Підготовка майбутніх учителів до гурткової роботи з риторичної майстерності (на матеріалі творчої спадщини Олександра Захаренка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

Підготовка майбутніх учителів до гурткової роботи з риторичної майстерності (на матеріалі творчої спадщини Олександра Захаренка)

Олена Семеног

У статті здійснено огляд теоретичних джерел щодо гурткової роботи, окремих аспектів риторичної майстерності відомого українського педагога, директора сільської школи в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області Олександра Антоновича Захаренка. Акцентовано увагу на засвоєння майбутніми вчителями під час курсу «Методика викладання української мови у вищих педагогічних навчальних закладах» системи теоретичних знань, мовленнєво-риторичних умінь, навичок ефективної переконуючої комунікації, необхідних для формування в учнів риторичної компетентності як на уроках, так і в межах гуртка з риторики. З урахуванням вимог щодо функцій, принципів позакласної роботи, гурткової роботи з риторичної майстерності та на основі творчої спадщини Олександра Антоновича Захаренка запропоновано проблемно-пошукові, творчі завдання для магістрантів.

Ключові слова: школа, учень, учитель, риторична підготовка майбутніх учителів-словесників, урок, гурток з риторичної майстерності, Олександр Захаренко.

Постановка проблеми

В українському суспільстві початку ХХІ ст., що значною мірою характеризується інтенсивним розвитком мовленнєвих комунікацій, соціально і професійно необхідним є вправне володіння словом і переконливим мовленням. У зв'язку з цим зростає роль риторичної підготовки в загальноосвітньому й вищому педагогічному навчальному закладах.

На потребі розвитку мовленнєвої, риторичної культури, культури мислення, мовлення і спілкування учнів наголошується в Концепції нової української школи [8]. На засвоєнні учнями ключових понять риторики (логос, етос, пафос і топос, ритор і оратор, риторичний текст), еристики як мистецтва діалогування акцентується увага у шкільних програмах з української мови і літератури [7].

Продовження роботи з формування риторичних здібностей, мовного чуття і мовного смаку, усвідомленої позитивної мовної поведінки школярів триває в позакласній роботі. Гурток з риторики, риторичної майстерності як одна із форм позакласної роботи з обдарованими учнями актуалізує індивідуально-особистісні якості школярів (емоційно-вольову сферу, потреби, мотиви поведінки), мисленнєво-мовленнєву діяльність для досягнення ефективної соціальної взаємодії та взаєморозуміння, сприяє особистісному розвитку і творчій самореалізації. Важливість шкільного гуртка з риторики актуалізує необхідність риторичної підготовки майбутніх учителів. Значною мірою риторична підготовка важлива для майбутніх учителів-словесників, яким важливо володіти оригінальним мовомисленням, мовотворчою манерою (Н. Голуб), технікою мовлення, уміннями й навичками аналізувати та продукувати риторичні тексти в різних жанрах відповідно до мети і функціонального призначення, способами мовного і невербального впливу на аудиторію, формувати власний стиль педагогічної діяльності.

Невід'ємним складником занять із курсів «Академічна риторика», «Методика викладання української мови у вищих педагогічних навчальних закладах» є вивчення ідіостилю видатних педагогів. Поняття ідіостиль або індивідуальний стиль застосовують, коли аналізують стиль письменника. В останні десятиліття фахівці активно вивчають індивідуальний авторський стиль, індивідуальну авторську манеру як засіб репрезентації індивідуально-авторської картини світу дослідника. Ідеться про мовні засоби, які характерні для професійної мовної особистості особливого типу і віддзеркалюють його інтелектуальний потенціал, уміння інтерпретувати, оцінювати, презентувати нове знання.

Зразком і взірцем індивідуальної дискурсивної манери, риторичної культури величали Олександра Антоновича Захаренка, директора

Сахнівської школи в селі Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, академіка АПН України. Яскраві виступи видатного педагога на численних шкільних лінійках, з'їздах, учительських форумів, зборах Академії педагогічних наук, сесіях Верховної Ради України називали уроками мудрості, людяності і моральності. Власною Добродією Народний учитель доводив, що «без творчого вчителя не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України [4, с. 25]. Педагогічна спадщина О. Захаренка є вагомим джерелом підготовки майбутніх учителів-словесників до гурткової роботи з риторичної майстерності.

