Становлення та розвиток інституту професійної освіти Польщі як середовища формування теоретико-методологічних засад педагогіки праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та розвиток інституту професійної освіти Польщі як середовища формування теоретико-методологічних засад педагогіки праці

Когут С.Я.

Висвітлено історію становлення й розвитку Інституту професійної освіти Польщі. Особливу увагу зосереджено на розвитку наукових напрямів досліджень працівників інституту у площині розроблення теоретико-методологічних засад педагогіки праці. Акцентовано на вагомості діяльності Тадеуша Новацького як засновника й директора інституту. Зауважено вагоме значення діяльності Загальнопольського семінару педагогіки праці для розвитку педагогіки праці й професійної освіти Польщі. Розглянуто тематичні секції семінару, зазначено провідних науковців педагогіки праці, чиї дослідження визначають майбутній розвиток субдисципліни "педагогіка праці".

Ключові слова: Інститут професійної освіти, педагогіка праці, Польща, професійна освіта.

Постановка проблеми. У "Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті" зазначено, що мета державної політики полягає "у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися упродовж життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти" [1].

У контексті творення єдиного освітнього простору, наявності різних наукових поглядів до формування змісту неперервної професійної освіти вагомого значення надаємо вивченню особливостей теоретичних основ професійної освіти Республіки Польща, з якою в Україні на різних рівнях налагоджена тісна співпраця. Зокрема, вагому роль відводимо співпраці наукових інституцій НАПН України з Інститутом професійної освіти Польщі. Як зазначає Неллі Ничкало, ".. .теоретично обґрунтовані положення щодо глобалізації та інтеграції й водночас спеціалізації в педагогічних науках й освіті набувають винятково важливого значення. Особливої уваги потребують наукознавчі проблеми, аналіз ґенези і сучасних напрямів спеціалізації та інтеграції. За цих умов стає першочерговим завданням звернення до актуальних проблем сучасної філософії освіти, об'єднання зусиль представників різних галузей наукового знання з метою здійснення теоретико- методологічних досліджень" [2, с. 94].

Поступово розширюється міждисциплінарний контекст педагогіки, в науковий обіг педагогічної науки України вводяться поняття субдисциплін педагогічної науки - педагогіка праці, психологія праці, медіальна педагогіка та ін. Зосередимо увагу на діяльності Інституту професійної освіти Польщі - осередку становлення й розвитку педагогіки праці, діяльність якого забезпечує науковий супровід професійної освіти.

Мета статті - здійснити історико-педагогічний аналіз провідних напрямів діяльності Інституту професійної освіти Польщі, визначити їхній вплив на розвиток професійної освіти.

Результати теоретичного дослідження. У 1947 році у Польщі виходить друком праця "Професійна освіта в новій Польщі" (Szkolnictwo zawodowe w nowej Polsce), у якій автор Тадеуш Новацький (Tadeusz Waclaw Nowacki, 1913-2011) подав програму освіти в широкому розумінні, зокрема й професійної освіти. У 1971 році Тадеуш Новацький опублікував працю "Основи професійної дидактики" (Podstawy dydaktyki zawodowej), що була не лише теоретично-практичним посібником, а виданням, в якому подано опрацьований широкий спектр проблем професійної освіти. Як згодом написав Зігмунт Вятровський (Zygmunt Wiatrowski), це була "зріла теорія" професійної освіти, яка стала відправним пунктом для нової педагогічної дисципліни - педагогіки праці [13, 27-29].

Початок 70-х років ХХ ст. Польщі в академічному середовищі було ознаменовано вагомою подією - відкриттям Інституту професійної освіти (Instytut Ksztalcenia Zawodowego) (1972 р., Варшава), директором якого обрано Тадеуша Новацького. В інавгураційному засіданні Наукової ради Інституту брав участь Міхал Годлевський (Michal Godlewski), тодішній віце-міністр Відомства освіти і виховання. У промові він зазначив, що теоретичною основою діяльності Інституту буде "педагогіка праці" - нова наукова субдисципліна в широкому колі педагогічних наук [12, с. 8]. Так педагогічна дисципліна "педагогіка праці" отримала своє офіційне визнання і була внесена до класифікації наук Комітетом педагогічних наук Польської академії наук.

