Ефективне функціонування збройних сил як складної соціально-технічної системи залежить від відповідної системи управління нею та всебічним ресурсним забезпеченням. Головним елементом, мозком зазначених підсистем є людина. Крім того, за своїми потенційними психолого-педагогічними можливостями армія спроможна виконувати, крім головного свого конституційного обов'язку щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності держави, інші соціально значущі функції, наприклад саме функцію загальнонаціонального виховання.

Виходячи з цього потребою сучасності є - зростання вимог до моральних, психологічних і професійних якостей військовослужбовців та їх елітної частини - офіцерів, до їх професійної освіти.

Що розуміється під результатом професійної освіти? Традиційно - це професійна майстерність. Але ж про професійну майстерність можна вести мову того спеціаліста, у нашому випадку офіцера, який певний час здійснював практичну діяльність і досяг позитивних результатів.

Професійна освіта офіцерів - це процес всебічного гармонійного розвитку, набуття особистістю внаслідок навчання загальних та спеціальних знань, практичних умінь і навичок, розвиток пізнавальних та інтелектуальних здібностей з метою створення потенційних можливостей майбутнього спеціаліста до ефективної професійної діяльності.

Філософи і психологи виділяють п'ять основних видів діяльності: пізнавальну, перетворюючу (практичну і проектувальну), ціннісно-орієнтувальну, спілкування, естетичну. В цьому аспекті всебічний гармонійний розвиток особистості передбачає достатній рівень розвитку здібностей до одночасного здійснення всіх видів діяльності або, інакше кажучи, розвиток потенціалів особистості, які відповідають цим п'яти основним видам діяльності. [З, с.87].

Виходячи з цього, на нашу думку, під результатом професійної освіти офіцера треба розуміти процес набуття особистістю потенційних можливостей до ефективної професійної діяльності (всіх її видів).

У сучасній науковій літературі можливість здійснювати деяку професійну діяльність визначають терміном професійна компетентність. Під якою розуміють складну інтегровану якість особистості, при чому, мова йде не про окремі знання або вміння і навіть не про сукупність окремих процедур діяльності, а про властивість, що дозволяє людині здійснювати діяльність в цілому.

Достатньо вагомо ця думка виражена у визначенні Дж. Бергоуна: Компетентність - здібність і готовність до виконання завдань. Вона може вміщувати знання, уміння, розуміння та волю [12].

Звідси можна зробити висновок, що результатом професійної освіти офіцера є надбання ним професійної компетентності.

Існує багато визначень терміну “компетентні сть" [1-12]. Автор українського педагогічного словника, С.У. Гончаренко цей термін визначає таким чином: (від лат.competens - належний, відповідний) - сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію [10, с.149].

Ведучи мову про професійну компетентність як стрижневий показник рівня кваліфікації сучасного спеціаліста В. Ландшеєр, у широкому розумінні, визначає її як поглиблене знання предмету або освоєне уміння” [7, с.32].

На нашу думку, більш конкретним та всебічним визначенням компетентності спеціаліста як потенційної можливості до ефективної діяльності (принаймні нам відомим) є визначення М.А. Чошанова: “Компетентність - це сума трьох компонентів: мобільності знань, гнучкості методу (рівень мінімальної компетентності); та критичності мислення (рівень медіальної компетентності) [11, с.6-8].

Метою статті є визначення компетентності сучасного офіцера в системі професійної освіти через призму управлінського аспекту.

Необхідно вести мову про рівні компетентності, тобто рівень професійної освіти. Такий підхід до визначення результату професійної освіти дає: по-перше, можливість виразити через компетентність значенім традиційної тріади “знання, навички, уміння”, як через їх з'єднувальну ланку.

По-друге, як було зазначено вище, найбільш доцільно для опису реального рівня підготовки офіцера - випускника професійної школи (некоректно говорити про професіоналізм випускника, який ще не має практики професійної діяльності, не створив її продукт).

По-третє, дає можливість компетентного спеціаліста відрізнити від некомпетентного за здібністю першого серед множини рішень вибирати найбільш оптимальне, аргументовано, спростовувати хибні рішення, піддавати сумніву ефектні, але неефективні, тобто володіти критичністю мислення

По-четверте, компетентність передбачає постійне оновлення знань, володіння новою інформацією для успішного рішення професійних завдань в даний час і вданих умовах.

По-п'яте, включає до себе як змістовні (знання) так і процесуальні (уміння) компоненти.

“Компетентність" - термін, який багато в чому сполучається з поняттями “культура професійної діяльності” і навіть “професійні цінності та стереотипи”.

Виходячи з цього, компетентність є складова професійної культури, що перетинається з професійними цінностями та стереотипами.

Через діяльність спеціаліст інтегрується у суспільство. Відтак загальнолюдські цінності (духовність, гуманність, моральність) повинні домінувати як у прийнятті професійних рішень, так і в цілому у повсякденній життєдіяльності.

Найвищий рівень у системі цінностей, а значить і компетентності зумовлює почуття суспільної (професійної) відповідальності офіцера за результати своєї діяльності, громадського обов'язку і дотримання морально-етичних норм.