ораторський мовотворчий вербальний гуртковий

Аналіз актуальних досліджень

Питання позакласної роботи відображені в Законах України «Про освіту» (1991), «Про позашкільну освіту» (2000), Указі Президента України «Про вдосконалення роботи щодо виявлення та підтримки обдарованих і талановитих дітей та молоді» (2010). Про гурткову роботу йдеться у працях Н. Волошиної, О. Куцевол, Б. Степанишина, Г. Токмань та ін. Концептуальні ідеї формування риторичної компетентності майбутніх учителів є об'єктом наукового пошуку Н. Голуб, О. Кучерук, Л. Мацько, В. Нищети, Г. Онуфрієнко, Г. Сагач та ін. Авторську методику талановитого українського педагога ХХ століття, його «педагогіку конкретної дії» аналізують І. Зязюн, А. Кузьмінський, Ю. Мальований, Н. Ничкало, Н. Орлова, О. Савченко, О. Сухомлинська та ін. Праці дослідників сприяють аналізу проблеми «українська мовна особистість О. Захаренка у формуванні риторичної майстерності вчителя».

Мета статті - здійснити огляд теоретичних джерел щодо гурткової роботи, окремих аспектів риторичної майстерності Олександра Антоновича Захаренка і на цій основі запропонувати проблемно-пошукові завдання для підготовки майбутніх учителів-словесників до гурткової роботи з риторичної майстерності.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз наукових джерел для з'ясування понятійно-категоріального апарату дослідження, стану розроблення проблеми; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду.

Виклад основного матеріалу

Питання формування мовленнєво-риторичних умінь і навичок ефективної переконуючої комунікації в учнів розглядаємо серед основних у мовно-риторичній підготовці майбутніх учителів-словесників до гурткової роботи. В «Енциклопедії освіти» позакласною роботою визнано заняття із групою учнів або з учнями класу, які відбуваються в позаурочний час і спрямовані на формування пізнавального інтересу до предмета, розширення знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, індивідуальних здібностей і схильностей, задоволення інтересів учнів [6, с. 684]. Фахівцями [9] охарактеризовано освітню, виховну, креативну, рекреаційну, соціалізаційну, самореалізаційну функції позакласної роботи, обґрунтовано принципи науковості, системності, наступності, зв'язку теорії з практикою, емоційності, креативності, міцності засвоєння знань, урахування індивідуальних особливостей кожного школяра. Залучення учнів до різних видів творчої діяльності в позакласній роботі дозволяє вчителям у більш сприятливий спосіб вивчити потенційні можливості, спроможності, дослідницькі інтереси, уподобання школярів, виявити творчу індивідуальність, допомогти самовизначитися, знайти своє призначення в житті і в майбутній професії.

Ефективною формою позакласної роботи у процесі вивчення української мови і літератури, що розвиває творче мислення та здібності школярів, учителі називають гурток, невеликі об'єднання учнів за певними дослідницькими інтересами. Гурткова робота дає можливість, на переконання О. Захаренка, виявити й розвинути природні можливості дитини, і «тоді дитяча душа заспіває, забринять струни серця. Особистість учня стане готовою до високого польоту. Так з'являться письменники, поети, художники, різьбярі, теслярі, математики» [2].

Роль гуртка з риторичної майстерності в загальноосвітній школі особлива: на заняттях навчаємо вихованців правилам виразного читання, постановці мовленнєвого дихання, розвиваємо критичне, творче мислення, мовні, літературні, креативні здібності, уміння вільно, невимушено триматися перед аудиторією, вести діалог, поважаючи думку співбесідника. Таку атмосферу непримусової, радісної, творчої корисної співпраці, духовного спілкування й мислення створював довгі роки в Сахнівській школі вчитель фізики і математики Олександр Захаренко.

Специфіка педагогічної діяльності передбачає володіння вчителем низкою вмінь, що забезпечують успішне розв'язання різноманітних навчально-методичних і виховних завдань засобами вмілого, доцільного педагогічного спілкування, професійним мовленням, нормами мовленнєвої поведінки. Тому в мовно-риторичній підготовці майбутніх учителів-словесників акцентуємо увагу на вдосконалення вмінь вести розгорнутий монолог (лекцію, доповідь, повідомлення з фахової проблематики та діалог (бесіду), володіти культурою діалогу, полілогу, диспуту, полеміки, дискусії, суперечки, добирати різноманітні мовно-виражальні засоби залежно від ситуації спілкування та жанру публічного виступу, володіти режисурою педагогічної дії, що становить риторичну майстерність учителя.

