Проектування професіограми викладача вищої школи для системи неперервної педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОЕКТУВАННЯ ПРОФЕСЮГРАМИ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ ДЛЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

д.пед.н., проф. Вітченко А.О. (НУОУ)

к.пед.н., доц. Вітченко А.Ю. (НПУ ім. М.П. Драгоманова)

Постановка проблеми

Справжнім завоюванням демократичного суспільства останніх десятиліть є визнання пріоритетності індивідуальних освітніх потреб, особистісної та професійної самореалізації кожної людини. Концептуальною для сучасної вищої школи стає методологічна настанова про те, що «особистість створюється особистістю, соціумом, життям, власною життєдіяльністю, життєтворчістю» [2, с.304]. Саме тому особливої актуальності набувають проблеми проектування моделі сучасного викладача вищої школи, обґрунтування й розроблення професіографічних вимог до нього на засадах компетентнісного підходу.

Аналіз досліджень та публікацій

Теоретико-методологічне підґрунтя порушеної проблеми заклали у своїх фундаментальних працях В. Андрущенко, Р. Берне, Б. Гершунський, Дж. Вілсон, Л. Губерський, Р. Дейв, І. Зязюн, В. Кан-Калік, В. Кремень, Кроплей, Н. Кузьміна, М. Михальченко, М. Нікандров, К. Поппер та ін. Системному дослідженню професіограми викладача вищої школи присвячені розвідки Б. Бім-Бада, С. Вітвицької, І. Зимньої, А. Маркової, Ю Татура, М. Шелера, Т. Шермана, Р. Хофмана, Д. Чернілевського та багатьох інших учених.

В обґрунтуванні сучасної професіограми викладача вищої школи виходимо з філософських ідей прагматизму (Ч.С. Пірс, В. Джеймс, Дж. Дьюї) про дієвий перетворювальний дослідницький характер професійної діяльності, інтерсуб'єктність і проблемність професійного пошуку; екзистенціалізму (М. Гайдеґґер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр) про свободу професійного розвитку, вільний вибір фахівця, його особистісну відповідальність за результати власної професійної діяльності; синергетики (В. Буданов, Ільїн, В. Кремень, М. Левківський, С. Шевелєва та ін.) щодо нелінійності процесу професійного розвитку, впровадження нового типу відносин між суб'єктами педагогічної взаємодії на засадах діалогізму, взаєморозуміння, співробітництва, співтворчості; акмеології (С. Анісімов, О. Бодальов, А. Деркач, Н. Кузьміна, А. Маркова, М. Шелер та ін.) про цілеспрямоване прагнення фахівця до вершини професійного розвитку та неперервне самовдосконалення; аксіології (Б. Бім-Бад, В. Кремень, М. Никандров, В. Сластьонін та ін.) про ціннісний характер професійної діяльності педагога, гуманістичної психології і педагогіки (Ш. Бюлер, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.) про унікальний, неповторний образ особистості педагога, формування якого спирається на самоусвідомлення, самоактуалізацію і самореалізацію, інтенціональний і багатофазовий характер розвитку.

Сучасність потребує високоосвічених і високоморальних, активних, комунікабельних, креативних педагогів-наставників, яким притаманний гуманістичний, полікультурний, нерепресивний світогляд, які володіють відповідними ціннісними орієнтаціями, демонструють високу культуру та естетику міжособистісної взаємодії, здатність досягати як особистісного, так і колективного успіху. У зв'язку з цим потребують перегляду традиційні підходи до розроблення вимог та проектування професіограми викладача.

В «Енциклопедії освіти» професіограма витлумачується як «зумовлена змістом праці система інформації про соціально-економічні, технологічні, санітарно-гігієнічні та педагогічні аспекти професії, її психологічні й психофізіологічні властивості та якості, що необхідні й достатні для успішного оволодіння і ефективного виконання конкретної професійної діяльності» [3, с.740]. Повністю поділяємо думку про те, що професіограма повинна охоплювати весь комплекс проблем, пов'язаних із визначенням особливостей професійної діяльності, умов праці, професійним відбором, а тому до її структури мають входити такі важливі елементи, як загальна характеристика професії, санітарно-гігієнічні умови та безпека праці, вимоги професії до працівника та ін Розроблення професіограми має здійснюватись на основі принципів системності, науковості, цілеспрямованості, з урахуванням «динаміки розвитку професії, перспектив професійного зростання працівника і кар'єри» [3, с.741].