Професійна відповідальність - інтегративна якість особистості спеціаліста, який характеризується вільно обраним, критично осмисленим з позиції професійного обов'язку прагненням та умінням сумлінного, послідовного, творчого виконання професійних функцій та обов'язків. Однією із провідних ознак професійної відповідальності є готовність вийти за межі своїх обов'язків, виявити ініціативу [10, с.272].

З точки зору системного аналізу компетентність офіцера можна розподілити на декілька видів (за видами його діяльності). Насамперед, на нашу думку це управлінська компетентність та пов'язана з нею психолого-педагогічна компетентність (формуванню, особливо другої, нажаль, сьогодні приділяється мало уваги). А сама головна, з якою пов'язана і пізнавальна і проектно-практична, естетична - будь-яка діяльність - інтелектуальна компетентність.

Компетентність інтелектуальна - особливий тип організації знань, який забезпечує можливість прийняття ефективних рішень, зокрема в екстремальних умовах. До елементів знань, що характеризують компетентну людину, можна віднести: різноманітність (множину різних знань про різне); артикульованість (елементи знання чітко визначені і взаємопов'язані), гнучкість (зміст окремих елементів знання і зв'язки між ними можуть швидко змінюватися під впливом об'єктивних факторів навіть у тому варіанті, коли знання перетворюється у незнання); швидкість актуалізації (оперативність і легка доступність знання); можливість його використання у різноманітних ситуаціях (у тому числі здібність до перенесення знання в іншу ситуацію); наявність ключових, елементів; категоріальний характер (визначальна роль того типу знань, яке подається у вигляді загальних принципів, підходів, ідей); володіння не лише декларативним знанням (про те, “що”), а й процедурним (про те, “як”); наявність інформації про власне знання. [6, с.21].

Компетентність в управлінській діяльності проявляється у розвиненості у офіцера трьох принципових якостей: системного бачення складних проблем і стратегічного підходу до їх розв'язання; бачення перспектив; уміння належним чином розподілити права, обов'язки та відповідальність серед командного складу військової організації будь-якого рівня так, щоб ефективність її функціонування була найвищою.

У структурі управлінської діяльності офіцера визначаються три основних групи функцій, які відповідно стосуються організації життєдіяльності та бойової служби військового організму, виховання персоналу та стратегічної прогнозно-аналітичної (проектувальної) роботи. Кожна виступає важливим компонентом управління і має досить насичений зміст. Масштаби втручання і зміст діяльності офіцера (відповідно до посадового призначення) за кожним з видів істотно різняться. Але головною їх характеристикою є питання стратегії, якого б виду чи групи функцій вони б не стосувалися. Компетентність управлінської діяльності офіцера полягає у прийнятті рішень у складних ситуаціях, варіанти якого повинні бути підготовленими з належним обгрунтуванням, надійним інформаційним забезпеченням, порівняльним аналізом із зазначенням ризиків і можливих збитків.

Соціокультурна компетентність як найважливіша якість особистості, що необхідна для успішної життєдіяльності будь-якого суб'єкта, була предметом спеціального вивчення у Раді Європи. В її структурі було визначено п'ять базових компетентностей:

Політична та соціальна компетентність (передбачає здібність брати на себе відповідальність, вміння приймати сумісне рішення, приймати участь у функціонуванні та розвитку демократичних інститутів);

Культурна компетентність (запобігає розповсюдженню атмосфери нетерплячості та сприяє як розумінню розбіжностей, так і готовності жити у згоді з людьми інших культур, мов, релігій);

Комунікативна компетентність (визначає комунікативні здібності, його уміння спілкуватись з різними людьми, в середовищі яких він мешкає і працює, що передбачає не тільки уміння говорити, не тільки правильно будувати своє висловлювання як в усній так і в письмовій формі, а й уміння шукати і знаходити компроміси, поважати іншу думку, подавляти особисту агресивність);

Компетентність, що пов'язана з виникненням суспільства інформації, сполучена не тільки з оволодінням новими технологіями, а й з розумінням їх сили і слабкості, зі здібностями критичного відношення до інформації та реклами, що розповсюджується каналами ЗМІ і Інтернету;

Компетентність, що передбачає здібність та бажання вчитись все своє життя, оновлювати і удосконалювати отримані знанім стосовно до умов, що постійно змінюються; потреба у розвитку не тільки професійному, а й особистісному. Дана якість забезпечуючи мобільність офіцера у суспільстві, може стати гарантом його успіху і соціальної захищеності [5, с.57-58].

Безумовно, основоутворюючою компетентністю повинна бути військово-спеціальна - як можливість виконувати завдання за бойовим призначенням. Але ця широка проблема вимагає більш детальнішого обговорення і не входить у програму теперішньої конференції.

Звісно, розподіл видів компетентності сучасного офіцера можна зробити і більш детальнішим. Але використовуючи метод узагальнення, абстрагування від не суттєвого, на нашу думку, вище зазначені розкривають основний зміст компетентності офіцера - як комплексної якості особистості, результату його професійної підготовки.

Висновки