Невід'ємним компонентом занять з українського красномовства вважаємо слухання й аналіз студентами «живого» мовлення, відео-, аудіозаписів публічних виступів відомих особистостей. На жаль, таких записів виступів О. Захаренка не збереглося, складно відчути інтонацію, паузи, переживання вчителя. Для вивчення специфіки риторичної майстерності вчителя, його режисуру педагогічної дії обираємо, власне, тексти виступів, книги Олександра Антоновича («Гордієві вузли сучасної школи. Як їх розв'язати», «Суперечливі думки», «Поспішаймо робити добро», «Поради колезі, народжені в школі над Россю», «Слово до нащадків», «210 шкільних лінійок», «Енциклопедія шкільного роду»), кожній з яких властива глибина змісту, проблемність, духовність, соціальна відповідальність, переконливість, спогади його колег та учнів.

На заняттях із майбутніми вчителями аналізуємо витоки риторичної майстерності засновника Авторської школи, що «в епоху несприятливу, серед буденщини маленького села» позбавляла вчителів, учнів, батьків від відчуття комплексу меншовартості». Базові цінності дослідника (Людина, Батькіщина, Дитина, Учитель, Праця, Культура, Патріотизм), його педагогіка конкретної дії і взаємодії (і реалізовані на цій основі проекти - побудовані толокою обсерваторія, планетарій, картинг, дельтаплан, телескоп, літній і зимовий басейни, стадіони, спортивні майданчики, теплиці, фонтан, автодром, космодром, профілакторій, дендропарк та ін.) підтверджують пророчі слова видатного мовознавця Олександра Потебні: «І в нас є щось своє, нами і по-нашому зроблене для цивілізації світу».

Аналіз виступів і текстів О. Захаренка [2-5] доводить, що педагог збагатив концепти «школа», «учень», «урок», «учитель» новими аксіологічними смислами. Зокрема, лексема «школа» насичена низкою яскравих емоційно- забарвлених синонімів, що дозволяють відтворити «особливе почуття гордості й відповідальності за рідний дім - Сахнівську школу..., красуню, яку плекають багато поколінь». За неспішною розповіддю автора школа постає «маленькою державою (виділення наше - О.С.), у якій не готували до майбутнього життя (воно пульсувало в буднях - не рафіноване сторінками підручників, а справжнє, тривожне, суперечливе), де відбувався постійний, самостійний рух уперед, де навчали думати і мріяти, втілювати ці мрії в життя».

Кожний урок, за О. Захаренком, «єдиний, і це урок «повної свободи вибору форм і методів, високої вимогливості і турботи про здоров'я дитини», неповторне єднання учительської душі з душами своїх вихованців». У Сахнівській школі, дійсно, усі (і учні, і вчителі) працювали, як у батьківській хаті: «учня не ображали, не гримали, а підтримували, давали можливість розкрити свою творчу обдарованість» [3, 28].

Любов, одержимість, творчість, - риси, що увиразнюють концепт «учитель» у виступах Олександра Захаренка: «Школа красива не зовнішністю, а внутрішнім змістом, який повсякденно, повсякчасно наповнюється вчителем, ... котрий живе любов'ю до дітей, має знання ґрунтовні, із сумнівом і доказом, із власною думкою й елементом наукового дослідження і пробуджує в дітей природну обдарованість» [4, 130]. Учитель, зазначає дослідник, має бути носієм української мовленнєвої культури: володіти літературними нормами, культурою висловлювань, «вимітати» частки бруду, що інколи, мимовільно, залітають у наш город» [4, 131], «своїм переконливим словом застерігати учня від зламу душі, запобігти сердечній травмі або загоїти рану, яка кровоточить» [2].

Сільський учитель і директор школи був не тільки знавцем української мови, а й, власне, активним учасником її розвитку та оновлення. Вільно володіючи українським словом, розмаїттям виразних мовних засобів, особистісних мовних кліше, їх дієвістю, доречністю, естетичністю, емоційністю, влучністю Олександр Захаренко умів зацікавити, переконати, спонукати, заохотити, зріднити [10]. Педагог тонко володів методикою «живого мовлення і спілкування», механізмом імпровізації в реальних ситуаціях спілкування.