Польська педагогіка праці - це дисципліна, що вивчає відносини людини і праці з метою підготування її до цієї діяльності. Досліджує проблеми виховання через працю, політехнічне навчання, особистісне та професійне удосконалення працівників [5, с. 174]. У педагогічній енциклопедії подано таке її трактування: "наукова дисципліна, яка системно охоплює питання педагогічної проблематики, що виникає при зіткненні людини з працею" [9, с. 565]. Науковий колектив інституту, серед яких знані професори (Зігмунт Вятровський, Казимира Корабьовська- Новацька (Kazimiera Korabiowska-Nowacka), Людвік Колковський (Ludwik Kolkowski) та інші), працював над розробленням понятійно-термінологічного апарату, структури педагогіки праці й визначенням головних проблем досліджень педагогіки праці.

Початково Тадеуш Новацький окреслив десять напрямків науково-дослідної роботи з педагогіки праці, а саме:

цілі навчання, їх аналіз у зв'язку зі змінами, які відбуваються в культурі, економіці і структурах працевлаштування;

проблематика розподілу праці й виокремлення на цій підставі професій, принципів і критеріїв, що стосуються цих питань;

зміст навчання, визначений на основі професійних характеристик, його підбір і структурування;

питання виховання - виховання через працю;

засоби праці вчителів у методиках і методичних розробках (проблемне і програмоване навчання);

матеріали професієзнавства, зокрема професійного консультування;

підвищення кваліфікації і професійне вдосконалення, пов'язані із закладом праці;

відповідна організація процесів підготовки і професійного вдосконалення;

проблеми контролю й оцінки навчання і професійного вдосконалення;

педевтологічні проблеми (питання педагогічної майстерності), які стосуються вчителів професійних шкіл [6].

Ці питання згодом стали предметом обговорень Загальнопольського семінару педагогіки праці.

За словами Зігмунта Вятровського, перша дискусія над змістом і визначенням напрямів педагогіки праці, над предметом досліджень та її стратегічними завданнями відбулася вже у перші місяці функціонування Інституту професійної освіти [12, с. 8]. Більш ширша й поглиблена - під час Загальнопольського семінару педагогіки праці, який відбувся у м. Злотовє (Zlotowie) в 1973 році. Головними питаннями до обговорення на дискусіях були положення Тадеуша Новацького щодо уточнення завдань діяльності Інституту професійної освіти. Також це була перша спроба визначення суті педагогіки праці з подання Зігмунта Вятровського і широке обговорення цих питань [там само]. Завдання, які ставив перед собою науковий колектив, досить швидко були реалізовані. Уже 1973 року світ побачило друге доопрацьоване видання "Основи професійної дидактики" [7], яке було особливим компендіумом знань із галузі професійного навчання.

У тісній співпраці з Тадеушем Новацьким реалізує дослідження Зігмунт Вятровський. Беззаперечною є його роль в уточненні проблематики досліджень педагогіки праці, її структури. Згідно з дослідженнями Зігмунта Вятровського, предметом дослідження педагогіки праці є головні завдання, які мали вплив на подальші дослідження працівників інституту:

історія професійного навчання і підготовки до професійної праці;

актуальний стан підготовки кваліфікованих кадрів для народного господарства;

професійне вдосконалення у межах безперервного навчання працівників;

формування відповідного ставлення до праці і до життя;

футурологічний погляд на професійне навчання, зокрема на потреби, можливості й умови навчання (у широкому розумінні - безперервне навчання);

зв'язки між педагогікою праці й іншими субдисциплінами: психологією праці, соціологією праці, професійною дидактикою [14, с. 50].