До останнього часу не вдалося вирішити цілу низку проблемних питань, пов'язаних із розробленням та впровадженням професіограми викладача вищої школи для системи неперервної та компетентнісно орієнтованої освіти:

1. Вироблення спільного бачення структури неперервної професійної освіти викладача (принципи, рівні, етапи).

2. Відпрацювання для кожного рівня (етапу) переліку професійних вимог із дотриманням принципів послідовності, наступності, узгодженості, стандартизованості, а також перспективності розвитку фахівця.

3. Узгодження переліку загальних і професійних компетентностей.

4. Визначення психолого-педагогічних умов, які сприятимуть цілеспрямованому неперервному професійному розвитку викладача.

Мета цієї розвідки полягає у висвітленні сучасних стану професіографії у галузі вищої педагогічної освіти, у проектуванні моделі професіограми викладача вищої школи для системи неперервної, компетентнісно орієнтованої освіти.

Виклад основного матеріалу

З урахуванням сучасних освітніх настанов, принципів і підходів до організації вищої педагогічної освіти під професіограмою розглядаємо систематизований опис ідеальної моделі викладача, що охоплює сукупність характеристик за основними напрямами професійної діяльності на певному етапі професійного розвитку (компетентність - професіоналізм - майстерність), умов їх набуття (розвитку, вдосконалення), критеріїв оцінювання. Відповідно до сучасних теоретико-методологічних настанов професіограма має бути спрямована на досягнення викладачем конкретних результатів професійної підготовки, які відображаються у термінах компетентнісного підходу.

Методологічним орієнтиром сучасної професіографії у галузі педагогічних наук виступає твердження В. Кан-Каліка та М. Никандрова про те, що «педагогічний ідеал учителя складний і багатогранний, він включає в себе аспекти світоглядні, професійні, етичні, естетичні. Якщо всі ці поверхи будівлі педагогічного ідеалу наповнені вірним

змістом, то і педагогічний процес природно наповнюється творчим потенціалом, оживлюється творчістю» [4, с. 14]. У проектуванні професіограми викладача вищої школи недоцільно обмежуватись лише когнітивними аспектами професійної діяльності, оскільки професіографічні вимоги мають забезпечити цілісний розвиток особистості педагога в єдності всіх важливих якостей - світоглядних, морально-етичних, інтелектуальних, емоційно-вольових, художньо-естетичних, культуротворчих. Сучасна система вищої педагогічної освіти має забезпечити послідовний, стадіальний і перспективний процес неперервного розвитку особистості педагога, органічно поєднати реалізацію особистих і соціально значущих цілей, соціалізацію і професіоналізацію, засвоєння культурної спадщини і творчу діяльність. Виходячи з таких настанов, розробили модель професіограми викладача ВНЗ («професіографічний ромб»), схематично представлену на рис. 1.

Рис. 1 Професіограма викладача вищої школи («професіографічний ромб»)

Пропонована професіографічна модель відображає характер і спрямованість процесу становлення викладача ВНЗ як закономірного переходу, «сходження» від простих до більш складних форм життєдіяльності індивіда, що реалізується шляхом розширення спектру ролей і функцій, набуття ключових (базових), професійних і фахових компетентностей, неперервної професіоналізації та спеціальної (фахової) підготовки.

На суб'єктному рівні закладається базис для формування автономного, самодіяльного фахівця, здатного визначитися у власних ціннісних орієнтирах і цільових пріоритетах, сформулювати завдання і реалізувати їх за допомогою розробленої програми дій. Для цього фахівець повинен набути таких характерологічних якостей суб'єкта, як вітальність, працелюбність, стійкість, емоційність, аналітичність, активність, креативність, врівноваженість, наполегливість. Зокрема, вітальність реалізується в позитивному ставленні суб'єкта до себе, власного життя й оточення, навколишньої дійсності, що виступає необхідною умовою його продуктивної діяльності. У подальшому вітальність зумовлює розвиток таких професійно важливих якостей викладача, як віра в людину, її невичерпні можливості і творчий потенціал (гуманістичність), натхненність, захопленість педагогічною справою (ентузіазм).