Спокійний, наповнений енергією й оптимізмом голос, ознаками якого були чіткість, внутрішня й контекстна тонічність кожного слова, щирість, переконливість інтонації, мелодійність, - усе це згуртовувало навколо себе гармонійні особистості. Умів аргументовано і делікатно подискутувати, доречно зауважити і пошанувати співрозмовників, звертаючись толерантно й урочисто: Вельмишановний колего! Шановний друже! Добродії! Молоді сахнівчани! Шановні односельці, дорогі мої земляки і землячки! За спогадами учнів, колег, за лічені хвилини йому вдавалося встановлювати психолого-емоційний контакт з дитиною й батьками, «увійти в душу», і це одразу породжувало довіру й доброзичливу атмосферу в бесіді.

Лаконічність, чіткість і образність слова виховував у своїх вихованців директор Сахнівської школи, залучаючи їх до п'ятихвилинних етичних бесід на щоденних шкільних радіолінійках. Теми різні і дуже важливі для села і школи: навчання, виховання, участь у шкільних заходах батьків. Ось початок одного з виступів на шкільній лінійці: Тема «Довголіття». «Щоб людина довше жила, треба, щоб не старіла душа. А що ж таке душа? Мабуть, це просто внутрішній наш світ» [5, 4]. З особливим захопленням учні чекали інтелектуальних розминок, що налаштовували на творчу роботу на уроках і в гуртках.

З однаковою мірою відповідальності О. Захаренко готувався до виступів на шкільних лінійках, з'їздах учителів, зборах Академії педагогічних наук чи на сесіях Верховної Ради України: ретельно продумував стратегію виступу: визначав цільову настанову, власне бачення проблеми, прийоми зацікавлення (оригінальний, незвичний початок, контраверсивне запитання, психологічні паузи), створював дієву словесну форму промови. Так народжувалися захаренкізми [11, 14]. На заняттях пропонуємо виконати риторичний аналіз окремих тез виступів: «Поспішаймо роботи добро. Духовне добро. Воно в стократ цінніше від матеріального.

Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини - творчості!..» [3, 14]. Глибоко символічні слова «Поспішаймо роботи добро», написані на фронтоні приміщення Сахівської школи, стимулюють замислитися над смислом «сродної» праці.

Уміння викликати емоційно-почуттєвий відгук у реципієнтів, створюючи біля себе емоційне біополе, О. Булатова називає мовленнєвим магнетизмом, що є невід'ємним атрибутом риторичної майстерності. «Говорити красиво, чаруючи учнів своєю переконливістю, - доля педагогів артистичних, які словом роблять те, що художник відображає пензлем. Вони «живописують» за допомогою багатства словника та різноманіття художніх прийомів. їхнє мовлення завжди виразне й нестерте» [1, 86]. Феномен мовної особистості Олександра Антоновича увиразнює єдність природніх, успадкованих від батьків високих людських якостей із сформованою постійною, напруженою, наполегливою, титанічною працею соціокультурною й морально-духовною позицією, власне, самого педагога.

Проектуючи проблемно-пошукові, творчі завдання з урахування вимог щодо функцій, принципів позакласної роботи, гурткової роботи з риторичної майстерності та на основі творчої спадщини Олександра Антоновича Захаренка, прагнемо зберегти особливу психоенергетику особистості. Дійсно, «цим даром наділені не всі натури, його не завжди можна пояснити, проте емоційно діти відразу фіксують токи добра, духовності, які випромінюються від педагога [5, 86]. За працями О. Захаренка укладаємо лінгвориторичний цитатник та пропонуємо аналітичне осмислення таких, зокрема, висловів: «Слова, що ліки - допомагають людині лишень, коли вони сказані від душі»; «Шевченко - це сама Україна, добропорядність народу»; «Сім'я - це еліксир психічного здоров'я»; «Діти..., я без вас - як човник без вітрил».

Проаналізуємо концепти Толерантність, Порядність, Патріотизм, Скромність, Повага, Великодушність, Вдячність, що є наскрізними у виступах О. Захаренка й відображають українську ментальність.

Сформулюємо тему та мету, змоделюємо слухацьку аудиторію, прийоми активізації уваги, якими послуговується автор: «Патріотизм - це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе на подвиг і навіть на самопожертву в ім'я батькіщини, в ім'я дітей, яким належить майбутнє»; «Повага - це, мабуть, та єдина ниточка, що з'єднує покоління, що натягується щоразу як струна»; «Порядність - це не лише зовнішній видимий порядок, а й внутрішній. Це твоє, колего, завдання - привчати до порядності, тобто життєвого порядку, до дисципліни праці».