Варто зазначити, що Загальнопольський семінар педагогіки праці став так називатися з 1975 року. До цього він мав назву Семінар проф. Тадеуша Новацького, згодом - Докторський семінар Інституту професійної освіти. Цей семінар існував до 1983 року, майже до виходу професора на пенсію [4, с. 47]. Проводячи Загальнопольський семінар педагогіки праці (майже по чотири засідання щороку), наукова рада інституту працювала над укладанням й друком виголошених доповідей. Так було започатковано періодичне видання - щорічник педагогіки праці "Школа- Професія-Праця" ("Szkola-Zawod-Praca"), у якому висвітлювали теми, порушені на Загальнопольському семінарі педагогіки праці, що діяв з 1968 по 1983 р.

Розглянемо формування і розвиток тематичних наукових підгруп (секцій) Загальнопольського наукового семінару педагогіки праці.

Семінар охоплював шість робочих секцій:

"Загальні проблеми педагогіки праці" - Зігмунт Вятровський (Zygmunt Wiatrowski), Казімєж Чарнецький (Kazimierz Czarnecki), Едвард Вітковський (Edward Witkowski);

"Зміст, методи і методики професійного навчання" - Теофіл Сосновський (Teofil Sosnowski), Людвік Яницький (Ludwik Janicki), Фелікс Полашек (Feliks Polaszek);

"Дидактичні засоби в професійному навчанні й удосконаленні" - Вацлав Казімерський (Waclaw Kazimierski), Кароль Херкман (Karol Hercman);

"Кар'єрні успіхи й придатність випускників професійних шкіл" - Казімира Корабьовська- Новацька (Kazimiera Korabiowska-Nowacka), Станіслав Літерський (Stanislaw Literski);

"Підвищення кваліфікації та професійне удосконалення працюючих" - Станіслав Качор (Stanislaw Kaczor), Веслав Карпінський (Wieslaw Karpinski), Станіслав Людвічак (Stanislaw Ludwiczak);

"Орієнтація і професійне консультування" - Ванда Рахальська (Wanda Rachalska), Ервін Гондзік (Erwin Gondzik) [4, с. 48].

Діяльність наукового колективу розвивалася далі, поступово обґрунтовувався понятійний апарат педагогіки праці, розроблялися термінологічні словники [8], конкретизувалася структура нової педагогічної галузі знань. А у 1978 році вийшов друком перший посібник з педагогіки праці авторства Ванди Рахальської та Зігмунта Вятровського [10].

Дослідження науковці Інституту професійної освіти проводили у різних осередках, зокрема: професійний освіта польща

школах й різних виховних центрах (родина, молодіжні організації, засоби масової інформації), які готували до вибору професії;

школах й різних освітньо-виховних інституціях, що реалізували процес підготовки до професійної діяльності;

центрах, що реалізували процес безперервного навчання працівників, зокрема у школах для дорослих, на курсах післядипломного навчання, на підприємствах праці й в організаціях, що здійснювали різні форми безперервної професійної підготовки;

центрах, що досліджували ефективність навчання і вдосконалення професійних кадрів для народного господарства [12, с. 11].

Вагомим позитивним чинником для розвитку як інституту, так і професійної освіти Польщі був той факт, що у 1976-1978 рр. Станіслав Качор брав участь у міжнародних дослідженнях під егідою ЮНЕСКО в країнах Англії, Франції, ФРН, Швеції, Мексики, Польщі з проблем загальної та професійної освіти в контексті безперервного навчання. Звіт за результатами досліджень був прийнятий координатором досліджень Марселом Давидом (Marcel David) із Сорбонни. Згодом, беручи до уваги результати проведених досліджень, під егідою ЮНЕСКО у Польщі були організовані й проведені три міжнародні конференції (у 1983, 1985, 1987 роках), присвячені різним аспектам безперервного навчання [4, с. 49-50].