Поступовий перехід від самодостатнього до соціального індивіда, свідомого, сумлінного, відповідального учасника суспільної комунікації та взаємодії засвідчує досягнення фахівцем принципово нового статусу як діяльної і соціально значущої особистості, сформованість якої засвідчується низкою новоутворень, а саме: комунікабельністю, рефлексивністю, емпатійністю, відповідальністю, точністю, гнучкістю, моральністю. Особистісний рівень («Я»-соціальнй індивід) закладає підґрунтя для подальшої професіоналізації викладача вищої школи.

Входження у педагогічну професію та здобуття фаху викладача вищої школи вимагають наявності таких якостей, як ввічливість і тактовність, освіченість, загальна ерудиція, прихильність гуманістичним ідеалам і цінностям, цілеспрямованість, дисциплінованість, принциповість, здатність до діалогічного спілкування та інтерактивної навчальної взаємодії, толерантність, вимогливість, відданість справі, ентузіазм, заражальність, проникливість, чуйність, переконливість, інноваційність, самокритичність, артистичність і здатність до педагогічної імпровізації Таким чином закладається підґрунтя для цілісного професійного розвитку викладача в умовах неперервної педагогічної освіти.

Враховуючи напрацювання фундаторів професійної педагогіки (С. Батишев, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, О. Новиков, Ю. Татур та ін.), виокремили три основних етапи професіографії викладача вищої школи, що характеризують досягнуті ним результати:

1. Професійна компетентність.

2. Професіоналізм.

3. Педагогічна майстерність.

Професійна компетентність формується на початковому етапі професіоналізації викладача вищої школи. Вона становить собою особистісне новоутворення, інтегральний показник готовності до розв'язання освітньо-виховних завдань на основі набутих знань, умінь, способів діяльності, досвіду, культури педагогічного спілкування, етики та естетики педагогічної діяльності. Професіограма компетентного викладача включає такі складові: теоретико-методологічна, предметно-діяльнісна, інформаційно-комунікативна, діагностично- прогностична, управлінська, проектувально-корекційна, технологічна, науково- дослідницька, етична, загальнокультурна, творча [1, с. ЗО]. Професійна компетентність виступає тим підґрунтям, на якому за певних умов формується професіоналізм викладача.

Професіоналізм є наступним етапом становлення педагога, що передбачає вироблення протягом певної викладацької практики індивідуального стилю, поглиблення й осмислення педагогічного досвіду, відпрацювання навичок успішної реалізації освітньо-виховних завдань. Підтвердження такого розуміння сутності професіоналізму, його співвідношення з поняттями «компетентність» і «майстерність» знаходимо у працях І. Зязюна, О. Бодальова, Н. Кузьміної, А. Маркової.

Найвищою сходинкою у процесі професійного розвитку викладача є педагогічна майстерність, під якою розуміють «найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо характеризувати якість результату), вияв творчої активності особистості педагога (якщо характеризувати психологічний механізм успішної діяльності)» [3, с. 641]. Педагогічну майстерність витлумачують і як «комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі» [5, с. ЗО]. Концептуального значення для нашого дослідження набувають підходи до визначенім педагогічної майстерності на критеріальній основі. Так, наприклад, С. Гончаренко серед основних критеріїв майстерності педагога виокремлює гуманність, науковість, педагогічну доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, оригінальність, здатність до творчості. Останній критерій є визначальним для розмежування професіоналізму та майстерності, оскільки саме у творчій діяльності виявляється неповторний образ педагога-майстра.

Формування системи неперервної педагогічної освіти на засадах компетентнісної освітньої парадигми потребує подальших теоретичних досліджень із метою обґрунтування критеріальних ознак компетентності, професіоналізму і майстерності викладача вищої школи, які повинні мати перспективний, випереджальний характер з урахуванням тривалого періоду професійного становлення.