Мовотворчість О. Захаренка представлена оригінальними власними назвами: Криниця совісті, Поляна пам'яті, Дівочі гори, що в житті сільської спільноти набули виразного національно-культурного забарвлення. З'ясовуємо мовні засоби впливу на почуття громадянськості й патріотизму в дітей.

«Поляни пам'яті. Садили їх у присутності майже всіх мешканців села. 216 кущів троянд уквітчали площу перед новою школою. Чому 216? Це стільки не повернулось додому з полів війни. Садили не просто. Принесли від порогу кожної хати, з якої пішов односелець, землю, яку колись топтали його босі ноги. Принесли воду з криниці, яку пив цей воїн. Всього було 432 відер з землею і водою. Дітям допомагали нести дорослі. Посадили за 45 хвилин за спеціально розробленим планом. Духовий оркестр грав пісні і мелодії військового часу, а на завершення - Гімн. Це було урочисто і святково, що сльози не треба було видавлювати [2].

Опрацьовуємо секрети комунікативно доцільного мовлення педагога, який прагнув створити необхідний емоційно-інтелектуальний комфорт і для учнів, і для себе, отримуючи від цього моральне задоволення. Його поради слугували дієвим інструментом педагогічного впливу. То в чому ж таємниця творчості вчителя? Схарактеризуємо мовні особливості роздумів:

«Де найперша таємниця творчості вчителя? Однозначно - в конспекті уроку, точніше у великій праці до нього, неповторного, єдиного як прожите життя... Друга таємниця ... - у звичці знаходити нестандартні рішення будь- якої проблеми...Третя таємниця ... - у його повній свободі вибору форм і методів. Четверта таємниця - у демократизації навчання, в поєднанні з високою вимогливістю, турботою про здоров'я дитини. П'ята - у пробудженні і розпізнаванні в дітей природної обдарованості, яку всіма силами і вмінням педагога слід підтримати, розвинути, досягти найвищого рівня творчості у вибраній галузі. Шоста таємниця - стимул, стимул і ще раз стимул. Висновок- аксіома. Без творчого вчителя не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України. Творчість, як прояв новизни в створенні духовних і матеріальних цінностей, потребує свободи і підтримки.

На вчительських з'їздах, на парламентських слуханнях у залі Верховної ради України публічні виступи О. Захаренка вражали чіткістю, логічністю, прозорливістю, баченням далеко наперед і водночас теплотою і любов'ю! Кожна думка педагога - як програма дій, з глибоким аналізом і масштабним передбаченням, з тривогою і водночас з вірою в майбутні покоління, з палкою любов'ю до дітей і вчителів. Доведіть цю тезу аналізом текстів Олександра Захаренка.

На заняттях зі студентами акцентуємо увагу на неповторній емоційно-почуттєвій палітрі текстів виступів О. Захаренка, на експресивності мовлення вчителя, що досягається використанням виражально-зображувальних засобів на лексичному, словотворчому і граматичному рівнях. Аналізуємо чинники впливу на розвиток мовно-риторичної культури майбутнього педагога: «...колись батько казав мені: «Ліки, що слова, - допомагають людині лишень, коли вони сказані від душі»; «почуття любові до рідного краю, Батьківської землі народжені з дитинства, з материнського молока, зі школи, з лелечого гнізда, що на зелених луках, голубої стрічки Росі і безкраїх пшеничних полів, з Дівочих гір». Приходимо до висновку: з народної мови, розмовного мовлення односельчан черпався морально-етичний досвід, формувалося схвильоване, небайдуже мовлення і спілкування педагога. О. Захаренко постійно вивчав індивідуальні особливості кожної дитини у школі і збуджував у неї потребу в самопізнанні й самореалізації.

Готуємо засідання круглого столу на тему «Націю можна врятувати, дбаючи ... про її душу, якій так необхідна фізична і духовна чистота». Використовуємо статті, книги О. Захаренка «Суперечливі думки», «Школа над Россю», «Поспішаймо робити добро», «Поради колезі, народжені в школі над Россю», «Слово до нащадків», «210 шкільних лінійок», «Енциклопедія шкільного роду», тема яких - моральні, громадянські, трудові аспекти людського буття, що сягають філософського узагальнення, про таку школу, щоб діти зростали в ній мислячими, працьовитими, вдячними, закоханими у свій край, чутливими до добра і краси». Це знаходить вираження у прозорості і змістовності думок, їхньому смисловому навантаженні і проблемності. О. Захаренко вмів «зачепити за живе», оцінював і позитивне в українському національному менталітеті, хвилювався і про те, що його покоління треба навчити зібраності й поваги один до одного. Учитель навчав своєю поведінкою, «своєю Людяністю, своїм Талантом» (І. Зязюн), спонукав учнів, колег до постійного самовдосконалення, сприяв саморозвитку, формуванню найкращих рис патріота і громадянина України.