Варто звернути увагу на те, що поступово розширюється наукова географія осередків педагогіки праці. Під консультуванням провідних науковців Інституту професійної освіти у Варшаві започатковуються дослідження у вищих навчальних закладах освіти Бидгоща, Катовіц, Ополе, Лодзі, Познані тощо, окремі наукові осередки проводять тематичні дослідження, зокрема "Модернізація системи освіти Польської народної республіки", "Людина і праці. Гуманізація праці", "Вузлові проблеми в галузі професійної підготовки та освіти дорослих" та ін. Зокрема, Сілезький університет (Катовіци) презентує діяльність К. Чарнецького (K. Czarnieckiego), Е. Гондзіка (E. Gondzika), К. Корабьовської-Новацької (K. Korabiowskiej-Nowackiej), Й. Поплуча (J. Poplucza), А. Радкєвіча-Вінніцького (A. Radkiewicza-Winnickiego) та ін. Група науковців (педагогів праці) Університету ім. Адама Міцкевича (Познань) під керівництвом Станіслава Чаєка (Stanislaw Czajek) спеціалізувалася на дослідженнях професійної орієнтації і консультування.

Інститут започаткував і видавав періодичні наукові, науково-практичні видання: "Педагогіка праці" ("Pedagogika pracy), "Бібліотека професійного навчання" ("Bibliotekа Ksztalcenia Zawodowego"), "Бібліотека методик професійної освіти" (Bibliotekа Metodyk Szkolnictwa Zawodowego), "Професійна школа" (Szkola Zawodowa). А також журнал "Голос вчителів" (Glos Nauczycielski).

Вагомим досягненням діяльності спільноти науковці (педагогів праці) було обґрунтування й започаткування педагогічної спеціальності "педагогіка праці". У 1980 році Міністерство науки, вищої школи та техніки підписало план підготовки фахівців з педагогіки праці [3, с. 253-254]. Випускники цього педагогічного напряму підготовки реалізували виховні завдання у професійних школах, загальноосвітніх школах, соціально-виховних інституціях та місцях праці. За змістом діяльність практикуючого фахівця з педагогіки праці є консультативною, що має на меті допомогти дитині, молодій людині чи працюючій людині у самовдосконаленні, у прийнятті кар'єрних рішень. Клієнти такого консультанта - це діти, що обирають професію, молоді люди, які потребують удоско-налення професійної кваліфікації чи набуття додаткових професійних компетенцій, працюючі, котрі хочуть змінити напрям професійної кар'єри, потребують соціальної, правової чи іншої підтримки.

За перших 10 років своєї діяльності Інститут професійної освіти напрацював не лише засади розвитку педагогіки праці як педагогічної субдисципліни, здійснив науково-методичний супровід професійної освіти Польщі, але і започаткував професійну підготовку фахівця із педагогіки праці.

З 80-х років педагогіка праці розвивається у трьох площинах - наукова субдисципліна, інституційні осередки, напрям педагогічної підготовки.

Плідною була і міжнародна співпраця працівників Інституту професійної освіти, зокрема відомо про співпрацю з інституціями Ленінграда, Берліна, Праги тощо. Ці контакти зумовили тривалі дискусії над змістом педагогіки праці, зрештою і над її назвою. Як зазначає Зігмунт Вятровський, колеги з Радянського Союзу застосовують термін "професійна педагогіка", цієї думки дотримується і Станіслав Качор (Stanislaw Kaczor). У Соціалістичній Республіці Німеччині (як і в Федеративній Республіці Німеччині) існували чотири терміни: "Arbeitspedagogika", "Berufspedagogika" "Betriebspegagogika", "Wirtschaftspedagogika" [12, с. 15]. Та йдеться не лише про назву, польські колеги, послідовники Тадеуша Новацького, зосереджують увагу на системному підході у польській педагогіці праці, акцентують на широкому колі досліджень. Зрозуміло, що це не може сприйматися однозначно всіма партнерами. Навпаки, зацікавленість і вивчення суті педагогіки праці свідчить про зближення поглядів та інтересів щодо значення праці в житті людини.