Успішність професійного розвитку викладача вищої школи на основі спроектованої професіографічної моделі залежить від цілеспрямованості цього процесу, кореляції зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) його чинників, якості і цілісності забезпечення неперервної педагогічної освіти. Зарубіжні дослідники особливий акцент переносять на формуванні самоосвітньої компетентності педагога, на відповідному її організаційному, навчально-методичному супроводі: «Педагогічні інститути, зорієнтовані на забезпечення неперервної освіти, значну увагу мають приділяти самоосвіті... Це означає, що вони надаватимуть адекватні допоміжні ресурси для неперервної освіти у вигляді бібліотечних фондів, інформаційних пошукових систем...» [7, с.52]. Разом з тим слід визнати залежність професіоналізації викладача вищої школи від наявності сприятливих психолого- педагогічних умов, серед яких виокремили такі:

-особистісна сприйнятливість до інновацій;

-сформованість потреби у самоактуалізації і саморозвитку;

-усвідомлення власної значущості в реалізації освітніх цілей;

-спрямованість на досягнення позитивних результатів у педагогічній діяльності; -наявність постійного прагнення до професійного зростання та самовдосконалення; -конкурентне професійне середовище, атмосфера співробітництва та співтворчості.

Висновки

Проектування професіограми викладача вищої школи для системи неперервної педагогічної освіти має ґрунтуватись на провідних ідеях про свободу професійного розвитку, вільний вибір та особистісну відповідальність за результати професійної діяльності, співробітництво та співтворчість, неперервне самовдосконалення тощо, створювати можливості для поступового підвищення рівня професійної підготовки, успішного планування та досягнення кар'єрного зростання. Структура сучасної професіограми повинна відображати логіку професійного розвитку викладача (від компетентності до професіоналізму та майстерності), охоплювати основні напрями його професійної діяльності, спиратись на критеріальні вимоги у термінах компетентнісного підходу. Результативність професійного розвитку викладача вищої школи на спроектованій професіографічній моделі залежить від цілеспрямованості цього процесу, кореляції зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) його чинників, дотримання низки психолого-педагогічних умов.

Перспективи подальшого розроблення порушеної проблеми вбачаємо у перегляді традиційних підходів до стандартизації вищої педагогічної освіти, у проектуванні професійних і академічних стандартів за спеціальністю «Науки про освіту» на оновленій професіографічній основі.

Література

1. Вітченко А. О. Проектування професіограми викладача вищої ніколи в умовах неперервної педагогічної освіти / А. О. Вітченко // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. К.: НАУ, 2016. Вип. 1 (8). С. 27-33.

2. Гершунский Б. С. Философия образования XXI века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. М.: Совершенство, 1998. 608 с.

3. Енциклопедія освіти / головы, ред. В. Г. Кремень. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

4. Кан-Калик В. А. Педагогическое творчество / В. А. Кан-Калик, Н. Д. Никандров. М.: Педагогика, 1990. 144 с.

5. Педагогічна майстерність: [підруч.] / I. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та ін. ; за ред. I. А. Зязюна. К.: Вища шк., 1997. 349 с.

6. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 2: Спалах пророцтва: Гегель, Маркс та послідовники / К. Поппер ; перекл. з англ. К.: Основи, 1994. 494 с.

7. Cropley A. J. Lifelong Education at the Training of Teachers / A. J. Cropley, R. H. Dave. Hamburg: UNESCO Institute for Education, 1978. 245 p.

8. Lifelong education: definition, agreement and prediction / by T. Shak. Vancouver: The University of British Columbia, 1989. 442 p.

9. Wilson J.N. The Concept of Lifelong Education: A Survey and Analysis of Its Development and Contemporary Status in the Literature of Adult Education / J. N. Wilson [Elektronnyj resurs]. Rezhym dostupu: http://digitalcommons.unl.edu/dissertations/AAI8715859/. Назва з екрана.

Анотація

професіографічний неперервний педагогічний освіта