Отже, на основі аналізу наукових джерел, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду приходимо до таких висновків. Важливим завданням курсу «Методика викладання української мови у вищих педагогічних навчальних закладах» передбачаємо засвоєння майбутніми вчителями системи теоретичних знань, мовленнєво-риторичних умінь, навичок ефективної переконуючої комунікації, необхідних для формування в учнів риторичної компетентності як на уроках, так і в позакласній роботі, у роботі гуртка з риторики.

Для формування індивідуального ораторського стилю, власної мовотворчої манери, техніки мовлення, вербальної та невербальної поведінки, культури слухання майбутніх учителів-словесників важливе вивчення ідіостилю видатних педагогів, зокрема риторичної культури відомого українського педагога, директора сільської школи в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, академіка АПН України Олександра Антоновича Захаренка.

Аналіз виступів і текстів доводить, що педагог збагатив концепти «школа», «учень», «урок», «учитель» мову новими аксіологічними смислами Любові, одержимості, творчості. Увиразнено образ учителя, який має бути носієм україноментальної мовленнєвої культури: володіти літературними нормами, культурою висловлювань, переконливим словом учитель застерегти учня від зламу душі. Вивчення праць педагога і науковця, спілкування з колегами, які працювали і Сахнівським чарівником, дає змогу стверджувати: Олександр Антонович Захаренко тонко володів методикою «живого спілкування»: володіючи різноманітністю виразних мовних засобів, їх дієвістю, доречністю, естетичністю, емоційністю, чистотою, умів точним, влучним словом зацікавити, переконати, спонукати, заохотити, зріднити. Завдання, запропоновані студентам на основі виступів Олександра Антоновича Захаренка, дозволяють увиразнити специфіку риторичної майстерності вчителя, що знаходить вияв в умілому використанні різноманітних мовно-виражальних засобів, тактик і стратегій і в режисурі педагогічної дії. Аналіз підготовленості майбутніх учителів до гурткової роботи з риторичної майстерності на матеріалі творчої спадщини Олександра Захаренка під час педагогічної практики виконаємо в наступних публікаціях.

Література

1. Булатова О. С. Педагогический артистизм : [уч. пособ. для студ. высш. пед. уч. завед.] / Оксана Сергеевна Булатова. - М. : Академия, 2001. - 240 с.

2. Захаренко О. Поради колезі, народжені в школі над Россю // Освіта України. - 2005. - № 59-60.

3. Захаренко О. А. Поспішаймо робити добро : Роздуми педагога-академіка про долю освіти і дитини, вчителя і родини, краю і Батьківщини. - Черкаси, 1997. - 28 с.

4. Захаренко О. А. Слово до нащадків. - К. : СПД Богданова А.М., 2006. - 216 с.

5. Захаренко О. А. 210 шкільних лінійок. Загальношкільні лінійки, проведені в сільській школі протягом 1998-2000 рр. / Захаренко О. А., Захаренко С. О. - Сахнівка, 2002. - 293 с.

6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; [гол. ред. В. Г. Кремень]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

7. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів : українська мова : українська література : 5-9 класи. - К. : Освіта, 2013. - 160 с.

8. Наукові основи методики літератури : [навч.-метод. посіб.] / [Волошина Н. Й., Бандура О. М., Гальонка О. А. та ін.] ; за ред. Н. Й. Волошиної. - К. : Ленвіт, 2002. - 344 с.

9. Мацько Л. Проблеми мовної культури вчителя у спадщині Олександра Захаренка / Любов Мацько, Олена Семеног // Дивослово. - 2007. - № 3. - С. 58-62.

10. Мацько Л. «Слово, що ліки...». Мовна особистість Олександра Захаренка Л. Мацько, О. Семеног // Українська література в загальноосвітній школі. - 2006. - № 11. - С. 13-16.

Размещено на Allbest.ur