Інститут у співпраці з Національним комітетом з розвитку прогнозування "Польща 2000" проводить спільну конференцію (1986) під головуванням Богдана Суходольського (Bogdan Suchodolski), видає збірник наукових праць "Навчання працею і для праці" (1990).

Одним з останніх реалізованих завдань Інституту професійної освіти була діяльність Станіслава Качора в Комітеті експертів з питань освіти (1987-1989). У рапорті, який було опрацьовано під керівництвом Чеслава Купісевича (Czeslaw Kupisiewicz), висвітлено питання професійної підготовки в Польщі. Однак доповідь за результатами роботи цього комітету не була оголошена, до цього спричи-нилася нова влада Польщі і ті суспільно-політичні зміни, які вона започаткувала. Стало зрозуміло, що Інститут професійної освіти буде ліквідовано, а питання професійної освіти досліджуватимуть інституції вищої школи і Інститут досліджень освіти (Instytut Badan Edukacyjnych). Наприкінці 1989 року почався процес ліквідації інституту, а через рік його було закрито [4, с. 49-50].

Ліквідацію Інституту професійної освіти науковці педагогіки праці вважали парадоксом, зважаючи на те, що в 90-х роках із розвитком ринкової економіки, виникненням безробіття було ліквідовано інститут, який досліджував професієзнавство і професійну орієнтацію [там само].

Та з припиненням діяльності Інституту професійної освіти не припинилася наукова діяльність його працівників. Перейшовши працювати до вищих навчальних закладів чи науково- дослідних інститутів, вони поступово почали розвивати нові центри педагогіки праці, продовжуючи наукові традиції послідовників Тадеуша Новацького:

Інститут технології експлуатації (м. Радом), зокрема, друк видань "Педагогіка праці" і "Бібліотека професійної підготовки";

Університет Кароля Великого (м. Бидгощ): наукові школи спершу Зигмунта Вятровського, а згодом Річарда Герлаха;

Педагогічна академія (м. Ченстохова);

Національний центр з підтримки професійної освіти, тепер - Національний центр з підтримки професійної та безперервної освіти, який видає двічі на місяць журнал "Нова професійна школа";

починають розвиватися наукові осередки педагогіки праці у Вищій гуманітарно- економічній школі (м. Влоцлавек) під керівництвом Зігмунта Вятровського і в Академії спеціальної освіти (м. Варшава), провідні професори - Стефан Квятковський (Stefan Kwiatkowski), Франтішек Шльосек (Franciszek Szlosek), Уршула Єрушка (Urszula Jeruszka).

Аналіз монографічних видань, виданих у першій декаді 2000 років, свідчить, що педагогіка праці як наукова субдисципліна значно розширила межі досліджень, які були обґрунтовані Тадеушем Новацьким ще у далекому 1973 році. Як зазначає Франтішек Шльосек, ".. .істотними нині аспектами досліджень для педагогіки праці стають питання, пов'язані з педагогічними функціями середовища праці і самої праці, оскільки професійна праця стала не лише основною цінністю, але також економічним примусом, питанням професійного консалтингу, що тісно пов'язане з представленими педагогікою працею проблемами професійної орієнтації і професійного консультування. До сьогодні цими питаннями не займалася жодна конкретна наукова дисципліна чи субдисципліна" [11, с. 281].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, діяльність Інституту професійної освіти Польщі розглядаємо як середовище формування методології педагогіки праці, що здійснює науковий супровід професійної освіти сучасної Польщі, є основою для розвитку педагогічної спеціальності "педагогіка праці". Вивчення досвіду діяльності Інституту професійної освіти Польщі, з'ясування його позитивів і труднощів у реалізації завдань може вказати на певні ризики у розвитку професійної освіти, допомогти здійснити реальну оцінку потенціалу професійної освіти, її науково- методологічного супроводу, застерегти від ймовірних ризиків, застосовуючи інноваційні ресурси. Подальше дослідження вважаємо за доцільне провести у напрямі аналізу досліджень наукових шкіл педагогіки праці Польщі, формування змісту підготовки фахівця з педагогіки праці.

