощо, в яких виявляються потреби особистості в саморозвитку, самосвідомості, активності і наявності «Я-образу». Саморозвиток визначає потребу людини в саморусі (Г. Костюк), готовність змінюватися на краще, відкритість інноваціям і творчості.

Ознаками й характеристиками саморозвитку виступають перетворення суб'єкта життєдіяльності на суб'єкт саморозвитку (К. Абульханова-Славська, Є. Ісаєв, В. Слободчиков, Г. Цукерман та ін.); індивід набуває здатності виділяти діяльність щодо саморозвитку як самостійну сферу свого буття (В. Маралов); перехід від одного рівня активності на іншій - вищий (рух від нормативного рівня до нормативно-особистісного, від нормативно-особистісного до продуктивного, від продуктивного до продуктивно-творчого), де набувається здібність до особистісної ініціативи разом із здібністю до виконання, що дає можливість свідомого вибору засобів саморозвитку у вигляді професійно-педагогічної діяльності; особистісний вибір, тобто шлях особистості до суб'єктивної свободи з покладанням на себе певної, відповідної рівню свободи, міри відповідальності, що дає можливість особистісного зростання і, зрештою, саморозвитку особистості.

Структурними елементами саморозвитку особистості є: самопізнання, саморегуляція, самоорганізація, самореалізація, самоосвіта, самовиховання, самовизначення (В. Слободчиков).

Г. Топчій визначає професійний саморозвиток майбутнього вчителя як особливий вид його цілеспрямованої діяльності щодо особистісного саморозвитку, в результаті якого відбувається формування мотиваційно-ціннісної, когнітивної та діяльнісної сфер за рахунок структурних елементів саморозвитку, що забезпечуватимуть успішне освоєння і виконання професійно-педагогічної діяльності.

Провідними чинниками саморозвитку особистості в умовах вищого навчального закладу за твердженням Г. Топчій, а ми поділяємо її думку, є: зміст освіти, процес організації діяльності студентів, що водночас спонукає до активного самопізнання, стимулює самоосвіту і самоорганізацію, самовиховання тощо); ділове й міжособистісне спілкування у діадах «студент-студент», «студент-група», «студент - викладач» тощо.

Поняття «ігрова педагогічна технологія» включає досить широку групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різноманітних педагогічних ігор, що мають істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання та відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, представлені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю (Г. Селевко).

Ігрова технологія дає можливість моделювати конкретний аспект професійної діяльності, при цьому можливе своєчасне коригування дій, що здійснюються, відносно структури особистості, ціннісних відношень, інтеріоризації набутих знань і умінь із зовнішньої сфери у внутрішню структуру особистості [9, с. 4-10].

Довели ефективність використання у навчально-виховному процесі такі види ігрових технологій:сюжетні, рольові, ділові, організаційно - діяльнісні, імітаційні, тренінгові, що сприяють професійному саморозвитку майбутніх вихователів.

Продукт ігрових педагогічних технологій - відчуття задоволеності процесом, кінцевий результат - розвиток та саморозвиток професійних знань, умінь та якостей, що реалізуються в професійній діяльності майбутніх вихователів.

Література

саморозвиток гра вихователь педагогічний

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. - К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. - 1736 c.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: [навч. посіб.] / І. М. Дичківська. - К.: Академвидав, 2004. - 352 с.

3. Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

4. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / [упоряд. Л. Галіцина]. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с.

5. Кічук Н.В. Ігрове проектування як інтерактивна дидактична технологія підготовки фахівців / Н.В. Кічук // Наука і освіта. - 2005. - №3-4. - С. 6165.

6. Мачинська Н. І. Впровадження ігрових технологій навчання у практику підготовки майбутніх магістрів. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.chito.in.ua/machinseka-n-i.html

7. Селевко Г.К. Игровые технологии / Г.К. Селевко // Школьные технологии. - 2006. - №4. - С. 23-42.

8. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: [учеб. пособ.] / Г.К. Селевко. - М.: Нар. обр., 1998. - С. 52.

9. Топчій Г.С. Ігрові педагогічні технології як умова професійного саморозвитку майбутнього вчителя: автореф. дис….канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Г.С. Топчій. - Х., 2011. - 20 с.

10. Яворська Ж. Ділові ігри та їх роль у підготовці сучасних фахівців / Ж. Яворська // Вісник Львівського Університету. - 2005. - Вип. 19. - С. 241246.

Размещено на Allbest.ru