Використані джерела

1. Про Національну доктрину розвитку освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/347/2002. - Назва з контейнера.

2. Ничкало Н. Медіальна педагогіка в системі педагогічних наук / Неллі Ничкало [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ubgd.lviv.ua/konferenc/kon_ikt/plen_zasid/Nuchkalo.pdf. - Назва з контейнера.

3. Blazejowski H. Problematyka pedagogiki pracy w dzialalnosci dydaktyczno-wychowawczej i naukowo- badawczej WSP w Bydgoszczy / Henryk Blazejowski [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://repozytorium.ukw.edu.pl/handle/item/2180. - Назва з контейнера.

4. Kaczor S., Sarleja T. Z. Pedagogika pracy w Polsce: powstanie і rozwoj / Stanislaw Kaczor, Teresa Z. Sarleja // Порівняльна професійна педагогіка. - 2011. - №2, - С. 43-53.

5. Nowacki T. W. Leksykon pedagogiki pracy / Tadeusz Waclaw Nowacki. - Radom : Wyd. Wydawnictwo i Zaklad Poligrafii Instytutu Technologii Eksploatacji, 2004. - 342 s.

6. Nowacki T. Organizacja i zadania Instytutu Ksztalcenia Zawodowego / Tadeusz Nowacki. - Warszawa. - 1973.

7. Nowacki T. Podstawy dydaktyki zawodowej. Wydanie drugie / Tadeusz Nowacki. - PWN, 1973. - 544 s.

8. Maly slownik pedagogiki pracy / [pod red. Tadeusza Waclawa Nowackiego, Zygmunta Wiatrowskiego]. - cz. 1, 2, 3, 4. - Warszawa : Instytut Ksztalcenia Zawodowego, 1977-78.

9. Pomykalo W. Encyklopedia pedagogiczna / Wojciech Pomykalo (red.). - Warszawa : Fundacja Innowacja, 1996. - 1014 s.

10. Rachalska W. Pedagogika pracy / Wanda Rachalska, Zygmunt Wiatrowski. - Warszawa : Wydawnictwо Szkolne i Pedagogiczne, 1978. - 226 s.

11. Szlosek Franciszek Rozwoj czy stagnacja pedagogiki pracy / Zygmunt Wiatrowski, Kazimierz Cizkowicz // Pedagogika pracy i andragogika z mysl^ o dorastaniu, doroslosci i starosci czlowieka w XXI wieku. Oprac. zbiorowe. - Wloclawek : Wloclawskie Towarzystwo Naukowe : Wyzsza Szkola Humanistyczno-Ekonomiczna, 2007. - Т. 1. - 497 s.

12. Wiatrowski Z. Pedagogika pracy w polowie lat osiemdziesi^tych / Zygmunt Wiatrowski [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://repozytorium.ukw.edu.pl/handle/item/2394. - Назва з контейнера.

13. Wiatrowski Z. Pocz^tki, rozwoj i aktualny stan pedagogiki pracy w Polsce. Cz. I. Relacja i refleksja okolicznosciowa z okazji 40-lecia Pedagogiki Pracy / Zygmunt Wiatrowski // Edukacja ustawiczna doroslych. - 2012. - №2. - S. 7-13.

14. Wiatrowski Z. Podstawy pedagogiki pracy / Zygmunt Wiatrowski. - Bydgoszcz : Wydawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego, 2005. - 547 s.

15. Wiatrowski Z. U podstaw pedagogiki pracy / Zygmunt Wiatrowski // Szkola-Zawod-Praca : Materialy ze Zgrupowania Naukowego. - IKZ : Zlotow, 1973. - Instytut Ksztalcenia Zawodowego, Warszawa, 1974.

Размещено на Allbest.ru